Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет агротехнологій

Реферат

З дисципліни «Тваринництво»

На тему: «Породи великої рогатої худоби»

Андрєєв В.О.

Миколаїв - 2019



Зміст

Вступ

1. Поняття про породи, лінії, родини

2. Особливості екстер'єру, інтер'єру та конституції худоби різних напрямів продуктивності

3. Класифікація ВРХ

4. Біологічна і технологічна оцінка основних світових порід та порід, які розводять в Україні

4.1 Породи молочного напряму продуктивності

4.2 Породи комбінованої (подвійної) продуктивності

4.3 Породи м'ясного напряму продуктивності

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Скотарство - провідна галузь тваринництва, що зумовлюється відносно високою питомою вагою молока та яловичини в структурі тваринницької продукції. В Україні на початок 2010 р. у господарствах усіх категорій власності поголів'я великої рогатої худоби становило 4,83 млн голів, у тому числі 2,74 млн корів. Для порівняння - поголів'я свиней становило 7,58 млн, овець і кіз - 1,83 млн голів.

У структурі тваринницької продукції від галузі скотарства одержують 99% молока і близько 25% м'яса. Необхідно зазначити, що після забою тварин використовують практично всі одержані продукти: кров, травний канал, жирові відкладення на внутрішніх органах ендокринні залози, з яких виготовляють цінні лікарські препарати. Із вмісту травного каналу виготовляють вітамінну продукцію для птахівництва і свинарства, а травний канал використовують як сировину для ковбасної промисловості. Внутрішнє сало використовують для виготовлення парфумів та високоякісного мила, а кістки після обвалювання туш - для виготовлення м'ясо-кісткового борошна та іншої продукції, тобто, використовують майже всю масу органічної речовини тіла тварини. порода продуктивність біологічний м'ясний

Завдяки наявності багатокамерного шлунка, велика рогата худоба є основним утилізатором відходів рослинництва, частка яких становить 2/3 органічної речовини, що не використовує людина. Худоба може споживати значну кількість грубих і соковитих кормів (до 100 кг на добу) й ефективно їх переробляти з великим коефіцієнтом корисної дії у високопоживні для людини продукти харчування. За оцінками американського вченого К. Еклиза, кожна тонна гною, внесеного в грунт, забезпечує підвищення врожайності в середньому на 5 доларів залежно від його родючості та норми внесення.



1. Поняття про породи, лінії, родини

За сучасним визначенням, порода - це створена працею людини численна група свійських тварин спільного генетичного кореня, які передають спадково- цінні господарсько-біологічні особливості й характеризуються певним типом, що еволюціонує відповідно до економічних вимог соціальної епохи. Економічний фактор є вирішальним в установленні певного породного типу тварин.

Необхідно зазначити, що порода - категорія динамічна, вона змінюється залежно від економічних вимог суспільства. Це необхідно пам'ятати, оскільки із зміною вимог змінюються й напрями в селекції порід тварин. Показова щодо цього історія роботи з м'ясними породами.

Розрізняють константність і пластичність порід. Константність породи забезпечується племінною роботою, яка нагромаджує з покоління в покоління однотипні якості тварин, закріплює високу продуктивність окремих індивідуумів і перетворює її в характерну особливість породи. Константність породи охоплює екстер'єрно-конституціональні і продуктивні ознаки. Тому тварин, виходячи з цих ознак, за результатами бонітування поділяють на класи.

Константність породи відносна, вона підтримується добором і підбором. Пластичність породи дає їй можливість пристосовуватися до різних умов і є фактором подальшого прогресу. Вона зумовлена внутрішньо-породними типами. Так, симентальська порода має ряд типів. Тварини цих типів міцної конституції придатні для племінної роботи за умов різних природно-економічних зон, характеризуються досить високою м'ясною та молочною продуктивністю.

Пластичність породи, наявність у ній тварин кількох внутрішньо-породних типів дає змогу уникнути перерозвиненості організмів. Уведення в стадо тварин іншого типу достатнє для їхнього виправлення. М. Ф. Іванов зазначав, що мінливість і пластичність породи є важливою її якістю, основою дальшого прогресу породи. Структура породи має свою систему. Породи створюються з породних груп, які є початковою стадією становлення породи. Цілком сформована порода складається з відрідь (зональних типів), внутрішньо-породних типів, ліній та родин.

Визначальними у формуванні зонального типу (відріддя) тварин є економічні фактори; нерозривно з ними пов'язані фактори фізико-географічні(грунт, тепло, волога, світло). Останні, як і поживні речовини, що їх постачає грунт рослинам, відносять до важливих елементів розподілу породи на зональні типи, які є складовими частинами порід великого поширення. Так, серед української червоно-рябої молочної породи виділено зональні типи України: лісостепу, степу, передгірної та гірської зон Карпат.

Практика свідчить, що ізольовано вести племінну роботу з окремими відріддями худоби дуже складно. Часто для використання ефекту гетерозису застосовують гетеро-екологічний підбір.

Внутрішньо-породний тип визначається конституціональними особливостями тварин і їхнім зональним виробничим типом. Внутрішньо-породні типи тварин - обов'язкові структурні одиниці, з якими працює селекціонер у процесі удосконалення породи. Виділення тварин бажаних типів - основна робота селекціонера, яку він проводить з метою удосконалення породи або окремих стад.

Однотипність тварин вважають добрим показником відселекціонованості неплемінних стад. У племінних же стадах різноманітність тварин за типом створює добрі умови для добору і підбору.

Лінією називають високопродуктивну групу племінних тварин, які походять від видатного родоначальника і подібні до нього за конституцією й продуктивністю.

Цей метод розведення дуже поширений у зарубіжних країнах. У Америці та країнах Західної Європи його розглядають як метод спорідненого розведення.

Родина - це група цінних маток, які походять від видатної родоначальниці і характеризуються певними якостями, що стійко передаються спадково. Родини найчастіше мають внутрішньогосподарське значення, а окремі видатні родини - і загально-породне.

Відріддя, внутрішньо-породні типи, лінії, родини утворюють складну структуру породи. Значення її - комплексна оцінка порід і використання всіх доступних методів удосконалення господарських корисних ознак. Складність живого організму, успадкування ним якостей батька, матері і віддаленіших предків змушують селекціонерів вести поглиблену роботу з усіма зазначеними структурними одиницями. Отже, в арсеналі селекціонери є важливі апробовані методи, користуючись якими можна удосконалювати як окремі стада, так і породу в цілому.

Створюється і підтримується структура порід системою планових заходів. Лінії створюються й апробуються в племзаводах і племрепродукторах; маточні родини - в усіх господарствах; внутрішньопородні типи в усіх господарствах. Але в стадах племінних господарств у цьому доцільніше мати різнотипних тварин, а в товарних - тварин, добре відселекціонованих за типом. сільськогосподарський худоба молочний м'ясний



2. Особливості екстер'єру, інтер'єру та конституції худоби різних напрямів продуктивності

Екстер'єр - це вчення про зовнішні форми тварин у зв'язку з їхньою конституціональною міцністю і господарською цінністю. Екстер'єр худоби різних напрямів продуктивності має свої особливості. Вираженість тих чи інших статей у тварин залежить від їхньої статі та продуктивності. Так, голова у корів легша і дещо довша, ніж у бугаїв. У тварин молочних порід вона порівняно легша, ніж у представників порід подвійної продуктивності. У м'ясної худоби голова невелика, широка й трохи вкорочена в лицевій частині черепа. Надмірно вузьку і довгу голову звичайно спостерігають у перерозвинених тварин ніжної конституції.

Шия у бугаїв порівняно коротка з дуже розвиненими м'язами. У молочної худоби вона довша, ніж у тварин порід подвійної продуктивно особливо м'ясних. Довга і вузька шия з вирізом у верхній частині свідчить про перерозвиненість тварин, а тому вважається небажаною. Складки шкіри внизу шиї (підгруддя) добре розвинені в тварин порід подвійної продуктивності.

Холка може бути високою і низькою, короткою і довгою, вузькою і широкою. Бажано, щоб у тварин молочних порід та порід подвійної продуктивності вона була широкою, довгою й рівною. У м'ясної худоби холка низька і широка, іноді роздвоєна. Висока гостра холка є показником слабкого розвитку переднього пояса тварин.

Спина в тварин усіх порід має бути відносно широкою й рівною. Вирівняна спина свідчить про міцність опорно-сухожильного апарату, а провисла (особливо в молодих тварин) - про слабкість конституції.

Поперек, як і спина, повинен бути широким і рівним.

Крижі (круп) утворюється крижовою кісткою, кістками таза та першими хвостовими хребцями. У худоби розрізняють крижі: прямі, трохи підняті та звислі; довгі й короткі; вузькі та широкі; округлі, дахоподібні. Бажано, щоб у худоби всіх порід вони були довгі, прямі й широкі. Особливу увагу важливо звертати на ширину тулуба тварини в кульшових суглобах, оскільки широкий таз позитивно корелює з високою молочною продуктивністю. Крім того, якщо таз широкий, то створюються сприятливі умови для проходження плода через родові шляхи матері.

Черево є складовою середньої третини тулуба, розвиток якої пов'язаний з травленням у тварин. Розрізняють черево добре і погано розвинене; підтягнуте й занадто відвисле, або "сінне", причому як підтягнуте, так і відвисле черево небажане. Середня третина в м'ясної худоби значно коротша, ніж у тварин подвійної продуктивності, а особливо молочних.

Кінцівки повинні бути правильно й широко поставлені. Вузька і слонова їхня постава, а також шаблистість небажані для будь-якої тварини. Тварин із слоновою поставою кінцівок, особливо бугаїв, не можна використовувати для племінних цілей, оскільки це може бути пов'язане з успадкуванням захворювання під назвою спастичний (або спазматичний) ламінітяке передається потомству. Таких тварин, особливо бугаїв, рано вибраковують із племінного використання, бо в них атрофуються задні кінцівки. При цьому тваринам важко підніматись й рухатися. Слабкість кінцівок свідчить про те, що скелет тварини слабкий.

Статеві органи мають бути добре розвинені, що є показником нормальної відтворної функції і функції ендокринної системи.

Вим'я оцінюють за його об'ємом, співвідношенням чвертей, розвитком дійок та прикріпленням до тулуба. За формою розрізняють вим'я ванноподібне, чашоподібне, округле, козине й примітивне. Найбажаніша ванно- та чашоподібна форма. Вим'я такої форми щільно прилягає до тіла, з великим запасом, рівномірно розвиненими частинами, з оптимально і широко розставленими дійками. Козине характеризується недорозвиненням передніх часток.

Ю.Ф. Лиску розглядав інтер'єр як мікроекстер'єр тварин.

Серед численних показників інтер'єрної оцінки практичне значення мають: пульс, дихання, кров, розвиток і функції окремих органів і тканин. Частота пульсу (частота скорочень серця за 1 хв) у корови - 50-70 разів. Частота серцебиття залежить від стану організму, положення тіла, періоду травлення, стану нервової системи. Тваринам властиві свої оптимальні межі частоти дихання за одиницю часу. Середня кількість дихальних рухів за І хв у великої рогатої худоби - 3 0-30. Частота дихання залежить від інтенсивності обміну речовин - вона збільшується від підвищення навколишньої температури. Молоді тварини дихають частіше.

Важливий інтер'єрний показник - кров. Найчастіше визначають вміст у ній формених елементів - еритроцитів і лейкоцитів, гемоглобіну, лужного резерву, глютатіону, білка й білкових фракцій, ліпідів, цукру, кальцію та ін. Встановлюють також групи крові. У результаті реакцій еритроцитарних антигенів з антитілами сироватки крові інших тварин було встановлено систему груп крові у великої рогатої худоби. Кількість груп крові в системі пов'язана з кількістю антигенних факторів, які формують систему. Нині виявлено 12 систем груп крові. Знання груп крові використовують у практиці для встановлення походження тварин, ранньої діагностики плодючості телиць із двійнят різної статі та для виявлення деяких хвороб молодняку.

Конституція - це сукупність найважливіших морфологічних і фізіологічних особливостей організму як цілого, зумовлених спадковістю, мовами розвитку, характером продуктивності та здатністю організму відповідним чином реагувати на зовнішні подразники.

У 1874 р. П.М. Кулешов вивчаючи розвиток шкіри, підшкірної сполучної (жировий шар) і м'язової тканин, кістяка та внутрішніх органів у корів молочного, м'ясного і робочого напрямів продуктивності встановив, що для тварин молочного типу характерні тонкі шкіра й скелет, слабо розвинені підшкірна сполучна тканина й м'язи та добре розвинені внутрішні органи (органи травлення, легені, серце тощо). У тварин м'ясного типу шар власне шкіри тонкий, підшкірна сполучна тканина й м'язи розвинені добре, скелет тонкий. Проте органи травлення розвинені значно слабше, ніж у тварин молочного й робочого типів.

На основі цих досліджень П.М. Кулешов виділив чотири типи конституції:

- грубий,

-ніжний,

-щільний,

- рихлий.

У тварин грубої конституції дуже добре розвинена шкіра, скелет грубий, масивний; мускулатура досить об'ємна, але слабко пронизана сполучною й жировою тканинами; жировий шар розвинений слабко. Тварини грубого типу конституції погано пристосовані для виробництва молока й повільно відгодовуються. Груба конституція сприяє розвитку робочої продуктивності. Грубий тип конституції характерний для сірої української худоби та тварин деяких аборигенних порід і відрідь.

Ніжна конституція протилежна грубій. Тварини цього конституціонального типу мають: тонку, складчасту, покриту коротким, ніжним, рідким волосом шкіру, яка легко відтягується; тонкий скелет; легку невелику голову; тонкі кінцівки й хвіст. Ніжна конституція характерна для худоби спеціалізованих молочних, рідше - м'ясних порід. Проте ніжність не повинна переходити в ослабленість (перерозвитість).

Щільна (суха) конституція проявляється в недостатньому розвитку сполучної тканини та жирових відкладень під шкірою і на внутрішніх органах; у щільних, сухих м'язах; чітко окреслених суглобах; компактному, збитому тулубі. Щільна конституція сприятлива для діяльності молочної залози. Тварини цього конституціонального типу добре пристосовуються до різних умов навколишнього середовища. До них відносять худоба симентальської, швіцької та інших порід комбінованого напряму продуктивності.

Рихла (сира) конституція - протилежна щільній. Вона проявляється у доброму розвитку підшкірної і жирової тканин, значних жирових відкладеннях між м'язами та на внутрішніх органах, масивному широкому тулубі. Такі тварини відзначаються високими відгодівельними якостями й скороспілістю. Рихла конституція властива здебільшого великій рогатій худобі спеціалізованих м'ясних порід.

М.Ф. Іванов доповнив поняття про типи конституції П.М. Кулешова типом міцної конституції, близьким за своєю характеристикою до щільного. Тварини цього конституціонального тилу не мають ознак ніжності й рихлості і водночас не мають чітко виражених ознак грубості. У них міцний, сильний (але не грубий) скелет середньої тонкості, цупка шкіра, помірно розвинена підшкірна й жирова тканина; вони відзначаються бадьорим, здоровим виглядом і здатністю добре протистояти хворобам. Міцна конституція, яка зумовлює звичайно добрий стан здоров'я і витривалість особини, бажана для всіх племінних тварин.



3. Класифікація ВРХ

За зоологічною класифікацією велика рогата худоба належить до типу хордових, підтипу черепних або хребетних, класу ссавців, підкласу плацентарних, ряду парнокопитних, підряду - жуйних, родини - порожнисторогих, роду биків, виду європейський тур (предок великої рогатої худоби) чи свійські тварини. При встановленні походження краніологічній класифікації великої рогатої худоби приділяється важливе значення. Вчені Боянус (1828), Рютимейер (1862), Вилькенс (1876), Нільсон (1848), М.М.Колесник (1936) розробили краніологічну класифікацію типів худоби, якою користуються й тепер. Це типи: Bosprimigenius, Bosbrachyceros, Bosfrontosis, Bosbrachycephalus, Bossondaicus. Надалі багато вчених уточнювали зазначену класифікацію. Багато уваги у своїх дослідженнях краніологічному методу приділяли Є.А. Богданов(1913), Ю.Ф. Лискун (1949) та ін.

Тип Bosprimigenius(довгоголовий) характеризується подовженим черепом. Тому широтні проміри порівняно малі. Від очей до кінця морди череп поступово звужується. Приплюснутойлоб має меншу відносну довжину, лицева частина черепа розвинена краще. Потиличний гребінь прямий, кістяні стержні рогів відходять прямо від черепа, а не від особливих колонкоподібних виростів, як у типу Bosfrontosis. До цього типу відносять багато порід худоби, насамперед молочного напряму - чорно-ряба, червона степова, голшинська. англерська, а також комбінована сіра українська та ін.

Тип Bosbrachyceros(короткорогий) має лоб довгий і порівняно широкий, лицеву частину не таку довгу, як у Bosprimigenius. Роги відходять прямо від черепа. Потиличний гребінь із значним виростом. Очні ямкидуже випуклі. Роги короткі. До цього типу відносять швіцьку та споріднені з нею породи - лебединську, буру карпатську, костромську, а такожджерсейську та ін.

Тип Bosfrontosis(лобастий) має характерний довгий і широкий лоб. Роговістержні знаходяться на колонкоподібних виростах черепа. До цього типувідносять симентальську та споріднені з нею породи - монзельярдську, сичівську тощо.

Тип Bosbrachycephalus(короткомордий) характеризується укороченою лицевою частиною черепа. За типом рогових стержнів, потиличного гребеня, лоба нагадує Bosbrachyceros. Відносять, в основному, м'ясні породи- герефордську, шортгорнську, абердин-ангуську та ін.

ТипBossondaicus(тип монгольської худоби) відрізняється довгою і головою, ввігнутим потиличним гребенем, випуклими очними Роги вигнуті в одній площині, мають форму півмісяця. Лоб вдавлений. До цього типу відносять калмицьку, монгольську породи.

За напрямом продуктивності велику рогату худобу поділяють на молочні (українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, чорно-ряба, українська червона молочна, червона степова, голштинська, білоголова українська, джерсейська та ін.); комбіновані (симентальська, швіцька, лебединська, бура карпатська, пінцгау, сіра українська тощо) та м'ясні породи (герефордська, шортгорнська, санта-гертруда, українська м'ясна, волинська, поліська, південна, симентальська м'ясна та ін.). М'ясні породи, в свою черг)'.

Породи також поділяють на чотири групи: британські (герефордська, шортгорнська, абердин-ангуська, галловейська тощо), великорослі франко-італійські (шароле, лімузинська, кіанська та ін.); вітчизняні (українська м'ясна, волинська, поліська, південна, симентальська м'ясна) та американські породи (санта-гертруда, брафорд, чарбрей, барзона тощо).

За ареалом поширення породи поділяють на глобальні (чорно-рябі, червоно-рябі, сименталізовані, червоні, бурі, м'ясні) та локальні (білоголова українська, пінцгау, червона польська, лебединська та ін.).



4. Біологічна і технологічна оцінка основних світових порід та порід, які розводять в Україні

Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. У зв'язку з цим було запропоновано декілька класифікацій (зоологічна, географічна та ін.), але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрям продуктивності тварин.

За напрямом продуктивності сучасну велику рогату худобу поділяють на три групи: молочні, комбіновані (молочно-м'ясні і м'ясо-молочні) та м'ясні породи.

До молочних порід, які розводять в Україні, відносяться українська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, українська червона і бура молочні, чорно-ряба, червона степова, голштинська, голландська, білоголова українська, червона польська, айрширська, джерсейська, червона датська, англерська; до комбінованих - симентальська, швіцька, лебединська, бура карпатська; до м'ясних -- абердин-ангуська, герефордська, кіанська, шаролезька, лімузинська, санта-гертруда, сіра українська, симентальська м'ясного напряму, менанжу, українська м'ясна, волинська, поліська, південна м'ясні.

4.1 Породи молочного напряму продуктивності

Голландська порода - одна із стародавніх заводських порід молочного напряму продуктивності. Виведена в Голландії внаслідок довготривалого поліпшення місцевої голландської худоби цілеспрямованим відбором та підбором тварин за молочною продуктивністю за умов доброї годівлі (пасовища, зелені корми) та належного утримання. Сучасний тип голландської породи сформувався на початку XX ст., коли стали застосовувати комплексну оцінку тварин за продуктивністю і міцністю конституції. Голландська худоба характеризується великими розмірами, міцною конституцією та кістяком, добре розвиненою мускулатурою, гармонічною будовою тіла. Основні проміри дорослих корів становлять: висота в холці -130-134 см, коса довжина тулуба - 170-180 см, обхват грудей - 195--200 см, обхват п'ястка - 19-20 см. Середня маса тіла корів у Голландії 550-600 кг, бугаїв - 800 -1000 кг, новонароджених телят - 36-42 кг. Середньорічний надій - 5000-5500 кг молока, а в кращих господарствах 9000-10500 кг з високим вмістом жиру (3,9-4,0% і вище). Вміст білка у молоці - 3,3-3,6%. Тварини характеризуються доброю скороспілістю і високими м'ясними якостями. Забійний вихід відгодованих тварин сягає 55-60%. Перший раз телиць осіменяють у віці 14-18 міс. Голландська худоба дуже поширена у світі. В Україну завозилась для поліпшення місцевої худоби та при створенні чорно-рябої породи. Більшість завезених тварин належало до ліній АннасаАдема 30587, ХільтєсаАдема 37910, Рутєса Едуарда 31646, Рудольфа Яна 34558, Ротерда Пауля 36498 та ін.

Чорно-ряба порода. Це високопродуктивна вітчизняна порода молочного напряму створена схрещуванням місцевої худоби, яка розводилась у різних зонах колишнього СРСР, з породами чорно-рябої худоби голландського походження. Затверджена в 1959 р. за рішенням Міністерства сільського господарства колишнього СРСР об'єднанням кількох від-рідь чорно-рябої худоби в одну чорно-рябу породу.

При створенні й формуванні масиву чорно-рябої породи в Україні в різні періоди та відповідних місцях поширення використовували кілька відрідь - голландської, естонської, литовської, чорно-рябої худоби Московської та інших областей. Це призвело до того, що нинішній масив чорно-рябої худоби в господарствах України різноманітний за своєю генеалогічною структурою і не вирівняний за типом.

Конституція чорно-рябої худоби міцна, екстер'єр і тип будови тіла характерний для молочного напряму. Тварини характеризуються добрим здоров'ям та пристосованістю до різних кліматичних зон. Корови великі, з дещо розтягнутим, пропорційно розвинутим тулубом, глибокими середньої ширини грудьми, широким попереком, спиною та крижами. Основні проміри корів: висота в холці - 126-132 см, коса довжина тулуба - 150-165 см, обхват грудей - 180-200 см, обхват п'ястка - 18-20 см. Маса тіла дорослих корів - 450-600 кг, бугаїв - 800-1000 кг, новонароджених телят -30--35 кг. Надій корів у племінних заводах 4000-6000 кг, вміст жиру в молоці - 3,5-3,8%, вміст білка в молоці - 3,3-3,6%. Рекордистки дають до 17517 кг (корова Волга) жирністю 4,2%. За умов інтенсивної відгодівлі тварини мають добрі м'ясні якості і досягають забійного виходу 55-58%. Чорно-ряба худоба вважається найпридатнішою для експлуатації за умов промислової технології.

В Україні створені заводські лінії Кипариса ЛВГ-62, Ветгермана ХГ-24, ДіллеГогфріда КГ-56, Класа КГ-40; Султана ХГ-5, Юліуса ХЧП-28, Дубка КЧП -144 та ін. Чорно-рябу худобу розводять в усіх областях та Автономній Республіці Крим.

Голштинська порода. Ця порода створена в США та Канаді на основі голландської чорно-рябої цілеспрямованим відбором за молочною продуктивністю, типом та розвитком.

Маса тіла голштинських корів - 670-720 кг, окремих тварин - 850-900 кг, бугаїв 1050-1250 кг, новонароджених телят - 40 кг. За екстер'єром рови великі, з довгим тулубом. Масть чорно-ряба і червоно-ряба. Тварини можуть бути також суцільно чорними (червоними) або зовсім білі Груди глибокі, середньої ширини. Голова довга, суха, шия середньої довжини , тонка з дрібними складками. Черево об'ємисте, вим'я велике, прикріплене до черева, кінцівки міцні. Тип конституції міцний.

Білоголова українська порода. Центром формування породи була колонія Голендри Вінницької області, яку створили в 1871 р. переселенці, і з Голландії та Німеччини. Вони завезли сюди худобу гронінгенсь - відріддя голландської породи. Білоголова українська порода - молочна, добре пристосована до місцевих умов Полісся, але вона поступається продуктивністю іншим породам, насамперед чорно-рябій. Тому масив породи різко зменшився, і нині і є локальною породою України, яку необхідно зберегти для сучасної і якісної селекції.

Масть білоголової української породи - чорна і червона білоголова з відмітинами на грудях, череві та кінцівках. Має білу голову з темі колами навколо очей ("окуляри").

Середня маса тіла корів - 450-500 кг, бугаїв - 700-800 кг; молочна явність - 3000-3500 кг. У племінних господарствах надій сягав І500 кг. Використовувалися лінії Жаргуна КК-5, Лимона КК-1 та ін. Генофондні стада породи збережені в дослідному господарстві Гкраїна" Державної агроекологічної академії України.

Червона польська порода. Розводиться у Волинській та Тернопіль-областях. Створена завдяки складному відтворному схрещуванню польської худоби з англерською і червоною датською породами. Тварини червоної польської породи невеликі, маса тіла дорослих корів --450-480 кг, бугаїв 850-900 кг, новонароджених телят - 28-32 кг. Худобу відносять до локальних порід, яку поліпшують методами близькими до удосконалення червоної степової породи.

Англерська (ангельнська) порода. Створена на початку XIX ст. в провінції Ангельн. Тривалий час була відома як ангельська. У 1950 р. їй дали нову назву - англерська. Її вивозили в інші країни, де застовували при утворенні червоної датської, червоної степової, червоної польської та інших порід. Сучасна англерська порода відзначається надоями і вмістом жиру в молоці (4500-5000 кг молока і 4,2-жиру), доброю будовою екстер'єру. Це дає змогу широко використовувати її поряд з червоною датською для поліпшення багатьох червоних . Маса тіла корів - 450-525 кг, бугаїв - 850-950 кг, новонароджених -30-36 кг.



4.2 Породи комбінованої (подвійної) продуктивності

В Україні молочно-м'ясного напряму продуктивності розводять такі як симентальську, швіцьку, лебединську, буру карпатську та пінцгау

Симентальська порода.Сименталізовані породи світу походять від симентальської з Швейцарії, яку туди завезли в середині V ст. н.е. (443 р.)при вторгненні бургундів із Скандинавії.

Назва породи в Швейцарії походить від річки Симма, в долині якої створювалися кращі групи симентальської худоби. Раніше вона називалася бернською (за назвою кантону Берн).

Порода створювалася за умов інтенсивного експорту Швейцарією в і країни світу сиру, яловичини та особливо племінної худоби. Сприятливіші умови, багаті альпійські пасовища, високий попит в інших країнах на племінну худобу впродовж тривалого періоду впливали на специфічного типу симентальської породи. У багатьох євро країнах, у тому числі і в Україні, симентали з комбінованої почали перетворюються в тип худоби з високою молочністю, що призводі до зменшення м'ясної продуктивності.

Оскільки сименталів тривалий час удосконалювали як комбінований відзначалися достатньою молочністю (4500-5000 кг молока,3,8-4,0% жиру), великою масою тіла (повновікові корови 650 кг і більше), високим забійним виходом 55-60%, добрим здоров'ям, відтворною здатністю, прекрасним використанням об'ємистих кормів, цінними м'ясними якостями. На жаль, тварини погано пристосовані до умов промислової технології виробництва молока (нерідко форма вим'я козина, а при безприв'язному утриманні і вільному доступі до кормів швидко жиріють тощо), що зумовило спочатку в Швейцарії, а потім і в інших країнах створення молочного типу схрещуванням сименталів насамперед з червоно-рябою голштинською породою.

Необхідно зазначити, що в Україні був сформований високоцінний тип симентальської худоби. Українські симентали різних регіонів України мають свої продуктивні особливості й серед них є багато корів-рекордисток (Мальвіна ЧС-2115- ІУ-14431-3,94 % жиру при масі тіла 760 кг).

Цінні високомолочні лінії - Мергеля ЧС-266, Марса ЧС-95, Ціпера КС-8 та багато інших тісно пов'язані з генофондом худоби інших держав.

Масть тварин червоно-ряба, полово-ряба, червона, руда, полова. У чистопородних і висококровнихпомісей носове дзеркало, роговий покрив кінцівок і роги забарвлені в білий або рожевий колір. Худоба відзначається добрими адаптаційними якостями.

Швіцька порода. Виведена в Швейцарії чистопородним розведенням місцевої худоби. Основними методами створення породи були цілеспрямований підбір за ознаками міцно/ будови тіла та високої молочної і м'ясної продуктивності.

Тварини мають міцну конституцію, гармонічні форми тіла з негрубим міцним кістяком; добре розвинену мускулатуру; середньої товщини еластичну шкіру; вузьку в носовій і широку в лобній частині голову; короткувату шию; груди широкі і глибокі; кінцівки правильно поставлені, з міцними ратицями. Вим'я велике, правильної форми з циліндричної форми дійками. Маса тіла корів - 600-650, бугаїв - 950-1000 кг, висота в холці - 131-135 см, маса новонароджених телят - 33-40 кг. Масть тварин бура з різними відтінками. Висока молочна продуктивність - 5500-- 6000 кг молока із вмістом жиру 4,0-4,2% та білка - 3,5-3,6% поєднується ч добрими м'ясними якостями, забійний вихід - 55-60%, вихід м'якоті в туші - до 80%.

Швіцька порода, яку розводять в США та Канаді, останні десятиріччя селекціонується в напряму створення спеціалізованого молочного типу. Корови мають добре розвинений кістяк, висота в холці в дорослих тварин -142-145 см, маса - 650-700 кг при задовільній обмускуленості. Молочна продуктивність у середньому за повновікову лактацію знаходиться в межах 6000-7000 кг і більше із вмістом жиру-і білка в ньому відповідно 4,2 і 3,5 %.

В Україні чистопородних швіців розводять в ДПЗ "Михайлівка", "Вездрик" Сумської і "Закарпатський" Закарпатської областей. Найбільше розповсюдження знайшли лінії Мередіана 90287, Концентрата 106157, Мастера 106902, Орегона 086354, Паване 126140493.

Лебедннська порода. Виведена в результаті простого відтворного схрещування сірої української породи з швіцькою та розведенням помісей річних поколінь "у собі". Порода затверджена в 1950 р. Масть -- бура з відтінками від сірої до темно-бурої; маса тіла дорослих корів - 500-5150 кг, у кращих стадах - 600, бугаїв-плідників - 800-1000 кг; висота в холці корів - 130-136, бугаїв-плідників - 143 см. Середня молочна продуктивність сягає 4000--4500, у кращих господарствах - 5000 кг і більше. Рекордистки дають 12000-13000 кг молока із вмістом жиру 4,2-4,3%. Вміст жиру в молоці в середньому 3,8-3,9, у деяких рекордисток - 4,8-9,0%; забійний вихід - 55-60%.

4.3 Породи м'ясного напряму продуктивності

З метою створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства в Україну, починаючи з 1955 p., завезено бугаїв-плідників, маточне поголів'я та глибокозаморожену сперму понад 10 спеціалізованих м'ясних порід. Суттєвий вплив на процес створення нових порід в Україні мали такі імпортні породи, як абердин-ангуська, герефордська, кіанська, шаролезька, лімузинська, сантагертруда та вітчизняна сіра українська.

Абердин-ангуська порода -- виведена в північно-східній частині Шотландії в графствах Абердин і Ангус, які відзначаються сирим і холодним кліматом, горбистим рельєфом, багатими пасовищами. Основою для виведення породи стала місцева пізньостигла чорна комола худоба грубої конституції та робочого напрям}' продуктивності. При створенні абердин-ангусів застосовували тісний інбридинг, ретельно оцінювали екстер'єр тварин, відбирали і добирали тварин за м'ясністю, використовували підсисний метод вирощування молодняку і пасовищне утримання худоби.

Ці тварини, порівняно з іншими породами м'ясного напряму продуктивності, невеликі. Маса дорослих корів - 490-520 кг, бугаїв - 790-1100, новонароджених телят - 25-27 кг, висота в холці корів 115-120, бугаїв - 128-- 130 см. За масою тіла абердин-ангуси значно поступаються іншим м'ясним породам, що є суттєвим і найбільшим її недоліком. Нині з метою збільшення розмірів і молочності абердин-ангусам "приливають" кров симентальської та голштинською порід чорно-рябої масті. Абердин-аніуси мають чорний колір шкіри і волосяного покриву, що сприяє стійкості проти захворювань раком очей та сонячними опіками шкіри вим'я. Молочна продуктивність корів низька - 175-200 кг (1600-1800 кг молока за лактацію).

Порода лімузин користується у світі меншою популярністю. Виведена поліпшенням місцевої аквітанської худоби південно-західної провінції Лімузен, з порівняно суворими зимами, жарким літом й частими сильними вітрами з океану. Вона дещо менша за розмірами від породи шароле. Розведення за умов пасовищного утримання на пагорбномуплоскогір'ї сприяло тому, що лімузинська худоба невибаглива до годівлі і утримання, міцної конституції, але дещо дрібніша шароле дякуючи чому отелення проходить значно легше. Худоба добре акліматизується, легко переносить суворі умови.

Масть лімузинів яскраво- або золотаво-червона, більш світлі, черева. Груди округлі, але недостатньо глибокі; спина дуже широка, з сильно розвиненими м'язами; тулуб добре обмускулений; крижі також добре обмускулені. Кістяк у неї тонкий.

Кіанська порода - одна із стародавніх порід світу. Батьківщина цієї породи - Італія (долина Валь-ді-Кіана).Кіанська порода як і романйольська та маркіджанська споріднена із сірою степовою худобою. Основні її позитивні якості - винятково висока енергія росту, особливо в молодому віці, скороспілість, велика жива маса, відмінні смакові якості пісного м'яса і хороше використання тваринами грубих кормів.

Кіанська худоба білої (світло-сірої) масті, шкіра, а також слизова оболонка рота й носового дзеркала - чорні. Телята народжуються рудими (як у сірої української худоби) і залишаються такими до 3-місячного віку. Тварини рогаті, дуже високі (висота в холці дорослих бугаїв - 170-185, корів - 160 см), з подовженим тулубом - коса довжина його в бугаїв в середньому 193, у корів - 173 см. За екстер'єром тварини кіанської породи мають тонкий кістяк і тонку, м'яку шкіру; голова порівняно невелика з прямою лінією профілю і короткими рогами; холка дещо висока; груди широкі, добре обмускулені; підгруддя помірно розвинене; тулуб довгий; і спина й поперек добре обмускулені; зад довгий і рівний, окіст добре розкинений; кінцівки сильні.

Маса новонароджених телят - 45-50 кг. Дякуючи добрій молочності кіанської породи молодняк при відлученні в 6-місячному віці досягає 220-` кг, характеризується винятково високою енергією росту до 2-річного.

Маса дорослих бугаїв-плідників 1500, максимальна - 1820 кг, повновікові корови досягають у серед-750 1000 кг, забійний вихід - 60-65%, при цьому кісток у туші міс-15,5%, а м'якоті - 82-84%. Жиру відкладається небагато.



Висновки

Велимкарогамтахудомба -- узагальнена назва всіх порід сільськогосподарських тварин виду Bostaurus (бик свійський) з родини бикових (Bovidae), найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м'ясо, шкіру, органічні добрива, а також робочу тяглову силу (перев. воли).

Поняття «ВРХ» є господарським (не з галузі біологічної класифікації) і сформувалося внаслідок диференціації поняття «худоба» на велику (корови, воли) і малу, або дрібну рогату худобу (вівці, кози).

Під назвою ВРХ у сучасному тваринництві і в інформаційному просторі мають на увазі, насамперед, корів, тобто самиць бика свійського (Bostaurus), яких утримують задля отримання молока та приплоду.

Сучасна велика рогата худоба походить від кількох різновидностей дикого бика (Bosprimigenius), серед яких учені виділяють такі: європейський, азіатський і африканський. О. О. Браунер довів близьку подібність тура і сірої степової худоби не тільки за будовою черепа, а й за будовою скелета.

Вважають, що велика рогата худоба була приручена спочатку в Азії (у районі Північної Індії) близько 9-8 тис. років тому, потім у Європі (близько 6-5 тис. років тому).

До XVII ст. в Україні скотарство розвивалося, головним чином, у напрямі використання робочої худоби. Відомо, що це була сіра українська аборигенна порода.

Згідно з зоологічною систематикою велику рогату худобу класифікують так: тип -- хордових; підтип -- хребетних; клас -- ссавців; вид -- велика рогата худоба; ряд -- парнокопитних; підряд -- жуйних; родина -- порожнисторогих; рід -- бикоподібні; підрід -- дика рогата худоба.оподібні; підрід -- власне дика рогата худоба.

Класифікація за краніологічними ознаками. За краніологічним методом, що ґрунтується на особливостях будови черепа, велика рогата худоба поділяється на такі типи:

1. Примітивний (вузьколобий). Диким предком його вважають азіатського тура. До вузьколобого типу відносять такі породи: сіру українську степову, чорно-рябу, холмогорську, голландську.

2. Широколобий (лобастий). Має дуже розвинені лобні кістки, широкий та довгий череп. Дикий предок цього типу -- азіатський і європейський тур. Його представники -- симентальська, червона степова, герефордська, абердин-ангуська та швіцька породи.

3. Короткорогий. Диким предком цього типу є європейський тур. До нього відносять бурі породи великої рогатої худоби: швіцьку, костромську, лебединську, буру карпатську, та інші.

4. Короткоголовий. Диким предком його вважають теж європейського тура. Лицьова частина черепа укорочена. Представником цього типу є червона горбатовська порода, ярославська, джерсейська та інші.

5. Пряморогий. Голова вузька і довга, роги направлені вгору, вигнуті у формі півмісяця. Дикий предок -- африканський тур. До цього типу відносять зебу, бантенга, калмицьку худобу.

6. Комолий (безрогий). Походження цього типу невідоме. До нього відносять місцеві породи великої рогатої худоби Скандинавії.

За класифікацією порід ВРХ за напрямками продуктивності розрізняють:

* молочні (у корів молочного напряму добре розвинена молочна залоза (вим'я); вим'я має широку основу прикріплення, рівномірно розвинені всі частки, простягається далеко вперед і назад. Грудна клітка добре розвинена, з косо поставленими і широко розставленими ребрами. Середня частина тулуба довга, широка, глибока, що сприяє розвитку і посиленій діяльності органів травлення (за добу корова з'їдає 70-100 кг корму);

* молочно-м'ясні,

* м'ясо-молочні,

* м'ясні (для тварин м'ясного напряму характерна скороспілість, що супроводжується раннім костенінням хрящів. Унаслідок цього у них укорочені ноги, шия, тулуб, добре розвинена м'язова тканина),

* робочі.



Список використаної літератури

1. Басовський М.З., Буркат В.П., Зубець М.В. та інші. Племінна робота. Довідник. - К.; Асоціація „Україна", 1995- 436 с.

2. Засуха Т.В, Зубець М.В., Сірацький Й.3. та інші. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. К: Аграрна наука, 1999.-510 с.

3. Зубець М.В., Тимченко О.В., Козир B.C. Довідник по м'ясному скотарству. К.: Урожай, 1994. с 204.

4. Кравченко М.А. Разведениесельскохозяйственныхживотных. - М.: - Сельхозлитература, 1963.

5. Лебедев М.С. ИзученияХозяйственно-биологическихкачеств молодняка крупного рогатого скота, полученного при скрещиваниипород молочного и молочно-мясного направлення с герефордскойпородой //НаучныетрудыКиевскойопытнойстанцииживотноводства. Т.УП, изд-во УАСХН, Киев, 1961.

6. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва/ Г. М. Калеткін, М. Ф. Кулик, В. Ф. Петриченко, та ін.; за ред. Г. М. Калетніка, М. Ф. Кулика, В. Ф. Петриченка. - Вінниця: "Енозіс", 2007.-584с.

7. Рубан Ю.Д. Породы и племенноедело в скотоводства: эволюция ипрогресс. - К.: Аграрная наука, 2003. - 394 с.

Размещено на Allbest.ru

...