Онкологічні дослідження тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Основною умовою ефективності лікування будь-якого захворювання є рання діагностика, але особливо слід підкреслити важливість цього положення в онкології. У пізній стадії лікування злоякісної пухлини рідкісний виняток. Серед причин загальної смертності у собак і кішок пухлинні захворювання впевнено утримують друге місце. 1-е і 2-е займають пухлини шкіри і молочних залоз відповідно. З огляду на велику частоту виявлення онкологічних хвороб у домашніх тварин, онкологічну настороженість слід проявляти і лікарям, і власникам тварин.

Залежно від часу появи і місця розвитку розрізняють ранні та пізні, регіонарні і віддалені метастази. Чим раніше з'являються метастази, тим злоякісна пухлина. Віддалені метастази (НЕ регіонарні лімфовузли, органи) є фактором несприятливого прогнозу.

Важливо відзначити, що пухлини, які розвинулися як доброякісні, можуть з часом купувати злоякісний характер. Виділяється і група захворювань, які характеризується високим ризиком переходу в злоякісну пухлину: хронічний гастрит, які довго не загоюються слизових оболонок і шкіри, залозисте переродження ендометрію матки, аденофіброзная мастопатія, що супроводжуються різкою пролиферацией епітелію і ін.

Симптоми у хворих на онкологію різноманітні, вони залежать, перш за все, від локалізації новоутворення. Біохімічні продукти пухлин на пізніх стадіях часто викликають нездужання і анорексію (відмова від корму). У той же час, інші речовини можуть опосередковувати хімічні сигнали, що імітують загоєння рани, і в обдуреного виснаженому організмі будуть відбуватися катоболічні процеси для надання пухлини білків і поживних речовин. Тому найбільш поширеним станом при раку є недоїдання і кахексія (виснаження).

Діагноз необхідний для прогнозу і правильного лікування. Діагностика починається зі збору анамнезу. Лікар просить оцінити динаміку зростання пухлини, тривалість і послідовність симптомів. Вік і порода, стать, вид тварини теж враховуються.

Ветеринарна онкологія інтенсивно розвивається. Накопичені знання практикуючих лікарів в цій області дозволять або вилікувати тварину повністю, або істотно продовжити його життя, знизивши інтенсивність захворювання, тобто поліпшити стан тваринного за рахунок зниження темпів розвитку хвороби і продовження хорошої якості життя.

Мета всіх варіантів лікування раку - гальмування ділення пухлинних клітин і необоротне їх руйнування, тобто придушення можливого відновлення захворювання.

- Методи локального впливу: хірургія, променева терапія, кріодеструкція, гіпертермія та ін.

- Методи системного впливу: хіміотерапія, імунотерапія (або імуномодулююча терапія)

Кожен з методів має свої переваги і недоліки. Залежно від локалізації пухлини і її чутливості до вибраного методу лікування, один варіант лікування буде ефективніше іншого. Іноді для досягнення мети необхідно поєднання декількох видів лікування, так звана комбінована терапія. На пізніх стадіях діагностика злоякісності пухлини не викликає труднощів, але лікування набагато складніше. Найчастіше саме з цієї причини нашим пацієнтам ми не в змозі допомогти і вони як і раніше вмирають від раку.

пухлинний злоякісний папіломатоз тварина

РОЗДІЛ 1

1.1 Визначення хвороби та історична довідка

Для початку розглянемо терміни, що таке онкологія, пухлина, метастазування.

1.Онкологія це розділ медицини, присвячений діагностиці та лікуванню добро- та злоякісних новоутворень (пухлин -- раків, сарком).

2.Пухлимна (лат. Tumor) -- патологічний процес, представлений новоствореною тканиною, в якій зміни генетичного апарату клітин призводять до порушення регуляції їхнього росту і диференціювання.

3.Метастазування-- перенесення в організмі змінених клітин від існуючого первинного вузла (існуючого метастазу або пухлини) з розвитком пухлини аналогічної гістологічної будови в іншій тканині або в іншому органі. Метастазування може відбуватись з рухом лімфи у першу чергу до регіонарних лімфатичних вузлів, метастазувати кровоносними судинами або мати локальне поширення в межах органу. Непорушені доброякісні пухлини, як правило, менш схильні до метастазування через повільний та осумкований ріст, хороше кровопостачання, тоді як злоякісні мають розлитий та швидкий ріст, швидко руйнуються, даючи вихід новим атиповим клітинам в оточуючі тканини та кров.

Ці хвороби можуть бути як у людини, так и у тварин. Але більш детальніше про тварин. Нажаль у тварин трапляються пухлини всіх видів. Частота й імовірність розвитку пухлин у них наростає з віком, при цьому мають вплив природно-кліматичні чинники, а також вид і порода тварини. Найчастіше пухлини реєструють у собак і курей. Хоча однойменні пухлини у тварин різних видів морфологічно і клінічно подібні, частота ураження конкретних органів певним типом пухлин відрізняється. Наприклад, пухлини молочних залоз становлять 35-40% у собак, але майже не бувають у корів. Загалом у тварин, на відміну від людини, винятково рідко трапляється рак шлунка. Для діагностики стану тканини, у медицині використовують гістологічні, цитологічні та рентгенологічні дослідження.

Для пухлин характерні:

- ненормальне розростання в організмі клітин певного характеру за рахунок безладного розмноження власних клітин;

- автономний, тобто незалежний від механізмів, регулюючих життєдіяльність нормальних клітин, постійний, швидкий або повільний ріст пухлин; продовження росту пухлин після усунення причин (канцерогенні речовини, рентгенівські і радіоактивні випромінювання, травми і ін.), що викликали їх появу;

- агресивність, здатність створювати в організмі дочірні, вторинні вогнища пухлини, або метастази. Розрізняють гормонозалежні і гормононезалежні пухлини.

Відомо, що темпи росту новоутворень статевих органів, ендокринних залоз залежать від роду гормонів. Для з'ясування причин, відповідальних за виникнення пухлин у тварин, необхідною умовою є створення регістрація пухлин, в яких повинна підсумовуватися інформація про можливі етіологічні чинники, клініку, морфологію новоутворень, а також про їх лікування. За повідомленнями ряду дослідників, серед домашніх тварин пухлини чаші діагностують у собак, кішок, коней, оскільки вони доживають до природної старості. Про інших тварин статистичних даних дуже мало.

Більшість авторів стверджують, що серед собак зустрічаються новоутворення шкіри, лімфатичних вузлів. Широко поширені гормонозалежні пухлини (аденокарцинома молочної залози, карцинома матки, яєчника у сук; аденома передміхурової залози, семіноми у псів). Для собак характерні такі новоутворення, які не зустрічаються у інших, домашніх тварин. До них відносяться трансмісивна венерична пухлина генітальної і шкірної форми у собак обох статей, а також карциноми параанальних залоз у псів.

Є повідомлення про те, що в той же час багато пухлин собак нагадують пухлини людини, тому саме досліди з пухлинами собак привели до виникнення експериментальної онкології. Серед кішок широко поширені злоякісні лімфоми, пухлини молочних залоз, шкіри, носової порожнини. Характерно, що більшість пухлин у них злоякісні. Передбачається, що їх викликають віруси, що є характерною відмінністю новоутворень у кішок від пухлин у тварин інших видів.

1.2 Етіологія і патогенез пухлин

Пухлини, або новоутворення ? це патологічні розростання тканин організму, виникаючі внаслідок розмноження клітинних елементів під впливом екзогенних і ендогенних чинників. Головні особливості пухлин ? атипічність будови їх клітин і тканин і необмежений ріст, що триває навіть після усунення причин, що зумовили їх появу. Ці особливості властиві усім різновидам пухлин.

Питання про причини виникнення новоутворень є найскладнішим в сучасній онкології. Ось чому було запропоновано так багато різних теорій щодо етіології пухлинної хвороби. Багатьма авторами розроблені декілька різних теорій бластомогенезу. Необхідно відмітити наступні з них:

- Найбільш розповсюдженою теорією вважають теорію роздратування Вірхова. Причиною багатьох пухлин є хронічна дія на тканину фізикохімічних дратівників - різного виду травм, дія іонізуючої радіації та сонячної енергії, хімічних речовин біологічного, органічного та неорганічного походження (вуглеводороди, алкалоїди)

- Згідно теорії Конгейма (теорія ембріональних зачатків) одні клітини ембріонального організму підлягають діленню і перетворюються у нормальні тканини і органи, інші групи клітин у зародкових зачатках залишаються у стані спокою - дрімаючий стан. Коли зародок досягає свого повного розвитку відчепившись, ембріональні зачатки можуть залишатися латентними і себе не проявляти, але вони у собі зберігають в потенційному виді усю невикористану енергію росту, яка може проявитися у будь-який момент, під впливом будь якої причини. Клітини тоді розмножуються і виробляють молоді, ембріональні, менш диференційні (ніж тканини нормальної тканини), кліткові елементи, сума яких і є пухлиною.

- Згідно вірусної теорії (теорія Зільбера) пухлини викликаються вірусами, при створенні умов для їх дії. Основним положенням вірусно-генетичної теорії малегнізації є єдність двох початків вірусу, як чужорідного агенту, здібного репліцуватися клітиною, і власно генома клітини, який визначає її спадкові якості.

- Згідно поліетиологічної теорії будь-які фактори - фізичні, хімічні, біологічні та інші, впливаючи на генетичний апарат клітини викликають мутацію - перетворення нормальних клітин у пухлинні.

- Паразитарна теорія бластомогенезу, заснована на факторах співпадіння виникнення пухлини з наявністю в тканинах тварин паразитів при опісторхозі у собак.

Оцінка розповсюдженості пухлинного процесу за системою TNM. Провідним фактором, що визначає прогноз пухлини, є поширеність її до моменту діагностики. У міру збільшення розмірів злоякісної пухлини підвищується вірогідність метастазування, і при визначенні прогнозу перебігу пухлинного процесу, виборі раціональної терапії, а також для однакового обліку і оцінки віддалених результатів лікування, окрім ідентифікації гістологічного типу, міри диференціювання або злоякісності пухлини, необхідно враховувати стадію новоутворення. Така система поширеності процесу розроблена Міжнародним протираковим союзом. Основні характеристики пухлини згідно класифікації TNM визначаються глибиною інвазії первинного пухлинного вузла в орган або навколишні тканини і прояв метастатичного процесу. У класифікації TNM розглядаються категорії: T (tumor ? пухлина) ? визначається місцеве поширення або міра інвазії первинного вузла в органі і навколишніх тканинах; N (nodes ? лімфатичний вузол) ? означає прояв реґіонарного метастазування; M (metastases) ? характеризує наявність віддалених метастазів.

1. T0 ? первинна пухлина не визначається;

2. T1 ? інвазія в товщу слизової оболонки;

3. T2, 3 ? інвазія через м'язові шари;

4. T4 ? проростання через стінку органу;

5. N 0 ? метастази в реґіонарні лімфатичні вузли відсутні;

6. N 1,2,3 ? виявлено 2-3 лімфогенні метастази;

7. M0 ? віддалені метастази відсутні;

8. M1 ? є віддалені метастази;

9. G ? гістологічне диференціювання пухли:

10. G1 ? висока міра диференціювання;

11. G2 ? середня міра диференціювання;

12. G3 ? низька міра диференціювання;

13. G4 ? недиференційовані пухлини.

Також розроблена уніфікована система оцінки стадії пухлинного процесу на матеріалі, видаленому під час радикальної операції. Стадійність розвитку пухлинного процесу наведена у схемі 1.

Схема 1. Стадійність розвитку пухлинного процесу

1.3 Класифікація пухлин

Перші класифікації пухлин носили клінічний характер і були засновані, перш за все, на обліку локалізації пухлин. Так, за повідомленнями ряду дослідників, за локалізації пухлини діляться на новоутворення різних систем і органів, зокрема, розрізняють новоутворення травної системи, що включають пухлини стравоходу, шлунку, підшлункової залози, печінки, кишечника; пухлини урологічної системи - нирок і сечового міхура; пухлини статевої системи - яєчника, матки, піхви, піхви у самок, новоутворення сім'яників і передміхурової залози у самців; пухлини кісток і суглобів тощо. Основні назви пухлин та їх характеристика.

В межах кожного типу тканин можуть зустрічатися доброякісні і злоякісні новоутворення. Так, серед епітеліальних пухлин папіломи і аденоми відносяться до доброякісних, а карциноми - до злоякісних. Доброякісні пухлини - це такі пухлини, які мають властивість повільного експансивного росту, не здатні руйнувати сусідні тканини і давати метастази. Більшість дослідників говорять про те, що вони мають чіткі межі і гістологічну схожість з нормальними тканинами, хоча можуть відрізнятися за будовою. В більшості своїй вони мають форму вузла, часто оточені капсулою, легко зміщуються і зазвичай не розпадаються.

РОЗДІЛ 2

2.1 Рецидиви і метастази

За участю певних жирів ракові пухлини утворюють метастази. Проте лише деякі зі злоякісних клітин мають спеціальні рецептори жирних кислот, з чиєю допомогою й отримують енергію, необхідну для міґрації. Експерименти засвідчили: коли хворі миші діставали дуже жирне харчування, то утворення метастазів прискорювалося. Блокування цих джерел живлення призводило до суттєвого зменшення метастазів. Отримані свідчення можуть відкрити нові методи терапії. Найбільші ризики в онкозахворюваннях пов'язані з тим, що пухлина розростатиметься, а її метастази оточать інші органи. Таке відбувається, коли окремі клітини відділяються від пухлини, через кров чи лімфу міґрують і проникають до інших тканин. Там вони можуть осідати, ділитися й у такий спосіб утворювати вторинні нарости.Багато спостережень підтверджують, що не всякі злоякісні клітини здатні утворювати метастази. Більш імовірно, є певні типи клітин, які ініціюють цей процес. Проте дотепер вони були невідомими: щодо більшості видів раку науковці не знають, які клітини провокують метастази.Все ж нещодавно дослідницька група на чолі з Сальвадором Бенітою (Salvador Benitah) з Барселонського інституту науки й технологій виявила ймовірних претендентів. У зразках пухлини ротової порожнини науковці помітили нечисленні популяції клітин, що мали незвично багато рецепторів жирних кислот типу CD36. Дослідники припустили, що клітини можуть використовувати цю особливість й завдяки ліпідам отримувати велику кількість енергії, необхідної для міґрації далеко від первинної пухлини та подальшого виживання. Щоб це перевірити, Беніта з колеґами ін'єкційно ввели людські клітини онкохворим мишам. Виявилося: після цього пухлини у тварин дуже швидко пустили метастази. Жирна дієта особливо пришвидшила процес. Також дослідникам вдалося зупинити розростання. Для цього вони заблокували CD36-рецептори на клітинах, використавши спеціальні антитіла.Блокування проявило свою ефективність: поширення метастазів призупинилося, й рак набагато рідше переходив з ротової порожнини на легені. Навіть вже утворені метастази зсихалися або й зовсім зникали. «Утворення метастазів майже зовсім припинялося без побічних ефектів», -- повідомили науковці.

Проте, можливо, рецептори жирних кислот важливі лише у разі раку ротової порожнини? Наступні експерименти засвідчили, що ні. Принаймні в клітинних дослідженнях антитіла здійснювали аналогічний ефект також у випадку раку шкіри та грудей. Крім того, в науковій літературі вдалося простежити зв'язок експресії білка CD36 з поганими прогнозами для пацієнтів з різними карциномами, наприклад раком легень і сечового міхура. «Результати доводять, що клітини CD36 ініціюють загальний механізм розвитку метастазів, типовий для багатьох видів раку, -- і він не обходиться без жирів у продуктах харчування», -- пишуть дослідники. Атака цих клітин або присутніх на них рецепторів жирних кислот може в майбутньому виявитися ефективною стратегією для подолання метастазів. Чи помічним є також відмова від певних жирів у харчуванні, мають з'ясувати наступні експерименти.

Рецидив - що це? Ремісія у медицині це період перебігу хронічної хвороби тварини, що характеризується значним ослабленням або зникненням її ознак (симптомів).Ремісії можуть виникати внаслідок циклічності перебігу захворювання; спонтанно (наприклад, при сечокам'яній хворобі); в результаті лікування. Залежно від ступеня зменшення суб'єктивних і об'єктивних ознак хвороби розрізняють повні та неповні ремісії. Повні ремісії в одних випадках (наприклад, при лімфогранулематозі) тривають місяцями і роками, в інших нестійкі й швидко змінюються новим загостренням (рецидивом) хвороби. При повних ремісіях також зберігаються деякі ознаки захворювання, тому в багатьох випадках слід продовжувати підтримуючу терапію.

В інших випадках багаторічні повні ремісії важко відмежувати від практичного одужання.

2.2 Вплив пухлин на організм

Доброякісні пухлини впливають на організм або тканини в основному місцево. Виникнувши в зоні життєве важливих органів і збільшуючись, вони можуть здавлювати тканини органу і порушувати його функцію. Злоякісні пухлини небезпечніші, ніж доброякісні. Навіть при незначних розмірах вони серйозно порушують життєдіяльність організму, а при тривалому розвитку приводять до загального виснаження і інтоксикації (кахексії). Це відбувається тому, що такі пухлини, володіючи інфільтративним зростанням, руйнують навколишні тканини в місці первинного вогнища і в зоні розвитку метастазів, в результаті виникають некроз тканини, крововиливу.

Виразки і розпад злоякісної пухлини представляють до того ж сприятливий грунт для розвитку вторинної інфекції, що у свою чергу підсилює інтоксикацію, обумовлюючи порушення функцій життєве важливих органів. Пухлини, що характеризуються швидким зростанням, споживають велику кількість живильних речовин (глюкози, білків і ін.). Все це приводить до загального пригноблення організму, пониження апетиту і виснаження. При діагностиці новоутворень необхідно враховувати особливості клінічних показників крові. Саркоматозні пухлини характеризуються високим лейкоцитозом, регенеративним зрушенням в лейкоцитарній формулі (нейтрофілією) і в більшості випадків лимфоцитонемією і моноцитозом.

2.3 Діагностика пухлин

Рання діагностика важлива при всіх новоутвореннях у тварин. При різних захворюваннях органів і тканин в першу чергу виключають новоутворення. Дійсні пухлини необхідно відрізняти від припухлостей, які є симптомами таких захворювань, як кісти, гематоми, грижі, набряки, водянки, лімфоекстравазати, і різних запальних процесів.

За клінічним перебігом новоутворення поділяють на доброякісні і злоякісні. Доброякісні пухлини утворені клітинними елементами значного ступеня зрілості; такі пухлини характеризуються порівняно повільним експансивним ростом, вони не проростають у тканини і органи, а тільки розсовують їх; нерідко доброякісні новоутворення оточені капсулою.

Доброякісні пухлини не дають метастазів і не спричинюють клінічно виражених змін загального стану тварини. Такі пухлини порівняно легко відокремлюються від прилеглих тканин, у зв'язку з чим можливе їх радикальне видалення з наступним повним видужанням тварини. До доброякісних пухлин відносять фіброму, ліпому, папілому, аденому, міому тощо. Злоякісні пухлини характеризуються проростанням прилеглих тканин (інфільтративним ростом) у різних напрямах. Важливою особливістю злоякісного росту є метастазування -- перенесення пухлинних клітин кров'ю або лімфою в інші ділянки тіла тварини, де вони дають початок росту нових пухлин. Імплантаційні метастази виникають під час тертя роз'їденої поверхні злоякісної пухлини з сусідніми ділянками, шкіра яких зазнає мацерації. У такий спосіб, наприклад, виникають пухлини промежини при первинних новоутвореннях хвоста.При злоякісних пухлинах розвивається прогресуюче схуднення -- кахексія. Після видалення злоякісних пухлин у зв'язку з інфільтративним ростом та метастазуванням часто виникають рецидиви. Серед злоякісних пухлин поширені рак, або карцинома (пухлина епітеліального походження), та саркома (пухлина, яка складається з недиференційованих незрілих сполучнотканинних клітин)

При обстеженні хворої тварини з підозрою на пухлину як внутрішніх органів, так і зовнішніх покривів перш за все слід з'ясувати: - чи є пухлина у хворого тварини дійсним новоутворенням, припухлістю або симптомом іншого захворювання; - доброякісна вона або злоякісна; чи є найближчі (реґіонарні лімфатичні вузли) або віддалені метастази пухлини; - можливість подальшого розвитку пухлини і долю тварини. При діагностиці новоутворення необхідно зібрати анамнез, з'ясувати час появи пухлини і швидкість її росту. Обстеження ураженої області потрібно починати з огляду. Під час огляду часто вдається виявити припухлість, асиметрію і ряд інших симптомів, характерних для різних новоутворень (пухлини шкіри, м'яких тканин і ін.). При пальпації пухлини можна отримати цінні відомості про її межі, консистенцію, взаємини з навколишніми тканинами і органами, флюктуацію, болючість і підвищенні місцевої температури тіла. У дрібних тварин пальпацією вдається виявити пухлини органів черевної порожнини, які виявляються у вигляді щільних горбистих болючих вузлів різної величини. Перкусія і аускультація застосовуються в плані загального клінічного обстеження тварини з пухлиною.

Широко застосовуються лабораторні методи дослідження: імунологічні, біохімічні. Наявність прихованої крові у виділеннях хворих тварин (у калі, сечі) - частий симптом новоутворень шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи. При злоякісних новоутвореннях, особливо внутрішніх органів, можуть спостерігатися показника прискорення гемоглобіну, ШОЕ, зниження білірубіну, кількості еритроцитів, гіпопротеїнемія, порушення співвідношення білкових фракцій і ін. Із спеціальних методів діагностики найбільш поширені рентгенологічні (для діагностики пухлин скелета). Останніми роками широко використовується УЗІ (ультразвукове дослідження), в основному для діагностики пухлин печінки, поразок селезінки, нирок, сечового міхура, легенів і інших органів.

Так виглядають ОАК та БХК онко хворої собаки(пудль,15років,онко молочних пакетів) до операції, та через рік після:

2.4 Лікування при новоутвореннях

Загальні принципи лікування. При доброякісних пухлинах, доступних для радикального видаленні хірургічним шляхом) прогноз сприятливий; локалізація таких пухлин у внутрішніх органах, особливо у важкодоступних для хірургічного втручання місцях, робить прогноз несприятливим. При злоякісних пухлинах сприятливий прогноз можливий лише на початку захворювання (рання діагностика!); у разі наявності метастазів і значної інфільтрації прилеглих тканин прогноз несприятливий. Основним методом лікування пухлин с їх видалення хірургічним шляхом. Пухлину відокремлюють у межах неушкоджених тканин (принцип абластики) з таким розрахунком, щоб не занести в рану пухлинних клітин. Шкіру навколо пухлини розтинають скальпелем; глибші шари рекомендується роз'єднувати тупим способом, який можна поєднувати з підшиванням (накладанням лігатур з наступними розрізами), особливо в небезпечних щодо кровотечі місцях. Ефективним є хірургічне втручання, коли пухлину вилущують разом із капсулою, що її оточує. Операцію закінчують накладанням швів.Хіміотерапевтичне лікування пухлин полягає у використанні лікарських засобів, що вибірково діють на пухлинні клітини (ембіхіну, сарколізину, допану тощо).Позитивні результати отримують, використовуючи препарати цитостатичної дії (метотрексат, меркаптопурин, циклофосфан та ін.).При лікуванні папілом і фібром непогані результати дає застосування патогенетичної й тканинної терапії. Внутрішньовенне введення великій рогатій худобі 0,5 -- 1 % розчину новокаїну в дозі 40 -- 80 мл з повторенням через 5 -- 6 діб зумовлює зникнення папілом у 50 - 70 % випадків вже через 2 -- 3 тижні. Застосовують також тканинні препарати з селезінки, печінки тощо (3 -- 5 ін'єкцій).

- Хіміотерапія. Це лікування злоякісних пухлин лікарськими засобами, що вибірково діють на пухлинні клітки. У нашій країні синтезовані і застосовуються ембіхін, новембіхін, допан (при лімфогранулематозі і хронічному лейкозі), омаїн (при раку шкіри), сарколізин (при остеосаркомах, ангіоендотеліомах і ін.), а також ряд інших препаратів.

- Гормонотерапія. Це лікування гормонами. Зміна гормонального стану організму введенням великих доз гормону протилежної підлоги може створити умови для затримки або зворотного розвитку пухлини. Практичне застосування в клініці знаходять жіночий статевий гормон (сінестрол) при раку передміхурової залози і чоловічий статевий гормон (метилтестостерон, тестостерон-пропіонат) при раку молочної залози. У ветеринарії гормонотерапія пухлин поки не набула поширення. Комбіноване лікування.

Коли хворому тварині застосовують декілька методів, говорять про комбінований метод. [9]

РОЗДІЛ 3

3.1 Матеріали та методи дослідження

За результатами обстежень хворих собак відмічались зміни загального стану тварин, показники температури тіла, пульсу, дихання та стадії розвитку пухлини. Крім клінічних проводили лабораторні дослідження крові здорових та хворих тварин віком від 5 до 8 років, порід німецька вівчарка, боксер, бульдог, спанієль. Нами було проведено дві серії дослідів. Найчастіше у собак, які увійшли до дослідних, вражалася слизова оболонка ясен, щік, язика, губ, шкіра повік. Зазвичай папіломи мали широку основу і зернисту поверхню, нагадуючи собою ягоди ожини. В області шиї, плеча, попереку нерідко спостерігали папіломи діаметром 3-4 см і сиділи на міцній ніжці. Для вивчення порівняльної ефективності різних методів лікування нами, за принципом аналогів, було сформовано дві групи тварин по 4 у кожній, хворих на папіломатоз.

Тваринам першої дослідної групи, вводили тканинну суспензію, виготовлену з аутогенних папілом. З цією метою у хворої тварини зрізали ножицями декілька папілом, що добре сформувалися, вагою 2,5-3 г, промивали їх фізіологічним розчином хлориду натрію і розтирали у фарфоровій ступці. Однорідну масу, що утворилася, розбавляли 15-20 мл фізіологічного розчину і додавали 100000 ОД пеніциліну. Отриманий таким чином екстракт, розливали по флаконах і стерилізували шляхом автоклавування 1 годину при температурі 120 С. Отриману тканинну суспензію ін'єктували під шкіру в область лопатки. При необхідності через 2 тижні ін'єкцію повторювали.

3.2 Лікування собак, хворих на папіломатоз

Для вивчення порівняльної ефективності різних методів лікування нами, за принципом аналогів, було сформовано дві групи тварин, хворих на папіломатоз по 4 собаки в кожній. Тваринам першої дослідної групи, вводили тканинну суспензію, виготовлену з аутогенних папілом. З цією метою у хворої тварини зрізали ножицями декілька папілом, що добре сформувалися, вагою 2,5-3 г, промивали їх фізіологічним розчином хлориду натрію і розтирали у фарфоровій ступці. Однорідну масу, що утворилася, розбавляли 15-20 мл фізіологічного розчину і додавали 100000 ОД пеніциліну.

Отриманий таким чином екстракт, розливали по флаконах і стерилізували шляхом автоклавування 1 годину при температурі 120 С. Отриману тканинну суспензію ін'єктували під шкіру в область лопатки. При необхідності через 2 тижні ін'єкцію повторювали. Бородавки з добре вираженими ніжками швидко зморщуються і легко відриваються; повне одужання наступало через 16-26 днів. При використанні для лікування собак препарату ронколейкін 15мг/кг, 9 ін'єкції на курс лікування, через 24 години, були отримані позитивні зміни, кінцевим результатом яких стало повне одужання всіх тварин. Результат одужання ми враховували за умов повного зникнення папілом. Перші клінічні ознаки зникнення папілом стали виникати на 5 - у добу, тобто після третьої ін'єкції ронколейкіну.

Насамперед вони виявлялися у вигляді зникнення ворсинок на вершині папілом. Поверхні папілом ставали гладенькими. Всі без винятку папіломи були блідого кольору. Рожевий відтінок зникав. Найдрібніші папіломи зникли. На їх місці спостерігалася рівна, без видимих змін, здорова тканина. На п'яту добу дрібні і середні папіломи зникли повністю. В ротовій порожнині залишалися слабко виражені папіломи на місці великих. Після дев'яти днів використання ронколейкіну на слизовій оболонці ротової порожнини спостерігалися тільки залишки найбільших папілом у вигляді незначних ущільнених горбків блідого кольору. Після останньої ін'єкції ронколейкіну повністю зникли останні ознаки папіломатозу. Курс лікування - дев'ять днів ін'єкцій, плюс два дні спостережень, разом 11 днів. Таким чином, на підставі отриманих даних, щодо застосування запропонованих схем лікування собак, хворих на папіломатоз, дозволяє судити про правильність обраного лікування.

3.3 Розрахунок економічної ефективності

Тваринам першої дослідної групи вводили тканинну суспензію, виготовлену з аутогенних папілом.

1. Фізіологічний розчин 200 мл вартістю 11 грн 70 коп витрачено 200 мл на суму 11 грн 70 коп;

2. Пеніцилін витрачено 1 флакон 1 г вартістю 8 грн 50 грн витрачено 4 флакони вартістю 34 грн;

3. Шприци 36 шт об'ємом 10,0 - вартістю 4 грн на суму 144 грн.

Таким чином у першій дослідній групі вартість препаратів на період лікування склала 189 грн 70 коп. На одну тварину 47 грн 42 коп. При лікуванні тварин другої дослідної групи використовувалися наступні препарати:

1. Ронколейкін - 1 ампула вартість 170 грн (витрачено 8 ампул) - вартість 1360 грн;

2. Шприци 36 шт об'ємом 10,0 - вартістю 4 грн на суму 144 грн.

Вартість препаратів по групі склала: 1504грн На одну голову 376 грн

Таким чином економічна ефективність проведеного лікування склала:

Э 1 = 189,70 - 47,42

Э 2 =1360,00 - 376,00.

Висновки

1. Пухлини серед обстежених собак представлені в 29,63% папіломами, в 18,52% - карциномами молочної залози та фібросаркомами, відповідно, в 14,81% злоякісними меланомами, 11,11% - фібромами і в 7,41% аденомами.

2. Папіломи здебільшого локалізувалися на слизовій оболонці ясен, щік, язика, губ та шкірі повік. В області шиї, плеча попереку діаметр папілом становив 3-4 см.

3. Більш схильними до папіломатозу виявилися боксер, німецька вівчарка, спанієль та бульдог у віці старше 5 років.

4. Суспензія приготовлена з аутоімунних папілом дозволяє досягти видужання на 16-26 добу.

5. Внутрішньовенне застосування препарату ронколейкін в дозі 15мг/кг, 9 ін'єкції на курс лікування, через 24 години дозволяє досягти видужання на 11 добу.

Список використаної літератури

1) Ваганова И.Ю., Юрченко А.Е. Некоторые аспекты течения и лабораторной диагностики заболеваний кожных покровов у домашних животных. // Матеріали 5 міжнародної науково-практичної конференції Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин?. - Київ. - 2000. - С.24 - 26.

2) Величко С.В., Кладницька Л.В., Авраменко І.В. Диференціальна діагностика новоутворень статевої системи у сук різних вікових категорій. // Матеріали конференції. // Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин?. - Київ, НАУ. - 2002. - С.13 - 17.46

3) Власенко В.М., Тихонюк Л.А., Рубленко М.В. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія. - Біла Церква, 2006.

4) Гаранин Д.В., Фролов В.М. Наш опыт лечения рака щитовидной железы у собак. // Матеріали 1 міжнародної науково-практичної ветеринарної конференції з проблем дрібних тварин. - Одеса. - 2002. -50 с.

5) Доктор ветеринарних наук, професор Скрипка М. В. «Ветеринарна онкоморфологія» 2012.-3-22с.

6) Заїка Л.А., Болсунова О.І., Потопальський А.І., Погурський І.Г. Вивчення імунотропної дії анти вірусного та протипухлинного препаратуізатізон. // Матеріали конференціїЇПроблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин?. - Київ, НАУ. - 2002. -25 - 27 с.

7) Локес П.І., Стовба В.Г. Каришева Л.П. Ультразвукова діагностика у ветеринарній медицині дрібних тварин. - Полтава. - 2005. - 71 с.

8) Навчальний довідник - НМЦ, 2006.-29-42 с.

9) Онкология собак и кошек 2017.-110-118 с.

10) Онкологические заболевания мелких домашних животных 2003.-227-236 с.

11) Петренко О.Ф та ін.«Хірургія ветеринарної медицини».-К.:Вища освіта, 2005.- 399

12) Потопальський А.І., Лозюк Л.В. Ізатізон - перспективнийпротивірусний, імуномоделюючий і протипухлинний препарат. Матеріали конференції. Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин. - Київ, НАУ. - 2002. - С.72 - 74.

Размещено на Allbest.ru