Наукові основи лісоінтродукційної діяльності на Волино-Поділлі у контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства

Chernyak V.M. Scientific Foundation of Forest Introduction Activity in Volyn-Podillya in the Context of World Forestry Development Trends

On the Volyn-Podillya territory during 450-500 years 781 species 3 genetical family 6 floristic areas were introduced and optimized: Circumboreal, East Asiatic, Atlantic-North American, Rock mountains, Mediterranean, Irani-Turans. The purposeful direction is to be given to rational use of modern cultivated dendroflora of the research district, namely in forestry. The region is strongly saturated with introduced species of arboreal coniferous plants, in particular European, Siberian, Japanese larch, - 13162 hectares, pseudodithering of Menzisa- 384,4 hectares; foliage - 1187.3 hectares. Optimization of phytocenosis forest cultures of Volin-Podillya by perspective introducents is possible only when they have advantages in growth speed, tolerance of pests and diseases, quality of wood and other production parameters over indigenous species. Forestry experts of Volyn - Podillya found out and selected the valuable gene pool of introducents for I creation and use of forest cultures. New perspective cultures, that proved their perspectives in botanical gardens, forest arboretums, forest cultures, are necessary to be applied.

Key words: forestry, species, trees, bushes, pine, larch, oak.

Україна на сьогодні є однією із флористично найбагатших країн помірного поясу Європи. У природній флорі України налічується 4523 види судинних рослин [23], зокрема в регіоні Волино-Поділля - 1893 види [1]. Для порівняння у флорі Франції - 4500, Болгарії - 3560, Румунії - 3500, Чехії - 3100, Німеччини - 2667 видів судинних рослин [30]. У природній дендрофлорі України налічується 504 види дерев і кущів, на Волино-Поділлі - 120 видів [1]. За час інтродукції - від трипільських часів, в античний період, Середньовіччя, в ново-історичні часи й до наших днів, було інтродуктовано 2491 вид та 715 форм і культиварів дерев, кущів та ліан. Разом із видами природної дендрофлори України це становить 3710 таксонів, форм, культиварів та сортів.

На території Волино-Поділля за тривалий період інтродукції та акліматизації з найдавніших часів до наших днів інтродуковано 781 вид. Разом із видами природної дендрофлори Волино-Поділля це становить 902 видових таксони [26, 27]. Інтродукція рослин - один із важливих компонентів людської діяльності й істотне джерело прогресу національного господарства. Історія формування осередків культивованої дендрофлори на Волино-Поділлі налічує близько 500 років.

У нашій країні широкого розвитку набули різні підходи до підбору вихідного матеріалу та оцінки результатів інтродукції. Сюди належать: порівняльний аналіз кліматичних і еколого-географічних умов природного ареалу рослин і місць запланованого інтродукційного випробування, еколого-історичний аналіз, флорогенетичний і культурно-історичний, метод родових комплексів, числова оцінка результатів інтродукції [13-20]. У зв'язку з розвитком популяційних досліджень починають набувати значення праці, пов'язані з підбором вихідного матеріалу на рівні популяцій.

В інтродукції деревних рослин на території Волино-Поділля, насамперед, ми маємо справу з видами таких генетично споріднених флористичних областей як Циркумбореальна, Східноазійська, Атлантико-Північноамериканська, Скелястих гір, Середземноморська, Ірано-Туранська. На Волино-Поділлі із названих вище областей інтродуковано 77,6 % видового складу дерев, кущів, які є у колекціях, озелененні, лісових культурах. Інтродукційна робота нерозривно пов'язана з проблемою "організм - середовище", яка вирішується першочергово на макроеволюційному, а потім - мікроеволюційному рівнях. Відповідно до цього, здійснюється підхід до розв'язання завдань з використання та збагачення шляхом інтродукції генетичних ресурсів найперспективніших деревних порід.

Регіон Волино-Поділля у сучасних межах, прийнятих за К.І. Гренчуком [4-7], В.Г. Бондарчуком [2], П.Н. Цисем [24-25], Ю.Л. Грубріним [8] характеризується малою кількістю хвойних в їхньому природному флористичному складі. На Волино-Поділлі поширені представники родів Juniperus L., Larix Mill., Picea A. Dietr., Pinus L., Ephedra L. Із загальної кількості хвойних (181 вид), інтродукованих в Україні, на Волино-Поділлі зростає 89 видів.

