Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

факультет ветеринарної медицини

кафедра внутрішніх хвороб тварин

МЕТОДИЧНІ вказівки

для лабораторно-практичних занять і тематичної самостійної роботи з внутрішніх хвороб тварин.

Спеціальність 8.130501“Ветеринарна медицина”

хвороби птиці

Частина 2. хвороби органів травлення птиці

Львів-2007

УДК: 636.5:619:616.3

методичні вказівки підготували: доценти: А.О. Драчук, Л.Г. Слівінська С.К. Демидюк.

рецензенти: доцент кафедри клінічної діагностики Б.С. Гайдук доцент кафедри епізоотології А.І. Падовський

Методичні вказівки можуть бути використані студентами факультетів ветеринарної медицини і харчових технологій при вивченні внутрішніх хвороб тварин, розділу хвороби птиці та для виконання лабораторно-практичних занять і тематичної самостійної роботи.

Навчально-методичний випуск

Передмова

В сучасному птахівництві важливе значення має дотримання раціональних науково-обгрунтованих технологічних нормативів вирощування та утримання птиця. Тільки за цієї умови забезпечується отримання високих показників продуктивності при мінімальних затратах матеріальних і трудових ресурсів.

Важливо вміти і що з найменшими затратами виростити птицю, а тоді одержати від неї продукцію і довести її у доброму вигляді до споживача. Птиця в порівнянні з іншими видами тварин відрізняється великою енергією росту та інтенсивними обмінними процесами. Цим пояснюється висока їх чутливість до порушення обміну речовин. тому значну частку серед незаразних хвороб птиці становлять хвороби травлення і патологія обміну речовин. знання в ділянці профілактики хвороб базуються на розумінні основних принципів дослідження хворої птиці, сучасних методів діагностики і вміння застосовувати засоби медикаментозної терапії.

В методичних вказівках описані найбільш поширені хвороби органів травлення птиці, в тому числі голубів, які розповсюджені в птахівничих господарствах різних форм власності.

При викладені матеріалу основна увага приділена методам дослідження хворої птиці, діагностики хвороб органів травлення, способам і методам лікування та профілактики з врахуванням сучасних досягнень науки і практики.

Метою даних методичних вказівок є вивчення студентом основних хвороб органів травлення птиці.

Мета викладу даного розділу хворої птиці полягає в тому щоб:

- дати студентам відповідну підготовку з теоретичних даних про хвороби птиці, в тому числі органів травлення;

- ознайомити студентів з основними принципами дослідження хворої птиці;

- вивчити основну симптоматику найбільш поширених хвороб органів травлення птиці;

- забезпечити студентам необхідну підготовку і вміння при діагностиці та профілактиці хвороб органів травлення птиці.

В результаті вивчення цього розділу хвороб птиці студент повинен знати:

- клінічну термінологію хвороб птиці;

- організацію заходів лікування і профілактики;

- способи і методи лікування та профілактики хвороб органів травлення у птиці.

Вміти:

- користуватися основними нормативними матеріалами, які регламентують методи утримання птиці;

- правильно діагнозувати і виконувати всі лікувальні та профілактичні заходи.

Володіти:

- основними практичними навичками щодо методів клінічного дослідження хворої птиці;

- основними методами диференціальної діагностики хвороб птиці;

- методами лікування і профілактики хвороб травлення птиці.

1. Анатомо-фізіологічні особливості травлення птиці.

Ротоглотка у птахів не поділяється м'яким піднебінням на ротову порожнину і глотку. Вхід у ротоглотку обмежений дзьобом. Форма дзьоба, його розмір, твердість і колір залежать від особливостей корму та способу харчування. У курей дзьоб твердий, конусоподібний, у качок і гусей він сплюснутий дорсовентрально, більш м'який і вкритий восковицею -- ceroma, в якій міститься багато дотикових тілець. У самців цесарок восковиця опукла, велика і надає характерного горбоносого окреслення профілю цих птахів. Уздовж країв ротової порожнини у качок і гусей багато поперечних пластинок з нервовими закінченнями. За допомогою цих пластинок під час проціджування води в ротовій порожнині затримуються і подрібнюються тверді часточки корму.

Тверде піднебіння - palutum durum - у курей по серединній лінії має вузьку піднебінну щілину, впоперек нього розміщено п'ять рядів сосочків. Задній ряд сосочків є умовною межею між ротовою порожниною і глоткою. На твердому піднебінні та по його боках розміщені отвори слинних залоз: у передньому куті - слинної піднижньощелепної залози, між поперечними сосочками - медіальних піднебінних, а по боках уздовж твердого піднебіння - латеральних піднебінних слинних залоз.

Позаду твердого піднебіння є щілина - хоани. На дні ротоглотки розміщений язик. У курей він короткий і гострий, у качок і гусей - довший і рухливіший. Спинка язика в курей вкрита товстим роговим шаром, а в качок і гусей вона м'якша і має поздовжній жолоб. Ниткоподібні сосочки розміщені у курей упоперек язика, а в качок і гусей - по боках язика вздовж поперечних пластинок. Смакових сосочків у птахів немає. Функції органа смаку виконують окремі тільця на твердому піднебінні та кінчику язика. Невеликі слинні залози розміщені по боках від задньої і середньої частин язика та на дорсальній поверхні основи язика. У гусей слинних залоз немає. У птахів є ще залози кута рота і передні та задні піднижньощелепні залози.

Ділянка, яку можна назвати глоткою птаха, відповідає травній частині глотки ссавців, її слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским епітелієм. По серединній лінії на дні глотки відкривається вхід у гортань. Він оточений отворами кільцеподібно-черпакуватих залоз - gll. cricoaryte-noideae. Верхня частина глотки відокремлюється від стравоходу рядами глоткових сосочків. Входи в слухові труби розміщені позаду хоан. Тут розміщені глотковий мигдалик і глоткові залози, які відкриваються у верхній частині глотки та отворах слухових труб. Коли щелепи у птаха зімкнуті, хоани щільно притискуються до входу в гортань.

Передній відділ кишкової трубки. Особливістю цього відділу є наявність вола на стравоході та двокамерного шлунка. Стравохід тонкостінний. Слизова оболонка його утворена багатошаровим плоским епітелієм і зібрана в поздовжні складки. Перед входом у грудну порожнину на стравоході у курей випинається воло - ingluvies. У гусей і качок у цьому місці стравохід веретеноподібне розширюється. У слизовій оболонці вола розміщені залози, їх немає тільки на його вентральній стінці. У курей у волі накопичується і мацерується корм. У слизовій оболонці грудочеревної частини стравоходу знаходяться лімфоїдні вузлики, що утворюють стравохідний мигдалик - tonsнlla eosophбgea. Тут же розміщені слизові залози.

