Фармакологічні властивості ялівцю звичайного (Juniperus communis L.) та екологічні особливості його поширення на Дрогобиччині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фармакологічні властивості ялівцю звичайного (Juniperus communis L.) та екологічні особливості його поширення на Дрогобиччині

Доц. С.Я. Волошанська, канд. біол. наук;

доц. Г.М. Коссак, канд. пед. наук;

доц. Т.Б. Скробач, канд. с.-г. наук -

Дрогобицький ДПУ ім. Івана Франка;

доц. Т.І. Харачко, канд. с.-г. наук - НЛТУ України, м. Львів

Наведено дані щодо вмісту біологічно активних речовин у сировині ялівцю звичайного та впливу їх на живі організми. Способи застосування препаратів з ялівцю мають аматорський характер, лікувальні засоби не стійкі, не стандартизовані, що потребує подальших досліджень у напрямку створення офіцінальних препаратів. Подано низку відомостей щодо поширення насаджень за участю ялівцю звичайного на землях лісфонду Дрогобиччини та сусідніх районів. Розпочаті дослідження з особливостей поширення виду на нелісових землях мають на меті отримання відомостей для розрахунків можливих обсягів заготівлі сировини ялівцю звичайного в межах регіону досліджень.

Ключові слова: ялівець звичайний, ефірні олії, рослинна сировина, шишкоягоди, насіннєношення.

ялівець сировина лісовий насадження

Ялівець звичайний (Juniperus communis L.) - хвойна фітонцидна, ефіроолійна, лікарська, харчова, смолоносна, декоративна і фітомеліоративна рослина. Цей вид зростає переважно у підліску хвойних, рідше мішаних лісів у Карпатах, Прикарпатті і на Поліссі в Україні. Його культивують також у садах і парках як декоративну рослину. Ялівці виділяють значну кількість ефірної олії, очищаючи повітря. Одного гектара ялівцевого насадження вистачило б для очищення повітря великого міста. Власне ялівець звичайний здатний успішно витримувати умови міського середовища [3].

Ялівець звичайний ще в стародавньому Єгипті та Греції використовували для профілактики епідемій. Римляни цінували ялівець за його антисептичні властивості під час лікування печінки, нирок та сечового міхура. У Британії ялівцю приписували чудодійні властивості, які повертають молодість. Ефірна олія ялівцю звичайного складається з таких компонентів, як пінен, лимонен, сабінен, мірцен, терпінеол. Олія ялівцю чудово діє при емоційному виснаженні, допомагає позбутися негативних емоцій та думок і зміцнює нервову систему. Крім протизапальної, болетамуючої дії, олія ялівцю впливає на настрій. Аромотерапевт Е. Бах зазначає, що олія ялівцю фізіологічно підсилює загальний настрій людини [4,6].

У медицині використовують ефіроолійну сировину, ефірні олії, їх окремі фракції та компоненти (ментол, камфору, тимол). Ефірні олії виявляють бактеріостатичну, антисептичну, дезінфікуючу та фунгістатичну дію. Крім того, вони здатні слабше або сильніше подразнювати шкіру. Плоди ялівцю (шишкоягоди) виявляють сечогінну, бактерицидну дію, підвищують жовчоутворення та жовчовиділення, посилюють секрецію шлункового соку. Вони містять цукри, ефірну олію зі складниками пінену, терпінеолу, кадинену та інших тритерпеноїдів, органічні кислоти (оцтову, яблучну, мурашину), флавонові глікозиди, віск, спирт інозит, пігменти [6, 9]. У насінинах наявний гіркий глюкозид - юниперін [3].

Із практичної точки зору, найбільш сприйнятливим є використання шишкоягід. У їх м'якоті міститься 0,5-2 % ефірної олії [9]. Ефірні олії - це суміші аліфатичних і циклічних терпеноїдів (переважно моно- і сесквітерпенів), їх спиртів і кетонів зі супутніми похідними бензойної кислоти і фенілпропану. Із відомих більше тисячі окремих сполук з м'якоті плодів виділені такі основні компоненти олії, як біциклічні монотерпени: пінен, камфен, сабінен і їх кисне- похідні (борнеол і ізоборнеол). Супроводжуються вони моноциклічними терпенами: L-терпіненом, L-феландреном, дипентеном (DL-лимонен) і терпене- олом. Виявлений також біциклічний сесквітерпен каданен. Крім ефірної олії, в ягодах міститься до 9 % смоли маловивченого складу, багато цукрів (до 40 %), є також пектинові речовини, пентонази (до 6 %), органічні кислоти (яблучна, оцтова, мурашина, гліколева), фінозит і пігмент невивченого складу.

Ефірні олії ялівцю проявляють протимікробну, спазмолітичну, відхаркувальну, рефлекторну, стимулювальну на органи травлення, епітелізуючу (бальзамічну, ранозагоювальну, репаративну) дії. Присутність у ялівці флавоноїдів може вказувати на такі потенційні дії, як: капілярозміцнювальну, кардіотропну, спазмолітичну та гіпотензійну, жовчогінну та гепатопротекторну, кровозупин- ну та протизапальну.

В ефірних оліях переважають вуглеводні, але найбільш цінною складовою є кисневмісні сполуки, особливо спирти й ефіри, які мають приємний запах. Також найпоширенішими є секвітерпени та їх похідні серед відомих терпенів як за кількістю сполук, так і за різноманіттям структурних варіантів і чисельністю типів. Секвітерпени часто трапляються разом з монотерпенами в ефірних оліях й існують в ациклічній і циклічній (моноциклічні, біциклічні і трициклічні) формах, переважно в усіх вищих рослинах [9]. Секвітерпенові лактони, які входять до складу ефіроолійної сировини, мають виражену протимікробну і протимікозну дію. Цитотоксичний вплив секвітерпенових лактонів пов'язують з ненасиченим лактонним кільцем, кетогрупою або епоксидним групоутворенням. Складно-ефірні радикали виконують роль "носія", який забезпечує проникнення речовини крізь клітинні мембрани. Деякі секвітерпенові лактони спричиняють загибель комах унаслідок несвоєчасного метаморфозу. Ці речовини є потенційними антифідатами і атрактантами комах. Вважають також, що лактони є інгібіторами амілаз і протеаз, їм властива регуляційна дія на проростання насіння та ріст рослин.

Результати аналізу наукової літератури свідчать, що ефірні олії виявляють високу фармакологічну активність завдяки тому, що внаслідок доброї розчинності у жирах, легко реагують з рецепторами тканин, впливаючи на фізіологічні механізми діяльності органів. Їх можна застосовувати зовнішньо, вживати всередину, використовувати для інгаляції, додавати до ліків. При контакті зі шкірою чи слизовими оболонками ефірні олії подразнюють рецептори в них, посилюють прилив крові та біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну, гормонів, простагландинів), стимулюють обмін речовин, сприяють виконанню шкірою і слизовими оболонками властивих їм фізіологічних функцій. Разом з тим, через шкіру і слизові оболонки ефірні олії проникають у кров і виявляють загальну дію. Особливо цей ефект виявляється при вдиханні або прийомі всередину ефірних олій, а також за умов додавання їх у ванну. Дослідники довели, що ефірні олії виявляють детоксикуючу дію, тому що утворюють комплекси з токсичними речовинами і виводять їх з організму.

Відомі позитивні результати під час лікування 12 хворих зі злоякісними клітинами шкіри ефірноолійними пов'язками з ялівцю звичайного у поєднанні з оперативним або променевим методом [7]. Автору вдалося спостерігати загибель пухлинної тканини при поміщенні її в ефірну олію ялівцю. При ін'єкції ефірної олії в пухлинну тканину (штам Браун-Пірс) у пухлині спостерігався некроз, а навколо пухлини розвиток фіброзної, досить щільної капсули. Ефірна олія ялівцю володіє великою бактерістатичною, а також епітелізуючою дією і дезодоруючими властивостями.

Ефірні олії локалізуються в різних частинах рослини, виробляються і накопичуються в особливих екзогенних і ендогенних утвореннях (компартментах). Перші з них розвиваються з епідермальної тканини; до них належать залозисті "плями", залозисті волоски та ефірно-олійні залозки. До ендогенних утворень, що розвиваються в паренхімних тканинах, відносять секреторні клітини, вмістилища (схизогенні та лізогенні), секреторні канальці і ходи. Частіше спостерігається комбінований тип вмістилищ - схизолізогенний, коли відбувається розходження клітин, а потім міжклітинний простір збільшується за обсягом завдяки розчиненню клітин під впливом ефірної олії.

Найбільш продуктивними видами ялівців щодо ефірних олій є ялівець козацький, сибірський і даурський (табл.).

Результати дослідження сезонних змін у нагромадженні ефірних олій різних видів ялівцю свідчать, що вміст ефірних олій знижується у весняно-літній період (квітень-липень). Підвищення нагромадження ефірних олій у рослинах різних видів ялівцю спостережено в осінньо-зимовий період, за максималь ного його значення у грудні-січні [8].

Табл. Вихід ефірних олій із деревної зелені і плодів різних видів ялівцю

Безумовно, важливе значення щодо фармакологічних властивостей мають фізико-хімічні властивості ялівцевої олії, зокрема густина, ступінь оптичного обертання і заломлення. Передовсім установлено, що олія ялівцю звичайного і півкулястого має найбільшу густину. Найбільшу кількість жирних кислот вміщує олія ялівцю козацького.

Аналіз наукової літератури свідчить, що пропоновані способи застосування препаратів з ялівцю звичайного мають аматорський характер, відсутні різносторонні дослідження щодо фармакотоксикологічних властивостей екстрактів зі сировини рослини, стандартизації їх та передбачуваності дії на живий організм залежно від доз і способів введення, фізико-хімічних властивостей біологічно активних речовин, побічних впливів тощо. Все це спонукало нас до пошуку різних способів екстракції з сировини ялівцю звичайного біологічно активних речовин. Попередні дослідження показали, що в умовах Карпат можливо отримувати екологічно безпечну сировину (хвою, шишкоягоди) ялівцю звичайного в значних обсягах на предмет використання її у виробництві фармацевтичної продукції, визначення оптимальних умов одержання біологічно активних речовин [5]. Установлено ступінь чутливості мікробів (S. aureus, E. coli) до дії настоянок та екстрактів хвої і шишкоягід ялівцю звичайного. З'ясовано, що подовження настоювання рослинної сировини в етанолі знижує бактерицидну активність сполук до S. aureus та E. соїі. Водно-лужні екстракти, які вміщують здебільшого гідрофільні сполуки, істотно впливають на проникність у бактерію. Зміна рН у кислий бік дає змогу отримати більш активно гідрофільні сполуки, які здатні розчинятися в поліетиленгліколі. Встановлено, що з метою отримання препаратів з високою бактерицидної дією найкращим екстрагентом для хвої ялівцю звичайного є етанол, а для його шишкоягід - водно-лужний розчин з наступним відокремленням гідрофобних сполук.

Площа лісових насаджень за участю ялівцю звичайного в межах Дрогобицького, Самбірського, Старосамбірського та Турківського адміністративних районів становить 250,9 га (за даними лісовпорядження). Ялівець тут росте як підліок (середній коефіцієнт складу 6,6). У ході проведення рекогносцирувальних досліджень наявних лісових насаджень за участю ялівця звичайного виявлено значні площі нелісових земель з доброю доступністю та наявним природним поновленням останнього. Природне поширення породи спостерігається на колишніх та наявних сільськогосподарських угіддях (пасовищах). Найкраще заростають схили нижче від лісових насаджень, супутником найчастіше є сосна звичайна. Для детального вивчення особливостей росту ялівця звичайного було закладено пробну площу (0,25 га) в околицях с. Сторона Дрогобицького району, де у складі насадження присутня також сосна звичайна. Суцільний перелік дерев чи кущів ялівцю на пробній площі за висотою здійснювали через 25 см. Для детального аналізу ходу росту насадження було відібрано модельні дерева ялівцю. Взяття і опрацювання модельних дерев здійснено згідно з відомою методикою [1], із використанням комп'ютерної програми Microsoft Excel і методичних рекомендацій з біометрії [2].

Як свідчать дані пробної площі, кількість дерев ялівцю на 1 га в середньому становить 1292 шт., середня висота 45,68 ± 1,86 см, коефіцієнт варіації за висотою становить 73 %. Значна варіація свідчить про різновіковість насадження та поступовість заростання площі.

Щодо сосни звичайної то середня висота її підросту становить 46,17±2,28 см, коефіцієнт варіації - 75,2 %. Отже, сосна звичайна неістотно переважає ялівець у показниках росту на цій пробній площі. Аналізуючи хід росту дерев ялівцю у висоту, можна прогнозувати кількість рослин, що продукують шишкоягоди, знаючи вік початку насіннєношення. Вік середнього дерева за висотою становить 4 роки. Дане насадження через 5 років буде мати середню висоту близько 1,5 м. Швидкий приріст у висоту спостерігається з 3 до 8 років, що можна пояснити послабленням конкуренції з боку злакової рослинності, коли розмір рослин сягає у висоту 40 і більше сантиметрів. Варто зазначити, що на пробній площі наявні дерева ялівцю, що відновили ріст після спалення нижньої частини крони. Значна частина підросту гине під час випалювання залишків трав на пасовищах восени чи весною, що істотно сповільнює процес заростання. На обстежених площах місцеве населення щорічно заготовлює шишкоягоди для власних потреб.

Для прогнозу стану досліджуваного насадження доцільно продовжити вже проведенні дослідження протягом наступних років, з порівнянням отриманих результатів про кількість та якість рослин на пробній площі. Моделюючи ріст насадження у висоту, можна спрогнозувати кількість рослин, що будуть плодоносити (плодоносять дерева висотою понад 95 см), а відповідно, і прогнозувати можливий вихід шишкоягід на одиниці площі, що має практичне значення для розрахунків можливих обсягів заготівлі сировини для потреб фармакологічного виробництва.

Література

Анучин Н.П. Лесная таксация / Н.П. Анучин. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1982. -552 с.

Горошко М.П. Біометрія / М.П. Горошко, С.І. Миклуш, П.Г. Хомюк. - Львів : Вид-во "Камула", 2004. - 236 с.

Заячук В.Я. Дендрологія. Голонасінні : навч. посібн. / В.Я. Заячук. - Львів : ТзОВ "Фірма "Камула", 2005. - 176 с.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / за ред. А.М. Гродзинського. - К. : Вид- во "Українська енциклопедія" ім. М.П. Башана, "Олімп", 1992. - С. 490-491.

Малик О.Г. Чутливість умовно-патогенної мікрофлори до біологічно активних речовин ялівцю звичайного / О.Г. Малик, У .І. Тесарівська, С.Я. Волошанська, Ж.М. Періг // Наук.-техн. бюл. Ін-ту біології тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. - 2009. - Вип. 10., № 3. - С. 338-341.

Товстуха Є.С. Новітня фітотерапія / Є.С. Товстуха. - К. : Вид-во "Фітосаціоцентр", 2003. - С. 285-290.

Тимошечкина М.Е. Некоторые данные биологического действия ефирного масла азербайджанского можжевельника / М.Е. Тимошечкина // Сборник научных работ. - Баку : Изд-во АзНИРРОИ, 1951. - С. 143-152.

Уваровская Д.К. Продуктивность некоторих видов можжевельников по биологически активным веществам / Д.К. Уваровская, В.А. Колесникова, Р.Д. Колесникова, Ю.Г. Пасильцев // Лесной журнал. - 2008. - № 4. - С. 26-27.

Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств. - Т. 2 / под ред. И.М. Перцева, И.А. Зупанца. - Харьков : Изд-во ИФАУ, 1999. - С. 73-89.

Размещено на Allbest.ru