Ресурсо-енергоощадження в системі виробничої стратегії операційного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ресурсо-енергоощадження в системі виробничої стратегії операційного менеджменту

В.Ф. Іванюта д.е.н., кафедра менеджменту організацій та ЗЕД

Полтавського університету споживчої кооперації України

М.В. Іванюта аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України

Проблема: Сучасний розвиток національної економіки та аграрного сектора регіону нерозривно пов'язаний з постійним збільшенням витрат енергії, перш за все невідтворюваної енергії (нафта, вугілля, газ і т. ін.). Значна частина цієї енергії в країнах із розвинутою економікою спрямовується на збільшення виробництва продуктів харчування. За досить короткий історичний проміжок часу було різко збільшено енергомісткість продукції сільського господарства. Витрати енергії на обробіток ґрунту, добрива, пестициди, транспортування, збереження та переробку продукції сільського господарства зросли у десятки разів, значно підвищилася енергетична вартість харчової калорії, наприклад, у Франції на одну кілокалорію у продуктах харчування витрачається 1,3 Ккал невідтворюваної енергії; в Україні, з жорсткішим кліматом, ця цифра ще більша. Успішне впровадження виробничої стратегії потребує застосування добре сформульованих операційних систем а також удосконалення технологічних операцій. Операційний менеджмент є потужним стратегічним ресурсом який передбачає технологічні удосконалення, що може забезпечити підвищення конкурентноздатності аграрного виробництва в умовах його діяльності у СОТ.

Аналіз досліджень із даної проблеми. Досвід і проблеми енерго-збереження в аграрній сфері вивчаються багатьма вітчизняними вченими. В дослідженнях В.О. Дубровіна, В.Г. Мироненка, В. В. Гришка, О. В. Мороза, В. І. Перебийноса, та ін. йдеться про зміну пріоритетів в аграрній політиці України, орієнтацію на підвищення конкурентоспроможності сільсько-господарської продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках за рахунок зниження її собівартості внаслідок впровадження енергозберігаючих технологій, що є предметом дослідження операційного менеджменту. Незважаючи на актуальність проблеми, наукова думка має незначні оригінальні методологічні підходи щодо розвитку енергозбереження.

Результати дослідження. У минулому сторіччі врожаї основних сільськогосподарських культур у передових країнах світу зросли у 5-8 разів. Однак подвоєння і потроєння врожайності в останні два десятиліття супроводжувалося зростанням витрат невідтворюваної енергії на одиницю продукції у 10-15 разів. Дослідження вчених США показали, що збільшення урожайності кукурудзи і пшениці за 15-20 років у 2,5-3 рази супроводжувалося збільшенням затрат прямої енергії у 10-50 разів. У результаті витрати прямої енергії вдвічі перевищують енергію, нагромаджену продукцією. За даними вчених Франції, на виробництво продовольства витрачається близько 20 % національних енергоресурсів, у США - 15-17 %.

Потрібна докорінна зміна система виробничої діяльності, зокрема, зниження обсягів у найресурсоємкіших галузей і прискорене зростання менш ресурсомістких. Аналогічні структурні зміни стануться і в Україні, хоча здійснити їх буде непросто. За рахунок структурних змін можна знизити ресурсоємність продукту на 50-60 % при загальному зниженні матеріаломісткості на основі використання кращих світових досягнень у сфері ресурсозабезпечення.

Виходячи з цього, збільшення врожаю нетрадиційними методами, особливо в умовах енергетичної кризи, набуває особливої гостроти - це спонукає до пошуків нових шляхів і засобів підвищення продуктивності агроценозів та одночасного зменшення витрат невідтворюваних енергоресурсів на одержання одиниці сільськогосподарської продукції. Саме тому постала проблема системного врахування біоенергетичних закономірностей та зв'язків у живій природі й практиці аграрного виробництва [1].

