Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

факультет ветеринарної медицини

кафедра внутрішніх хвороб тварин

МЕТОДИЧНІ вказівки

для лабораторно-практичних занять і тематичної самостійної роботи

з внутрішніх хвороб тварин.

Спеціальність 8.130501“Ветеринарна медицина”

хвороби птиці

Частина 1. хвороби системи органів дихання

Львів-2007

УДК:636.5:619:616.2

методичні вказівки підготували: доценти: С.К. Демидюк., Л.Г. Слівінська А.О. Драчук

рецензенти: доцент кафедри клінічної діагностики Б.С. Гайдук

доцент кафедри епізоотології А.І. Падовський

Методичні вказівки можуть бути використані студентами факультетів ветеринарної медицини і харчових технологій при вивченні внутрішніх хвороб тварин, розділу хвороби птиці та для виконання лабораторно-практичних занять і тематичної самостійної роботи.

Передмова

Нинішній розвиток птахівничої галузі вимагає ефективних заходів щодо профілактики основних хвороб птиці.

Широкі перспективи розвитку вітчизняного птахівництва вимагають від фахівців ветеринарної медицини бути в курсі сучасних досягнень науки і передового досвіду по всіх питаннях діагностики і профілактики хвороб птиці. знання в ділянці профілактики хвороб базуються на розумінні основних принципів дослідження хворої птиці, сучасних методів діагностики і вміння застосовувати засоби медикаментозної терапії

В методичних вказівках описані найбільш поширені хвороби органів дихання птиці, в тому числі голубів, які розповсюджені в птахівничих господарствах різних форм власності.

При викладені матеріалу основна увага приділена методам дослідження хворої птиці, діагностики хвороб системи органів дихання, способам і методам лікування та профілактики з врахуванням сучасних досягнень науки і практики.

Метою даних методичних вказівок є вивчення студентом основних хвороб системи органів дихання птиці.

Мета викладу даного розділу хворої птиці полягає в тому щоб:

- дати студентам відповідну підготовку з теоретичних даних про хвороби птиці, в тому числі системи органів дихання;

- ознайомити студентів з основними принципами дослідження хворої птиці;

- вивчити основну симптоматику найбільш поширених хвороб системи органів дихання птиці;

- забезпечити студентам необхідну підготовку і вміння при діагностиці та профілактиці хвороб системи органів дихання птиці.

В результаті вивчення цього розділу хвороб птиці студент повинен знати:

- клінічну термінологію хвороб птиці;

- організацію заходів лікування і профілактики;

- способи і методи лікування та профілактики хвороб системи органів дихання у птиці.

Вміти:

- користуватися основними нормативними матеріалами, які регламентують методи утримання птиці;

- правильно діагнозувати і виконувати всі лікувальні та профілактичні заходи.

Володіти:

- основними практичними навичками щодо методів клінічного дослідження хворої птиці;

- основними методами диференціальної діагностики хвороб птиці;

- методами лікування і профілактики хвороб органів дихання птиці.

1. Анатомо-фізіологічні особливості птиці

Клас птахів поділяється на кільових і безкільових. Свійська птиця (кільові) належить до двох рядів: курячих - gallifуrmes (кури, індики, цесарки) - і гусячих -- anserifуrmes (гуси, качки). Як і ссавці, птахи походять від стародавніх плазунів (рептилій), про що свідчать такі утвори, як луска на нижніх відділах кінцівок птахів, наявність клоаки тощо.

В окремий клас птахів виділяють завдяки пристосуванням до руху в повітрі - польоту, що позначилося на будові та функціях усіх систем їхнього організму. Насамперед слід зазначити, що кістки птахів заповнені повітрям (пневматизувались), грудні кінцівки пристосувались до руху в повітряному середовищі, завдяки чому м'язи крила набули значного розвитку. В шкірі немає залозистих утворів. Ротова порожнина беззуба, товста кишка коротка. В органах дихання важливу роль відіграють повітроносні мішки. У птахів зник і сечовий міхур, а в самок залишився один яєчник і яйцепровід (ліві).

Апарат дихання у птахів має деякі особливості: 1) малий об'єм і простота будови носової порожнини; 2) наявність у ділянці біфуркації трахеї пристосування для утворення звуків - співочої гортані; 3) незначні об'єм і розміри легень, бронхи яких сполучаються з порожнинами повітроносних мішків.

Дихальна трубка у птахів починається ніздрями, які мають округлу або овальну форму. У курей при вході в ніздрі є невеликий нерухомий покрив - носовий клапан, а навколо ніздрів розміщений вінець короткого щетинкоподібного пір'я. Краї, що облямовують ніздрі, складаються з восковиці, яка добре виражена у голубів. У качок і гусей ніздрі наскрізні і розміщені спереду носової перегородки.

Носова порожнина - cavum nasi. В кожній половині носової порожнини у птахів є по три хрящові раковини. Лабіринту решітчастої кістки у них немає. Нюховий нерв розгалужується в дорсальній раковині і носовій перегородці. В лобовій кістці біля внутрішнього кута ока е кілька носових залоз, протоки яких відкриваються в носову порожнину.

Гортань - larynx - лежить на дні ротоглотки і з'єднана з нею вузькою щілиною, яка оточена вінцем сосочків слизової оболонки. Слизова оболонка гортані вкрита війчастим епітелієм. Голосових зв'язок у ній немає. Остов гортані утворюють черпакуваті та кільцеподібний хрящі. Вони рухливі і приводяться в дію чотирма парами спеціальних м'язів гортані. Роль надгортанника виконує поперечна складка слизової оболонки.

Трахея - trachea - у птахів утворена округлими хрящовими кільцями. У старих гусей і качок кільця костеніють. Оскільки трахея довша за шию, то вона, йдучи по шиї, робить вигин. Трахея досить рухлива і приводиться в дію двома спеціальними парними м'язами. Слизова оболонка трахеї багата на залози альвеолярного типу. В ділянці біфуркації трахеї на бронхах розміщений голосовий апарат - співоча гортань - syrinx, s. larynx inferior. Утворена вона потовщеними кільцями трахеї - барабаном - tympanum, містком, розміщеним у місці поділу трахеї на два бронхи, півмісяцевою складкою на ньому, а також барабанними перетинками, які зв'язують барабан з першими кільцями бронхів. В качура з лівого боку трахеї є спеціальний кістковий барабанний міхур - резонатор - bulla tympaniformis. У самок птахів співоча гортань менш диференційована, ніж у самців.

Легені - pulmones - у птахів відносно малі, яскраво-рожевого кольору. Вони ніби вдавлені в заглиблення між хребетним стовпом і хребцевими закінченнями ребер і розміщені від 1-го ребра до нирок. Головний бронх кожної легені відкривається в парний черевний повітроносний мішок. Від головного бронха відходять дорсальні зовнішні (у повітроносні мішки) і вентральні внутрішні (розгалужуються в межах кожної половини легень) екстра- та інтрабронхи. Вони з'єднуються між собою дрібними парабронхами, які ведуть у респіраторні ділянки легень. Екстрабронхи утворюють дуже тоненькі повітроносні мішки - випини слизової та серозної оболонок. Слизова оболонка їх вкрита війчастим епітелієм, який у каудальній частині переходить у плоский. У серозній оболонці є сполучнотканинні волокна. В усіх повітроносних мішках (крім шийних) біля вхідного отвору розміщений вихідний отвір, який веде в бронх, що розгалужується в легенях і з'єднується з парабронхами, а останні - в респіраторні ділянки легень. Є також дані про те, що в гирлі повітроносного бронха є клапан, або сфінктер, який закривається під час вдиху і відкривається під час видиху. Наведені дані свідчать про те, що повітроносні мішки - не кінцевий пункт головного бронха, а велике розширення (гігантська альвеола) на шляху складного кільцевого розгалуження бронхів.

У птахів розрізняють чотири парних і один непарний повітроносні мішки. Парні повітроносні шийні мішки розміщені під трахеєю і стравоходом - вони пневматизують шийні й грудні хребці, а також ребра; парні краніальні грудні мішки лежать під легенями; парні каудальні грудні мішки прилягають до печінки, шлунка, кишок; парні черевні мішки найбільші, розміщені в задній частині тіла на кишках. Вони утворюють ряд дивертикулів, через які пневматизуються поперекові й крижові хребці, кістка таза і стегна. Непарний міжключичний мішок складається з двох частин: внутрішньогрудної - лежить між ключицями і обхоплює серце - і позагрудної - утворює ряд випинів (дивертикулів). Один з них називається пахвовим і з'єднується з порожнинами плечових кісток. Міжключичний мішок виконує роль міхів, які заміняють рухи грудної клітки під час польоту.

Повітроносні мішки беруть участь у газообміні. Повітря в легені потрапляє не лише під час вдиху, а й під час видиху. В цьому разі воно надходить у легені з повітроносних мішків. Завдяки цьому процеси окиснення в організмі птахів відбуваються досить інтенсивно. Одночасно за такої системи циркуляції повітря виділяється велика кількість теплоти (температура тіла у птахів вища, ніж у ссавців). Крім того, у водоплавних птахів повітроносні мішки сприяють полегшенню тіла і дають можливість тривалий час перебувати під водою.

Завдяки повітроносним мішкам при утворенні звуку посилюється повітряний струмінь під час видиху. Тиск заповнених повітрям мішків полегшує дефекацію. Під час роботи крилами в польоті, коли виділяється значна кількість теплоти, повітроносні мішки сприяють охолодженню тіла. У деяких диких птахів (лелека, гагара) біля хвоста є ще повітроносні мішки задньої частини тулуба.

Рис.1. Схема будови легень і повітроносних мішків птахів: 1 - міжключичннй мішок; 2 - пахвові дивертикули; З - отвір у плечову кістку; 4 - шийні мішки; 5 - краніальні грудні мішки; 6 - каудальні грудні мішки; 7 - черевні мішки; 8 - легені; а - медіальні краї легень; b - присінок головного бронха; с - ектобронх у черевні мішки; d, е - мішкові бронхи

Дихання у птахів, зокрема свійських (кури, качки, гуси та ін.), має свої особливості залежно від будови і функції органів дихання. Легені птахів і ссавців мають різну будову. Вони з'єднані з переостом грудної клітки сполучною тканиною, плевра зовсім відсутня. Від діафрагми залишились тільки рудименти. Трахея в нижній частині має ампулоподібне розширення, далі розгалужується на бронхи (довжина 100-150 мкм) 1-, 2- і 3-го- порядків, які вистелені ендотеліальним епітелієм. Вони ще мають кільцеві гладкі м'язи, які чергуються із еластичною сполучного тканиною. Бронхи 3-го порядку відкриваються в альвеолярні мішечки, що подібні до альвеолярних каналів у легенях ссавців. Епітелій альвеолярних мішечків формує куполоподібні порожнини, що відповідають альвеолам легень ссавців. Від кожного бронха 3-го порядку радіально відходять перегородки, які ділять паренхіму легень на частки.

Особливістю органів дихання є також наявність парних повітроносних мішків, що розміщуються в різних частинах тіла і сполучаються з бронхами 1-го порядку. Зовні ці мішки вкриті тонкими м'язовим та серозним шарами, а зсередини шаром епітеліальних клітин. Повітряні мішки проникають між черевною стінкою та нутрощами під шкіру (у водоплавних) та в просвіт довгих трубчастих кісток у птахів, що літають. У останніх дихання може відбуватися при перекритих верхніх дихальних шляхах, але при переломаній трубчастій кістці.

Особливості механізму дихання у птахів пов'язані з відсутністю діафрагми і неповним відокремленням грудної порожнини від черевної. У птахів, що літають, грудна клітка відокремлюється від черевної порожнини скороченням м'язів, які забезпечують підняття грудної кістки та розведення з'єднаних з нею кісткових ребер. Кісткові ребра, що виконують роль хрящів, рухомо з'єднані з хребтовими ребрами. Розширення грудної клітки здійснюється в основному за рахунок збільшення кута між кістковими та хребтовими ребрами. Легені птахів зрослись з боковими стінками та дахом грудної клітки і тому малорухомі.

При вдиху повітря надходить у куполоподібні порожнини (альвеоли), де відбувається обмін газів, а також у повітряні мішки. При видиху з повітряних мішків воно повертається в альвеоли і підтримує дифузію кисню в кров під час експірації. Отже, ці мішки відіграють роль, резервуарів дихального повітря. Це має важливе значення для птахів, у яких об'єм легень незначний. За рахунок повітря, що знаходиться в мішках, птахи можуть затримувати дихання під час польотів та пірнання. У газообмін повітряні мішки не включаються. Вони беруть участь в терморегуляції, а також відносно зменшують масу тіла при польотах та плаванні птахів.

Нейрогуморальна регуляція дихання у птахів і ссавців подібна. У приміщеннях для утримання птахів концентрація вуглекислого газу в повітрі не повинна перевищувати норму, бо надмірна його кількість сповільнює дихання аж до його зупинки.

методи дослідження системи органів дихання птиці.

Для постановки правильного діагнозу того або іншого захворювання необхідно вміти правильно проаналізувати виявлені в організмі зміни. Все це залежить від рівня теоретичної і клінічної підготовки і ступеня розвитку логічного мислення ветеринарного спеціаліста. Щоб не пропустити важливі для постановки діагнозу симптоми хвороби, необхідно завжди при клінічному дослідженні дотримуватися певного порядку. Рекомендується наступна схема клінічного дослідження птиці:

1) збір анамнезу; 2) загальний огляд птиці; 3) дослідження відібраної хворої птиці, виділеної при загальному огляді; 4) спеціальні і лабораторні дослідження.

збір анамнезу включає наступні основні питання:

1. Породний і віковий склад птиці; господарське використання птиці і досягнуті показники (яйценосність, добовий приріст, якість яєць і ін.); годівлю і водопій. Особливу увагу звертають на забезпеченість мінеральними кормами і вітамінами.

2. Система утримання птиці (кліткова, вигульна, на незмінній підстилці, безвигульна і ін.), щільність посадки на 1 м² пташнику і кількість птиці в секції, система вентиляції, температурний і світловий режими, забезпеченість годівницями і поїлками.

3. Захворюваність і відхід від незаразних і заразних захворювань. Які реєструються в господарстві інфекційні, паразитарні і незаразні хвороби і, які заходи проводяться по їх діагностиці, профілактиці і лікуванню.

Загальний огляд птиці. Загальний огляд проводиться безпосередньо в приміщеннях, де утримується птиця або під час вигулу. Мета огляду - виділення хворих і підозрілих до захворювання.

Загальний стан і положення в просторі. Визначається поведінка птиці, реакція на оточуюче, характер прийому корму і води, положення птиці під час руху.

Забарвлення видимих шкірних покривів. У здорових курей і індичок видимі шкірні покриви (у курей гребінь і борідка, у індичок - шкірний лаптевий придаток на голові і м'ясисті нарости шиї) в результаті обширної сітки кровоносних судин ясно-червоного кольору. У здорових гусей і качок тонка шкіра дзьоба оранжева, рідше - пігментована в темний колір (породна ознака). У курчат і курей яйценосних порід дзьоб і плюсна жовтого кольору (шкірний пігмент) зникнення якого є несприятливим симптомом. Посиніння видимих шкірних покривів є симптомом серцево-судинної недостатності і спостерігається в більшості випадків при гострих інфекційних захворюваннях (чума, ларинготрахеїт і ін.) і отруєннях. Блідість частіше відмічається при хронічному перебігу хвороби (лейкоз, туберкульоз, вітамінно-мінеральна недостатність і ін.) і обумовлена розвитком анемії.

Оперення. У дорослої здорової птиці оперення гладеньке і блискуче, пір'я розміщене правильними симетричними рядами по довжині тіла. Курчата в після інкубаційний період покриті ніжним пухом жовтого кольору, голубенята вилупляються голими. При деяких гостро перебігаючих захворюваннях, більшості хронічних, порушенні зоогігієнічних умов догляду і утримання, недостатній годівлі відмічається втрата блиску, запізніла або передчасна линька.

Дихальні рухи легко підраховуються оглядом руху нижньої частини живота нижче клоаки. Частота дихальних рухів залежить від віку, породи, температури зовнішнього середовища, вологи повітря і інших факторів. У дорослої птиці за 1 хвилину нараховується наступна кількість дихальних рухів:

курка - 10-30

качка - 15-30

індичка - 15-20

голубка - 20-30

гуска - 10-20.

Під час підрахунку частоти дихання можна визначити і характер дихання (нормальне, напружене дихання з витягнутою шиєю і відкритим дзьобом, шуми і свисти при диханні і ін.).

під час проведення загального огляду птиці, одночасно перевіряють якість кормів і їх зберігання, зоогігієнічні умови догляду і утримання.

Клінічне дослідження хворих і підозрілих на захворювання птиці, які виділені при загальному огляді. Виявлену птицю з ознаками захворювання досліджують більш старанно.

Рекомендуємо наступний порядок дослідження: фіксація птиці; вимірювання температури; дослідження носових отворів, очей і зовнішніх слухових проходів; огляд ротової порожнини і гортані; дослідження трахеї; дослідження грудної клітки; дослідження органів черевної порожнини; дослідження клоаки; дослідження кінцівок.

Для фіксації птиці (рис. 1, 2) долонями обох рук її утримують так, щоб великі пальці лежали на спині. Курей і качок можна притримувати одною рукою за кінцівки, а другою - за основу крил. Молодняк і голубів під час дослідження обережно утримують в долонях.

Для вимірювання температури тіла термометр вводять в клоаку на глибину 2-3 см вправо в напрямку прямої кишки, щоб не травмувати яйцепровід. (рис.3). Температура тіла у птиці коливається в залежності від віку, породи, годівлі, часу доби, сезонності, температури повітря та інших факторів у наступних межах:

кури - 40,5-42,0

качки - 41,0-42,0

індики - 40,0-41,5

голуби - 41,0-43,0

гуси - 40,0-41,0.



Рис. 1. Фіксація птиці.

Рис. 2. Фіксація птиці.



Рис. 3. Термометрія.

Температура тіла підвищується при гострих інфекційних і простудних захворюваннях, перенагріванні. Зниження температури тіла характерне для птиці виснаженої, при охолодженні, при серцево-судинній недостатності та ін.

При дослідженні очей звертають увагу на цілісність і прозорість рогівки, а також на колір кон'юнктиви (рис. 4) (блідість, гіперемія, ціаноз, жовтяничність), крововиливи, набряклість. Запалення і набряк кон'юнктиви, розм'якшення рогівки і склери спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях (інфекційний кон'юнктивіт, очна форма інфекційного ларинготрахеїту, нейролімфаматоз і ін.), сухість і помутніння рогівки з розм'якшенням характерні для гіповітамінозу А.

Оглядом носових отворів установлюють їх прохідність для повітря, наявність виділень характерна для деяких інфекційних захворювань (чума, інфекційний ларинготрахеїт), незаразного риніту і зустрічається при гіповітамінозах. У курей, індичок і голубів необхідно досліджувати зовнішні слухові проходи.



Рис. 4. Дослідження кон'юнктиви.

Утримання птиці в брудних приміщеннях і годівля кормами, які легко злипаються можуть стати причиною повної або часткової закупорки зовнішніх слухових проходів, схуднення, зниження несучості.

Зміни зі сторони гортані (набряк, запальні зміни, крововиливи і ін.) часто є основними симптомами захворювання. Набряк гортані, крововиливи на її слизовій характерні для чуми; гіперемія, набряк, фібринозні сироподібні накладання - для інфекційного ларинготрахеїту; сухість гортані, блідість, легко знімається білувата плівка - при гіповітамінозі А.

Дослідження трахеї проводиться обережною пальпацією трахеальних кілець через шкіру. Стискання трахеї при запаленні призводить до болючого кашлю, птиця витягує голову, дихає з відкритим дзьобом, дихання напружене. чутливість більше виражена у курей та голубів.

Під час дослідження грудної клітки звертають увагу на цілість кістяка, стан грудних м'язів, інколи встановлюють болючість, здуття ребер і викривлення кіля (рахіт).

Для більш детального уточнення окремих клінічних симптомів можна використовувати і такі методи дослідження, як, наприклад, аускультація серця, (рис. 5) легень і кишечнику, перкусію ділянки легень і живота.

Рис. 5. Аускультація.

Спеціальні і лабораторні дослідження. Крім спеціальних досліджень на інфекційні і паразитарні захворювання для уточнення діагнозу проводяться при необхідності додаткові дослідження: дослідження крові, посліду, вмістимого вола, ексудату і транссудату грудочеревної порожнини, рентгеноскопія і рентгенографія, ендоскопія гортані і трахеї та ін.

Кров для дослідження беруть із підкрильцевої або плюсневої вени, а в курей і індиків також із потовщених видимих ділянок шкіри (гребінь, борідка, м'ясисті нарости шиї). Взяту кров досліджують по загальноприйнятих методиках.

На відміну від інших тварин у птиці еритроцити і тромбоцити крові містять ядра.

Спочатку визначають загальне число формених елементів в 1 мкл крові (сума еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів), в фарбованому мазку підраховують 1000 клітин і вираховують процентне співвідношення еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у крові. знаючи процентне співвідношення формених елементів крові, легко вирахувати їх абсолютний вміст в 1 мкл.

Морфологічні показники крові і вміст гемоглобіну в здорової птиці коливається в залежності від віку, періоду року, продуктивності, породи, характеру годівлі і т.д., що необхідно враховувати в кожному конкретному випадку.

Зниження вмісту гемоглобіну і зменшення кількості еритроцитів характеризують анемію, яка розвивається в результаті аліментарної дистрофії, гіповітамінозів, інтоксикацій, інфекцій та інвазій (туберкульоз, пулороз, кокцидіоз, аскаридоз і ін.), крововтрат і т.д. Лейкоцитоз спостерігається при більшості бактеріальних інфекцій (тиф курей, пулороз курчат і ін.), при запаленнях зобу і кишечнику, жовтковому перитоніті і т.д.

Найбільш характерні зміни крові спостерігаються у птиці, хворої лейкозами, коли змінюється не тільки кількісне співвідношення формених елементів, але й у великій кількості появляються патологічні форми. Дослідження крові має не тільки діагностичне, але й прогностичне значення.

Методи надання лікувальної допомоги.

З профілактичною і лікувальною метою лікарські засоби застосовують птиці з кормом або пійлом. Антибіотики, вітамінні препарати, мінеральні речовини і дезинфікуючі засоби застосовують груповим методом.

У зв'язку з тим, що у птиці зернові корми знаходяться у травному тракті до доби і більше, а рідкі корми проходять від ротової порожнини до клоаки протягом 2-3 годин (при гострих запаленнях кишечнику ще швидше), необхідно рекомендувати випоювати птиці з лікувальною метою слабких дезинфікуючих розчинів (розчин марганцевокислого калію 1:5000-10000, 0,5-1%-ний розчин борної кислоти, 1-2%-ний розчин питтєвої соди і ін.).

Якщо хвора птиця не приймає корми, лікувальні препарати-суспензії, розчини або полюси, змочені водою, застосовують її насильно. Курчатам рекомендується рідкі препарати вводити із піпетки.

В окремих випадках серцеві засоби, глюкозу, розчини антибіотиків вводять внутрішньом'язово (в грудні м'язи). Внутрішньовенні введення проводять шприцами з тонкою голкою в вену під крилом.

Підшкірні ін'єкції у птиці з лікувальною метою застосовують рідко по причині слабого розвитку підшкірної клітковини і наявності повітроносних мішків. Підшкірну вакцинацію проводять в основі шиї з дорзальної сторони.

Хвороби системи органів дихання у птиці

риніт і синусит

Риніт і синусит (Rhinitis et sinusitis) - запалення слизової оболонки носових ходів і придаткових синусів. Спостерігається у птиці всіх видів, в тому числі голуби, частіше хворіє молодняк до тримісячного віку.

Етіологія. Найчастіше причиною хвороби є переохолодження птиці, особливо у поєднанні з підвищеною вологістю повітря і протягами. Захворюванню сприяють запиленість приміщень, нагромадження аміаку і бактеріальна забрудненість повітря на фоні А-вітамінної і кальцієво-фосфорної недостатності.

Риніт і синусит у водоплавної птиці виникає при утриманні їх біля забруднених непроточних водойм і недотриманні норм щільності посадки.

Симптоми. Хвора птиця пригнічена, апетит знижений або відсутній. Температура тіла в нормі, рідше підвищена на 0,5-1 °С. Із носових отворів спостерігаються витікання серозно-слизового, а в подальшому слизово-гнійного ексудату. Навколо носових отворів утворюються кірочки засохлого ексудату, який інколи закупорює носові щілини, відбувається набухання підочних синусів; дихання утруднене, прослуховуються хрипи. Хвора птиця (голуби) постійно трясе головою, кігтями розчісує дзьоб і носові отвори, дихає відкритим дзьобом. Форма просвіту носових отворів змінюється. Якщо запалення переходить на навколишні тканини, то вона руйнується. Після видалення некротизованих мас залишаються великі отвори і зруйнована тканина повністю не відновлюється. Птиця може загинути від асфіксії.

Патолого-анатомічні зміни. Слизова оболонка носових ходів і синусів катаральне запалена, просвіт носових ходів звужений. У носовій порожнині, носових і підочних синусах катаральний, слизово-гнійний або фібринозний ексудат.

Діагноз ставлять на основі даних анамнезу щодо умов утримання птиці, клінічних симптомів і результатів патолого-анатомічного розтину. У диференціальному діагнозі виключають подібні за проявом інфекційні хвороби - інфекційний риніт, інфекційний синусит, інфекційний ларинготрахеїт, враховуючи епізоотичну ситуацію і результати лабораторних діагностичних досліджень.

Перебіг в основному гострий, при несвоєчасному і неправильному лікуванні хвороба може набувати хронічного перебігу.

Прогноз. При своєчасному лікуванні сприятливий.

Лікування. Хворих опромінюють інфрачервоними променями. Використовують індивідуальні і групові методи лікування. Як індивідуальні методи рекомендується видаляти засохлі кірочки ексудату і промивати носові ходи 2%-ним розчином борної кислоти, 1-2%-ними розчинами протарголу або розчинами антибіотиків (300-500 тис. ОД солей бензилпеніциліну розчиняють у 3-5 мл дистильованої води і закапують у носові ходи по 1-2 краплі).

Групові методи лікування передбачають застосування аерозолей антимікробних препаратів.

Профілактика. Слід дотримувати у приміщеннях температурно-вологового режиму.

Ларинготрахеїт

Ларинготрахеїт (Laryngotracheitis) - запалення слизової оболонки гортані, трахеї і великих бронхів. Частіше хворіють курчата та індиченята, рідше - доросла птиця.

Етіологія. Ларинготрахеїт може виникати внаслідок переохолодження птиці при високій вологості повітря і підвищеному вмісті у ньому пилу, аміаку, сірководню, мікроорганізмів. Сприяє поширенню хвороби недостатня вітамінно-мінеральна годівля.

Ларинготрахеїт розвивається також при інфекційних хворобах (інфекційний ларинготрахеїт, мікоплазмоз, ньюкаслська хвороба, аспергільоз, пастерельоз); інвазійних (трахеофільоз, сингамоз, пистомоз).

Симптоми. Частіше хвороба перебігає гостро. Спостерігається пригнічення, кволість, зниження апетиту. Температура тіла в нормі або підвищена на 0,5-1 °С. Дихання напружене, дзьоб розкритий, спостерігається різкий дзвінкий кашель, під час дихання прослуховуються свистячі звуки. Слизова оболонка гортані набрякла, при пальпації гортані і трахеї виникає кашель. У голубів при ураженні нижньої частини трахеї з охопленням співочої частини, створюється враження, що птиця жалібно стогне. В окремих випадках чути на відстані хрипи від час “вдоху” та “видиху”.

Оглядом виявляють набряк верхньої гортані. Слизова початкової частини запалена, іноді з крововиливом, покрита пінистими виділеннями або слиззю. При легкому постукуванні пальцем в ділянці трахеї - гортані відмічають підвищену чутливість, птиця витягує шию, дихання стає напруженим, відбуваються кашлеві поштовхи.

Патолого-анатомічні зміни. Слизові оболонки гортані, трахеї і великих бронхів катаральне запалені, гіперемійовані, деколи із смугастими крововиливами. У просвіті трахеї і бронхів серозно-слизовий вміст, а при інфекційному ларинготрахеїті зліпок фібринозного ексудату закупорює гортань і верхню ділянку трахеї.

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних, симптомів хвороби, результатів патолого-анатомічного розтину. Інфекційні захворювання виключають за контагіозністю, більш швидким і злоякісним перебігом, результатами бактеріологічних і серологічних досліджень.

Прогноз при неінфекційній етіології ларинготрахеїту сприятливий, при інфекційній - від обережного до несприятливого.

Лікування. Усувають фактори, що спричиняють захворювання, опромінюють птицю інфрачервоними променями, балансують раціони за поживними і біологічно активними речовинами. Обробляють гортань і верхню частину трахеї 1-2%-ним альбуцидом або йодогліцерином(1:10). У голубів 2%-ним розчином протарголу або емульсією із сульфаніламідних препаратів.

При груповому лікуванні використовують аерозолі протимікробних препаратів, розчини натрію гідрокарбонату, бровасептолу (у 2-3 л води, підігрітої до 50-60°С, розчинюють 350 г кальцинованої соди і окремо у 7-8 л води 205 г хлорного вапна, відстояний "освітлений" розчин якого змішують з розчином кальцинованої соди). Хворій птиці замість води можна випоювати 0,01%-ний розчин калію марганцевокислого, 5%-ний розчин натрію гідрокарбонату або 0,2%-ний борної кислоти.

Профілактика. Слід дотримувати зоогігієнічних норм вирощування молодняку і утримання дорослої птиці. Особливу увагу необхідно звертати на мікроклімат у приміщенні і забезпечення птиці повноцінною вітамінно-мінеральною годівлею. При промисловому вирощуванні бройлерів, особливо на незмінній підстилці, систему вентиляції слід обладнати пиловловлювачами.

Підшкірна повітряна емфізема голубів

Захворювання характеризується порушенням цілісності повітроносних мішків та накопичення повітря під шкірою.

Етіологія. Причина підшкірної емфіземи - травми, проколи і розриви стінок повітроносних мішків, а також переломи трубчатих кісток, порожнини, яких сполучені з повітроносними мішками.

Повітря з мішка поширюється під шкіру в ділянці шиї і голови, рідше спини і грудей. У молодняка відмічають загальне пригнічення, слабість, утруднене дихання.

Хворі голубенята при нагромадженні під шкірою великої кількості повітря втрачають здатність рухатися.

Лікування, як правило, не дає позитивних результатів, якщо цілісність повітроносного мішка порушена на невеликій ділянці, то може спостерігатись само одужання.

Можна зробити розріз шкіри та накласти шов на стінку повітроносного мішка.

Бронхопневмонія

Бронхопневмонія (Bronchopneumonia) - запалення бронхів і легеневої тканини із скупченням у просвіті бронхів і альвеол ексудату, що супроводжується зменшенням дихальної поверхні легень і розладами газообміну. Хворіє переважно молодняк до 15-20-денного віку, рідше - доросле поголів'я.

Етіологія. Основною причиною хвороби є переохолодження в період несформованої терморегуляції організму. Часто бронхопневмонія розвивається як ускладнення ларинготрахеїту. Сприяють виникненню захворювання зниження резистентності і недостатня вітамінно-мінеральна годівля.

Симптоми. Серед захворілої птиці виділяють хворих із ознаками риніту, синуситу, ларинготрахеїту. При розвитку бронхопневмонії спостерігають різко виражене пригнічення, пір'я у курчат скуйовджене, апетит відсутній, температура тіла підвищена на 1-1,5 °С. Дихання напружене і прискорене, дзьоб розкритий, шия витягнута, на віддалі чути вологі хрипи. Якщо хворих не лікувати, то через 2-3 доби вони гинуть. Перебіг хвороби гострий, рідко - хронічний.

Патолого-анатомічні зміни. Слизова оболонка трахеї і бронхів катарально запалена. У просвіті бронхів - катарально-гнійний або фібринозний ексудат, деколи з домішками крові. Легенева тканина гіперемійована, ущільнена, набрякла. Серце розширене, міокард в'ялий.

Діагноз ставлять на основі анамнезу, симптомів, результатів патолого-анатомічного розтину. При диференціальній діагностиці виключають інфекційні хвороби, що супроводжуються ураженням гортані, трахеї, бронхів і легень (інфекційний ларинготрахеїт, синусит, пастерельоз, ньюкаслська хвороба та інші).

Прогноз - від обережного до несприятливого.

Лікування. Хвору птицю виділяють із загального стада. Використовують індивідуальні і групові методи лікування. При індивідуальному лікуванні дорослій птиці ін'єктують антибіотики в дозах 15-20 тис. ОД. Перед їх застосуванням доцільно визначити чутливість мікрофлори, виділеної із дихальних шляхів.

При груповому лікуванні птиці, крім лікувальних заходів, що використовуються при риніті, синуситі і ларинготрахеїті, призначають сульфаніламідні препарати та антибіотики з кормом або водою. Молодняку до 1-місячного віку два рази на добу дають всередину броваформ, бровасептол, бісептол, норсульфазол, сульфадимезин або етазол з розрахунку 10-20 г на 1000 голів. Молодняку старшого віку і дорослій птиці дози збільшують у 2-5 разів. Антибіотики призначають усередину в дозах 10-15 тис. ОД 2 рази на добу. При аерозольному методі лікування антибіотики використовують із розрахунку 250-300 тис. ОД на 1 м³ пташника, нітрофурани (фуразолідон, фурацилін) - 75-100 мг/м³, сульфаніламіди - 100-250, левоміцетин - 300-400, талан - 50-70 мг/м³. При комбінованому використанні кількох препаратів доза кожного з них зменшується у 2 рази. Як розчинники-наповнювачі для антимікробних препаратів використовують 10%-ну емульсію аквіталу, 0,5%-не сухе молоко. З лікувальною метою обробки проводять кілька разів по 3 дні підряд з перервами 4 дні до видужання. Добрий ефект дає аерозоль йодотриетиленгліколю, який перед використанням розбавляють удвічі водою. Застосовують розчин з розрахунку 1,0 мл на 1 м³ пташника. Таку обробку проводять за 3 цикли по 3 дні підряд із дводенними перервами.

Крім використання антибактеріальних препаратів, лікування має бути спрямовано на підвищення неспецифічної резистентності птиці.

Профілактика полягає у виконанні комплексу адміністративно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на дотримання встановлених норм мікроклімату в приміщеннях, правил транспортування молодняку, захищення його від переохолодження, а також забезпечення його раціональною вітамінно-мінеральною годівлею. Слід суворо дотримувати норм щільності посадки молодняку, не допускати перевантаження водойм водоплавною птицею.

Аероцистит (Aerocystitis), аеросакуліт характеризується запаленням повітроносних мішків, частіше перебігає з одночасним ураженням легень (пневмоаероцистит), бронхів і трахеї. Хворіють переважно каченята 1-3-місячного віку.

Етіологія. Захворювання виникає внаслідок переохолодження каченят після переведення їх із брудерів на холодні водойми. Найбільше поширення хвороби спостерігається навесні при розтаванні криги на водоймах. Сприяють розвитку аероциститів підвищена забрудненість приміщень і запиленість повітря, нестача в раціонах вітаміну А.

Симптоми. У захворілих каченят спостерігають кволість, хитання при рухах, зниження апетиту, пронос. Дихання напружене, інколи з хрипами, пальпація ділянки повітроносних мішків викликає болючість.

Патолого-анатомічні зміни зумовлені тривалістю і тяжкістю хвороби. У каченят, загиблих в перші дні хвороби, виявляють ділянки катарального або фібринозного запалення легень обмеженого або генералізованого характеру, помутніння стінок повітроносних мішків, наявність у їхній порожнині серозно-фібринозного ексудату. У каченят, загиблих після тривалого захворювання, знаходять потовщення стінок повітроносних мішків і наявність зсілого фібринозного ексудату. При ускладненнях виявляють загальне виснаження, серозно-фібринозний перикардит і перитоніт.

Діагноз ставлять на основі даних анамнезу, симптомів і результатів патолого-анатомічного розтину. При диференціальному діагнозі виключають інфекційний синусит, сальмонельоз, аспергільоз.

Прогноз - обережний.

Лікування. Усувають чинники, що викликали захворювання, поліпшують зоогігієнічні умови вирощування молодняку. Групове та індивідуальне лікування проводять так само, як і при бронхопневмонії.

Профілактика. Не можна переводити каченят із бруцерів на водойми ранньої весни, не допускати переохолодження молодняку.

Фармакодинаміка основних лікарських речовин, які застосовують при хворобах системи органів дихання птиці.

Бензилпеніцилін (Benzilpenicillinum). Бензилпеніцилін (натрієва, калієва сіль) антибіотик групи пеніциліну. Спричиняє загибель грам негативних бактерій, стрептококів, стафілококів, спірохет, лептоспір. Стійкі до препарату бактерії кишково-тифозної групи, рикетсії, найпростіші та пеніциліназоутворюючі стафілококи. Основні ускладнення при застосуванні - алергічні реакції іноді анафілактичний шок з смертельним вислідом.

