Розвиток науки про сівозміни у системах землеробства України в контексті діяльності наукової школи Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток науки про сівозміни у системах землеробства України в контексті діяльності наукової школи Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН»

На сучасному етапі розвитку нашої держави спостерігається процес відродження забутих фактів та імен, що, в свою чергу, є встановленням точної істини. Фундаментальні дослідження нині проводяться науковцями Центру історії аграрної науки Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН, завдяки яким вдалося відтворити десятки імен вчених різних наукових шкіл та центрів, які працювали у галузі сільського господарства. Серед них: П.В. Будрін, К.К. Гедройц, Г.Г. Махов, В.М. Ремесло, В.І. Сазанов, П.Р. Сльозкін, О.Н. Соколовський, А.Г. Терниченко, С.Ф. Третьяков, В.Я. Юр'євта ін. Дослідження з цієї проблеми потребують продовження з метою з'ясування внеску українських вчених і практиків різних наукових шкіл у розвиток наукових основ сівозмін у системах землеробства України.

Проблема функціонування наукових шкіл та центрів є однією з найбільш дискусійних щодо розвитку науки, існування якої, насамперед, зумовлюється багатогранністю зазначених понять. Окремі аспекти вищенаведеної проблеми знайшли своє відображення у наукових працях П.К. Анохіна, Д.Д. Зербіно, К.А. Ланге, С.Р. Микулінського, М.І. Родного, Ю.О. Храмова, М.Г. Ярошевського та інших дослідників. За їхнім визначенням наукова школа - це не просто колектив дослідників з науковим лідером (учитель і учні або лабораторія й відділ на чолі з керівником), а творча співдружність вчених різних поколінь, що об'єднані єдністю принципів підходу до вирішення тієї чи іншої проблеми, стилем роботи і мислення, оригінальністю ідей та методів реалізації своєї наукової програми, що одержала значні результати і завоювала авторитет та суспільне визнання в певній формі знання [1]. Іншими словами, наукова школа - це колектив дослідників-однодумців, висока форма колективної взаємодії у процесі наукового пошуку.

В Україні засновано низку наукових шкіл та центрів з розроблення ефективних сівозмін у системах землеробства. Значний внесок у розвиток вітчизняної аграрної науки належить здобуткам та творчим напрацюванням цілої плеяди вчених-аграріїв Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», початок наукової діяльності якого припадає на 1900 р. як Центральної агрохімічної лабораторії. За роки існування Інституту з врахуванням надбань попередніх поколінь вчених, виховано плеяду науковців, гідних продовжувачів славетних традицій, наукові дослідження яких є скарбом аграрної науки.

Враховуючи вагомі наукові здобутки та важливість творчої співдружності вчених та спадкоємців поколінь в ННЦ «Інститут землеробства НААН» організована й діє наукова школа з розроблення ефективних сівозмін у системах землеробства Лісостепу і Полісся України, заснована завідувачем відділу агротехніки, кандидатом с.-г. наук Ф.А. Поповим (1901-1988) [2, с. 124-126]. Вчений підготував 23 кандидати с.-г. наук, опублікував понад 110 наукових праць, у т.ч. монографію «Про неспроможність травопілля та наукові основи системи землеробства» (1961 р.).

Починаючи з1936 р. у відділі агротехніки створено лабораторію землеустрою та сівозмін, де під керівництвом Ф.А. Поповарозроблено правильні сівозміни, визначено ефективні норми і способи внесення вапна у сівозмінах; упродовж 1944-1951 рр. для підвищення врожайності сільськогосподарських культур встановлено ефективний обробіток ґрунту у сівозмінах. У цей час старший співробітник відділуагротехніки, професор О.М. Надєждін розробив ефективні сівозміни для бурякової зони; старший науковий співробітниквідділу хімізації, кандидат с.-г. наук І. Л. Колошавизначив ефективні системи удобрення зерно-бурякових сівозмін.

У 1951 р. з метою всебічного дослідження впливу внесення добрив та обробітку ґрунту на вирощування сільськогосподарських культур у різних сівозмінахлабораторію сівозмін відокремили від відділу агротехніки, яка набула самостійного статусу під керівництвом талановитого вченого і організатора, кандидата с.-г. наук В.О. Пастушенка (1907-1999) [3, с. 3-4]. Він уперше в Україні дав сівозмінам всебічне теоретичне і практичне обґрунтування, розробив їхню класифікацію та орієнтовні схеми чергування культур для різних ґрунтово - кліматичних умов.

