К. Осьмак (1890-1960) - теоретик розробки проблеми бурякової кооперації в Україні першої половини 20-х років XX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

К. ОСЬМАК (1890-1960) - ТЕОРЕТИК РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ БУРЯКОВОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20-Х РОКІВ XX СТОЛІТТЯ

Тетяна Підгайна

Основною складовою існування держави є економічна стабільність, а провідною галуззю економіки України завжди було і продовжує залишатись сільське господарство. НЕП, прийнята у березні 1921 року, серед іншого, сприяла відродженню і розвитку сільськогосподарської кооперації. У цей час видним теоретиком даної проблеми виступив видний державний і політичний діяч часів перших сподівань державності - Кирило Іванович Осьмак.

Вирішення цієї теми не втрачає актуальності упродовж майже цілого століття. Тому для оптимальної адаптованості з національними особливостями на шляху до європейських стандартів важливо враховувати досвід власного минулого і критично його переосмислить.

Серед засновників кооперації 20-х рр. минулого століття слід відмітити К. Воблого “Опыт истории свекло-сахарной промышленности СССР” [1], В. Ландо “Мировая сахарная промышленность в довоенное время и теперь” [2].

Серед сучасних фундаментальних дослідників кооперації для потреб аграрного сектору країни варто відмітити праці В. Зіновчука “Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США” та “Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу” [3].

Існує й інша ціла низка праць, в тому числі історичних, що фрагментарно, в першу чергу, з метою розкриття окремих моментів функціонування кооперативного руху за різні системи влади розглядають поставлене в статті питання, зокрема, А. Пантелеймоненко “Становлення кооперації в українському селі: історико-економічні аспекти” [4].

Однак залишається до кінця не дослідженими роки першої половини 20-х рр. минулого століття радянської епохи і особливо щодо об'єктивного наповнення всього процесу. Часи державності за рахунок можливості введення у науковий обіг малодоступних архівних документів дали можливість зробити суттєві доповнення та зміни у вже відпрацьованого за радянську добу функціонування кооперативного руху в Україні. Окремі проблеми ведення кооперації для потреб буряківництва під таким кутом розглядає В. Вергунов у публікації “Агроекономічна спадщина останнього президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака: повернення із забуття” [5]. Однак, як виявилося, автором проаналізовані не усі праці К. Осьмака з проблеми.

На основі аналізу архівних документів і опублікованих доступних наукових робіт К. І. Осьмака, а також виходячи з теми, розкрити роль його як теоретика розробки проблеми цукрової кооперації в Україні в 20-ті роки XX століття.

К. Осьмака не безпідставно вважають піонером і теоретиком розробки проблеми цукрової кооперації в Україні. Починаючи з 1920 року, він працював у Центральному сільськогосподарському союзі (“Централі”) на посаді спеціаліста підвідділу цукрової кооперації, де займався розповсюдженням ідей кооператизації цукрово-бурякової площі, кооперативним забезпеченням цукровим буряком, організацією кооперативних цукрових артілей.

Слід відмітити, що в цей час під редакцією К. Осьмака вийшов перший збірник статей і матеріалів “Бурякова кооперація” [6], який містить низку важливих документів (доповідь “Кооперування цукрово-бурякової площі”, протокол ради з приводу організації кооперативної обробки цукрово-бурякових площ 21 - II - 1920 р., докладна записка Централу до Головцукру, відповідь Головцукру Централу, Інструкція № 1 для працюючих на місцях інструкторів по кооператизації цукрово-бурякової площі).

Через сімейні обставини наприкінці 1921 р. Кирило Іванович переїжджає працювати до Миргородського районного союзу сільськогосподарських кооперативів, де з 18 листопада займає посаду районного інструктора Псьопьського району з сільськогосподарської кооперації організаторсько-інструкторського підвідділу при організаційно-агрокультурному віддіпі [7, арк. За]. Трохи згодом К. Осьмак очолив агрономічний віддій цього союзу до березня 1923 р. [8, арк. 59]. За цей час віддій здійснив: “переведення детальних ревізій по всіх організаціях, що входять в склад членів Союзу. Закінчив обслідування товариств і районів їх діяльності для встановлення мережі, різного роду кооперативів. Організацію спільно з повітземвідділом в різних районах повіту курсів по сільському господарству та сільськогосподарській кооперації. Допоміг в організації кооперативних господарств, і промислових закладів місцевих кооперативів. Пропагував культуру цукрового буряку шляхом читанок і лекцій. Організував курси по сільськогосподарському рахівництву. Склав звітні відчити по товариствах і союзові” [8, арк. 59].

