Особливості селекційно-племінної роботи у смушковому вівчарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ СЕЛЕКЦІЙНО-ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ У СМУШКОВОМУ ВІВЧАРСТВІ

1. Напрями племінної роботи у смушковому вівчарстві

В основу селекційно-племінної роботи покладена методика з удосконалення існуючих і створення нових порід сільськогосподарських тварин, розроблена академіком М.Ф. Івановим і доповнена останніми досягненнями зоотехнічної науки, генетики та біотехнології.

Селекційно-племінна робота з каракульськими та сокільськими вівцями буде здійснюватися в напрямі значного підвищення племінних і продуктивних якостей тварин шляхом відбору і підбору, повноцінної годівлі та утримання, що забезпечить одержання тварин з міцною конституцією і доброю пристосованістю до місцевих умов у господарствах з різними формами власності.

Селекційно-племінна робота в каракулівництві проводиться з урахуванням вимог легкої промисловості та ринку, що передбачають підвищення питомої маси каракулю з напівкруглим валькуватим завитком жакетного смушкового типу, збільшення виробництва шкурок ребристого і плоского смушкових типів переважно тонкоміздрових перших сортів. У виробництві сірого каракулю та смушків також має бути забезпечений вихід шкурок, переважно голубих, сріблястих і сивих кольорів з напівкруглим завитком.

Смушки повинні відповідати таким вимогам: мати площу не менше 1250-1500 см², бути легкими і тонкоміздровими, з коротким і середньої довжини волосом з добре вираженим блиском і шовковистістю та довгими і середніми щільними завитками, що утворюють чіткий рисунок.

До бажаного типу відносяться ягнята із числа двійнят та трійнят живою масою при народженні 3, 5-4, 0 кг з довгими і середніми за довжиною напівкруглими вальками шириною 5-7 мм, що утворюють чіткий рисунок, з густим шовковистим і блискучим волосяним покривом, довжина якого на крижах досягає 8-9 мм, тонку або злегка потовщену шкіру із достатнім її запасом, доброю оброслістю і розвитком, а також міцною конституцією.

Племінна робота з каракульськими та сокільськими вівцями обов'язково має супроводжуватися селекцією вівцематок на багатоплідність та молочність. Особливо важливе значення ці дві ознаки мають для нарощування поголів'я, збільшення вирощування молодняку для ремонту стада та використання надремонтного молодняку (баранців) для забою у віці 4-8 місяців, що може сприяти збільшенню виробництва молодої баранини.

2. Основні принципи відбору та підбору в смушковому вівчарстві

Провідні фактори селекції - відбір та підбір, основними принципами яких у смушковому вівчарстві є комплекс заходів, що полягає в систематичному виділенні тварин кращих за смушковими якостями, конституцією і походженням, найбільш пристосованих до умов розведення та подальшого вдосконалення і, перш за все, в напрямку підвищення багатоплідності та смушкової продуктивності.

Одночасно відбір передбачає віднесення до нижчих класів чи вибраковку менш цінних у племінному відношенні тварин, а також забій на смушки або вирощування на м'ясо баранчиків, які не відповідають вимогам племінних тварин.

3. Смушкові якості, за якими ведеться відбір ягнят

Смушкова цінність каракульських і сокільських ягнят визначається за такими критеріями: якістю завитків, їх розташуванням і поєднанням на площі смушка, якістю волосяного покриву, пігментацією, густиною, довжиною, тониною, шовковистістю, блиском і пружністю волосу.

Важливою ознакою якості смушка за відбору є запас шкури, її щільність і товщина, а також наявність жиропоту.

Для сокільських ягнят велике значення має фігурність смушка, яка може бути повною (3/3), середньою (2/3) і малою (1/3) площі смушка. У кожному з племінних господарств перелік ознак, що характеризують якість смушка, може бути розширеним і конкретизованим з урахуванням специфіки стада.

4. Підбір у смушковому вівчарстві

У племінних заводах і репродукторах здійснюється індивідуальний (на елітних вівцематках) і індивідуально-груповий (на першокласних) підбір, а в користувальних стадах - груповий або класний підбір за принципом поліпшуючого.

Індивідуальний однорідний та різнорідний підбір маток до баранів здійснюється за такими основними селекційними ознаками: багатоплідність, жива маса, смушковий тип, забарвлення, відтінок, шовковистість та блиск волосяного покриву, ширина валька, довжина валькуватого завитка, чіткість рисунка смушка та ін. Одержане в результаті індивідуального підбору потомство використовують, в основному, для ремонту заводського стада, виведення нових ліній і родин.

При однорідному підборі за основними селекційними ознаками використовують баранів-плідників, які беруть участь у лінійному розведенні, чи інших високопродуктивних елітних баранів, перевірених за якістю потомства.

Для підвищення багатоплідності та поліпшення смушкової продуктивності, а також для ліквідації небажаних ознак, застосовується різнорідний підбір, за якого пари підбирають за різними селекційними ознаками: багатоплідністю і довжиною валькуватого завитка, живою масою та довжиною волосу, вирівняністю забарвлення, відтінку і блиску волосяного покриву. Такий підбір застосовується для одержання потомства з новими якостями, що не притаманні батькам.

У племінних заводах та репродукторах, що спеціалізуються на розведенні сірих каракульських та сокільських овець, може застосовуватися гомогенний (однорідний) за сірим забарвленням підбір для одержання племінних баранчиків сірого забарвлення. При цьому для виявлення нежиттєздатних сірих ягнят-альбіносів буде застосовуватися метод раннього визначення життєздатності (РВЖ). Вирощених баранчиків від гомогенного підбору використовують у спеціалізованих товарних стадах за різнорідного за забарвленням підбору. При цьому для чорних вівцематок відбирають сірих баранів голубого, сріблястого чи сивого забарвлення, а до сірих маток - сірих баранів, які походять від сірих батьків голубого, сріблястого чи сивого забарвлення.

Підбір за смушковими типами буде однорідний, тобто маток жакетного типу підбирають до баранів жакетного типу, і різнорідний - маток ребристого, кавказького і плоского смушкових типів підбирають до баранів жакетного типу.

У господарствах, що займаються розведенням ребристого і плоского смушкових типів, також застосовується однорідний та різнорідний за смушковими типами підбір.

5. Оцінка баранців за якістю потомства

Не менш важливе значення у підвищенні продуктивних і племінних якостей тварин має оцінка баранів за якістю потомства. У смушковому вівчарстві баранів перевіряють за якістю потомства на тих групах вівцематок, на яких у подальшому передбачається їх використання. За бараном, що перевіряється, закріплюють при однорідному та різнорідному за забарвленням підборі не менше 30-50 вівцематок. У обмеженій за кількістю селекційній групі вівцематок генотип кожного барана можна оцінити за 10-15 потомками.

За оцінки баранів-плідників усіх забарвлень ураховують такі ознаки:

- вихід багатоплідного приплоду;

- вихід ягнят класу еліта та першого;

- вихід тих смушкових типів, до яких відносяться барани, що перевіряються;

- ступінь поширення рисунка по площі шкурки;

- співвідношення довгих та коротких завитків на смушку;

- сильний блиск і шовковистість волосу;

- вихід у потомстві ягнят з однотиповими смушковими якостями;

- фігурність смушка у сокільських овець.

6. Особливості оцінки баранів сірого забарвлення за якістю потомства

Перевірка баранів сірого забарвлення проводиться як за однорідного, так і різнорідного за забарвленням підбору тварин. Враховується вихід ягнят сірого забарвлення, селекціонованого забарвлення та відтінку, їх вирівняність по площі шкурки. За однорідного підбору додатково враховується вихід життєздатного приплоду за методом РВЖ (раннє визначення життєздатності).

У господарствах, спеціалізованих на розведенні овець сірого забарвлення, при перевірці баранів одержують ягнят сірого і чорного забарвлень приблизно в рівних відношеннях. У приплоді сірого забарвлення визначається вихід найбільш цінних селекціонованих кольорів та відтінків, а за рештою властивостей і ознак (смушковий тип, клас, характер волосу та ін.) як сірі, так і чорні ягнята оцінюються однаково.

За різнорідного розведення сірих овець баран, що дає висококласних сірих ягнят і в той же час погіршує якість чорних, не може бути визнаний поліпшувачем.

7. Особливості племінної роботи з сірими каракульськими та сокільськими вівцями

смушковий вівчарство ягнята потомство

Завданням племінної роботи зі смушковими вівцями сірого забарвлення є вдосконалення їх смушкових якостей і підвищення життєздатності з метою значного підвищення виробництва смушків сірого забарвлення.

Разом з вівцями чорного та інших забарвлень сірі каракульські та сокільські вівці - це єдині породи. Основні принципи та методи племінної роботи є загальними як у роботі з чорними, так і з сірими каракульськими та сокільськими вівцями.

Особливістю сірих овець є деяка рихлість конституції та знижена життєздатність молодняку. У зв'язку з цим сірим вівцям необхідно надавати кращі умови годівлі та утримання.

Одним із головних прийомів вирішення завдань збільшення виробництва смушків сірого забарвлення, поліпшення його якості є спеціалізація господарств з розведення таких овець та виробництва сірих смушків. Спеціалізація поширюється на племінні заводи, племрепродуктори та товарні господарства.

Допоміжним прийомом відбору сірих каракульських і сокільських овець, пов'язаним з їх біологічними особливостями, є посилені вимоги стосовно міцності конституції та пов'язаної з нею життєздатності молодняку.

Якщо не застосовувати спеціального відбору, то значна частина сірих ягнят, що має обох батьків сірого забарвлення, гине на різних стадіях розвитку. Тому за бонітування в отарах однорідного підбору за сірим забарвленням обов'язково застосовується метод раннього визначення життєздатності сірих ягнят.

За раннього визначення життєздатності тварин велике значення мас їх пігментація. Чим сильніше пігментоване ягня сірого забарвлення, тим вища його конституціональна міцність і опір до негативних умов існування.

Слабопігментовані ягнята сірого забарвлення не життєздатні й у звичайних умовах вирощування гинуть на різних стадіях розвитку. Відтінок смушка сірого ягняти має зв'язок з конституціональною міцністю, проте не всі світло-сірі ягнята гинуть, так як і не всі темно-сірі є життєздатними. Більш точно встановлюється такий зв'язок за забарвленням (відкладанням пігменту) слизових оболонок язика та піднебіння, кон'юнктиви очей, губ та носового дзеркала, а також ратиць. Ягнята з відсутністю пігменту на цих ділянках (типові альбіноси) гинуть у ранньому віці.

Крім визначення ступеня пігментації слід звертати увагу на тілобудову та поведінку тварин. Альбіноси часто в'ялі і мають затримку в розвитку.

Усіх альбіносів та ягнят, підозрілих за цією ознакою, забивають на смушок.

Размещено на Allbest.ru