Методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств

Постановка проблеми

Нині інвестиційне забезпечення розвитку аграрного сектора України в 4--5 разів нижче, ніж у розвинених країнах, що є національною проблемою. Фактично досягнуті у 2016 р. розміри інвестицій у сільське господарство (75 дол. США/га) відповідають лише показникам держав, які розвиваються (до 150 дол. США/га) [1]. Водночас, згідно з дослідженнями вчених, на першому етапі потрібно інвестувати в рослинництві в середньому 1-2 тис. дол. США/га [2]. На думку М. І. Кісіля, розв'язувати цю проблему слід передусім на основі активної аграрної політики, активізації інвестиційної діяльності виробників за рахунок власних і залучених коштів, надання їм бюджетної підтримки [1]. У сучасних умовах суб'єкти господарювання мусять самі знаходити шляхи вирішення проблем, при цьому є думка, що фінансовий капітал має надходити до найбільш конкурентоспроможних підприємств. У зв'язку із цим є потреба зберігати досягнуті конкурентні позиції, закладати фундамент для їхнього укріплення та, за можливості, -- підвищення конкурентоспроможності [3]. Інвестиційна діяльність аграрних підприємств є одним із інструментів формування й підвищення їхньої конкурентоспроможності [4]. За оцінками фахівців Українського клубу аграрного бізнесу, аграрний сектор може щороку освоювати 5 млрд дол. США іноземних інвестицій, проте, притік цих інвестицій можливий лише в разі завершення земельної реформи, що дозволить надати доступ виробникам до основного виробничого ресурсу -- землі [5]. Зазначене вище свідчить про актуальність і науково-практичну значущість проблеми інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Учені досліджують проблеми інвестиційної привабливості України [6]; європейської моделі інвестиційного забезпечення політики сільського розвитку [7]; інноваційно- інвестиційної діяльності в аграрному секторі [8]; методологічні напрями формування вартості земельних ресурсів [9] та ін. Зазвичай інвестиційну привабливість розглядають на рівні країни, галузі, області (регіону), підприємства, проекту, які, безумовно, між собою взаємопов'язані. Так, для інвестора, зазначає Г. В. Спа- ський, не будуть достатньо переконливими аргументи інвестувати в надприбутковий проект, якщо відповідна галузь перебуває в країні в кризовому стані; ризик політичної і/або економічної нестабільності в державі чи регіоні може звести нанівець високу інвестиційну привабливість проекту [10]. Дослідник А.П. Гайдуцький вводить у науковий обіг поняття «інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора», оцінку якої він розглядає на міждержавному, міжгалузевому, міжрегіональному рівнях, на рівні сільських районів, окремих інвестиційних проектів і міжрегіональної оцінки цих проектів [11, с. 193--194]. У ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського» започатковано дослідження щодо оцінювання інвестиційної привабливості земель на підставі інтегрованої оцінки родючості ґрунтів, кліматичних й агровиробничих особливостей земель, що дозволило встановити їхню порівняльну інвестиційну привабливість для вирощування польових культур [12; 13]. Розвиваючи вказану ідею, ми розглядаємо проблему економічного оцінювання інвестиційної привабливості землекористування [14], тому в цій роботі об'єктом дослідження є інвестиційна привабливість землекористувань аграрних підприємств.

Мета статті -- презентувати запропонований науково-методичний підхід до оцінювання інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств регіонів України й результати її комплексної оцінки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Спираючись на напрацювання наукової школи О.Г. Янкового щодо дослідження латентних (прихованих) ознак економічних об'єктів [15], ми розглядаємо інвестиційну привабливість землекористувань аграрних підприємств як латентну ієрархічну властивість економічних об'єктів, що в інтегрованому вигляді відображає відносну (порівняно з іншими об'єктами) економічну доцільність здійснення земельних інвестицій для виробництва продукції рослинництва. З огляду на це ми вперше запропонували й апробували науково- методичний підхід до комплексного оцінювання інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств, що ґрунтується на авторській логічно- смисловій моделі структури внутрішніх чинників- симптомів і взаємодії ієрархічних рівнів інвестиційної привабливості аграрного землекористування регіону (рис. 1).

Перший рівень ієрархії включає власне комплексну оцінку інвестиційної привабливості землекористування аграрних підприємств регіону, що є інтегрованою латентною економічною ознакою.

На другому рівні ієрархії в структурі інвестицій ної привабливості аграрного землекористування виді лено вісім груп чинників, які теж є латентними озна ками, що характеризують:

1) рівень загальноекономічного розвитку регіону;

2) рівень інвестиційної активності в сільському господарстві регіону;

3) рівень цінності (вартості) с.-г. земель регіону;

4) рівень економічної родючості ґрунтів (продуктивності землі) аграрних підприємств регіону;

5) рівень економічної ефективності землекористування аграрних підприємств регіону;

6) рівень економічної стійкості (стабільності) землеробства аграрних підприємств регіону;

7) рівень розвитку й доступності інфраструктури регіону;

8) рівень інвестиційних ризиків (безпеки інвестиційної діяльності).

На третьому рівні ієрархії в структурі кожної із восьми груп чинників інвестиційної привабливості аграрного землекористування виділено набір первинних чинників. Для їхнього вимірювання запропоновано систему чинників-симптомів інвестиційної привабливості, що складається із 58 первинних чинників (третій рівень ієрархії).

Нарешті, четвертий рівень ієрархії охоплює відповідні вихідні статистичні дані, що використовують для вимірювання запропонованої системи чинників- симптомів інвестиційної привабливості.

Отже, перший і другий рівні ієрархії в структурі інвестиційної привабливості землекористувань аграрних підприємств характеризують латентні показники, а третій і четвертий рівні ієрархії характеризують звичайні економічні показники метричної шкали.

Запропонована методика комплексної оцінки інвестиційної привабливості землекористування аграрних підприємств регіону передбачає, що спочатку здійснюють стандартизацію кожного із 58 показників (табл. 1), на основі чого далі визначають інтегровані показники кожного з восьми рівнів.

Таблиця 1 Система показників для комплексного оцінювання інвестиційної привабливості аграрного землеко

Джерело: складено за результатами аналізу літературних джерел і власних досліджень.

Для оцінювання стандартизованих значень показника використано формули, що ми раніше апробували під час комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів [16].

Для визначення інтегрального показника на другому рівні ієрархії обчислюють суму рейтингів конкретного регіону (Я) за кожним зі стандартизованих показників за формулою:

R = T.S.

Середнє значення суми рейтингів кожного регіону (Яср) на другому рівні ієрархії визначають за формулою, де n -- кількість показників, за якими проводили розрахунок.

Для визначення інтегрального показника на першому рівні ієрархії обчислюють середньоарифметичне значення стандартизованих індивідуальних індексів конкретного регіону (Яср) на другому рівні ієрархії.

Розраховані інтегральні оцінки інвестиційної привабливості (Іі.п) виражено в балах за стобальною шкалою за формулою:

Іі.п = (1 -- Яср) * 100.

За результатами розрахунку визначають місце кожного регіону в загальному рейтингу. Найкращу оцінку інвестиційної привабливості одержує той регіон, у якого інтегральні оцінки мають найвище значення.

Як показали результати дослідження, можливі різні варіанти побудови шкал для інтерпретації результатів оцінювання. Одним із варіантів є вирізнення трьох рівнів, відповідно інтервал значень між рівнями індексів інвестиційної привабливості аграрного землекористування (Іі.п) дорівнює 0,33. Звідси шкала значень рівнів інвестиційної привабливості аграрного землекористування може мати такий вигляд:

0 < Іі.п < 0,33 -- низький рівень інвестиційної привабливості;

0, 33 < Іі.п < 0,66 -- середній рівень інвестиційної привабливості;

0,66 < Іі.п < 1 -- високий рівень інвестиційної привабливості.

Ще один варіант вирізнення трьох рівнів інвестиційної привабливості може ґрунтуватися на методичному підході, що дозволяє визначити ці рівні на підставі наявного стану речей на ринку чи в галузі, запропонованому в роботі Ю. С. Шипуліної [17]: спочатку розрахунки виконують для усіх порівнюваних об'єктів чи періодів часу; за результатами визначають середнє значення (Іі.пср) для ринку чи галузі або для конкретного підприємства за аналізований період часу; далі розраховують діапазон середніх 0,7 Іі.пср < < Ііср < 1,3 Іі.пср; за ступенем відхилення фактичних значень від середнього формують висновки про рівень інвестиційної привабливості конкретного суб'єкта:

Іі.п > Ііср -- рівень вище середнього;

Іі.п < Ііср -- рівень нижче середнього;

Іі.п = Ііср -- середній рівень.

Можливий також варіант вирізнення чотирьох або п'яти рівнів інвестиційної привабливості. У цьому випадку, спираючись на працю З. Б. Янченко [18], можна визначити такі рівні інвестиційної привабливості:

Іі.п = 1 -- абсолютний (дуже високий) рівень інвестиційної привабливості (це як ідеал (ситуація, коли аналізований об'єкт оцінки є кращим за усіма порівнюваними показниками), до якого варто прагнути, але практично його досягнути неможливо);

0,75 < Іі.п < 1 -- достатній рівень інвестиційної привабливості;

0,50 < Іі.п < 0,75 -- середній рівень інвестиційної привабливості;

0,25 < Іі.п < 0,50 -- низький рівень інвестиційної привабливості;

0,00 < Іі. п < 0,25 -- дуже низький рівень інвестиційної привабливості.

Якщо не брати до уваги абсолютний рівень інвестиційної привабливості, досягнення якого є малоймовірним, можна зазначену шкалу інвестиційної привабливості розглядати як чотирирівневу, при цьому верхня межа достатнього рівня інвестиційної привабливості матиме такий вигляд:

0,75 < Іі.п < 1 -- достатній рівень інвестиційної привабливості.

Формалізована оцінка може знаходити свій вираз у будь-якій системі (100-, 4-, 5-бальній чи за допомогою літер), але в будь-якому випадку буде діяти так звана «психофізична шкала бажаності», в основі якої лежить узагальнена функція бажаності Харінгтона:

85--100 % виконаного завдання -- «дуже добре»;

65--80 % -- «добре»;

50--60 % -- «задовільно»;

25--45 % -- «погано»;

0--20 % -- «дуже погано».

Психофізична шкала бажаності побудована на використанні трьох оцінних понять («погано», «задовільно», «добре») і ступеня їхньої інтенсивності («дуже погано», «дуже добре»). Наочно її можна відобразити за допомогою рис. 2 [19, с. 248--249].

Таблиця 2 Інтерпретація оцінок функції бажаності Харінгтона