Визначення економічних збитків від використання земель під проектними господарськими шляхами (польовими дорогами) при оренді земельних ділянок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

Анотація

В роботі розглянуто питання визначення величини економічних збитків, що виникають внаслідок використання земель, зайнятих під польовими дорогами при оренді земельних ділянок колишніх членів КСП, здійснено розрахунок втрат бюджету місцевого рівня. Акцентується увага на необхідності цілеспрямованої державної політики щодо урегулювання зазначеної проблеми.

Аннотация

В работе рассмотрены вопросы определения величины экономического ущерба, который возникает вследствие использования земель, занятых под полевыми дорогами при аренде земельных участков бывших членов КСП, осуществлен расчет потерь бюджета местного уровня. Акцентируется внимание на необходимости целенаправленной государственной политики относительно урегулирования указанной проблемы.

Annotation

In article questions of definition of size of an economic damage which arise owing to use of the earths occupied under field roads at rent of the ground areas of the former members collective agricultural of the enterprises are considered, calculation of losses of the budget of local level is carried out. The attention to necessities of a purposeful state policy concerning settlement of the specified problem is focused.

З часу вступу у дію Земельного кодексу України у його розвиток розроблено і прийнято значну кількість Законів України, Постанов Кабінету Міністрів, Наказів Держкомзему (Держземагнества). Однак і сьогодні, нормативно-правова база щодо регулювання земельних відносин в Україні не повною мірою врегульовує питання формування, земельного ринку, земельного кадастру, охорони земель, плати за землю, контролю за використанням земельних ресурсів.

Таким чином, у сфері земельних відносин назріла ціла низка проблем, які понині залишаються законодавчо неврегульованими та призводять до прояву економічних і екологічних проблем землекористування у державі, та водночас стають наріжним каменем прояву соціального незадоволення суспільства. економічний збиток земельний втрата

Більш того, на різних етапах проведення земельної реформи, зокрема при паюванні земель сільськогосподарського призначення, внаслідок цілого ряду причин (особливо відсутності чіткої правової бази, слабкої методичної підготовки, недооцінки значення екологічних чинників тощо) були допущені певні прорахунки в стратегії і тактиці реформи, насамперед неадекватна оцінка значення приватної власності порівняно з іншими чинниками ефективного сільськогосподарського виробництва, що призвело до випадків неналежної просторової організації земельних часток (паїв), їх розміщення, використання тощо. І сьогодні невирішеними залишаються окремі питання власності на землю, зокрема колективної, використання земельних ділянок під запроектованими мережами польових доріг, господарськими будівлями і дворами (тваринницькі ферми, машинно-тракторні двори, літні табори для випасання худоби та інше) реформованих недержавних сільськогосподарських підприємств. Окремим аспектам вирішення зазначеної проблеми присвячена низка праць вітчизняних вчених [1, 2, 7, 8, 10].

Метою даної публікації є спроба визначення величини економічних збитків, що виникають внаслідок використання земель, зайнятих під польовими дорогами при оренді земельних ділянок колишніх членів КСП, дослідження цієї проблеми на прикладі конкретної сільської ради, а також спробі розрахунку втрат бюджетів і пошук підходів щодо урегулювання зазначеної проблеми.

За оперативною інформацією Держземагентства, станом на 01.07.07 на території України знаходиться 11926 недержавних сільськогосподарських підприємств, в тому числі реформованих 11888, з них по 11832 підприємствах розпайовано землі, та залишається 38 нереформованих сільськогосподарських підприємств. Площа земель недержавних сільськогосподарських підприємств до реформування становила 30959,6 тис. га, в тому числі 28758,6 тис. га сільськогосподарських угідь, з них розпайовано 27509,5 тис. га. не розпайовано залишається 3405,1 тис .га.

