Оцінювання стану локальних порід свиней України та методи селекційно-племінної роботи з ними

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.4.082

Оцінювання стану локальних порід свиней України та методи селекційно-племінної роботи з ними

Войтенко С.Л.

Інститут розведення і генетики тварин ім.. М.В.Зубця (с. Чубинське, Київська обл., Україна)

Вишневський Л.В.

Цибенко В.Г., ДП « ДГ ім.. Декабристів» Інституту свинарства та агропромислового виробництва (с. В.Байрак, Полтавська обл., Україна)

Дудка О.І., Інститут тваринництва степових районів ім.. М.Ф.Іванова «Асканія -Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр з івчарства

Наведений стан локальних вітчизняних порід свиней України вказує на те, що їх численність продовжує скорочуватися за втрати частини генеалогічних формувань. Чистопородне розведення свиней української степової білої та української степової рябої порід, а також миргородської породи здійснюється лише в одному господарстві по кожній із порід, при низькому використанні маток протягом року. Реалізація племінного молодняка відсутня, а розведення чистопородних свиней даних порід збиткове. Визначений ступінь інбридингу та генетичної подібності свиней миргородської породи вказує на можливість уникнення спорідненого розведення тварин. Визначено, що до таких порід потрібно застосовувати особливі методи селекційно-племінної роботи.

Ключові слова: свині, методи селекції, локальні популяції, інбридинг, генетична подібність. свиня порода молодняк генеалогічний

The above state of local domestic pig breeds Ukraine indicates that their multiplicity continues to decline for the loss of genealogical groups. Pure breeding pigs Ukrainian steppe white and Ukrainian steppe motley breeds and breed Mirgorodskoy carried out in only one sector for each species, with females usage - no more than one farrowing a year. Implementation young tribal absent, and purebred breeding pigs these species unprofitable. The degree of inbreeding and genetic similarity Mirgorod breed pigs indicates the possibility of avoiding a related breeding. Determined that such species should be used special methods of selection and breeding.

Key words: pig breeding methods, local populations, inbreeding, genetic similarity.

Отображено состояние локальных отечественных пород свиней Украины, которое указывает на то, что их численность продолжает сокращаться из-за потери части генеалогических формирований. Чистопородное разведение свиней украинской степной белой и украинской степной рябой пород, а также миргородской породы осуществляется только в одном хозяйстве по каждой из пород, при низком использования маток на протяжении года. Реализация племенного молодняка отсутствует, а разведение чистопородных свиней данных пород убыточно. Установленная степень инбридинга и генетического сходства свиней миргородской породы указывает на возможность избежать родственное разведение животных. Сделан вывод, что к таким породам нужно применять особые методы селекционно-племенной работы.

Ключевые слова: свиньи, методы селекции, локальные популяции, инбридинг, генетическое сходство.

Вступ. Сільськогосподарський антропогенез, як сучасний фактор руйнування оточуючого середовища, привів до витіснення і навіть зникнення локальних порід під тиском поширення нових, більш високопродуктивних. У галузі свинарства України акцентування уваги на використанні здебільшого великої білої породи та ландрас останні десятиріччя приводить не лише до скорочення поголів'я таких місцевих порід, як українська степова біла, миргородська і українська степова ряба, але й створює загрозу полтавської м'ясної і червоної білопоясої . Ми констатуємо, що одночасно із зникненням локальних порід, яким притаманні високі адаптаційні та резистентні властивості, екс-тер`єрно-конституціональна міцність, висока життєздатність, пластичність, невибагливість до кормів та добра їх оплата, відмінні відтворні та материнські якості, висока якість продукції відбудеться й втрата національної й культурної цінності, але не можемо зупинити процесу руйнації вітчизняного генофонду [2, 7, 8].

Для розуміння проблеми збереження генофонду тварин варто згадати слова Генерального директора ФАО Жака Діуфа: “Ми успадкували величезне багатство і різноманітність генетичних ресурсів тварин від попередніх поколінь в усьому світі і повинні віддати їм належне, як це зробив Чарльз Дарвін, відзначивши уміння і наполегливість тих, хто залишив після себе довічний пам'ятник своєму успіху - одомашнених тварин ” [6].

Необхідність збереження порід та напрацювання законодавчої бази щодо даної проблеми давно усвідомлена у світі. Приміром, Корея зберігає аборигенні породи Законом про охорону культурних цінностей, в Канаді законодавчо встановлено поняття “порода-спадщина” і до них віднесли канадську корову, канадського коня, породу курей шантерклер, ньюфаундлендського поні; в Перу національними символами вважаються перуанський кінь, альпака і лама. В Об'єднаному Королівстві існує 17 центрів підтримки виживання рідкісних порід у вигляді паркових зон, в Угорщині створений район, де місцеві (аборигенні) породи зберігаються в Пусті, в Німеччині 124 організації підтримують тварин 187 порід і дев'яти видів сільськогосподарських тварин [14, 15]. Подібні організації та законодавча база щодо підтримання зникаючих рідкісних домашніх тварин існують в більшості країн Європи, а також в Північній Америці. Проте створення різних місць та методів зберігання генетичних ресурсів тваринного світу не убезпечує породи від зникнення. За наявними даними, на сьогоднішній час світ втратив у загальному підсумку 690 порід, 643 з яких представляють клас ссавців, а решта - 47 порід - птиці [12]. Інформація про генетичні ресурси окремих видів тварин і птиці висвітлені в багатьох наукових працях [1, 3, 4, 5, 9,11], але на жаль ця інформація досить швидко змінюється з огляду на скорочення, або повне зникнення, існуючих порід.

В Україні в останні десятиріччя достатньо багато зроблено по окремих питаннях збереження генофонду тварин та роз¬робці загальних підходів до охорони генетичного різноманіття тварин [ 10, 13], проте в умовах ринкових відносин вони не спрацьовують і локальні вітчизняні породи продовжують скорочувати свою численність. Тому для визначення дійсного стану локальних місцевих порід свиней нами був проведений аналіз їх численності та визначені генеалогія, продуктивність тварин, спорідненість та інші показники. На підставі моніторингу популяцій запропоновані основні селекційні підходи до їх збереження.

Матеріали та методи досліджень. Оцінювання стану локальних порід свиней, серед яких миргородська, українська степова біла та українська степова ряба, зроблено за результатами інвентаризації племінних стад Полтавської і Херсонської областей у 2014 році. Порівняльний аналіз продуктивності та генеалогії порід в динаміці 2010-2014 років зроблений за даними ДПР та зведеними звітами по бонітуванню свиней. Генетична подібність свиней та ступінь інбридингу визначені за допомогою загальновідомих формул С.Райта і Шапоружа.

Результати досліджень. За даними останньої переатестації суб'єктів племінної справи у свинарстві, проведеної у 2013 році, свиней миргородської породи розводять у двох племінних господарствах: ДП «ДГ ім. Декабристів» Інституту свинарства та АПВ і ФГ «Аміла» Волинської області. Але інвентаризація стад засвідчила, що чистопородне розведення свиней з їх комплексною оцінкою здійснюється лише в племінному заводі ДП «ДГ ім. Декабристів» Полтавської області. Тобто можна зробити висновок, що увесь генофонд даної популяції зосереджений лише в одному господарстві на Полтавщині, звідки власне й розпочиналася історія створення породи. У 2014 році, порівняно із 2010 роком, кількість господарств по розведенню свиней миргородської породи скоротилося на 4, кількість основних свиноматок - на 368 голів, а основних кнурів - на 22, втрачені 2 генеалогічні лінії та 6 генеалогічних родин. І це лише за чотири роки.

