Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Методи племінної оцінки сільськогосподарських тварин

Ефективність селекційної роботи здебільшого залежить від того, наскільки точно селекціонер може оцінювати генетичні задатки відібраних тварин. Оцінити племінні задатки тварини - означає виявити його генотип, який у взаємодії із середовищем формує фенотип.

Розрізняють загальну та специфічну племінну цінність тварин.

Загальна племінна цінність (ЗПЦ) утворюється за рахунок адитивного ефекту генів. Якщо у тварини виявлена добра загальна племінна цінність, то в цьому разі можна говорити про високу загальну племінну здатність.

Висока загальна племінна здатність (ЗПЗ) - це здатність окремих тварин давати високопродуктивних потомків при схрещуванні з різними генотипами. Загальна племінна здатність відповідає загальній племінній цінності тварин і основана головним чином на адитивній дії генів в усіх можливих комбінаціях. Загальна племінна здатність оцінюється відхиленням продуктивності потомків від середньої продуктивності популяції.

Специфічна племінна цінність (СПЦ) визначається за результатами певних схрещувань. Вона зумовлена неадитивною дією генів, в основному домінантним ефектом, і визначається, як дослідним шляхом, так і шляхом математичних розрахунків.

Специфічна комбінаційна здатність широко використовується при міжлінійному схрещуванні для отримання високопродуктивних тварин.

Для селекції найбільший інтерес - це адитивний ефект генів, який є основою для племінного відбору. Загальна племінна цінність визначається на основі виявлення спадковості ознаки, що має більш вагоме значення. У практичній селекційній роботі з сільськогосподарськими тваринами відбір завжди спрямовано на поліпшення загальної племінної цінності тварини, а не лише однієї ознаки.

Трудність селекції за комплексом ознак полягає не лише в тому, що основні господарсько-корисні ознаки є полігенні й мають невисоку ступінь успадкування, а і в тому, що між деякими з них існує від'ємна кореляція.

Розрізняють три основні методи відбору за комплексом ознак:

1. Метод ступінчастої (тандемної) селекції (ТС). Тендемна селекція полягає у відборі племінних тварин, який проводять за два етапи і більше. Спочатку селекцію ведуть за однією ознакою. Після досягнення задовільного рівня розвитку першої ознаки, починають відбір за другою і так далі до тих пір, поки не буде враховано всі введені в програму селекції ознаки. Потім знов проводять відбір за першою ознакою і т.д. Такий метод селекції застосовують за відбору племінних плідників. Відбір, наприклад, серед молодих бугаїв проводиться на першому етапі за родоводом, потім за власним фенотипом, і нарешті - на основі оцінки якості потомства. Ефективність селекції наступних етапів відбору залежить від інтенсивності відбору в попередніх і кореляції критеріїв селекції між суміжними ступенями. Здебільшого тандемна селекція обмежується двома або трьома ступенями.

Однак такий відбір потребує багато часу і, крім того, передбачає, що між окремими поліпшеними ознаками не існує залежності. Теоретично очікуваний селекційний ефект при тандемній селекції важко реалізувати на практиці, тому що між ознаками існує як позитивна, так і від'ємна залежність, у результаті чого поліпшення однієї ознаки призводить до зниження другої.

2. Метод селекції за незалежними межами (рівнями). При селекції за незалежними межами встановлюють мінімальні фенотипічні вимоги для кожної селекційної ознаки, внаслідок чого всі тварини, які мають показники нижчі за ці вимоги, вилучаються з подальшого розведення. До подальшого відтворення не допускаються і такі тварин, які не відповідають установленим лімітам, хоча б за одним, навіть за ознакою, яка не селекціонується.

Такий метод широко застосовується в тваринництві, особливо, коли відбір проводять за двома і більше ознаками. Цей метод більш ефективний ніж тандемна селекція.

3. Метод селекції за залежними рівнями (селекційними індексами). Оцінка селекційних ознак тварин за індексною системою. За цього методу відбір тварин ведеться на основі селекційного індексу.

Селекційний індекс (СІ) - показник племінної цінності тварини, що базується на обліку декількох показників господарських та біологічних ознак.

Селекційний індекс слід розуміти як математичне описання лінійної комбінації показників продуктивності.

Прикладом селекції за залежними рівнями відбору є бонітування тварин за загальною сумою балів, на основі якої визначається класність тварин. Однак, способи бальної оцінки хоча і прості, але не завжди точні й диференційовані залежно від племінної цінності, адже при бонітуванні не враховується генетична характеристика тварини.

Селекційний індекс враховує генетичні ознаки. Кількість ознак, що селекціонуються, введених до загального індексу, може бути різною. При цьому прогрес за одними ознаками може стримуватися, а за іншими - збільшуватися. Таким чином, створюється нова система генів, що забезпечує найкращу комбінацію ознак. У більш складній формі селекційний індекс складається з економічних показників, а також генетичних кореляцій між ознаками.

2. Учення про відбір та підбір та його використання у тваринництві

Загальне поняття про відбір - це вибір людиною особин, що найбільш задовольняють її вимоги, і ліквідація нею або самою природою менш пристосованих гірших екземплярів. Учення про відбір розроблено ще Ч. Дарвіном, який на основі фактичного матеріалу встановив, що створення нових форм живих організмів, мінливість і вдосконалення відбувається завдяки природному та штучному відбору. Ми розглянемо штучний відбір, що здійснюється людиною, коли відбираються на плем'я і зберігаються для розмноження ті екземпляри, що відрізняються бажаними якостями і не допускаються до розмноження такі, у яких гірше, ніж у інших особин, виражені ознаки, за якими розводять тварин.

Ч. Дарвін вказує на те, що відбір здійснювався людиною ще в найдавніші часи, але без наміру вдосконалювати чи створювати породи. Людина намагалася зберегти або придбати по можливості лише кращих, корисних тварин, збільшувати кількість потомків у стаді. Такий відбір учені називали підсвідомим (несвідомий). Підсвідомий відбір не міг би так швидко зміцнити той успіх при створенні цінніших сучасних порід сільськогосподарських тварин, якого досягли у світі за останнє півстоліття.

Процес удосконалення існуючих порід і створення нових в умовах культурного ведення тваринництва здійснюється під дією методичного відбору.

Взаємодія генотип-середовище - це одне із принципових питань селекції сільськогосподарських тварин. Усі господарсько-корисні ознаки не закладені в готовому вигляді в статевих клітинах батьків, вони є результатом реалізації дії генів в онтогенезі (у конкретних умовах середовища). Полігенний характер успадкування найважливіших селекційних ознак, а також вплив на них різних паратипових факторів ускладнюють процес успадкування й створюють високу мінливість. Унаслідок цього продуктивні якості тварин при подібних генотипах досить різні. Взаємодія генотип - середовище означає, що кращі генотипи в одному середовищі не можуть бути кращими в іншому.

Фенотип і генотип тварини перебувають у тісному взаємозв'язку. Розвиток усіх фенотипових ознак зумовлений певним генотипом. Генотип у певних умовах середовища реалізується завжди в конкретний фенотип.

Установлено, що організм ніколи не реалізує повністю свої спадкоємні можливості. Ступінь реалізації генотипових можливостей залежить від комплексу факторів зовнішнього середовища, в яких проходить онтогенез тварини.

Пояснення спадкоємних розходжень слід шукати в аналізі взаємодії організму й середовища. Поза середовищем спадковість - поняття абстрактне.

М.Ф. Іванов вказував, що хороші генотипи варто шукати в хороших фенотипах.

Селекціонер шляхом спрямованого вирощування молодняку, використовуючи різноманітність взаємодій генотипу й середовища, впливаючи потрібними факторами середовища в певні періоди онтогенезу, може повніше реалізувати генотипові можливості організму, сформувати цінні якості високопродуктивних тварин.

Фенотипові якості, що виявилися в тварин у процесі спрямованого вирощування, називають модифікаційними, неспадковими змінами. Амплітуду модифікаційної мінливості вважають нормою реакції організму, тобто доступні межі реалізації його спадкових можливостей у вияві певних ознак під впливом конкретних умов зовнішнього середовища.

Для селекційних цілей особливе значення мають тривалі модифікації.

Відбір у тваринництві - вид штучного (методичного) відбору, вибір на плем'я найбільш цінних у господарському відношенні тварин. Поряд з підбором батьківських пар, оцінених за якістю нащадків та правильним вирощуванням молодняку, відбір є важливим прийомом створення і вдосконалення сільськогосподарських тварин.