На виконання Указів Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" [11] та "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" [12], Держкомзем України (разом з Мінсільгоспродом України та УААН) затвердив Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій [9]. Цей документ був і поки що залишається єдиним правовим актом, який регламентує процедуру виділення земельної частки (паю) у натурі і отримання її власником державного акта на право приватної власності на землю.

Передача в натуру земельної частки (пай) громадянину здійснюється після складання «Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)». При складанні Схем визначається черговість поділу земель колективної власності з урахуванням обмежень, обумовлених технологічними і екологічними особливостями їх використання. З метою уточнення площі сільськогосподарських угідь підприємства, що підлягають поділу на земельні частки (паї), в натурі, визначаються площі, які необхідні для створення системи полезахисних лісових смуг і захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, створення мережі польових доріг тощо. Розрахунок площі земельної частки (пай) проводиться відповідно до Методичних рекомендацій [9]. Проектування розміщення земельних ділянок (паїв) проводиться з урахуванням крутизни та напрямів схилів, стану ґрунтового покриву. Проектується зручна і раціональна мережа під'їзних шляхів шириною 5 м з виходом на існуючу шляхову мережу. Виходячи з даного нормативу очевидно, що польові дороги є необхідною складовою при проектуванні і нанесення їх на схеми є обов'язковими.

Отже, мережа польових доріг проектувалася, перш за все, з метою отримання проїзду, тобто вільного доступу власника до своєї земельної ділянки (паю), і в процесі розпаювання земель під неї резервувалася відповідна площа.

Переважна більшість громадян, яким виділено належні їм земельні частки (паї), є селянами-пенсіонерами яким не під силу самостійно обробляти земельний масив. Однак, вони хотіли б мати вигоду від власної землі. В такій ситуації найкращим варіантом розпорядження землею є передача її в оренду з метою регулярного отримання доходу у формі орендної плати. Таке розпорядження землею регулюється Законом України «Про оренду землі» [4]. Згідно Закону об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3); статтями 4 та 5 зазначене право на статус орендаря та орендодавця.

Специфічною особливістю є те, що переважна більшість власників земельних ділянок, отриманих ними внаслідок виділення у натурі земельних часток (паїв), виявляють бажання передати земельні ділянки в оренду одному й тому ж орендареві. Власне за цих умов і виникає ряд проблем пов'язаних із використанням земель орендарями.

Останнім часом, особлива гострота зазначеної проблеми обумовлена підвищеною увагою спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель за ефективним використанням одного з найцінніших природних ресурсів - землі, яка згідно статті 14 Конституції України [6] “є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.

Таким чином, виникає ситуація коли запроектовані польові дороги не стають об'єктом власності власників земельних часток (паїв), і повинні використовуватись як сільськогосподарські землі під господарськими шляхами і прогонами, перебуваючи при цьому землями резерву або запасу відповідної сільської, селищної або міської ради. Переважна більшість таких «запроектованих польових доріг» продовжують використовуватися орендарями земельних часток (паїв), як земельні ділянки які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур, або чисті пари, включаючи посіви багаторічних трав у полях сівозмін зі строком користування, передбаченим сівозмінами. При цьому, і нині правовідносини щодо їх використання та плати за їх використання не в повній мірі урегульовані чинним законодавством.

Тобто орендарями використовуються земельні ділянки за які фактично не платиться ні земельний податок до бюджетів різних рівнів ні орендна плата .

Нами здійснена спроба визначення величини втрат бюджету від використання орендарем земельних ділянок під проектними польовими дорогами при оренді земельних ділянок, на прикладі території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області. На рис. 1 представлено Схему розпаювання земель КСП “Славутич” Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Рис. 1 Схема розпаювання земель КСП “Славутич” Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області

На території сільської ради функціонувало КСП «Славутич», але у зв'язку з його ліквідацією, постало питання розробки проекту землеустрою щодо організації та впорядкування території землеволодінь і землекористувань які створюються на базі колишнього КСП.