Аналіз стану миргородської породи в племінному заводі ДП «ДГ ім. Декабристів» Полтавської області в динаміці 2010 -2014 років засвідчив також скорочення численності як основного стада кнурів і маток, так і загальної кількості чистопородних тварин. Так, за вказаний період в стаді даного племінного заводу кількість основних кнурів скоротилася на 10 голів (6,7%), а основних свиноматок - на 25 голів ( 12,5%), кількість ліній - на одну, а кількість родин - на дві. У 2014 році миргородська порода свиней в даному господарстві, але можна сказати що і в цілому по породі, налічувала 175 основних, 158 перевіряємих свиноматок, і 145 ремонтних свинок, а також 21 основних, 11 перевіряємих кнурів й 8 ремонтних кнурців. Свиноматки відносилися до 11 генеалогічних родин, а кнури - до 7 генеалогічних ліній. Серед родин свиноматок перевага за численністю належить родинам Смородини, Русалки,Сороки і Діброви. Не численними були родини Елли і Ягоди. Найбільша кількість кнурів відносилася до ліній Дніпра, Коханого і Ловчика. Лінії кнурів Камиша і Швидкого знаходяться під загрозою зникнення, оскільки представлені лише одним плідником.

За досліджуваний період жива маса кнурів у віці 24 місяці збільшилася на 10 кг і становить 275 кг, а свиноматок після першого опоросу залишається на одному рівні - 191 кг. Не виявлено суттєвої зміни і за показниками віку досягнення живої маси 100 кг ремонтним молодняком. В середньому ремонтні кнурці досягають живої маси 100 кг під час вирощування за 216 днів, а свинки за 224 днів. Середньодобовий приріст живої маси молодняка під час вирощування у межах 500г. Оцінюючи відтворну здатність маток, слід вказати на її деяке зниження, що не залежить від методу розведення тварин. В середньому багатоплідність маток варіює у межах 8-10 голів

Нашими власними дослідженнями підтверджено, що схрещування свиней миргородської породи з сучасними генотипами зарубіжного походження забезпечує молодняку першої генерації зниження товщини шпику, підвищення виходу м'яса в туші за збереження якості м'яса на високому технологічному рівні. Тобто, миргородська порода свиней може досить широко використовуватися на промислових комплексах для одержання товарних гібридів. І саме реалізація свиней миргородської породи на промислові комплекси для схрещування, а не лише в племінні господарства, яких зараз уже немає, могла б вирішити питання її збереження за чистопородного розведення в племінному заводі. Але такого, на жаль, не відбувається, що змушує племінний завод повністю змінювати технологію й отримувати чистопородних тварин від обмеженої кількості свиноматок, а інших - використовувати за схрещування. Із загальної кількості свиноматок, які були спаровані та штучно осіменінні протягом 2013 року, лише 17,9% свиноматок були використані за чистопородного розведення, а решта - для отримання відгодівельного молодняка. Проте поза такий крок в господарстві є достатня кількість молодняка для відтворення стада на чистопородній основі. Поки що.

Загальновідомо, що розведення свиней в обмеженій популяції за внутрішньопородної селекції ускладнюється не лише звуженням генетичної мінливості, але й наявності тварин, які мають високий ступінь спорідненості й не можуть бути використані для відтворення.

Визначений ступінь інбридингу у основних кнурів та маток в стаді племінного заводу ім. Декабристів Полтавської області за дещо більшої їх кількості, ніж зараз, засвідчив значну кількість інбредних тварин, але при цьому ступінь інбридингу їх не високий. Так, серед 30 основних кнурів виявлено 19 голів (63,3%) тварин, інбридинг яких становив 0,2-2,34%, а серед 200 основних маток інбредними були 67 тварин (33,5%) із ступенем 0,2-14,06%. При цьому переважна більшість тварин мала ступінь інбридингу менше 1%. Тобто, така генетична ситуація свідчила про можливість чистопородного розведення без прояву інбредної депресії.

Підтверджує можливість внутрішньопородної селекції та лінійного розведення свиней в даному стаді і визначена генетична подібність ремонтного молодняка. Серед 2384 проаналізованих варіантів поєднань кнурів та свинок миргородської породи в племінному заводі ім. Декабристів Полтавської області переважна більшість тварин (75,4%) була генетично не подібна. При цьому слід вказати, що лише 5,5% тварин мали коефіцієнт генетичної подібності на рівні 50% , а 4,1% - на рівні 25%, тобто таких тварин не бажано парувати між собою для одержання потомства. Усіх інших тварин можна парувати між собою, з огляду на не високий показник генетичної подібності між ними. Тобто, при розведенні свиней миргородської породи, без різкого звуження популяції, можна ще довгий час уникати спорідненого розведення й зберігати наявний генофонд .

