Вплив способів вирощування і площ живлення розсади на продуктивність баклажанів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ І ПЛОЩ ЖИВЛЕННЯ РОЗСАДИ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ БАКЛАЖАНІВ

В.І.ЛИХАЦЬКИЙ., доктор с.-г. наук

С.В.ЩЕТИНА., аспірант

Уманський державний аграрний університет

Наведено результати досліджень вирощування розсади баклажанів за різними способами і площами живлення, з пікіруванням і без пікірування. Встановлено вплив цих заходів на якість розсади, динаміку надходження і величину загального врожаю культури.

В статье приведены данные о влиянии способов и площадей питания при выращивании рассады на продуктивность растений баклажана в открытом грунте, в условиях центральной части правобережной Лесостепи Украины при капельном орошении. Установлено, что способы выращивания и площади питания рассады оказали влияния на качество растений их приживаемость, величину ассимиляционной поверхности листьев и на продуктивность фотосинтеза. Наиболее высокий урожай получен при использовании рассады с кассет с площадью питания при её выращивании 64 и 25 см² по одному растению, соответственно его величина была 31,3 и 32,0 т/га. В контроле рассаду выращивали без кассет с площадью питания 32 см, урожайность составила 27,8 т/га.

In the article the datas on influencing methods and floor spaces of power supply are indicated at cultivation of sprouts on efficiency of plants of an eggplant in an open ground, in conditions of a central part right bank Forest-steppe of Ukraine at a trickling spraying. Is established, that methods of cultivation and the floor spaces of power supply of sprouts have rendered influencing on quality of plants them root-taking of magnitude of the assimilation of a surface of pages and on efficiency of photosynthesis. The highest crop is received at usage of sprouts from cassettes with the floor space of power supply at е ё cultivation 64 and 25 square centimeters on one plant, according to his magnitude was 31,3 and 32,0 ton/hectare. In check sprouts grew without cassettes with the floor space of power supply 32 centimeters, the productivity has constituted 27,8 ton/hectare.

Важливою ланкою одержання раннього врожаю овочів і зокрема тепловимогливих є високоякісна розсада. Цей захід створює забіг в розвитку рослин, що сприяє не тільки одержанню більш раннього врожаю, а також подовженню періоду його надходження [4].

Тепловимогливі овочеві культури - помідори, перець, баклажани в умовах Лісостепу України вирощують переважно розсадним способом [1]. Для одержання раннього врожаю розсаду баклажанів вирощують в горщечках, для масового надходження без горщечків з пікіруванням сіянців і безпосередньо сівбою насіння в грунт теплого парника або плівковій теплиці з обігрівом грунту і повітря. Баклажани погано відновлюють кореневу систему, тому для них кращим є спосіб вирощування розсади без пікірування [5,7].

На даний час витрати на вирощування розсади сягають 35-50% собівартості. Величина їх залежить в основному від затрат енергії, яка витрачається для створення штучного клімату в спорудах закритого ґрунту[3]. Вирішення проблеми виробництва більш дешевої розсади можливе при переводі її на індустріальну основу, зокрема вирощування в касетах [2,6].

Мета наших досліджень полягає у встановленні впливу різних способів вирощування та площ живлення на якість розсади баклажанів та продуктивність рослин у відкритому ґрунті в умовах краплинного зрошення.

Дослідження проводились в умовах центрального Лісостепу України шляхом закладання польових дослідів протягом 2003 і 2004 років на дослідному полі кафедри овочівництва Уманського державного аграрного університету. Рельєф місцевості являє собою вирівняне плато з пологим схилом південно-східної експозиції. Ґрунт дослідного поля чорнозем опідзолений, малогумусний, важкосуглинковий на лесі.

В дослідженнях застосовано касетну технологію вирощування розсади баклажанів сорту Алмаз. Рослини вирощувались в касетах фірми „Гібрид'' з розміром чарунок 8х8 і 5х5 см, по одній і по дві рослини у чарунці. За традиційною технологією вирощування розсади проводили в парниках на біологічному обігріві з пікіруванням і без пікірування із схемою розміщення рослин 8х4 і 5х5 см. Для запобігання вростання коренів у грунт парника, касети розташовували на висоті 10 см від його поверхні. Розсаду у відкритий грунт висаджували у віці 50 днів. Насіння у касети і грунт парника висівали 26 березня. Розсаду у відкритий грунт висаджували, коли минала загроза весняних заморозків, у 2003 році 26 травня, у 2004 році 30 травня. Схема розміщення рослин 70х25 см по одній рослині у лунку, 70х50 см по дві рослини, що відповідає 57,1 тис.рослин/га. Площа облікової ділянки 15 м², повторність досліду трьохкратна. За контроль було взято варіант вирощування розсади за традиційним способом без пікірування з площею живлення 32 см².

