Вплив систем удобрення і вапнування на потенційну забур’яненість ґрунту

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААНУ

Вплив систем удобрення і вапнування на потенційну забур'яненість ґрунту

О. Вавринович, к. с.-г. н.

Постанова проблеми. Бур'янові угруповання формують насіння в дуже великих кількостях, а коефіцієнт їх розмноження в сотні і тисячі разів перевищує продуктивність культурних рослин. Життєздатність насіння бур'янового компонента зберігається в ґрунті тривалий час [3]. Тому надзвичайно важливою є проблема зниження процесів поповнення та накопичення насіннєвого банку сегеталів у ґрунтах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За даними Ю. П. Манька [9], основними напрямами зниження потенційної забур'яненості орного шару є запобігання утворенню насіння бур'янами, що ростуть на полях, очищення органічних добрив від життєздатного насіння бур'янів, використання в сівозміні ланок із високою протибур'яновою ефективністю.

За даними І. С. Проніна [8], увесняно-літній період знижується кількість насіння сегеталів за рахунок проростання, однак запаси його за цих умов компенсуються практично рівновеликоюкількістю знову осипаного. У роки з достатнім запасом ґрунтової вологи відбувається переважання кількості пророслого насіння над обсягом його осипання. За рахунок цього знижуються ґрунтові запаси насіння. Такий процес очищає ґрунт від насіннєвих зачатків бур'янів і вважається, з одного боку, позитивним, оскількизменшує потенційну небезпеку сильного забур'янення полів на перспективу, з іншого - негативним, бо в поточному році формується вищий рівень сегетальної рослинності в посівах внаслідок збільшення кількості їх сходів.

Науковими дослідженнями встановлено, що на інтенсивність проростання насіння певних видів бур'янів впливає стан ґрунтового розчину.Зокрема масова поява у фітоценозі волошки синьої (CentaureacyanusL.), редьки дикої (RaphanusraphanistrumL.) свідчить про дефіцит у ґрунті сполук кальцію. За достатньої кількості цього елемента спостерігається розвиток еутрофних бур'янів: гірчиці польової (SinapisarvensisL.), подорожника ланцетолистого (PlantagolanceolataL.) [2].

Постановка завдання. Метою нашого дослідження було з'ясування пливу систем удобрення і вапнування на потенційну забур'яненість ґрунту. Для цього в умовах довготривалого стаціонарного досліду, закладеного на ясно-сірому лісовому поверхнево оглеєному ґрунті в 1965 р. в Інституті сільського господарства Карпатського регіону НААНУ,вивчали вплив вапнування в післядії й органо-мінерального живлення на посівах пшениці озимої сорту Миронівська 61(попередник - конюшина лучна). Реакція ґрунтового розчину дослідної ділянки - сильнокисла (рН 4,5 - 4,6). Досліджували такі системи удобрення: 1) без добрив (контроль); 2) вапно, 1,0 н. г. к. (норми за гідролітичною кислотністю); 3) гній, 10 т (в розрахунку на гектар ріллі сівозмінної площі) + N70P90K90; 4) вапно, 1,0 н. г. к. + гній, 10 т + N70P90K90; 5) гній, 10 т + N30 (PK - післядія); 6) вапно, 1,0 н. г. к. + гній, 10 т + N30 (PK -післядія). Обробіток ґрунту - загальноприйнятий для умов Лісостепу Західного.

Виклад основного матеріалу.У наших дослідженнях ми вивчали потенційну забур'яненість орного шару методом відмивання на ситах. Зважаючи на те, що, за даними М. В.Коломійця [4], метод прямого лабораторного пророщування насіння з ґрунту інформативніший, також визначали кількість схожого насіння бур'янів у польових умовах в шарі ґрунту0-10 см методом польових кювет [5].

Відмивання ґрунту на ситах показало, що запас насіння бур'янів в орному шарі був значно більшим, ніж проросло в польових кюветах. Мінеральні добрива і вапнування мали значний вплив на запаси насіння і процеси його проростання. Більша кількість насіння бур'янів в орному шарі була на варіантах внесення хімічного меліоранта, гною і мінеральних добрив (82280-85360 шт./м2), але частка здатного до проростання протягом вегетаційного періоду була меншою й становила 0,9-1,1 % від загальної кількості відмитого (табл. 1).

Таблиця 1

Потенційна забур'яненість шару ґрунту 0-10 см та її реалізація в посівах пшениці озимої залежно від хімічного меліоранта

Найменшу кількість насіння бур'янів у ґрунті спостерігали на варіантах без добрив (55440шт./м2) і за внесення N70P90K90 (69960 шт./м2) й 10 т гною, але схожість його була вищою (2,2-1,6 %) (див. табл. 1).

Лабораторне пророщування насіння зі зразків ґрунту малої маси (в чашках Петрі) дає змогу оцінити динаміку проростання бур'янів. За результатами досліджень на пшениці озимій кількість пророслого насіння сегетальної рослинності на початку спостережень була в один-два рази вищою, ніж на момент завершення експерименту. Під час кожного наступного обліку їх кількість поступово зменшувалася. У період від 80 до 120 днів обліку відмічено призупинення процесів проростання. Згодом, після розпушування і поливу ґрунту, зафіксовано незначну активізацію проростання бур'янів. Очевидно, це свідчить, що для пшениці озимої гербокритичним є стартовий період її розвитку. Аналіз впливу систем удобрення показав, що на ґрунтах із кислою реакцією ґрунтового розчину більша потенційна загроза культурі від бур'янів створюється за умов застосування органо-мінерального живлення без хімічного меліоранта (див. рис.).

