Тенденції в сільськогосподарському виробництві за показниками його ефективності

Ключевые слова: эффективность, результативность, технологическая эффективность, экономическая эффективность, социальная эффективность, деятельность сельскохозяйственных предприятий.

Постановка проблеми

У процесі сільськогосподарського виробництва здійснюється споживання ресурсів, зокрема робочої сили, землі, предметів і засобів праці, у їхньому органічному поєднанні і взаємодії з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Тобто будь-який виробничий процес передбачає витрати ресурсів й одержання певних результатів. Однак за однієї й тієї самої кількості витрачених ресурсів підприємства одержують не однакові за розміром результати, а отже, виробничий процес здійснюється з різною ефективністю.

Ефективність діяльності підприємства є складною і багатогранною економічною категорією, що відображає співвідношення між витраченими ресурсами та одержаними результатами. Оскільки останні різні і можуть бути представлені у вартісній, натуральній та соціальній формах, то виникає необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до конкретних аспектів діяльності підприємства.

В Україні економічна криза 90-х років, реформування та трансформаційні процеси в сільському господарстві, що відбувалися протягом незначного періоду часу без чіткого визначення етапів та без наукового обґрунтування, призвели до того, що протягом майже чверті століття спостерігається зниження обсягів сільськогосподарського виробництва, що у свою чергу свідчить про неефективне використання спожитих ресурсів та отримання незадовільних результатів діяльності сільськогосподарських підприємств. Усе це спричинює занепад сільського господарства, яке втрачає спроможність забезпечувати попит населення необхідним обсягом продуктів харчування з належною якістю.

В умовах динамічного ринкового середовища оцінку діяльності сільськогосподарських підприємств необхідно деталізувати та поглиблювати за рахунок нових і трансформації наявних діагностичних критеріїв. Основним індикатором визначення кінцевих характеристик діяльності сільськогосподарських підприємств вважаємо їх результативність, складовою якої, поряд з ефективністю, є також продуктивність. Дослідження результативності діяльності сільськогосподарських підприємств видається науково обґрунтованим й доцільним, оскільки результати діяльності підприємства визначають його прибутковість, а отже, й доцільність функціонування.

Крім того, результати діяльності сільськогосподарських підприємств прямо впливають на процеси економічної та соціальної стабільності та відіграють значну роль у становленні економіки країни тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженнями різних аспектів результативності діяльності сільськогосподарських підприємств займаються як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, зокрема В. Андрійчук [1; 2], В. Галушко [3], О. Гудзинський [4; 5], Й. Завадський [6], Г. Кірейцев [5], О. Костенко [7], Т. Пахомова [5], П. Саблук [8] та ін.

Відомий науковець В. Андрійчук обґрунтовує методику визначення результативності ефекту розміщення і масштабування замовлень на ресурси на основі аналізу оболонки даних [1; 2]; В. Галушко, Й. Завадський, П. Саблук розглядають загальнометодологічні аспекти управління сільськогосподарським виробництвом [3; 6; 8]; О. Гудзинський, Г. Кірейцев, Т. Пахомова аналізують концептуальні положення обліково-аналітичного механізму як складової системи інформаційного забезпечення управління діяльністю сільськогосподарських підприємств [4; 5]; О. Костенко досліджує теоретико-методичні засади формування результативності як критерію управління діяльністю сільськогосподарських підприємств на основі його інформаційно-аналітичної системи [7].

Однак на сьогодні все ще залишаються актуальними та потребують глибших і ширших досліджень питання оптимізації економічної поведінки сільськогосподарських підприємств, досягнення максимізації кількісних та якісних характеристик їх діяльності, підвищення рівня конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо.

Постановка завдання

Мета нашого дослідження - проаналізувати тенденції, характерні для сільськогосподарського виробництва України в 1990-2012 рр., за допомогою показників технологічної, економічної та соціальної ефективності визначити ступінь ефективності сільськогосподарського виробництва, результативність діяльності сільськогосподарських підприємств.

Виклад основного матеріалу

Результативність (effectiveness) - це спроможність давати результат, досягнення необхідних цілей з максимальною корисністю (максимізацією ціннісних характеристик) [9, с. 470]. Її також можна трактувати як багатовимірну категорію, інтегровану оцінку всіх видів діяльності та потенціалу підприємства. Термін “результативність” походить від прикметника “результативний”, який означає спрямованість на досягнення певного результату. У свою чергу результатом вважають те, що випливає з якоїсь дії, явища, кінцевий підсумок якого-небудь заняття чи процесу, показник чого-небудь, наслідок [7].

Суть ефективності проявляється у співвідношенні результатів і витрат діяльності підприємства. Від значення отриманого коефіцієнта прямо залежить ефективність роботи підприємства. У сільському господарстві, враховуючи специфіку його виробництва, розрізняють технологічну, економічну і соціальну ефективність.

Технологічна ефективність є результатом взаємодії факторів виробництва, які характеризують досягнуту продуктивність живих організмів, що використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. У рослинництві за результат діяльності підприємств береться валовий збір зерна певної культури і цей результат порівнюють із ресурсом - площею, з якої зібрано урожай культури. Показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції, наприклад, вміст білка в зерні, цукру - в цукрових буряках тощо.

Розглянемо технологічну ефективність рослинництва в Україні протягом 19902012 рр. (табл. 1).

Проаналізувавши показники технологічної ефективності рослинництва за 19902012 рр., бачимо, що у 2012 році порівняно з 1990 роком, у понад 3 рази зросло виробництво соняшнику, на 50,3% та 39,0% - відповідно виробництво овочів і картоплі. Збільшення валового збору соняшнику можна пояснити тим, що більш ніж у 3 рази зросла площа, з якої зібрано урожай культури. У свою чергу розширення виробництва картоплі можна пояснити збільшенням її урожайності на 37,8% за майже незмінної площі, з якої зібрано врожай.

Таблиця 1

Динаміка показників технологічної ефективності виробництва основних культур сільськогосподарськими підприємствами України