Моніторинг галузі молочного скотарства та виживаність локальних вітчизняних порід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Моніторинг галузі молочного скотарства та виживаність локальних вітчизняних порід

С.Л.Войтенко,Л. В. Вишневський

В статті викладені результати оцінювання стану галузі молочного скотарства в племінних господарствах України в динаміці 2005-2014 років з особливим акцентом на ситуацію з не численними вітчизняними породами великої рогатої худоби, серед яких бура карпатська, білоголова українська, лебединська та червона степова. Виявлено, що у 2014 році, порівняно із 2005 роком, кількість суб'єктів племінної справи у галузі молочного скотарства скоротилася на 373 господарства, а численність поголів'я у них - на 74,9%. Ситуація із локальними вітчизняними породами ще більш катастрофічна. Встановлено суттєве підвищення молочної продуктивності корів в динаміці досліджуваного періоду за зменшення віку першого осіменіння та виходу телят на 100 корів. У 2014 році в племінних господарствах України за всіма наявними молочними породами великої рогатої худоби середній надій на корову становив 6398кг, в той час як у корів білоголової української породи - 4800кг, лебединської породи - 4505,3 кг, червоної польської - 3698 кг і червоної степової породи - 4465,8 кг.

Ключові слова: моніторинг, галузь молочного скотарства, племінна база, не численні локальні породи, продуктивність корів.

Постановка проблеми. На сучасному етапі економічного розвитку України рентабельність галузі молочного скотарства базується на основному засобі виробництва, яким є високопродуктивне поголів'я тварин. Господарськи корисні ознаки великої рогатої худоби узгоджується із рядом гено-та паратипових чинників, серед яких особливе місце належить великомасштабній селекції, досягненням генетики, фізіології, біотехнології тощо. Підвищення молочної продуктивності корів пов'язане також з ефективним використанням кращих світових генетичних ресурсів, у першу чергу - генофонду голштинської породи. Збагачення вітчизняних популяцій молочних порід великої рогатої худоби генофондом голштинської породи дало можливість не лише створити високопродуктивні стада з високою часткою спадковості за голштинською породою, але й нові породи та типи [5,7]. Проте інтенсивне використання голштинізованої худоби загострило проблему існування вітчизняних порід молочного та молочно-м'ясного напряму продуктивності, які не здатні забезпечити високу продуктивність й конкурентоздатність за даних економічних ринкових відносин [4,6].

За цих позицій актуальним вбачається моніторинг галузі молочного скотарства з особливим акцентом на ролі в ній вітчизняних порід, які знаходяться в категорії не численних.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Генетичні ресурси сільськогосподарських тварин, серед яких і велика рогата худоба молочного та молочно-м'ясного напряму продуктивності, знаходяться в постійній динаміці як щодо основних господарськи корисних ознак тварин, так і кількісного складу галузі та порід. При цьому останній чинник здебільшого залежить від соціально-економічного стану країни.

В Україні завжди приділяли значну увагу розвитку галузі молочного скотарства, підвищенню молочної продуктивності корів та їх відтворної здатності. При цьому в більшості наукових робіт висвітлювалися питання селекції з певною породою чи порідною популяцією, особливо на етапі їх породоутворення [2,6,7] за практичної відсутності моніторингу реального стану усіх породних популяцій в динаміці. Не дає повного уявлення про зміни, які відбуваються з породами в динаміці й опис племінних ресурсів галузі молочного скотарства, який поданий у Державному племінному реєстрі та зосереджений в інформаційній базі Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин. Більше того, в літературних джерелах не багато інформації, яка висвітлює загальний стан не численних вітчизняних порід молочного напряму продуктивності в Україні ймовірно через те, що проблема збереження генетичних ресурсів великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності вітчизняного походження набула актуальності відносно не так давно у зв'язку із розробкою Національної стратегії збереження генетичних ресурсів тварин згідно рекомендацій ФАО [1,3,4]. Саме тому відображення реального стану галузі молочного скотарства України за численністю порід у племінних господарствах та продуктивністю тварин є актуальним і може не лише дати уявлення про виживаність порід, а й сприяти оцінці ступенів загроз для їх існування. Більш того, аналіз стану порід великої рогатої худоби у підконтрольних стадах дасть змогу розробити і впровадити в життя методи відновлення популяції на випадок її втрати в майбутньому. молочне скотарство осіменіння племінний

Мета, завдання та методика досліджень. Метою досліджень був аналіз наявного генофонду великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності у суб'єктах племінної справи України в динаміці 2005-2014 років з установленням зміни їх продуктивності, безпосередньо, молочної продуктивності та відтворної здатності.