До історичного аналізу в такому розумінні інтродуктори звертаються в тих випадках, коли виникає необхідність пояснити неадекватність реакції інтродуцента у разі поселення на іншу територію, тобто у випадках видимого порушення еколого-географічної закономірності. Ця реакція може бути в ряді випадків реверсією біоритму, котрий існував в анцестральних формах інтродуцентів у минулому і лежав в основі фізіолого-біохімічних процесів, які підвищують специфічну стійкість і тією чи іншою мірою втрачену видом у процесі становлення.

Раціональному використанню наявної дендрофлори Волино-Поділля та її подальшому поліпшенню шляхом інтродукції необхідно надати цілеспрямованого характеру. Одним із напрямів використання сучасної культивованої дендрофлори Волино-Поділля є лісове господарство. Близько половини площ лісових масивів України займають штучні насадження, що зумовлюють виникнення і подальше формування лісових культурофітоценозів. Виходячи з цього, оптимізація лісових культурофітоценозів набуває пріоритетного значення в лісовому господарстві України і, зокрема, Волино-Поділля.

Доцільність ширшого використання можливостей лісової інтродукції не викликає заперечень. Суть у тому, наскільки значними мають бути її роль і місце у розвитку лісового господарства України і Волино-Поділля зокрема. Одночасно постає важливе питання щодо наукових основ лісоінтродукційної діяльності, оскільки впровадження до складу лісових культур інтродуцентів пов'язане з необхідністю вирішення низки питань практичного та теоретичного характеру. При цьому саме останні мають вирішуватися у першу чергу. Так, актуальним є питання добору вихідного матеріалу для інтродукції, оцінки перспективності інтродуцента в умовах інтродукції, характеру та ступеня його впливу на автохтонні компоненти природного середовища тощо.

Потреби лісового господарства ставлять до інтродуцентів підвищені вимоги, насамперед, щодо їх господарсько цінних якостей. Вони мають переважати аборигенні види у швидкості росту, стійкістю до ураження хворобами і до пошкодження шкідниками, якістю деревини та іншими виробничими параметрами. На території Волино-Поділля набуто практичного досвіду введення перспективних інтродуцентів у лісові культури та теоретичні узагальнення ряду вчених щодо перспективних інгредієнтів регіону досліджень, а саме: С.А. Генсірук, Я.В. Коваль [3], А.В. Гурський, Г.В. Домбровінський [11], А.А. Калініченко [12], І.Я. Олійник [21], Б.К. Термена, С.Г. Литвиненко [22], В.М. Черняк, Б.Р. Пилявський [28], В.М. Черняк, Й.М. Свинко, Т.Б. Трифим'як [29] та інші.

Ліси Волино-Поділля внаслідок впливу в минулому льодовика та зокрема останнього плейстоценового зледеніння, зазнали істотних змін. Унаслідок зледеніння з лісів зникли лісоутворюючі види із родів Tsuga, Psendotsuga, Thuja, Carya, Juglans, Pterokaria, Zelkova, Magnolia, Liriodendron, Celtis та інші. На користь перспективності їх репатріації на Волино-Поділлі свідчить успіх їх інтродукції в ботанічних садах, дендраріях, старовинних парках. дендрофлора поділля інтродуцент

Територія Волино-Поділля належить до західного лісостепового лісоінтродукційного району. Загальна площа, вкрита лісом держлісфонду, в межах району нашого дослідження перевищує 650 тис. га - 11 % лісів держлісфонду України. Регіон вельми насичений інтродукованими видами деревних хвойних рослин, що пов'язано як із сприятливими природними умовами, так і з історичними чинниками, які були зазначені вище.

Велику цінність у науковому і господарському аспектах становлять насадження Суразької лісової дачі Тернопільської області. Тут вперше в лісові культури у 1914 р. було введено модрину європейська на площі 830 га з участю при цьому дуба, ялини, ясена. Запас деревини на окремих лісах Суразької лісової дачі у 70-річному віці становить 400-500 м³/га. Тому введення модрини європейської в лісові культури сприяє значному підвищенню продуктивності лісових масивів, дає змогу раціональніше використовувати землі лісового фонду. Прикладом вдалого створення високопродуктивних насаджень з участю модрини європейської є ділянки лісових культур у Почаївському лісництві Кременецького держлісгоспу у кварталі 9, виділ 4, на площі 1,1 га. Склад 5МЗДз1Гз1Бк+Б, вік 44 роки, середня висота 19 м, середній діаметр 22 см, запас - 300 м³/га. У Суразькому лісництві у кварталі 116 виділ 6 на площі 5,3 га, склад 6МЗДз1Гз, вік 81 рік, середня висота 32 м, середній діаметр 40 см, запас 500 м³/га.

