Інформативність показників білкового обміну для діагностики патології печінки у бичків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський державний аграрний університет, м. Біла Церква

Інформативність показників білкового обміну для діагностики патології печінки у бичків

О.М. Дубін, здобувач

Анотація

гіперпротеїнемія патологія сулемовий діагностика

Гіперпротеїнемія супроводжується диспротеїнемією, яка у 86,4 % випадків визначається за допомогою сулемової проби. Результати формолової проби від позитивної до різкопозитивної збігаються з позитивними - сулемової (на титрування сироватки витрачається менше 1,5 мл 0,1 %-ного розчину сулеми)

Ключові слова: білок, гіпер- і гіпопротеїнемія, сулемова та формолова проби, аспарагінова трансфераза, кореляція.

Summary

The informativity of protein exchange indices for diagnosis of liver pathology in bulls

O. Dubin

Hyperproteinemia is accompanied by dysproteinemia that is diagnozed by Sulema testing 86,4% of cases. The results of Formol test, from positive to clearle positive coinside with the positive - of Sulema (it is spend 1,5 ml of 0,1% Sulema solution less on titration).

Вступ

Протягом 1990 - 2003 рр. поголів'я великої рогатої худоби у сільськогосподарських підприємствах зменшилося на 17,9 млн голів, у тому числі корів - на 5,1 млн. У зв'язку з цим реалізація на забій худоби і птиці скоротилася у 2,4 рази, а споживання м'яса і м'ясопродуктів населенням зменшилося з 68,2 до 34 кг. Враховуючи кризову ситуацію, Міністерство аграрної політики України разом з УААН розробило концепцію Державної цільової програми створення сприятливих умов для розвитку тваринництва на 2005-2010 роки, якою передбачено відновлення великих тваринницьких комплексів [1]. У зв'язку зі зменшенням поголів'я корів нині на жомову відгодівлю ставиться молодняк з малою масою, який утримується на монораціонах протягом 6-12 місяців, що спричиняє розвиток комплексної (поліморбідної) метаболічної (А-гіповітаміноз, рахіт, остеодистрофія) та внутрішньої (гепатодистрофія, гепатит, цироз печінки, міокардіодистрофія, травматичний ретикулоперитоніт і перикардит) патології [2,3]. Пошук інформативних і ранніх методів діагностики такої патології є актуальним для ветеринарних фахівців.

Матеріалом для дослідження були 160 бичків, які утримувалися на відгодівлі 70 - 120 (n=125; перша група) і 150 - 180 (n=35; друга група) днів. Для вивчення методів діагностики патології печінки визначали окремі показники обміну білків та корелятивну залежність між ними, зокрема: уміст загального білка (рефрактометрично), активність аспарагінової трансферази - АСТ (за Рейтманом і Френкелем) та виявляли диспротеїнемію за результатами колоїдно-осадових проб - сулемової, з міді сульфатом і формолової [4].

Результати досліджень та їх аналіз. Уміст загального білка у крові молодняку першої групи визначався в межах від 59,4 до 101,8 г/л і становив у середньому 77,7±0,72 г/л. У 22 бичків (17,6 %) була встановлена гіперпротеїнемія (більше 86 г/л), у 14-ти (11,2 %) гіпопротеїнемія, у решти (89) - уміст білка був у межах норми. Водночас у 97,4 % бичків була підвищена активність аспарагінової трансферази, що є показником розвитку патології печінки. Отже, уміст загального білка є малоінформативним показником для діагностики цитолізу гепатоцитів. Тому нами проведено визначення можливого розвитку диспротеїнемії за результатами сулемової і формолової проб. З 89 бичків з нормопротеїнемією у 51 (57,3 %) виявлена диспротеїнемія різного ступеня за результатами сулемової проби і в 40 (44,9 %) - формолової (табл. 1), причому в 11 бичків на титрування сироватки витрачалося 1,54 - 1,58 мл 0,1 %-ного розчину сулеми (в нормі - більше 1,6 мл) і в них же формолова проба оцінювалася як слабопозитивна (сумнівна).

У 14 бичків з гіпопротеїнемією активність АСТ біла підвищеною, проте диспротеїнемія виявлена лише у двох (14,2 %) як за результатами сулемової, так і формолової проб. Навпаки, гіперпротеїнемія у молодняку супроводжується диспротеїнемією, яка встановлена за результатами формолової проби у 18 бичків з 22 (81,8 %) і оцінювалася від позитивної (++) до різкопозитивної (++++). Інформативність цієї проби підвищувалася зі зростанням умісту білка: при 86,1 - 95,0 г/л формолова проба давала позитивні результати у 78,9 % випадків, а при рівні 95,1 - 101,8 г/л - у 100%. Дещо вища інформативність сулемової проби: у першій підгрупі - 84,2 %, у другій - 100, в середньому - 86,4 % (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна інформативність протеїнемії і колоїдно-осадових проб

Отже, при оцінці інформативності показника вмісту загального білка для діагностики патології печінки необхідно, насамперед, звертати увагу на гіперпротеїнемію, яка у 86,4% тварин характеризується диспротеїнемією (за результатами сулемової проби), ступінь якої підвищується зі збільшенням умісту білка. Кореляція між рівнем загального білка і показниками сулемової проби негативна, ступінь кореляції невисокий (г = - 0,34), тому вважається невірогідним.

Сулемова проба давно вважається високоінформативним тестом диспротеїнемії при патології печінки у корів і молодняку великої рогатої худоби [5]. За нашими результатами із 125 бичків, які перебували на відгодівлі протягом 70 - 120 днів, сулемова проба була позитивною у 71 (56,8%). Більш тривала жомова відгодівля поглиблює стан диспротеїнемії - позитивна сулемова проба визначалася у 95 % молодняку (у 19 із 20 гол.) і становила в середньому 1,3 ± 0,03 мл.

Висока інформативність сулемової проби підтверджується збігом її позитивних показників з підвищеною активністю АСТ (у 96,2% проб із 132), проте коефіцієнт кореляції був негативним низького ступеня (г = -0,015; р< 0,1).

У 56 бичків обох груп сулемова проба була негативною. Проте лише в одного з них активність АСТ була в межах норми, ще в п'яти - дещо підвищеною (від 1,55 до 1,66 ммоль/л), у решти - досить високою. Отже визначення активності АСТ є більш інформативним показником, ніж колоїдно-осадова проба.

Негативна сулемова проба (n=56) в обох групах тварин (з різним терміном відгодівлі) у всіх випадках збігалася з негативними результатами формолової. На титрування сироватки витрачалося в середньому 1,73±0,015 мл розчину сулеми (табл. 2). У решти тварин (79 гол. або 58,5%) формолова проба мала різний ступінь позитивності. Слабопозитивною (+) вона була у 9,6% молодняку, і цей результат збігався з показниками сулемової проби: вона була позитивною, проте у цих тварин на титрування витрачалося лише 1,54 - 1,58 мл розчину (1,56±0,003; р<0,001), порівняно з бичками, у яких сулемова проба була негативною.

Таблиця 2. Порівняння показників сулемової і формолової проб (n=135)

Примітка: ** p<0,01; *** p<0,001, порівняно з попереднім показником.

Утворення суцільного згустка (++) характеризує позитивний результат формолової проби. На титрування сироватки витрачається в середньому 1,41±0,011 мл розчину сулеми. Різниця з негативним контролем і попередньою групою також була високовірогідною (р<0,001).

Зупинимося на результатах дослідження проб, отриманих у молодняку другої групи з терміном відгодівлі 150 - 180 днів. Сулемова проба була позитивною у 19 (95 %) бичків. Негативна сулемова проба збігалася з негативною формоловою. Із 19 проб, позитивних за сулемою, у двох формолова проба була слабопозитивною (+). У цих пробах на титрування сироватки витрачалося 1,55 і 1,56 мл розчину сулеми, що є показником початкової стадії розвитку диспротеїнемії. У решти тварин (17 гол., або 89,4 %) формолова проба була від позитивної (++) до різкопозитивної (++++), а на титрування сироватки витрачалося від 1,48 до 1,06 мл розчину сулеми.

Порівняння великої кількості результатів (145) сулемової і формолової проб переконує, що у всіх випадках, коли на титрування витрачається менше 1,6 мл 0,1 %-ного розчину сулеми формолова проба буде від слабо- до різкопозитивної. Якщо ж на титрування витрачається менше 1,5 мл цього розчину, то в 100% випадків формолова проба буде від позитивної (++) до різкопозитивної (++++). Таким чином, ветеринарні фахівці можуть використовувати просту у виконанні і загальнодоступну формолову пробу як скринінгову для діагностики патології печінки.

Інформативність сулемової та формолової проб порівнювали не лише між собою, а й з результатами проби з міді сульфатом. З 33 паралельно досліджених проб сироватки крові молодняку одна проба була негативною. Вона збігалася з такими самими результатами сулемової та формолової проб. У 4 бичків проба була слабопозитивною (+), стійке помутніння утворювалося при додаванні від 1,96 до 2,08 мл розчину міді сульфату (2,0±0,03 мл). Подібними були результати формолової (+) і сулемової (1,56 - 1,58 мл) проб (табл. 3). Позитивною (++) мідь-сульфатна проба була при додаванні 1,72 - 1,82 мл реактиву.

Таблиця 3. Залежність між результатами колоїдно-осадових проб з міді сульфатом, формоловою та сулемовою

Подібним же чином (++) оцінювалася формолова проба, а сулеми витрачалося від 1,4 до 1,48 мл (1,44 ± 0,014). У 21 бичка проби з міді сульфатом були різко позитивними (+++), причому у 84 % тварин результати збігалися з різкопозитивними формоловою (++++) та сулемовою (1,36 мл і менше) пробами.

Висновки

1. Диспротеїнемія встановлена у 57,3 % бичків з оптимальним умістом загального білка в сироватці крові, 14,2 % - з гіпопротеїнеміею і 95 % - з гіперпротеїнемією.

2. Сулемова і формолова проби є високоінформативними для діагностики хронічного перебігу патології печінки у молодняку великої рогатої худоби при тривалій відгодівлі.

3. Формолову пробу рекомендується використовувати як скринінгову для діагностики патології печінки, за інформативністю вона співпадає з мідь-сульфатною.

4. Подальші дослідження необхідно зосередити на розробці колоїдно-осадової проби, у якій не використовуються високотоксичні речовини.

Література

1. Про стан тваринництва та створення сприятливих умов для розвитку галузі / Міністерство аграрної політики України, Українська академія аграрних наук: Наказ від14 травня 2004 року № 161/37// Агроінком. - 2004. - № 5 - 6. - С. 8 - 12.

2. Дубін О.М. Клініко-біохімічний статус молодняку при відгодівлі // Вісник Білоцерків. держав. аграр. ун-ту. - Вип. 23. - Біла Церква, 2002. - С. 44 - 51.

3. Левченко В.І., Дубін О.М. Функціональний стан печінки у бичків, хворих на остеодистрофію // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 21. - Біла Церква, 2002. - С. 132-139.

4. Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии: Справочное издание / И.П.Кондрахин, Н.В.Курилов, А.Г.Малахов и др. - М.: Агропромиздат, 1985. - 287 с.

5.Сахнюк В.В. Білковий обмін у високопродуктивних корів // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип. 5, ч. 1. - Біла Церква, 1998. - С. 218 - 221.

Размещено на Allbest.ru