Потрібно відмітити, що керували лабораторією сівозмін кандидати с.-г. наук В.О. Пастушенко (19511975 рр.), І.Г. Предко (1976-1988 рр.), Г.К. Медвідь (1988-1992 рр.), доктор с.-г. наук П.І. Бойко (19922003 рр.). У цілому, дослідженню різних аспектів сівозмін приділяли увагу співробітники ННЦ «Інститут землеробства НААН»: доктори с.-г. наук П. І. Бойко (1963 р. - дотепер), В.В. Кульбіда (1965-1997 рр.), кандидати с.-г. наук О.О. Артюшенко (1974-2011 рр.), В.О. Бородань (1976-2005 рр.), В.Ф. Бучнєва (19531971 рр.), П.Д. Грінчук (1965-1987 рр.), І.Г. Захарченко (1951-1979 рр.), Н.П. Коваленко (1997-2011 рр.), Л.І. Нікіфоренко (1969-1976 рр.), В.О. Пастушенко (1951-1978 рр.), В.М. Рибак (19571963 рр.), У.П. Сем'янова (1951-1969 рр.) та ін.

У 50-х роках ХХ ст. вчениминаукової школи під керівництвом В.О. Пастушенка визначено ефективнісівозміни для господарств різної спеціалізації, насичені 40100% зерновими, 10-40% технічними, 10-60% кормовими та проміжними культурами; встановлено наукові принципи розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах; розроблено систему боротьби з ерозією ґрунтів на еродованих землях, яка охоплювала протиерозійну організацію території та запровадження ґрунтозахисних сівозмін [4, с. 8]. Вперше в Україні розпочато і здійснено цикл досліджень кругообігу азоту в системі «ґрунт - добриво - рослина - вода - атмосфера» за допомогою стабільного ізотопу азоту 15N, параметрів симбіотичної і несимбіотичної азотфіксації в польових умовах, що дало нове уявлення про трансформацію азоту в зазначеній системі.

У 60-х роках ХХ ст. найважливішими складовими творчих здобутків наукової школи під керівництвом В.О. Пастушенкає розроблення та запровадження у виробництво системи сівозмін для різних ґрунтово - кліматичних умов України; інтенсивної системи землеробства з оптимальною структурою посівних площ, насиченою провідними сільськогосподарськими культурами [5, арк. 5-6]. Встановлено, що підвищення врожайності та якості сільськогосподарських культур зумовлено, насамперед, умовами вирощування культур, серед яких важливе місце займають попередники та удобрення [6, арк. 61-62]. Визначено залежність якості сільськогосподарської продукції (білок, сира клейковина, скловидність, маса 1000 зерен, натура, вміст азоту, фосфору і калію) від місця культур в сівозміні, попередників, внесення добрив, особливостей ґрунту та погодних умов [7, арк. 29-30].

Науковцями визначено ефективні системи сівозмін, обробітку ґрунту, удобрення для умов зрошення, агротехніку одержання високих урожаїв провідних сільськогосподарських культурна зрошуваних землях [8, арк. 3-4]; вплив системи обробітку ґрунту і внесення добрив у зерно-просапних сівозмінах на родючість ґрунту та якість сільськогосподарської продукції [9, арк. 15-16]; роль бобових культур у нагромадженні біологічного азоту в ґрунті [10, арк. 1-3]; ефективні сівозміни у системах землеробства на осушених торф'яно - болотних, надмірно-зволожених мінеральних ґрунтах [11, арк. 41-43].

В.О. Пастушенко опублікував понад 170 наукових праць, його учні, серед яких 22 кандидати і 2 доктори с.-г. наук (П. І. Бойко та В.В. Кульбіда) значно розширили та поглибили дослідження розвитку та удосконалення сівозмін.

Поряд із В.О. Пастушенком працював досвідчений і талановитий вчений, кандидат с.-г. наук І. Г. Захарченко (1913-1979), за ініціативи якого вперше в Україні у широких масштабах встановлено баланс поживних речовин в інтенсивних сівозмінах [2, с. 207209]. На підставі цих досліджень розроблено науково обґрунтовані нормативи повернення поживних речовин у ґрунт для забезпечення процесу відтворення його родючості. Активним продовжувачем напряму І. Г. Захарченка був кандидат с.-г. наук Г.К. Медвідь (1935-1992), який розробив кількісну і якісну оцінку прибутково-витратних статей балансу азоту у сівозмінах, виявив вплив чинників землеробства на баланс азоту у сівозмінах [2, с. 228-229]. Ці дослідження принесли нові уявлення про азотфіксуючу здатність різних бобових культур та їхню роль у балансі азоту ґрунту і в землеробстві країни в цілому, про трансформацію азоту в системі «ґрунт - рослина». Це слугувало науковою базою дослідження кругообігу та балансу азоту, фосфору, калію, органічних речовин у системі сівозмін як наукової основи регулювання родючості ґрунту в напрямі її відтворення.

