Інвестиції в людський капітал аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиції в людський капітал аграрних підприємств

О.В. Качмар,

к. е. н., доцент кафедри обліку і аудиту,

ВП НУБіП України ”Бережанський агротехнічний інститут”

O. Kachmar,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department

of Accounting and Auditing of SS NULES of Ukraine "Berezhany Agrotechnical Institute"

AN INVESTMENT OF AGRICULTURAL ENTERPRISES INTO THE HUMAN CAPITAL

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

У сучасних умовах якісні характеристики персоналу підприємств є одним з основних чинників, що визначають економічний стан, стійке становище на ринку та конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів. Тому проблема формування людського капіталу аграрних підприємств має сприйматись як найголовніша передумова виходу аграрного сектору з кризи. Рівень освіти та професійної підготовки персоналу як носія людського капіталу в поєднанні з матеріальним капіталом виступає чинником підвищення продуктивності, конкурентоспроможності та сталого розвитку аграрних підприємств, а тому вимагає розробки новітньої концепції розвитку й нагромадження людського капіталу на основі здійснення довгострокових інвестицій, що може відбутися як за рахунок інвестицій на оновлення людського капіталу в діючий персонал, так і за рахунок інвестицій у залучення нових кваліфікованих кадрів.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

У своїх дослідженнях під інвестиціями в людський капітал К. Макконелл і С. Брю розуміють будь-які дії, які підвищують кваліфікацію і здібності і, тим самим, продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню продуктивності, можна розглядати як інвестиції, бо питомі витрати здійснюються з тим розрахунком, що ці витрати будуть багаторазово компенсовані зростаючим потоком доходів у майбутньому [9, с. 556]. Аналогічного підходу до визначення поняття "інвестиції в людський капітал" дотримувались у своїх працях Г. Беккер, І. Бен-Порет, Д. Мінцер, Т. Шульц та інші дослідники.

На думку О. Бородіної, "інвестиції в людський капітал -- це необхідна умова формування його якісного оновлення. Ці вкладення є джерелом економічного зростання, не менш важливим, ніж капіталовкладення в матеріально- речові фактори виробництва та землю. Якщо суспільство не буде усвідомлено та цілеспрямовано інвестувати в розвиток людини, воно, безперечно, буде відставати в економічному розвитку" [1, с. 55]. За дослідженнями Н. Колен- ди, інвестиції в людський капітал -- це сукупність матеріальних та інтелектуальних вкладень, які сприяють набуттю бажаних навичок і здібностей, що забезпечать конкурентоспроможність на ринку праці та гарантію отримання очікуваного ефекту як для особистості, так і для інших суб'єктів ринкових відносин [6, с. 29]. У своїх працях С. Курганський [7] та К. Якуба [11] виділяють ряд специфічних особливостей інвестицій в людський капітал, що є малотиповими для інших форм накопичення капіталу.

Дослідженню людського капіталу в аграрній сфері присвятили свої праці такі українські вчені, як О. Бородіна, К. Васьківська, А. Линдюк, В. Липчук, Л. Михайлова, А. Стельмащук, І. Прокопа, проте, не зважаючи на значну кількість досліджень, залишається мало вивченим питання інвестицій в людський капітал аграрних підприємств на етапах його формування, використання та відтворення.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Метою статті є визначення об'єктів реалізації інвестиційних ресурсів у людський капітал, джерел його інвестування, дослідження складу витрат аграрних підприємств при інвестуванні в людський капітал на етапах його формування, використання та відтворення.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розвиток людського капіталу передбачає великі інвестиції в нього. Так, уже у ІІ половині ХХ ст. на підготовку науково-технічного працівника в США витрачали близько 800 тис. дол., що підтверджує значення розвитку працівника як важливої форми інвестицій суспільства [5].

Оскільки інвестиції у кожному конкретному випадку -- це витрати ресурсів (грошових, часових, трудових), то це дає підстави визначити основні об'єкти реалізації інвестиційних ресурсів в людський капітал (рис. 1).

До них входять витрати на стимулювання народжуваності (допомога при народженні дитини, допомога для догляду за дитиною до трьох років, інші соціальні допомоги); витрати на соціальні заходи (на освіту, охорону здоров'я, культуру), витрати, пов'язані з процесом виробництва (на підвищення кваліфікації, мотивацію та адаптацію працівників), витрати на підтримку продуктивних здібностей людського капіталу в разі зміни галузевої спеціалізації (перекваліфікація, мобільність, пошук економічно важливої інформації), а також витрати, пов'язані з вибуттям людського капіталу (безробіття, дочасний вихід на пенсію, травматизм).

