Теоретичні основи селекції молочної худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СЕЛЕКЦІЇ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ

1. Використання в селекції коефіцієнтів спадковості

Розроблено різні способи обчислення коефіцієнта спадковості. Величина коефіцієнта спадковості значно змінюється й залежить від породи, породної групи, генеалогічної структури стада, рівня й напрямку племінного відбору, використаних методів розведення, способів парування, технології утримання та інших особливостей.

У зв'язку з розходженням методів обчислення коефіцієнта спадковості й впливом його на величину великої кількості факторів абсолютна величина h² має умовний характер. За звичайних методів племінної роботи встановлено, що перенесення обчисленого в одному стаді коефіцієнта спадковості для практичного використання його в селекційних цілях в іншому стаді недоцільно.

Величина коефіцієнта спадковості значно варіює залежно від технології утримання тварин на фермах.

Величина коефіцієнта спадковості є однієї з мір ефективності відбору за селекційною ознакою. Чим вищий коефіцієнт спадковості тих або інших ознак, тим більшою мірою мінливість їх визначена спадкоємними розходженнями й тим більш ефективним буде масовий відбір за цими ознаками.

У колишньому СРСР і за кордоном широко проводилися генетико-статистичні дослідження популяцій і накопичено багатий матеріал про величину коефіцієнтів успадкування господарсько-корисних ознак, при цьому зверталася увага на більші розходження в показниках коефіцієнтів спадковості навіть тих самих ознак (табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнти спадковості різних ознак молочної худоби

Істотний вплив на ступінь спадковості надою, вмісту жиру й білка в молоці має використання в стадах різних бугаїв.

Цілеспрямоване використання бугаїв-поліпшувачів не приводить до зниження величини коефіцієнта спадковості й, що не менш важливо, до зменшення генотипової різноманітності тварин за найважливішими селекційними ознаками.

Незважаючи на більшу мінливість величини коефіцієнта спадковості тієї самої ознаки, виявлено деяку закономірність, що полягає в тому, що господарсько-корисні якості тварин розрізняються за ступенем спадковості. Так, у молочної худоби спадковість вмісту жиру й білка в молоці вища, ніж спадковість величини надою, скоростиглості й м'ясності.

Коефіцієнти спадковості дають можливість повніше вивчати основні закономірності популяційної генетики, коли мова йде про успадкування найважливіших селекційних ознак. Тому значимість коефіцієнтів (h²) для теорії й практики племінної справи безсумнівна, але не такою мірою, як це трактується багатьма дослідниками.

За коефіцієнтом спадковості, обчислення для кожного стада, з урахуванням рівня продуктивності тварин, особливостей технології годівлі та утримання, використання бугаїв-поліпшувачів можна з деяким наближенням розрахувати, на яку в середньому величину відбудеться збільшення продуктивності в поколінні, що змінилося.

Чим більший коефіцієнт спадковості й селекційний диференціал, тим значніше зрушення продуктивності потомства у бік підвищення порівняно з середніми показниками стада.

При одному й тому ж ступені спадковості тих або інших ознак удосконалювання потрібних селекційних ознак відбувається тим швидше, чим вище селекційний диференціал.

Величина селекційного диференціала залежить від амплітуди мінливості молочності в стаді й співвідношення чисельності тварин племінного ядра й іншої частини стада.

При тому самому рівні надою в стаді селекційний диференціал буде вищим за відбору в племінне ядро 30% від маточного поголів'я, ніж за необхідності виділяти в племінне ядро для розширеного відтворення 50-70% тварин.

2. Повторюваність ознак

селекційний племінний порода селекційний

Під повторюваністю ознаки мають на увазі ступінь відповідності оцінок тварин по ньому, зроблених у різний час, наприклад, між надоєм корови за першу й наступні лактації, живою масою тварини в ранньому віці й живій масі в дорослому віці, надоєм за перші відрізки лактації й надоєм за 305 днів лактації.

Ступінь повторюваності ознаки має важливе значення для відбору: чим він більший, тим надійнішим є відбір за першими оцінками, тим раніше можна визначити племінну цінність тварини, прогнозувати ефект селекції. Доведено, що, чим більшою мірою та або інша ознака залежить від умов годівлі й утримання, тим нижче ступінь повторюваності.

Встановлено, що більш висока повторюваність спостерігається за морфологічними (екстер'єрними) і деякими якісними показниками, менш висока - характерна для кількісних ознак.

Ступінь повторюваності ознаки звичайно вимірюють коефіцієнтом кореляції між відповідними величинами, взятими в різному віці, періоді та у різні сезони. У чорно-рябої худоби повторюваність надоїв корів за перші 3 місяці лактації й за 305 днів коливається від 0, 40 до 0, 55. Повторюваність цих показників в умовах однотипної годівлі підвищена (від 0, 60 до 0, 70).

3. Значення для селекції корелятивних зв'язків між ознаками

У селекційній практиці широко використовують фенотипові й генетичні корелятивні зв'язки між господарсько-корисними ознаками.

Закон кореляції, сформульований у 1836р. Ж.Кюв'є й розвинутий Ч.Дарвіном у його вченні про співвідносну мінливість, має важливе значення для ефективної селекційної роботи. Його застосування дає можливість при відборі за однією ознакою впливати на зміну іншої.

Господарсько-корисні ознаки молочної худоби пов'язані між собою і між ними існує складна різноманітна залежність.

Ступінь і характер кореляції між різними ознаками визначають обчисленням коефіцієнта кореляції (r), значення якого коливається в межах 0±1.

Ці зв'язки можуть бути позитивними (ступінь їх тим сильніший, чим більше величина r наближається до +1) і негативними (де r ближче до -1). Якщо r = 0, то кореляція відсутня. При позитивній кореляції відбір кращих тварин за однією ознакою (надій) веде одночасно до поліпшення інших (молочний жир), взаємозалежних з ними і т.д.

Величина позитивної й негативної кореляції змінюється залежно від напрямку відбору, умов годівлі та утримання тварин. Виявлено значні розходження у величині й характері корелятивних зв'язків між ознаками.

Коефіцієнти кореляції між основними селекційними ознаками чорно-рябої худоби наведено в таблиці 2.

Таблиця 2. Коефіцієнти кореляції між основними селекційними ознаками чорно-рябої худоби

Із таблиці 4 видно, що існує високий стабільний і достовірний зв'язок між надоєм і кількістю молочного жиру (+0, 868, +0, 833). Виявлено низький, але позитивний зв'язок між вмістом жиру й вмістом білка за лактацію (+0, 09), що може впливати на ефект селекції за цими ознаками: селекція на підвищення вмісту жиру буде незначно підвищувати й вміст білку в молоці. Позитивний зв'язок виявлено і між надоєм за 365 днів лактації й промірами вимені та його бальною оцінкою, але рівень коефіцієнтів кореляції за цими показниками становить +0, 120-0, 189, що дозволяє припускати позитивний селекційний ефект за надоєм при селекції за параметрами, що характеризують вим'я. Зворотний зв'язок між надоєм за 305 днів і вмістом жиру й білка в молоці незначний (r = 0, 051; r = 0, 090) і недостовірне. Це може вказувати тільки на загальну тенденцію зв'язку між цими ознаками. Кореляція між надоєм і живою масою корів незначна. Висока молочна продуктивність корів пов'язана з більшою фізіологічною напругою всіх систем організму, вони повинні бути конституційно міцними, мати достатню живу масу.

Селекційною практикою для кожної породи встановлено оптимальні співвідношення між живою масою дорослої корови й оплатою нею корму молоком (коефіцієнт молочності).

