Розвиток органічного агровиробництва як основа забезпечення якості і безпечності сільськогосподарської продукції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО АГРОВИРОБНИЦТВА ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ І БЕЗПЕЧНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Дудар Тарас Григорович,

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України, залужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри аграрного менеджменту і права, Тернопільський національний економічний університет,

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємств і корпорацій, Тернопільський національний економічний університет

Розкрито основні тенденції розвитку органічного сектору та потенційні можливості розширення вітчизняного ринку екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі міжнародних стандартів, обґрунтовано концептуальну модель інфраструктури органічного агропродовольчого ринку для забезпечення якості і безпечності агропродовольчої продукції в Україні.

Постановка проблеми. Стратегічні наміри задекларовані Україною щодо адаптації аграрного сектора до євроінтеграційної моделі вимагають розвитку принципово нових, нетрадиційних підходів виробництва сільськогосподарської продукції у контексті забезпечення її високої якості та безпечності. Одним з найактуальніших інноваційних напрямів функціонування аграрного сектора економіки України в умовах євроінтеграційних перспектив є виробництво органічної сільськогосподарської продукції, попит на яку стабільно зростає у світі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для аграрного сектора економіки України важливе науково-практичне значення має дослідження проблем підвищення якості та безпечності агропродовольчої продукції, розвитку органічного сектора для формування повноцінного вітчизняного органічного ринку продукції та продуктів харчування вітчизняних вчених-економістів: В. Андрійчука, В. Артиша, Н. Бородачевої, О. Бородіної, В. Вовка, Т. Зінчук, М. Капштика, М. Кропивка, Є. Милованова, О. Попової, О. Рудницької, О. Царенка, О. Шпичак, М. Шикули, В. Шлапака, О. Шубравської та ін. Їх наукові дослідження дозволили сформувати систему знань, яка є науковим підгрунтям сучасних економічних поглядів на проблеми екологізації сільського господарства у контексті сталого розвитку агропродовольчої сфери України. Однак, у більшості наукових розробок розглянуті окремі аспекти цієї багатогранної проблеми, де практично відсутні комплексні наукові напрацювання щодо забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції, формування цілісної інфраструктури органічного агропродовольчого ринку.

Постановка завдання. Мета статті полягає в здійсненні системного аналізу та оцінці основних тенденцій розвитку вітчизняного органічного сектора та виявити потенційні можливості щодо розширення ринку екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі міжнародних стандартів, обгрунтувати концептуальну модель інфраструктури органічного агропродовольчого ринку для забезпечення якості і безпечності агропродовольчої продукції в Україні.

Підвищення якості і безпечності сільськогосподарської продукції та продуктів харчування тісно пов'язане з розвитком інноваційного напряму господарювання - органічного аграрного виробництва. Динамічний і великомасштабний перехід на органічне агровиробництво багатьма країнами світу мотивується двома основними чинниками: по-перше, бурхливим розвитком новітніх технологій в аграрній сфері (зокрема - в агроекології та біології) та, по-друге, об'єктивно існуючою потребою суспільства у споживанні екологічно чистих продуктів харчування, зниженні матеріальних та енергетичних затрат, раціональному використанні ресурсного потенціалу сільського господарства. Глобальний ринок органічної сільськогосподарської продукції демонструє позитивну динаміку. Так, за 2000-2011 рр. його обсяги зросли на 44,9 млрд. дол., або у 3,5 рази [9]. При цьому з 96% доходів від реалізації органічної продукції отримано: у Північній Америці - 50% та Європі - 46% [10]. На США припадає 44% роздрібного обороту органічної продукції, на країни ЄС - 41% (у т.ч. на Німеччину -14%, Францію - 8%, Сполучене

Королівство - 4%, Італію - 3%), Канаду - 4%, Швейцарію - 3%, Японію - 2%. На всі інші країни світу припадає лише 4% світових роздрібних продажів органічної продукції [9].

Україну в 2007 р. прийнято в члени Міжнародної федерації органічного сільського господарства (IFOAM), що дало можливість розширити вітчизняний ринок екологічно чистої продукції сільськогосподарського виробництва на основі міжнародних стандартів, насичувати його безпечними й корисними для здоров'я продуктами харчування, а також підвищити рівень експорту органічної сертифікованої продукції.

Системний аналіз і оцінка основних тенденцій становлення органічного агровиробництва показує, що в Україні загальна площа сертифікованих земельних угідь під органічним землеробством в 2012 р. займала 278,8 тис. га. Це вагомий показник, оскільки Україна випереджує ряд країн Східної Європи, членів ЄС, для яких розвиток цього інноваційного напряму є пріоритетом Спільної аграрної політики ЄС. Встановлено, що за період 2003-2012 рр. чисельність сільськогосподарських підприємств, які ведуть сертифіковане органічне виробництво, зросла із 69 до 164 одиниць, а показник середнього розміру вітчизняного органічного господарства стрімко знизився з 3471,6 га до 1700,0 га. (рис. 1). Це передусім пов'язано із спеціалізацією продукції, яка ними виробляється (фрукти та овочі), а також залучення до органічного виробництва менших за площею господарств, що поступово може надати органічному виробництву ознак соціального при здійсненні господарської діяльності через забезпечення доходів дрібних та середніх господарств. Разом з тим, вітчизняне органічне сільськогосподарське

виробництво концентрується переважно у великих господарствах і значно відрізняється від функціонуючих моделей органічного виробництва в окремих європейських країнах, які входять в групу 10 світових лідерів з виробництва органічної сільськогосподарської продукції (Італія, Іспанія, Німеччина), де показник середнього розміру органічного господарства коливається в межах від 25,4 до 54,2 га.

Досвід країн із розвинутим органічним сектором показує, що цей тип господарювання виявляється досить ефективним саме для невеликих господарств за масштабами, які обмежені у фінансових ресурсах, що є важливою запорукою їх виживання за серйозних труднощів, пов'язаних з модернізацією та вкладенням інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва.

Рис. 1. Динаміка зростання кількості сертифікованих органічних господарств в Україні і їх середні розміри, 2003-2012 рр.

Джерело: Побудовано авторами за даними [10].

Активізуючим чинником для подальшого розвитку органічного сектора в нашій державі, формування ринку органічної продукції є Закон України № 425-VII від 03.09.2013 р. “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” [2]. Новоприйнятий закон є важливим кроком у розширенні органічного сектора, визначає правові та економічні основи виробництва і обігу органічної сільськогосподарської продукції тасировини, заходи контролю і нагляду за такою діяльністю. Цей законодавчий документ зорієнтований на забезпечення справедливої конкуренції та належного функціонування ринку органічної продукції й сировини, покращення основних показників стану здоров'я населення, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання грунтів, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів, а також гарантування впевненості споживачів у продуктах і сировині, маркованих як органічні.

Слід зазначити, що впровадження відповідних перспективних стратегій розвитку органічних сільськогосподарських підприємств в певній мірі буде проходити повільно через несформованість інфраструктури органічного агропродовольчого ринку, яка є основою забезпечення ефективної роботи всіхскладових елементів органічного сектора.

Інфраструктура ринку органічної агропродовольчої продукції - це система організацій та інституцій, яка забезпечує взаємозв'язок між структурними елементами органічного ринку і сприяє вільному рухові органічної сільськогосподарської продукції і продуктів харчування, безперервному процесу відтворення та ефективного функціонування сфер кінцевого споживання. Створення умов і дієвих механізмів для розвитку й ефективного функціонування інфраструктури ринку органічної агропродовольчої продукції - основне завдання держави для забезпечення певних верств населення високоякісною продовольчою продукцією органічного походження і реалізації експортних можливостей на зовнішніх органічних ринках. Тому, формування інфраструктури ринку агропродовольчої продукції повинно відбуватися за умови вдалої взаємодії всіх її структурних елементів і розвитку їх як цілісної системи. Інфраструктуру ринку органічної агропродовольчої продукції України можна представити таким чином (рис. 2).

З наведеного рис. 2. видно, що інфраструктура ринку агропродовольчої продукції включає комплекс елементів, які обслуговують ринкові відносини всіх його партнерів. Для поглибленого аналізу слід розподілити їх на групи за ознакою спорідненості завдань і виконуваних функцій щодо забезпечення функціонування органічного сектора. До таких груп можна віднести такі складові: організаційну, кредитно-розрахункову, матеріально-технічного забезпечення, інформаційну, кадрового забезпечення.