У племінній справі найбільш ефективним є індивідуальний відбір, оснований на всебічній (комплексній) оцінці тварин за індивідуальними (фенотипу) і спадковими (генотипу) якостями. Основа відбору є спадковість, мінливість, що дозволяє одержати бажані поєднання ознак і закріплювати їх у потомстві. Накопичення в процесі цілеспрямованого відбору корисних якостей призводить до удосконалення порід, створення порід і створення нових форм. Враховуючи, що організм тварини - єдине ціле та беручи до уваги положення Ч. Дарвіна про принцип “відносної” мінливості і кореляції в розвитку окремих частин організму, відбір слід вести за ознаками, що часто тісно взаємопов'язані. Відбір у ряді поколінь за однією ознакою (наприклад, лише за екстер'єром і продуктивністю) призводить, як правило до погіршення інших або до загального послаблення конституції сільськогосподарських тварин та різних функціональних відхилень.

Отже, ефективність відбору в тваринництві залежить від чисельності популяції та її ареалу (їх має бути достатньо), багатоплідності і скороспілості тварин, швидкості зміни поколінь, характеру спадковості ознак, їх мінливості, наявності кореляційних зв'язків між ознаками, інтенсивності і направленості відбору (чим вище % вибраковки тварин у стаді, тим краща частина стада, що залишилася).

Загальним показником ефективності відбору є відношення показника переваги потомків, відібраних на плем'я від батьків над середньою популяції або стада до показника переваги цих батьків над тією ж середньою. Загальний показник вищий у потомків, відібраних на плем'я від батьків, вищих над середньою популяції або стада:

(n плем. потомків - S)/ (n батьків - S)

У процесі вдосконалення стада кожний селекціонер хоче вилучити із розведення (вибракувати) особин, що не відповідають його вимогам у більшій кількості і для заміни їх відібрати найкращих. Отже, інтенсивність відбору може бути визначена відсотком щорічної вибраковки маточного поголів'я або відсотком введення до стада поповнення із числа кращих тварин. Чим вище рівень продуктивності стада, тим інтенсивнішим має бути відбір. Інтенсивність відбору підвищується, коли ставляться нові вимоги до тварин. Бажання комплектувати стадо лише найкращими тваринами здійснити швидко неможливо. По-перше, їх недостатньо, по-друге, не можна вводити до стада нове поповнення в меншій кількості, ніж вибраковується.

Необхідність прискорення генетичного прогресу вимагає підвищення точності оцінки племінних якостей свиней і використання нових, досконаліших селекційних програм. Найбільш ефективною є селекція на рівні популяції, а не окремих особин. Інтенсивна селекція за окремою ознакою призводить до порушення генетичної структури популяції, збіднення їх генофонду і, як наслідок, до зниження ефекту селекції.

Тому останнім часом при оцінці і відбору тварин використовують нові підходи, що базуються на принципах стабілізуючого відбору. Детальна селекція найбільш повно відповідає вимогам створення досить однотипних за розмірами та розвитком тварин, які мають високу продуктивність при добрій якості продукції.

Модальна селекція базується на теорії стабілізуючого відбору, згідно з якою в популяції існують механізми зворотного зв'язку, що ведуть до встановлення середнього значення ознаки. При цьому особини, що входять до центру розподілу, відрізняються більшою життєздатністю і плодючістю. Метод модальної селекції можна використовувати як прийом розподілу тварин на різні функціональні групи, що різняться між собою за репродуктивними та продуктивними якостями, а шляхом відбору особин з різних класів можливе створення багатоцільових батьківських стад, що забезпечують перекомбінацію генотипного складу залежно від мети селекції, необхідного рівня продуктивності та ринкової кон'юнктури.

Не менш важливим є використання стабілізуючого відбору для розроблення методів керування селекційними і технологічними процесами в свинарстві з метою створення гнучких систем вирощування ремонтного молодняку і експлуатації товарних гібридів.

Стабілізуючий відбір, що базується на відтворенні типових представників популяції в межах модальних класів, теоретично передбачає можливість більш тривалої постійності генетичної структури при збереженні фенотипової та генотипової мінливості. Стабілізуючий відбір підтримує сталу будову і життєві функції організму, його пристосованість на всіх стадіях розвитку до даних умов існування і забезпечує встановлення оптимальної життєздатності та плодючості. За цього відбору усуваються крайні варіанти, серед яких трапляються особини як зі спадковими, так і модифікаційними відхиленнями. Таким чином, відбір модальних класів за характерними для популяції ознаками буде стабілізувати її генетичну структуру з одночасним звуженням норми реагування популяції на випадкові зовнішні фактори.

