Збалансоване використання ґрунтових ресурсів та управління відтворення родючості ґрунтів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Збалансоване використання ґрунтових ресурсів та управління відтворення родючості ґрунтів

Соціально-економічний розвиток суспільства спрямований на швидкі темпи економічного росту, що супроводжує стрімку зміну кількості концентрацій хімічних елементів у навколишньому середовищі ? зміну екологічних систем на антропогенні [2].

У ґрунтах починають діяти механізми, що супроводжують трансформацію техногенних потоків, зв'язування ксенобіотиків у малорухомі та недоступні для рослин форми, що є небажаним для розвитку біоти ґрунту [7]. Земля, а саме ґрунтові ресурси, є місцем концентрації мінеральних ресурсів, формування поверхневих та підземних вод, є умовою для біопродуктивності природних біоценозів [5].

Щоб забезпечити гармонію природи з людиною шкідливий антропогенний вплив повинен вирішуватися шляхом оптимізації господарської діяльності. Будучи штучно утворені, агроландшафти мають специфічні особливості. Вони є спрощеними системами, які не здатні до саморегулювання без втручання людини. Продуктивність штучних ландшафтів забезпечується регулярним постачанням в системи енергії у вигляді мінеральних добрив, пестицидів тощо. Це є причиною подальшої деградації ґрунтів [4].

Вплив на ґрунт різних факторів, як антропогенних так і абіотичних, на значних територіях зумовлює втрату близько 20% органічної речовини, зменшується кількість запасів поживних форм фосфору та калію [11].

Найбільш поширеними забруднювачами ґрунтів є: господарство, транспорт, радіоактивні відходи, атмосферні викиди, використання нафтопродуктів та ін. Забруднювачі накопичуються в ґрунтово-вбирному комплексі і через флору потрапляють у тваринний та людський організми. Велику небезпеку для життя становить накопичення в організмі таких токсичних речовин: кадмій, цинк, селен, гідраргіум, плюмбум, селен [3].

Поряд з природними і технічними факторами, які обмежують темпи зрошувальних і осушувальних робіт, істотну роль відіграють інвестиційні фактори. Висока капіталомісткість іригаційних споруд вимагає великих витрат. Витрати на меліорацію становлять майже чверть вкладень у сільське господарство [8].

Основною метою функціонування еколого-економічного механізму управління земельними ресурсами агросфери є збалансування аграрних суб'єктів виробництва. Площа розораних земель сягає близько 55%, тоді як гранично допустимий рівень 40 %, існує порушення екологічно допустимого співвідношення площі ріллі та лісових насаджень [10].

Спільне використання природної і штучної родючості культурними рослинами створює ефективно-економічну родючість. Ґрунт, який має великий потенціал родючості, повинен вміщати доступну форму води та хімічних елементів, максимально швидко сприймати, накопичувати, віддавати рослинам поживні речовини для життя фауни і флори; забезпечувати умови оптимальних теплового та водного режимів, застосовувати сучасні знаряддя, високопродуктивні машини і новітні технології [4].

Наразі в нашій країні діє екологічно незбалансоване використання ґрунтових ресурсів. Його можна поділити на дві ланки: екологічну незбалансованість землеробства, соціальну і виробничу невлаштованість населення [4].

До екологічної незбалансованості сільськогосподарського виробництва відносять такі показники: вітрова і водна ерозії, зменшення родючості, забруднення ґрунтів засобами хімізації та відходами продукції промислового виробництва, накопичення пестицидів, важких металів-канцерогенів, радіонуклідів, втрата органічної речовини у процесі застосування високозатратних методів вирощування сільськогосподарських культур, нераціональне використання земельних ресурсів, підвищення рівня ґрунтових вод, використання неякісних принципів ведення і інтенсифікації землеробства.

До соціально-виробничої невлаштованості населення можна віднести: низьку якість і рівень обладнання знарядь, машин та ферм; нееквівалентний обмін продукцією між селом та містом, що значно впливає на ріст цін і урбанізацію [4].

Заходи щодо відтворення і збереження родючості ґрунтів можна забезпечити реалізацією чинних законодавчих положень Земельного кодексу України, законів України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, “Про охорону земель”, “Про землеустрій”, постанови Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

Збереження й відтворення родючості ґрунтів повинно завжди бути у полі зору, як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, окремих власників землі та землекористувачів незалежно від форм власності на землю. При цьому особлива увага повинна бути звернута на неухильне дотримання чинного законодавства про земельні ресурси, рекомендацій науково-дослідних установ стосовно раціонального використання земель і збереження та відтворення родючості ґрунтів [1].

Збільшення родючості ґрунту - процес зміни важливих природних властивостей ґрунту в сприятливому напрямі шляхом застосування науково обґрунтованих заходів впливу на ґрунт; екологічна реорганізація всіх компонентів біогеоценозу, заходів щодо підвищення їхньої родючості з урахуванням генетичних властивостей, вимог сільськогосподарських культур, тобто формування ґрунтів із вищим рівнем ефективної й потенційної родючості [8].

Оскільки різні рослини потребують неоднакових умов і неоднаково використовують природну родючість ґрунту, окультурювання повинно сприяти зміні найважливіших агрономічних властивостей ґрунту та встановленню оптимального взаємного відношення між ґрунтом та екологічною групою вирощуваних на ньому культур.

Заходом збереження ґрунтів є правильне формування культурного агроландшафту. У кожній екосистемі має бути своє, науково обґрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймами. Це дасть найвищий господарський ефект і збереже довкілля [6].

Раціональне використання й охорону земельних ресурсів можна поділити на дві групи: економічна група - охорона землі від виснаження і підвищення її родючості; екологічна група - охорона від забруднення та його попередження. Це два взаємопов'язаних процеси, спрямовані на підвищення продуктивності землі [9].

грунт екологічний родючість агроландшафт

Література

1. Shikula N.K., Nazarenko G.V. Minimum tillage of chernozems and reproduction of their fertility. - M.: Agropromizdat, 1990. - 209c.

2. В.Д. Муха, Н.І. Картамишев, Д.В. Муха. Агрогрунтознавство / за ред. В.Д. Мухи. - М.: КолосС, 2003. - 473.

3. В.І. Купчик, В.В. Іванівна, Г.І. Нестеров, О.Л. Тохна, М. Лі, Г. Метьюз. Грунти України:Властивості, генезис, менеджмент родючості; за ред. В.І. Купчика. - К.: Кондор, 2007. - С. - 271-274.

4. Відтворення родючості ґрунтів у ґрунтозахисному землеробстві. Наукова монографія / Національний аграрний університет України. Під редакцією М.К.Шикули.1998. - С. - 36, 379-451.

5. Вісник ОНУ. Сер.: Географічні та геологічні науки. 2017. Т. 22, вип. 1

6. Ґрунтові ресурси: значення та функції

7. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

8. Землеробство з основами екології, грунтознавства та агрохімії: навчальний посібник / В.Ф. Петриченко, М.Я. Бомба, М.В. Патика, П.В. Іващук. - К.: Аграр.наука, 2011. - 400 с.

9. Охорона земельних ресурсів

10. Сучасні проблеми зниження родючості ґрунтів України

11. Щербаков А.П., Володін В.М. Концепція оцінки і регулювання грунтової родючості на біоенергетичній основі// Грунтознавство,-М.-1990.- 90 с.

Размещено на Allbest.ru