Проект розроблений на основі проекту формування території та встановленні меж Кузминецької сільської ради та сіл Кузьминці та Панікарча (1994 р.), проекту роздержавлення і приватизації колективного сільськогосподарського підприємства “Славутич” (1995 р.), технічної документації по виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею (1995 р.), технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП (1996 р.), схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (1998 р.) та даних державного земельного кадастру. Проектом розглядаються землі, які були передані у колективну власність КСП «Славутич», а потім розпайовані. Загальна площа земель сільськогосподарського призначення становить 1395,42 га, причому сільськогосподарські угіддя займають 1351,82 га або 97,0 %.

Досліджуючи питання, визначення бюджетних економічних збитків від використання земель, зайнятих під польовими дорогами при оренді земельних ділянок колишніх членів КСП нами було проаналізовано баланс земельних ресурсів Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, розраховано грошову оцінку сільськогосподарських земель - ріллі (в перерахунку з коефіцієнтом індексації, станом на 2007 рік), обчислений розмір земельного податку по різних видах сільськогосподарських угідь (рілля, сіножаті, пасовища, перелоги та багаторічні насадження). На основі вищезазначених даних було обчислено прямі втрати від несплати земельного податку із земель, зайнятих під польовими дорогами.

На рисунку 2 приведено фрагмент схеми розпаювання земель полів №7 та №8 КСП “Славутич” Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області. На рисунку 3 зображено розміщення запроектованої мережі польових доріг в межах поля №7 площею 0,5 га та поля №8 площею 3,2 га, які забезпечують доступ власників до своїх земельних часток (паїв). Зокрема в межах поля №7 власників земельних часток №134-141 та №143-152.

Рис. 2. Фрагмент схеми розпаювання земель (поле №7 та №8) КСП “Славутич” Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області

Рис. 3. Запроектована мережа польових доріг в межах поля 7 площею 0,5 га та поля 8 площею 3,2 га (фрагмент схеми розпаювання земель КСП “Славутич” Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області)

Керуючись Законом України «Про плату за землю» [3] статтею 6, ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1. Грошова оцінка ріллі на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області в перерахунку з коефіцієнтом індексації, станом на 2007 рік становить 12 013,98 грн, а ставка земельного податку з одного гектара складає - 12,01 грн.

Розрахунок щорічної величини прямих втрат від несплати земельного податку із земель, зайнятих під польовими дорогами в межах Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Розрахунок величини несплати річного податку за землю при використанні проектної мережі польових доріг в межах Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області

Проаналізувавши розрахунки втрат по несплаті земельного податку за землі, які знаходяться під польовими дорогами на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, бачимо, що їх розмір складає - 206,26 грн на рік.

З вищенаведених обрахунків видно, що використання орендарем земельних ділянок, які не перебувають у їх оренді щорічно призводить до недоотримання бюджетами різних рівнів значних коштів. Відповідно ж до Закону України “Про плату за землю” [3] «використання землі в Україні є платним». Навіть зробивши елементарні розрахунки загалом по Україні ця величина складатиме - 2-5 млн. грн. на рік.

В іншому випадку, коли орендне господарство (товариство) не сплачує плати за землю, а є платником фіксованого сільськогосподарського податку тобто в структурі продукції, яка ним виробляється більше 75 відсотків переважає сільськогосподарська продукція, то величина фіксованого сільськогосподарського податку визначається, як сума податку із сільськогосподарських угідь, які у свою чергу дорівнюють добутку площі сільськогосподарського угіддя - S (категорії земельних ділянок) на грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь та одиниці ріллі по областях - Гр , на ставку податку - Ст (у відсотках до грошової оцінки) та розділено на 100:

Проте і в даних розрахунках при визначенні величини податку, зокрема з ріллі, використовується орендована площа, а проектні площі передбачені для польових доріг не враховані.

