Вплив тракененської породи на формування української верхової породи коней

Целью исследований было изучение влияния лошадей тракененской породы на формирование популяции украинской верховой породы с начала ее создания и на всех этапах селекционного усовершенствования.

Начало работы по выведению украинской верховой породной группы лошадей характеризуется испытанием различных вариантов скрещиваний, подбором качественного селекционного материала, в том числе производителей и кобыл тракененской породы. В дальнейшей работе увеличилась роль тракененских жеребцов.

На начало апробации половина кобыла маточного состава конных заводов были получены от скрещивания с тракененской породой. На время утверждения породы (1990 г.) увеличилось количество кобыл желаемых генеалогических комплексов: англо-русско-тракено-венгерского, англо-тракено-венгерского, англо- ганноверо-венгерского, англо-венгерского, которые в сумме составляли 76,1 %.

При закладывании генеалогических линий в украинской верховой породе значительную роль сыграли жеребцы-производители тракененской породы: Тайфун, Т 11 Водопад, Т 54 Хобот 106, Т 109 Эол, а также помесные: 2 Беспечный, Т 09 Хинин 73.

Анализ происхождения кобыл-родоначальниц маточных семейств в украинской верховой породе показал, что родословные ведущих из них построены на основе тракененской породы. Самое многочисленное маточное семейство 159 Темы - дочери тракененского жеребца Тайфуна, составляет 13,2 % маток украинской верховой породы. Всего в породе кобыл, принадлежащих к маточным семействам тракененского происхождения - 37,9 %.

По результатам оценки жеребцов, используемых в селекционном процессе в период 2005-2015 годов, к воспроизводству лошадей украинской верховой породы было подобрано 199 жеребцов-производителей, в том числе 20 (10,1 %) - тракененськог породы.

Анализом родословных лошадей, участвовавших в соревнованиях международного и национального уровня в период 2000-2015 годов установлено, что большинство лошадей из выборки были чистопородными и происходили из классических линий украинской верховой породы: Беспечного, Хобота, Гугенота, Хрусталя (52,0 %).

Доля лошадей, полученных от жеребцов-производителей тракененской породы, составила 20,5 %. Установлено, что наибольшая доля победителей соревнований национального уровня - среди потомства тракененских жеребцов (61,2 %). Доля победителей соревнований международного уровня наибольшая среди лошадей, полученных от жеребцов чистокровной верховой породы (14,7 %).

Таким образом, установлено, что с начала создания до современного этапа усовершенствования украинской верховой породы, значительное влияние на нее оказали лошади тракененской породы.

Ключевые слова: лошади, украинская верховая порода, тракененская порода, генеалогические линии, маточные семейства, генеалогический комплекс.

Belikova K. V., Tkachova I. V., Kunets V. V., Institute of animal Science of NAAS

The aim of the research was to the influence of Trakenen breed horses study on the formation of the Ukrainian Warmblood breed from the beginning of its creation and at all stages of breeding improvement.

The beginning of work of the Ukrainian Warmblood breed group of horses breeding is characterized by the different variants of crosses testing, high-quality breeding material selection, including producers and mares of Trakenen breed. In further work, the role og Trakenen breed stallions was increased.

At the beginning of testing half the Mare the uterine part of the horse plants were obtained from crosses with Trakenen breed. At the time of approval of the breed (1990) increased the number of mares the desired genealogical centres: Thoroughbred- Russian Warmblood- Trakenen-Hungarian, Thoroughbred- Trakenen-Hungarian, Thoroughbred-Hannover-Hungarian, Thoroughbred-Hungarian, which amounted to 76.1 percent.

When designing a genealogical lines in the Ukrainian Warmblood breed played a significant role stallions of the Trakenen breed: Typhoon, T11 Vodopad, T 54 Khobot 106, T109 Eol and crossbred: 2 Bezpechny, T 09 Khinin 73.

The analysis of the origin of mares-uterine ancestors of families in the Ukrainian Warmblood breed showed that the genealogies leading from them are built on the basis of Trakehner breed. The most numerous family 159 Tema - daughter Trakenen stallion Typhoon is 13.2 % mares of the Ukrainian Warmblood breed. Total in the breed of mares belonging to the mares family of Trakenen origin - 37.9 %.

The evaluation of stallions used in breeding process in the period 2005-2015, to reproduce horses of the Ukrainian riding breed was chosen 199 sires, including 20 (10,1 %) - Ukrainian Warmblood breed.

The analysis of pedigrees of horses participating in competitions of the international and national level in the period 2000-2015 established that the majority of horses from the sample were purebred and came from the classical lines of the Ukrainian horse breed: Bezpechny, Khobot, Huguenot, Khrustal (52.0 %).

The proportion of horses received from sires of the Trakehnen breed was 20.5 %. It is established that the largest proportion of the winners of the competitions at national level - among the offspring of stallions Trakehnen (61.2 %). The percentage of winners of international competitions among the greatest horses received from stallions of the thoroughbred riding breed (14.7 %).

Thus, it is established that from the beginning of creation to the modern stage of modernization of the Ukrainian Warmblood breed, the significant impact it has had horses of Trakehner breed.

При закладанні генеалогічних ліній в українській верховій породі значну роль зіграли жеребці-плідники тракененської породи: Тайфун, Т 11 Водопад, Т 54 Хобота 106, Т109 Еол, а також помісні: 2 Безпечний, Т 09 Хінін 73.

Аналіз походження кобил - родоначальниць маточних родин в українській верховій породі показав, що родоводи провідних з них побудовані на основі траке- ненської породи. Найчисельніша маточна родина 159 Теми - дочки тракененсько- го жеребця Тайфуна, складає 13,2 % маток української верхової породи. Всього у породі кобил, що належать до маточних родин тракененського походження - 37,9 %.

За результатами оцінки жеребців, що використовувались у селекційному процесі у період 2005-2015 років, до відтворення коней української верхової породи було дібрано 199 жеребців-плідників, у тому числі 20 (10,1 %) - тракененської породи.

2 Науковий керівник - д. с.-г. н., с. н. с. Ткачова І. В.

Матеріали та методи досліджень. Об'єктом досліджень було поголів'я племінних коней суб'єктів племінної справи з розведення коней української верхової породи.

Матеріалом для досліджень слугували державні племінні книги коней української верхової породи (I-VIII томи), база даних, створена за документами первинного племінного обліку, плани і програми селекції української верхової породи, каталоги жеребців-плідників, допущених до племінного використання в українській верховій породі. Проаналізовано кількісний та якісний склад коней тракененської породи, які здійснили вплив на формування української верхової породи.

Результати досліджень. Створення української верхової породи було розпочато у повоєнні роки із надходженням до кінних заводів СРСР значної кількості коней за репараціями [8]. На початок 1948 року в Українському кінному заводі № 173 було зібрано 308 кобил і 25 жеребців-плідників, у тому числі велика група коней угорського походження (фуріозо-норт стар, ноніус, гідран). Із жеребців 9 голів були тракененської породи, 4 - ганноверської, 1 - угорської, 5 - чистокровної верхової, 6 - помісей з чистокровною верховою. З 1945 по 1948 роки в кінному заводі вивчали прибулий відтворювальний склад, виявляли кращих жеребців і кобил, розпочали роботу з визначення бажаних результатів підбору. Одночасно встановлювали напрям племінної роботи заводу. Крім того, ці роки були періодом найбільшої акліматизації коней, завезених у завод.

Перший етап роботи з виведення української верхової породної групи коней характеризується випробуванням різних варіантів схрещувань, добором якісного селекційного матеріалу [9].

У заводській книзі жеребців-плідників Українського військового кінного заводу № 173 за 1943-1959 роки записані перші жеребці-плідники, які були задіяні у створенні нової породи:

- російської верхової породи - 2 Глобус, вор., 1934 (Образчик - Годувальниця);

- східно-пруської породи - 1 Альпіні, руд., 1937 (Альпінгер - Траубе); 3 Посейдониус, руд., 1942 (Перінгер - Гумер); 4 Тайфун, руд., 1938 (походження не встановлене);

- чистокровної верхової породи - 675 Ахілл, гн., 1932 (470 Хайкліф - 210 Андромеда); Вісмут, гн., 1945 (1119 Моряк - 1899 Версія); 88 (1450) Герус, гн., 1937 (610 Грегор - 1458 Сандрільона ІІ); Карара, гн., 1944 (походження не встановлене); 14 Мат, гн., 1931 (Май-Джонг - Гароне), народж. у Польщі; 1119 Моряк, гн., 1933 (604 Будинок - 423 Мрія); 35 Ніргілі, гн., 1944 (1473 Глазго - 1329 Ніа- ві); 11 (1861) Рабке, руд., 1940 (Caissot - Rapallo), народж. в Угорщині; 29 (1872) Расход, руд., 1939 (1209 The Recorder - 330 Хіва ІІ); 27 (889) Стімул, гн., 1932 (171 Сімпатяга - 415 Марілла); 30 Топ Вейт 9, руд., 1938 (Weissdorn - Toupie), народж. в Угорщині;

- ганноверської породи - 2 Шабернак 48, бур., 1935 (Шорсе - Адель); 3 Хандзік 4, гн., 1940 (Хальт - Юона);

- тракененської породи - 3 Ейнгард, т.-руд., 1941 (Пільг ер - Ейнцаль);

- угорської породи - 5 Ковиль, т.-гн., 1946 (Калим - Вигода);

- англо-угорський - 003 Реальний, гн., 1938 (1198 Роор - Левада);

- напівкровні (помісі ІІ покоління з чистокровною верховою породою) - 005 Атаман, т.-гн., 1947 (ч/в 26 Амон - 27 Азіатка); 002 Бєрєг, гн., 1946 (ч/в Гамбург - Берданка); 004 Грач, гн., 1947 (27 Гастрольор - 47 Чаша); 006 Рур, гн., 1947 (ч/в Ринг - Роза).

Пізніше у відтворювальний склад заводу були введені і інші жеребці, значна кількість яких належала саме до тракененської породи.

У 1947 році на половині маточного складу Українського кінного заводу № 173 використовували ганноверських жеребців, на 25 % поголів'я - чистокровних верхових і на 25 % - тракененських жеребців. У 1948 році збільшилась роль тракененських жеребців за рахунок зменшення використання ганноверських. Чистокровними верховими жеребцями покрили близько третини всього складу кобил. У 1949 році близько 30 % кобил було спаровано з чистокровними верховими жеребцями, 36 % - з тракененськими, 22 % - з ганноверськими, решту - парували з жеребцями, вирощеними в Українському кінному заводі № 173.

За період роботи з 1945 по 1950 роки в Українському кінному заводі було одержано і вирощено групу коней бажаного верхово-запряжного типу, здебільшого представленою приплодом ганноверських і тракененських жеребців: Тайфун, Марк-Граф, Альбіні, Шторм, Хрусталь, Ейнгард, Флінгер тощо. Отриманих коней крупного типу, як найбільш бажаного за типом і роботоздатністю, розводили «у собі», помісей небажаних типів підводили під повторне схрещування з жеребцями вихідних порід. У 1951 році до відтворювального складу було введено 130 поміс- них кобил першого покоління, що становило 43,3 % від усього маточного складу, задіяного у створенні породної групи.

Другий етап характеризується створенням на основі масиву коней верховозапряжного типу крупного спортивного коня верхового типу. Цей період співпав із розформуванням кавалерії, розвитком індустрії і машинобудування, тому масове конярство потребувало переорієнтації на кінний спорт. У зв'язку з цим, у парувальний сезон 1953 року, за вказівкою Головного управління кінних заводів МСГ СРСР про перехід на виробництво крупного спортивного коня верхового типу, в Українському кінному заводі № 173 були зосереджені жеребці чистокровної верхової породи, що найбільше відповідали цій меті і яких підводили до кобил ган- новеро-угорських та тракено-угорських генетичних комплексів.

Одночасно, у 1953 році Українською зональною дослідною станцією був розроблений цілеспрямований перспективний план селекційно-племінної роботи на 1953-1958 рр. із завданням виведення верхово-запряжного коня шляхом складного відтворювального схрещування маточного складу кількох верхових і верхово-запряжних порід, в тому числі - тракененської. Кобил основного типу призначали до схрещування з жеребцями угорської та тракененської порід і помісними верхово-запряжними жеребцями, одержаними в Українському кінному заводі № 173. Метою використання для схрещування тракененської породи було поліпшення стрибкових і рухових якостей молодняку, тобто - переорієнтація української верхової породної групи на спортивний напрям використання.

За період з 1960 по 1975 роки в кінних заводах отримали призначення і були використані у паруванні 9,5 % жеребців-плідників тракененської породи. Цей період роботи характеризується поступовим скороченням кількості жеребців вихідних порід і все більш широким використанням жеребців бажаного генеалогічного комплексу.

Аналізом племінної роботи встановлено, що за цей період було здійснено 2707 підборів кобил і одержано 2076 голів приплоду. В тому числі із жеребцями бажаного типу тракененської породи було спаровано 20,8 % кобил. Найбільш інтенсивно у племінній роботі були використані жеребці, помісні за тракененською породою, які отримали високу оцінку за комплексом ознак: Безпечний (російська верхова х тракененська), 1953 р.н. (Букет - Пластік); Коханий (чистокровна верхова х тракененська х угорська), 1963 р.н. (Хобот - Колонада); Хінін (тракененська х угорська), 1951 р.н. (Хеллеспонт - Ігрушка), а також чистопорідні тракенен- ські: Хобот, 1949 р.н. (Хассгезанг - Бероліне); Водопад, 1961 р.н. (Великий Візір - Дата); Проспект, 1951 р.н. (Пілігрим - Пластік). Жеребці Безпечний, Хобот і Водопад стали засновниками генеалогічних ліній в українській верховій породі [10].

На початок періоду апробації породи, коні української верхової породної групи належали до генеалогічних комплексів, побудованих переважно на траке- ненській основі (табл. 1).

Таблиця 1

Генеалогічні комплекси племінних кобил української верхової породної групи на початок апробації (1976 рік)

Таким чином, на початок апробації половина кобила маточного складу кінних заводів були одержані від схрещування з тракененською породою.

На час затвердження породи (1990 р.) збільшилася кількість кобил бажаних генеалогічних комплексів: англо-російсько-тракено-угорського, англо-тракено-угорського, англо-ганноверо-угорського, англо-угорського, які у сумі складали 76,1 %. Крім того з'явилося 27 конематок п'яти- та шестипорідних комплексів (табл. 2).

Отже, на час апробації кількість кобил української верхової породи збільшилась на 17 %, порівняно із початком апробаційної роботи.

При закладанні генеалогічних ліній в українській верховій породі значну роль зіграли жеребці-плідники тракененської породи: Тайфун, Водопад, Хобот, Еол а також помісні: Безпечний, Хінін.

У родоначальнику лінії Тайфуна (рис. 1), руд., 1938 р. н. поєднувались породність, масивність і висока роботоздатність. Тайфун належав до основного типу будови з промірами 162-163-183-21 см. За 10 років племінного використання Тайфуна було одержано численне потомство основного типу. В Українському кінному заводі роботу вели безпосередньо з Тайфуном і його сином - Трафаретом, гн., 1951 (м. Вознікновєніє), який у 1956 році отримав атестат І ступеня на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.

У Провальському кінному заводі використовувався син Тайфуна - Табор (м. Вєснушка). Значне розповсюдження лінія отримала на племінних конефермах колгоспів зони діяльності Тернопільської, Київської, Харківської, Дрогобицької ДЗК та Красноградського держплемрозплідника.

Родоначальник лінії Т 54 Хобота 106 (рис. 2), рудий жеребець тракененсь- кої породи, від 55 Хассгезанга 14 та 33 Бероліне 58, народжений 1949 року в кінному заводі ім. Кірова, належав до лінії Парсіваля, лінія матері - Дампфросса. Таким чином, Хобот був отриманий у результаті кросу двох видатних на той час за спортивними якостями ліній у тракененській породі. При цьому він був інбредо- ваний на Дампфросса (III - IV) та Темпельхютера (V, IV-V, IV). Крім того, у родо- словній Хобота зустрічаються імена відомих у тракенінській породі коней: Піль- гера, Піфагораза, Хіперіона та інших, що сприяло закріпленню ознак, які визначили спортивні успіхи Хобота та його нащадків.

Т 54 Хобот 106 випробувався у гладких скачках: у 2-річному віці на іподромах у Баку та Ростові-на-Дону, а у 3-річному - на заводському іподромі кінного заводу ім. Кірова. У 1961 році у Києві на ВДНГ УРСР отримав атестат першого ступеня та почесне звання «Чемпіон виставки». З 1954 по 1975 роки Т 54 Хобот 106 використовувався в Олександрійському кінному заводі, де від нього отримано 142 нащадки, у тому числі 84 жеребчики та 58 кобилок. Кращий приплід Т 54 Хобот 106 дав у результаті однорідних за типом і роботоздатністю підборів з доньками Баргузина, Гугенота, Ринга, Безпечного, Грохота, Ізгіба та інших жеребців при англо-тракено-угорських сполученнях. Зі 118 пробонітованих його дітей 78 голів (66,1 %) віднесено до класу еліта, 38 голів (32,2 %) - до першого класу та 2 голови (1,7 %) - до другого класу. Близько 100 його потомків були призначені до відтворювального склад, продані у спорт та на експорт. Особливо вдалими були парування Хобота з англо-угорською кобилою 86 Інфра І, в яких одержано висококласних потомків, у тому числі олімпійського чемпіона - Іхора.

Рис. 2. Т 54 Хобот 106, руд., 1949 (55 Хассгезанга 14 - 33 Бероліне 58)

До відтворювального складу кінних заводів призначали доньок та онучок Т 54 Хобота 106 основного та густого типу англо-тракено-угорського та англо- російсько-верхово-угорського комплексів, із кровністю за чистокровною верховою породою на рівні ⁵/₈-¹¹/1₆. Доньки Хобота зазвичай некрупні але масивні, з добре розвиненим кістяком, відмічалися високою плодючістю: відсоток зажереб- лення - 85,5±5,0 %, благополучного вижереблення - 79,9±4,5 %, що на 5,0-10,0 % перевищувало аналогічні показники по групах кобил іншого походження.

Доньки Хобота при паруванні з різними жеребцями давали приплід високої якості, типовий для української порідної групи.

Багато потомків Хобота проявили високі здібності у спорті. До племінного складу кінних заводів було зараховано 115 потомків Хобота, у тому числі дітей - 32 голови, онуків - 80 голів (з яких 30 - через доньок). Кращі сини Хобота - продовжувачі лінії: 8 Коханий, руд., 1963 (Т 54 Хобот 106 - 95 Колонада), 10 Резерв, руд., 1966 (Т 54 Хобот 106 - 151 Рига), 57 Іхтіандр, т.-гн., 1969 (Т 54 Хобот 106 - 86 Інфра І), 72 Рух, руд., 1973 (Т 54 Хобот 106 - 148 Радуга), 55 Ісход, гн., 1956 (Т 54 Хобот 106 - 368 Ізида).

Родоначальник лінії Т 11 Водопада (рис. 3), рудий жеребець тракененської породи, народжений 1961 року у кінному заводі ім. Кірова від 9 Великого Візіря і 96 Дати. В його родоводі присутній інбридинг у віддалених ступенях (VI, У-У, VII) на Темпельхютера.

Рис.3

Водопад успішно використовувався у 1964-1971 роках у Дніпропетровському кінному заводі, де від нього було одержано 68 потомків. Кращі діти Водопада одержані в англо-тракено-угорському та тракено-гановеро-угорському генеалогічних комплексах. Його син - 49 Гвинт, вор., 1970 (мати 61 Гвоздика) - основні продовжувачі лінії - використовувався в Лозівському кінному заводі; 163 Терапевт, гн., 1977 (м. 158 Тальма) - у кінному заводі «Орловщина»; Використовувались також інші сини Водопада: 81 Експерт, гн., 1977 (мати 226 Естрада); 143 Еквілібрист, руд., 1975 (м. 226 Естрада); Цвітник, руд., 1966 (м. 199 Цирсея), Авіатор, т.-гн., 1976 (м. 17 Аргуна). В конкурі добре проявили себе Тайвань (м. 166 Тривога), 163 Терапевт (м. 158 Тальма), у триборстві - Гравьор (м. 64 Гондола). На час апробації в лінії було одержано більш ніж 160 потомків, з них 37 було відібрано у відтворювальний склад, у тому числі 10 жеребців і 27 кобил.

Споріднена група Т 109 Еола походить від вороного тракененського жеребця 1971 р.н. (27 Остряк 9 - 362 Етелька 69) (рис. 4). Представники спорідненої групи крупні, міцної конституції, з відмінними спортивними якостями (особливо у конкурі). Основні продовжувачі спорідненої групи - жеребеці 266 Зеравшан та 272 Малиш з гілки Отелло 21.

Рис. 4. Т 109 Еол, вор., 1971 (27 Остряк 9 - 362 Етелька 69).

Родоначальник лінії жеребець 2 Безпечний (рис. 5), народжений 1953 році в кінному заводі ім. Кірова, від російського верхового Букета та тракененської кобили Т 208 Пластік, інбредованої на Поларштурма (ГІГ-ГУ), внучки відомого у тракененській породі Ара рада, у свою чергу інбредованого на Оптімуса (Ш-Ш).

2 Безпечний характеризувався як дуже породний, у типі російської верхової породи жеребець, правильної будови, до 1960 року виступав у спорті, зарекомендував себе відмінним конкурним спортсменом. З 1960 року його використовували у Дніпропетровському кінному заводі № 65, а з 1963 року - в Олександрійському № 174. Потомство 2 Безпечного виявилося видатним за племінними і спортивними якостями, близько 90 % нащадків віднесені до класу «еліта» в умовах суворого відбору, 36 жеребців і 70 кобил було відібрано відтворювальний склад.

На час апробації породи у кінних заводах було одержано 534 нащадки лінії 2 Безпечного. З них до відтворювального складу було відібрано 55 жеребців і 110 кобил. Серед кращих синів Безпечного в українській верховій породі - 6 Збірник, 54 Інбар, 64 Миролюб, 48 Бронебой, 70 Разбор, 65 Мольберт, Бєзбрєжний, 40 Аршин, а в російській верховій - 16 Набєг, 11 Імбирь, 70 Разбор. У кінному спорті виступали 49 дітей Безпечного і більш ніж 100 онуків.

Рис. 5. 2 Безпечний, вор., 1953 (Букет - Т 208 Пластік 53).

Важливу роль у формуванні української верхової породи зіграв родоначальник спорідненої групи Т 09 Хініна 73 (рис. 6) - гнідий тракено-угорський жеребець, народжений у 1951 році в кінному заводі ім. Кірова від тракененського 50 Хеллеспонта І і угорської 079 Ігрушки 180. Хінін дав одну ставку з 10 лошат в Олександрійському кінному заводі і ще в трьох ставках 26 лошат в Деркульсько- му кінному заводі. З синів Хініна виділені відомі жеребці-плідники: 43 Балхаш (м. Т 013 Балтика 14), 11 Тихвін (м. 160 Тіна).

Серед кобил лінії Хініна однією з найвидатніших у породі стала 193 Хохлатка (Т 09 Хінін 73 - 519 Хімія), яка отримала титули Чемпіонки і рекордистки на ВДНГ СРСР, випробувана у скачках у 2-3-річному віці, у 14 скачках 14 разів ставала переможницею, встановила ряд рекордів СРСР для коней напівкровних порід, стала основною продовжувачкою однойменної маточної родини 521 Хохлатки.

Аналіз походження кобил - родоначальниць маточних родин в українській верховій породі показав, що родоводи провідних з них побудовані на основі тра- кененської породи (табл. 3). Найчисельніша маточна родина 159 Теми - дочки тракененського жеребця Тайфуна, складає 13,2 % маток української верхової породи. Всього у породі кобил, що належать до маточних родин тракененського походження - 37,9 %. Ці дані підтверджують попередні дослідження щодо розвитку маточних родин в українській верховій породі [11].

Рис. 6. Т 09 Хінін 73, гн., 1951 (Т 50 Хеллеспонт - 079 Ігрушка 180, угор.).

Таблиця 3

Аналіз походження кобил - родоначальниць маточних родин української верхової породи

Частка коней, одержаних від жеребців-плідників тракененської породи становила 20,5 %. Встановлено, що найбільша частка переможців змагань національного рівня - серед потомства тракененських жеребців (61,2 %). Частка переможців змагань міжнародного рівня найбільша серед коней, одержаних від жеребців чистокровної верхової породи (14,7 %).

Таким чином встановлено, що від початку створення до сучасного етапу удосконалення української верхової породи, значний вплив на неї здійснили коні тракененської породи.

Висновки

1. При створенні української верхової породи та її удосконаленні на усіх етапах селекційної роботи ключову роль зіграли представники тракененської породи, що доведено аналізом родоводів коней та програм селекційної роботи з породою. На початок періоду апробації породи, коні української верхової породної групи належали до генеалогічних комплексів, побудованих переважно на траке- ненській основі.

2. Родоначальники генеалогічних ліній в українській верховій породі належать до тракененської породи (Т 54 Хобот 106, Т 11 Водопад, Т 109 Еол, Тайфун), а також є помісями першої генерації (2 Безпечний, Т 09 Хінін 73).

3. Аналіз походження кобил - родоначальниць маточних родин в українській верховій породі показав, що родоводи провідних з них побудовані на основі тракененської породи. У сучасному маточному складі породи 37,9 % кобил, що належать до маточних родин тракененського походження, з них найчисельнішею є маточна родина 159 Теми (13,2 % маток).

4. У період 2005-2015 років до відтворення коней української верхової породи було дібрано 20 (10,1 %) жеребців-плідників тракененської породи. Частка коней, одержаних від жеребців-плідників тракененської породи, що брали участь у змаганнях міжнародного і національного рівня у період 2000-2015 років становила 20,5 %. Найбільша частка переможців змагань національного рівня - серед потомства тракененських жеребців (61,2 %).

Бібліографічний список

1. Українська верхова порода / Д. А. Волков, І. В. Ткачова, О. М. Латка, В. В. Кунець, В. О. Пересада, О. О. Корнієнко, С. В. Лютих, К. В. Гданська, В.І. Россоха, Т. М. Ковальова, Г. М. Тур ;. Інститут тваринництва НААН. - Харків, 2015. - 218 с.

2. Чашкин И. Н. Современное состояние тракененской породы и методы ее совершенствования / И. Н. Чашкин, И. С. Шахова, Н. В. Дорофеева // Государственная племенная книга тракененской породы лошадей. - Москва, 1980. - Т. 2. -7-38.

3. Teegen R. Analysis of a breeding program using the example of the Trakehner Breeding Association: Doctoral thesis. / R.Teegen. University Kiel. - 2008. - Р. 12.

4. Teegen R. Population structure of the Trakehner Horse breed / R. Teegen, C. Edel, G. Thaller //Animal. - 2008. - № 3. - P. 6-15.

5. Демин В. А. Состояние и пути развития полукровного коневодства России : автореф. дис... доктора с.-х. наук : 06.02.10 / В. А. Демин. - Москва, 2011. - 43 с.

6. Волков Д. А., Латка О. М. Українська верхова порода коней / Д. А. Влков // Тваринництво України. - 1998. - № 5. - С. 17-18.

7. Волков Д. А. Державна книга племінних коней української верхової породи / Д. А. Волков, О. М. Латка, О. О. Новиков. - Київ : Арістей, 2008. - Т. VI. - 872 с.

8. Белан П. Я. Результаты и методы формирования украинского верховоупряжного типа лошадей (в конном заводе № 173) : дисс. ... канд. с.-х. наук 06.02.04 / П. Я. Белан. - Киев, 1956. - 281 с.

9. Волков Д. А. Украинская верховая порода лошадей / Д. А. Волков // Государственная племенная книга лошадей украинской верховой породной группы. - Киев, 1984. - Т. 2. - С. 5-29.

10. Ткачова І. В. Ефективність схрещування української верхової породи коней / І. В. Ткачова // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. - Харків, 2018. № 120. - С. 140-151.

11. Ткачова І. В. Формування і розвиток маточних родин в українській верховій породі / І. В. Ткачова // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. - Харків, 2018. - № 119. - С. 150-157.

References

1. Volkov, D. A., & Tkachova, I. V., Latka, O. M., Kunecz', V. V., Peresada, V. O., Korniyenko, O. O., Lyuty'x, S. V., Gdans'ka, K. V., Rossoxa, V. I., Koval ova, T. M., Tur, G. M. (2015). Ukrainska verkhova poroda - Ukrainian upper breed / Instytut tvarynnytstva NAAN. Kharkiv [in Ukrainian].

2. Chashkin, I. N., & Shahova, I. S., Dorofeeva, N. V. (1980). Sovremennoe sostojanie trakenenskoj porody i metody ee sovershenstvovanija. GPK trakenenskoj porody loshadej - The current state of the Trakehner breed and methods for its improvement. Moskva, 2, 7-38 [in Russian].

3. Teegen, R. (2008). Analysis of a breeding program using the example of the Trakehner Breeding Association: Doctoral thesis. University Kiel.

4. Teegen R., & Edel C., Thaller G. (2008). Population structure of the Trakehner Horse breed. Animal, 3, 6-15.

5. Demin, V. A. (2011). Sostojanie i puti razvitija polukrovnogo konevodstva Rossii [State and ways of development of half-blood horse breeding in Russia]. Extended abstract of candidate's thesis. Moscow [in Russian].

6. Volkov, D. A., & Latka, O. M. (1998). Ukrains'ka verhova poroda konej. [Ukrainian upper horse breed]. Tvarinnictvo Ukraini - Animal husbandry of Ukraine, 5, 17-18 [in Ukraine].

7. Volkov, D. A., & Latka, O. M., Novikov, O. O. (2008). Derzhavna kniga pleminnih konej ukrains'koi verhovoiporodi - State book of Ukrainian horse breeding horses. Kiiv : Aristej, VI [in Ukraine].

8. Belan, P. Ja. (1956). Rezul'taty i metody formirovanija ukrainskogo verhovo- uprjazhnogo tipa loshadej (v konnom zavode № 173) - Results and methods for the formation of Ukrainian horse-riding type horses (in the stud number 173). Extended abstract of candidate's thesis. Kiev [in Russian].

9. Volkov, D. A. (1984). Ukrainskaja verhovaja poroda loshadej [Ukrainian horse breed horses]. Gosudarstvennaja plemennaja kniga loshadej ukrainskoj verhovoj porodnoj gruppy - State breeding book of horses of the Ukrainian riding breed group. Kiev, 2, 5-29 [in Russian].

10. Tkachova, I. V. (2018). Efektivnist' shreshhuvannja ukrains'koi verhovoi porodi konej [Efficiency of crossbreeding of Ukrainian horse breed]. Naukovo- tekhnichnyi biuleten Instytutu tvarynnytstva NAAN - Scientific and technical bulletin of the Institute of Animal Science of NAAS. Kharkiv, 120, 140-151 [in Ukraine].

11. Tkachova, I. V. (2018). Formuvannja i rozvytok matochnyh rodyn v ukrai'ns'kij verhovij porodi [Formation and development of mother families in Ukrainian horse breed]. Naukovo-tekhnichnyi biuleten Instytutu tvarynnytstva NAAN - Scientific and technical bulletin of the Institute of Animal Science of NAAS. Kharkiv, 119, 150-157 [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru