Перспективи відтворення азіатського буйвола (Bubalus bubalis L.) у Карпатах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи відтворення азіатського буйвола (Bubalus bubalis L.) у Карпатах

Проф. П.Б. Хоєцький, д-р с.-г. наук - НЛТУ України, м. Львів;

пров. наук. співроб. Б.І. Біляк - Ужанський НПП, с.м.т. Великий Березний

Проаналізовано сучасний стан і поширення Bubalus bubalis у Карпатському регіоні. У 80-х роках ХХ ст. у селах Закарпатської обл. утримували сотні тварин. Встановлено зменшення чисельності виду в Закарпатській обл. Причинами зменшення чисельності є: нерентабельність утримання тварин, низька генетична різноманітність та ін. Станом на 2013 р. в області обліковано 57 голів. Тут утримують тварин у семи населених пунктах трьох районів: Хустському, Тячівському і Рахівському. Співвідношення статей становить 1: 1,2. Проведено SWOT-аналіз перспектив відтворення поголів'я Bubalus bubalis у Карпатах.

Ключові слова: буйвол, Карпати, відтворення поголів'я, SWOT-аналіз.

азіатський буйвіл поголів'я утримання

Азіатський буйвол (Bubalus bubalis L.) належить до родини бичачі (Bovi- dae) ряду оленеподібні (Cerviformes). Його предком вважають викопного буйвола (Bubalus triqueyricornis). У минулому ареал буйвола охоплював Південно- Східну Азію, Індію, на заході був поширений до Іраку, на півночі - до Кавказу. Зараз він перебуває під загрозою зникнення. Його охороняють у Бутані, Непалі, Індії, Таїланді. Сучасна чисельність диких тварин не перевищує 4 тис. особин. Причини зменшення поголів'я буйвола полягають у добуванні звірів, деградації середовища існування, конкуренції за біотопи існування із свійськими буйволами, гібридизації з одомашненими породами.

Буйвол - масивна тварина, висота у холці становить від 1,5 до 1,9 м. Вага самця у дикій природі сягає до 1200 кг, самки - до 800 кг. Вага одомашнених тварин змінюється в середньому в межах 250-550 кг. Забарвлення шерсті від попелясто-сірого до чорно-сірого. Роги притаманні самцям і самкам. У самок вони менші. Роги ребристі, у поперечному перерізі трикутноподібної форми. На відміну від африканських буйволів, в яких основи рогів на лобі майже стикаються, в азіатських вони розташовані далеко один від одного. Тривалість існування буйвола в дикій природі зазвичай становить 15-25 років, у неволі - понад 35 років [1].

Азіатський буйвол був одомашнений в Індії приблизно 5 тис. років, а в Китаї - 4 тис. до н.е. Існують різні версії появи виду в Європі. Згідно з однією із них, вперше він у Європу потрапив у ХУ ст., за іншою - в IV ст. до н. е. після завойовницького походу Олександра Македонського [2]. За часів Римської імперії набув поширення не тільки у південних країнах Європи, але й в інших частинах континенту, зокрема і в Українських Карпатах. Його акліматизація в Карпатах відбувалася протягом століть, що призвело до деяких відмінностей від свого предка, якого було завезено. Карпатські буйволи - північна популяція у світі.

Крім Європи, у ХІХ ст. його завезли в Австралію і Південну Америку. Понад 50 % всього поголів'я буйвола знаходиться в Індії, понад 20 % - у Китаї. Загалом в Азії поширені понад 98 % світової популяції виду. За даними ООН, із європейських країн найбільші надої зареєстровано в Італії, щорічно тут від усього поголів'я буйволів надоюють 200 тис. т молока. Протягом року надої від одної буйволиці становлять 1000-1300 л, що є менше, ніж від корови. Однак молоко, на відміну від коров'ячого, має багато біологічно активних речовин. Воно характеризується великим вмістом білків, жирністю 8-12 % і не потребує кип'ятіння, адже буйвол стійкий до традиційних для корів хвороб [2]. Найбільшими виробниками молока є Індія та Пакистан (рис. 1). Із молока виготовляють сири моцарелу, бринзу. Крім молока, сиру, високими харчовими якостями характеризується м'ясо буйвола. Вихід м'яса від одної тварини становить 55-65 %, субпродуктів - 7-8 % [2]. У минулому в Карпатах буйволів утримували не тільки заради м'яса, сиру, молока. Тварини характеризуються істотною силою. Місцеве населення використовувало їх як тяглову силу для перевезення вантажів, а також під час оранки.

Протягом 2007-2008 рр. українські науковці провели облік буйволів в Україні, відібрали біопроби для дослідження ДНК. Встановлено зникнення буйвола в Криму. Невелике поголів'я збереглося лише в Закарпатській, Львівській, Херсонській та Київській областях. Найбільше поголів'я було зареєстровано в Київській обл. (40 голів) та Закарпатті (41 особина) [3]. У минулому на Закарпатті буйволів утримували майже в кожному селянському господарстві. У 80-х роках ХХ ст. у селах Закарпатської обл. утримували сотні цих унікальних тварин, зараз їх поголів'я стрімко зменшується. У 2009 р. на Закарпатті залишилося 34 буйволи. Станом на 2013 р. в області обліковано 57 голів. Вони зосереджені у трьох районах: Хустському, Тячівському і Рахівському. Найбільше (48 голів) їх утримують у населених пунктах Хустського району. Найбільше стадо знаходиться у с. Стеблівка - 30 голів. Наприкінці ХХ ст. тут на колгоспній фермі утримували 300 буйволів. У Тячівському районі буйволів чисельністю 7 голів утримують у двох селах. Найменше у Рахівському районі. Тут двох буйволів утримують у с.м.т. В. Бичків. Загалом на Закарпатті буйволів утримують у семи населених пунктах. Співвідношення статей становить 1: 1,2 (рис. 2).

Рис. 2. Статева структура поголів'я буйвола у Закарпатській обл., %

Крім Закарпаття, буйволи поширені й в інших карпатських областях. Зокрема, у Львівській обл. у с. Розгірче утримують 7 особин. Сучасна чисельність тварин в Україні становить понад 60 голів.

Ми провели SWOT-аналіз перспектив відтворення буйвола у Карпатському регіоні, проаналізували переваги і можливості, недоліки та загрози (табл.).

Табл. SWOT-аналіз перспектив відтворення поголів'я азіатського буйвола у Карпатах

Буйвол невимогливий до кліматичних умов, може існувати в гірських умовах до 2000 м н.р.м та переносити суворі зими. Він не вибагливий до корму, поїдає траву, листя дерев, а також грубі корми, споживає болотні види рослин (осока, очерет), сільськогосподарські культури (кукурудза, буряк), бур'яни (борщівник, амброзія) та ін. Однак добова потреба в кормах у буйвола більша, ніж у корови, що призводить до підвищення вартості молока. Однією із істотних загроз є низька генетична різноманітність, що зумовлює необхідність обміну племінним матеріалом. Зокрема племінні ферми з розведення буйвола є в Азербайджані, Росії. Залежно від формування стад буйвола молочного або м'ясного напряму доцільно імпортувати тварин із Румунії, Угорщини або Італії.

Статевої зрілості буйволи, залежно від умов утримання, досягають у віці: самці - 2,5-3 роки, самки - 1,5-5 років. Вагітність самки триває 11 місяців, маса теляти при народженні становить 25-40 кг. Зазвичай народжується одне теля.

Отже, населення Закарпаття набуло досвіду з утримання буйвола, який необхідно поширити в Карпатському регіоні з метою проведення рекреаційного туризму, збереження біорізноманіття, залучаючи інвестиційні кошти.

Література

Агебайли А. А. Буйволы / А.А. Агебайли. - М. : Изд-во "Колос", 1967. - 295 с.

Гузеев Ю.В. Сохранится ли род буйволов на украинских землях? / Ю.В. Гузеев, Н.П. Демчук. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.zerno_ua.com/wp-content/uploads / zer- no_vestka_04_09. pdf.

Гузєєв Ю.В. Генофонд буйволів України / Ю.В. Гузєєв, О.І. Сокуренко, М.П. Демчук // Науковий вісник НУБіП України : зб. наук. праць. - К. : Вид-во НУБіП України. - 2011. - №» 160, ч 1. - С. 291-294.

Стекленев Е.П. Отдаленная гибридизация животных / Е.П. Стекленев. - К. : Вид-во "Аграрна наука", 2001. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru