Особливості формування й оцінювання конкурентоспроможності в аграрній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості формування й оцінювання конкурентоспроможності в аграрній сфері

О.В. Митяй, канд. екон. наук

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Досліджено особливості формування й оцінки конкурентоспроможності в аграрній сфері, окреслено заходи державної підтримки, охарактеризовано основні поняття конкурентоспроможності агропромислового виробництва, такі як спеціалізація, інтенсифікація й ефективність, наведено основні економічні бар'єри для створення нового виробництва і досягнення переваг над конкурентами в агропродовольчій сфері.

Ключові слова: конкурентоспроможність, агропромисловий комплекс, виробництво, державна підтримка, оцінка, формування.

О.В. Митяй, канд. экон. наук

Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, г. Умань, Украина

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ И ОЦЕНКИ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ В АГРАРНОЙ СФЕРЕ

Исследованы особенности формирования и оценки конкурентоспособности в аграрной сфере, намечены меры государственной поддержки, охарактеризованы основные понятия конкурентоспособности агропромышленного производства, такие как специализация, интенсификация и эффективность, приведены основные экономические барьеры для создания нового производства и достижения преимуществ над конкурентами в агропродовольственной сфере.

Ключевые слова: конкурентоспособность, агропромышленный комплекс, производство, государственная поддержка, оценка, формирование.

Oksаnа Mytiаy, PhD in Economics

Pаvlo Tychynа Umаn Stаte Pedаgogicаl University, Umаn, Ukrаine

FEАTURES OF DEVELOPMENT АND EVАLUАTION OF COMPETITIVENESS IN АGRICULTURE

The feаtures of the formаtion аnd evаluаtion of competitiveness in the аgriculturаl sector, outlines meаsures of support described the bаsic concepts of competitiveness of аgro-industriаl production аs speciаlizаtion, intensificаtion аnd efficiency аre the mаin economic bаrriers to the creаtion of new production аnd аchieve competitive аdvаntаge in the аgri-food sector. Key words: competitiveness, аgriculture, mаnufаcturing, government support, evаluаtion, formаtion.

Постановка проблеми

Забезпечення ефективної роботи аграрного сектору та його конкурентоспроможності слід вважати визначальною умовою продовольчої безпеки країни, зниження соціальної напруги, національної економіки. Для України це також використання порівняльних переваг у ресурсній забезпеченості, зокрема землею за трудовими ресурсами та селі, підвищення здатності протистояти міжнародній конкуренції та поліпшення позицій країни у міжнародному поділі. Успіх аграрної реформи залежить від оптимального поєднання реформування відносин власності з ци- візованими механізмами формування ринку сільськогосподарської продукції, що для умов України є принципово новим явищем.

Аналіз останніх досліджень

Розробленню теоретичних питань формування організованого аграрного ринку, вдосконалення його державного регулювання та оцінювання конкурентоспроможності присвячені вітчизняних учених, зокрема, В. Андрійчута, П. Гайдуцького, І. Гришової, С. Кваша, В. Кужеля, М. Дем'янента, Коваленка, Ю. Крюкової, І. Лукінов М. Маліка, П. Мостового, В. Нелета, Швлента, Б. Пасхавера, П. Саблука, Л. Сороки, Г. Черевта, А. Шеремета, Шморгута, Т. Шабатури, Л. Худолій, В. Юрчишита та інших.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Зусиллями науковців створений міцний теоретико-методологічний фундамент дослідження зазначеної проблеми, вирішено багато її методичних та прикладних аспектів. Проте окремі питання цієї багатогранної проблеми досліджені недостатньо. Зокрема, дискусійними залишаються ступінь і характер державного втручання в діяльність аграрного ринку, принципи раціональної побудови та управління продуктовими ринтами. Комплексно не вивчені процеси ціноутворення продукції сільськогосподарського виробництва в умовах недосконалого ринку, а також питання кількісного та якісного оцінювання впливу макроекономічних чинників на конкурентоспроможність галузі.

Мета статті

Головною метою цієї статті є дослідити особливості формування і оцінювання конкурентоспроможності в аграрній сфері, окреслити заходи державної підтримки, охарактеризувати основні поняття конкурентоспроможності агропромислового виробництва, такі як спеціалізація, інтенсифікація й ефективність, навести основні економічні бар'єри для створення нового виробництва і досягнення переваг над конкурентами в агропродовольчій сфері.

Виклад основного матеріалу

Розвиток аграрної сфери на сучасному етапі характеризується динамічними процесами збільшення обсягів міжгалузевого і внутрішньогалузевого обміну, поглиблення взаємозалежності сільськогосподарських ринків і технологій, посилення впливу світових макроекономічних чинників, що дозволяє конкурентоспроможним підприємствам АПК і окремим країнам досягти істотних економічних переваг [1].

Для України підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислового комплексу має найважливіше значення. По-перше, ставиться завдання збільшення виробництва на експорт продукції з місцевої сировини. По-друге, необхідно забезпечити імпортозаміщення товарів, що ввозяться, за рахунок виробництва в республіці конкурентоспроможної, що має попит на внутрішньому ринку, продукції [2; 3].

В основі обсягів виробництва і конкурентоспроможності всього національного агропромислового комплексу знаходиться забезпеченість чинниками виробництва і необхідними ресурсами, але успіх конкуренції визначають не стільки чинники, скільки рівень їх продуктивного використання.

Якщо раніше традиційно на перший план висувалися вигідне географічне положення, володіння багатими природними ресурсами і наявність низьких цін на основні ресурси, то нині пріоритет належить таким чинникам, як продуктивність новітніх технологій і систем машин, задоволеність працею через формування і розвиток власності і капіталу [4].