Успішне впровадження виробничої стратегії потребує розробки і застосування біоенергетичного системного аналізу, що дає змогу орієнтувати наявну інформацію про процеси у сільському господарстві та його основні ресурси, щоб забезпечити їх найраціональніше використання у збільшенні виробництва продовольства. Це нерозривно пов'язане з збільшенням споживання енергії, а приріст виробництва сільськогосподарської продукції на 1 % вимагає збільшення використання енергії на 2-3 %, про що свідчить світова практика. Так, у країнах Північної Америки з високим рівнем розвитку сільського господарства середньодушове споживання енергії становить 333 ГДж, а в розрахунку на сільськогосподарського працівника - 555 ГДж. у Західній Європі - 119 і 82.4 ГДж, у Латинській Америці - 28 і 8,6 ГДж. Дослідження вчених регіону свідчать, що витрати сукупної енергії на вирощування, збирання, транспортування та доробку зерна озимої пшениці складають 52120,27 МДж/га. Вміст енергії в зерні становить 48697 МДж/га, а в усьому врожаї - 121743,32 МДЖ/га. Енергія нагромадження у врожаї, перевищує її сукупні витрати (122743,32 : 51120,23) у 2,34 разу, а в зерні нижча сукупних витрат енергії й становить усього 0,93 разу. Основна частина (90,3 %) сукупної енергії витрачається на оборотні засоби, зокрема, на пальне (37,09 %) (табл. 1).

витрата енергія сільськегосподарський добриво

Таблиця 1. Витрати енергії на вирощування сільськогосподарських культур у Полтавській області

Найенергоємніші просапні культури: на вирощування озимої пшениці витрачається 49-55 кг/га рідкого пального, кукурудзи - 92, цукрових буряків 215, картоплі - 233 кг/га, або коливається в межах 1,8-16,9 МДж/га.

Фактичні середні витрати пально-мастильних матеріалів на вирощування сільськогосподарських культур у розрахунку на гектар на 15-25 % вищі, ніж у передових аграрних підприємствах Полтавської області, і на 30-35 % вищі науково обґрунтованих нормативів. Завищеними є й питомі витрати енергії, уречевленої в машинах та обладнанні через неповне їх завантаження у процесі експлуатації. Основними напрямами зменшення питомих витрат ресурсів у землеробстві є: розробка та освоєння енерго- і ресурсоощадних систем добрив з урахуванням необхідності максимального використання гною, тому, що, по-перше, при вмісті у гної 0,3 % аміачного азоту при внесенні 30 т/га вноситься 90 кг/га азоту і витрачається 3600 МДж/га енергії; якщо ж така кількість азоту вноситься у вигляді мінеральних добрив, то витрати енергії складуть 7800 МДж/га: по-друге, з органічними добривами у грунт надходять й інші вкрай необхідні макро- та мікроелементи; по-третє, лише органічні добрива збага-чують ґрунт гумусом, тим самим стабілізують чи підвищують родючість. ґрунту. При цьому зазначимо, що на 1 кг діючої речовини витрачається добрив: азотних - 86,8, фосфорних - 12,6, калійних - 8,3 МДж, а ті ж елементи в гної тварин оцінюють у 40,8 і 6 МДж/кг діючої речовини.

Значною перепоною інтенсивному розвитку аграрної сфери економіки стануть обмежені енергоресурси, зокрема, рідкого пального. Звідси необхідність виробничої стратегії всього господарського механізму України на використання енергозберігаючих технологій та альтернативних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова, водна, геотермальна, а також біомаса рослин [2]. За умов постійно зростаючого енергетичного дефіциту в Україні виникає нагальна необхідність розробки й використання нетрадиційних методів системної оцінки складових матеріального виробництва, які б концентрували увагу науково-дослідних, проектно-конструкторських організацій, а також спеціалістів-практиків на енергозберігаючих технологіях і засобах механізації виробничих процесів. Одним із таких напрямів виявлення резервів заощадження енергоресурсів є енергетична оцінка, яка дає змогу співставляти весь комплекс компонентів виробничого процесу та всі види виробленої продукції. Методологічною основою біоенергетичної оцінки технологій, технологічних процесів і готової продукції є загальновизнане положення про те, що жива і уречевлена праця є результатом витрат фізичної та інтелектуальної енергії людини, механічної, електричної, теплової, хімічної та інших видів енергії при добуванні сировини, виготовленні машин і обладнання, будівельних матеріалів.

Використання комплексних добрив із підвищеним вмістом діючої речовини, стрічкове внесення гербіцидів на посівах цукрових буряків, кукурудзи, соняшника та інших просапних культур заощаджує 50-70 % хімікатів без зниження їх корисної дії. Значну шкоду зерновим і технічним культурам наносить не лише посуха, а й недостатній захист їх від бур'янів, хвороб та шкідників. Хімічні засоби захисту в Україні майже не виробляються, а поставляються в основному з-за кордону й коштують дорого. Стрічкове внесення гербіцидів на посівах цукрових буряків, кукурудзи, соняшника та інших просапних культур дає змогу зберегти 50-70 % препарату без зниження урожайності. Розробка та освоєння інтегрованих (агротехнічних, хімічних ті біологічних) методів захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів дають змогу зменшити витрати гербіцидів, інсектицидів, фунгіцидів, енергоємність яких на 2-3 порядки вища, ніж біопрепаратів.

Численні дані про ефективність плоскорізного обробітку та чизелювання ґрунту замість відвальної оранки свідчать, що продуктивність агрегатів зростає у 1,5 разу, витрати праці та палива зменшуються, відповідно, на 60 і 40 % [3].

Одним із напрямів операційного менеджменту є запровадження інновацій через мінімальний обробіток ґрунту, який здійснюється комбінованими агрегатами, що поєднують культивацію, боронування і висів насіння. За нульового обробітку одночасно з сівбою вносять добрива і пестициди, що зберігає ґрунтову структуру, розвиває ґрунтову фауну і захищає ґрунт від ерозії. Отже, плоскорізний обробіток з успіхом заміняє відвальну оранку на чистих від бур'янів полях: при роботі трактора ДТ-75М в агрегаті з культиватором КПГ-250 на глибину 20-22 см витрачається на 13 % менше пального, ніж при роботі п'ятикорпусного плуга. Заміна плуга важкими дисковими боронами зменшує витрати пального на 25-30 %.

Значний економічний ефект надає опрацювання та освоєння заходів із ощадливого використання пального і енергії, уречевленої в машинах і обладнанні, у разі використання оптимальних графіків, маршрутів і режимів машиновикористання, оптимальних комплектів машин, технологій та підви-щення якості робіт. Раціональне комплектування агрегатів та організація оптимального руху їх по полю дає змогу підвищити продуктивність праці щонайменше на 20 %, зменшуючи витрати пального на 7-10 %. Цьому ж сприяє обробіток ґрунту комбінованими агрегатами, за один прохід якого здійснюється декілька ґрунтообробних операцій (табл. 2).

Таблиця 2. Порівняльні техніко-економічні характеристики окремих агрегатів і комплексу машин

Перспективним напрямом зниження витрат сукупної енергії є застосування енергозберігаючого обробітку ґрунту. Тільки на вирощенні озимої пшениці заміна глибокої оранки плоскорізним обробітком ґрунту зменшує витрати сукупної енергії на 899 Мдж/га (з 2888 Мдж/га при традиційному обробітку ґрунту, до 1989 Мдж/га), що в межах держави становить 4954 Гдж (табл. 3).

Таблиця 3. Сукупні витрати енергії на підготовку ґрунту під посів озимої пшениці по регіонах України, тис. Мдж* * авторська розробка.

Практичний досвід впровадження безплужного обробітку ґрунту, започаткованого в регіоні вченим-агрономом Ф.Т. Моргуном [5] забезпечує: підвищення родючості ґрунту; захист ґрунтів від ерозії; вищу продуктивність праці та економію пально-мастильних матеріалів на 30 процентів..

Висновки

Таким чином, формування операційної стратегії, залучення сучасних засобів виробництва, впровадження ресурсоенергоощадних технологій що є процесом виробничого менеджменту, спрямоване на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Використана література

1. Хвесик, М.А. Екологічно-економічне регулювання природокористування в системі глобальних стратегій розвитку / М. А. Хвесик // Регіон. економіка. - 2008. - № 1. - С. 64 - 76.

2. Стадницький, Ю. І. Формування біопаливної галузі в Україні: перспективи, проблеми, шляхи оптимізації / Ю. І. Стадницький // Регіон. економіка. - 2008. - № 1. - С. 211 - 219.

3. Томін Є.Ф. Основні шляхи досягнення конкурентноздатності реформованих аграрних підприємств (наукові та практичні рекомендації) / Є.Ф. Томін. - Полтава: Terra, 2001. - 138 с.

4. Опара М.М. Родючість ґрунтів і енергозбереження в землеробстві: [навч. посібник] / М.М. Опара, П.П. Ярошенко. - Полтава: РВВ Полтавської державної аграрної академії, 2006. - 62 с.

5. Моргун Ф.Т. Почвозащитное земледелие / Ф.Т. Моргун, Н.К. Шикула, Н.Г. Тарарико. - [ 2-е изд. перераб. и доп.]. - К.: Урожай, 1988. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru