Білоголова українська порода: історія, дійсність, перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоголова українська порода: історія, дійсність, перспективи

Закономірною рисою сучасного суспільства слід вважати швидку зміну попиту на той чи інший вид продукції, включаючи сільськогосподарську, що приводить до створення нових порід з бажаними ознаками продуктивності та витіснення з ринку застарілого, менш продуктивного матеріалу [9, 17]. Наразі ми шкодуємо за симентальською молочно-м'ясною породою великої рогатої худоби, яка в свій час була основою для створення нових порід в Україні, але продовжуємо використовувати голштинську породу у якості поліпшувальної уже в стадах новостворених вітчизняних порід. В свій час для створення української чорно-рябої молочної породи був використаний масив білоголової української породи, що привело практично до її знищення. Поява української молочної породи узгоджується із значним скорочення червоної степової породи, яка вважається основою для першої. І таких прикладів вдалого чи не вдалого створення та використання порід в галузі молочного скотарства України досить багато [2,8,10,13,17].

В науковій літературі дедалі складніше знайти інформацію про вітчизняний генофонд локальних порід ймовірно через те, що вони вже відіграли свою роль у породоутворюючому процесі й не представляють вагомого інтересу у виробників продукції. Але ці породи є складовими селекційного процесу галузі молочного скотарства в Україні, зосереджені в племінних, а тепер уже - генофондових стадах, й повинні підлягати такому ж моніторингу, як і сучасні провідні породи великої рогатої худоби.

У наших попередніх роботах [5, 6] висвітлювався стан вітчизняних локальних порід свиней, овець, птиці з рекомендованими методами селекційно-племінної роботи з ними. Проте поза дослідженнями залишилося ще чимало локальних вітчизняних популяцій, серед яких білоголова українська порода молочного напряму продуктивності, яка теж потребує постійного моніторингу й визначеності щодо її подальшої участі в процесі виробництва продукції тваринництва та як складової біорізноманіття тваринного світу.

Мета - моніторинг білоголової української молочної породи великої рогатої худоби в історичному аспекті, висвітлення дійсного стану породи та перспективність її збереження й поліпшення методами чистопородного розведення.

Оцінювання стану білоголової української породи було зроблено за результатами обстеження племінного заводу ТОВ «Подільський господар» Хмельницької області у 2015 році в рамках виконання НТП «Збереження генофонду сільськогосподарських тварин». Порівняльний аналіз молочної продуктивності корів-первісток та середньої продуктивності корів у залежності від походження зроблено за використання матеріалів електронної інформаційної бази даних господарства. Історичні аспекти розвитку породи подано за матеріалами експедиційного обстеження науковців Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції [18], літературних джерел [1,12], Державних племінних реєстрів за 2005 та 2014 роки та власних досліджень. Статистичне опрацювання матеріалів власних досліджень зроблено за використання програмного пакету «STATISTICA 6.0» на ПК.

Білоголова українська порода була створена в результаті відтворювального схрещування місцевої худоби поліської кліматичної зони з гронінгенським відріддям голландської худоби наприкінці 18 й початку 19 сторіч і представляла значний інтерес в період її інтенсивного використання - у 50-70-х роках минулого сторіччя, як одна із перспективних та розповсюджених популяцій.

Історична довідка вказує, що білоголова українська порода своїм існуванням завдячує переселенцям з німецьких та чеських колоній південної частини Полісся, які привозили з собою худобу високої якості й розводили її в «чистоті» [22, с. 5-8]. Використання корів цієї популяції при схрещуванні з бугаями симентальської, швіцької, англерської, остфріслланської та інших порід не завжди приводило до підвищення продуктивності у метісів, тому перевагу надавали підбору тварин переважно вихідної породи. Худоба була червоної й чорної масті, мала білу голову, рідко з плямами, часто з «окулярами» навколо очей, білі черево й вим'я, а також нижню частини ніг і китицю хвоста. Дійних корів годували взимку сіном, соломою, половою, картоплею, рідко - буряком та гарбузами, борошном і макухою. Було встановлено, що надій корів цієї групи збільшується із віком і найбільший припадає на 4-6 отелення. Річний надій корів колонійської білоголової худоби в середньому становив 103,8 пудів й змінювався в залежності від району розведення. За рік надій корів-первісток колонійської білоголової худоби в умовах розплідників становив 2518-2414 кг. Добір бугаїв для парування здійснювали за віком (брали старшого) і екстер'єром - вибирали по росту, тобто селекція тварин була відсутня взагалі.

Племінна робота з популяцією розпочинається із створення Державної племінної книги білоголової колонійської худоби, у перший том якої було записано 3178 голів чорної та червоної масті. Найвищими надоями характеризувалися корови племрозплідника в Голендерах, які у 1925-1926 роках за 300 днів лактації продукували 2240,0 кг молока з вмістом жиру 3,75% [22].

В подальші роки породу покращували за рахунок створення належних умов утримання й годівлі, а також ввідним схрещуванням з голландською породою, що розширило її численність та підвищило продуктивність. Проте порода поступалася більшості порід за молочною продуктивністю, відгодівельними й м'ясними ознаками, що в подальшому привело до її витіснення з ринку виробників молока й створення на її основі української чорно-рябої молочної породи. За період 1974-1995 років поголів'я білоголової худоби скоротилося майже в 30 разів, хоча в породі були стада й корови, які могли конкурувати з імпортованою худобою [1, 7, 12].

Аналіз білоголової української молочної породи за період 2005-2014 років засвідчив, що поголів'я породи скоротилося на 43,4% й зосереджено лише в одному племінному господарстві Хмельницької області. У 2014 році середній надій на корову становив 4800 кг, що більше, ніж у 2005 році, на 1538 кг.

На даному етапі розведення білоголової української породи великої рогатої худоби здійснюється лише в одному племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Шепетівського району Хмельницької області, де в 2015 році нараховувалося 850 тварин, в тому числі -300 корів. Виробництво молока від корів даної породи здійснювалося за потоково-цехової технології та прив'язного утримання корів у цеху виробництва молока. Вік першого осіменіння телиць 18-19 місяців, вихід телят на 100 корів - 65%.

Корови даної породи наразі - це масивні тварини вираженого молочного типу, ніжної міцної конституції, з глибокими грудьми, прямою й широкою спиною, тонкими ногами, великим вим'ям з рівномірно розвиненими частками. У переважній більшості корови стада мають чорне забарвлення, білу голову з «окулярами» навколо очей, здебільшого білі черево й вим'я, а також нижні частини ніг і китицю хвоста.

Аналіз форм племінного обліку та матеріалів електронної інформаційної бази української білоголової породи в племінному заводі ТОВ «Подільський господар» Хмельницької області вказує на використання для відтворення як бугаїв-плідників білоголової української породи, так і голландської та української чорно-рябої порід, що вплинуло на молочну продуктивність корів. Тварини заводського стада відносяться до ліній Рєзвого 33, Жаргуна 157, Озона 417, Марта 171 (з «прилиттям крові» голландської породи) та двох ліній української чорно-рябої молочної (голштинської) породи.

Оцінювання телиць білоголової української породи за живою масою під час вирощування засвідчує деяке відставання від стандарту породи до 7-місячного віку за перевищення ознаки, в окремі періоди досить суттєво, в подальшому (табл. 1). При цьому селекція телиць за живою масою буде ефективною в ранньому віці (1-5 місяців) з огляду на коефіцієнт мінливості живої маси - 22,63-30,21% і не чинитиме відчутного впливу в подальшому.

Таблиця 1. Мінливість живої маси телиць в процесі їх вирощування

Нашими дослідженнями встановлено, що надій корів-первісток в середньому по стаду становив 4238,5 кг, а у найбільш продуктивних, які належали до ліній Марта 171 і Озона 417, відповідно 4483,1 та 4254,9 кг молока (табл. 2). Найбільш вирівняними за надоями за першу лактацію були корови лінії Озона 417, розмах ознаки R =198,9 кг. На противагу їм первістки лінії Рєзвого 33 при середніх надоях 4048,9 кг мали ліміти показнику 2199,3 - 4736,1 кг (R =2536,8 кг). Ще більшим розмахом надоїв корів за першу лактацію R= 4939 кг (ліміти 1687 - 6626 кг) характризується заводське стадо в цілому, що засвідчує з одного боку можливість якісного покращення продуктивності корів за рахунок добору за досліджуваною ознакою, а з іншого - на відсутність селекції в стаді.

Молочна продуктивність корів білоголової української породи, поза впливу ліній, залежить також від спадковості бугая-плідника та поєднуваності батьківської основи. В розрізі бугаїв-плідників досліджуваних ліній найвищий надій коровам - первісткам за 305 днів лактації - 4736,1 кг, забезпечує бугай - плідник Чардаш лінії Рєзвого 33, хоча інший плідник цієї ж лінії - Злак, характеризується найменшим надоєм дочок - 2199,3 кг за середнього показнику по лінії 4048,9 кг й стаду - 4238,5 кг (табл. 2).

Таблиця 2. Молочна продуктивність корів-первісток білоголової української породи в залежності від лінії

Порівняльний аналіз середньої молочної продуктивності корів стада у залежності від походження - чистопородні (лінії Рєзвого 33, Жаргуна 157 і Озона 417), «прилиття крові» голандської породи (Марта 171) Виявлено, що корови ліній, які вважаються чистопородними ліній даної породи, мали середній надій 4278,6 кг, лише на 30,2 кг поступаючись дочкам бугая Чубка лінії () і на 51,7 кг перевищуючи надій корів, які належали до ліній української чорно-рябої молочної породи.

Таблиця 3. Середня молочна продуктивність корів білоголової української породи

білоголовий корова молочний продуктивність

Серед ліній білоголової української породи найбільш високопродуктивною виявилась лінія Рєзвого 33, корови якої в середньому за ряд лактацій продукували 4524,4 кг молока в той час коли представниці інших ліній - Жаргуна 157 і Озона 417 були менш продуктивними - 4424,7 кг та 4278,6 кг молока, відповідно. Використання бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної породи не сприяло суттєвому покращенню надоїв корів у стаді й у подальшому їх використання було припинено. Цікавим виявився варіант використання в стаді лінії Марта 171, яка була одержана за ввідного схрещування корів білоголової української породи з бугаями чорно-рябої голландської породи за аналогічного міжпородного підбору цих генотипів на початкових етапах створення вітчизняної заводської породи. Ймовірно певне «освіжіння крові», в даному випадку використання чорно-рябої голландської худоби, більш позитивне для білоголової української породи, ніж схрещування з української чорно-рябої породою чи голштинською.

Моніторинг білоголової української породи молочного напряму продуктивності в процесі її історичного розвитку підтверджує можливість значного підвищення надою корів методами внутрішньопородної селекції, а отже ї її інтенсивного використання при виробництві продукції, що вважається основним чинником функціонування породи в сучасних ринкових умовах. Найбільшу увагу при розведенні тварин даної породи слід звернути на добір телят та нетелів за живою масою у відповідності до вимог стандарту породи, а також зосередити увагу на переважаючій селекції корів за надоями за першу лактації з урахуванням походження за бугаєм-плідником, а не лінією. Найбільш інформативним показником підбору в стаді слід вважати поєднуваність батьківської основи, оскільки належність бугаїв-плідників до однієї й тієї ж лінії не гарантує високу продуктивності у потомків.

На перспективу породу бажано вдосконалювати лише методами чистопородного розведення, тим більше що проблем із спермою бугаїв-плідників даної породи немає. Племінному заводу необхідно присвоїти статус «генофондного стада», за умови дотримання даним суб'єктом племінної справи у тваринництві вимог щодо утримання тварин та рівня вирощування племінного молодняка.

Размещено на Allbest.ru