Використання принципів стабілізуючого відбору виводить на якісно новий рівень селекційну роботу в тваринництві. Перевага модальної селекції у тому, що на основі фенотипових значень мірних ознак можлива оцінка більшої кількості особин порівняно з оцінкою за боковими родичами і потомством, до того ж така оцінка може бути проведена на ранніх стадіях онтогенезу (ще до початку продуктивного періоду). З іншого боку одиницею відбору є не особина, а частина популяції. Це дозволяє спростити селекційну роботу, перейти від традиційної форми відбору „від гену до генотипу” до популяційної форми „від генотипу до генофонду”.

Сільськогосподарські тварини мають різнобічні господарсько-корисні ознаки, які оцінюють різними способами і враховують за відбору на плем'я. На кожному етапі розвитку тваринництва кількість ознак відбору збільшується.

Основні господарсько-корисні ознаки овець - настриг вовни, середньодобовий приріст, жива маса в 1 рік, при народженні, тонина волокон, кількість волокон на 1 см2, плодючість, молочність, оплата корму, маса туші, забійний вихід.

Основними господарсько-корисними ознаками молочної худоби є кількість надоєного молока, вміст у ньому жиру і білка, морфологічні й функціональні властивості вимені, екстер'єр і конституція, жива маса, витрати кормів на одержання молочної продукції.

До основних селекційних ознак м'ясної худоби відносяться: жива маса при народженні, легкість отелів у матерів, середньодобовий приріст, жива маса у віці 15-18 місяців, плодючість.

Основні господарсько-корисні ознаки у свиней - жива маса, довжина тулуба, плодючість, великоплідність, жива маса в 1 місяць, 2 місяці, відгодівельні й м'ясні якості.

Основними селекційними ознаками, за якими проводять оцінку, відбір та підбір коней є роботоздатність, типовість, екстер'єр, жвавість, плодючість.

Однобічний відбір за якимось одним показником або ознакою без урахування інших особливостей тварин не бажано. Якщо, наприклад, відбирають тварин лише за продуктивними якостями без урахування особливостей конституції та екстер'єру, то можна навіть від видатних осіб одержати слабке потомство, нездатне на таку як у батьків, продуктивність. Це називається селекційною депресією.

В основу оцінки тварин має бути покладений комплекс ознак. Але якщо йдеться про цілеспрямовану комплексну оцінку тварин за відбору, то це не означає, що треба використовувати велику кількість різних ознак і порівнювати їх значення, адже нагромадження різнобічних ознак не сприяє успіху. При цьому слід скоротити кількість вимог при оцінці тварин, вибирати найголовніші й на них зосередити увагу, щоб відбором закріпити їх у стаді або породі. селекція племінний плодючість

К.А. Тимірязєв у роботі „Чарльз Дарвін і його вчення” вказував на різницю між відбором і підбором: „Вираз підбір, підбирати передбачає якусь упереджену мету, яку прагнуть здійснити, якийсь ідеал чи зразок, до якого намагаються наблизитися за допомогою відомого поєднання плідників, тоді як процес selection здебільшого полягає лише у відособленні, відокремленні істот, що відрізняються від інших”. Відбір як і підбір є засобом для досягнення визначеної мети.

Підбір, за визначенням М.А. Кравченка, - це обґрунтоване з урахуванням господарсько-корисних якостей, племінної цінності й характеру сполучуваності закріплення для спаровування вибраного самця до відібраних самок (чи навпаки) з метою одержання від них нащадків із заздалегідь визначеними бажаними якостями.

Видатні учені-зоотехніки П.М. Кулєшов, М.Ф. Іванов, Є.А. Богданов, М.Д. Потьомкін, М.А. Кравченко та інші великого значення надавали підбору, самі успішно його використовували в практичній роботі.

Класична праця П.М. Кулешова „Наукові й практичні підстави підбору племінних тварин у вівчарстві” була присвячена методам підбору. У своїй праці він на величезному матеріалі порушує цю проблему на кінець XIX століття (1890). М.Ф. Іванов детально зупиняється на значенні підбору, стверджуючи, що треба „...кращі генотипи шукати серед кращих фенотипів”. Розглядаючи цю проблему стосовно вівчарства, він визначає якості тварин за будь-якого підбору овець: здоров'я, конституція, величина, скоростиглість, кондиція, форма тулуба, рогатість, плідність. Фактично ще в тридцяті роки до підбору він ставив вимоги з позиції технологічного методу.

Є.А. Богданов у своїх капітальних працях щодо схрещування, розведення за лініями та інших детально розглядає принципи і методи підбору наприкінці XX - початку XXI століття.