За результатами розрахунків потенційної забур'яненості ґрунту (дані пророщування в лабораторних умовах) встановлено, що річний баланс насіння бур'янів був вищим на варіантах із внесенням N30 (PK - післядія) та N70P90K90 і становив у середньому 51 і 55 тис. шт./м2, що на 18 і 29 % більше порівняно з контролем. Від внесення вапна і сумісного застосування гною й мінеральних добрив кількість бур'янів, пророслих у чашках Петрі, зменшувалася від 14 до 53 %.

За даними Ю. П. Манька [6; 7], з органічними добривами поповнюється 25 % від загальної кількості насіння в орному шарі ґрунту, 73 % складає насіннєва продуктивність вегетуючих на полях бур'янів і 2 % надходять у поле іншими шляхами: заносяться вітром чи тваринами, потоками дощової чи талої води, з посівним матеріалом тощо. Загалом, щоб знизити потенційну забур'яненість ріллі до рівня, за якого фактична забур'яненість не перевищуватиме порогу їх шкодочинності, необхідно щонайменше сім років винищувальних заходів за умови щорічного зменшення запасів насіння бур'янів у ґрунті на 50 % [1].

Формуючи польові кювети, ми мали дані про кількість насіння бур'янів, які можуть з'явитися протягом вегетаційного періоду. Спостереження за динамікою проростання насіння у посівах пшениці озимої показало, що за перших тридцять днів після формування кювет на варіантах сумісного внесення вапна, 1,0 н. г. к. + гній 10 т +N70P90K90 проросло 25 %, за застосування вапна, 1,0 н. г. к. + гній, 10 т і N30 (PK - післядія) - 19 %, а після самого органо-мінерального живлення (гній 10 т + N70P90K90) - 30 % від загальної кількості пророслого насіння

Загальні запаси насіння бур'янів, які можуть прорости в посівах пшениці озимої, є надто великими, щоб культурні рослини своєю біологічною будовою (вегетативною масою, кореневою системою) проконтролювали їх ріст і розвиток. До того ж бур'яни не проростають одночасно, а мають розтягнутий період появи сходів протягом практично всього вегетаційного періоду культурних рослин (табл. 2).

Рис. Динаміка проростання насіння бур'янів у зразках ґрунту в посівах пшениці озимої залежно від вапнування, шт.

Таблиця 2

Проростання насіння бур'янів у польових кюветах у посівах пшениці озимої за вегетаційний період залежно від систем удобрення, шт./м2

Висновки

Отож, забур'яненість посівів пшениці озимої значною мірою визначається не тільки рівнем потенційної забур'яненості ґрунту, темпами проростання насіння бур'янів у початкові фазі розвитку рослин, а й застосовуваними системами удобрення як під саму культуру, так й у сівозміні загалом. На ґрунтах із кислою реакцією ґрунтового розчину важливим чинником виступає внесення хімічних меліорантів. Застосування вапна не тільки знижує ґрунтову кислотність, а й підвищує конкурентоспроможність пшениці озимої щодо бур'янів. На фоні вапнування ця здатність підсилюється, особливо за внесення мінеральних добрив під саму культуру та гною під її попередники.

вапно забур'яненість ґрунт удобрення

Бібліографічний список

1. Бур'яни та заходи боротьби з ними / Ю. П. Манько, І. В. Веселовський, Л. В. Орел, С. П. Танчик. - К. : Учбово-методичний центр Мінагропрому України, 1998. - 240 с.

2. Дорошенко В. А. Строки и способы внесения туков и засоренность посевов / В. А. Дорошенко // Сахарная свекла. - 1987. - № 7. - С. 30.

3. Жеребко В. М. Напрями раціонального використання гербіцидів при захисті культурних рослин від забур'яненості / В. М. Жеребко // Проблеми бур'янів і шляхи зниження забур'янення орних земель : матеріали 4-ої наук.-теор. конф. гербологів, Київ, 3-4 березня 2004 р. /Українська академія аграрних наук, Українське наукове товариство гербологів. - К. : Колообіг, 2004. - С. 43-48.

4. Коломієць М. В. Вплив технології обробітку на фітосанітарний стан ґрунту в умовах Лісостепу / М. В. Коломієць // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 2. - С. 13-16.

5. МалієнкоА. М. Методичні рекомендації і програма досліджень з обробітку ґрунту / А. М. Малієнко. - Чабани, 2008. - 87 с.

6. Манько Ю. П. Потенційна засміченість поля / Ю. П. Манько // Захист рослин. - 2000. - № 4. - С. 6.

7. Манько Ю. П. Проблема потенційної забур'яненості ріллі та напрями її вирішення / Ю. П. Манько // Особливості забур'яненості посівів і захист від бур'янів у сучасних умовах. - К. : Світ, 2000. - С. 18-19.

8. Пронин И. С. Погодные условия и засоренность почвы семенами сорняков / И. С. Пронин // Земледелие. - 1980. - № 6. - С. 32-33.

9. Протибур'янові заходи в інтенсивному землеробстві Лісостепу України / Ю. П. Манько, І. І. Маліборський, Ю. Ф. Крисько, Г. В. Нестеренко // Захист рослин. - 1998. - № 11. - С. 21-23.

Размещено на Allbest.ru