Теоретико-методологічні основи розвитку племінної справи у птахівництві в Українській РСР у 1951-1964 рр.

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Теоретико-методологічні основи розвитку племінної справи у птахівництві в Українській РСР у 1951-1964 рр.

Мельник В. В., кандидат сільськогосподарських наук,

доцент кафедри технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві

Київ, Україна

Згідно з законом України «Про племінну справу у тваринництві» (1999) підґрунтям ефективного розвитку галузі птахівництва є племінна робота, основні завдання якої полягають у розробленні системи зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, що забезпечують отримання птиці з високою продуктивністю і максимальною здатністю до передачі потомству господарськи корисних ознак за найменших затрат праці і коштів. Завданнями племінної справи у птахівництві є:

1) створення, збереження, відтворення і раціональне використання племінних ресурсів вищої племінної цінності з метою підвищення економічної ефективності галузі;

2) одержання особин з новими високими генетичними ознаками;

3) ефективне використання в селекційному процесі найбільш цінних світових племінних ресурсів;

4) запровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики, селекції і відтворення птиці тощо.

Українськими вченими зроблено вагомий внесок у розроблення теорії та методології племінної справи, що вимагає грунтовного вивчення та актуалізації найбільш вагомих наукових розробок. Особливу зацікавленість викликає період 50-х - першої половини 60-х років ХХ ст., пов'язаний з пануванням творчого радянського дарвінізму, який позначився політичним пресом і монополізмом в біологічних науках.

Даний період припадає на роки, які передували переведенню птахівництва на промислову основу, що офіційно було затверджено у вересні 1964 р. Постановою Ради Міністрів і ЦК КПРСР «Об организации производства яиц и мяса птицы на промышленной основе» [10].

Окремі методи і прийоми селекційно-племінної роботи з птицею різних видів і напрямів продуктивності у вказаний період узагальнені в наукових працях М. В. Дахновского та А. П. Павлова, зокрема у розділі «Селекційно- племінна робота у птахівництві» в книзі «Птахівництво» [12, с. 52-102], яка була видана у 1955 р. Автори наводять дані щодо історії і стану племінної справи у птахівництві Української РСР [12, с. 52-55], починаючи з років жовтневого перевороту та становлення радянської влади.

Метою даного дослідження є вивчення теоретичних і методологічних засад племінної роботи у птахівництві в Українській РСР у 1951-1964 рр., впливу політичних чинників на розгортання галузевих досліджень, узагальнення селекційних здобутків вітчизняних учених. Дослідження грунтується на застосуванні загальнонаукових та історичних методів, джерелознавчого та контент-аналізу, різнопланової джерельної бази.

Розвиток теорії і методології племінної роботи в Українській РСР досліджуваного періоду відзначався суперечливим характером, що було пов'язано з різними поглядами вчених на спадковість,які формувались під певним політичним тиском комуністичної влади.

До середини 60-х років ХХ ст. провідним ученим-ідеологом, який спростовував вчення щодо передавання спадкових властивостей особинам через статеві клітини був академік ВАСГНІЛ Т Д. Лисенко.

Він вважав, що «основой повышения продуктивности домашних животных, совершенствования существующих пород и создания новых являются корма и условия содержания... Наша зоотехническая наука и практика, исходя из государственного плана получения животноводческой продукции нужного количества и качества, должна строить всю свою работу согласно принципу: по условиям кормления, содержания и климата подбирать и совершенствовать породы и, одновременно, неразрывно с этим, соответственно породам создавать условия кормления и содержания...» [8 с. 567-568].

На початку другої половини ХХ ст. українські вчені значну увагу приділяли розробленню методів племінної роботи, спрямованої на поліпшення місцевої сільськогосподарської птиці, виведення нових порід і порідних груп. У досліджуваний період, як і надалі, в Українській РСР основним центром розробки теоретичних засад селекційно-племінної роботи у птахівництві був Українській науково-дослідний інститут птахівництва (УНДІП), створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 31 липня 1959 році та наказу Міністерства сільського господарства УРСР №786 від 22 серпня 1959 р. на базі Української дослідної станції птахівництва (УДСП) [17, арк. 83]. племінний селекція птахівництво

Дана установа забезпечувала єдине методичне керівництво науково-дослідною роботою по птахівництву в республіці [17, арк. 16]. Як свідчать архівні матеріали, за наказом №385 від 27 серпня 1959 р. УНДІП для розширення експериментального господарства було передано на баланс «... з усіма затвердженими асигнуваннями, штатами, планами по виробництву, праці, капітальному будівництву і фондами на матеріально-технічне постачання» [17, арк. 84] радгосп «Красний» Кримської області. Основну племінну роботу вчені провадили в умовах дослідного господарства «Борки» [17, арк. 103].

У 50-х роках у птахогосподарствах Української РСР набули поширення кури породи російська біла, яка була затверджена Міністерством сільського господарства СРСР у 1953 р. [12, с. 26]. Цю породу створено у птахівничих радгоспах РРФСР, при цьому на першому етапі (1929-1934 рр.) застосовували схрещування місцевих курок з півнями породи леггорн білий; на другому (1935-1944 рр.) - розведення одержаних помісей «в собі», на третьому (1946-1953 рр.) - у широких масштабах застосовували метод внутрішньопородного схрещування високопродуктивних груп птиці, яких тривалий час утримували за різної годівлі та кліматичних умов [21, с. 23]. Вагомий внесок у виведення російської білої породи курей зробив доктор біологічних наук, професор Всесоюзного науково-дослідного інституту птахівництва Е. Е. Пеніонжкевич [21, с. 26].

Варто зазначити, що вчений координував роботу дослідних станцій у республіках, зокрема в Українській РСР, виділив три основних етапи в роботі з поліпшення порід птиці. На перше місце він висував виявлення і попереднє вивчення місцевих груп сільськогосподарської птиці, на друге - концентрацію її кращих груп у колгоспних птахівничих фермах і у радгоспах для вивчення їхніх потенційних можливостей продуктивності, створюючи необхідні умови утримання і годівлі [11, с. 5]. Першочерговим завданням третього етапу вважав проведення селекційно-племінної роботи з відібраною кращою птицею. При цьому за основу племінної роботи покладав методи масової, сімейної селекції і розведення за лініями.

У наших попередніх публікаціях зазначалося, що Е. Е. Пеніонжкевич певний час працював у різних інституціях в Українській РСР, зокрема, у період 1929-1932 рр. він був завідувачем аграрним відділенням і викладачем Старобельського зоотехнікуму, потім інспектором Укрптахотресту, а за сумісництвом викладав у Агроіндустріальному і Харківському ветеринарному інститутах, де був деканом факультету птахівництва Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, завідувачем кафедри інкубації і розведення тварин [9, с. 126].

Племінну роботу з курми російської білої породи проводили і в УНДІП, зокрема для її удосконалення під керівництвом М. Г. Курдюкова у 1958 р. були відібрані молодки для гніздового спарювання, несучість матерів яких була у середньому 199 яєць за рік [16, арк. 2]. При проведенні племінної роботи з цими курми враховували, передусім, три основних показники продуктивності: несучість, масу яєць та живу масу курок [16, арк. 6].

Показовою для цього періоду була племінна робота з поліпшення місцевих полтавських курей. Як засвідчують архівні матеріали, «полтавские глинистые, черные и зозулястые куры являются одной из местных породных групп общепользовательного направления продуктивности, которая по своей яичной продуктивности мало уступает курам яйценоских пород и превосходит их по живому весу. Полтавские куры хорошо приспособлены к природно-хозяйственным условиям Лесостепи Украины, массивы ее находятся в Полтавской области, Миргородском и Лубенском районах» [16, арк. 8]. Слід зазначити, що племінну роботу з підвищення продуктивних і племінних якостей цих курей започатковано ще в 1912 р. на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції. У 1928 р. на її базі організовано племінний розплідник з розведення цих курей, з якого населення одержувало поліпшену птицю. Під час Другої Світової війни колгоспні птахоферми були повністю знищені, відновлення птахопоголів'я проводилось в основному за рахунок закупівлі птиці у населення.

На серпневій сесії ВАСГНІЛ у 1948 р. було засуджено теорію і практику господарювання, в якій не приділялась належна увага роботі з місцевим генофондом сільськогосподарських тварин і птиці зокрема. Тому вже в 1948-1950 рр. розпочалося планомірне вивчення місцевих полтавських курей. Вже в 1958 р. в результаті спрямованої племінної роботи несучість глинястих курей в умовах УДСП становила 155 яєць, зозулястих - 177, а чорних - 176, що в середньому було на 7,3% більше порівняно з 1957 р. [16, арк. 22].

Українські вчені продовжували племінну роботу і з первомайськими курми. Доречно розглянути в ретроспективі процес створення первомайської породної групи курей. Як вказують П. Ю. Божко і М. В. Дахновський, робота з виведення цих курей розпочато в 1935 р. колективом зоотехніків і пташниць племінного птахорадгоспу імені 1 Травня [12, с. 28-29]. Породну групу виведено шляхом складного відтворного схрещування юрловських голосистих курей та род-айланд і віандот. Усе поголів'я первомайських курей восени 1938 р. передали УДСП для випробування і подальшого удосконалення.

У результаті проведення ученими станції поглибленої селекційної роботи були усунені істотні недоліки цієї птиці - низька виводимість і погана збереженість молодняку. Восени 1941 р. УДСП евакуювала найкращу птицю первомайських курей у східні області СРСР, де провадила роботу щодо вдосконалення і впровадження їх на ферми колгоспів і радгоспів РРФСР. Восени 1942 р. первомайські кури-молодки були передані птахорадгоспу «Пачелма» Пензенської області. У зв'язку з цим на початку 50-х років виникла конфліктна ситуація щодо авторства первомайської породної групи курей. Так, до редакції журналу «Птицеводство» члени науково-технічної ради УНДСП у 1951 р. надіслали відкритий лист, з проханням його опублікувати. У цьому листі було зазначено: «В январском номере журнала «Птицеводство» опубликована статья З. Т Александровой и Н. Н. Яцынина «Первомайские куры». В этой статье авторы сообщают, что селекционный совхоз «Пачелма» ведет работу по выведению новой отечественной породы кур - первомайской, чем вводят в заблуждение читателей журнала и общественность.

Первомайская порода кур, как показывает само название, была задумана и выведена в совхозе имени 1 Мая Харьковской области УССР» [3, с. 32]. Автори вказаної статті З. Александрова і М. Яцинін надали відповідь на цей лист, яка була опублікована у журналі «Птицеводство» (1952 р., №6), де зазначалось, що колектив Пачелмського птахорадгоспу не присвоював собі початок роботи зі створення породної групи первомайських курей, а також було підкреслено: «Проведенная в течение 10 лет кропотливая работа коллективом работников Пачелмского совхоза по отбору, подбору, совершенствованию, типизации и размножению этих кур на основах учения Мичурина-Лысенко увенчалась созданием большой (30 тыс. голов) ценной отечественной породной группы кур с выдающимися качествами, которые мы и привели в своей статье о первомайских курах...» [3, с. 29].

Автори підкреслили, що всі цінні доповнення до історії створення породи первомайських курей будуть прийняті з подякою і враховані при представленні породи на затвердження. Дійсно, у птахорадгоспі «Пачелма» (Пензенської області) розмножили цих курей, організували селекційно-племінну роботу і у середині 50-х років це господарство було одним з найбільших розплідників цієї породної групи в СРСР [12, с. 29].

У результаті племінної роботи із первомайськими курми під керівництвом старшого наукового співробітника УНДСП М. Г Курдюкова несучість птиці у 1958 р. у середньому становила 156 яєць, а окремих рекордисток цієї породної групи - 196-222 шт. [16, арк. 26]. Учений також провадив племінну роботу і з поліпшення продуктивних якостей великих сірих гусей [16, арк. 29-37]. Слід зазначити, що порода великих сірих гусей виведена працівниками Української дослідної станції птахівництва та її дослідного господарства «Борки» шляхом відтворного схрещування гусаків тулузької породи з гусками роменськими місцевими, завезеними із Сумської області, затверджена Міністерством сільського господарства СРСР у 1956 р. [20, с. 11-12]. Молодший науковий співробітник В. Н. Копилов здійснював методичне керівництво поліпшенням роменських гусей у Роменському ДПР Сумської області [16, арк. 39-40]. Кандидат сільськогосподарських наук

А.У. Биховець провадив роботу з розмноження і поліпшення переяславських гусей [16, арк. 38]. Директор УДСП, кандидат біологічних наук М. В. Дахновський у 1958 р. керував племінною роботою щодо поліпшення продуктивних якостей українських і чорних білогрудих качок [16, арк. 41].

Упродовж 1951-1964 рр. вченими УДСП/УНДШ провадилася племінна робота з породною групою чорних білогрудих качок. За даними К. В. Калмикова розпочата ще в 1949 р. [7, с. 32-36]. Вихідним матеріалом були шість місцевих качок чорного оперення з білим підгруддям (живою масою 1,8 кг) та чорного білогрудого качура, одержаного від парування пекінських качок та хакі з живою масою у 150 діб 3,4 кг. Потім від цих качок виростили молодняк, з якого відібрали кращих самців і самок. Вихідних же шість качок було вибракувано, а качура залишили.

При виведенні породної групи, починаючи з другого покоління, застосовували споріднене розведення, адже в історії зоотехнічної науки цей метод в помірному ступені вже застосовували, і в багатьох випадках були одержані позитивні результати. Одержаний молодняк до 1953 р. вирощували на природних вільних вигулах за повноцінної годівлі. Тобто умови вирощування молодняку відрізнялись від тих, за яких вирощували їхніх батьків, братів та сестер. Вчені вважали (у світлі поглядів на той час теорій І. В. Мічуріна і Т Д. Лисенка), що такий прийом дозволить уникнути шкідливих наслідків спорідненого парування. К.В. Калмиков планував представити матеріали для оформлення породи до кінця 1957 р. [19, арк. 5], однак чорні білогруді качки як порода так і не були затверджені, так як і качки українські сірі та глинясті. Однією з причин був той факт, що вони виявились непридатними для промислового виробництва качиного м'яса. Так, у птахорадгоспі «Яготинський» у 1961 р. залишили для використання лише качок пекінської породи, а поголів'я українських сірих, глинястих і чорних білогрудих качок ліквідували. Проблема була в тому, що тушки українських породних груп, особливо чорних білогрудих, мали поганий товарний вигляд із-за темного пігменту в шкірі і темних пеньків [2, с. 46]. Над проблемою виведення курей спеціалізованого яєчного і м'ясного напрямів шляхом схрещування працювали кандидат біологічних наук М. В. Дубовський, а також В. М. Копилов, І. С. Скуратов, Р. К. Євтищенко та ін. [17, арк. 110], тоді як над виведенням високопродуктивних ліній російських білих курей - в М. Г. Курдюков, ліній курей породи нью-гемпшир - М. В. Дубовський [17, арк. 108].

Племінною роботою з птицею займались у племінних, передових та інших птахогосподарствах [15, с. 33]. Так, у колгоспі імені Сталіна (Житомирська область) при комплектуванні маточного стада гусей проводи трикратний добір молодняку, а з метою уникнення наслідків тривалого родинного розведення дорослих гусаків періодично замінювали плідниками, виведеними на інших фермах [15, с. 18].

У радгоспі «Яготинський» племінну роботу з качками пекінської породи на початку 60-х років вели методом масової селекції з одночасним поліпшенням їх годівлі та утримання і при цьому важливу увагу приділяли добору ремонтних каченят [2, с. 47]. Однак вже в 1964 р. спеціалісти радгоспу планували у подальшому перейти від масової селекції качок до їх розведення за лініями [2, с. 51]. М. В. Дубовський вже наприкінці 50-х років був переконаний, що метод міжлінійної гібридизації є одним з найефективніших методів сучасної селекції [5, с. 21-27]. На його теоретичні і методологічні розробки щодо ведення племінної роботи з птицею значно вплинула інформація про розвиток птахівництва у Сполучених Штатах Америки, яку виклав М. В. Дахновський у книзі «Интенсивное птицеводство в Соединенных штатах Америки» після того, як наприкінці 1955 р. разом із членами делегації із Радянського Союзу побував у цій країні [4]. М. В. Дахновський відмітив, що міжпородне схрещування курей поширене як у США, так і в інших країнах та схрещування інбредних ліній (гібридизація) як новий метод розведення високопродуктивної птиці відкриває великі перспективи для подальшого розвитку птахівництва [4, с. 73].

В Україні саме М. В. Дубовський у 1959 р. розробив методику виведення м'ясних курчат (бройлерів), що було важливим здобутком теоретичного і методологічного забезпечення розвитку бройлерного виробництва не лише в Український РСР, а й СРСР загалом. Для виведення курей, від яких можна одержувати м'ясних курчат, М. В. Дубовський виділив такі етапи роботи:

а) подбор наилучших сочетаний пород кур яично-мясного направления продуктивности;

б) селекция племенных мясных линий в породах, дающих наилучшие сочетания, с учетом их сочетаемости, как одного из важнейших показателей отбора;

в) скрещивание мясных линий (племенных и инбредных, заложенных внутри них) принадлежащих к различным породам и подбор наилучших сочетаний;

г) получение межлинейных гибридных мясных цыплят как результат скрещивания трех или четырех линий» [17, арк. 48].

Учений вказує дев'ять порід, які потрібно взяти для проведення першого етапу роботу, а саме породи іноземного походження - плімутрок смугастий, плімутрок білий, нью-гемпшир, род-айланд, білий віандот, сусекс та місцеві породні групи - первомайські, полтавські глинясті, полтавські зозулясті. У досліджуваний період методи племінної роботи спрямовувались під впливом вказівок керівних структур.

Так, у 1960 р. заступник міністра сільського господарства УРСР, член-кореспондент УАСГН І. Г Зорін вказує: «На всіх спеціалізованих фермах, де будуть вирощувати бройлерів, необхідно впроваджувати промислове схрещування курей несучих порід з курми яйцем'ясних порід. При збільшенні поголів'я птиці яйцем'ясних порід буде провадитись промислове схрещування їх між собою (нью-гемпшир х плімутрок) і з іншими породами.» [6, с. 12].

Таким чином, у 1951-1964 рр. українськими вченими докладено зусиль до розвитку теорії та методології селекційно-племінної роботи в птахівництві. Координування та науково- методичне керівництво галузевих досліджень здійснювали вчені УДСП/УНДІП. У результаті розроблено ефективні методи племінної роботи з поліпшення продуктивних якостей російської білої породи, полтавських, первомайських курей, роменських і переяславських гусей та бронзових широкогрудих індиків, методи виведення великої сірої породи гусей, породних груп українських та чорних білогрудих качок. Проводилася не лише масова селекція птиці різних видів, а й схрещування курей різних ліній, з метою одержання міжлінійних гібридів. На племінних фермах колгоспів і радгоспів та в інших птахівничих господарствах у 1951-1964 рр. племінну роботу провадили методом масової селекції за одночасного поліпшення умов утримання і годівлі птиці. У розробку теоретичних і методологічних основ розвитку птахівництва в УРСР досліджуваного періоду здійснили: П. Ю. Божко, М. В. Дахновський, М. В. Дубовський, Т С. Лень, М. Г. Курдюков, Е. Е. Пеніонжкевич, К. В. Калмиков, В. М. Копилов, І. С. Скуратов та ін. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні теоретичних і методологічних засад розвитку племінної роботи у птахівництві в Українській РСР у 1964-1991 рр.

Список використаних джерел

1. Александрова, З., Яцынин, Н., 1952. `Письмо в редакцию', Птицеводство, №6, с.29.

2. Божко, ПЕ., Сенникова, АА., 1965. `Производство утиного мяса в совхозе «Яготинский»`, Москва: Колос, 152 с.

3. `В редакцию журнала «Птицеводство»', 1951. Птицеводство, №11, с.32.

4. Дахновский, НВ., 1959 `Интенсивное птицеводство в Соединенных Штатах Америки', Москва: Издательство МСХ ССР, 127 с.

5. Дубовський, МВ., 1960. `Ефективність чистопородного розведення та схрещування курей і організація племінної роботи з ними', Підвищення продуктивності птахівництва: мат. сесії, Київ: Видавництво УАСГН, с.21--27.

6. Зорін, ІГ, 1960. `Організація, розміщення і розвиток птахівництва на Україні', Підвищення продуктивності птахівництва, Київ: Видавництво УАСГН, с.5-15.

7. Калмиков, КВ., 1960. `Нова породна група чорних білогрудих качок', Підвищення продуктивності птахівництва: мат. сесії, Київ: Видавництво УАСГН, с.32-36.

8. Лысенко, ТД., 1952. `Агробиология', Москва: Сельхозгиз, 781 с.

9. Мельник, ВВ., 2017. `Е. Е. Пеніонжкевич - талановитий учений у галузі птахівництва: життєвий і творчий шлях', Історія освіти науки і техніки в Україні: мат. ХІІ міжн. конф. молодих уч. та спеціалістів, присв. 100-річчю від дня створення Нац. наук. с.-г. бібліотеки НААН, Київ, 19 травня 2017 р., Київ, с.126-127.

10. `Об организации производства яиц и мяса птицы на промышленной основе', 1985, Постановление Совета Министров СССР и Центрального Комитета КПСС от 3 сентября 1964 г., №«740. Свод законов СССР, М.: Издательство «Известия», Т.7, с.512-517.

11. Пенионжкевич, ЭЭ., 1952. `Методы племенной работы по улучшению отечественных сельскохозяйственных птиц', Птицеводство, №11, с.5-9.

12. `Птахівництво', 1955, під ред. П. Ю. Божка і М. В. Дахновського, Київ: Державне видавництво сільськогосподарської літератури УРСР, 336 с.

13. Солодкий, ММ., 1960. `Полтавські породні групи курей і заходи по їх удосконаленню та розмноженню', Підвищення продуктивності птахівництва: мат. сесії, Київ: Видавництво УАСГН, с.28--31.

14. Ткачук, ПВ., 1954. `Гусеводство - доходная отрасль колхозного производства', Птицеводство, №2, с.18-22.

15. Токарева, ММ., 1963. `Учет чистопородной племенной птицы', Птицеводство, №12, с.33-36.

16. ЦДАВО, Ф.Р--4861. Українська академія сільськогосподарських наук Міністерства сільського господарства УРСР, м. Київ. 1956-1962 рр., Оп.1, Спр.2118, 308 арк.

17. Там само, Спр.2139, 129 арк.

18. Там само, Спр.2093, 148 арк.

19. Там само, Спр.2054, 35 арк.

20. `Український науково-дослідний інститут птахівництва', 1961, відп. ред. М. В. Дахновський, Київ: Видавництво УАСГН, 84 с.

21. Яцынин НН., Редих ВК., 1954. `Русские белые куры', Птицеводство, №1, с.23-26.

References

1. Aleksandrova, Z., Iatcynin, N., 1952. `Pismo v redaktciiu (Letter to the editors)', Ptitcevodstvo, №6, s.29.

2. Bozhko, PE., Sennikova, AA., 1965. `Proizvodstvo utinogo miasa v sovkhoze «Iagotinskii» (Production of duck meat at the farm «Yagotinsky»)', Moskva: Kolos, 152 s.

3. `V redaktciiu zhurnala «Ptitcevodstvo» (To the editors of the magazine «Poultry»)', 1951, Ptitcevodstvo, №11, s.32.

4. Dakhnovskii, NV., 1959. `Intensivnoe ptitcevodstvo v Soedinennykh Shtatakh Ameriki (Intense poultry production in the United States of America)', Moskva: Izdatelstvo MSKh SSR, 127 s.

5. Dubovsjkyj, MV., 1960. `Efektyvnistj chystoporodnogho rozvedennja ta skhreshhuvannja kurej i orghanizacija pleminnoji roboty z nymy (Efficiency of pure breeding and crossing of chickens and organization of breeding work with them)', Pidvyshhennja produktyvnosti ptakhivnyctva: mat. sesiji. Kyjiv: Vydavnyctvo UASGhN, s.21-27.

6. Zorin, IGh., 1960. `Orghanizacija, rozmishhennja i rozvytok ptakhivnyctva na Ukrajini (Organization, placement and development of poultry farming in Ukraine)', Pidvyshhennja produktyvnosti ptakhivnyctva, Kyjiv: Vydavnyctvo UASGhN, s.5--15.

7. Kalmykov, KV., 1960. `Nova porodna ghrupa chornykh biloghrudykh kachok (New breed group of black whitebreast ducks)', Pidvyshhennja produktyvnosti ptakhivnyctva: mat. sesiji, Kyjiv: Vydavnyctvo UASGhN, s.32-36.

8. Lysenko, TD., 1952. `Agrobiologija (Agrobiology)', Moskva: Sel'hozgiz, 781 s.

9. Meljnyk, VV., 2017. `E.E. Penionzhkevych - talanovytyj uchenyj u ghaluzi ptakhivnyctva: zhyttjevyj i tvorchyj shljakh (E. E. Penionjkiewicz is a talented scientist in the field of poultry farming: a vital and creative way)', Istorija osvity nauky i tekhniky v Ukrajini: mat. XII mizhn. konf. molodykh uch. ta specialistiv, prysv. 100-richchju vid dnja stvorennja Nac. nauk. s.-gh. biblioteky NAAN, Kyjiv, 19 travnja 2017 r., Kyjiv, s.126-127.

10. `Ob organizatcii proizvodstva iaitc i miasa ptitcy na promyshlennoi osnove (On the organization of the production of eggs and poultry meat on an industrial basis)', 1985, Postanovlenie Soveta Ministrov SSSR i Tcentralnogo Komiteta KPSS ot 3 sentiabria 1964 g., №740, Svod zakonov SSSR, M.: Izdatelstvo «Izvestiia», T.7, s.512-517.

11. Penionzhkevich EE., 1952. `Metody plemennoi raboty po uluchsheniiu otechestvennykh selskokhoziaistvennykh ptitc (Breeding methods to improve domestic poultry)', Ptitcevodstvo, №11, s.5-9.

12. `Ptakhivnyctvo (Poultry farming)', 1955, pid red. P Ju. Bozhka i M. V. Dakhnovsjkogho, Kyjiv: Derzhavne vydavnyctvo siljsjkoghospodarsjkoji literatury URSR, 336 s.

13. Solodkyj, MM., 1960. `Poltavsjki porodni ghrupy kurej i zakhody po jikh udoskonalennju ta rozmnozhennju (Poltava breed groups of chickens and measures for their improvement and reproduction)', Pidvyshhennja produktyvnosti ptakhivnyctva: mat. sesiji. Kyjiv: Vydavnyctvo UASGhN, s.28-31.

14. Tkachuk, PV, 1954. `Gusevodstvo - dokhodnaia otrasl kolkhoznogo proizvodstva (Geese farming - profitable collective farm production)', Ptitcevodstvo, №2, s.18-22.

15. Tokareva, MM., 1963. `Uchet chistoporodnoi plemennoi ptitcy (Accounting for purebred pedigree birds)', Ptitcevodstvo, №12, s.33-36.

16. CDAVO. F.R-4861. Ukrajinsjka akademija siljsjko- ghospodarsjkykh nauk Ministerstva siljsjkogho ghospodarstva URSR, m. Kyjiv. 1956-1962 rr., Op.1, Spr.2118, 308 ark.

17. Tam samo, Spr.2139, 129 ark.

18. Tam samo, Spr.2093, 148 ark.

19. Tam samo, Spr.2054, 35 ark.

20. `Ukrajinsjkyj naukovo-doslidnyj instytut ptakhivnyctva (Ukrainian Research Institute of Poultry Industry)', 1961, vidp. red. M. V. Dakhnovsjkyj, Kyjiv, 84 s.

21. Iatcynin, NN., Redikh, VK., 1954. `Russkie belye kury (Russian White Chickens)', Ptitcevodstvo, №1, s.23-26.

Анотація

Теоретико-методологічні основи розвитку племінної справи у птахівництві в Українській РСР у 1951-1964 рр. Мельник В. В., кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві, Національний університет біоресурсів і природокористування України (Київ, Україна), e-mail: MelnikVika0204@gmail.com, ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2491-757X

Мета дослідження - висвітлити теоретичні і методологічні основи племінної роботи у птахівництві Української РСР в 19511964 рр. Показано, що упродовж досліджуваного періоду основним центром розробки теорії та методології селекційно-племінної роботи у птахівництві був Українській науково-дослідний інститут птахівництва, створений на базі Української дослідної станції птахівництва. Узагальнено методи племінної роботи з поліпшення продуктивних якостей російської білої породи, полтавських, первомайських курей, роменських і переяславських гусей та бронзових широкогрудих індиків, висвітлено методи виведення великої сірої породи гусей, породних груп українських та чорних білогрудих качок. Обгрунтовано внесок у розроблення ефективних методів селекційно-племінної роботи в птахівництві досліджуваного періоду П. Ю. Божка, М. В. Дахновського, М. В. Дубовського, М. Г. Курдюкова Е. Е. Пеніонжкевича, К В. Калмикова В. М. Копилова, І. С. Скуратова, Р. К Євтищенка та ін. Дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових та історичних методів, джерелознавчого та контент-аналізу, різнопланової джерельної бази.

Ключові слова: птахівництво, племінна робота, селекція, порода, породна група, Українській науково-дослідний інститут птахівництва.

Annotation

Theoretical and methodological bases of development of the breeding work in poultry farming in Ukrainian SSR in 1951-1964. Melnyk V. V., PhD (Agricultury), Associate Professor Department of Technology in Poultry, Pig and Sheep Breeding National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine), e-mail: MelnikVika0204@gmail.com, ORCID: http://orcid.org/0000-0003-2491-757X

The purpose of the study is to highlight the theoretical and methodological foundations of breeding work in the poultry farming of the Ukrainian SSR in 1951-1964. It has shown that during the studied period, the Ukrainian Research Institute of Poultry was the main centre for the development of theory and methodology of breeding work in poultry farming, created on the basis of the Ukrainian Research Station of Poultry. The methods of breeding work on improving the productive qualities of the Russian White breed, the Poltavska, Pervomaiska chickens, the Romenska and Pereiaslavska geese breed and the Bronze Broad-Breast turkeys were generalized, methods for the creation of Large Gray geese, breed groups of Ukrainian and Black White-Breast ducks were highlighted. The contribution by P. Yu. Bozhko, M. V. Dakhnovsky, M. V. Dubovsky, T. S. Lenya, M. G. Kurdyukov, E. E. Penionzhkevich, K. V Kalmykov, V M. Kopilov, I. S. Skuratov, R. K. Yevtishenko and others to the development of effective methods of breeding work in poultry farming of the investigated period was substantiated.

Keywords: poultry farming, breeding, selection breed, breeding group, Ukrainian Research Institute of Poultry.

Размещено на Allbest.ru