Українська степова біла порода свиней, яка у 2010 році утримувалася в 6 племінних господарствах Запорізької і Херсонської областей і налічувала 71 голів основних кнурів та 764 голів основних свиноматок, у 2014 році була зосереджена лише у 3 племінних господарствах Херсонської області. Інвентаризація свиней української степової білої породи у 2014 році засвідчила, що чистопородне розведення даної породи здійснюється тільки в ДП ДГ «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова «Асканія-Нова» Херсонської області, де була створена порода. В стаді утримувалося 6 основних кнурів та 13 ремонтних кнурців, які відносилися до 6 генеалогічних ліній, а також 64 основні свиноматки, 30 перевіряємих і 27 ремонтних свинки, що належали до 9 генеалогічних родин. В динаміці 2010-2014 років кількість основних кнурів в даному стаді зазнавала як суттєвого збільшення, так і різкого скорочення, але станом на кінець 2014 року їх кількість зменшена до 6 голів, які відносилися до 6 генеалогічних ліній. В динаміці досліджуваних років із стада зникли генеалогічних ліній Асканійця, Крона і Задорного без можливості їх відродження. Численність основних свиноматок в динаміці характеризується їх збільшенням на 10 голів у порівнянні із 2010 роком, але зменшенням, порівняно із у 2012 роком, на 26 голів. Наявні 64 основні маток і 27 ремонтних свинок відносилися до 9 генеалогічних родин за втрати родини Мирної.

Оцінка розвитку кнурів і свиноматок української степової рябої породи свідчить про стабільність показників в динаміці років. Так, жива маса кнурів у віці 24 місяці у 2011-2013 роках варіювала у межах 289-291кг , а основних маток після першого опоросу - 197-196кг. Про вирівняність тварин за власною продуктивністю та ефективність внутріпородної селекції в стаді дослідного господарства ДПДГ «Асканія -Нова» Херсонської області свідчать показники віку досягнення живої маси 100 кг, які, у ремонтних кнурці становлять 209 днів, а у свинок -217днів. Аналіз відтворної здатності свиноматок в динаміці 2010-2014 років вказує на те, що тварини консолідовані за даною ознакою, а окремі із показників, такі, як: збереженість поросят та жива маса гнізда при відлученні підлягають впливу паратипових чинників. У цілому, багатоплідність маток по стаду знаходиться на рівні 10,3 -10,4 голів на опорос, збереженість поросят до відлучення у віці 60 днів 86,5 - 96,1%, маса гнізда поросят при відлученні у 60 днів -146,0 -161,0кг. При цьому основні і перевіряємі матки використовуються в стаді як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні з великою білою породою зарубіжної селекції та термінальними кнурами. Від основних свиноматок в основному отримують один опорос на рік. Кількість ремонтного молодняка надзвичайно мала для нормального відтворення ліній і родин та розширеного поголів'я стада. В динаміці останніх років чистопородне розведення свиней української степової білої породи збиткове, реалізація племінного молодняка відсутня.

Аналіз стану свиней української степової рябої породи вказує, що як і багато попередніх років, дана популяція зберігається лише в одному племінному репродукторі - ДП ДГ «Асканія-Нова» Херсонської області за мінімальної кількості основного поголів'я. На час інвентаризації породи у 2014 році в ній нараховувалося лише 7 основних і 6 ремонтних кнурців, які відносилися до 6 генеалогічних ліній та 19 основних свиноматок й 40 ремонтних свинок, які належали до 9 генеалогічних родин.

У динаміці 2010-2014 років кількість основних свиноматок, яка й до того була досить не численною, зменшилася на 8 голів, а кількість кнурів - на 2 голови. Жива маса кнурів української степової рябої породи становить 267кг, що дещо нижче показнику 2010 року, за аналогічного зменшення показнику у свиноматок з 244 кг до 233кг. Оцінювання ремонтного молодняка за віком досягнення живої маси 100 кг під час вирощування дає підставу для висновку про високу продуктивність як свинок, так і кнурців. Так, племінні кнурці української степової рябої породи живої маси 100 кг під час вирощування досягають за 209-210 днів, а свинки, відповідно, за 216-213 днів. Але при цьому на протязі останніх років племінного молодняка для реалізації не залишають, вважаючи розведення даної породи збитковою. Використання основного поголів'я свиней української степової рябої породи за чистопородного розведення, як двох інших вищевказаних порід, не більше одного разу протягом року. Розведення даної породи в господарстві збиткове.

Безперечно, можна проводити численні дискусії з приводу необхідності збереження тварин цих порід й наводити аргументи щодо унікальності їх генотипів, але ринкові умови диктують свої умови й змушують використовувати більш продуктивні, рентабельні породи свиней. Що власне ми й спостерігаємо в динаміці досліджуваних років - утримують вищевказані локальні породи свиней лише два дослідних господарства, підпорядковані НААН, а інші перейшли на виробництво свинини від сучасних м'ясних генотипів.

Селекційно-племінна робота в стадах даних племінних господарств узгоджується із лінійним розведенням та підтриманням основних ознак продуктивності на середньому рівні по стаду. Позитивним в селекційній роботі з даними популяціями є те, що постійно проводиться визначення генетичної подібності тварин, за результатами якої розробляється план парування тварин. Але скільки часу витримає порода, така як українська степова біла чи українська степова ряба, без близькоспорідненого парування? Безперечно, такий метод використовували їх автори при створенні даних порід, але тоді була достатня вибірка тварини для спрямованого добору , чого немає зараз за мінімальної кількості ремонту.

Загалом, основні підходи та методи селекційно-племінної роботи, які застосовуються для удосконалення сільськогосподарських порід, до локальних, не численних вітчизняних порід свиней застосовувати практично не можливо. Не доречно вести мову про оцінювання кнурів чи маток за якістю потомства, оскільки тварин дуже мало й, навіть якщо плідник чи матка виявляться погіршувачами, їх потрібно буде вибраковувати зі стада, що приведе до ще більшого ерозії генетичної різноманітності популяції. Актуальним в селекційній роботі є питання комбінаційної здатності тварин для виявлення найбільш поєднуваних варіантів, але в локальних популяціях і таку роботу провести практично не можливо з огляду на обмежену кількість тварин та їх подібність. Найбільш реальним методом покращення господарськи корисних ознак в стадах локальних порід може бути добір молодняка за власною продуктивністю. Проте наші дослідження показали, що ремонтного молодняка в стадах локальних порід свиней, крім миргородської породи, дуже мало і вибракування тих, що не відповідають бажаним показникам, приведе до втрати чергової структурної одиниці породи.

Тому в таких не численних породах свиней, як миргородська, українська степова біла і, особливо, українська степова ряба, мабуть не доречно вести мову про ефективність селекційного процесу - нам би зберегти хоча б тих окремих особин, які ще є в стадах.

Висновки. За результатами аналізу стану локальних не численних порід свиней в Україні нами були зроблені наступні висновки:

1. Свині миргородської, української степової білої та української степової рябої порід продовжують скорочувати свою численність;

2. Основними ризиками втрати цих порід є збитковість їх розведення через дещо нижчу продуктивність та вищі витрати на виробництво продукції, відсутність попиту на племінну продукцію, високий вміст жиру в туші; масть тварин та інші.

3. Основними селекційними аспектами в таких породах повинні бути: постійний моніторинг загального стану популяцій, відсутність селекційного тиску при доборі тварин, контролювання ситуації за використання генетичних методів; підбір кнурів і маток з урахуванням їх генетичної подібності; створення банку кріоконсервованої сперми тощо.

