Шляхи вирішення проблеми вовків

Peculiarities change the range and number of wolves in the world, under the influence of various environmental factors. The examples of solving the problem of the wolf in the legal and hunting levels by adjusting the size of the predator in different countries. The characteristic of the specific game management involving wolves in some European countries. Explore options for damages caused by wolves population. These wolves attacks on animals and humans in Ukraine. Approaches to management of predator populations including regional specialties.

Key words: wolf habitat and population, experience the regulation of predator.

В історичний час ареал вовка та його чисельність у світі постійно змінювалися залежно від інтенсивності переслідування його людиною. В Європі найінтенсивніше винищення вовка, як шкідливого для людини звіра, спостерігалося із Середньовіччя. Спершу вовки зникли в найбільш розвинених країнах із високою щільністю населення: в Англії - на початку ХVІ ст., в Ірландії - до початку ХVП ст. У Шотландії останнього вовка було знищено у 1743 р. У Франції вже до 1870 р. звірі стали рідкісними в багатьох районах, хоча у деяких місцях траплялися майже до Першої світової війни. У 80-х роках ХХ ст. вовк зник майже на всій території Західної Європи. У Португалії, Болгарії, Польщі, Італії, Іспанії нараховувалося близько 200 особин. Приблизно 2-3 тис. звірів жило в горах Греції, Югославії і Румунії. В Україні, з 1948 р. до 1951 р., щорічний відстріл цього хижака сягав 2700 ос., а його чисельність сягала 7000 ос. Унаслідок тривалого (1949-1974 рр.) переслідування чисельність вовка в Україні істотно зменшилася, а збитки від цього хижака стали незначними. Як наслідок, ареал вовка істотно зменшився [1, 2].

Світова популяція вовка нараховує близько 100 тис. ос., зокрема: у Канаді - 50 тис. ос., в Росії - 30-40 тис. ос., у США - 10 тис. ос., в Європі - 3-4 тис. ос. Вид внесено до Європейського Червоного списку. Він перебуває під захистом Боннської та Бернської міжнародних конвенцій. Однак у Російській Федерації за кожну особину здобутого вовка виплачується премія у розмірі 10 000 рублів, що еквівалентне 250 євро. А департамент охорони природи штату Вайомінг (США) нещодавно дозволив полювання на вовка впродовж усього року на всій території штату, за винятком Єллоустонського національного парку. Відомо, що на теренах цього та інших заповідних об'єктів проводять аукціони на право полювання тварин, які потребують регулювання чисельності. Більше того, у штаті Мінесота при квоті відстрілу 400 вовків видали 6000 ліцензій [1-5].

Міністр екології Швеції, вже у 2009 р заявляла, що кожна країна ЄС має сама вирішувати проблеми, пов'язані з мисливським господарством і охороною природи. Вона вважає, що відстріл вовка є доцільним на всій території країни. У Норвегії міністр сільського господарства також має намір дозволити відстріл вовка впродовж усього року. Причини полягають у тому, що чисельність виду істотно збільшилася, а прогресуючій субпопуляції, яка є складовою фінсько-російської популяції, нічого не загрожує. У Словенії квота на відстріл вовка - 12 ос., а розмір компенсації збитків від нього виплаченої з державної скарбниці у 2010 р. становив 346 тис. євро. У Швеції відшкодування за одного собаку, який став жертвою вовків, становить 2-3 тис. євро. У Швейцарії оновлений нормативний документ до федерального закону про мисливське господарство і полювання дає змогу кожному кантону (області) видавати дозволи на відстріл вовка, рисі та деяких інших диких тварин у тому разі, коли зазначені великі хижаки завдають відчутних збитків населенню або негативно впливають на чисельність популяцій мисливських тварин. Доречно зауважити, що у Швейцарії, донедавна реєструвалися виключно поодинокі особини, ще рідше - самотні пари вовків. Незважаючи на це, тут очікували на можливе збільшення їх чисельності. Федеральна ради мисливців розробила проект змін до Бернської конвенції щодо охорони вовка. Зважаючи на потенційно можливі збитки, поширення захворювань і ускладнення охорони рідкісних видів диких тварин, німецькі та польські мисливці також вирішують проблему західно-польської і східно-саксонської популяції вовка шляхом регулювання її чисельності. Зазначена популяція об'єднує близько 35 ватаг, зокрема 23 - на теренах Польщі та 12 - з боку Німеччини. У сусідній Польщі, де чисельність вовка становить 600 ос. і його з 1998 р віднесено до видів, що охороняються, кількість свійських тварин, які стали жертвами цього хижака збільшилася від 523 у 2000 р. до 830 у 2003 р. Синхронно з цим збільшуються і відшкодування державою збитків заподіяних вовками свійським тваринам. Так у 2000 р. селянам було виплачено 142 630 злотих, а у 2003 р - у 2,8 раза більше - 397423 злотих, усього за 2000-2003 рр - виплачено 882411 злотих. Законодавством Польщі та інших країн світу передбачено відповідальність держави за збитки, заподіяні вовками людям, свійським і диким тваринам. Кошти для цього передбачають у бюджетах різних рівнів.

На теренах Словаччини, стосовно полювання на вовка, точаться дискусії, попри яких у сезон 2011/2012 рр. добуто 138 ос., що становить 6,7 % його чисельності - 2 065 ос. Окрім цього, виявлено 7 загиблих вовків. Чисельність вовка за останні 20 років у Словаччині збільшилася у 2,8 раза. З 2009 р словацькі мисливці полювали на вовка впродовж 4 місяців, а з 2012 р. цей термін обмежили до 2,5 місяців (від 1.11 до 15.01), однак цей хижак і надалі вважається небажаним у мисливських угіддях. Починаючи з 2008 р., у Словаччині обліковуються збитки, заподіяні вовками і рисями. Упродовж 2011 р. вовки тут зарізали 476 сільськогосподарських тварин, у тому числі 19 корів, 446 овець і 9 кіз, а також 1 289 особин мисливських тварин: 600 оленів вартістю 434 415 євро, 343 сарни (29 749 євро), 339 кабанів (36 113 євро), 4 лані (1 063 євро), 2 муфлони (432 євро). Загальна сума збитків, заподіяних вовками, становить 539 416 євро [3-5]. Тільки одна поява вовків на теренах Австрії спонукала до розроблення спеціальної державної програми з регулювання чисельності цього хижака. У Македонії реєструють 500-600 випадків нападу вовків на овець. Тільки за один раз тут вовки знищують до 70 овець, унаслідок чого за одну ніч селяни можуть стати жебраками. Проте і в цьому разі, до певної міри, рятує компенсація збитків державою [3-5].

В Україні також почастішали випадки нападу вовків на тварин, худобу і людей. До прикладу, тільки у 2011 р. їх сталося більше сотні. Про це повідомлять як вітчизняні, так і зарубіжні засоби масової інформації. За останні роки чисельність популяції вовка в Україні істотно збільшилася і сягає понад 2600 ос. Зважаючи на те, що дорослий вовк масою 30-70 кг за день пересічно споживає 100-200 г м'яса на кожний кілограм своєї маси, його добовий раціон становить від 3-7 до 6-14 кг. Таким чином, 2600 українських вовків упродовж року потребують від 2800-6600 до 5600-13200 т м'ясного корму. У гривнях сума буде значною. Якщо за нормальних умов основою раціону вовка є копитні - олень, козуля, кабан - тоді впродовж року вовки в Україні мають спожити від 28-66 до 56-132 тис. оленів масою 100 кг кожний. (У Карпатах частка копитних у раціоні вовка становить від 49 до 79 % залежно від сезону). А як бути вовкам, якщо необхідної кількості оленів в Україні немає? Згідно з офіційними даними, в Україні налічується всього близько 15 000 ос. оленя, 50 000 ос. кабана і 135 000 ос. козулі, тоді як у Польщі щорічно добувають понад 41 000 оленів, 145 000 козуль і 150 000 кабанів, а у значно меншій за площею Австрії щорічно добувають близько 50 000 оленів і понад 280 000 козуль. У пошуках поживи вовки дедалі частіше забредають на заселену територію і диктують свої правила гри. Так, на Сумщині, жінці на дев'ятому десятку років довелося змагатися з величезним вовком. На Київщині скажений вовк напав на автомобіль і відірвав бампер, а в Чернігівській області вовк напав на п'ятьох людей. У Житомирській області у с. Селезівка Овруцького району ввечері вовк напав на трьох місцевих мешканок, двоє з них опинилися в лікарні. Мешканці села Новошини Жидачівського району, що на Львівщині, бояться виходити з будинку. В їхнє село вночі приходить зграя вовків. З травмами обличчя від укусу скаженого вовка, 15 січня 2012 р., в обласну лікарню потрапила 56-річна мешканка с. Літятин Бережанського р-ну Тернопільської обл. У селах Вишків, Сенечів, Мислівка та ін., що на Долинщині Івано-Франківської обл., неодноразово ставалися випадки, коли вовки перерізали за одну ніч більше десятка овець, забирали декілька собак. За 1998-1999 рр. у Чернівецькій області, згідно з офіційними даними, втрачено 20 голів великої рогатої худоби й 93 вівці [1, 2].

Частими набігами вовків шоковані закарпатці. Сіроманці неодноразово взимку нападають на собак, а влітку крадуть овець з отар, які пасуться на полонинах. Тут, у с. Синевирська Поляна Міжгірського р-ну Закарпатської обл., за один такий набіг жертвами вовків стали 57 овець. Вовки "окуповують" ті області, в яких їх ніколи не було, а зокрема: Кіровоградська, Херсонська, Одеська та АР Крим. Вони стали нахабно заходити у двір до людей, нападати на худобу і завдавати істотних, а для окремих селянських дворів катастрофічних, збитків. Крим завжди був без вовків, а тепер цього хижака можна зустріти в багатьох районах півострова. Так, у селах П'ятихатка і Курганне Червоногвардійського р-ну вовк з'являвся у дворах і кидався на людей. Четверо покусаних селян опинилися в лікарні. У липні 2008 р. у с. Томашевка Джанкойського р-ну вовки зарізали 40 овець. Вовки тримають у страху мешканців с. Новотроїцьке Бердянського р-ну Запорізької обл. Вони ночами розривають у сараях баранів, нещодавно серед білого дня напали на телята просто у дворі. Нахабністю цих хижаків за останні роки в більшості областей України нікого не здивуєш, тому необхідно зважати на світовий досвід і, об'єктивно оцінивши реалії життя, робити виважені кроки, спрямовані на захист інтересів людей і не забувати при цьому про вовків. Передусім варто поглибити наукові дослідження (виявлення регіональних особливостей величини родинних ватаг, розміщення вовчих лігв, сезонних змін раціону живлення хижака тощо) і розширити просвітницьку роботу серед населення, щорічно публікувати карти поширення і матеріали обліку чисельності вовка. Для цього потрібно докорінно покращити моніторинг української популяції вовка шляхом уніфікації методів обліку, застосуванням радіотелеметрії, ГІС-технологій і ДНК-тестів для ідентифікації особин і родинних ватаг. З'ясувати наявну чисельність, закономірності її динаміки, екологічні коридори міграцій і розробити науково обґрунтований прогноз розвитку популяції у регіонах та загалом по країні. Опрацювати основи фінансової підтримки програм охорони свійських тварин, а також нормативно-правові засади і механізми відшкодування заподіяних вовками збитків. Передбачити регіональні підходи до керування популяцією цього хижака. Прийняттю будь-яких рішень повинні передувати обговорення проблеми з мисливцями, іншими громадськими організаціями і широкими колами громадськості.

Література

1. Лущак М.М. Особливості моніторингу популяцій великих хижаків у Карпатах / М.М. Лущак // Вісник Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. ХП. - С. 94-97.

2. Шквиря М. Особливості поширення та поведінки вовка в Україні / М. Шквиря, М. Ко- лесніков // Вісник зоології : зб. наук. праць. - 2008. - Т. 42. - № 2. - С. 143-152.

3. Bath A. ed. Transboundary management of large carnivore populations / Bath A. ed. // Council of Europe Publishing. - Strasbourg : Environmental encounters. - 2005. - No 60. - 130 p.

4. Bucko J. Pol'ovnlcka statisticka rocenka Slovenskej republiky 2011 / J. Bucko, R. Cibula, E. Stefancikova, B Zimova, K. Lehocka, M. Kysel'ova, L. Fric // Narodne lesnlcke centrum. - Zvolen, 2012. - 168 s.

5. Hell P. Pol'ovnictvo v krajinach EU / P. Hell // Nase pol'ovnictvo. - 2005. - Vol. II (2). - S. 10-11.

Размещено на Allbest.ru