Найважливішим інструментом підвищення конкурентоспроможності є послідовна структурна політика, яка формулюється, виходячи з природно-кліматичних умов країни і можливостей модернізації матеріально-технічної бази, визначення ефективної спеціалізації галузей і їх поєднання в сільськогосподарських організаціях, що дозволяє забезпечити максимальний рівень конкурентоспроможності галузі.

Оптимізація структури АПК і його галузей має бути заснована на ринкових критеріях і відповідати кон'юнктурі внутрішнього і зовнішнього ринків з урахуванням доходності, спеціалізації виробництва і реалізації продукції на ринку. Випереджаючий розвиток повинні отримати більш прибуткові галузі. Жодна країна в силу обмеженості матеріальних і інтелектуальних ресурсів не може максимально забезпечити прогрес в усіх галузях сільського господарства і промисловості.

Згідно з моделлю економічного розвитку економіка на першій стадії розвитку спирається на чинники виробництва, що гарантують переваги по витратах, на другій стадії - на інвестиції, що забезпечують ефективність виробництва, а на третій - на інновації, що створюють унікальну вартість.

До недавнього часу інновації розглядалися як один з чинників конкурентоспроможності, проте в сучасних умовах ринкова конкуренція - це конкуренція різних заходів практичного використання науки, тобто наукомісткість. Чим вище наукомісткість виробництва продукції, тим вище гарантії її вигідного збуту [5].

На думку деяких учених, підвищення конкурентоспроможності кінцевої продукції АПК може бути забезпечене тільки у разі формування в аграрному секторі економічного середовища, стимулюючого впровадження досягнень науки і техніки на основі ресурсозберігаючих технологій [6].

Конкурентоспроможність агропромислового виробництва ґрунтується на таких поняттях, як спеціалізація, інтенсифікація й ефективність. Спеціалізація і концентрація виробництва забезпечують приріст продукції при нижчих витратах і дозволяють сформувати основу висококонкурентоспроможного виробництва, що має якісні і цінові переваги на внутрішньому і зовнішньому ринках. У підвищенні ефективності виробництва і конкурентоспроможності продукції ключову роль нині відіграють нові інтенсивні технології, оскільки майже на 80 % якість і конкурентоспроможність створюються у сфері виробництва, тобто у процесі технологічного формування властивостей продукції, внаслідок чого вона придбаває споживчу вартість. І тільки дещо більше 20 % якостей створюється у процесі доопрацювання сільськогосподарської продукції, розфасовки, упаковки, зберігання і т. ін.

При цьому існує пряма залежність впливу рівня конкурентоспроможності продукції на ефективність виробництва, оскільки конкурентоспроможна продукція повною мірою задовольняє потреби в ній і завжди знаходить ринок збуту, забезпечує постійну фінансову стабільність підприємства, а також отримання прибутку [7].

Заходи державної підтримки також впливають на конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства за рахунок:

- відшкодування частини витрат виробництва продукції (компенсація витрат на виробництво за допомогою диференціації податкових і процентних ставок, введення податкових і кредитних пільг, субсидування виробництва й експорту);

- підвищення якості товару (стандарти і технічні умови, управління якістю на основі міжнародних стандартів);

- регулювання цін і доходів (механізм формування цін на засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію: індикативні, заставні, цільові, гарантовані, порогові);

- програм розширення попиту на продукцію, що виробляється, (державне субсидування й адміністративне сприяння експорту, програми продовольчої допомоги всередині країни, «продовольство заради миру» та ін.);

- регулювання митно-тарифної політики, квотування і ліцензування експортно- імпортних операцій [7].

Сільське господарство - складна багатофункціональна система, де конкурентоспроможність слід розглядати у взаємозв'язку і взаємозалежності складових її об'єктів (товар, галузь, виробництво, підприємство) та оцінювати з позиції відтворювального процесу, підпорядковувавши функції управління й організації підприємства головній меті - забезпеченню економічних умов розширеного відтворення і раціонального природокористування.

При цьому досягнення переваги на аграрному ринку (локальному, регіональному) відбиває лише ринкову складову конкурентоспроможності з властивими для неї індикаторами (корисність, ціна, витрати, якісні характеристики, ринкова частка). Одночасно конкурентоспроможність виступає як частина відтворювального процесу відносно способів і методів господарювання на ринку товарів і послуг та оцінюється масою прибутку у співвідношенні зі спожитими і використовуваними ресурсами.

Вивчення показників конкурентоспроможності, представлених у роботах І.В. Гуторової [8], С.М. Клименко [9], Н.П. Тарнавської [10], О.С. Дубрової, Д.О. Барабася, Т.В. Омельяненка, А.В. Вакуленка [11], дозволило встановити, що кожен рівень виробництва і збуту характеризується властивими цьому рівню особливостями.

Стосовно агропромислового комплексу нами визначені показники оцінювання конкурентоспроможності за такими рівнями:

- продукція (якісні параметри і ціна);

- виробництво (ступінь зношеності устаткування, рівень його завантаження, витрати виробництва, забезпеченість ресурсами, ресурсомісткість, валовий дохід і рентабельність);

- господарюючі суб'єкти на ринку (обсяги реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, частка контрольованого ринку, рентабельність);

- галузь (рівень технології і технічної оснащеності, валовий дохід на 1 га, на 1 люд.- год, на 1 грн вкладеного капіталу, рентабельність);

- підкомплекс (обсяги виробництва продукції, обсяги експорту та імпорту, рівень державної підтримки, закупівельні ціни, внутрішні ціни, зовнішні ціни, грошовий дохід, рентабельність) (табл.).

Таблиця

Показники оцінювання конкурентоспроможності залежно від об 'єкта оцінювання