Всю свою наукову і практичну діяльність М.Д. Потьомкін присвятив проблемам племінної справи, у тому числі й методу підбору. В одній із своїх робіт „Про поліпшення племінної справи” (1957) він підкреслював, що „центральна ланка в племінній роботі - заводський підбір”.

У другій половині XX століття фундаментальними роботами з підбору стали праці М.А. Кравченка, який провів детальний аналіз стану справ у різних галузях тваринництва і розробив класифікацію форм підбору, що охоплює різні напрями цього методу.

Наприкінці XX століття в селекційній роботі почали широко використовуватися генетичні методи для оцінки і прогнозування племінних і продуктивних якостей тварин. Стали більш ефективно використовувати методи індивідуальної і великомасштабної селекції, відбору, підбору і розведення тварин.

Форми підбору. Розрізняють підбір однорідний і різнорідний. За однорідного, чи гомогенного, підбору спаровують між собою плідника і матку, схожих за основними ознаками (типом конституції, продуктивністю, походженням), з метою одержання від них потомства, подібного до батьків. Гомогенним підбором підсилюють і тим самим закріплюють у потомстві спадкоємні задатки батьків. У цьому разі для спаровування відбирають високопродуктивних здорових тварин міцної конституції. Крайньою формою однорідного підбору є родинне спаровування (інбридинг), за якого тварини не лише подібні за типом і продуктивністю, але й мають спільних предків. За однорідного підбору важливо, щоб чоловічі особини (чи їхні матері) відрізнялися більш високими показниками продуктивності ніж жіночі.

Однорідний підбір не дає можливості вирішити всі питання селекції. Тому виникає необхідність у застосуванні іншої форми підбору - різнорідного, чи гетерогенного. Так називають підбір, за якого спаровують тварин, які значно відрізняються між собою за типом конституції, продуктивністю, походженням. Мета такого підбору - одержати потомство зі зміненою спадковістю порівняно з батьками (одним чи обома), а також виправлення недоліків і формування нових властивостей у нащадків. Різнорідний підбір веде до підвищення гетерозиготності (розхитування спадковості), внаслідок чого збільшується кількість тварин з високою мінливістю ознак, а це вимагає твердого відбору особин за бажаними ознаками. Таким чином, різні форми підбору сполучаються з відповідними формами добору.

Різнорідний підбір цінний ще й тим, що він збагачує спадковість нащадків новими якостями, підвищує життєздатність організму, зміцнює конституцію, збільшує продуктивні якості тварин, тобто спостерігається явище гетерозису. Крайніми формами різнорідного підбору є схрещування і гібридизація.

У селекційній роботі важливо правильно визначити гомогенність чи гетерогенність у підборі. При цьому в першому разі основна увага має бути спрямована на збереження, закріплення і посилення головних ознак, а в другому - на зміну в потомстві головних ознак чи їхнього співвідношення. Є безліч варіантів однорідного і різнорідного підбору. Вони вимагають від зооінженера творчого підходу і глибоких знань особливостей тварин, що спаровуються.

Підбір індивідуальний і груповий. Залежно від форми організації господарства підбір може бути індивідуальний і груповий.

Індивідуальний підбір вимагає обґрунтованого закріплення плідників до кожної матки. При цьому необхідно добре знати індивідуальні особливості тварин, що спаровуються, за походженням, екстер'єром і конституцією, продуктивністю, якістю потомства, а також методи попередніх підборів. Індивідуальний підбір часто використовується у племінних господарствах і серед найкращої частини тваринних племінних ядер у неплемінних господарствах. Його застосовують як при чистопорідному розведенні, так і при схрещуванні.

Груповий підбір зводиться до того, що маточне поголів'я залежно від його класності, поділяють на групи. До кожної групи маток підбирають двох плідників: основного і замінного (резервного). За цього підбору плідник за якістю повинен бути не менш ніж на один клас вище маточного поголів'я. Груповий підбір застосовується в неплемінних господарствах зони діяльності станцій з племінної роботи і штучного запліднення. Замість нього часто застосовують індивідуально-груповий підбір, за якого тварин розбивають на кілька груп з урахуванням їхніх екстер'єрно-конституціональних, продуктивних якостей і походження. За цими групами закріплюють плідників більш високого класу. Поділяють тварин на групи за результатами бонітування.

До індивідуально-групового відносять підбір з урахуванням належності тварин до ліній і родин, коли формують групи з представників відповідних ліній і маточних родин. В умовах промислового тваринництва така форма підбору найбільш відповідає вимогам племінної справи, тому що вирівняність стада - одна з основних вимог промислової технології. Чим більше вирівняним буде стадо, тим успішніше можна вести роботу в усіх ланках технологічного циклу.

Таким чином, індивідуально-груповий підбір важливий у племінному і в промисловому господарствах.

Література

1. Басовський М.З., Буркат В.Н., Коваленко В.П. Великомасштабна селекція в тваринництві. - К.: Асоціація “Україна”, 1996.

2. Буркат В.П. Теорія, методологія і практика селекції. - К.: БМТ, 1999. - 376 с.

3. Васильев Н.А., Целютин В.Н. Овцеводство и технология производства шерсти и баранины. - М.: Агропромиздат, 1990.

4. Вівчарство України / за ред. В.П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 2006. - 614 с.

5. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В. Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т.4. - 675 с.

6. Генетические основы селекции животных / В.Л. Петухов, Л.К. Эрнст, И.И. Гудилин и др. Под ред. В.Л. Петухова, И.И. Гудилина. - М.: Агропромиздат, 1989. - 448 с.

7. Генофонд свійських тварин України: Навчальний посібник / Д.І. Барановський, В.І. Герасимов, В.М. Нагаєвич, А.М. Хохлов та ін. За ред. Д.І. Барановського та В.І. Герасимова. - Харків: Еспада, 2005. - 400 с.

8. Гопка Б.М., Хоменко М.П., Павленко П.М. Конярство: Підручник. - К.: Вища освіта, 2004 - 320 с.

9. Джапаридзе Т.И. Овцеводство. - М.: Колос, 1983.

10. Довідник з виробництва свинини / В.І. Герасимов, В.Ф.Коваленко, В.М. Нагаєвич, Г.С. Походня та ін. За ред. В.П. Рибалка, В.І.Герасимова, М.В. Чорного. - Харків: Еспада, 2001. - 336 с.

11. Єсаулов І.А., Литовченко Г.Р. Вівчарство. - К.: Агропроміздат, 1963.

12. Засуха Т.В. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. - К.: Аграрна наука, 1999. - 512 с.

13. Зубець М.В. Перетворення генофонду порід. - К.: Урожай, 1990.

14. Зубець М.В. Племінні ресурси України. - К.: 1998.

15. Зубець М.В., Буркат В.П., Єфіменко М.Я., Полупан Ю.П. Генетика і селекція у скотарстві // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В.Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т.4. - С.181-198.

16. Зубець М.В., Буркат В.П., Рубан Ю.Д. Розвиток вчення про генетику, селекцію і біотехнологію у тваринництві // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: У 4 т. / Редкол.: В.В.Моргун та ін. - К.: Логос, 2001. - Т 4. - С.13-30.

17. Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід. Інструкція з ведення племінного обліку у м'ясному скотарстві. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.

18. Інструкція з бонітування каракульських і сокільських овець з основами племінної роботи. - К.: Урожай, 1993.

19. Інструкція з бонітування овець. Інструкція з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві. - К.: ПП “Бланк-Сервіс”, 2003.

20. Інструкція з бонітування племінних коней. - К.: Мін. АПК України, - 2003.

21. Інструкція з бонітування свиней. Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003.

22. Інструкція з бонітування тонкорунних і напівтонкорунних овець з основами племінної роботи. - К.: Урожай, 1993.

23. Інформаційні системи селекції тварин. - К.: Урожай, 1989.

24. Коновалов В.С., Коваленко В.П. Генетика сільськогосподарських тварин. - К.: Урожай, 1996.

25. Кравченко Н.А. Разведение сельскохозяйственых животных. Изд. 2-е перераб. и доп. - М.: Колос, 1973. - 438 с.

26. Кравченко Н.В. Племенное дело в животноводстве. - М.: Агропромиздат, 1987.

27. Красота В.Ф., Лобанов В.Т., Джапаридзе Т.Г. Разведение сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1990. - 463 с.

28. Крятов О.В. Царенко О.М., Ладика В.І., Крятова Р.Є. Вступ до зооінженерії. - Суми: Видавництво „Слобожанщина”, 2002. - 228 с.

29. Ливанов М. О земледелии, скотоводстве и птицеводстве. - Николаев: Типогр. Черноморского штурманского училища, 1999. - 203 с.

30. Любецький М.Д., Попов О.Я. Розведення сільськогосподарських тварин. - К.: Вища школа, 1973. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru