Узгодження параметрів розвитку аграрного сектора економіки та зміцнення продовольчої безпеки України

Урба С.І.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

У статті досліджено особливості аграрного сектора та його вплив на забезпечення продовольчої безпеки держави. Проведено діагностику рівня продовольчої безпеки України за системою індикаторів вітчизняної та міжнародної методик. На основі обґрунтування структурно-функціональних параметрів розвитку аграрного сектора визначено стратегічні пріоритети державної політики забезпечення продовольчої безпеки держави. Запропоновано інструменти зміцнення продовольчої безпеки, які охоплюють дотримання розроблених принципів забезпечення цієї безпеки та гармонізацію параметрів розвитку аграрного сектора з економічною й соціально-економічною компонентою. Наведено напрями покращення фізичної доступності продовольства, підвищення економічної доступності продуктів харчування, а також гарантування якості та безпеки аграрної продукції. Аргументовано, що реалізація запропонованих заходів трансформує наявні потужності вітчизняного аграрного сектора у сегмент зміцнення продовольчої безпеки України.

Ключові слова: аграрний сектор, продовольча безпека, індикатори продовольчої безпеки, глобальний індекс продовольчої безпеки, параметри аграрного сектора, економічна доступність, фізична доступність продовольства.

продовольчий аграрний безпека доступність

Summary

The article examines the features of the agrarian sector and its impact on ensuring food security of the state. A diagnosis of food security has been conducted on the basis of the system of indicators defined by the Methodological Recommendations for calculating the level of economic security in Ukraine. The calculated indicators of food security are characterized by the protein gap of the daily human allowance, a small sale proportion of imported food products through the trading network of enterprises, etc. In addition, the state of food security has been analyzed using the results of the Global Food Security Index. The ranking of Ukraine on the Global Food Security Index shows its significant lagging not only from advanced states but also from neighboring countries. Such a situation requires consideration of the challenges and threats in the field of food security, which in the long run will affect the agrarian sector competitiveness on the world food market. Based on the structural and functional parameters justification of the agrarian sector development, strategic priorities of the state policy of ensuring food security of the state have been determined. The tools of strengthening the food security of Ukraine have been proposed, which include observance of the developed principles of ensuring this safety and harmonization of the parameters of development of the agrarian sector with the economic and socio-economic component of this security. The areas for improvement of physical availability of foodstuffs, increase of economic availability of foodstuffs, as well as ensuring the quality and safety of agricultural products have been determined. The implementation of the proposed measures transforming the existing capacities of the domestic agrarian sector into the segment of strengthening food security of Ukraine has been well-grounded.

Keywords: agrarian sector, food security, food security indicators, global food security index, parameters of agrarian sector, economic availability of foodstuffs, physical availability of foodstuffs.

Постановка проблеми. Ефективний розвиток аграрного сектора економіки є фундаментальним базисом забезпечення продовольчої безпеки держави. Результати господарювання аграрного сектора економіки визначають рівень забезпеченості основними видам продовольства населення, насиченість агарного ринку продуктами харчування, параметри фізичної та економічної доступності аграрної продукції, рівень продовольчої незалежності держави від інших країн, якість та безпеку продовольства, параметри кон'юнктури ключових сегментів аграрного ринку. Вирішення проблеми забезпечення продовольчої безпеки держави є критично важливим не лише з огляду на економічні (гарантування макроекономічної стабільності, підтримка процесів розширеного відтворення та сталого розвитку, формування належного рівня конкурентоспроможності аграрного сектора, забезпечення доступності основних видів продовольства), але й соціальні (організація збалансованого добового раціону харчування людини, задоволення споживчих і смакових властивостей, відтворення енергетичних втрат населення у процесі праці, забезпечення широкого асортименту та номенклатури продовольства) та екологічні (становлення засад раціонального природокористування, організація замкнутого циклу безвідходного виробництва, протидія загрозам екологічного характеру, стабілізація дисбалансів функціонування природних екосистем) чинники.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-прикладні аспекти зміцнення продовольчої безпеки стали об'єктами досліджень таких науковців, як В. Власов, Є. Дронь, Н. Волченко, О. Гойчук, Б. Пасхавер, П. Руснак, Р. Тринько, П. Саблук, О. Скидан, Ю. Харазіш- вілі та інші. Водночас недостатньо вивченими залишаються проблеми узгодження параметрів розвитку аграрного сектора та зміцнення продовольчої безпеки держави, що зумовлює необхідність продовження наукових розвідок стосовно визначення методологічних і прикладних векторів цього процесу.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Реалізація механізмів та інструментів забезпечення продовольчої безпеки особливо актуалізується в умовах наростаючих глобальних структурно-функціональних змін, що формалізуються у збільшенні чисельності населення на землі, поглибленні проблем бідності, зростанні дефіциту продовольства, поширенні голоду серед найбідніших верств населення (зокрема, країн Африки, Азії та Латинської Америки), загостренні проблеми глобального потепління на планеті. Зазначені причини, що відзначаються дестабілізуючим впливом вимагають перегляду існуючих підходів до організації ведення сільського господарства, здійснення агротехнологічних заходів, визначення строків галузевої сезонності аграрного сектора економіки.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є оцінка рівня продовольчої безпеки України, дослідження основних індикаторів фізичної та економічної доступності продовольства, обґрунтування стратегічних заходів державної політики забезпечення продовольчої безпеки держави. Розробка пріоритетних напрямів в сегменті узгодження перспективних параметрів розвитку аграрного сектора економіки та зміцнення продовольчої безпеки України.

Виклад основного матеріалу. Продовольча безпека агрегується з двох функціональних структурно-ієрархічних компонент: продовольчої безпеки окремого взятого домогосподар- ства та країни в цілому. Перша, визначається фінансово-економічними можливостями щодо самозабезпечення основними видами продовольства, рівнем особистісної культури споживання продуктів харчування членів домо- господарства та фундаментальними засадами формування добового раціону людини. Своєю чергою, друга -- ефективністю використання природно-ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки, виробничо-технологічними параметрами оснащеності аграрних суб'єктів та розвиненістю мережі об'єктів інфраструктури аграрного ринку. У зв'язку з цим, набір пріоритетних інструментів державної політики забезпечення продовольчої безпеки повинен формуватися з урахуванням специфіки її формування, як на макро-, так і на макрорівнях. Необхідною умовою є комплексна реалізація заходів не лише суто організаційно-економічного, але й соціально-інформаційного характеру в сегменті пропагування важливості раціонального збалансованого харчування для здоров'я й відтворення населення.

У процесі обґрунтування структурно- функціональних параметрів розвитку аграрного сектора економіки в контексті реалізації прикладних засад державної політики забезпечення продовольчої безпеки доцільним є дотримання стратегічної орієнтації на досягнення таких пріоритетів: 1) приведення галузевої структури виробництва сільськогосподарської продукції у відповідності до наростаючих викликів і загроз продовольчій безпеці, як на державному, так і на глобальному рівнях; 2) покращення фізичної та економічної доступності основних видів продовольства для населення; 3) формування ефективних механізмів захисту внутрішнього аграрного ринку та інтересів вітчизняних виробників аграрної продукції від експансії зовнішніх виробників на засадах реалізації політики протекціонізму та імпортоза- міщення продовольства; 4) гарантування чітко виражено соціальної спрямованості державної політики забезпечення продовольчої безпеки, що покликана здійснити підтримку та захист інтересів найбідніших верств населення держави; 5) подолання диспаритету вмісту в добовому раціоні населення продукції рослинницького та тваринницького походження, шляхом збільшення в структурі споживання продукції останньої; 6) гарантування представлення на аграрному ринку широкого асортименту основних видів продуктів харчування із доступним діапазоном цін від ключових аграрних суб'єктів господарювання; 8) гарантування якості та безпеки продуктів харчування на засадах забезпечення моніторингу й контролю виробничо- господарських бізнес-процесів в аграрному секторі економіки; 9) формування стратегічних запасів продовольства в країні на випадок виникнення стихійних лих і явищ, а також для подолання наслідків природних катастроф; 10) посилення страхової компоненти мінімізації ризиків розвитку аграрного сектора економіки та виникнення структурних дисбалансів формування продовольчих запасів у державі.

Узгодження параметрів розвитку аграрного сектора економіки України та зміцнення продовольчої безпеки держави потребує проведення комплексної діагностики рівня цієї безпеки (табл. 1). Для цього було використано систему індикаторів, що запропонована експертами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в межах «Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України» [2].

Аналізуючи індикатори продовольчої безпеки України за досліджуваний період, системною проблемою доцільно відзначити недостатній рівень калорійності харчування добового раціону людини, який в 2017 році становив 87,3% від оптимального. Так, якщо у 2013 році цей індикатор складав 2969 ккал, то у 2017 році зменшився до 2707 ккал, тобто на 8,8%.

Поряд з цим, ірраціональною є галузево- продовольча структура добового раціону харчування населення, що формалізується в недостатньому рівні заміщення калорій продукцією тваринництва, частка якої протягом досліджуваного періоду відстає від рекомендованих норм збалансованого харчування й в 2017 році складала 28,9%. Очевидно, що така ситуація, головним чином, зумовлена нижчим рівнем економічної доступності продукції тваринництва для населення на аграрному ринку, порівняно з рослинницькою продукцією.

Індикатори продовольчої безпеки України в 2013-2017 роках Таблиця 1

Проблемним є відхилення протягом досліджуваного періоду від оптимального значення індикатора частки продажу імпортних продовольчих товарів через торговельну мережу підприємств, з огляду на масштаби виробничо-господарських потужностей вітчизняного аграрного сектора економіки. За аналізований період зазначений індикатор зріс на 1,0 в.п., тобто з 14,5% у 2013 р. до 15,5% у 2017 р. Це негативно впливає на формування продовольчої незалежності держави в розрізі окремих продовольчих груп і ускладнює забезпечення належного рівня конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України.

Позитивним аспектом характеризуються забезпеченість виробництва зерном населення та індикатори співвідношення обсягів виробництва та споживання основних видів продовольства у розрахунку на одну особу. Своєю черго, суттєве переважання такого співвідношення у розрізі олії (у 2017 р. показник якого збільшився у 6,5 разів) обумовлено, здебільшого, експортною орієнтованістю олійного галузі, тоді як показник картоплі, який у 2017 р. дорівнював 364,7% - усталеною культурою споживання населення та потребами формування кормової бази галузі тваринництва.

З метою верифікації інформаційного базису дослідження продовольчої безпеки України доцільним є аналіз її рівня, поряд з іншими державами світу, що запропоновано здійснювати з використанням результатів Глобального індексу продовольчої безпеки (Global Food Security Index). Зазначений показник агрегу- ється з 28 індикаторів у розрізі таких субіндек- сів як фізична доступність, економічна доступність, якість і безпека продовольства, а також враховує аспекти продовольчих втрат і ожиріння населення (табл. 2).

Аналізуючи Глобальний індекс продовольчої безпеки України, можемо констатувати, що рівень цієї безпеки в динаміці суттєво відстає не лише від передових держав світу, але й країн її сусідів. Крім цього, протягом 2013--2018 років значення цього індексу зменшилося на 2,7 пункти (з 58,4 у 2013 р. до 55,7 у 2018 р.) й відзначається найбільшим спадом серед досліджуваної сукупності держав.

Наявний диспаритет рівнів продовольчої безпеки України, розрахованих за вітчизняною та міжнародною методикою пояснюються диференціацією набору індикаторів. Методичні рекомендації щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, головним чином, сконцентровані на аналізі виробничо-господарських потужностей аграрного сектора економіки, що є дещо звуженим підходом. Втім, Глобальний індекс продовольчої безпеки є доволі ширшим і враховує субіндекси фізичної доступності, економічної доступності, якості та безпеки продовольства (табл. 3).

Як можемо спостерігати з даних таблиці, серед досліджуваної сукупності держав Україна за рівнем Глобального індексу продовольчої безпеки в 2018 році посіла 63 місце, випередивши в рейтингу лише Індію (при цьому поступившись у розрізі субіндексу економічної доступності продовольства), яка відзначається суттєвим перенаселенням та складністю ведення сільського господарства на її території, з огляду на природно-кліматичні умови та глобальні зміни клімату. Очевидно, що така ситуація не може позитивно впливати на процеси забезпечення продовольчої безпеки України в перспективі та знижує конкурентоспроможність вітчизняного аграрного сектора економіки на світовому аграрному ринку. В цьому контексті важливим є приведення параметрів розвитку аграрного сектора у відповідність до викликів і загроз у сфері забезпечення населення продовольством.