Теоретичні основи формування та розвитку агропромислової інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи формування та розвитку агропромислової інтеграції

О.І. Шаманська

к. е. н., старший викладач кафедри аграрного менеджменту

Вінницького національного аграрного університету

У статті досліджено теоретичні основи розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому комплексі, визначено основні переваги та форми здійснення агропромислової інтеграції.

Ключові слова: агропромисловий комплекс, сільськогосподарські підприємства,інтеграція, інтеграційні процеси, агропромислова інтеграція, агропромислові об'єднання, міжнародний досвід.

This article is about of theoretical directions of development integration processes in agriculture. It is defined basic form of agricultural integration.

Key words: agroindustrial complex, agricultural enterprises, integration, integration processes, agroindustrial integration, agroindustrial associations, international experience.

Актуальність

На сучасному етапі економічного розвитку відсутність інтеграції виробництва, особливо в аграрній сфері, унеможливлює нормальне функціонування як сільськогосподарських, так і інших галузей, і в цілому - національної економіки. У теперішній час фермерські господарства відчувають труднощі, з одного боку - у використанні землі (через відсутність засобів виробництва), а з іншого - у спаді виробництва основних видів сільськогосподарської продукції і виникненні проблем із забезпеченням населення продуктами харчування. Найкращим виходом з цієї ситуації виступає агропромислова інтеграція, яка є поєднанням сільськогосподарського і технологічно пов'язаного з ним промислового виробництва, з метою одержання кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди. Це і зумовлює важливість даного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати дослідження розвитку АПК і його галузей висвітлені у працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, таких як: В.Г. Андрійчука, П.П. Борщевського, Б.З. Дворкіна, П.К. Канінського, М.Ю. Коденської, С.О. Корецької, О.В. Крисального, К.К. Кумехова, В.З. Мазлоєва, А.Г. Мазура, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, В.Д. Мінгалева, Ю.О. Нестерчук, О.М. Онищенка, Б.Й. Пасхавера, О.А. Родіонової, П.Т. Саблука, Д.О. Соломонко, В.К. Терещенка, М.А. Хвесика, В.М. Яценка та інших.

Метою дослідження є вивчення теоретичних аспектів розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому комплексі, а також визначення основних форм розвитку агропромислової інтеграції.

Виклад основного матеріалу дослідження

Агропромисловий комплекс слід розглядати як сукупність галузей національної економіки з виробництва, переробки, збереження й доведення зробленої сільськогосподарської продукції до споживачів.

Проведений аналіз показав, що АПК включає чотири сфери (рис. 1):

- галузі, що виготовляють засоби виробництва для галузей АПК - сільськогосподарську техніку, електроустаткування, будівельні матеріали, добрива, отрутохімікати, комбікорми тощо;

- власне сільськогосподарське виробництво, тобто, вирощування сільськогосподарських культур, розведення худоби, птахівництво, звірівництво;

- галузі з переробки сільськогосподарської сировини - молокопереробні підприємства, консервні цехи й заводи, хлібопекарні та ін.;

- інфраструктуру, яка здійснює збереження, транспортування й доведення продукції сільського господарства до споживачів. Інфраструктура АПК включає шляхово-транспортне господарство, елеватори, складські підприємства, підприємства зв'язку й матеріально-технічного обслуговування, житлові й комунально-побутові об'єкти, кредитні організації, науково-консультаційні фірми, страхові компанії, експортні об'єднання тощо.

Рис. 1. Складові елементи агропромислового комплексу

Агропромисловий комплекс являється абсолютним проявом розвитку суспільної форми праці, оскільки, відбувається за умов значного поглиблення суспільного розподілу праці. Проведений аналіз показав, що у АПК розвинених країн зайнято від 20% до 30% працездатного населення; кінцева продукція АПК є результатом діяльності всіх його сфер, міжгалузевої кооперації, а структура вартості продукції всіх сфер АПК наступна: 25-30% припадає на сферу створення засобів виробництва для сільського господарства; 10-15% - на сферу власне сільськогосподарського виробництва; 50-55% - на сферу переробки й на галузі інфраструктури. Таким чином, формування та розвиток агропромислових комплексів є наслідком агропромислової інтеграції, тобто вищого синтезу сільського господарства й промисловості, що підтверджує розвиток суспільної форми праці.

В теперішній час інтеграційні процеси в агропромисловому комплексі України є закономірною тенденцією і мають важливе значення для його подальшого розвитку. Розуміння сутності агропромислової інтеграції неможливе без розкриття змісту понятійно-категорійного апарату цього поняття. Тому, перш застосувати на практиці процес агропромислової інтеграції, необхідно розкрити поняття “ агропромислова інтеграція”.

Аналіз показав, що агропромислова інтеграція, означає організаційне поєднання сільськогосподарського і технологічно пов'язаного з ним промислового виробництва, з метою одержання кінцевої продукції з сільськогосподарської сировини і досягнення більшої економічної вигоди [16]. Економічний словник агропромислового комплексу містить таке визначення агропромислової інтеграції - процес зближення і поєднання галузей сільського господарства і промисловості, що веде до органічного синтезу цих важливих сфер суспільного виробництва і праці, їх гармонічної соціально-економічної єдності [20].

Таким чином, агропромислова інтеграція слід розглядати як соціально-економічний процес поєднання усіх сфер агропромислового виробництва у єдину динамічну систему з метою отримання прибутку та рівномірного його розподілу між учасниками. На онові проведеного аналізу били виявлені основні переваги агропромислової інтеграції, що зображено на рис. 2.

Найбільш поширеними формами агропромислової інтеграції є:

- контрактне виробництво сільськогосподарської продукції для торгових і переробних підприємств у відповідності з укладеними угодами;

- агропромислові підприємства і агрофірми, виробничі агропромислові об'єднання, науково-виробничі об'єднання;

- асоціації і корпорації;

- агрохолдинги;

- фінансово - промислові групи;

- фермерські кооперативи, підприємства харчової промисловості, м'ясні трести, великі торгові фірми;

- кооперативи та кластери.

Рис. 2. Схема основних переваг агропромислової інтеграції

Агропромислова інтеграція є динамічним явищем. Так, може змінюватися склад та розмір інтеграційного утворення: з'являться нові учасники, партнери, покупці. Кінцевою метою агропромислової інтеграції, окрім загальновідомого синергетичного ефекту - є також отримання та рівноправний розподіл прибутку між усіма учасниками інтеграції.

Оцінюючи синергетичний ефект від агропромислової інтеграції, слід визнати його позитивну роль, адже навіть в умовах застосування новітніх технологій розраховувати лише на доходи від сільськогосподарських галузей досить ризиковано. Поєднання сільського господарства та промисловості може і повинно стати перехідною до більш складних форм аграрно-промислової інтеграції. Враховуючи ресурсні та фінансові можливості інтегрованих підприємств, у них є реальні перспективи для забезпечення країни продовольством, виходу на міжнародні ринки та розвитку сільської місцевості. Основними складовими синергетичного ефекту агропромислової інтеграції АПК є наступні (табл. 1):

агропромислова інтеграція синергетичний

Таблиця 1.

Складові синергетичного ефекту агропромислової інтеграції АПК

На нашу думку, найкращою формою інтеграції є кластер. Саме кластерні засади інтеграційного об'єднання розширюють межі та можливості самого процесу інтеграції. Учасники такого об'єднання, з одного боку, взаємодіють між собою, а з іншого - зберігають конкурентні відносини. Кластер забезпечує регіональний розвиток на науковій основі: поєднує у собі взаємодію усіх сфер агропромислового виробництва, владних інститутів та науки. Він виступає формою територіально-галузевого рівноправного об'єднання підприємств, яке забезпечує інноваційний та конкурентоспроможний розвиток регіону.

Необхідність агропромислової інтеграції в усіх країнах пов'язана з великою технічною відсталістю сільськогосподарського виробництва порівняно з промисловістю; сезонністю аграрного виробництва, залежності його від погодно-кліматичних умов; стихійністю ринку сільськогосподарської продукції; необхідністю підвищення конкурентоспроможності виробництва [8]. А тому вкладення капіталу тільки в сільське господарство являє собою великий ризик. Вкладення коштів у процес переробки та реалізації сільськогосподарської продукції пов'язане також з необхідністю отримання сировини в достатній кількості, що викликає об'єктивну потребу у встановленні певних зв'язків із сільськогосподарськими товаровиробниками. Великий капітал зацікавлений у технічному переозброєнні сільського господарства для пристосування його до потреб великих промислових підприємств, тому переробні підприємства часто є ініціаторами інтеграційних зв'язків. Таким чином, аграрні підприємства вступають в інтеграційні зв'язки з метою зниження ризику, пов'язаного із сільськогосподарським виробництвом, тоді як переробні та інші підприємства агробізнесу прагнуть забезпечити собі стабільні доходи завдяки наявності надійної сировинної бази або гарантованого збуту своєї продукції чи послуг.

Отже, об'єктивний процес поглиблення спеціалізації, посилення концентрації та інтенсифікації, кооперації й комбінування сільськогосподарських галузей зумовлює їх поєднання з промисловими підприємствами та іншими сферами економіки шляхом підвищення рівня розвитку техніки, машинної технології, масово-потокового виробництва [9]. Об'єднання підприємств сільського господарства та промисловості в єдине інтеграційне формування стає не тільки можливим, а й значним важелем підвищення ефективності виробництва, прискорення соціально-економічних перетворень на селі.

Агропромислова інтеграція, на нашу думку, буде розвиватися у напрямі створення агрофірм у формі агропромислових об'єднань, агрохолдингів, агрокластерів, до складу яких можуть входити аграрні, переробні й торгівельні підприємства різних форм власності та форм господарювання, зберігаючи при цьому статус юридичної особи. Головне в системі цих відносин - механізм розподілу прибутку від сумісної діяльності пропорційно вкладеним засобам у спільний захід [17].

Однак в теперішній час стан та тенденції сфер АПК обумовлені процесами глобалізації, потребують нових інноваційних підходів до комплексного соціально-економічного розвитку підприємств, формувань, галузей та територій. Тому й виникає необхідність пошуку нових можливостей використання в Україні систем господарювання. Суттєвою перешкодою економічному розвитку агропромислового виробництва в нашій країні є недостатня інтеграція, слабкість інтеграційних зв'язків між виробниками сировини, переробними підприємствами і науковими установами.

Висновки

Узагальнюючи погляди сучасних вчених-економістів, можна зробити висновок, що агропромислова інтеграція являється складним явищем, а також багатогранною категорією і повинно вивчатись на системній основі. Формою прояву агропромислової інтеграції в АПК є інтегровані формування, які характеризуються великою різноманітністю організаційно-правових форм, складу учасників, видів діяльності та форм власності.

Інтеграція є вагомим інструментом підвищення ефективності господарювання в аграрній сфері. Її особливість полягає у створенні так званого синергічного ефекту, який дозволяє збільшувати кількісні та якісні показники діяльності усіх учасників процесу. Зважаючи на це, на нашу думку, доцільно спрямовувати значні зусилля державної аграрної політики на сприяння інтеграційним процесам в АПК. Зважаючи на досвід реформ, напрямки аграрної інтеграційної політики повинні носити добровільний характер, без вживання жорстких адміністративних важелів з боку держави. Основними завданнями інтеграційної політики на даному етапі повинні стати: обґрунтування економічної доцільності інтеграції, створення відповідного правового та податкового поля для сприяння інтеграційним процесам, створення відокремлених структур сприяння інтеграції, якими, за певних умов, можуть стати регіональні органи влади та центри дорадництва.

Література

1. Амоша О.І. Структурні реформи економіки: світовий досвід, інститути, стратегії для України: Монографія /О.І.Амоша, С.С.Аптекар, М.Г.Білопольський, С.І.Юрій та ін.. - ІЕП НАН України, ТНЕУ МОНСМС України. - Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2011. - 848 с.

2. Андрійчук В.Г.Економіка аграрних підприємств: підручник / В.Г. Андрійчук; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., доп. і перероб. - К., 2002. - 624 c.

3. Бутко М.П. та Родін В.С. Агропромислова інтеграція як шлях до активізації аграрного виробництва / М.П. Бутко, В.С. Родін // Агросвіт. -2010. - №3. - С.10-13.

4. Галенко О.І. Формування регіональної агропромислової фінансової групи зерно продуктового під комплексу Миколаївської області / О.І. Галенко //Агросвіт. - 2010. - №2. - С.14-20.

5. Гаман П. І. Інтеграція у розвитку державного регулювання агробізнесу [Текст] / П. І. Гаман // АгроСвіт. - 2011. - № 20. - С. 2-5.

6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича.- 6-те вид., переробл. і доп. - К.: Знання-Прес, 2007.- 719 с.

7. Канінський П.К. Розвиток фермерства в країнах Євросоюзу, його фінансування й оподаткування [Електронний ресурс] / П.К. Канінський // блік і фінанси АПК. - 2005. - № 9-10. - Режим доступу: http:// magazine.faaf.org.ua/content/view/ 85/35.

8. Кобець Є.А. Економічна сутність інтеграції в аграрному виробництві / Є.А. Кобець // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». - 2007. - № 1. - С. 146-149.

9. Кобець Є.А. Історичні аспекти розвитку інтеграції, її форми та напрями / Є.А. Кобець // Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». - 2007. - № 2. - С. 129-133.

10. Корецька С.О. Економічний механізм розвитку агропромислової інтеграції / С.О. Корецька // Агросвіт.- 2012. - № 7.- C. 10-14.

11. Мацибора В. І.Економіка підприємства: навч. посіб. / В. І. Мацибора, В. К. Збарський, Т. В. Мацибора. - К.: Каравела, 2009. - 311 c.

12. Моренова З.Ю. Міжнародний кооперативний рух у глобалізованій економіці /Н.Ю. Моренова. - Режим доступу: http://mev.lac.lviv.ua/downloads/vyklad/fedor/sta t/6.pdf.

13. Нестерчук. Ю.О. Розвиток та ефективне функціонування аграрно-промислових формувань: теорія, методологія, практика: дис.... д-ра екон. наук: 08.00.04 / Нестерчук Юлія Олександрівна. - Уман. держ. аграр. ун-т. - Умань, 2009. - 456

14. Основи економічної теорії: Підручник/ За науковою ред.. проф. Федоренка В.Г.// 2-ге вид. перероблене і доповнене. - К.: Алерта, 2007.-519 с.

15. Пуцейтенко П.Р. Організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку галузі м'ясного скотарства / П.Р. Пуцейтенко // Актуальні проблеми економіки. - 2011.- № 8(117).-C.80-85.

16. Саблук П.Т. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки / П.Т.Саблук, М.Ф.Кропивко // Економіка АПК. - 2010. - № 1. - С. 3-13.

17. Соломонко Д.О. Розвиток аграрного сектору регіону на основі кластерного підходу / Д.О. Соломонко // Економіка АПК. - 2008. - № 3. - С. 60-66.

18. Хорунжий Микола Йосипович. Організація агропромислового комплексу: Підруч. / Київський національний економічний ун-т. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 382 с.

19. Экономика, организация и планирование агропромышленного комплекса / Под ред. В.Н. Нелепа. - К., 1989.-528 с.

20. Экономический словарь агропромышленного комплекса / Сост. Крисальный А.В.- К.: Урожай, 1986.-336 с.

21. Юрченко Н.І. Теоретичні засади сутності агропромислової інтеграції / Н.І. Юрченко // Агросвіт. - 2010. - №7.- С.45-49

22. Янковський В.Т. Розвиток інтеграційних процесів у овочевому під комплексі / В.Т. Янковський // Агросвіт. - 2011. - №22. - С.70 - 74.

Размещено на Allbest.ru