Вивчення біографії академіка А.О. Сапєгіна як складової історії становлення та розвитку аграрної науки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН

Вивчення біографії академіка А.О. Сапєгіна як складової історії становлення та розвитку аграрної науки України

М.В. Апостол

Біографічні дослідження покликані сприяти відродженню історії і культури України в портретах її видатних діячів. Тому є потреба, відтворюючи історію в сучасних умовах національного відродження, проаналізувати і об'єктивно оцінити внесок кожної окремої особистості у розвиток аграрного сектору нашої держави.

Виходячи з даної позиції, з'являється необхідність дослідити життя та наукову діяльність видатного вченого у галузі генетики і селекції рослин із світовим ім'ям - Андрія Опанасовича Сапєгіна, адже він був активним організатором та одним із піонерів генетичних досліджень і селекційної роботи на основах науки про спадковість, невтомним пропагандистом генетичних методів селекції в СРСР та УРСР. Внесок вченого в біологічну науку є значним і різностороннім. Його дослідження щодо ряду питань ботаніки, генетики, фізіології розвитку рослин, селекції та методики польових дослідів являються класичними. Талант видатного вченого поєднувався в ньому з виключними науково-організаційними й педагогічними здібностями.

Основні наукові роботи вченого присвячені дослідженню індивідуального розвитку сільськогосподарських рослин, генетичному і цитологічному ходу розщеплення в міжвидових гібридів м'якої і твердої пшениць. А.О. Сапєгін розробив теорію органогенезу, основні положення якої увійшли, як розділ, в методику біологічних досліджень сільськогосподарських культур. Одним з перших в світі вчений застосував іонізуюче випромінювання для отримання штучних мутацій у зернових культур, а також використав їх у селекції, започаткувавши, таким чином, нову галузь знань - радіаційну селекцію. Він застосував метод варіаційної статистики для оцінки точності результатів дослідження в біології і агрономії, створив нові, широко відомі високопродуктивні сорти озимої пшениці Кооператорка, Степнячка, Земка, сорт ярової пшениці Одеська 4, сорт ячменю Палладіум.

Метою статті є вивчення стану історико-наукового дослідження життя та діяльності видатної особистості - А.О. Сапєгіна.

Результати дослідження. Одним із важливих джерел інформації про перші роки його наукової діяльності є часопис «Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России». Це періодичне видання було спеціальним друкованим органом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, заснованого М.С. Воронцовим у 1828 році. Згідно статуту, «Імператорське товариство сільського господарства Південної Росії» було створено з метою всебічної підтримки сільського господарства в південних регіонах імперії та розвитку основних сільськогосподарських галузей, до яких було віднесено вирощування та селекцію існуючих сортів пшениці; розповсюдження та покращення різних порід великої рогатої худоби; вдосконалення та популяризацію вівчарства; вирощування винограду та пошук вигідних способів виноробства; насаджування та утримання шовковичних, плодових дерев тощо. Передбачалося, що товариство буде займатися популяризацією серед населення південноукраїнських земель агрономічних знань і навиків. Підтвердженням факту важливості та своєчасності виникнення товариства є той факт, що за дорученням імператора воно мало отримувати щорічну державну допомогу в розмірі 5 тис. руб. [1].

У складі товариства налічувалося 340 діючих членів і 70 членів- кореспондентів. Воно організовувало виставки, преміювало найкращих сільських господарів, проводило досліди на своїй фермі, мало бібліотеку, видавало книжну продукцію, статті, монографії. Серед діячів Товариства було багато відомих і талановитих вчених, публіцистів, аграріїв. Почесними членами Товариства виступали швейцарський ботанік А. Декандоль (1836), німецький хімік Ю. Лібіх, вітчизняні вчені А.М. Бутлеров, А.І. Гросул- Толстой (1854), А.В. Клоссовський, А.О. Ковалевський, І.І. Мечников, І.І. Палімпсестов, Н.І. Пирогов (1856), І.А. Стебут [2].

З 1830 р. Товариство почало видавати спеціальний орган «Листки», що з 1841 р. отримав назву «Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России» і до 1878 р. виходив на російській і французькій мовах. У підготовці до видання брали участь відомі учені і громадські діячі. У журналі розміщувалися законоположення і урядові розпорядження по сільському господарству, журнали засідань і звіти товариства, доповіді комісій, надавалися короткі відомості про діяльність вітчизняних та іноземних сільськогосподарських товариств, дослідних станцій, з'їздів сільських господарів, земств, бібліографічні замітки про нові видання. Крім цього був організований відділ питань і відповідей, публікувались оригінальні статті із сільського господарства та лісівництва, постійно давався огляд нових досліджень і відкриттів у всіх галузях сільськогосподарської науки як у Росії, так і за кордоном. Журнал відображав наукову і практичну діяльність товариства, в ньому публікувалися спеціальні посібники із садівництва, вирощування культури виноградної лози, вівчарства, влаштування водосховищ, травосіяння та інших питань.

Вперше ім'я А.О. Сапєгіна з'являється у випусках «Записок императорського общества сельскаго хозяйства Южной России» за 1912 рік. Зокрема зі шпальт цього видання стає відомим, що у 1912 році вченого було обрано дійсним членом Товариства. Так, зокрема, його загальне зібрання 30 грудня 1911 р. включило А.О. Сапєгіна до організаційного лекційного комітету зі спеціальної підготовки осіб щодо питань гідротехніки і меліорації з метою «підвищення виробничих сил земельного і водного господарства» Південної Росії [3].

На засіданні Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії від 19 березня 1912 р. було прийнято рішення випустити окремим виданням у кількості 1000 екземплярів підготовлений А.О. Сапєгіним витяг з праці німецького вченого професора Баура «Закони спадковості, як основа селекції сільськогосподарських рослин» [4]. В цьому ж місяці А.О. Сапєгін представив на розгляд Товариства програму робіт Одеського дослідного поля з селекції пшениці і кукурудзи. Комітет по завідуванню дослідним полем звернувся до Загального зібрання Товариства з пропозицією щодо створення постійного і самостійного селекційного відділу при Одеському дослідному полі. В якості завідувача було запропоновано запросити приват-доцента Новоросійського університету, магістра ботаніки А.О. Сапєгіна. Рада Товариства повністю підтримала міркування Комітету щодо завідування дослідним полем, аргументуючи тим, що особа А.О. Сапєгіна підходила якнайкраще, адже він спеціально вивчав селекційну справу закордоном у зразкових дослідних установах.

З цього часу вчений є активним учасником діяльності Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, на засіданнях якого вирішувалися важливі науково-організаційні, культурно-просвітницькі, кадрові, фінансові та інші питання розвитку сільськогосподарської дослідної справи краю. Аналіз видань «Записок...» за наступні 1913-1917 роки показав, що вчений постійно приймав активну участь у роботі засідань Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії, виступаючи з доповідями та звітами зокрема щодо роботи селекційного відділу дослідного поля з озимою та ярою пшеницею, методики селекції пшениці тощо. Варто наголосити, що Імператорське товариство сільського господарства Південної Росії, як зазначав його активний член професор О.І. Набоких, було одним з перших в Росії, хто започаткував селекційну справу на нових началах. І це сталося завдячуючи багато в чому саме А.О. Сапєгіну.

Із сторінок «Записок...» стало також відомо, що А.О. Сапєгін входив до лекційного комітету короткотермінових курсів для агрономічного персоналу південних губерній Новоросійського краю, які проводилися Товариством у продовж 1913-1917 рр. з «метою поповнення у агрономів відомостей, необхідних у їх практичній діяльності по наданню агрономічної допомоги населенню», читав лекції щодо методики селекції сільськогосподарських рослин [5].

У 1917 р., коли точилися жваві дискусії навколо питання здійснення аграрної реформи в країні, створювалися різноманітні організації для її реалізації, завданнями яких було проведення землевпорядних робіт, агрономічних заходів, визначення форм землеволодіння, встановлення продовольчих та трудових норм по районах, ролі кредиту і кооперативів у сільському господарстві, облік трудового населення і його освіта тощо, Товариство засновувало самостійну земельну комісію, членом якої було обрано А.О. Сапєгіна. Вчений наполягав, щоб ця комісія вступила до московської Ліги аграрних реформ. Крім того, у цьому ж році його обрали представником Товариства у Міський Продовольчий Комітет [6].

Подальший аналіз історіографії засвідчує, що протягом 20-х років минулого століття ім'я А.О. Сапєгіна у науковій періодиці зустрічається досить часто, що є свідченням активної участі вченого у розвитку вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи. Нагальною проблемою для того часу було питання реорганізації сільськогосподарської галузі й управління сільськогосподарською наукою. Інформативним в цьому відношенні є випуск «Записок общества сельского хозяйства Южной Украины» № 1-4 за 1922 р., на сторінках якого опубліковано постанову Обласної наради з дослідної справи, що проходила з 3 по 7 грудня 1921 р. в Одесі. Метою зібрання стало утворення Одеського обласного управління з дослідної справи, у відання якого переходили галузеві дослідні установи Одеської і Причорноморської степової областей. Одним із ключових питань роботи Обласної наради було вивчення стану місцевої селекційної діяльності, з висвітленням якої виступив А.О. Сапєгін. Саме на основі доповіді нарада визнала цілковиту успішність проведених наукових робіт Селекційної станції на чолі із А.О. Сапєгіним, а також прийняла рішення щодо розширення кола селекційних рослин, збільшення числа спеціалістів станції, її розбудови, і головне - необхідності видання особливої постанови НКЗ про умови випуску насіннєвого матеріалу під ім'ям «Кооператорка» і «Земка» (автор А.О. Сапєгін). Тоді ж було прийнято історично важливе рішення створити при станції відділ генетики з відповідним науковим персоналом [7]. .

У рубриці цього випуску журналу «Текущие известия» повідомляється про відкриття 22 січня 1922 р. Одеським товариством сільського господарства курсів для теоретичної і практичної підготовки спеціалістів з насіннєвої справи вищої кваліфікації. Наукові основи і методику сортоведения на курсах читав А.О. Сапєгін [8].

Крім того, це ж видання повідомляє про заснування Одеським Губернським земельним відділом на початку 1922 р. щомісячного науково- практичного сільськогосподарського журналу «Степное хозяйство», головним редактором якого обрано професора А.О. Сапєгіна. У першому номері новоствореного друкованого органу вчений опублікував статтю за назвою «Два нових сорти озимої пшениці для степової України» [9].

Науково-організаційні проблеми розвитку галузевої науки у 1920-ті роки висвітлювалися на шпальтах журналу Бюро Всеукраїнських з'їздів з сільськогосподарської дослідної справи «Сельско -хозяйственное опытное дело», з якого дізнаємося про те, що професор А.О. Сапєгін був членом правління Одеського обласного управління дослідною справою (рік утворення управління - 1921) [10], активно виступав на різного роду зібраннях, як то Нарада уповноважених дослідних установ України (22-27 червня 1924 р.) [11], Всеукраїнська нарада з дослідної справи (23-27 лютого 1925 р.), де вченого обрали до складу Ради з дослідної справи [12].

Серед робіт історіографічного характеру значним внеском у розкриття наукових здобутків А.О. Сапєгіна стали публікації одного з найзмістовніших й авторитетних періодичних видань 1920-1930 рр., що було друкованим органом спочатку Сільськогосподарського наукового комітету України - «Вісник сільсько-господарської науки», а з реорганізацією комітету у Науково-консультаційну раду НКЗС України - «Вісник сільськогосподарської науки та дослідної справи».

Заслуговують на увагу опубліковані у часописі узагальнюючі роботи Д.В. Домрачова «Сільсько-господарська дослідна справа на Україні» [13], Б. Паншина «Радянська сільсько-господарська наука за десять років» [14], Ю. Тушкана «До питання про підвищення врожайності» [15] та інші. В них автори підкреслюють значимість наукових праць А.О. Сапєгіна. Зокрема Д.В. Домрачов відзначає дуже важливі дослідження вченого на тему «Закон урожаїв», в яких він наводить математичні формули щодо залежності урожаю «від гущини посіву та тривного оточення». Також пише, що на Одеській крайовій сільськогосподарській дослідній станції під керівництвом її директора А.О. Сапєгіна було виведено нові стійкі й врожайні сорти озимої та ярої пшениці і ячменю, найкращі з них - сорт озимої пшениці «Кооператорка» № 0194, який визнано стандартом для степової смуги. Крім нього сорти «Степнячка» № 0496 та «Земка» № 0158 також були високоврожайними та давали зерно високої натури.

Аналізуючи розвиток радянської сільськогосподарської науки за десять років, Б. Паншин серед теоретичних досліджень, що здійснювалися на сільськогосподарських дослідних станціях, і були значимими для «широких узагальнень в галузі чистого й прикладного природознавства» виділяє роботи А.О. Сапєгіна по міжвидовому схрещуванню пшениць, з вивчення зв'язку між каріотипом і господарськими якостями пшениці, які він проводив на Одеській крайовій сільськогосподарській дослідній станції. Однак, автор статті підкреслює, що подібні дослідження чисто наукової значимості не можуть вважатись характерними для більшості дослідних станцій країни, що за свою мету ставлять «скромніші задачі - обслуговувати район агротехнічно, і що в своїх роботах користуються в більшості вже готовими методами і схемами чистого й прикладного природознавства».

Вочевидь, масштаб і значення теоретичної роботи А.О. Сапєгіна для розв'язання проблеми генезису пшениці і міжвидових схрещувань стали однією з причин того, що він став єдиним представником від України на Всесвітньому генетичному конгресі 1928 р. в Берліні [16], а також увійшов до організаційного комітету Всесоюзного генетичного з'їзду 1929 р. у Ленінграді та приймав активну участь у форумі. [17]

У 1929 р. в агрономічному Бюлетені Одеської крайової сільськогосподарської дослідної станції «Степовий дослідник» з нагоди обрання А.О. Сапєгіна академіком Всеукраїнської академії наук вийшла змістовна стаття про вченого, підготовлена Українським генетико - селекційним інститутом, який був створений зусиллями А.О. Сапєгіна і очолений ним. Публікація є у певному сенсі унікальною щодо вмісту інформації про вченого, адже написана за життя вченого і могла бути уточнена ним особисто. генетика селекція рослин сапєгін

Важливим історіографічним джерелом вивчення постаті А.О. Сапєгіна, зокрема періоду його життєдіяльності в РРФСР, являється щомісячний науково-виробничий журнал «Селекция и семеноводство» - друкований орган Наркомзему СРСР, Наркомрадгоспів, ВАСГНІЛ і Наркомхарчопрому. Окрім опублікованих статей вченого та посилань на його праці інших науковців [18], часопис містить важливі факти про виступ академіка А.О. Сапєгіна на IV сесії ВАСГНІЛ, що відбулася в кінці грудня 1936 р.

Це був небезпечний час для вчених, коли розходження з питань селекції та генетики між представниками двох напрямів у радянській науці - класичної генетики і «мічурінської біології» (прибічником якої був Т.Д. Лисенко) ставало все гострішим. Саме тоді А.О. Сапєгін виступає із засудженням поглядів академіка Лисенка щодо «переделки» природи рослин шляхом зовнішніх впливів. Вчений зокрема вважав, що таку трактовку питання, як у Т.Д. Лисенка, відповідно до якої рослина переробляє свою природу «целесообразно, приспособленчески» можна розуміти тільки як ламаркізм. Як видно зі сторінок журналу, свій виступ на сесії А.О. Сапєгін закінчив вказівкою на те, що потрібно не взаємне заперечення противників, але синтез позитивних даних обох сторін щодо спадкоємної основи живих істот [19].

Ім'я академіка А.О. Сапєгіна було внесено до радянських енциклопедій: у 1955 році - до 2-го видання «Большой советской энциклопедии», у 1959 р. - до видання «Биографический словарь деятелей естествознания и техники» [20]. Пізніше матеріал про вченого було вміщено у національних виданнях: 1969 р. - у книзі «Бібліографія вчених Української РСР», 1983 р. - в «Українській радянській енциклопедії» [21].

Водночас, ім'я вченого згадується практично у всіх випусках наукових праць Всесоюзного селекційно-генетичного інституту, і це зрозуміло, адже А.О. Сапєгін був його засновником, з цією установою пов'язані найпродуктивніші роки його життєдіяльності. Особливо слід відмітити ювілейні видання з нагоди 50-річчя інституту, що вийшли друком у 1962 р. [22].

Поступ історичного розвитку сільськогосподарської науки та освіти в Україні комплексно висвітлив Н.І. Пшеничний. Основну увагу він зосередив на організації та становленні науково-дослідних установ і внеску в дослідну справу видатних українських учених. Однак, вміщена у статті інформація щодо А.О. Сапєгіна, як і про інших вчених, досить лаконічна й обмежується тільки переліком виведених ним сортів: озимої пшениці - Кооператорка, Земка, Степнячка, ярої пшениці - Одеська 4, ячменю - № 32. [23].

Необхідно окремо зупинитися на наукових статтях, підготовлених до 90-річчя та 100-річчя від народження А.О. Сапєгіна і розміщених у наукових журналах [24].

У фундаментальному 4-х томному виданні «Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть» (вийшло друком у 2001 році), яке містить праці великого колективу авторів, членів Українського товариства генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова, і охоплює широке коло питань сучасної генетики і селекції, ім'я академіка АН УРСР А.О. Сапєгіна згадується неодноразово [25].