Поряд із вищерозглянутими проблемами можливе виникнення ситуації коли беручи в оренду земельні частки (паї) колишніх членів КСП, орендар не набуває права на обробіток мережі польових доріг, повинен використовувати її лише для проїзду та отримання доступу до орендованих земельних ділянок. Фактично ж, обробляючи їх, ймовірні випадки особливої уваги з боку державних інспекторів з охорони і використання земель щодо їх використання [8]. Проте, варто зазначити, що відповідно до чинного законодавства спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до покладених на нього завдань організує і здійснює державний контроль за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення. А вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням визначено статтею 19 Земельного кодексу України [5]. Відповідно до вищезазначеного порушення земельного законодавства щодо нецільового використання земельних ділянок зайнятих під запроектованою мережею польових доріг відсутнє, оскільки зазначені землі використовується в межах тієї ж категорії - землі сільськогосподарського призначення.

В цілому розглянувши зазначену у роботі проблему варто відмітити:

1. В Україні нормативно-правова база щодо регулювання земельних відносин має суттєві перешкоди на шляху становлення прогресивних ринкових відносин. Актуальною проблемо сьогодення залишаються питання трансформації колективної власності, зокрема використання земельних ділянок під запроектованими мережами польових доріг, господарськими будівлями і дворами (тваринницькі ферми, машинно-тракторні двори, літні табори для випасання худоби) при реформуванні недержавних КСП;

2. Щороку, від використання земель, які віднесені під проектні польові дороги, при оренді земельних ділянок колишніх членів КСП, бюджети України різних рівнів недоотримають мільйонних надходжень;

3. Розглянута проблематика, на наш погляд, не повинна стати перепоною на шляху виробників сільськогосподарської продукції, а має якомога найшвидше бути врегульованою на законодавчому рівні. При цьому, землі під проектними польовими дорогами повинні оброблятися, а за їх використання орендарями сплачується земельний податок або орендна плата.

Список використаної літератури

1. Булигін С.Ю., Євсюков Т.О. Екологічні аспекти алгоритму приватизації земель // Землевпорядний вісник. - 2005. - № 1. - С.8-16.

2. Добряк Д.С., Канаш О.П., Розумний І.А. Класифікація та еколого безпечне використання сільськогосподарських земель. - К., 2001. - 309 с.

3. Закон України “Про плату за землю” // Законодавчі акти і нормативні документи. - К.: Держкомзем України, 1998. - С. 197-207.

4. Закон України «Про оренду землі»: Прийнятий 27.11.2003 № 1344 - IV р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998, - № 46-47. - Ст.280

5. Земельний кодекс України: Прийнятий 25.10.2001 № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.

6. Конституція України: Прийнята 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

7. Кривов В.М., Альбощий Ю.М. Удосконалення форм господарювання та динаміка зміни структури реформованих КСП // Землевпорядний вісник. - 2002. № 2. - С. 17-19.

8. Литвинець В.М. Використання мережі польових доріг з метою збільшення бюджетних надходжень: правові аспекти // Науковий вісник Національного аграрного університету / Редколегія Д.О. Мельничук (від. ред.) та ін. - К., 2006. - Вип. 104. - 304 с. С. 44-48.

9. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій: Наказ Держкомзему України від 04.06.96 р. № 47/172/48 // Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів судової та арбітражної (господарської) практики: У 2-х кн. - К. Урожай, 2002. - Кн. 2. - С. 281-293.

10. Тихонов А.Г., Феденко В.П. Наукові підходи до землеустрійного проектування агроформувань на засадах сталого розвитку землекористувань // Землевпорядний вісник. - 2002. - № 4. - С. 23-27.

11. Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. №666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" // Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів судової та арбітражної (господарської) практики: У 2-х кн. - К. Урожай, 2002. - Кн. 1. - С. 594-596.

12. Указ Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям" // Земельне законодавство України: Збірник нормативних актів судової та арбітражної (господарської) практики: У 2-х кн. - К. Урожай, 2002. - Кн. 1. - С. 598-600.

Размещено на Allbest.ru