Відомий вчений у галузі землеробства кандидат с.-г. наук І. Г. Предко (1923-1997) встановив ефективне вирощування озимої пшениці в Лісостепу України, зокрема її місце у сівозміні, систему удобрення, обробіток ґрунту залежно від сортів, попередників; роль у сівозміні післяжнивних посівів [2, с. 248-250]. Це дало можливість збалансувати структуру посівних площ сільськогосподарських культур у різних зонах України, рекомендувати виробництву широкий набір сівозмін з урахуванням різних напрямів спеціалізації господарств. Вчений підготував 5 кандидатів наук, опублікував понад 180 наукових, методичних та науково-виробничих праць.

Вагомий внесок у дослідження різних аспектів сівозмін вніс найближчий учень і талановитий послідовник В.О. Пастушенка, відомий вчений у галузі землеробства, доктор с.-г. наук, перший професор лабораторії сівозмін П. І. Бойко (1934 р.н.) [2, с. 31-33]. Він присвятив дослідженню різних аспектів сівозмін у системах землеробства України більше 50 років, наукова діяльність якого тісно пов'язана з ННЦ «Інститут землеробства НААН».

У 60-х роках ХХст. вчений вперше встановив ефективне розміщення кукурудзи в польових сівозмінах з різним насиченням цією культурою. Ним доведено переважне значення чергування культур для підвищення врожайності кукурудзи у порівнянні з беззмінними посівами, визначено кращі попередники кукурудзи, вплив на врожай, якість, продуктивність і економічну ефективність різного насичення кукурудзою ланок сівозмін із зайнятими та чорними парами.

У 90-х роках ХХст. професор П. І. Бойко вперше виконав всебічну агротехнічну оцінку попередників кукурудзи у зв'язку з дією чинників інтенсифікації землеробства Лісостепу України. Виявив ефективність основних чинників землеробствата погодних умов на врожайність кукурудзи, забур'яненість посівів, пошкодження хворобами, стан агрофізичних, агрохімічних та біологічних показників родючості ґрунту, а також на продуктивність, якість, економічну ефективність сівозмін з кукурудзою.

Під керівництвом професора П. І. Бойка основну діяльність наукової школи спрямовано на розроблення теоретичних основ і екологічно безпечних агротехнологій відтворення родючості ґрунтів шляхом раціонального землекористування, створення моделей ґрунтозахисних систем землеробства, використання у сівозмінах високоефективних добрив та хімічної меліорації, що забезпечують одержання високоякісної продукції та охорони навколишнього середовища [12, арк. 98]. Вченими побудовано довгоротаційні сівозміни для великих господарств різної спеціалізації та короткоротаційні вузькоспеціалізовані сівозміни для фермерських і орендних господарств та шляхи зменшення негативного впливу несумісності та самонесумісності культур у сівозмінах [13, арк. 143-144], визначено ефективні сівозміни для альтернативного землеробства з максимальним використанням біологічних засобів інтенсифікації.

Професор П. І. Бойко вперше організував комплексні фундаментальні дослідження з визначення впливу біологічних чинників родючості ґрунту на продуктивність сільськогосподарських культур, родючість та фітосанітарний стан ґрунту і посівів у сівозмінах. Результати досліджень забезпечили вагомий внесок у розвиток вчення з алелопатії в землеробстві та підсилили важливу роль сівозмінного чинника у подоланні негативної дії ґрунтовтоми.

Під керівництвом професора П. І. Бойка розроблено методичні підходи і програми досліджень, проведено закладення тривалих дослідів з виявлення ефективності різноротаційних сівозмін Лісостепу та Полісся України. Вчений опублікував понад 230 наукових праць, серед яких відмітимо монографію «Кукурудза в інтенсивних сівозмінах» (1990 р.), наукові видання: «Сівозміни в інтенсивному землеробстві» (1974 р.), «Правильна сівозміна - запорука високого врожаю» (1975 р.), «Роль сівозмін в інтенсивному землеробстві» (1986 р.), «Біологічна та екологічна роль сівозмін в землеробстві» (1990 р.), є співавторомбагатьох підручників та наукових видань, в яких розкрито значення багатогранних аспектів сівозмін різної спеціалізації та ґрунтово - кліматичних умов України.

Учні професора П. І. Бойка (8 кандидатів с.-г. наук, з яких на сьогодні 1 доктор с.-г. наук) досягли значних успіхів у науково-дослідній роботі щодо безпосереднього розвитку сівозмін у системах землеробства України. Зокрема, одним із талановитих послідовників професора П. І. Бойка є директор ННЦ «Інститут землеробства НААН» доктор с.-г. наук, професор, член - кореспондент НААН В.Ф. Камінський (1960 р.н.) [2, с. 210-212], який підготував 7 кандидатів с.-г. наук, опублікував понад 130 наукових праць, має 2 патенти на винаходи.

Основним напрямом науково-дослідної роботи другого учня В.О. Пастушенка - доктора с.-г. наук В.В. Кульбіди (1932-1997) відмічено інтенсифікацію і біологізацію сівозмін Полісся України, підвищення ролі післяжнивних та післяукісних культур у сівозмінах [2, с. 86-87]. Вчений опублікував 120 наукових праць, у т.ч. є співавтором монографії «Інтенсивні сівозміни Лісостепу і Полісся» (1975 р.).

На початку ХХІ ст. вчені наукової школи під керівництвом професора П. І. Бойка приділяли значну увагу розробленню систем землеробства, що забезпечують раціональне використання сільськогосподарських угідь, відтворення родючості ґрунтів і їхній захист від ерозії, підвищення продуктивності та стійкості агроценозів [14, арк. 191]; удосконаленню систем різноротаційних сівозмін, що забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції і збереження родючості ґрунту в умовах Лісостепу України; створенню бази даних для побудови науково обґрунтованих сівозмін і структури посівних площ на основі комп'ютерного забезпечення.

На сучасному етапі основну діяльність наукової школи з розроблення ефективних сівозмін у системах землеробства Лісостепу та Полісся ННЦ «Інститут землеробства НААН» спрямовано на: обґрунтування теоретичних, методичних і практичних основ оптимізації структури посівних площ та сівозмін на основі контролю за родючістю ґрунту, кількістю та якістю врожаю, економічною та енергетичною ефективністю агротехнічних заходів [15, с. 135-136]. Організовано комплекс досліджень з розроблення і впровадження ефективних різноротаційних сівозмін з найдоцільнішим розміщенням сільськогосподарських культур, що адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов України і спеціалізації господарств.

Вчені опрацьовують системи обробітку ґрунту для спеціалізованих сівозмін із довгою та короткою ротацією за умов використання органічних добрив, побічної продукції рослинництва, проміжних культур, зокрема у сівозмінах з високим насиченням зерновими культурами [16, с. 46-47]; розробляють наукові основи та практичні рекомендації з впровадження системи сівозмін для виробництва конкурентоспроможної продукції й збереження родючості чорноземних ґрунтів України.

Історичний аналіз свідчить, що наукова діяльність кандидата с.-г. наук Ф.А. Попова є вагомим внеском у зміцнення аграрної науки в Україні, а сформована ним наукова школа з розроблення ефективних сівозмін у системах землеробства Лісостепу та Полісся України в ННЦ «Інститут землеробства НААН» є яскравим прикладом ефективної науково організаційної структури ведення дослідного процесу. Широкий багаторічний досвід і глибокі знання продовжувачів наукової школи з розроблення ефективних сівозмін: члена-кореспондента НААН В.Ф. Камінського, докторів с.-г. наук П.І. Бойка, В.В. Кульбіди, кандидатів с.-г. наук О.О. Артюшенка, В.О. Бороданя, В.Ф. Бучнєвої, П.Д. Грінчука, І.Г. Захарченка, Н.П. Коваленко, І.Л. Колоші, Г.К. Медвідя, О.М. Надєждіна, Л.І. Нікіфоренка, В.О. Пастушенка, І.Г. Предка, В.М. Рибака, У.П. Сем'янової та інших вчених мають велике значення та актуальність для сьогодення і майбутнього нашої держави.

Список використаних джерел

сівозміна науковий землеробство

1. Храмов Ю.А. История формирования и развития физических школ на Украине / Ю.А. Храмов. - К.: Феникс, 1991. - 216 с.

2. Сайко В.Ф. Золотий фонд ННЦ «Інститут землеробства УААН»: довідково-бібліографічне видання / В.Ф. Сайко, А.В. Боговін, Н.В. Солодюк. - К.: ЕКМО. - 2006. - 299 с.

3. Сайко В.Ф. Становлення інституту землеробства Української академії аграрних наук / В.Ф. Сайко // Землеробство. - К.: Нора-прінт. - 1999. - Вип. 73. - С. 3-19.

4. Науковий архів ННЦ «Інститут землеробства НААН». - Оп. 2. - Спр. 868. - 365 арк.

Размещено на Allbest.ru