Висновки

Таким чином, вивчення стану історико-наукового дослідження життя та діяльності А.О. Сапєгіна показало, що ця проблема не була залишена поза увагою як у радянські часи, так і в сучасні. Але цілісного наукового опрацювання даного питання не було здійснено, тому воно потребує подальшої глибокої, узагальнюючої історико-наукової обробки.

Список літератури

1. Общество сельского хозяйства Южной России, в Одессе // Журнал Министерства внутренних дел. - 1829. - Кн.2. - С. 426-428.

2. Пономарев В. Агрономическая наука Бессарабии в 1812-1917 гг. / В.П. Пономарев. - Кишинев: Штиинца, 1981. - C. 5.

3. Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России. - Одесса, 1912. - N° 3-47. - С. УІІІ-ХІУ.

4. Записки императорського общества сельскаго хозяйства Южной России. - Одесса, 1912. - № 10-11. - С. ІХ.

5. Записки императорскаго общества сельскаго хозяйства Южной России. - Одесса, 1913. - № 1-2. - С. 58-63.

6. Записки императорскаго общества сельскаго хозяйства Южной России. - Одесса, 1917. - Vol. 87 - С. 55-61.

7. Записки общества сельского хозяйства Южной Украины. - Одесса, 1922. - № 1-4. - С. 62-73. 8. Записки общества сельского хозяйства Южной Украины. - Одесса, 1922. - № 1-4. - С. 74.

9. Записки общества сельского хозяйства Южной Украины. - Одесса, 1922. - № 1-4. - С. 81.

10. Сельскохозяйственное опытное дело. - Х., 1922. - № 1. - С. 108.

11. Сельско-хозяйственное опытное дело. - Х., 1924. - .№ 5. - С. 175.

12. Сельско-хозяйственное опытное дело. - Х., 1925. - .№ 1 (7). - С. 188.

13. Вісник сільсько-господарської науки. - Х., 1927. - N° 2-3. - С. 132-149.

14. Вісник сільсько-господарської науки та дослідної справи. - Х., 1928. - № 1-3. - С. 15-28.

15. Вісник сільсько-господарської науки та дослідної справи. - Х., 1928. - № 5. - С. 130-135.

16. Клодницький Інтернаціональний конгрес з генетики в Берліні // Вісник сільськогосподарської науки та дослідної справи. - Х., 1928. - № 1-3. - С. 137-140.

17. Труды Всесоюзного съезда по генетике, селекции, семеноводству и племенному животноводству в Ленинграде 10-16 января 1929 г. - Л., 1930. - Т. 1. - С. 6-7.

18. Гешеле Э.Э. Метод самобраковки селекционного материала от генотипов, восприимчивых к болезням // Селекция и семеноводство. - М., 19367. - № 7. - С. 38-42.

19. ІУ сессия ВАСХНИЛ // Селекция и семеноводство. - М., 1937. - № 2. - С. 37.

20. Сапегин Андрей Афанасьевич // Большая советская энциклопедия. - Изд. 2-е. - М., 1955. - Т. 38. - С. 87., Сапегин Андрей Афанасьевич // Биографический словарь деятелей естествознания и техники. - М., 1959. - Т. 2. - С. 199.

21. Андрій Опанасович Сапєгін // Бібліографія вчених Української РСР. - К.: Наукова думка, 1969. - С. 43, Сапєгін Андрій Опанасович // Українська радянська енциклопедія. - Вид. 2-ге. - К., 1983. - Т. 9. - С. 336. Сапегин Андрей Афанасьевич // Украинская советская энциклопедия. - К., 1983. - Т. 9. - С. 464.

22. МусийкоА.С. Пятьдесят лет // Науч. тр. Юбилейный выпуск, посвященный 50-летию института / Всесоюзный селекционно-генетический ин-т им. Т.Д. Лысенко - Одесса, 1962. - С. 5., Науч. тр. / Всесоюзный селекционно-генетический ин-т им. Т.Д. Лысенко - М., 1949. - С.

Анотація

В статті представлено результати вивчення стану історико-наукового дослідження життя та діяльності видатного вченого у галузі генетики і селекції рослин із світовим ім'ям - Андрія Опанасовича Сапєгіна. Відображена його наукова діяльність та роль вченого у діяльності Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії. Показано значення наукового доробку А. О. Сапєгіна у становленні та діяльності Одеської селекційної станції.

Ключові слова: А.О. Сапєгін, історіографія вчених, генетика рослин, селекція рослин, сорти пшениці.

Размещено на Allbest.ru