Вивчення водостійкості агрегатів шляхом мокрого просіювання показало, що в досліджуваному ґрунті нею володіють усі фракції (табл.2). За аналогією з сухим просіюванням досить високим є вміст фракції розміром більше 10 мм (10-15% у верхньому горизонті). Найнижчий вміст цієї фракції водотривких агрегатів притаманний елювіальному горизонту (5-9%).

Однак, на відміну від сухого просіювання, вміст фракції розміром менше 0,25 мм досить високий (в межах 10-53%). У верхніх горизонтах ґрунту під лісом переважають водотривкі агрегати розміром менше 0,25 мм (відношення >0,25:<0,25 складає 0,87-0,9, а в осушеному та неосушеному ґрунті пасовищного використання - >0,25 (1,56 та 1,13 відповідно).

З усіх досліджуваних угідь найнижчий коефіцієнт водостійкості зафіксовано в ґрунті під лісом ( 0,50-0,52 у верхній частині профілю). Характерною особливістю є підвищення величини цього показника з глибиною. Найвища водостійкість притаманна ґрунту неосушеного пасовища (відповідний коефіцієнт становить 0,57-0,93).

Отже, пасовищне використання бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту як з осушенням, так і без осушення сприяє підвищенню водостійкості ґрунтової структури.

Наступним етапом досліджень було прослідковування кореляційних зв'язків між показниками структурно-агрегатного складу та окремими властивостями ґрунтів. Проаналізувавши їх, варто зазначити, що тісно скорельованими між собою виявилися показники: коефіцієнт структурності, коефіцієнт водостійкості та вміст агрономічно-цінних агрегатів (табл.3). Очевидно величини цих трьох показників залежать від одних і тих же властивостей ґрунту. Так, парний коефіцієнт кореляції між коефіцієнтом водостійкості і відношенням фракції розміром >0,25 мм до фракції розміром <0,25 мм складає 0,85, а при виключенні впливу третьої ознаки (частинний коефіцієнт кореляції) - 0,91. Такого ж значення набуває і множинний коефіцієнт кореляції.

Помірний кореляційний зв'язок виявлено між коефіцієнтом структурності та вмістом обмінних форм кальцію та магнію (R=0,37). Це пояснюється, очевидно, тим, що верхня товща досліджуваних ґрунтів сильно вилугувана й тому вміст обмінних катіонів недостатній для суттєвого впливу на структуроутворення. Не прослідковується взаємозв'язку цього показника з сумою обмінних основ й вмістом гумусу, але між останніми існує помітний кореляційний зв'язок.

Виявлений зворотній кореляційний зв'язок помітної тісноти між коефіцієнтом структурності та вмістом рухомого алюмінію (r=-0,66), є цілком логічним, оскільки накопичення останнього в ґрунті пов'язано з посиленням процесів кислотного гідролізу та оглеєння, що негативно впливають на властивості ґрунту 17. Між коефіцієнтом структурності та вмістом рухомих сполук фосфору кореляційний зв'язок слабкий (r=0,18), який не посилюється при виключенні впливу третьої ознаки. Зате між К_с та вмістом

Таблиця 2

Вплив сільськогосподарського використання на склад водостійких агрегатів (%) бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів

Таблиця 3

Результати кореляційного аналізу між показниками структурно-агрегатного складу та властивостями ґрунтів

Умовні позначення: К_с - коефіцієнт структурності; К_в - коефіцієнт водостійкості; >0,25: <0,25 - відношення вмісту фракцій структурних агрегатів, отриманих при сухому просіюванні; Са²⁺, Мg²⁺ - обмінний кальцій та магній; СОО - сума обмінних основ; АГ - активний гумус; P₂O₅ - рухомий фосфор; ПГ - пасивний гумус; Al³⁺ - обмінний алюміній; d - рівноважна щільність; ФГ - фізична глина; АЦС - вміст агрегатів від 0,25 до 10 мм

рухомих сполук фосфору та алюмінію існує помітний кореляційний зв'язок (R=0,67), тобто в сукупності вони суттєво впливають на структуру ґрунту.

Встановлено кореляційний зв'язок помітної тісноти між коефіцієнтом водостійкості (К_в) і вмістом обмінного кальцію (r=0,51), а при виключенні впливу третьої ознаки - 0,56). Залежність його від вмісту кальцію та магнію більш тісна (R=0,63 і є статистично значущим).

Відомо про участь активного гумусу в формуванні структури та пасивного - в обумовленні її водостійкості 20. Виявлено, що в досліджуваних ґрунтах існує кореляційний зв'язок помітної тісноти між коефіцієнтом водотривкості та вмістом активної та пасивної форм гумусу (R=0,48), однак він не є статистично значущим на 5%-ному рівні значущості, можливо, через невеликий об'єм вибірки. Водостійкість ґрунтової структури також не залежить від вмісту рухомого фосфору та обмінного алюмінію, оскільки коефіцієнти кореляції низькі. Існує кореляційний зв'язок помітної тісноти між К_в та щільністю ґрунту і вмістом мулу, де множинний коефіцієнт кореляції дорівнює 0,62, вмістом фізичної глини та груповим складом гумусу (0,55). Отже, в бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтах Передкарпаття суттєвий вплив на водостійкість структури здійснюють вміст фракцій гранулометричного складу та склад та склад гумусу.

Дослідженнями виявлено, що на вміст агрономічно-цінних агрегатів (розміром 0,25-10 мм) в значний вплив здійснює рухомий алюміній. В цьому випадку кореляція є зворотною (r=-0,73). Проявляється й сукупний вплив рухомих сполук фосфору й алюмінію на даний показник (R=0,73). Помірний кореляційний зв'язок існує між вмістом агрономічно-цінних агрегатів та показниками гумусового стану бурувато-підзолистого ґрунту, зокрема, з вмістом активного і пасивного гумусу (коефіцієнт множинної кореляції складає 0,41), а з вмістом фізичної глини та відношенням С_гк:С_фк - 0,42. В інших випадках тіснота зв'язку є слабкою.

Висновок

В структурному складі бурувато-підзолистих оглеєних грунтів Передкарпаття переважають фракції 1-3 та 3-5 мм. Пасовищне використання ґрунту, як з осушенням, так і без осушення, підвищує коефіцієнт структурності в 1,5-2 раза та водостійкість ґрунтових макроагрегатів. Факторами, які найбільшою мірою впливають на формування структурно-агрегатного складу бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту є вміст мулу, обмінних кальцію та магнію, рухомих сполук фосфору та алюмінію.

Література

1.Бондарев А.Г., Бахтин П.У., Воронин А.Д. Физические и физико-технологические основы плодородия почв // 100 лет генетического почвоведения. М.: Наука, 1986. С.178-184.

2. Бондарев А.Г., Кузнецова И.В. Физические основы повышения плодородия почв // Тр. почв. ин-та им. Докучаева. М.,1988. С.40-48.

3. Васильев Ю.И., Долгилевич М.И., Фролова Л.С. Прочность агрегатов и структура почв // Лесомелиорация склонов. Сб. науч. трудов Всесоюз. НИИ агромелиорации. Волгоград, 1985. Вып.3(86). С.44 - 61.

4. Воронин А.Д. Основы физики почв. М.: Изд-во МГУ, 1986. 240 с.

5. Гариффулин Ф.Ш. Природные условия почвообразования районов исследования и вопросы эволюции почв в процессе окультуривания // Изменения почв в процессе окультуривания. Уфа, 1974. С. 5-20.

6. Гариффулин Ф.Ш., Ганиев Х.И. Изменение агрофизических свойств серых лесных почв при окультуривании // Изменения почв в процессе окультуривания. Уфа, 1974. С. 21-37.

7. Дмитриев Е.А. Математическая статистика в почвоведении. М.: Изд-во МГУ, 1995. 320 с.

8. Качинский Н.А. Структура почвы. М.: Изд-во МГУ, 1963. 252 с.

9. Качинский Н.А. Сущность структурообразования в почвах. Доклады к VIII Междунар. конгр. почвов. Физика, химия, биология и минералогия почв СССР. М.: Наука, 1964. С. 7-17.

10. Кузнецова И.В. Влияние длительности обработки на структуру и сложения мощных чернозёмов // Теоретические вопросы обработки почв. Л.: Гидрометиоиздат, 1968. С.166-173.

11. Кузнецова И.В. О некоторых критериях оценки физических свойств почв // Почвоведение. 1979. № 3. С. 81-83.

12. Лазарев А.П., Абрашин Ю.И. Структурное состояние и плотность чернозёма обыкновенного и их влияние на урожай пшеницы // Почвоведение. 2000. №5. С. 614-618.

13. Лактионова Т.Н. Изменение физических свойств чернозёма при внесении навоза // Почвоведение. 1990. №8. С. 73-82.

14. Медведев В.В. Теоретические и практические основы оптимизации физических свойств чернозёмов // Автореф. дис….д-ра биол. наук. М., 1982. 47 с.

15. Медведев В.В. Оптимизация физических свойств чернозёмов. М.: Агропромиздат, 1988. 157 с.

16. Методические указания к выполнению учебно-исследовательской работы студентов на тему: «Характеристика гумусового состояния почв при их сельскохозяйственном использовании» // Под ред. Н.И.Лактионова, В.В.Дегтярева. Харьков, 1985. 27 с.

17. Назаренко И.И. Окультуривание подзолистых оглееных почв. М.: Наука, 1981. 183 с.

18. Николаев А.В. Основные физические свойства почвы как условия проявления почвенного плодородия // Почвоведение. 1975. №11. С. 86-93.

19. Почепцова Л.Г. Варіювання фізичних показників чорноземів, обумовлене типом їх використання // Вісник ХДАУ. 2000. №1. С. 116-121.

20. Практикум по почвоведению / Под ред. И.С.Кауричева. М.: Колос, 1980. 272 с.

21. Соколовский А.Н. Сельскохозяйственное почвоведение. М.: Сельхозгиз, 1956. 335 с.

22. Чесняк Г.Я. Определение параметров свойств чернозёмов типичных мощных разного уровня плодородия // Теоретические основы и методы определения оптимальных параметров свойств почв. М., 1980. С. 42-50.

Размещено на Allbest.ru