Насадження модрини японської виявлено у чотирьох лісництвах Львівської обл.: Романівському - 19 ділянок (86,8 га), Старосільському - 1 ділянка (172 га), Басівському - 7 ділянок (24,6 га), та Липнівському - 106 ділянок (76 га). Ці насадження є цікавим об'єктом для лісівничо-інтродукційних досліджень та доброю насіннєвою базою для ширшого випробування цього цінного виду. Із зібраних описів можна зробити висновок, що для насаджень модрини вологі умови є сприятливішими, ніж свіжі.

Багаторічні комплексні дослідження культур модрини японської І.Я. Олійник [21] незаперечно доводять її значну перевагу над іншими видами модрин. Продуктивність чистих культур модрини у сугрудкових типах лісу у віці 25-30 років досягає 600 м³/га. Високою продуктивністю модрина японська характеризується і у суборових типах лісу. Її деревина за комплексом фізико-механічних та інших показників належить до найцінніших порід. При цьому модрина японська є стійкою до пошкодження шкідниками і ураження хворобами та інших чинників біотичного та абіотичного характеру.

Неоднозначною є думка дослідників і виробничників щодо перспективності лісогосподарського використання сосни Веймутова. Прихильники впровадження в лісові культури цієї високопродуктивної та технічно цінної породи наводять аргументовані застереження, які ґрунтуються на її масовому ураженні фітопатогенами та ентомошкідниками, насамперед Cronartium ribicola Fisch. J.G Небезпечність цього захворювання можна спостерігати у Білокриницькому дендропарку Тернопільської обл., але в Більче-Золотецькому та Суразькому парках Тернопільської обл. трапляються екземпляри сосни Веймутова, які зовсім не уражуються названими вище фітопатогенами. Ці дерева можуть бути плюсовими об'єктами для збирання насіння.

У 23 об'єктах Волино-Поділля виявлено та підібрано цінний генофонд інтродуцента з Південно-Західної Європи - сосни чорної (австрійської) - Pinus nigra Arn. Вказані особини цього виду дуже добре зарекомендували себе в озелененні, лісовому господарстві, захисному лісорозведенні. Разом з тим заготівля її насіння та вирощування садивного матеріалу лісогосподарськими підприємствами здійснюються ще в незначній кількості.

З інших видів сосен, які відомі на Волино-Поділлі в лісівничих дендраріях, ботанічних садах, варто виділити сосни жовту, орегонську (Pinus ponderosa, Dougl. ex Laws) Банкса (P. banksiana Lamb.), жорстку (P. rigida Mill.). He ставлячи за мету перелік позитивних та негативних якостей кожного з цих видів, відзначимо, що всі вони заслуговують на увагу як цінні види для впровадження в лісове господарство.

Щоб підвищувати продуктивність місцевих лісів, на Волино-Поділлі необхідно створювати лісові культури з участю названих вище екзотів, а також вводити перспективні Pinus koraiensis Sieb. et Zuss. - сосну кедрову корейську (маньчжурську кедрову сосну), Pinus sibirica Du Tour - сосну кедрову сибірську, Larix polonica Racib. - модрину польську, Picea pungens Engelm. - ялину колючу, Picea omorica (Pane.) Pyrcyne - ялину сербську, Picea engelmanni Engelm. - ялину Енгельмана, Abies concolor Lindl. et Gorg. - ялицю одноколірну.

На Волино-Поділлі з 1950-х років у лісові культури почали вводити екзотичні листяні види (табл.). Так, у 1953 р. в районі Кременецьких гір почали впроваджувати дуб червоний (Quercys rumba L.) на площі 61,3 га. Цей вид росте швидше, аніж місцеві види, і у віці 12 років запас деревини на 3-4 м³/га більший, ніж у дуба звичайного у 33 роки [29].

Особливої уваги заслуговує впровадження у лісові культури й успішне створення промислових плантацій горіхових, а саме горіхів чорного, грецького та маньчжурського, а також ліщини великої, хоча особливої уваги заслуговує горіх чорний. Значний науковий і практичний інтерес становить введення у лісові культури кущових порід. Так, за 1970-1975 pp. у районі Кременецьких гір створено цінні плантації аронії чорноплідної на площі 21,9 га, лимонника китайського - 3 га тощо. У відновленні букових лісів необхідно максимально використовувати насіння із місцевих природних популяцій розтоцького, опільського, подільського буків, які краще пристосовані до конкретних умов своїх територій.

Табл. Інтродуценти в лісових культурах широколистяних порід у районі Кременецьких гір, га