Лікування при сибірці, бешисі, миті, емкарі, пастерильозі, некробактеріозі, пневмоніях, при ураженні сечовидільної системи, септичних процесах.

Внутрішньом'язово (тис. ОД/кг маси тіла) бензилпеніциліну натрієвої, калієвої або новокаїнової солі птиці 50-100. вводять 2-3 рази на добу.

Бісептол (Biseptol) випускається в суміші з тилозином і оксатетрацикліном як бровасептол. Активно діє проти на багато грампозитивних і грамвід'ємних бактерій, а також хламідій. Стійкість до бісептолу розвивається повільно і слабо, що пояснюється комбінованим складом, а саме триметопрімом і сульфаметоксазолом.

Доза внутрішньо по 0,3-0,5 на голову дорослої птиці.

Бровафом (Brovafom) діючі речовини - метранідазол, окситетрациклін, фуразолідон. Активно пригнічує ріст і розвиток кокових, грампозитивних і грамвід'ємних бактерій вібріонів.

Застосувати птиці внутрішньо з кормом по 300-400 г на 100 кг корму на протязі 8-10 днів при ларингіті, бронхіті.

Етазол (Aethazolum). сульфаніламід етазол володіє високою антимікробною активністю по відношенню до сполук коків, пневмококів, збудників пастерильозу. Він перевищує багатьох сульфаніламідів по антибактеріальній дії проти цілого ряду мікроорганізмів. Препарат швидко всмоктуються з шлункового-кишковий тракт в кров.

Внутрішньо птиці 0,3-0,5 на голову. Задають 2-3 рази на добу.

Калію перманганат (Kalii permanganas). Калію перманганат володіє сильною окислювальною дією. Діє в'яжуче, антимікробно, фунгіцидно, дезодоруюче. Пригнічує бродильні процеси. застосовують 0,1-0,2% розчини для зрошення слизових оболонок при риніті, ларингіті, кон'юнктивіті. Всередину задають як проти бродильний засіб для нейтралізації токсичних речовин.

Кислота борна (Acidum boricum). діє слабодезинфікуюче. Застосовується для промивання слизових оболонок очей, носа і ротової порожнини у виді 2-4% водного розчину.

Вона спричиняє загибель вегетативних форм бактерій. Активізує ріст грануляційної тканини. Прискорює епітелізацію раневої поверхні. Діє протизапально. Застосують у формі 5-10% мазей при дерматитах і екземах.

Натрію гідрокарбонат (Natrii hydrocarbonas). Натрію гідрокарбонат нейтралізує надмірну кислотність у шлунку. Розчиняє слиз і діє протизапально. Виділяючись через легені проявляє відхаркувальну дію.

Внутрішньовенно вводять для регуляції лужного резерву крові, як відхаркувальний засіб, підвищення резистентності.

Випускається у виді порошку, таблеток 0,5 г, 4% розчину в ампулах 20 і 50 мл. Дози всередину птиці по 0,1-0,5.

Норсульфазол (Norsulfasolum). Норсульфазол сульфаніламід короткотривалої дії. Діє подібно етазолу, але трохи сильніше. Спричиняє загибель стафілококів, стрептококів, пневмококів, мікрококів, кишкової палички, сальмонел.

Застосовується місцево і загально для лікування бронхопневмоній, аероциститу, ларинготрахеїту, пастерильозу, раневих інфекцій, септичних процесів.

Доза: внутрішньо курам 0.5 г 2-3 рази на добу.

Протаргол (Protargolum). (Argenti proteinas) (білковий препарат срібла). Дія протарголу в'яжуча, протимікробна і протизапальна, дезинфікуюча.

Застосовується при запаленнях слизових оболонок очей, порожнини рота, глотки, гортані, трахеї, носа (1-3%-ний розчин). Рідше його призначають при ранах, ринітах у виді 1-3%-ного водного розчину або 5-10%-ної мазі.

Сульфадимезин (Sulfadimezinum). Сульфадимезин сульфаніламід широкої антимікробної дії по відношенню до пнемококів, стафілококів, кишкової палички, збудників сальмонельозу, пастерильозу і інших мікробів.

Натрієва сіль розчинена у воді 1:3. можна застосовувати внутрішньом'язово підшкірно.

Птиці найчастіше застосовують з питтєвою водою в концентрації 0,1-02% або з кормом з розрахунку 0,05 на 1 кг маси птиці. Повторні дози в 2 рази менші. При внутрішньому застосуванні добре всмоктується в тонкому кишечнику.

Сульфацил натрій (Sulfacylum natrium), (альбуцид). Сульфацил володіє антимікробною дією по відношенню стрептококів, пневмококів, стафілококів, збудників сальмонельозу і колібактеріозу.

Ефективний за бронхопневмонії, стрептококових і колі бацилярних інфекціях. Зовнішньо в виді 5-20% присипок і мазів використовують при лікуванні гнійних ран, очних хвороб, шкірних стрептококових і стафілококових захворювань.

Внутрішньо птиці 0,3-0,5 г.

Контрольні питання

1. Які хвороби системи дихання у птахів Ви знаєте?

2. які причини риніту у птиці?

3. Характерні симптоми при риніті?

4. Які симптоми характерні при риніті у голубів?

5. Як диференціювати риніт?

6. Який перебіг та прогноз при риніті?

7. Які засоби використовують для лікування при риніті?

8. Дайте визначення ларинготрахеїту.

9. Які причини первинного ларинготрахеїту?

10. Які причини вторинного ларинготрахеїту?

11. Які симптоми характерні при ларинготрахеїті?

12. Що можна виявити оглядом для ларинготрахеїті у голубів?

13. Як диференціювати ларинготрахеїт?

14. лікування при ларинготрахеїті.

15. Чим характеризується підшкірна повітряна емфізема у голубів?

16. Яка причина підшкірної емфіземи у голубів?

17. Чи ефективне лікування голубенят при підшкірній повітряній емфіземі?

18. Дайте визначення бронхопневмонії птиці.

19. Які причини виникнення бронхопневмонії?

20. Симптоматика при бронхопневмонії.

21. Які лікарські засоби використовують при груповому лікуванні птиці, хворої бронхопневмонії?

22. Дайте визначення аероциститу птиці.

23. Що таке аеросакуліт?

24. Які симптоми характерні для аероциститу?

25. Як диференціювати аероцистит?

26. Лікування при аероциститі.

27. Які профілактичні заходи проводять при респіраторних захворюваннях птиці на птахофермах і птахофабриках?

28. Засоби індивідуальної і групової терапії при респіраторних захворюваннях птиці.

хвороба птиця дихання

Тестові контрольні завдання

1. виберіть причини наступних захворювань.

1. Бронхопневмонії

2. Ларинготрахеїту

3. Аероциститу

А. - Захворювання виникає внаслідок переохолодження, спостерігається навесні при розтаванні криги на водоймах.

Б. - Захворювання виникає внаслідок переохолодження в період несформованої терморегуляції організму.

В. - Захворювання виникає внаслідок травм, проколів, розривів стінок повітроносних мішків, а також переломів трубчатих кісток, порожнин, які сполучені з повітроносними мішками.

Г - Захворювання виникає внаслідок переохолодження при високій вологості повітря, підвищеному вмісту у ньому пилу, аміаку, сірководню, мікроорганізмів.

2. Знайдіть характерні симптоми, які відповідають даним захворюванням.

1. Риніту і синуситу

2. Підшкірній повітряній емфіземі

3. Бронхопневмонії

А - Виражене пригнічення, пір'я у курчат скуйовджене, апетит відсутній, температура тіла підвищена на 1-1,5 °С. Дихання напружене і прискорене, дзьоб розкритий, шия витягнута, на віддалі чути вологі хрипи.

Б - Спостерігається пригнічення, кволість, зниження апетиту, температура тіла в нормі або підвищена на 0,5-1 °С. Дихання напружене, дзьоб розкритий, спостерігається різкий дзвінкий кашель, під час дихання прослуховуються свистячі звуки.

В - птиця пригнічена, апетит знижений або відсутній. Температура тіла в нормі, рідше підвищена на 0,5-1 °С. Із носових отворів спостерігаються витікання серозно-слизового, а в подальшому слизово-гнійного ексудату.

Г - загальне пригнічення, слабість, утруднене дихання.

3. Яка диференціальна діагностика наступних захворювань?

1. Риніту і синуситу

2. Бронхопневмонії

3. Аероциститу

А - Інфекційний ларинготрахеїт, синусит, пастерильоз, ньюкаслська хвороба

Б - Колібактеріоз, сальмонельоз, анаеробна ентеротоксемія, еймеріоз

В - інфекційний риніт, інфекційний синусит, інфекційний ларинготрахеїт

Г - інфекційний синусит, сальмонельоз, аспергільоз

4. Які лікарські засоби застосовують при даних захворюваннях?

1. Ларинготрахеїті

2. Бронхопневмонії

3. Риніті і синуситі

А - Норсульфазол, сульфадимезин, левоміцетин, 10% емульсія аквіталу, аерозоль йодотриетиленгліколь

В - 2%-ний розчин борної кислоти, 1-2%-ний розчин протарголу, солі бензин пеніциліну

С - норсульфазол, сульгін, фталазол, сульфадимезин

Д - 1-2%-ний альбуцид, йодогліцерин, антисептол

Коди до тестових завдань: 1 - 1Б, 2Г, 3А; 2 - 1В, 2Г, 3А; 3 - 1В, 2А, 3Г; 4 - 1Д, 2А, 3В

Список літератури

1. Внутрішні хвороби тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, В.В.Влізло та ін.; За ред. В.І.Левченка. - Біла Церква, 2001. Ч.2. - С.393-441.

2. Герман В.В., Карпенко Н.А. Болезни индеек. К., «Урожай». 1978. - 112 с.

3. Довідник птахівника: Технологічні нормативи виробництва продукції птахівництва базові та перспективні технології / М.І.Сахацький, І.І.Івко, І.А.Іонов і ін. - Харків, 2001. - 160 с.

4. Доник Н.С. Профилактика болезней птицы. - К.: Урожай, 1994 . - 256 с.

5. Доник Н.С., Колганов А.В Болезни домашней птицы. - К.: Ветинформ, 1997. - 152 с.

6. Загальна терапія і профілактика внутрішніх хвороб тварин / В.І.Левченко, І.П.Кондрахін, Л.М.Богатко. Біла Церква, 2000. - 221 с.

7. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І.Левченко, М.О.Судаков, Й.Л.Мельник та ін.; За ред. В.І.Левченка. - К.: Урожай, 1995. - 368 с.

8. Осадчий А.А. Птицы на вашем дворе: - Донецк, Донбас, 1982. - 208 с.

9. Промышленное птицеводство / В.Н.Агеев, Ф.Ф.Алексеев, М.А.Асриян и др. - М.: Агропромиздат, 1985. - 479 с.

10. Рекомендації з нормування годівлі сільськогосподарської птиці / Н.У.Братишко, А.І. Горобець, О.В. Притулено, В.М. Гордієнко. - Бірки, 2005. - 105 с.

11. Романов В.А., Разбесов О.К. Голубеводство. М.: Агропромиздат, 1987. - 208 с.

12. Фисинин В.И., Тардатьян Г.А. Промышленное птицеводство. - М.: Агропромиздат, 1991. - 544 с.

13. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія . - Харків, 1995. - 480 с.

14. Яковлев Я.И. Техника введения лекарственных форм животным. - М.: Колос, 1974. - 192 с.

Додаток А

Нормативи морфологічних показників крові птиці

Птиця	Гемоглобін, г/л	Еритроцити, Т/л	Лейкоцити, Г/л	Тромбоцити, Г/л	Лейкограма, в %
					Базофіли	Еозинофіли	Нейтрофіли	лімфоцити	моноцити
							Юні	Паличкоядерні	Сегментоядерні
Кури				22-41			-
	80-120	3-4	20-40	32-100	1-3	6-10	-	-	24-30	52-60	4-10
Гуси				40-120			-
	90-135	2,5-3,2	20,5-30,0	35-80	1-4	3-9	-	-	30-44	40-56	2-6
Качки				35-80			-
	100-125	3,0-4,5	20-40	35-80	0-5	4-12	-	-	30-42	42-60	2-7
Індики				30-70	2,5	1-4	-	23	46	42,5-64,5	0,5-1,5
	70-110	2,5-3,5	20-40	30-70	0-3	0-3	-	-	30-42	49-60	4-8
Голуби							-
		3-3,5	10-15	10-72

Примітка:

- за редакцією М.О.Судакова

70-110 - за редакцією В.І.Левченко

Размещено на Allbest.ru

...