Але які б методи не пропонували науковці - без бажання виробничників використовувати локальні вітчизняні породи свиней , а держави - підтримувати фінансово господарства, як це передбачено законодавчою базою у тваринництві України, ми дуже швидко станемо свідками їх втрати, як це вже було з кролевецькою, подільською та придніпровською породними групами свиней та іншими видами тварин в Україні і в світі.

Бібліографія

1. Вепринцев Б. Н. Стратегия сохранения животного и растительного мира земли / Б. В. Вепринцев, Н. Н. Ротт // Консервация генетических ресурсов. Методы. Проблемы. Перспективы. - Пущино, 1991. - С. 5-18.

2. Войтенко С. Локальні породи свиней: збереження та відтворення / С. Войтенко, С. Петренко, М. Пісковий // Тваринництво України. - 2007. - № 2. - С. 70-72.

3. Войтенко С. Л. Ризики втрати місцевих вітчизняних порід свиней та великої рогатої худоби / С. Л. Войтенко, Л.В. Вишневський // Науковий вісник НУБіПУ .-2014.- № 202.- С. 186-191.

4. Глембоцкий Я. Л. Проблема сохранения генофонда сельскохозяйственных животных / Я. Л. Глембоцкий, Г. Я. Копыловская // Животноводство. - 1972. - № 6. - С. 58-62.

5. Генетические ресурсы крупного рогатого скота: редкие и исчезающие отечественные породы / [Уханов С. В., Столповский Ю. А., Банникова Л. В. и др.]. - М. : Наука, 1993. - 171 с.

6. Глобальный план действий в области генетических ресурсов животных и Интерлакенская Декларация о Генетических Ресурсах Животных (принятые на Междунар. техн. конф. по Вопросам Генетических Ресурсов Животных для Производства Продовольствия и Ведения Сельского Хозяйства; Интерлакен, Швейцария, 3-7 сентября 2007 г.) / Комиссия по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сел. хоз-ва. - Рим : ФАО, 2008. - 37 с.

7. Крилова Л. Селекційні перлини степу України / Л. Крилова, Ю. Шульга // Пропозиція.-2004.- №7.- С. 83.

8. Михайлова М. Степная рябая на юге Украины / М. Михайлова // Свиноводство. - 1991. -№ 5.- С. 15-17.

9. Проблема сохранения генофонда сельскохозяйственных животных /А. М. Машуров, Е. К. Узорин, А. А. Данкова [и др.] //Животноводство. - 1982. - № 3. - С. 35-37.

10. Розв`язання проблеми збереження генетичного різноманіття у тваринництві України / М. В. Зубець, В. П. Буркат, І. В. Гузєв [та ін.] // Вісник аграрної науки. - 2008. - № 12. - С. 7-10.

11. Состояние всемирных генетических ресурсов в сфере продовольствия и сельского хозяйства - краткий отчет / Комис. по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сельского хоз-ва, Продовольственная и с.-х. организация Объединенных Наций. - Рим, 2007. - 37 с.

12. Состояние всемирных генетических ресурсов животных в сфере продовольствия и сельского хозяйства ; пер. с англ. С. Н. Харитонова, Т. Т. Глазко, О. В. Кузнецовой [и др.]. - М. ; Рим : ФАО, 2010. - 512 с.

13. Шеремета В. І. Генетичне різноманіття порід України в доповіді ФАО / В. І. Шеремета // Проблеми збереження генофонду тварин : матеріали творч. дискусії (14 лют. 2007 р.).- К. : Аграрна наука, 2007. - С. 90-96.

14. Falge R. Haltung und Erhaltung tiergenetischer Ressourcen in Ex-situ-Haltung in Zoos und Tierparks. (Maintenance and conservation of domestic animal resources, ex situ, in zoos and domestic animal parks.) / In F. Begemann, C. Ehling & R. Falge // Schriften zu genetischen Ressourcen. - Bonn : ZADI, Germany, 1996. - P. 60-77.

15. Rbst.org.uk/html/approved_centres.html [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rbst.org.uk/html/approved_centres.html. - Заголовок з екрана.

Размещено на Allbest.ru