Методикою передбачено проведення фенологічних спостережень, біометричних вимірювань та обліків. В польових дослідах попередником баклажанів була озима пшениця. Агротехнічні заходи проводились відповідно до вимог даної культури і поставленого до дослідження питання. Догляд за рослинами полягав у систематичному розпушенні ґрунту і видаленні бур'янів. Захист рослин від шкідників проводили шляхом обприскування рослин після приживання рекомендованими препаратами, Моспілан і Актара відповідно з нормою використання 20-30 і 60-80 г/га.

Погодні умови за роки проведення досліджень значно відрізнялися від середніх багаторічних, однак в цілому були характерними для зони помірно континентального клімату і загалом були сприятливі для культури баклажанів.

Фенологічні спостереження за розвитком рослин в розсадний період показали, що в середньому у касетного способу вирощування розсади поодинокі і масові сходи з'являються пізніше на один та два дні, порівняно з традиційним способом. Поява першого справжнього листка більше залежала від мікроклімату в споруді, ніж від способу вирощування і площі живлення рослин. У фазу першого справжнього листка провели пікірування сіянців при вирощуванні розсади за традиційним способом. Другий справжній листок у всіх варіантах сформувався одночасно на 10-11 день від масових сходів, крім варіантів з пікіруванням, де ця фаза відмічалася на 13 день. Це пояснюється періодом приживання рослин після пікірування. Спостереження за проходженням подальшого розвитку рослин показало, що при зменшенні площі живлення на рослину, не залежно від способу вирощування, подовжувався міжфазний період. Так, прискорення формування чергових листків в порівняні з контролем, (32 см²) без пікірування, на строк висаджування склало 7-10 днів.

За біометричними показниками на строк висаджування (табл.1) найбільшу висоту мали рослини в контролі 26,4 см. Рослини вирощені в касетах мали висоту від 16,0 до 21,0 см, що в порівнянні з рослинами вирощеними за традиційного способу менше на 5,4-7,3 см. Внаслідок зменшення площі живлення на рослину до встановленого показника зменшувалася висота рослин незалежно від способу вирощування. Пригнічення рослин обумовлюється меншим об'ємом грунту, що припадає на рослину і умовами освітлення.

Діаметр стебла біля кореневої шийки є одним з важливих показників якості розсади баклажанів. У рослин які вирощувалися в касетах із збільшенням площі живлення діаметр стебла збільшувався в межах від 0,32 до 0,68 см. При вирощуванні розсади за традиційним способом як з пікіруванням так і без нього із зменшенням площі живлення діаметр стебла мав показники в межах від 0,49 до 0,56 см.

1. Біометричні показники розсади баклажанів на строк висаджування, залежно від способу вирощування та площі живлення рослин (середнє за 2003-2004 рр.)

(2) - дві рослини у чарунці.

Оцінка розсади за кількістю листків показала, що рослини вирощені за традиційним способом з пікіруванням і без нього з площею живлення 25 см² мали в середньому 6,5 та 7,0 листків на рослину. При збільшені площі живлення до 32 см² кількість листків збільшувалася до 7,2 та 7,6 штук на рослину. За касетного способу вирощування у рослин, що вирощувалися з площею живлення 32 і 12,5 см² по дві у чарунку порівняно з контролем зменшувалася кількість листків до 5,3 і 5,7 штук на рослину. Рослини, що вирощувалися з площею живлення 64 і 25 см² по одній у чарунці відповідно мали 7,5 та 7,7 листків на рослину.

Встановлено, що майже при однаковій кількості листків на рослину при традиційному способі вирощування розсади як з пікіруванням так і без нього з збільшенням площі живлення на рослину збільшується і площа листкової поверхні. Так, у рослин, що вирощувалися з пікіровкою, площа листкової поверхні становила 2,51 і 2,62 дм² відповідно при площі живлення 25 і 32 см² на рослину. Рослини без пікіровки відповідно мали 3,33 і 3,38 дм² на рослину. Касетна розсада за площею листкової поверхні мала показники значно менші, особливо при зменшені розміру чарунки та вирощування у ній двох рослин.

Визначення маси окремих частин рослин перед висаджуванням у відкритий грунт показало, що рослини вирощені за традиційним способом залежно від площі живлення мали масу надземної частини від 12,1 до 14,8 г, відповідно масу кореневої системи від 1,0 до 1,4 г. Касетна розсада мала масу надземної частини від 5,6 до 13,5 г. Маса кореневої системи касетної розсади була в межах відповідно від 1,0 до 3,9 г.

Проведені дослідження показали, що на період висаджування розсада вирощена в касетах з різними площами живлення поступалася за висотою рослин, площею листкової поверхні, сирою масою надземної частини перед рослинами, що вирощені за традиційним способом. Але у варіантах касетної розсади було кращим співвідношення сирої маси надземної частини і кореневої системи рослин. Проте, розсада вирощена в касетах цілком відповідає технологічним вимогам. У рослин вирощених за традиційним способом без пікірування спостерігалося надмірне видовження стебла, пожовтіння та підсихання нижніх листків.

При вибиранні розсади, що вирощувалася за традиційним способом, втрачалось близько 80 % кореневої системи. Вирощування розсади в касетах дозволило повністю зберегти кореневу систему рослин, що позитивно вплинуло на приживання і подальший розвиток рослин у відкритому ґрунті. Так, відсоток приживання рослин, що вирощувалися за традиційним способом без пікірування становив 90,1-92,8 %. Застосування пікірування при цьому способі вирощування призвело до збільшення відсотку приживлюваності рослин до 94,2-95,4 %, що вище від контролю на 2,6-4,1 %. Касетна розсада краще приживалася в порівняні з розсадою вирощеною за традиційним способом, а рівень приживання її становив 98,6-99,9 %. На приживання розсади також вплинули і погодні умови вегетації. В 2003 році спостерігалися більш сприятливі погодні умови ніж у 2004 році. Так, у 2004 році на час висаджування рослин у відкритому ґрунті відмічалися низькі температури повітря та холодні шквальні вітри. Це різко знизило відсоток приживання по всіх варіантах. Проте це не завадило розсаді з касет приживатися швидше ніж вирощеній за традиційним способом.

Отже, рослини з меншою надземною частиною та більшою кореневою системою, збереженою підчас пересаджування у відкритий грунт, швидше пристосовуються до умов вирощування. В період приживання рослин в полі пошкоджена коренева система у парникової розсади була неспроможна швидко забезпечити рослину водою та необхідними поживними елементами, що призвело до пожовтіння і втрати нижніх листків.

Після приживання у касетної розсади темпи наростання асиміляційної поверхні проходили інтенсивніше. На початок бутонізації цей показник збільшився на 0,5-1,1 тис.м²/га. В цей же період у рослин з розсади вирощеної за традиційним способом асиміляційна поверхня зменшилась на 1,6-2,6 тис.м²/га, за рахунок втрати нижніх листків. В подальшому інтенсивніше наростання асиміляційної поверхні відбувалось у рослин вирощених за традиційним способом з пікіруванням. У фазу плодоношення (через 80 діб після садіння) показник площі асиміляційної поверхні в цих варіантах становив 18,4-20,2 тис.м²/га. Рослини висаджені з касет були помірними у наростанні асиміляційної поверхні, і на період плодоношення вони мали асиміляційну поверхню 11,1-16,8 тис.м²/га. Відмічено різницю в інтенсивності наростання асиміляційної поверхні по роках, що пояснюється погодними умовами. В 2003 році умови під час наростання асиміляційної поверхні були більш сприятливими для культури, ніж в 2004 році, що і сприяло більш інтенсивному її наростанню.

Проведені дослідження показують, що асиміляційна поверхня рослин баклажанів досягає своєї максимальної величини у період масового плодоношення. Цей період в зоні центрального Лісостепу настає через 70-80 днів після садіння розсади.

Отже, касетний спосіб вирощування розсади забезпечує помірне наростання вегетативної маси рослин, що вплинуло на продуктивність рослин.

На кінець вегетації найбільшої висоти досягли рослини в контролі 57,9 см, інші варіанти не перевищували контроль і мали висоту рослин від 51,0 до 56,8 см. Діаметр стебла був на рівні від 1,02 до 1,32 см. Проте вирощування рослин по дві у чарунці з площею живлення 32 см² і 12,5 см² призвело до зменшення діаметра стебла відповідно до 0,98-0,86 см. Кількість листків була більшою при збільшенні площі живлення на рослину за традиційного способу вирощування розсади. Застосування при цьому способі пікірування сприяло збільшенню кількості листків на рослину порівняно до рослин без пікірування. Рослини висаджені з касет за кількістю листків на рослину не перевищували контроль. Вирощування рослин по дві у чарунці призвело до різкого зменшення кількості листків (табл.2).

2. Біометричні показники рослин баклажанів залежно від способу вирощування і площі живлення розсади, на кінець вегетації

(середнє за 2003-2004 рр.)

(2) - дві рослини у чарунці.

Спостереження за тривалістю міжфазних періодів показало, що період бутонізація-цвітіння у рослин висаджених з касет залежно від варіанту триває 14-17 діб, у рослин висаджених парниковою розсадою 11-16 діб. Наступний період цвітіння-формування зав'язі в середньому триває 10-12 діб, у варіантів касетної розсади де вирощувалося по дві рослини у чарунці вона триває 7-8 діб. Період розвиток зав'язі-технічна стиглість плоду, незалежно від способу вирощування розсади триває 10-12 діб. За тривалістю періоду надходження врожаю, рослини висаджені з касет значно не відрізнялися від рослин звичайного способу вирощування, і відповідно він становив 74-78 та 76-77 днів.

Наростання асиміляційної поверхні, накопичення сухої речовини рослинами та підвищення чистої продуктивності фотосинтезу є одним з вирішальних факторів у формуванні і підвищенні врожайності баклажанів. Згідно одержаних даних в період від садіння розсади до фази цвітіння (15 діб) продуктивність фотосинтезу рослин у варіантах за традиційним способом вирощування розсади становила 1,86-2,48 г.м²/добу, а при вирощуванні розсади в касетах цей показник збільшувався на 1,29-6,14 г.м²/добу, і становив 3,15-8,62 г.м²/добу. Це пояснюється тим, що у розсади вирощеної за традиційною технологією спостерігалася втрата нижніх листків після пересаджування. Рослинам варіантів касетної розсади завдяки збереження кореневої системи, не потрібен період приживання після пересаджування і вони активно накопичували органічну масу. Але від фази цвітіння до фази зав'язування плоду рослини всіх варіантів майже вирівнялись за продуктивністю фотосинтезу, яка залежно від варіанту була в межах 6,31-9,36 г.м²/добу. Встановлено, що найбільша продуктивність фотосинтезу у рослин баклажанів спостерігалась в період інтенсивного наростання асиміляційної поверхні - від фази зав'язування і росту плоду до початку масового надходження врожаю. У рослин з касет цей показник становив 11,22-11,86 г.м²/добу, у рослин вирощених за традиційним способом 6,12-8,50 г.м²/добу. В подальшому фотосинтетичні процеси затухають, що пов'язано із старінням листків і їх показники знижуються до 1,15-3,12 г.м²/добу.

Важливим показником різних способів вирощування розсади баклажанів та її площі живлення є рівень врожаю, його структурні показники та динаміка надходження. Одержані дані свідчать, що в середньому вищі показники врожайності одержано у варіанті касетної розсади з площею живлення 64 см² і 25 см², у традиційного способу вирощування вона вище у варіанті з площею живлення 32 см² (табл.3). Аналіз даних врожайності по роках свідчить про те, що не лише спосіб вирощування розсади та її площі живлення є впливовими, тут мають своє значення і умови що складаються під час вегетації рослин.

В роки досліджень погодні умови складалися строкатими. В 2003 році спостерігався дефіцит вологи у повітрі, що не вдалось подолати за допомогою краплинного зрошення. В 2004 році періодично відмічались низькі нічні температури повітря, які призвели до часткового опадання бутонів і квіток. В середньому за роки досліджень варіант касетного способу вирощування розсади з площею живлення 64 см² і 25 см² сприяв збільшенню врожайності і відповідно становив 31,3 і 32,0 т/га. У порівняні з контролем у цих варіантах була одержана прибавка врожаю 3,5 і 4,2 т/га. Згідно дисперсійному аналізу збільшення врожайності у касетного способу вирощування в обидва роки є істотним. В контрольному варіанті врожайність була на рівні 27,8 т/га. У варіантах вирощування розсади за традиційним способом, контроль перевищували рослини з площею живлення 32 см² і пікіруванням на 0,6 т/га, інші варіанти за врожайністю контроль не перевищували. Згідно статистичній обробці, прибавка врожайності в цих варіантах неістотна. За оцінкою товарності вирізняється вищими показниками касетний спосіб вирощування розсади, де вона становила 86,5-94,9 %.

3. Врожайність баклажанів залежно від способу вирощування та площі живлення розсади

(2) - дві рослини у чарунці.

Важливим показником характеристики якості врожаю баклажанів за різних способів вирощування розсади є його структурні показники (табл.4). Щодо кількості зібраних з однієї рослини плодів то між варіантами значної різниці не спостерігалося, за виключенням варіантів касетного способу де рослини вирощувалися по дві у чарунці. Головною причиною зменшення кількості плодів в цих варіантах є взаємне притінення рослин. Середня маса плоду у варіантах традиційного способу вирощування становила 115,2-141,9 г, у касетного 121,8-163,0 г. Збільшення маси плоду спостерігалось за вирощуванням розсади в касетах з площею живлення 32 і 12,5 см² по дві рослини в чарунці, що пояснюється зменшенням кількості сформованих плодів на рослині. Способи вирощування розсади на довжину плоду значно не вплинули. Проте зменшення площі живлення на рослину дещо здрібнювало плоди.

Динаміка надходження врожаю показала, що у рослин баклажанів незалежно від способу вирощування та площі живлення розсади основна віддача врожаю припадає на серпень і вересень місяці. Її питома вага у відношенні до загального становить від 69,3 до 76,1 %, залежно від варіанту.

На величину врожаю мають вплив окремі досліджувані фактори та їх поєднання. За впливом факторів на формування врожаю, фактор А - спосіб вирощування має вплив 8,5 %, фактор В - площа живлення 57,0 %. Їх поєднання підвищує позитивний вплив ще на 33,0 %. Інші фактори займають 1,5 %. Це підтверджує правильність вибору не тільки способу вирощування, а і відповідної площі живлення рослин.

4. Структура товарного врожаю баклажанів залежно від способу вирощування та площі живлення розсади

(середнє за 2003-2004 рр.)

(2) - дві рослини у чарунці.

Отже, дослідженнями способів вирощування та площі живлення розсади доведено, що касетний спосіб є кращим, завдяки збільшенню виходу розсади з одиниці площі, повністю збереженої кореневої системи рослин при пересаджуванні, збільшенню фотосинтетичної активності рослин і отримання більшого врожаю порівняно з традиційним способом.

Висновки

баклажан розсада врожай

1. Застосування касетної технології з обмеженим об'ємом грунтосуміші на рослину, порівняно з традиційним вирощуванням, частково зменшувало параметри розсади особливо при розміщені у чарунці двох рослин.

2. Розміщення у чарунці касет по дві рослини прискорює період формування зав'язі на 3-4 дні, зменшує загальний габітус рослин, зменшується кількість плодів з однієї рослини проте при цьому збільшується маса одного плоду, на 30,1-26,1 г.

3. За рахунок кращого приживання розсади з касет у рослин, до фази цвітіння на 1,29-6,14 г.м²/добу підвищувалась продуктивність фотосинтезу, що прискорило надходження і сприяло збільшенню урожайності.

4. Достовірний приріст урожаю порівняно до контролю одержано у варіантах касетної технології з розміром чарунок 8х8 та 5х5 см при розміщені по одній рослині, відповідно 31,3 та 32,0 т/га.

Списиок використаних джерел

1. Барабаш О.Ю., Хареба В.В., Гутиря С.Т. Розсада овочевих культур: Поради, як виростити розсаду різних овочевих культур для відкритого і закритого ґрунту. - К.: Вища школа, - 2002. - 55с.

2. Баранов М.І., Гусаренко І.В., Городенко М.М., Денисенко В.В. Касетна система вирощування овочевих культур та її переваги. //Зб. наук праць. - Харків. - 1997. - С.147.

3. Гуркина Л.К. Перец и баклажаны. //Защита и карантин растений. - 2002. - №7. - С.41 - 44.

4. Лихацький В.І., Бургарт Ю.Є., Васянович В.Д. Біологічні особливості і технологія вирощування овочевих культур. Овочівництво: У2ч. Ч2.: - К.: Урожай, - 1996. - С.111 - 123.

5. Старцева Л.И. От качества рассады зависит урожай. //Картофель и овощи. - 1999. - №1. - С.13 - 16.

6. Шульгина Л.М., Симидчиев Х., Цеклеев Г., Каназирска В. Индустриальная технология производства рассады овощных культур. - К.: Урожай, - 1990. - С.41 - 45, 51 - 57, 166 - 172.

7. Щеткин В. Рассада: от А до Я. //Настоящий хозяин. - 2003. - №3. - С.28 - 30.

Размещено на Allbest.ru