В ідеальному варіанті функціонування зазначена інфраструктура має обслуговувати процес ринкового товарообміну в органічному секторі, забезпечувати його надійність, прозорість і стабільність. Вона охоплює ряд органічних сільськогосподарських підприємств, організацій, які сертифікують органічне виробництво, інспекцій державного нагляду за дотриманням вимог органічного виробництва та інші органи його державного регулювання, фінансово-кредитні і громадські організації (Федерація органічного сільськогосподарського руху в Україні, Асоціації органічного агровиробництва), які задіяні у створені умов та виробництві органічної продукції, підготовці її до реалізації, просуванні у загальному логістичному ланцюгу на шляху до споживача.

органічний екологічний агропродовольчий інфраструктура

Рисунок 2

Вибір аграрним сектором України моделі екологізації сільського господарства вимагає визначення, на який ринок буде зорієнтована органічна продукція: внутрішній чи зовнішній. За умовами орієнтації на внутрішній ринок екологічно чистої продукції можливим варіантом стало б прийняття і використання перехідних стандартів, за якими оцінювалася б, насамперед, якість продукції. У середньостроковій перспективі це сприяло б нагромадженню позитивного досвіду ведення сільського господарства на екологічній основі та дозволило б здійснити поступовий перехід на європейські стандарти з мінімальними збитками для товаровиробників і одночасним забезпеченням споживачів органічною аграрною продукцією. Якщо ж віддати перевагу світовому (європейському) ринку, то увесь цикл аграрного виробництва повинен відповідати нормам і директивам тих країн, куди продукт буде експортуватися. Це вимагає перегляду вітчизняними товаровиробниками всього циклу агровиробництва, відмови від хімізації, обов'язкового проведення сертифікації продукції тощо.

Євроінтеграційні наміри України спонукають її не тільки до прийняття серйозних нововведень щодо стандартів агровиробництва органічної продукції у рамках правил і норм, що діють у ЄС та СОТ, але й до обов'язкового їх виконання. Адже система сертифікації органічного агровиробництва країн ЄС являє собою процес контролю за виробництвом сільськогосподарської продукції. Екологічний сертифікат вважається своєрідною перепусткою на ринок агропродовольчої продукції органічного походження. Обов'язковою умовою системи сертифікації, яка проводиться державними або приватними організаціями, є наявність екологічного маркування на кожному продукті, який було одержано шляхом органічного агровиробництва. Для досягнення цієї мети діють стандарти, що містять вимоги до якості та безпечності продукції, методів випробувань, правила маркування, пакування і транспортування, порядок розробки інформації для споживачів, необхідної для оцінки і вибору ними товару.

Анотація

1. Артиш В.І. Розвиток світового ринку органічної продукції / В.І. Артиш // Економіка АПК. - 2010. - № 3. - С. 113-116.

2. Закон України “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини” // Урядовий кур'єр. - 2013. - №35. - 9 жовтня.

3. Зінчук Т.О. Європейська інтеграція: проблеми адаптації аграрного сектора економіки: монографія / Т.О. Зінчук. - Житомир: ДВНЗ “Державний агроекологічний університет”, 2008. - 384 с.

4. Милованов Є.В. Тенденції розвитку ринку української органічної продукції / Є.В. Милованов // Агроогляд - 2004. - № 4. - С. 68-71.

5. Рудницька О.В. Ринок продукції органічного землеробства в Україні / О.В. Рудницька // Агроінком. - 2006. - №1. - С. 31-34.

6. Попова О.Л. Сталий розвиток агросфери: політика і механізми / О.Л. Попова; НАН України, Ін-т екон. та прогнозув. - К.: 2009. - 352 с.

7. Шубравська О. Ринок органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубровська // Економіка України. - 2008. - № 1. - С. 53-61.

8. Шпичак О.М. Обґрунтування ціни на екологічно “чисту” продукцію // Економічний довідник аграрника: За ред. Ю.А. Лузана, П.Г. Саблука. - К.: Преса України. - 2003. - С. 309-310.

9. Beate Huber. The World of Organic Agriculture: Regulations and Certification Emerging Trends 2013/ Research Institute of Organic Agriculture // [Електронний ресурс].

10. The European Market for Organic Food 2011 Helga Willer, Julia Lernoud, Research Institute of Organic Agriculture (FiBL) Frick, Switzerland and Diana Schaack, Agricultural Information Company (AMI), Bonn, Germany BioFach Congress 2013, Nurnberg, Session «The European Market for Organic Food»

Размещено на Allbest.ru