Інвестиції в людський капітал характеризуються великим часовим проміжком між вкладеннями та віддачею, тому саме держава має виступати основним стимулятором таких інвестицій. Вони повинні підтримуватися державою через спеціальні програми гарантій. Джерела інвестицій у людський капітал можна умовно поділити на дві групи: внутрішні та зовнішні (рис. 2).

Основою, першоджерелом формування людського капіталу виступає сім'я. Саме від сім'ї та її можливостей залежить якість і кількість людського капіталу, який у майбутньому забезпечить і власний дохід, і загальний сукупний дохід усього суспільства. У сім'ї створюються умови формування людського капіталу, до яких належать наявність домашнього й особистого селянського господарства, формування і використання сімейного бюджету, матеріальні умови, стан самих виробників людського капіталу (членів сім'ї). У сім'ї людський капітал формується і розвивається.

Однак треба зазначити, що за однакових умов і за наявності одних і тих самих ресурсів, що спрямовуються на виробництво людського капіталу, різні індивідуми можуть мати абсолютно різні розміри людського капіталу залежно від природних здібностей.

На думку О. Г рішнової, "розвиток людини -- дуже складний процес, і пов'язані з ним проблеми, зокрема, економічне відтворення в сім'ї, ще не достатньо розроблені вітчизняною наукою. У ранній період життя людини відбувається накопичення фізичної і інтелектуальної складової людського капіталу за рахунок виховання та освіти в сім'ї. Всі складові людського капіталу набуваються і збільшуються за рахунок інвестицій, які сім'я вкладає в дитину, сподіваючись, що ці витрати буде компенсовано і вони принесуть економічні та моральні результати людині в майбутньому. Сім'я здійснює витрати, необхідні для фізичного формування та виховання дітей, і ці витрати є інвестиціями, оскільки відбуваються за рахунок зменшення поточного споживання батьків і здійснюються не лише з альтруїстичних почуттів любові до ближнього, а й з надією на їхню прибутковість у майбутньому" [3, с. 80].

Особливо це характерно для сільських домогосподарств.

Результати багатьох досліджень підтверджують надзвичайно високу ефективність інвестицій в освіту та вагоме значення сім'ї в цьому процесі. Так, В. Куценко констатує, що "для Заходу відома формула: якщо сім'я вкладає в освіту 10% свого доходу, її добробут зросте на 26%" [8, с. 32]. Таким чином, сім'я як першоджерело формування людського капіталу має особливо важливе значення, оскільки визначає подальший вибір і можливість удосконалення індивідуального людського капіталу, а в майбутньому і сукупного людського капіталу.

У формуванні людського капіталу аграрних підприємств важливе значення має першочергове його формування саме в сільській сім'ї, оскільки вже на перших етапах життя у дитини формується розуміння сільськогосподарських процесів, порядку їх здійснення, знання особливостей сільськогосподарської праці. Часто діти допомагають батькам виконувати ту чи іншу роботу в домашньому господарстві, набуваючи при цьому певних специфічних знань, навичок та вмінь.

У сучасних умовах роль аграрних підприємств у формуванні активів людського капіталу зростає, адже якщо на ранніх етапах життя людини вони практично не беруть участі в цьому процесі, то на наступних етапах самі підприємства стають продуцентами людського капіталу, інвестуючи у підготовку працівників відповідно до потреб власного виробництва з урахуванням особливостей і специфіки своєї діяльності. За дослідженнями Н.

Коленди,"вкладення інвестицій вигідне для підприємства у молодих людей тому, що у них є більш тривалий період віддачі, коли вони одержують значний дохід, а також швидше приймає рішення про інвестування те підприємство, де працівники є кваліфікованими і потребують менших затрат" [6, с. 34].

Таблиця 1. Склад витрат аграрних підприємств на формування людського капіталу

Ефективними є підприємства, які дбають про своє кадрове забезпечення: підвищують рівень кваліфікації працівників, стимулюють розвиток особистості, забезпечують належні умови праці та відпочинку, здійснюють заходи для зміцнення здоров'я працівників. При цьому погоджуємося з думкою О. Г рішнової, яка вважає, що підприємства роблять інвестиції в людський капітал лише доти, доки вони приносять економічну віддачу. Моральні зиски, інтегрований соціальний ефект від цих інвестицій є в основному суспільним благом, у розвитку якого зацікавлена держава, а не конкретне підприємство. Саме тому в цивілізованому світі держава економічними методами заохочує підприємства до інвестування в людський капітал [3]. Крім того, держава належить до одного з основних джерел інвестування в людський капітал, оскільки за рахунок державних коштів фінансується вагомим чином освіта, охорона здоров'я, культура та інші умови формування людського капіталу.

Інвестуючи кошти у персонал, підприємства поліпшують якість людського капіталу, посилюють його економічну віддачу через ріст продуктивності праці та скорочення витрат робочого часу, зміцнюючи цим свою конкурентоспроможність. Витрати аграрних підприємств на різних стадіях функціонування людського капіталу мають свої особливості (рис. 3), які характеризується специфікою аграрної сфери.

На стадії формування людського капіталу аграрних підприємств відбувається нарощення обсягів людського капіталу, удосконалення його складових та розвиток, що дозволяє досягти високих результатів діяльності. На стадії використання людського капіталу відбувається взаємодія між керівництвом та працівниками аграрного підприємства, у процесі якої реалізується накопичений людський капітал і водночас відбуваються подальше формування, удосконалення й розвиток людського капіталу. На стадії відтворення відбувається підтримка людського капіталу в незмінному або розширеному обсязі.

Вченими встановлено, що особливості сільськогосподарського виробництва, які впливають на здійснення інвестиційної діяльності аграрних підприємств, по-перше, спричинені природними і біологічними процесами, притаманними аграрному виробництву (вплив погодних умов на результати діяльності, природний ритм у виробництві), по-друге, пов'язані зі структурою галузі (наближеність до умов чистої конкуренції), по-третє, викликані соціальним середовищем сільської місцевості (консерватизм та особлива мотивація селян) або сформовані політичними процесами у державі (субсидування, збереження укладу сільської місцевості) тощо. З розвитком інвестування технічного прогресу прояв окремих особливостей аграрного сектору зменшується (залежність результатів діяльності від погодних чинників та територіального розміщення виробництва), проте можуть виникати і нові (збільшення або зменшення субсидування галузі, зниження цін на сільськогосподарську продукцію). Тому основним чинником, з яким доводиться рахуватися аграрним підприємствам у процесі здійснення інвестиційної діяльності, є ефективність сільськогосподарського виробництва, що безпосередньо визначає ефективність інвестицій та впливає на їх обсяги [2].

З метою дослідження інвестицій в людський капітал аграрних підприємствах детально розглянемо склад витрат аграрних підприємств на формування людського капіталу за відповідними групами витрат (табл. 1).

Не менш вагомим джерелом інвестування в людський капітал є самофінансування, тобто вкладення самої особи -- носія людського капіталу в себе. Воно полягає як у вкладенні певних коштів, так і в затратах праці й часу на свою освіту, здоров'я, відпочинок і залежить як від рівня доходів носія людського капіталу, так і від рівня його власного розвитку.

Важливу роль у формуванні людського капіталу аграрних підприємств також відіграють місцеві громади та різноманітні суспільні утворення (політичні партії, профспілки, гуртки за інтересами), оскільки завдяки спілкуванню між людьми відбувається передача знань, досвіду, формується соціальна взаємодія і самоорганізація сільських громад, що створює кращі умови для формування людського капіталу загалом.

Важливою формою духовного збагачення сільського населення останнім часом стала церква, яка, як суспільний інститут формує морально-етичні характеристики суспільної і ментальної поведінки особи, зокрема й у сфері її господарської діяльності, що також можна вважати джерелом інвестицій у людський капітал. І хоча це джерело виступає в нематеріальній формі, проте його прояви, особливо в молодіжному середовищі, можуть мати цілком матеріальний вплив на ефективність використання людського капіталу.

Щодо зовнішніх джерел інвестування в людський капітал, то для формування людського капіталу аграрних підприємств вони досить рідко залучаються.

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах необхідно приділяти належну увагу інвестиціям у людський капітал та сприяти його формуванню, використовуючи всі можливі джерела інвестування. При цьому збереження і примноження людського капіталу має бути основним завданням функціонування кожного аграрного підприємства, організації, фірми. Адже саме він є генератором нових ідей, технологій, проектів, а отже, гарантом забезпечення конкурентоспроможності, економічної безпеки й ефективності розвитку аграрного сектора економіки. Тому можна вважати, що інвестування в людський капітал, покращання його якісних показників і розвиток необхідно розглядати як заходи щодо підвищення ефективності демографічної, соціальної, міграційної, житлової, освітньої політики держави загалом, а розвиток людського капіталу аграрних підприємств повинен бути визнаний як чинник забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення конкурентоспроможності держави і пріоритет сільського розвитку України.

Література

1. Бородіна О.М. Людський капітал на селі: наукові основи, стан, проблеми розвитку / О.М. Бородіна. -- К.: ІАЕ УААН, 2003. -- 277 с.

2. Бровко Л.І. Економічне обгрунтування інвестицій в аграрний сектор АПК / Л.І. Бровко, І.І. Сталєв; під ред. В.В. Радченка. -- Дніпропетровськ: Пороги, 1999. -- 134 с.

3. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Г рішнова. -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. -- 254 с.

4. Давидюк Т.В. Розвиток бухгалтерського обліку людського капіталу: теорія і методологія: монографія / Т.В. Давидюк. -- Житомир: ЖДТУ, 201 1. -- 508 с.

5. Дробноход М. Державний лабіринт для українського народу: чи знайдемо вихід? / М. Дробноход // Дзеркало тижня. -- 2003. -- №16 (44). -- С. 20.

6. Коленда Н.В. Чинники впливу на прийняття рішень щодо інвестицій в людський капітал / Н.В. Коленда // Збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. -- Луцьк, 2009. -- Вип. 6 (24). -- С. 26--34.

7. Курганский С.А. Человеческий капитал: сущность, структура, оценка / С.А. Курганский. -- Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2003. -- 235 с.

8. Куценко В. Зміцнення соціальної бази реформ -- шлях до подолання бідності / В. Куценко // Економіка України. -- 2002. -- № 2. -- С. 27 -- 34.

9. Макконелл К.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика / К.Р. Макконелл, С.Л. Брю. -- К.: ХаГар, 2000. -- 785 с.

10. Стельмащук А.М. Інвестування розвитку людського капіталу сільськогосподарських підприємств/ А.М. Стельмащук // Інноваційна економіка. -- 2012. -- № 8. -- С. 3 -- 7.

11. Якуба К.І. Особливості інвестицій у людський капітал: методологічний аспект / К.І. Якуба // Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. -- 2013. -- № -- С. 180--185.

References

1. Borodina, O. M. (2003), Liuds'kyj kapital na seli: naukovi osnovy, stan, problemy rozvytku [Human Capital is on a village: scientific bases, state, problems of development], IAE UAAN, Kyiv, Ukraine.

2. Brovko, L. I. Staliev, I. I. and Radchenko, V.V. (1999), Ekonomichne obgruntuvannia investytsij v ahrarnyj sektor APK [An economic ground of investments is in the agrarian sector of APK], Porohy, Dnipropetrovs'k, Ukraine.

3. Hrishnova, O. A. (2001), Liuds'kyj kapital: formu- vannia v systemi osvity i profesijnoi pidhotovky [Human capital: forming in the system of education and professional preparation], Znannia, Kyiv, Ukraine.

4. Davydiuk, T. V. (2011), Rozvytok bukhhalters'koho obliku liuds'koho kapitalu: teoriia i metodolohiia [Development of record-keeping of human capital: theory and methodology], ZhDTU, Zhytomyr, Ukraine.

5. Drobnokhod, M. (2003), "A state labyrinth is for the Ukrainian people: will find an output?", Dzerkalo tyzhnia, vol. 16 (44), p. 20.

6. Kolenda, N. V. (2009), "Factors of influence on making decision in relation to investments in a human capital", Zbirnyk naukovykh prats' Luts'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu, vol. 6 (24), pp. 26 -- 34.

7. Kurganskij, S. A. (2003), Chelovecheskij kapital: sushhnost', struktura, ocenka [Human capital: essence, structure, estimation], BGUJeP, Irkutsk, Russia.

8. Kutsenko, V. (2002), "Strengthening of social base of reforms is a way to overcoming of poverty", Ekonomika Ukrainy, vol. 2, pp. 27--34.

9. Makkonell, K. R. and Brju, S. L. (2000), Ekonomiks: principy, problemy i politika [Ekonomiks: principles, problems and policy], HaGar, Kyiv, Ukraine.

10. Stel'maschuk, A. M. (2012), "Investing of development of human capital of agricultural enterprises", !nno- vative economy, vol. 8, pp. 3 -- 7.

11. Yakuba, K. I. (2013), "Features of investments are in a human capital: methodological aspect", Problemy innovatsijno-investytsijnoho rozvytku, vol. 5

Размещено на Allbest.ru