Шлунок у птиці складається з двох частин - залозистої й м'язової. Веретеноподібна залозиста частина лежить між частками печінки і має потовщені стінки. При переході в м'язову частину вона звужується, утворюючи проміжну зону -- zуna intermйdia. М'язова оболонка цієї частини шлунка складається із зовнішнього тонкого шару з поздовжніх м'язових волокон і більш розвинутого внутрішнього циркулярного шару.

У слизовій оболонці шлунка є залози, подібні до фундальних залоз шлунка ссавців. У курей ці залози відкриваються великими отворами на спеціальних підвищеннях. У проміжній зоні розміщені лише поверхневі залози. Через залозисту частину шлунка корм проходить транзитом, лише зволожуючись секретом залоз.

М'язова частина шлунка відповідає видозміненій пілоричній частині шлунка ссавців. Вважають, що вона компенсує відсутність у птахів зубів. М'язова частина шлунка добре розвинута в зерноїдних птахів і гірше - у хижих. Складчаста слизова оболонка також містить залози. Крім того, епітелій м'язової частини шлунка утворює щільну кутикулу, яка є результатом життєдіяльності залоз і клітин епітелію і захищає його від травмування твердими предметами (скло, камінці), що потрібні для перетирання твердого корму. Межа між залозистою і м'язовою частинами шлунка найкраще помітна у зерноїдних птахів. У пілоричній частині шлунка курей, качок є ворсинки; тут розміщені зони справжніх пілоричних залоз.

Рис 1. Схема будови стравоходу і шлунка: А - курки; Б - качки; 1 - стравохід; 2 - воло; 2' - веретеноподібне розширення стравоходу; 3 - залозиста, 4 - м'язова частини шлунка; 5 - дванадцятипала кишка

Тонка кишка. Тонка кишка у птахів, так само як і у ссавців, складається з дванадцятипалої, порожньої та клубової кишок. Вона довша у зерноїдних птахів і коротша у хижих, її довжина залежить від віку і досягає максимуму в 7-8-місячному віці.

Рис.2. Шлунок курки: А - нерозрізаний; Б - розрізаний; 1, 2 - латеральні м'язи; 3, 4 - краніальний і каудальний проміжні м'язи; 5 - дванадцятипала кишка; 6 - залозиста частина шлунка; 7 - стравохід; 8 - залози залозистої частини шлунка; а, b - слизова оболонка; с - отвір дванадцятипалої кишки; d - сухожилкове дзеркало

Дванадцятипала кишка утворює довгу петлю, в якій розмішується підшлункова залоза. У курей вона відкривається трьома, а в гусей і качок - двома протоками в кінці дванадцятипалої кишки. Тут же відкриваються протоки печінки (печінкова і жовчна).

Печінка птахів утворена двома частками. На правій частці лежить жовчний міхур, з якого виходить жовчна протока. З лівої частки печінкова протока прямує в кінець дванадцятипалої кишки. У деяких птахів жовчного міхура немає.

Порожня кишка утримується на довгій брижі і розміщена між повітроносними мішками. Клубова кишка відносно коротка і розміщена між сліпими кишками.

Товста кишка. Складається з двох сліпих і прямої кишок. Сліпі кишки своїми верхівками спрямовані вперед. Пряма кишка коротка і відкривається в клоаку, від якої відокремлена сфінктером, що складається з непосмугованих і посмугованих м'язів. У слизовій оболонці містяться лімфоїдні елементи.

Рис.3. Шлунок і кишки курки: 1 - залозиста частина шлунка; 2, 2¹ - петля дванадцятипалої кишки; 3 - підшлункова залоза; 4, 4¹ - порожня кишка; 5, 7 - сліпі кишки; 6 - клубова кишка; 8 - м'язова частина шлунка; 9 - пряма кишка; 10 - протоки підшлункової залози й печінки; а - брижі і зв'язки кишок; б-- селезінка

Клоака являє собою розширення і є кінцевим відділом кишкової трубки. Двома кільцеподібними складками вона поділяється на три відділи: передній - coprуdeum, середній -- urуdeum -- і задній -- proctуdeum. У середній відділ відкриваються сечоводи й вивідні статеві шляхи. Задній відділ клоаки закінчується відхідником. У верхню частину заднього відділу клоаки відкривається дивертикул, або клоакальна (фабрицієва) сумка -- bursa Fabricii, що є частиною імунної системи. Вона добре розвинута у молодої птиці, а з настанням статевої зрілості редукується. Початок редукції фабрицієвої сумки збігається з початком інволюції тимуса. Найбільшого розміру вона досягає в 90-добовому віці. В складках слизової оболонки сумки міститься чимало лімфоїдних елементів, що дає підставу вважати її важливим захисним органом. У качура, гусака, лебедя, самця цесарки і страуса в клоаці розміщений орган парування - penis.

У курей довжина кишок становить 160-170 см. Вона в шість разів перевищує довжину їх тулуба, а в качок і гусей - у 4-6 разів. У хижих птахів кишки набагато коротші (у 1,5-2 рази перевищують довжину тіла).

Система травлення у свійської птиці має ряд особливостей, а саме: специфічна форма клюва; відсутність зубів; наявність зоба, морфологічне та функціональне розділення шлунка на залозисту й м'язову частини; короткий тонкий кишечник; дві сліпі кишки тощо.

Приймання корму. Птиці відшукують корм переважно з допомогою зору і дотику. Дзьоб зерноїдної птиці добре пристосований для скльовування твердого корму.

У водоплавної птиці по краях дзьоба є рогові зуби, які служать для відціджування корму, а ороговілий виступ на дзьобі - для обривання трави. Язик укритий роговими сосочками і допомагає захоплювати й утримувати корм. У роті корм довго не затримується швидко проковтується. У птиці виробляється мало слини. Вона містить переважно слиз, а також птіалін. Така слина полегшує проковтування корму, внаслідок чого він потрапляє у воло, добре розвинуте у курей і особливо у водоплавної птиці. У беззалозовому волі корм змішується зі слизом, що виділяється загрудними залозами. Тут перетравлюються вуглеводи, білки й жири під впливом ферментів рослинних кормів та мікроорганізмів. М'який корм швидко проходить у шлунок, твердий зерновий затримується у волі надовше. У шлунку птиці розрізняють два відділи: залозистий і м'язовий. Корм у залозистому відділі шлунка не затримується, а надходить у м'язовий відділ. Слизова оболонка його виділяє колоїдний секрет, який утворює рогову плівку кутикулу, яка захищає стінки шлунка від механічних пошкоджень.

Птиця ковтає тверді предмети та дрібні камінці, які розміщуються у складках м'язового шлунка. Вони сприяють перетиранню кормів при скороченнях шлунка. У м'язовому відділі корм перетравлюється соком, який надходить із залозистого відділу. В товщі залозистого відділу шлунка знаходиться 30-40 великих сильно розгалужених альвеолярних залоз з широкими вивідними протоками. Ці залози виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту і протеолітичний фермент пепсин. Секреція шлункового соку у птиці безперервна, проте є складнорефлекторна та гуморальна фази.

Регуляція моторної діяльності шлунка у птиці здійснюється так само, як і у тварин. Блукаючі нерви є моторними для залозистого та м'язового шлунків.

У шлунку птиці інтенсивно розщеплюються білки, вуглеводи і в меншій кількості жири. Важко розщеплюються рослинні білки. Вміст дванадцятипалої кишки з сумішшю жовчі часто закидається у м'язовий шлунок, що створює умови для перетравлення крохмалю та жирних кислот.

Травлення в кишечнику. У дванадцятипалу кишку впадають жовчна протока і дві або три протоки підшлункової залози. Трубчасті залози виділяють тонкокишковий сік.

Підшлунковий сік у птиці лужної реакції, до складу якого входять такі самі ферменти, що й у тварин. У птиці утворюється і виділяється багато жовчі. У тонкому кишечнику перетравлюються білки, вуглеводи й жири. В шлунково-кишковому тракті птиці відсутні клітковинолітичні ферменти; клітковина частково перетравлюється мікроорганізмами у двох сліпих кишках.

Через сліпі кишки проходить тільки деяка частина хімусу, а більшість його надходить безпосередньо в кінцеву кишку і клоаку. У гусей і качок обидві сліпі кишки заповнюються одночасно, а в курей -- почергово, спочатку права, а потім ліва.

В товстому кишечнику птиці відбуваються ті ж процеси, що й у ссавців. Коефіцієнт перетравлення рослинних кормів, зокрема клітковини, у птиці нижчий, ніж у травоїдних тварин. В кишечнику птиці корм переміщується внаслідок маятникоподібних рухів і ритмічного сегментування, а також антиперистальтичних скорочень.

Тривалість перебування корму у травному каналі залежить від характеру корму і функціонального стану організму. Наприклад, кукурудза у курей весь травний тракт проходить за 24 год, ячмінь і просо -- за 20, а ячмінна дерть за 16 год. У гусей і качок рештки неперетравленого корму проходять за 17--22 год. У курей у період несучості час проходження одних і тих самих кормів через травний тракт скорочується, а в період насиджування збільшується. При низькій температурі навколишнього середовища проходження вмісту по травному каналу прискорюється.

У птиці товста кишка закінчується клоакою. Напіврідкі калові маси виділяються разом із сечею. На поверхні калу утворюється біла плівка з кристалів сечовини. У птиці рядом з клоакою розміщений сечовий синус, в який відкриваються сім'япроводи або яйцепроводи та сечоводи.

Акт дефекації відбувається у птиці так само, як і в ссавців. Всмоктування у птиці, як і в тварин, відбувається через, ворсинки тонкого кишечника, які розміщені зигзагоподібно, чим сповільнюють переміщення корму і тим поліпшують всмоктування. Інтенсивне всмоктування у птиці відбувається також в сліпих кишках і в клоаці.

Методи дослідження органів травлення у птиці.

Огляд ротової порожнини проводять наступним чином.(Рис. 1) Пальцями лівої руки фіксують голову за гребінець (у курей) або захоплюють шкірну складку задньої ділянки голови (у індиків і водоплавних), після чого пальцями правої руки відкривають рот. Звертають увагу на цілісність та колір язика, твердого піднебіння і хоан та на стан слизової оболонки.



Рис. 1. Відкриття ротової порожнини.

Дослідження вола проводиться методом огляду і пальпації.(Рис. 2) Оглядом визначають об'єм вола, при атоніях він досягає значних розмірів, інколи тягнеться по землі. Пальпацією визначають консистенцію вмісту, інколи можна знайти сторонні предмети. При деяких інфекційних захворюваннях, отруєннях і катаральному запаленні воло є м'яке, містить неприємного кислого запаху гази, які виділяються через рот при його натисканні. Одноманітна годівля сухими кормами, відсутність вигулу і недостатня кількість води сприяє розвитку “твердого вола”, яке характеризується вмістом щільної консистенції.

Черевну порожнину досліджують методом огляду і пальпації. Збільшення об'єму черева спостерігається при водянці, жовтковому перитоніті, інколи при ураженні печінки і лейкозах. Пальпацією черева легко виявити мускульний шлунок, який розміщений у нижньозадній ділянці зліва.

Рис. 2. Дослідження вола.

При шлунково-кишкових захворюваннях, гіповітамінозах, виснаженні відмічають опускання мускульного шлунка, дряблість його стінок, інколи через витончені стінки пальпуються сторонні тіла і щільні часточки корму.

Кишечник можна пропальпувати у формі тяжів при накопиченні щільних калових мас. Пальпацією і перкусією легко вдається виявити накопичення рідини або газів в черевній порожнині.

дослідження клоаки проводять тільки при особливих показаннях (підозра на пухлини, кісти, затримка яєць і т.д.). (Рис. 3). попередньо продензифікований і змазаний вазеліном палець обережно вводять в клоаку. Із клоаки палець може повільно пройти в пряму кишку або яйцепровід. отвір яйцепроводу розміщений з лівого боку в глибині клоаки, вхід у пряму кишку - з правого. Ректальне дослідження проводять головним чином у тих випадках, коли порушена яйцекладка (затримка яйця, завороти яйцепроводу, пухлини, запалення).

Рис. 3. Дослідження клоаки.

Методи надання лікарської допомоги.

Промивання вола. Промивання вола дає надійний терапевтичний ефект при його запаленні й отруєннях. Техніка промивання зобу досить проста і легко виконується у виробничих умовах .

У курей і голубів воло промивають наступним чином. Зафіксованій помічником птиці через рот і стравохід вводять в зоб гумову трубку діаметром 4-6 мм (рис. 7-9). При допомозі лійки або шприца через трубку в воло вливають курці 50-100 мл рідини, голубу - 20-30 мл. Гумову трубку із вола виймають і проводять легкий масаж наповненого рідиною воло, після чого голову птиці нагинають до низу і, натискуючи на воло в напрямку голови, витискують рідину.



Рис. 4. Промивання вола.

В індичок воло промивають (у гусей і качок - промивання стравоходу) сифонним методом, тобто рідину вводять у воло і виводять із нього через зонд; діаметр зонду - 6-10 мм. В даному випадку у воло вводять до 300-500 мл рідини.

Під час промивання вола шию птиці необхідно завжди утримувати у помірно витягнутому положенні. Для промивання, крім чистої води кімнатної температури, можна використовувати слабкі дезинфікуючі розчини. Промивання вола можна повторити після 5-10-хвилинного відпочинку птиці.

Рис. 5. Промивання вола.

Рис. 6. Промивання вола.

Потрібно пам'ятати, що при сильно вираженій степені серцевої недостатності (синюшність гребеня, задишка, коли птиця не в стані утримувати голову і т.д.) під час промивання вола може наступити смерть від асфіксії, тому цим методом зловживати не можна. Промивання вола при отруєннях дає добрі результати тільки в тих випадках, коли воно проводиться на початку розвитку клінічних симптомів захворювання. Промивання не дає можливості звільнити воло від щільно спресованих кормів (твердий зоб) або сіна. В цих випадках проводять не складну хірургічну операцію - розрізують зоб, видаляють вмістиме і після дезинфекції накладають, пошарово, хірургічний шов - спочатку на стінку вола, потім на шкіру.

2. Хвороби органів травлення

Стоматит гусей (Stomatitis anserum). Характеризується запаленням слизової оболонки і розтягуванням дна ротової порожнини з наступним випаданням в утворений дивертикул міжщелепового простору язика (“провалений”, “запалий” язик ). Більш сприйнятливі старі гуси, що мають у ділянці міжщелепового простору підшкірну складку - “гаманець” (холмогорські, тулузькі, китайські та їх помісі).

Етіологія. Частіше хворіють гуси, у раціоні яких не вистачає фосфору, кальцію, вітамінів А і групи В. Сприяє захворюванню антисанітарне утримання птиці, відсутність вигулів. Певне значення мають спадкові фактори і близькородинне схрещування.

Симптоми. Хвороба перебігає хронічно. У хворих знижений апетит і вгодованість. При огляді спочатку виявляється почервоніння, припухлість і болючість слизової оболонки дна ротової порожнини. Поступово дно ротової порожнини в ділянці міжщелепового простору під тиском язика розтягується. В утворений дивертикул потрапляють кормові маси, в яких розвиваються гнильні процеси з наступним запаленням ротової порожнини і язика. Хвора птиця погано приймає корм, худне, у неї розвиваються ентероколіти, припиняється яйцекладка.

Діагноз. Ставлять на основі характерних симптомів хвороби.

Лікування. Старих і малоцінних гусей вибраковують. Ротову порожнину промивають 0,1%-ним розчином калію марганцевокислого, змазують дно ротової порожнини 5%-ною емульсією стрептоциду, йодогліцерином (1 мл 5%-ного спиртового розчину йоду на 10 мл гліцерину). При утворенні дивертикулів у цінних і племінних гусей можна провести хірургічне лікування.

Профілактика полягає у забезпеченні птиці соковитими кормами. Не можна згодовувати гусям сухі корми, які містять остюки.

Запалення вола (Ingluvitis). Захворювання зустрічається у курей, індиків, цесарок і голубів. Хворіє доросла птиця різного віку.

Етіологія. Захворювання виникає внаслідок поїдання недоброякісних кормів, мінеральних добрив і отрутохімікатів. У голубів використання питтєвої води, забрудненої промисловими відходами.

Симптоми. Птиця пригнічена, апетит знижений. Воло м'якої консистенції, містить гази. При пальпації із дзьоба виділяється рідкий вміст з неприємним запахом. У важких випадках голуби сидять “набундючені”, голова опущена вниз та з ротової порожнини або носові ходи виділяється рідина зеленого кольору.

Патолого-анатомічні зміни. Вміст вола рідкий, пінявий, зі слизом, має гнильний запах. Виявляють катар слизової оболонки вола. Частіше у волі знаходять світло-сірий наліт, очевидно нашарування фібрину, що легко відділяється.

Діагноз ставлять на основі анамнезу, симптомів хвороби, патолого-анатомічних змін. За необхідності проводять хіміко-токсикологічні дослідження корму або вмісту вола. Виключають ньюкаслську хворобу, пастерельоз, пулороз.

Лікування. Виключають з раціону недоброякісні корми, вводять слизові відвари. Замість води випоюють слабкі дезінфекційні розчини:

0,2%-ний розчин соляної, 0,3%-ний - молочної кислоти або натрію саліциловокислого, 0,02%-ний розчин калію марганцевокислого. Воло промивають 1%-ним розчином натрію саліциловокислого, 5%-ним розчином натрію гідрокарбонату, 0,05%-ним розчином калію марганцевокислого. Використовують антибіотики (біоміцин, хлор тетрациклін, ампіцилін і ін.) або сульфаніламіди (стрептоцид, сульфадимезин, сульфадиметоксин і ін.).

Профілактика. Не можна згодовувати птиці недоброякісні корми. Під вигули відводять місця, розташовані на достатній відстані від складів мінеральних добрив і отрутохімікатів. Годівниці слід щоденно промивати і один раз на тиждень дезінфікувати. Вода має бути постійно свіжою.

Закупорення вола (Obstructio ingluvieli; атонія вола, розширення вола, тверде воло) характеризується переповненням вола кормовими масами, зниженням тонусу його мускулатури і розвитком непрохідності.

Етіологія. Годівля птиці сухими, борошнистими кормами при нестачі соковитих кормів і води, а також тривалі перерви в годівлі з наступним даванням сухих кормів у великих кількостях. Сприяє розвитку хвороби нестача в раціоні вітамінних і мінеральних речовин. у голубів зустрічаються випадки закупорення вола цвяхами, голками, залишками скла, яку птахи проковтують, відсутність польотів (при вольєрному утриманні голубів)

Симптоми. Симптоми хвороби проявляються через декілька годин після годівлі. Птиця пригнічена, воло збільшене, щільної або тістоподібної консистенції, часто відвисає. В результаті здавлювання трахеї у голубів можливі симптоми “удушя”, асфіксії. При тривалому перебігу хвороби може розвиватись катар вола і запалення кишечника. У важких випадках голуби гинуть. Часто переповнення вола закінчується розривом стінки і септицемією. Закупорення вола ускладнюється запаленням слизової оболонки.

Діагноз ставлять на основі симптомів.

Лікування. Рекомендується вводити дорослій птиці 20-30 мл олії, розминати і видаляти вміст вола через рот. Якщо це не вдається, то проводять хірургічне втручання. Видаляють вмістиме, промивають розчином риванолу, фурациліну або калію перманганату.

Профілактика. Слід дотримувати технології приготування кормів, режиму годівлі, постійно забезпечувати птицю питною водою. При клітковому утриманні в раціон необхідно вводити соковиті корми.

Аліментарний гастрит (Gastritis alimentaris) - захворювання, що характеризується виразково-некротичним розпадом кутикули та слизової оболонки м'язового шлунка.

Реєструється у птиці всіх видів, переважно серед молодняку після інкубаційного періоду і рідше у молодняку старшого віку.

Етіологія. Основною причиною хвороби є нестача в раціоні несучок і молодняку антиерозійної вітаміноподібної речовини, що названа протизапальним фактором м'язового шлунка, яка міститься у брукві, люцерні, конюшині, кропиві, капусті та інших кормах. Появі ерозій і крововиливів сприяють нестача вітамінів А, С, К, порушення режиму інкубації яєць, антисанітарне утримання птиці.

Патогенез. Протиерозійний фактор м'язового шлунка надходить з кормом в організм несучки і, нагромаджуючись в яйцях, забезпечує нормальний розвиток ембріона. При його нестачі у курчат у перші дні життя з'являються слабовиражені крововиливи в залозистому шарі м'язового шлунка, на місці яких розвиваються ерозії, тріщини і виразки. Кутикула поступово розпушується, розвиваються запалення і виразково-некротичні ураження м'язового шару м'язового шлунка з наступним запаленням слизової оболонки залозистого шлунка і кишечнику, що призводить до інтоксикації і загибелі птиці.

Симптоми неспецифічні. У хворих спостерігають кволість, в'ялість, зниження апетиту. Курчата збиваються докупи, в деяких спостерігається пронос. Хворі відстають у рості і розвитку, у них затримується зміна оперення. Багато курчат гине від виснаження і сепсису. При легкому ступені ураження кутикули хвороба перебігає без симптомів.

Патолого-анатомічні зміни. На розтині знаходять різного ступеня ураження кутикули: ерозії, тріщини, крововиливи, виразки. Кутикула легко відшаровується від залозистого шару, рветься. Часто вона буває просочена темно-зеленою або бурою рідиною. Стінки м'язового шлунка атрофовані.

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних і результатів патолого-анатомічного розтину.

Лікування. В раціон включають зелені корми. Хворій птиці випоюють протягом 7-10 днів 0,01%-ний розчин калію марганцевокислого або 1:4000 фуразолідону, використовують сульфадимезин, етазол 50-60 мг на голову, нікотинову кислоту 1-2 мг, вітамін А 500-700 МО.

Профілактика полягає в забезпеченні несучок вітамінно-мінеральними добавками, в раціон вводять зелені і соковиті корми, трав'яне борошно із конюшини і люцерни. Стимулює процеси травлення і профілактує гастрит введення гравію в раціон. Замість гравію курчатам можна використовувати річковий пісок, подрібнений граніт. Не можна заміняти гравій склом, цеглою, черепашником. Слід дотримувати правил годівлі і вирощування молодняку післяінкубаційного періоду.

Диспепсія (Dyspepsia subolis) - порушення функціональної здатності травного каналу перетравлювати і засвоювати норми. Хворіє молодняк птиці всіх видів, але частіше - курчата до одномісячного віку.

Етіологія - порушення правил годівлі в перші дні післяінкубаційного періоду: передчасне введення до складу раціону важкозасвоюваних кормів (ячменю, жита, жиру), поїдання недоброякісних кормів і напування недоброякісною водою, недостатнє подрібнення зернових кормів, порушення режиму годівлі, часта зміна кормів, згодовування незвичних кормів (силос, макуха та ін.). Сприяють виникненню і розвитку диспепсії порушення температурного режиму, антисанітарне утримання, імунодефіцитний стан, який зумовлений насамперед особливостями формування імунного статусу. Перший віковий імунодефіцит у молодняку виникає на 3-5-й день життя, другий - на 12-28-й, третій - на кінець другого місяця життя.

Диспепсія може виникнути як наслідок біологічної неповноцінності інкубаційних яєць, необґрунтованого використання великих доз антибіотиків та сульфаніламідних препаратів.

Патогенез. Під дією етіологічних чинників в організмі порушується секреторна, моторна, перетравлювальна і всмоктувальна функції шлунка і кишечнику. Секреторні залози шлунка і підшлункової залози виділяють недостатню кількість ферментів з низькою активністю, які не повністю перетравлюють корми. Моторна функція шлунка і кишечнику на початку посилена, а потім - ослаблена, що сприяє затримці вмісту, який піддається гниттю і бродінню, розвивається ендогенний дисбактеріоз. Із кишечнику всмоктуються продукти розпаду і бактеріальні токсини, що спричиняє інтоксикацію, порушення функції серцево-судинної системи і загибель молодняку.

Симптоми. Хвороба перебігає гостро. У хворого молодняку спостерігаються слабість, в'ялість, загальне пригнічення, зниження або відсутність апетиту, голова опущена, шия витягнута, повіки напівзакриті. Характерним симптомом є пронос, який виникає з перших днів хвороби. Послід рідкий, білуватого, жовтого, жовто-зеленого або буруватого кольору, деколи з домішками слизу і неперетравлених частинок корму. Пушок навколо клоаки забруднений послідом.

При легкому перебігу хвороби після усунення причин хвора птиця протягом 2-3 днів одужує. При тяжкому перебігу у курчат розвивається виснаження, прогресує загальна слабість, можуть виникати тоніко-клонічні судоми. У таких випадках спостерігається масова загибель птиці.

Патолого-анатомічні зміни. М'язи атрофовані, шкіра витончена, у ротовій порожнині - густий тягучий слиз, слизові оболонки стравоходу і вола покриті слизом, воло переповнене кормом, а тонкий і товстий кишечник - рідкими неперетравленими масами, спостерігається катаральне запалення тонкого кишечнику, застійна гіперемія печінки, білкова зерниста дистрофія різної інтенсивності (печінка, серце, нирки).

Діагноз ставлять на основі анамнезу, симптомів хвороби, результатів патолого-анатомічного розтину.

При постановці діагнозу необхідно виключити інфекційні хвороби (пулороз), інвазійні (кокцидіоз). За необхідності проводять хіміко-токсикологічні дослідження кормів і вмісту шлунка.

Лікування. Усувають етіологічні фактори, поліпшують умови утримання і годівлі. Для лікування хворих рекомендується використовувати молочнокислі продукти і спеціально виготовлені препарати, що містять молочнокислі бактерії. З цією метою до раціону вводять кисле молоко, сир, ацидофільну сироватку. З лікувальною метою призначають АБК і ПАБК, які вводять в раціон з добового віку по 2-3 мл один раз на день протягом 3-х-5-ти днів підряд, після чого роблять перерву на 7-10 днів і за необхідності препарати дають повторно. Для поліпшення травлення в питну воду додають натуральний шлунковий сік по 1-5 мл на добу протягом 5-10-ти днів підряд.

Для пригнічення розвитку умовно-патогенних мікроорганізмів призначають протимікробні засоби: сульфаніламідні препарати - норсульфазол, сульгін, фталазол, сульфадимезин, етазол змішують з кормом і дають із розрахунку 10-40 г препарату на 1000 голів молодняку до 1-місячного віку. Антибіотики - тетрациклін, окситетрациклін, біоміцин, синтоміцин, неоміцин призначають з кормом із розрахунку 5-10 мг, байтрил - 1-3 мг на голову на добу.

Профілактика. У профілактиці диспепсії велике значення має якісний і кількісний склад комбікорму для птиці та режим годівлі. Молодняк рекомендується годувати не менше 5-6 разів на день. Годівля має проводитися з урахуванням віку і виду птиці, не можна годувати птицю у ранньому віці кормами, що містять велику кількість вапняних солей (крейда, черепашник, яєчна шкаралупа), оскільки вони нейтралізують шлунковий вміст і можуть сприяти виникненню диспепсії.

Для профілактики диспепсії, як і для її лікування, використовуються молочнокислі продукти і виготовлені із них препарати. Особливо ефективним є ентеробіфідин, який використовується в дозі 2-3 мл протягом 3-5 днів у критичні періоди життя молодняку. Крім цього, рекомендується згодовувати молодняку з 5-денного віку фітонцидні корми (пір'я і головки цибулі, часнику, черемшу) у вигляді кашок, починаючи з 1-2 г на добу і поступово доводячи до 5-10 г.

Гастроентерит (Gastroenteritis) - запалення слизової оболонки залозистої частини шлунка і кишечнику. Хворіє молодняк старше місячного віку і доросла птиця.

Етіологія. Згодовування птиці недоброякісних кормів, випоювання забрудненої промисловими відходами води, поїдання мінеральних добрив та сторонніх предметів. Сприяють розвитку захворювання вітамінно-мінеральна недостатність та імунодефіцитний стан.

Гастроентерит також виникає при інфекційних (пулороз, сальмонельоз) і паразитарних захворюваннях (аскаридіоз, гетеракідоз, кокцидіоз).

Патогенез. Токсичні речовини, що потрапили в шлунок і кишечник, подразнюють слизову оболонку, спричиняють запалення і нагромадження ексудату у шлунку і кишечнику, розвиток процесів гниття і бродіння, внаслідок чого порушуються секреторна і всмоктувальна функції травного каналу. Це призводить до затримки корму в шлунку і кишечнику, його загнивання, розвитку патогенних мікроорганізмів. Продукти гниття і бактеріальні токсини всмоктуються в кров, спричинюють порушення функцій серцево-судинної, нервової та інших систем організму.

Симптоми. Перебіг хвороби залежить від стану організму та етіологічних факторів. При гострому перебігу спостерігається пронос із виділенням смердючих, з гнильним запахом, часто з домішками піни та неперетравлених частинок корму, фекалій, кволість, посиніння гребінця. У голубів пір'я довкола клоаки забруднене фекаліями. Окремі курчата гинуть раптово з явищами судом. Відхід може становити 50%. При хронічному перебігу спостерігається виснаження, анемія, атонія і метеоризм кишечнику.

Патолого-анатомічні зміни. Слизова оболонка залозистого шлунка і кишечнику набрякла, гіперемійована, з ознаками катарального, рідше - геморагічного запалення. Вміст кишечнику смердючий, рідкої консистенції із значними домішками слизу, печінка в'яла, переповнена кров'ю. В міокарді та нирках виявляється білкова зерниста дистрофія.

Діагноз ставлять на основі аналізу раціонів і якості кормів, симптомів хвороби і патолого-анатомічних змін. Необхідно виключити інфекційні та інвазійні хвороби, що перебігають із симптомами гастроентериту, мікотоксикози.

Лікування. Індивідуальне лікування розпочинають з промивання антимікробними розчинами вола з наступним даванням рицинової олії або вазелінового масла. Голубам дають слизову відвари рису та лляного насіння, касторову олію (2-3 краплі), сік алоє (0,1-0,2 мл). Замість води випоюють слабкі антимікробні розчини (0,02%-ний калію марганцевокислого, 0,05%-ний формальдегіду). З кормами дають антибіотики, сульфаніламідні препарати (протягом 4-5 днів 2-3 рази на добу). Антибіотики (тетрациклін, окситетрациклін, синтоміцин, неоміцин) дають курям по 10-20 мг, курчатам -5-10 мг; сульфаніламідні препарати (сульфадимезин, фталазол, сульгін, етазол), відповідно, курям - 0,1-0,2 г, курчатам - 5-10 мг. При хронічних гастроентеритах доцільно з кормом давати 5-10 мг АБК або ПАБК, 5-10 мл натурального шлункового соку; 3-5 г карловарської солі або натрію сульфату.

Профілактика. Виключають з раціону корми, що погано перетравлюються. Вміст клітковини в раціоні молодняку має не перевищувати 5%, комбікорм для добових курчат не повинен містити гострих плівок від зерна. Не можна згодовувати курчатам проросле зерно, що має грубу кореневу систему.

Запалення клоаки (Cloacitis) - хвороба, що поширена серед несучок птиці усіх видів, частіше її реєструють у курей і качок під час масової яйцекладки.

Етіологія. Клоацит виникає при згодовуванні кормів, що містять грубі колючі частинки. Частіше захворювання розвивається вторинно при сечокислому діатезі, надлишковій білковій годівлі, нестачі зелених і соковитих кормів. Сприяє розвитку клоациту нестача в раціоні вітамінів і мінеральних речовин.

Патогенез. Постійне подразнення слизової оболонки клоаки гострими частинками і солями сечової кислоти призводить до утворення тріщин, виразок, ерозій. Через пошкоджену слизову проникає патогенна мікрофлора, яка спричиняє фібринозне запалення. Процес часто переходить на яйцепровід і закінчується сальпінгоперитонітом. Запалення слизової оболонки клоаки є однією із причин виникнення канібалізму.

Симптоми. Перебіг хвороби хронічний. На початку хвороби слизова оболонка клоаки покривається ерозіями, в подальшому розвивається фібринозне запалення і з'являються виразки. Пір'я навколо клоаки забруднене засохлими фекаліями. Птиця поступово худне і припиняє яйцекладку. Як наслідок клоациту розвивається масове розкльовування. У голуб'ят часто спостерігають закупорку ануса каловими масами.

Лікування. Слизову оболонку клоаки очищають від плівок і промивають слабкими дезінфекційними розчинами, 1-2 рази на день змащують емульсією стрептоциду або стрептоміцину, притрушують слизову оболонку порошком фурациліну, стрептоциду або йодоформу. До раціону вводять вітамін А по 5000 МО і вітамін Е по 2-3 мг на несучку. У голубів слизову оболонку клоаки змащують цинковою або фурациліновою мазями, потім присипають йодоформом. Внутрішньом'язово вводять три вітамін або тривіт. При повній непрохідності отвору клоаки його можна розширити за допомогою скальпеля.

Профілактика полягає в раціональній годівлі несучок. Не можна згодовувати корми тваринного походження в надлишкових кількостях. Не допускається білкове перегодовування. Слід дотримувати санітарно-гігієнічних норм утримання птиці і щільності й посадки.

Фармакодинаміка основних лікарських речовин, які застосовують при хворобах органів травлення птиці.

Ацидофілін (Acidofilinum) - це пробіотик. Ацидофільні бактерії заселяють травний канал і продукують вітаміни групи В, антибіотичні речовини, що пригнічують розвиток гнилісної та умовно патогенної мікрофлори. Покращують засвоєння поживних речовин корму.

Застосовується для профілактики шлунково-кишкових захворювань, для кращого засвоєння поживних речовин корму, покращення росту курчат.

Задають курчатам 10 г/кг корму протягом 10 діб поспіль трьома курсами з 10 добовими інтервалами.

Вітамін А (Vitaminum A). Ретинол ацитат забезпечує стабільність клітинних мембран. Підтримує бар'єрну функцію покривного епітелію. Активізує регенеративні процеси епітелію шкіри і слизових оболонок.

Застосовується для лікування і профілактики при хворобах органів дихання, травлення, шкіри. Підвищення резистентності організму протибактеріальних інфекцій.

Всередину вводити розчин курям 15-30 крапель на 1 кг корму. Задають 1 раз на добу.

Етазол (Aethazolum). сульфаніламід етазол володіє високою антимікробною активністю по відношенню до сполук коків, пневмококів, збудників пастерильозу. Він перевищує багатьох сульфаніламідів по антибактеріальній дії проти цілого ряду мікроорганізмів. Препарат швидко всмоктуються з шлункового-кишковий тракт в кров.

Внутрішньо птиці 0,3-0,5 на голову. Задають 2-3 рази на добу.

Етакридину лактат (Aethacridini lactase). Етакридин антисептик належить до групи лікарських барвників. Діє бактерицидно стосовно стрептококів, стафілококів, сальмонел, кишкової палички. Застосовують назовні 0,05-0,2% розчини для санації ран, слизових оболонок. Всередину задають при бактеріальних ураженнях травного каналу у вигляді 0,05%-ного розчину в дозі 0,003 г на 1 кг живої маси. Внутрішньовенно вводять 0,2% розчин при септичних процесах.

Калію перманганат (Kalii permanganas). Калію перманганат володіє сильною окислювальною дією. Діє в'яжуче, антимікробно, фунгіцидно, дезодоруюче. Пригнічує бродильні процеси. застосовують 0,1-0,2% розчини для зрошення слизових оболонок при риніті, ларингіті, кон'юнктивіті. Всередину задають як проти бродильний засіб для нейтралізації токсичних речовин.

Кислота борна (Acidum boricum). діє слабодезинфікуюче. Застосовується для промивання слизових оболонок очей, носа і ротової порожнини у виді 2-4% водного розчину.

Вона спричиняє загибель вегетативних форм бактерій. Активізує ріст грануляційної тканини. Прискорює епітелізацію раневої поверхні. Діє протизапально. Застосують у формі 5-10% мазей при дерматитах і екземах.

Кислота молочна (Acidum Lacticum). Усуває спазми сфінктерів кишечника і шлунка, діє антисептично, сприяє кращій евакуації хімусу по травному каналу. При зовнішньому застосуванні діє дезинфікуюче (1-2%-ний розчин), кератолітично (10%-ний розчин) і припікає (30-50%-ний розчин).

Розпилену молочну кислоту в формі аерозолю застосовують для дезинфекції повітря в пташниках із розрахунку 15-20 мл на 1м³ повітря. Внутрішньо застосовують у водному розчині не більше 2% концентрації, а зовнішньо у формі 10-50%-ного розчину, мазі або пасти.

Кислота хлористоводнева (Acidum hydrochloricum) (кислота соляна). Кислота хлористоводнева офіцинальна розведена містить 8,2-8,4% хлористого водню. Вона активізує перетворення пепсиногену у пепсин, який розщеплює білки. Розслаблює тонус пілоричного сфінктеру і сприяє надходженню корму із шлунка в кишечник.

При введенні в середину пригнічує процеси гниття і бродіння, діє антимікробно. При запаленні вола у птиці 0,4%-ний розчин випоюють у воло. внутрішньо хлористоводневу кислоту вводять у виді 0,1-0,4%-ного водного розчину, краще з пепсином.

Доза розведеної кислоти внутрішньо птиці 0,1-0,5 мл.

Натрію гідрокарбонат (Natrii hydrocarbonas). Натрію гідрокарбонат нейтралізує надмірну кислотність у шлунку. Розчиняє слиз і діє протизапально. Виділяючись через легені проявляє відхаркувальну дію.

Внутрішньовенно вводять для регуляції лужного резерву крові, як відхаркувальний засіб, підвищення резистентності.

Випускається у виді порошку, таблеток 0,5 г, 4% розчину в ампулах 20 і 50 мл. Дози всередину птиці по 0,1-0,5.

Натрію саліцилат (Natrii salicylas). Діє протизапально, анальгезуюче, жаропонижаюче. Застосовується при м'язовому і суглобовому ревматизмі, неревматичних артритах, невралгіях при деяких септичних процесах.

Випускається у виді порошку або у формі 25% концентрації саліцилат натрію. Застосовують для лікування ран, які добре очищаються, зникає набряк тканин, покращується ріст грануляцій.

Дози внутрішньо птиці 0,1-0,2 г

Ніацин (Niacinum), вітамін РР, нікотинова кислота. Вона входить до складу двох ензимів - нікотинамід-аденіндинуклеотид (НАД) і нікотин-аденін динуклеотид фосфат (НАДФ). Вони беруть участь у метаболізмі вуглеводів, жирів, білків. Нікотинова кислота нормалізує функціональний стан покривного епітелію шкіри і слизових оболонок.

Застосується для профілактики і лікування гіповітамінозу РР.. для підвищення продуктивності та опірності організму протибактеріальних інфекцій.

Доза всередину 15-80 г/т корму.

Олія соняшникова (Oleum Hyoscyami) містить гліцериди пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лінолевої та інших органічних кислот. При нанесенні на шкіру розм'якшує епідерміс, всередину діє обволікаюче.

Назовні пом'якшуючий засіб при дерматитах. Перорально проносний засіб. Доза всередину птиці 2-5 мл на голову.

ПАБК (PABK), пробіотик. Це суміш пропіоново-кислих бактерій, що продукують вітаміни групи И.

Пропіоново-кислі бактерії колонізують кишечник, активізують процеси травлення, нейтралізують токсини, нормалізують метаболічні процеси, затримують розвиток патогенної мікрофлори.

Застосовується для лікування гіповітамінозів, аліментарної анемії, для профілактики бактеріальних уражень травного каналу.

Всередину курчатам 0,5-0,7 мл, курам - 5-20 мл.

Сік шлунковий (Succus gastricum). Сік шлунковий натуральний отримують фістульним методом від коней, корів, собак.

Сік шлунковий штучний - водний екстракт із слизових оболонок шлунків свиней, підкислений хлористоводневою кислотою. Ферменти шлункового соку розщеплюють білки корму до амінокислот. Ферментують казеїн молока. Посилюють секреторну і моторну функції травного каналу.

Застосовується при розладах травлення у птиці.

Дози каченятам і курчатам при диспепсії з профілактичною метою і для лікування з добового віку додають до води по 1-5 мл на голову на добу 5-10 днів підряд. Дорослій птиці при гастроентериті в раціон вводять по 5-10 мл на голову на добу протягом 7-10 днів підряд.

Сульфадимезин (Sulfadimezinum). Сульфадимезин сульфаніламід широкої антимікробної дії по відношенню до пнемококів, стафілококів, кишкової палички, збудників сальмонельозу, пастерильозу і інших мікробів.

Натрієва сіль розчинена у воді 1:3. можна застосовувати внутрішньом'язово підшкірно.

Птиці найчастіше застосовують з питтєвою водою в концентрації 0,1-02% або з кормом з розрахунку 0,05 на 1 кг маси птиці. Повторні дози в 2 рази менші. При внутрішньому застосуванні добре всмоктується в тонкому кишечнику.

Сульфален (Sulfalenum). Сульфален (сульфаніламід) спричиняє тривалу бактеріостатичну дію стосовно стафілококів, стрептококів, пастерел, пневмококів, сальмонел, мікоплазм, токсоплазм.

Застосовується для лікування колібактеріозу, пастерильозу, сальмонельозу, токсоплазмозу, респіраторних захворюваннях.

Дози: внутрішньо (мг на 1 кг маси) птиці - 100-150 - один раз в день.

Сульфацил натрій (Sulfacylum natrium), (альбуцид). Сульфацил володіє антимікробною дією по відношенню стрептококів, пневмококів, стафілококів, збудників сальмонельозу і колібактеріозу.

Ефективний за бронхопневмонії, стрептококових і колі бацилярних інфекціях. Зовнішньо в виді 5-20% присипок і мазів використовують при лікуванні гнійних ран, очних хвороб, шкірних стрептококових і стафілококових захворювань.

Внутрішньо птиці 0,3-0,5 г.

Фуразолідон (Furazolidonum). Фуразолідон нітрофурановий препарат. Спричиняє загибель сальмонел, гістомонад, трихомонад, дизентерійної палички, еймерій, лямблій.

Застосується для лікування паратифу, сальмонельозу, колібактеріозу, бацилярного білого проносу, тифу, респіраторного мікоплазмоз, пулорозу ентериту, ентерогепатиту. Він протипоказаний водоплаваючій птиці.

Внутрішньо (мг/кг курям 3-5. задають 2 рази на добу. 10% порошок для профілактики білого проносу курчатам 2 г/кг корму.

травлення птиця хвороба

Контрольні питання

1. назвіть хвороби системи травлення у птахів.

2. Дайте визначення стоматиту гусей?

3. Що таке “гаманець”?

4. Який вид птиці частіше хворіє?

5. Які причини стоматиту птиці?

6. Опишіть клініку стоматиту гусей.

7. Яка терапія стоматиту?

8. Коли застосовують радикальне лікування?

9. Яка профілактика стоматиту?

10. Яка птиця хворіє запалення вола?

11. Які причини запалення вола у птиці?

12. Які клінічні симптоми характерні для запалення вола?

13. Що відмічають при пальпації вола?

14. Яка диференціальна діагностика запалення вола?

15. Яка терапія запалення вола?

16. Які антибіотики використовують при запалення вола?

17. Чим характеризується закупорення вола?

18. Які причини закупорення вола у голубів?

19. Які симптоми характерні при закупоренні вола?

20. Який прогноз при важкому закупоренні вола у голубів?

21. Яка терапія при закупоренні вола?

22. Що таке аліментарний гастрит?

23. Які основні причини аліментарного гастриту птиці?

24. В чому полягає патогенез аліментарного гастриту?

25. Яка терапія аліментарного гастриту птиці?

26. Яка профілактика аліментарного гастриту?

27. Які причини диспепсії молодняку птиці?

28. Які характерні симптоми при диспепсії птиці?

29. Яка диференціальна діагностика диспепсії у птиці?

30. Яка терапія птиці, хворої диспепсією?

31. Яка профілактика диспепсії птиці?

32. Які причини гастроентериту у птиці?

33. Які симптоми характерні при гастроентериті птиці?

34. Яка диференціальна діагностика гастроентериту у птиці?

35. Яка терапія гастроентериту у птиці?

36. Які причини клоациту у птиці?

37. Які симптоми клоациту у птиці?

38. Яка терапія клоациту у птиці?

39. Яка терапія клоациту у голубів?

40. Яка профілактика клоациту птиці?

Тестові контрольні завдання

1. виберіть причини наступних захворювань.

1. Запаленні вола.

2. Диспепсії.

3. Запаленні клоаки.

А - порушення правил годівлі в перші дні післяінкубаційного періоду: передчасне введення до складу раціону важкозасвоюваних кормів, поїдання недоброякісних кормів і напування недоброякісною водою.

Б - Хвороба виникає при згодовуванні кормів, що містять грубі колючі частинки, сприяє її розвитку нестача в раціоні вітамінів і мінеральних речовин.

В - Годівля птиці сухими, борошнистими кормами при нестачі соковитих кормів і води, а також тривалі перерви в годівлі з наступним даванням сухих кормів у великих кількостях.

Г - Хвороба виникає при нестачі у раціоні: фосфору, кальцію, вітамінів А і групи В, сприяє антисанітарне утримання птиці, відсутність вигулів.

2. Яка диференціальна діагностика наступних захворювань?

1. Гастроентериту

2. Запалення вола

А- клоацид, пастерильоз, сальмонельоз

Б - пулороз, сальмонельоз, аскаридіоз, гетеракідоз, кокцидіоз.

С - ньюкаслська хвороба, пастерельоз, пулороз.

3. Які лікарські засоби призначають при вказаних захворюваннях:

1. Стоматиті гусей.

2. Запаленні вола.

3. Диспепсії.

4. Запаленні клоаки.

А. Розчин соляної кислоти, розчин молочної кислоти, марганцевокислий калій, гідрокарбонат натрію.

Б. Емульсія стрептоциду, емульсія стрептоміцину, порошок фурациліну, стрептоциду або йодоформу.

В. розчин перманганату калію, емульсія стрептоциду, йодогліцерин.

Г. розчин перманганату калію, фуразолідону, сульфадимезин, етазол.

Д. Ацидофільна сироватка, сир, молоко, АБП, ПАБК, сульфаніламідні препарати, антибіотики.

4. Які симптоми характерні для даних нозологічних одиниць?

1. Аліментарному гастриті.

...