Оцінка розвитку та продуктивності свиноматок в умовах племінних господарств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 636.4.082

Оцінка розвитку та продуктивності свиноматок в умовах племінних господарств України

Войтенко С.Л.

доктор сільськогосподарських наук

Вишневський Л.В.

Васильєва О.О.

кандидати сільськогосподарських наук

Полтавська державна аграрна академія

Бейдик Н.М.

кандидат економічних наук

Інститут розведення і генетики тварин імені М.В. Зубця НААН

В статті подані результати моніторингу господарськи корисних ознак свиноматок різних порід в племінних господарствах України. Встановлено, що свиноматки сучасних порід здатні народжувати життєздатне потомство у віці 12-14 місяців (за виключенням вітчизняних локальних порід) й забезпечувати потомству успадкування високих відгодівельних і м'ясних ознак. При цьому свиноматки м'ясного напряму продуктивності не завжди мають гірші показники багатоплідності, порівняно із материнськимипородами. Доведена ефективність селекції свиней в цілому по галузі за м'ясними ознаками, результатом чого є низькі показники товщини шпику (в середньому 21,7мм) та високі - довжини півтуші (в середньому -97,7см). Хоча слід вказати й на значну варіативності показників продуктивності свиноматок як в межах порід, так і стад.

Ключові слова: свиноматки, породи, показники розвитку, багатоплідність, відгодівельні й м'ясні ознаки.

свиня племінний селекція м'ясний

Огляд літератури. Свинарство, як галузь із швидким нарощуванням поголів'я та багатогранними біологічними особливостями, останні роки зосереджена на зниженні виходу жиру в м'ясі, шпику в туші та підвищення швидкості росту тварин. Тобто, ми усвідомили, що свинарство повинно бути м'ясною галуззю, в результаті чогосвині змінили екстер'єр і більшість господарськи біологічних ознак, а методологія селекційно-племінної роботи змусилаздійснити диференціацію порід на материнські і батьківські, де добір проводиться за використання відповідних індексів [4,5,6,10]. Наразі в Україні, на переконання науковців, свині порід велика біла, українська степова біла, миргородська, українська степова рябавідносяться до материнських, а ландрас, українська м'ясна, полтавська м'ясна, дюрок, п'єтрен, червона білопояса, велика чорна і уельс - до батьківських форм. Алеслід визнати, що частина з них з успіхом використовується як у якості материнської, так і батьківської породи при схрещуванні чи гібридизації, що змушує переглянути наше бачення про спеціалізацію й диференціацію на зразок провідних зарубіжних країн. Літературні джерела засвідчують, що провідні світові компанії по виробництву свинини за рік від однієї свиноматкиматеринської форми одержують 27 і більше поросят, а тварини батьківських форм характеризуються середньодобовими приростами свиней на відгодівлі на рівні 700-800 г з конверсією корму - 2,4-2,7 кг. При цьому свині на відгодівлі знаходяться 160 днів і мають вихід пісного м'яса в туші - 63% [8].

Україна сьогодні, на жаль, не конкурує з провідними світовими країнами ні за кількістю свиней, ні за виробництвом чи споживанням свинини на душу населення з ряду причин, серед яких імпортсвинини з країн ЄС, застарілі технології, недосконалий рівень годівлі, відсутністю єдиної селекційно -гібридної програми розвитку галузі тощо.Хоча на думку ряду авторів [7,9,10] в Україні є всі можливості отримувати від свиней такі ж параметри продуктивності, що і в провідних світових країнах.

Тому, для стабілізації ситуації в галузісвинарства, а можливо й конкурування на ринку продукції, слід постійно моніторингувати продуктивність свиней в племінних господарствах, основним призначенням яких є реалізація високопродуктивних чистопородних свиней для подальшого їх використання в системі схрещування й гібридизації. Постійний аналіз продуктивність свиней в породах і стадах дозволить також вирішити ряд важливих проблем галузі, в числі яких - селекція за бажаними ознаками продуктивності та скорочення стад, рівень племінної роботи в яких не відповідає основним вимогам, пред'явленим до суб'єкта племінної справи у свинарстві. Крім того, ми існуємо в соціумі, залежному від світової економіки, а тому визначати перспективи розвитку галузі свинарства неможливо поза зв'язком зі світовими тенденціями і напрямком її загального розвитку [1,11,12].

Актуальність теми. Аналіз наукових джерел галузі свинарства України, а також даністатистичних бюлетенів не дають відповіді на питання: які породи в нашій країні кращі за відповідними ознаками продуктивності і чи можна відмовитися від імпорту свиней. Враховуючи, що свиноматки відіграють не останню роль в генетичному покращенні чистопородних популяцій, до їх вибору та оцінки пред'являють особливу увагу. Не менш важливою є якість свиноматки в промислових господарствах, де від неї планують одержувати 2,2-2,4 опороси на рік та багатоплідність не менше 12 поросят на опорос. Саме тому постійний аналіз продуктивності свиноматок та виявлення порід, які поєднують високу відтворювальну здатність із відгодівельними й м'ясними ознаками має практичну цінність і актуальність.

Мета досліджень - моніторинг свиноматоку суб'єктах племінної справи у свинарствізвизначенням перспективності їх розведення у залежності від прояву ознак відтворювальної здатності, відгодівельних і м'ясних ознак.

Методика досліджень. Оцінка господарськи корисних ознак свиноматок 11 наявних в Україні порід, а саме: великої білої, дюрок, ландрас, миргородської, полтавської м'ясної, п'єтрен, української м'ясної, української степової білої, української степової рябої, уельс та червоної білопоясої за показниками живої маси і довжини тулубу, багатоплідності, а також відгодівельних й м'ясних ознак потомків зроблена за даними зведених звітів по бонітуванню свиней в умовах в племінних господарствах України станом на 01.01.2015 року. Показники розвитку та відтворювальної здатності проаналізовані по 34297 основних свиноматок 11 порід 135 племінних стадах, а оцінка за відгодівельними та м'ясними ознаками потомків зроблена по 1525 матках 8 порід (без вітчизняних локальних). Жива маса і довжина тулубу маток визначені після першого опоросу, а відгодівельні й м'ясні ознаками - за результатами відгодівлі свиней в умовах господарств. Статистичне опрацювання одержаних результатів зроблено методами математичної статистики засобами програмного пакету «STATISTICA 6.0» на ПК.

Результати досліджень. За результатами оцінки свиноматок за розвитком можна стверджувати про значну різницю між тваринами, що обумовлено як належністю їх до порід різного напряму продуктивності, так і віком визначення показників. Так, за середнього віку першого опоросу свиноматок в племінних господарств України -13,4місяців, межі показнику становлять 12,1-16,0 місяців (табл. 1). При цьому ранні строки першого опоросу характерні для свиноматок порід дюрок, ландрас і п'єтрен 12,1 -12,3 місяців, дещо пізніше починають відтворення матки великої білої породи - у 13,6 місяців, полтавської м'ясної породи -у 13,8місяців, української м'ясної та червоної білопоясої порід - у 13,9 місяців і досить пізно, з точки зору інтенсифікації галузі, матки вітчизняних порід - української степової білої, миргородської і української степової рябої порід, відповідно, у 15,0; 16,0 і 17,0 місяців.

Таблиця 1. Показники розвитку та відтворної здатності свиноматок в племінних стадах (2014рік)

Дослідженнями також встановлено, що в племінних господарствах свиноматки різних порідв середньому вперше народжують поросят при досягненні живої маси 197кг за коливання показнику у межах 174-252,5кг. При цьому досить високі показники живої маси мають першоопороски породи уельс -252,5кг, п'єтрен -202 кг і ландрас -2007,7кг (табл.1). Загалом матки усіх порід за живою масою знаходяться на рівні, або перевищують вимоги класу еліта.

Довжина тулубу свиноматок різних порід після першого опоросу варіювала в межах 151-175см, вказуючи на можливість як одержання більшої кількості поросят, так і ускладнень під час опоросів. Досить довгими є матки порід уельська (175см) та ландрас (161,3см), акороткими - породи п'єтрен (153 см) та миргородської (151), хоча довжина тулубу в останніх оцінена класом еліта.

Загалом, короткий аналіз живої маси й довжини тулубу свиноматок -першоопоросок та віку їх першого опоросу на даному етапі розвитку племінного свинарства в Україні засвідчує нову тенденцію ведення галузі, яка суперечить класичному уявленню про строки початку використання свинок (вік 10-12 місяців і жива маса - не нижче 120кг). Вірогідно сучасні породи свиней, які мають високу інтенсивність росту у ранньому віці й не зупиняють її до часу запліднення, починають господарське використання не за урахування складових «вік + жива маса», а лише жива маса. Хоча практика початку раннього використання свинок за дотримання відповідної живої маси та обхвату грудей за лопатками притаманна більшості господарств по виробництву свинини у країнах ЄС та світу, де немає племінних господарств, а є лише нуклеуси відповідних компаній.

Оцінка свиноматок наявних порід за багатоплідністю, або кількістю живих поросят на опорос, засвідчила деяку невідповідність парадигмі щодо диференціації порід на материнські та батьківські форми, в основі яких - показники відтворної здатності й найперше - багатоплідність. Проаналізовані зведені звіти про бонітування свиней вказують, що у 2014 році найвища багатоплідність була характерна для свиноматок породи уельс -11,8голів та ландрас -11,1голів за середнього показнику по 11 породах - 10,8голів (табл. 1). При цьому свиноматки так званих материнських форм - великої білої породи, миргородської та української степової білої порід мали багатоплідність 10,9; 10,0 і 10,4 голів на опорос, відповідно.

Позитивним моментом останні років є оцінка свиноматок за якістю потомства, яка хоча й не завжди проводиться в умовах спеціалізованих станцій по контрольній відгодівлі, але дає змогу визначити ефективність селекції та доцільність завезення імпортованого поголів'я.

Як вказують результати нашого аналізу, потомки свиноматок 8 досліджуваних порід (без української степової білої, української степової рябої і миргородської порід) під час відгодівлі живої маси 100 кг досягали в середньому за 180,4 днів (ліміти 154,0-192,8днів) (табл.2), що свідчить про високий генетичний потенціал даної ознаки і можливість її підвищення за різних варіантів схрещування в умовах промислових господарств. Серед досліджуваних порід найвищі відгодівельні ознаки мали потомки породи п'єтрен та уельської. Характеристика свиноматок 8 досліджуваних порід за м'ясними ознаками дала змогу зробити висновок про найкращу здатність успадковувати довжину півтуші потомками породи уельс та полтавської м'ясної породи, у яких дана ознака становила 105,0 і 100,3см за середнього показнику по породах - 97,7см.

Таблиця 2. Оцінка свиноматок за відгодівельними та м'ясними ознаками потомків (2014рік)

Моніторинг основної ознаки, за якою проводиться селекція з породами в останні роки - товщини шпику після забою на рівні 6-7 грудних хребців, підтвердив відсутність свиней сального напряму продуктивності (без даних по українській степовій білій, українській степовій рябій і миргородській породах). В середньому товщина шпику у потомків свиноматок 8 порід (без урахування даних по трьох вітчизняних породах) становила 21,7мм, за найменшого значення -9 мм у потомків свиноматок породи п'єтрен, а найвищого -25,7мм - великої білої породи. Безперечно, в кожній із порід є можливості покращувати ознаки, з огляду на варіювання кожного із досліджуваних показників.

Висновок. Таким чином, короткий аналіз продуктивності свиноматок наявних в Україні 11 порід свиней дав змогу стверджувати про значні можливості галузі, а власний досвіт та аналіз галузі свинарства [2,3] - про ефективність селекції за окремими ознаками й доцільність використання імпортованого поголів'я для якісного покращення вітчизняного генофонду.

Безперечно, проаналізовані показники господарськи корисних ознак свиноматок залежать не лише від породи, але й кількості племінних господарств в породі, їх якості та напряму селекції. Загальновідомо, що частина племінних господарств в кожній з наявних порід не відповідає вимогам, пред'явленим до суб'єкта племінної справи з огляду на кількісні та якісні показники їх діяльності. Можливо ринкові відносити з ЄС та вимоги СОТ найближчим часом змусять переглянути не лише підходи до племінних тварин, яких до речі немає в європейських країнах (є лише чистопородні й гібридні тварини) в але й змінити всю систему селекції в галузі.

Бібліографічний список

1. Ведін Я. Інвестиційна привабливість українського свинарства / Я. Ведін // Прибуткове свинарство. - 2012. - № 2. - С. 38- 43.

2. Войтенко С.Л. ПлеменноесвиноводствоУкраины - количество и качество / С.Л. Войтенко // Современные проблемы интенсификации производства свинины в странах СНГ. - Сборник научных трудов.- Том 2 .-Ульяновск.- 2010.- С. 39-42.

3. Войтенко С.Л. Сучасні підходи до розведення свиней / С.Л.Войтенко, В.О. Горобець //Сучасні проблеми розведення і селекції сільськогосподарських тварин: міжнар. науково-практ. конф. 22-23 травня 2013.: матер. конф. - Житомир, 2013. - С. 14-17.

4. Гетя А.А. Організація селекційного процесу в сучасному свинарстві: Монографія / Гетя А.А. - Полтава: Полтавський літератор, 2009. - 192 с.

5. Крилова Л. Селекційні методи підвищення скороспілості і м'ясності свиней / Л. Крилова, Ю. Шульга // Тваринництво України. - 2008. - № 7. - С. 23-26.

6. Кузьменчук Р. Альтернативнесвинарство, світовийдосвід /Р. Кузьменчук // Агробізнес сьогодні. - 2005. - №21. - С. 14-16.

7. Лісний В.А. Ефективність використання перспективного генофонду свиней у системі гібридизації / В. А.Лісний, Т. М.Лісна, В. І.Новицька // Таврійський науковий вісник . - Херсон, 2011. - Вип. 76. - Ч. 2. - С.15-18.

8. Мысик А.Т. Стратегияразвитияживотноводства, кормопроизводства и совершенствованиякормления свиней/ А.Т.Мысик //Современныепроблемы и технологическиеинновации в производствесвинины в странах СНГ: сб. научн. тр. -Чебоксары, 2013. - С.32-42.

9. Сочетаемостьосновныхспециализированныхмясныхпород свиней украинскойселекции / А.Н. Церенюк, М.В. Церенюк, Т.А. Стрижак [и др.]// «Современные проблемы интенсификации производства свинины» : XIVмеждунар. науч.- практ. конф., 11-13 июля 2007 г.: Сб. трудов.- Ульяновск, 2007. - Т. 1. - С. 373 - 378.

10. Рыбалко В.П. Сучасний стан та напрям розвитку вітчизняного свинарства / В.П. Рибалко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2012.- Вип. 1 (52).- Т. 2. - С.21-25.

Размещено на Allbest.ru