У кожній породі, у кожному стаді краща за продуктивністю група тварин, як правило, має більшу живу масу, ніж у середньому для породи або стада.

Досягнення оптимальної живої маси дорослих молочних корів для кожної конкретної молочної породи забезпечується спрямованим вирощуванням ремонтних телиць.

Принципового зауваження заслуговує питання про поєднання двох провідних ознак - величини надою корів з їхньою жирномолочністю. Установлено, що кореляційний зв'язок між цими ознаками негативний. У більшості господарств корови з найвищим надоєм мають низький вміст жиру в молоці.

Однак нерідко в племінних стадах багатьох порід трапляються тварини, в яких при підвищенні молочної продукції вміст жиру не знижується, а часто навіть зростає. Так, корова костромської породи Схватка за III лактацію дала 12084 кг молока за жирності 4, 4%. Схема за V лактацію - 10534 кг молока за жирності 4, 67%, корова ярославської породи Антена за I лактацію - 5024 кг молока за жирності 5, 5%, голштинска корова Бризвуд за 365 днів - 16702 кг за жирності 5, 10%, корова Аннизабар Марглуа при рекордному надої в 20342 кг мала жирність молока 4, 32% і від неї отримано 860 кг молочного жиру. Корова Фамнейшн чернзибскої породи при надої 5946 кг за VIII лактацію мала жирність молока 10, 57%. Корова Убре Бланка (Куба), що дала неперевершений світовий рекорд вищого добового надою 110, 9 кг молока й за лактацію 126000 кг, мала високу жирність молока - 4, 20%.

Аналогічних прикладів поєднання високої молочної продуктивності з жирністю молока багато. Вони є по кожній породі.

Установлено, що поєднуваність молочності й жирномолочності успадковується по материнській (переважно) і батьківській лініях. Це дає підставу зробити висновок, що продуманий відбір та підбір за двома ознаками - молочністю й жирномолочністю - може бути досить ефективним. Так, гомогенний підбір бестужевських бугаїв-поліпшувачів по жирності молока (Пригожий і Букет) до жирномолочної й багатомолочної родини Буянки дозволив надійно одержувати багатомолочне та жирномолочне потомство.

У популяції чорно-рябої худоби (за даними Григор'єва, 1985р., Московська обл.) виявлено 133 бугаї (33, 4%) у дочок яких зв'язок між надоєм і вмістом жиру в молоці був позитивним. При цьому, в потомстві 65 бугаїв, вона з негативної в матерів змінилася на позитивну. Широке використання таких плідників дає можливість змінювати напрямок і величину кореляції у всій популяції чорно-рябої худоби.

Звичайно, створити оптимальний тиск відбору за кожною із корисних ознак (надій, вміст жиру в молоці) важко.

На різних етапах роботи зі стадом виникала необхідність підсилити вимоги відбору за однією ознакою, менш розвиненою, або придбати нову.

Цілеспрямованій селекції має передувати моделювання відбору різної інтенсивності за однією або декількома ознаками.

4. Основні й додаткові ознаки селекції

Оцінку і відбір корів та бугаїв проводять за фенотипом (розвиток, продуктивність, відтворна здатність) та генотипом (родовід, якість потомства). Відбором називають виділення в стаді окремих груп тварин на основі оцінки їх продуктивних та племінних якостей для різного використання в подальшій племінній роботі.

Племінна корова повинна мати високу продуктивність, здоров'я, міцну конституцію, бути придатною для машинного доїння, пристосованою до умов існуючої технології виробництва молока і стійко передавати свої якості потомству.

Корів за розвитком оцінюють на підставі живої маси, яка є узагальнюючим показником росту тварини і певною мірою характеризує особливості її формування. Величина корів, що досягається за рахунок розвитку лінійних розмірів скелета (осьового і периферичного), середньої частини тулуба і груднини є бажаною ознакою.

Оцінюючи корів молочних і молочно-м'ясних порід за продуктивністю враховують надій, вміст жиру і білка в молоці за кілька лактацій. Найбільшу точність має оцінка за середніми даними перших трьох лактацій. Проводять також оцінку за прижиттєвим надоєм.

Оцінюючи корів за молочністю, беруть до уваги також максимальну продуктивність, що відіграє позитивну роль у селекції за відбору корів, як майбутніх матерів бугаїв. Відбираючи корів за молочною продуктивністю, враховують вік тварин, умови годівлі та утримання.

Корів оцінюють за екстер'єром і конституцією. Екстер'єр має відповідати бажаному типу. Знання екстер'єру допомагає відібрати найбільш типових тварин конкретної породи, стада, лінії, родини і певною мірою поліпшити популяцію за міцністю здоров'я та продуктивністю. Недооцінка відбору за конституцією може призвести до зниження плодючості й резистентності тварин. Оцінюючи корів, необхідно враховувати відтворну здатність, тобто кількість одержаного приплоду за час їх використання, Ця властивість визначається за коефіцієнтом відтворної здатності. Чим вищий цей показник, тим краща відтворна здатність у тварин.

Оцінюючи та відбираючи м'ясні породи, особливу увагу звертають на вираженість типу та гармонійність будови тіла. Біологічні особливості худоби м'ясного напряму продуктивності зумовлює формування широкотілих тварин. У м'ясних корів особливо добре розвинена передня і задня третини тулуба. Суттєве значення при оцінці та відбору м'ясних корів має жива маса, вимоги до якої змінюються з віком і породою. У м'ясному скотарстві важливими показниками є добовий приріст, оплата корму, жива маса телят при відлученні, забійні якості, м'ясна продуктивність, тип конституції, скороспілість.

Молочну продуктивність корів м'ясних порід при вирощуванні молодняку на підсисі оцінюють за живою масою телят у 7-8-місячному віці, коли відлучають від матері, а відтворну здатність - за кількістю одержаних телят, за тривалістю міжотельного періоду і коефіцієнтом відтворної здатності.

Оцінку тварин за походженням вважають попередньою, її можна проводити навіть до народження тварини на основі заводських книг, племінних карток, свідоцтв та інших зоотехнічних записів про родовід тварини. Дані родоводу дозволяють:

прогнозувати рівень продуктивності;

вивчити особливості стада;

виявити ефективність підбору минулих років;

визначити наслідки застосування спорідненого парування;

провести аналіз результатів схрещування.

Оцінка тварин за походженням ґрунтується на закономірностях успадкування ознак і передачі потомству спадковості від батьків і більш далеких предків. У практичній роботі, оцінюючи тварин за походженням, багато уваги приділяють показникам продуктивності матері. Ефективність відбору за цим показником підвищується, якщо враховують продуктивність не за одну окремо визначену лактацію, а за декілька.

Крім оцінки за родоводом, слід враховувати ще й показники продуктивності побічних родичів, тобто повних сестер і напівсестер (спільний тільки батько або мати). Це доповнює дані про походження. Оцінка й відбір за родоводом, сибсами і напівсибсами ґрунтується на даних обліку походження тварин.

Оцінка і відбір бугаїв проводяться поетапно. Спочатку їх оцінюють за походженням. Оцінюючи за родоводом, враховують племінні та продуктивні якості жіночих предків, продуктивність дочок, батьків і дідів, а також напівсибсів батьків. На другому етапі відібраних бугайців оцінюють за енергією росту, розвитком, екстер'єром, конституцією і відтворною здатністю. Третій етап передбачає визначення племінних якостей за продуктивністю їх потомства. У молочному скотарстві в першу чергу враховують молочну продуктивність їх дочок. Поряд з оцінкою за молочною продуктивністю дочок у деяких країнах бугаїв молочних і молочно-м'ясних порід оцінюють за м'ясною продуктивністю одержаних від них бугайців.

Література

1.Басовський М.З., Буркат В.Н., Коваленко В.П. Великомасштабна селекція в тваринництві. - К.: Асоціація “Україна”, 1996.

2.Буркат В.П. Теорія, методологія і практика селекції. - К.: БМТ, 1999. - 376 с.

3.Васильев Н.А., Целютин В.Н. Овцеводство и технология производства шерсти и баранины. - М.: Агропромиздат, 1990.

4.Вівчарство України / за ред. В.П.Бурката. - К.: Аграрна наука, 2006. - 614 с.

5.Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В.Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т.4. - 675 с.

6.Генетические основы селекции животных / В.Л.Петухов, Л.К.Эрнст, И.И.Гудилин и др. Под ред. В.Л.Петухова, И.И.Гудилина. - М.: Агропромиздат, 1989. - 448 с.

7.Генофонд свійських тварин України: Навчальний посібник / Д.І.Барановський, В.І.Герасимов, В.М.Нагаєвич, А.М.Хохлов та ін. За ред. Д.І.Барановського та В.І.Герасимова. - Харків: Еспада, 2005. - 400 с.

8.Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. Конярство: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004 - 320 с.

9.Джапаридзе Т.И. Овцеводство. - М.: Колос, 1983.

10.Довідник з виробництва свинини / В.І.Герасимов, В.Ф.Коваленко, В.М.Нагаєвич, Г.С.Походня та ін. За ред. В.П.Рибалка, В.І.Герасимова, М.В.Чорного. - Харків: Еспада, 2001. - 336 с.

11.Єсаулов І.А., Литовченко Г.Р. Вівчарство. - К.: Агропроміздат, 1963.

12.Засуха Т.В. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. - К.: Аграрна наука, 1999. - 512 с.

13.Зубець М.В. Перетворення генофонду порід. - К.: Урожай, 1990.

14.Зубець М.В. Племінні ресурси України. - К.: 1998.

15.Зубець М.В., Буркат В.П., Єфіменко М.Я., Полупан Ю.П. Генетика і селекція у скотарстві // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В.Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т.4. - С.181-198.

16.Зубець М.В., Буркат В.П., Рубан Ю.Д. Розвиток вчення про генетику, селекцію і біотехнологію у тваринництві // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В.Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т 4. - С.13-30.

17.Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід. Інструкція з ведення племінного обліку у м'ясному скотарстві. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.

18.Інструкція з бонітування каракульських і сокільських овець з основами племінної роботи. - К.: Урожай, 1993.

19.Інструкція з бонітування овець. Інструкція з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві. - К.: ПП “Бланк-Сервіс”, 2003.

20.Інструкція з бонітування племінних коней. - К.: Мін. АПК України, - 2003.

21.Інструкція з бонітування свиней. Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.

22.Інструкція з бонітування тонкорунних і напівтонкорунних овець з основами племінної роботи. - К.: Урожай, 1993.

23.Інформаційні системи селекції тварин. - К.: Урожай, 1989.

24.Коновалов В.С., Коваленко В.П. Генетика сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1996.

25.Кравченко Н.А. Разведение сельскохозяйственых животных. Изд. 2-е перераб. и доп. - М.: Колос, 1973. - 438 с.

26.Кравченко Н.В. Племенное дело в животноводстве. - М.: Агропромиздат, 1987.

27.Красота В.Ф., Лобанов В.Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1990. - 463 с.

28.Крятов О.В. Царенко О.М., Ладика В.І., Крятова Р.Є. Вступ до зооінженерії. - Суми: Видавництво „Слобожанщина”, 2002. - 228 с.

29.Ливанов М. О земледелии, скотоводстве и птицеводстве. - Николаев: Типогр. Черноморского штурманского училища, 1999. - 203 с.

30.Любецький М.Д., Попов О.Я. Розведення сільськогосподарських тварин. - К.: Вища школа, 1973. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru