Постановка проблеми. Перед агропромисловим комплексом України нині найгостріше постає проблема недостатності обсягів виробництва продуктів тваринного походження. У зв'язку з цим увага до розвитку свинарства як найбільш скоростиглої з галузей тваринництва яка здатна вирішити завдання швидкого забезпечення населення високоякісною м'ясною сировиною і м'ясопродуктами приділяється значна увага. Для створення м`ясного балансу країни чималу роль відіграють фермерські, селянські і одноосібні господарства, частка виробництва м'яса в яких за період 2005-2011 років складала більш ніж 50%.

Додатковим джерелом виробництва м`яса в таких господарствах є розведення свиней травоїдних порід (в`єтнамська, корейська, мангалицька), що надає можливість господарям поповнювати сімейний бюджет як коштами, так і дешевим м`ясом та салом.

За останні роки у окремих сільгоспвиробників підвищився інтерес до вирощування в'єтнамських вислочеревних свиней. Щоб розвіяти міфи та проаналізувати чим ця порода відрізняється від традиційних, вже відомих порід, було проведено ряд наукових досліджень.

Аналіз основних досліджень і публікацій, у яких започатковано розв`язання проблеми. В'єтнамська вислочеревна свиня створена в середині ХІХ століття і бере родовід від східно-азіатського кнура. Як порода з'явилася в Європі зовсім нещодавно - у 1950 році, у Північній Америці - в 1980-х роках, а у США і Канаді - у 1986 році. Велика кількість тварин зустрічається в Словаччині, Угорщині Польщі, Чехії, Швейцарії, Франції. В Україні перші особини цієї породи були завезені з Угорщини і Туреччини приблизно в середині 80-х років. Порода дуже швидко завоювала популярність серед власників не дуже великих, присадибних ділянок і фермерських господарств. Перша перевага це невеликі габарити тварин, що дуже зручно для утримання. Маса дорослої в'єтнамської свинки рідко перевищує 100 кілограм, це дозволяє в одній невеликій загороді розмістити декілька особин відразу. Другою позитивною якістю в'єтнамських вислочеревних свиней є поїдання невеликого об'єму їжі за раз. Третьою перевагою, що надає привабливість цим свиням є те, що в раціоні годівлі велику частку складає трава, сіно, що також дозволяє економити на дорогому комбікормові, адже за останні роки ця проблема є одним із стримуючих факторів у розвитку галузі свинарства в Україні. Саме через дорогі корми виробники свинини недотримують приблизно 10-15% продукції, збільшується її собівартість та одночасно зменшується ефективність використання кормів [4]

В'єтнамська вислочеревна свиня за рахунок споживання великої кількості соковитих та грубих кормів компенсує дефіцит у раціонах, мінеральних речовин, вітамінів та інших біологічно активних елементів живлення.

Ці свині мають високу скороспілість, але дуже низьку живу масу. Статевої зрілості досягають у 4 міс. віці, а в 4,5-5 міс. свинок можна осіменяти. Поросність триває 114 днів. Середня багатоплідність свиноматок становить 8-11 поросят, маса при народженні 490-740 г, у 21 день - 1,63 кг (молочність 13-16 кг, середньодобовий приріст - 60 - 80 г), у місячному віці жива маса становить 3,09 кг (середньодобовий приріст - 180 - 195 г), у 2 міс. - 7-8 кг [5].

Зовнішній вигляд свиней викликає помилкове враження про великі жирові відкладення. Хоча, вони мають обвислий живіт, численні не великі шкіряні складки на голові та стегнах проте вони дуже активні мають добре виражену м'язистість та незначну схильність до ожиріння. На думку Сидоренко Т.О. (2005), м`ясо свиней ніжне, соковите, з жирним прошарком, за кольором не відрізняється від м`яса звичайних свиней, але дещо смачніше [8].

Практичні дослідження окремих авторів розвіяли міф, що в'єтнамські свині їдять в основному траву, тому турботи про їх годівлю відпадають самі собою. Безумовно, це хибна думка. Звичайно, свиней можна годувати виключно на підніжному кормі, але навряд чи у них будуть великі прирости і гідне потомство. [1, 9].

Часто представлений аналіз повідомлень носить любительський характер і свідчить про те, що цілеспрямованих наукових досліджень по в`єтнамській вислочеревній породі не проводили, а окремі експерименти і спостереження не дають повної оцінки як продуктивних і біологічних особливостей, так і значимості в народному господарстві.

Мета та методика досліджень. Метою наших досліджень є вивчення забійних і м'ясних якостей свиней в`єтнамської вислочеревної (ВВ) породи "в чистоті" та їх помісей з великою білою породою (ВВхВБ) в порівнянні з близькими, на наш погляд, за напрямами продуктивності породами свиней: миргородською (М) та великою чорною (ВЧ).

Експериментальні дослідження виконувались в умовах контрольно-випробувальної станції та забійного пункту ДП "Експериментальна база" Надія" Інституту свинарства і АПВ НААН.

Об'єктом досліджень був молодняк миргородської, великої чорної і в`єтнамської вислочеревної (ВВ - контрольна група) порід "в чистоті", та їх помісей з великою білою породою (ВВхВБ).

Визначення товщини шпику у тварин проводили за допомогою польського ультразвукового приладу (Draminsky)

М'ясні якості піддослідних тварин оцінювалися відповідно до існуючих науково-зоотехнічних методик з урахуванням поєднань, віку і живої маси. Для оцінки забійних і м'ясних якостей після досягнення живої маси 70-80 кг проводили контрольний забій підсвинків досліджуваних порід свиней.

Для вивчення морфологічного складу була проведена повна обвалка 4 правих півтуш з кожної групи згідно методики Інституту свинарства [3].

Годівля свиней проводилась за раціоном концентратного типу, який формувався з кормів власного виробництва згідно зоотехнічних норм з урахуванням віку, живої маси і фізіологічного стану [6].

Отримані дані були оброблені методом варіаційної статистики за М.О. Плохинським [7], з використанням персонального комп'ютера та програми Statistica 5.0 [2].

Результати досліджень. Вивчення забійних якостей піддослідних свиней (табл.1), в цілому, показало, що за показником забійного виходу, спостерігалася максимальна відмінність між дослідними підсвинками в'єтнамської вислочеревної (ВВ), які перевершували аналогів миргородської породи на 9,0%, (Р<0,01) та мінімальна - між підсвинками в`єтнамської вислочеревної (ВВ) та великою чорною - 4,9%. У помісного поголів'я (ВВхВБ) спостерігалась тенденція до підвищення забійного виходу (71,8%), який майже приблизився до стандартного (у великої білої 72, 8% - стандарт). Отже, можна зробити висновок, що схрещування дослідної групи свинок (ВВ) з кнурами великої білої породи суттєво впливає на підвищення забійного виходу - 3,7%.

Відносно м'ясних якостей свиней найбільш важливими показниками якості і м'ясності туш є їх лінійні проміри, площа "м'язового вічка" і маса задньої третини півтуші.

Так, підсвинки в`єтнамської вислочеревної (ВВ) по довжині півтуші поступалися показникам аналогів всіх дослідних груп. А помісі переважали з достовірною різницею аналогів з групи (ВВ) на 8,4 см, або 2,73%, а мигородської та великої чорної порід, відповідно на 3,3 та 1,2 см.

Площа "м'язового вічка" має важливе значення для оцінки м'ясних якостей свиней. Найкращий показник був зафіксований у підсвинків мргородської породи, що перевершив аналогів ВВ на 4,9 см^2, або 22,1%, по цьому показнику спостерігалася достовірна відмінність (Р<0,05). Друге місце було у помісей, перевага над аналогами з групи чистопородних вислочеревних складала 2,3 смІ або 10,3%. Підсвинки великої чорної породи показали найнижчий в порівнянні з контрольною групою результат. Аналогічну тенденцію мав показник маси задньої третини напівтуші. При цьому підсвинки в`єтнамської вислочеревної (ВВ) мали меншу від аналогів досліджуваних порід масу задньої третини півтуші на 0,9 - 2,2 кг, що складає відповідно 13,6-33,3%. По цьому показнику спостерігалася достовірна різниця між усіма групами піддослідних тварин - М (Р<0,01), ВЧ і помісі (Р<0,001).

1. Забійні та м'ясо-сальні якості піддослідних свиней

Об'єктивним методом вивчення якісних ознак м'ясності свиней з урахуванням генотипових особливостей є визначення морфологічного складу туші, що характеризується співвідношенням м'язової, жирової і кісткової тканин. Отримані нами дані не показують суттєвої переваги між дослідними генотипами тварин. Але, за виходом м`яса і сала спостерігається незначна різниця між підсвинками в'єтнамської вислочеревної (ВВ) та великої чорною (ВЧ) порід відповідно на 4,95 та 7,3% (Р<0,05). Слід відзначити певний потенціал до покрашення даного показника у помісних підсвинків ВВ х ВБ. З таблиці 1 також чітко видно, що вихід кісток у підсвинків контрольної групи (ВВ) дорівнював 8,8% і був найнижчим серед дослідних генотипів.

За результатами досліджень товщини шпику виявилось, що для в'єтнамської вислочеревної породи (ВВ) характерна висока осаленість в надхребтовій частині, як і в інших породах, особливо на холці та на рівні 6/7 грудних хребців (46, 5 мм) При цьому у ВВ спостерігається різке спадання шпику в лопатково-реберній частинах туші, а також низький вихід сала із задньої третини півтуші. Звідси, на нашу думку, пояснюється високий вихід м`яса в даних тварин.

Таким чином, свині в'єтнамської вислочеревної (ВВ) породи за показниками забійних та м`ясних якостей найближчі до своїх аналогів великої чорної породи, однак мають перевагу за площею м'язового вічка і виходом м`яса, в той же час достовірно поступаються їм за довжиною тулуба та масою задньої третини півтуші. Схрещування свинок ВВ породи з плідниками великої білої породи позитивно впливає на показники м`ясності помісей, покращуючи ефективність їх розведення.

м'ясна якість свиня в'єтнамська вислочеревна порода

Бібліографія