Після повернення в Київ, з березня 1923 К. Осьмак працював головою редакційно-видавничого бюро, а потім, з 1 червня очолював термінологічне бюро СГНКУ, а також з 14 травня за сумісництвом продовжував роботу в буряковій кооперації у Київському губсельсоюзі, а далі з 1 жовтня у товаристві “Сільський господар”, де займав посаду керівника з кооперування цукрово-бурякової площі. Він неодноразово їздив у відрядження у м. Вінницю, Бердичів, Житомир та інші міста, де перевіряв роботу союзів з селянського буряківництва та вирішував питання щодо кооперативної контрактації цукрових буряків. Так, будучи представником Білоцерківського союзу, К. Осьмак, на засіданні бюро правління Всеукраїнського союзу сільськогосподарської кооперації “Сільський господар” виступив з доповіддю щодо контрактації буряків у Білоцерківському окрузі. Він зауважував, що: “На території Білоцерківської Округи є 12 цукроварень, з яких діючих 9. На протязі перших 2-х місяців велась неповним чином агітаційно-організаційна робота в товариствах. Ми виробили зразковий договір, потім почали практичну роботу” [9, арк. 53]. Праця щодо контрактації бурякової площі здійснюється завдяки товариствам: “ми даємо їм мандат, щоб вони контрактували. Від товариств ми беремо зобов'язання, що вони повинні в певний термін засіяти певну площу, а коли цього не виконають, то несуть відповідальність всім своїм майном” [9, арк. 53].

Варто відмітити, що, будучи представником Київської філії “Сільського господаря” К. Осьмак брав участь у низці нарад, присвячених сільськогосподарській кооперації та селянському буряківництву. Так, передвісником агрономічного з'їзду у Москві на початку 1924 року, була нарада зібрана у Києві 16 листопада 1923 р. про роль сільськогосподарської кооперації з розвитку селянського бурякосіяння і про взаємовідносини сільськогосподарської кооперації та цукрової промисловості. Виступаючи з доповіддю на даному зібранні, К. Осьмак зробив висновки, що “кооперативне забезпечення цукрової промисловості буряком не є питанням простого посередництва: воно включає складний комплекс впливу сільськогосподарської кооперації, як суспільно-економічної організації, на селянське господарство в значенні надання кредитної, землевпорядної і агрономічної допомоги, організації забезпечення необхідними знаряддями, матеріалами виробництва і т. д.”, тому з всіх цих питаннях необхідно домовитися і дати можливість “сільськогосподарській кооперації працювати в таких умовах, котрі гарантували б прогресивне збільшення впливу сільськогосподарської кооперації на сільське господарство, адже тільки введення культури цукрового буряку в систему селянського господарства назавжди вирішить питання про забезпечення сировиною цукрову промисловість” [10, с. 178].

На початку 1924 року при “Цукротресті” у Москві відбувся агрономічний з'їзд, який мав на меті вирішити важливі практичні завдання: відновити великі радгоспи в цукровій промисловості та організувати масове селянське бурякосіяння на селянських землях. Від агрономічного підвідділу Київської філії “Сільського господаря” на з'їзді виступив К. Осьмак з доповіддю “Про взаємовідносини сільськогосподарської кооперації з сільськогосподарськими товариствами цукрової промисловості і заходах щодо розвитку кооперативного селянського бурякосіяння”. Він висуває тези, в яких визначає основні причини недоліків роботи сільськогосподарської кооперації щодо розвитку селянського бурякосіяння: 1) використання “місцевими діячами цукрової промисловості звичок дореволюційного часу”; 2) контрактація буряку сільськогосподарською кооперацією “проходила під стягом жорстокої боротьби на місцях, що повело за собою невиробничу затрату енергії і засобів і повело до деяких організаційних недоліків при проведенні посівної компанії”. А також, що є дуже важливим, визначає методи, які дозволять покращити в майбутньому розвиток селянського бурякосіяння: 3) “викорінить боротьбу проти системи роботи сільськогосподарської кооперації (усунення союзів) і дати більш забезпечене становище цій роботі (збільшення % на організаційно-агрикультурні заходи); 4) “підготовка до посівної кампанії 1925 року повинна початися негайно на основі повної довіри цукрових заводів до роботи сільськогосподарської кооперації, приймаючи до уваги, звичайно, право заводів кількісного і якісного обліку цієї роботи”; 5) “повинен бути відкинутий конкуруючий метод роботи цукровим заводом і сільськогосподарською кооперацією в одному і тому ж районі”; 6) “оскільки нацфонди і в наступному 1925 році не будуть цілком охоплені економічно сільськогосподарськими товариствами, надати сільськогосподарській кооперації вироблять посіви буряку і в 1925 році аби поглибити моменти колективної обробки”; 7) “за рахунок зменшення витрат по виробництву повинна бути збільшена виплата сировини”; 8) “в питаннях землеустрою в районах цукрозаводів сільськогосподарська кооперація частково вже почала організацію селянства по виробництву цієї роботи і навіть вкладає в цю справу свої кошти: “Сільський Господар” в цій справі установив контакт з НКЗ, ГЗУ, Сельбанками і агрономії кооперації практично ув'язується в роботі по дослідженню і виробленню проектів землеустрою” [11, арк. 9-10].

Ще однією знаковою подією була бурякова нарада у Харкові у липні 1924 року за участю представників Цукротресту, Держплану, Укрсільбанку, товариства “Сільський господар” - Г. Клунного, Д. Головка, К. Осьмака. Серед заслуханих доповідей, змістовними виявилися - К. Осьмака “Основи агрокультурних заходів в кооперативному селянському буряківництві”, в якій вчений наголошує на важливості забезпечення цукрової промисловості сировиною з боку сільськогосподарської кооперації. У іншій доповіді “Методика і техніка бурякової роботи” Кирило Іванович визначив завдання сільськогосподарської кооперації: “втягти в буряківництво якомога більше господарств, особливо незаможних і цілою системою загальних заходів впливати на їх інтенсифікацію”, тому необхідно визнати, що “господарський обробіток бурякових плантацій найманими силами не може бути методом кооперативної роботи в буряківництві” [12, с. 18-20].

Таким чином, у багатогранній творчій спадщині К. Осьмака значна увага, упродовж 1920-1924 рр., приділяється сільськогосподарській кооперації для розвитку селянського бурякосіяння. Слід зазначити, що ідеї ученого-аграрія щодо взаємовідносин сільськогосподарської кооперації та цукрової промисловості не втратили актуальності. Адже сільсько-господарська кооперація не лише сприяє розвиткові цукрової промисловості, але й впливає на організацію сільського господарства в цілому, його перебудову, перехід до кращих, більш удосконалених форм господарювання.

осьмак вчений аграрій сільський

Список використаних джерел

1. Воблый К. Г. Опыт истории свекло-сахарной промышленности СССР / К. Г. Воблый. - Т. 1. - М. - К., 1928. - 320 с.

2. Ландо В. М. Мировая сахарная промышленность в довоенное время и теперь / В. М. Ландо. - К., 1922. - 36 с.

3. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і СІЛА / В. В. Зіновчук. - К.: Логос, 1996. - 224 с.; Зіновчук В. В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В. В. Зіновчук. - 2-е вид. доп. і перероб. - К.: Логос, 2001. - 380 с.

4. Пантелеймоненко А. О. Становлення кооперації в українському селі: історико-економічні аспекти / А. О. Пантелеймоненко. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. - 227 с.

5. Вергунов В. А. Агроекономічна спадщина останнього президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака: повернення із забуття / В. А. Вергунов // Вечірня Полтава. - 2013. - 10 квітня. - С. 5.

6. Бурякова кооперація: перший зб. ст. і матеріалів: наук. вид. / Центральний укр. с.-г. кооп. Союз-Централ / За ред. К. Осьмака. - 1920, [Б. в.]. - 51 с.

7. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі - ЦДАВО України), ф. 290, оп. 2, спр. 293, арк. 2-3.

8. ЦДАВО України, ф. 290, оп. 2, спр. 325, арк. 59.

9. Державний архів Київської області, ф. P-505, on. 1, спр. 20, арк. 53.

10. К. Ш. [К. І. Осьмак] О взаимоотношениях сахпромышленности и сел.-хоз. кооперации / К. Ш. // Вістник цукрової промисловости. - 1923. - № 1-2 - С. 177-180.

11. Державний архів Київської області, ф. P-505, on. 1, спр. 39, арк. 9-10.

12. Бурякова нарада// Сільський господар. - 1924. -Ч. 9. -С. 13-21.

Размещено на Allbest.ru