Завданням досліджень передбачалося визначити кількість племінних господарств в Україні, які розводять велику рогату худобу молочних та молочно-м'ясних порід, а також основні показники молочної продуктивності й відтворної здатності корів та порівняти їх із показниками бурої карпатської, білоголової української, лебединської та червоної степової порід, які згідно категоризації віднесені до не численних вітчизняних генотипів.

Оцінювання стану великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності, включаючи локальні породи, зроблено за даними зведених звітів по бонітуванню великої рогатої худоби та Державного племінного Реєстру. Опрацьовані дані за 745 племінними господарствами, які утримували худобу молочних порід у 2005році, 532 племінними господарствами - у 2010 році та 372 господарствами - у 2014 році. Підконтрольних корів оцінювали за середньою молочною продуктивністю, віком першого осіменіння та виходом телят на 100 корів. Статистичне опрацювання одержаних результатів зроблено методами математичної статистики засобами програмного пакету «STATISTICA 6.0» на ПК.

Результати досліджень. Моніторинг галузі молочного скотарства у 2005 році засвідчив наявність 14 порід і одного типу, які розводилися у 745 суб'єктах племінної справи. При цьому серед вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності найменша кількість корів була зафіксована у білоголовій українській породі, яка розводилася лише в одному господарстві, бурій карпатській породі - розводилася в 14 племінних господарствах, і лебединській породі - в 6 племінних господарствах. За загальної численності тварин у племінних господарствах у 2005 році -513968 голів, на білоголову українську породу припадав лише 0,1% (530 голів), буру карпатську - 0,53% (2734 голів) і лебединську - 0,64% (3302 голів). Слід також наголосити, що серед наявних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності того періоду достатнім для розведення поголів'ям характеризувалися такі породи, як українська чорно-і червоно-ряба, голландська різної селекції, симентальська, українська червона молочна і червона степова. Під загрозою зникнення перебували, поза наведені вище породи українського походження, айрширська, англерська, пінцгау, червона польська і швіцька породи.

Оцінюючи галузь молочного скотарства у 2010 році слід вказати на значне скорочення мережі племінних господарств та поголів'я тварин. Враховуючи створення української бурої молочної породи, загальна кількість порід ВРХ в суб'єктах племінної справи галузі молочного скотарства становила 15 за провідної ролі української чорно-рябої, української червоно-рябої та української червоної молочної порід. Підконтрольне поголів'я худоби наявних порід розводили у 372 племінних стадах, що менше на 373 господарства (або на 50,1%), порівняно із 2005 роком.

Найменшою кількістю поголів'я в породі у 2010 році характеризувалися білоголова українська порода, яка як і в попередній період (2005рік) розводилася лише в одному господарстві, бура карпатська порода - в 4 племінних господарствах, що менше попереднього періоду на 10 господарств і лебединська порода - у 8 племінних господарствах, розширивши мережу племінних господарств на 2 стада. Загальна численність тварин у 532 племінних господарствах у 2010 році становила 388594 голів, що менше, порівняно із 2005 роком, на 125374 голів (або 24,4%). У 2010 році серед загальної кількості великої рогатої худоби налічувалося лише 535 голів (0,1% від загальної кількості в племінних господарствах) білоголової української породи, 591 голів бурої карпатської породи (0,1%), що менше на 1683 голів, порівняно із 2005 роком, і 2822 голів (0,7%) лебединської, що менше попереднього періоду, відповідно, на 480 голів.

Особливістю періоду 2005-2010 років було також суттєве скорочення численності тварин і кількості племінних господарств червоної степової породи, яке, відповідно, становило 13712 тварин і 20 господарств. В подальшому ця порода переміщується в категорію не численних вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності.

Серед порід зарубіжного походження у 2005-2010 роках не збільшили своєї численності айрширська, англерська, пінцгау, швіцька та червона польська породи.

Аналіз галузі молочного скотарства України в суб'єктах племінної справи в наступний період досліджень -2010-2014 років, вказує на тенденцію різкого скорочення мережі племінних господарств та поголів'я великої рогатої худоби в них. Так, у 2014 році в 372 суб'єктах племінної справи галузі молочного скотарства України налічувалося 129037 тварин, що менше, порівняно із 2010 роком, відповідно, на 160 суб'єктів та 259557 голів. Кількість тварин білоголової української породи зменшується на 235 голів і становить лише 300 голів, які продовжують розводити в одному племінному господарстві. Зникають взагалі підконтрольні, племінні стада, у яких розводять буру карпатську породу. Лебединська порода налічує лише 713 голів, які належать 4 племінним господарствам, що менше проти 2010 року на 2019 голів та 4 племінних стада. Червона степова порода характеризується також значним скороченням як поголів'я тварин, так і мережі племінних господарств. За наявності на початок 2015 року 2291 голів, порода скоротила за 5 років їх численність на 9554 голів та втратила 11 племінних стад.

Моніторинг галузі молочного скотарства в динаміці 2005-2014 років, включаючи вітчизняні локальні породи великої рогатої худоби, засвідчив ще більш серйозні масштаби скорочення галузі. Не дивлячись на створення нових порід і типів, а також племінних стад, що мали місце в досліджуваний період, слід констатувати, що у 2014 році, порівняно із 2005 роком, кількість суб'єктів племінної справи у молочному скотарстві зменшилося на 373 стада, а численність поголів'я у них скоротилася на 74,9%. Ситуація із локальними вітчизняними породами ще більш катастрофічна. Впродовж 2005-2014 років у білоголовій українській породі численність тварин зменшилася на 43,4%, лебединській - на 78,4% і червоній степовій - на 90,9% за зникнення підконтрольних стад, а отже і племінних тварин бурої карпатської породи взагалі. На початку 2015 року дана порода не числиться в ДПР, тобто її можна вважати зниклою.

Таким чином, аналіз поголів?я великої рогатої худоби не численних локальних молочних порід в Україні та кількості племінних господарств, де їх розводять, підтверджує постійне скорочення порід, щоправда на фоні загального зменшення численності великої рогатої худоби у суб?єктах племінної справи галузі молочного скотарства.

Оцінка продуктивності корів наявних в Україні порід в динаміці 2005-2014 років засвідчила суттєве підвищення молочної продуктивності корів у середньому по стаду за зменшення віку першого осіменіння та виходу телят на 100 корів.

Встановлено, що у 2014 році в племінних господарствах України за всіма наявними молочними породами ВРХ середній надій на корову становив 6398кг в той час як аналогічний показник по локальних породах варіював на рівні 4800кг у корів білоголової української породи, 4505,3 кг - лебединської породи, 3698 кг - червоної польської та 4465,8 кг - червоної степової породи (табл. 1).

Таблиця 1.

Середній надій на корову по стаду (кг)

Середній надій на корову білоголової української молочної породи у 2014 році, порівняно із 2005роком, збільшився на 1538 кг, а 2010 роком - на 1344 кг, що свідчить про можливості якісного удосконалення породи методами внутрішньопородної селекції. Аналогічна ситуація щодо збільшення надоїв корів у динаміці 2005-2014 років характерна також для лебединської та червоної степової порід. Так, середні надої на корову лебединської молочної породи у 2005-2010 роках збільшилися на 444,3кг, а у 2010 -2014 роках - на 611кг. Для корів червоної степової породи аналогічні показники становили 845, 4 і 552,5кг, відповідно. На жаль серед корів бурої карпатської породи, яка розводилася в племінних господарствах на протязі 2005-2010 років, простежується значне скорочення надоїв у середньому на корову - на 248,9кг, що на фоні й так низької продуктивності корів ймовірно стало причиною відмови їх використання в суб'єктах племінної справи галузі молочного скотарства.

Моніторинг окремих показників відтворної здатності корів наявних порід у суб'єктах племінної справи галузі молочного скотарства в динаміці 2005-2014 років вказує на зменшення віку першого осіменіння у телиць, що позитивно для галузі з огляду на можливість одержання приплоду в більш ранньому віці. Але якщо за всіма породами вік першого осіменіння у 2014 році знизився на 40,2 днів порівняно із 2005 роком і становить 520,1 днів, то серед тварин не численних вітчизняних порід показник не мав єдиного спрямування і залежав від породи (табл. 2).

Таблиця 2.

Вік телиць при першому осіменінні та вихід телят на 100 корів

Вихід телят на 100 корів серед локальних вітчизняних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності узгоджується із загальною тенденцією галузі щодо скорочення показнику. При цьому якщо серед наявних порід великої рогатої худоби молочного напряму продуктивності вихід телят на 100 корів у 2014 році зменшився на 6,6% проти 2005 року, то серед корів білоголової української породи різниця становить 2,0%, лебединської - 4,7% і червоної степової -10,3%.

Безперечно, можна говорити про біологічні особливості наявних порід великої рогатої худоби, ареал їх розведення, еколого-економічні умови тощо, але моніторинг реального стану порід в часовому аспекті вказує на незворотну втрату частини генетичних ресурсів великої рогатої худоби місцевого значення. Запропонованих методологічних підходів та арсеналу селекційно-генетичних й біотехнологічних методів для збереження генетичної різноманітності таких вітчизняних порід великої рогатої худоби, як білоголова українська, лебединська і червона степова вірогідно замало, щоб зупинити їх скорочення й зникнення.

Висновки

Позитивним моментом розвитку галузі молочного скотарства слід вважати постійне підвищення надоїв корів в племінних господарствах та скорочення віку першого осіменіння, включаючи не численні локальні породи, крім бурої карпатської. Негативним фактором залишається значне скорочення поголів'я тварина, включаючи корів, у племінних господарствах. Пропозицій і розробок науковців замало для збереження вітчизняних не численних порід великої рогатої худоби.

Література

1. Басовський Д.М. Сучасні проблеми збереження локальних та малочисленних порід великої рогатої худоби методом ex situ / Д.М.Басовський .- Розведення і генетика тварин.- 2014.- Вип. 49.- С. 221-223.

2. Бащенко М. І. Стан і перспективи порідного удосконалення молочного скотарства і відновлення системи селекції бугаїв / М. І. Бащенко, Ю. П. Полупан, С. Ю. Рубан, І. В. Базишина //Розведення і генетика тварин. - 2012. - Вип. 46. - С. 79-83.

3. Вишневський Л.В. Теоретичні і практичні підходи до збереження вітчизняних локальних порід тварин / Л.В.Вишневський // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2014.- Вип. 2/2 (25).- С. 38-41.

4. Гузєв І. В. Концептуальні основи збереження генофонду сільськогосподарських тварин в Україні / І. В. Гузєв // Проблеми збереження генофонду тварин : матеріали творч. дискусії. - К. : Аграрна наука, 2007. - С. 4 -25.

5. Зубець М. В. Система племінної роботи як засіб виробництва при формуванні порід, що відповідають вимогам ринку / М. В. Зубець, С. Ю. Рубан // Розведення і генетика тварин .- 2010. - Вип. 44. - С. 3-10.

6. Програма збереження генофонду основних видів сільськогосподарських тварин в Україні на період до 2015 року / Ю. Ф. Мельник [та ін.]; заг. наук. ред. І. В. Гузєва. - К. : Арістей, 2009. - 132 с.

7. Ставецька Р. В. Ефективність використання бугаїв-плідників голштинської породи / Р.В. Ставецька, І.А.Рудик // Зб. наук. праць «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». - Біла Церква, 2009. - Вип. 1 (67). - С. 14-17.

Размещено на Allbest.ru