Вміст мікроелементів у кормах зони Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вміст мікроелементів у кормах зони Лісостепу України

У статті представлені одержані дані фактичного вмісту мікроелементів в кормах ВАТ «Терезине» Білоцерківського району Київської області, які використовуються в годівлі високопродуктивних корів. Всього було досліджено 432 зразки кормів, у тому числі по 24 зразки: соломи ячмінної і пшеничної, сіна вико-вівсяного і люцернового, силосу кукурудзяного, сінажу люцернового, патоки кормової, дерті пшеничної, горохової, ячмінної і кукурудзяної, сої, макухи соняшникової і соєвої, шротів соняшникового і соєвого, кормосуміші та комбікорму-концентрату.

Встановлено, що загальний вміст Цинку, Купруму, Мангану, Кобальту, Йоду, а також Селену у переважній більшості досліджуваних кормів є нижчим від рівня, наведеного в деталізованих нормах годівлі тварин (1985 р.) для зони Лісостепу України. Для покриття дефіциту мікроелементів у раціонах годівлі, необхідно встановити оптимальні дози змішанолігандних комплексів цих мікроелементів та вивчити їх використання у годівлі високопродуктивних корів різних порід в окремі періоди лактаційної діяльності.

На даний час в багатьох сільськогосподарських підприємствах України, які мають добре розвинене тваринництво, використовуються сучасні, більш врожайні сорти кормових культур. В зв'язку з цим, необхідно постійно вивчати їх хімічний склад, поживну цінність та фактичний вміст в них мікроелементів, які відіграють важливу роль в нормалізації обмінних процесів в організмі тварин [1].

Відомо, що вміст мікроелементів у кормах дуже непостійний і залежить від виду, сорту, фази вегетації рослин, наявності їх у ґрунтах і не завжди забезпечує потреби високопродуктивних корів у них. Тому для покриття їх дефіциту використовують сульфатні і хлоридні солі мікроелементів. Введення в раціони солей мікроелементів, без врахування фактичного їх вмісту в кормах, нерідко є причиною зайвої витрати кормів, зниження продуктивності, порушення репродуктивних функцій, підвищення сприйнятливості до захворювань і зменшення строків експлуатації тварин [2, 3].

Надлишок мікроелементів в раціонах корів [4] та низька їх засвоювальна здатність в організмі із сульфатів, хлоридів та інших неорганічних сполук [5-7] приводить до забруднення навколишнього середовища важкими металами [3, 5]. Тому для організації повноцінної годівлі високопродуктивних корів необхідно встановити фактичний вміст мікроелементів у кормах, виявити їх дефіцит і на цій основі вводити у раціони [1, 5].

Дослідженнями Г. Т. Кліценко [8], В. Т. Самохіна [9], Б. Д. Кальніцького [10], С. П. Кузнєцова [1] та ін. розкриті механізми впливу мікроелементів на організм тварин та вказані шляхи забезпечення раціонів дефіцитними мікроелементами за рахунок їх неорганічних солей, засвоєння яких складає 5-20 % [11], що приводить до забруднення навколишнього середовища. Введення в раціони корів мікроелементів у формі органічних мінералів (металохелатних комплексів) підвищує засвоєння їх організмом тварин до 90-98 % [11, 12].

Сьогодні питаннями використання металохелатних комплексів різних мікроелементів займаються [5, 7, 13-15]. Проте матеріалів із використання органічних форм мікроелементів таких, як змішанолігандні комплекси Zn, ^, Mn в раціонах високопродуктивних корів голштинської породи в промислових комплексах Лісостепу України недостатньо.

Метою досліджень було визначення фактичного вмісту мікроелементів у кормах зони Лісостепу України при встановленні оптимальних норм змішанолігандних комплексів Цинку, Мангану і Кобальту в раціонах годівлі високопродуктивних корів по періодам лактації у поєднанні із Суплексом Se і сульфатом купруму та йодитом калію.

Матеріали і методи. Корми для визначення в них вмісту мікроелементів відбирали в умовах ВАТ «Терезине» Білоцерківського району Київської області. Всього було досліджено 432 зразки кормів, у тому числі по 24 зразки: соломи ячмінної і пшеничної, сіна вико-вівсяного і люцернового, силосу кукурудзяного, сінажу люцернового, патоки кормової, дерті пшеничної, горохової, ячмінної і кукурудзяної, сої, макухи соняшникової і соєвої, шротів соняшникового і соєвого, кормосуміші та комбікорму-концентрату.

Мікроелементи визначали: Цинк, Купрум, Кобальт і Манган - на атомно- абсорбційному аналізаторі [16]; Селен - за В.В. Єрмаковою, В.В. Ковальським, І.І Назаренко і ін. [17], Йод - фотометрично з використанням роданистого калію [18].

Результати й обговорення. Вміст мікроелементів у кормах в умовах ВАТ «Терезине» Білоцерківського району Київської області приведений в таблиці.

Таблиця

годівля мікроелементи корм

Проведений аналіз досліджуваних зразків різних кормів показав, що вміст в них названих мікроелементів був неоднаковий. Так, найбільший вміст Цинку (18,42-31,18 мг) серд грубих кормів був в соломі пшеничній, дещо менший у соломі ячмінній (17,28-25,76 мг) і сіні вико-вівсяному (15,86-23,74 мг) та найменше його містилося у сіні люцерновому - 13,5419,58 мг.

Стосовно знаходження Купруму, Мангану, Йоду і Селену в соломі ячмінній, то вміст Купруму коливався від 3,42 до 5,82 мг, Мангану - від 13,59 до 15,08 мг, Йоду - від 0,36 до 0,52 мг і Селену - від 0,035 до 0,045 мг та ці показники були вищими ніж в соломі пшеничній, а Кобальту було дещо більше у соломі пшеничній - 0,14-0,26 мг проти 0,12-0,21 мг у соломі ячмінній.

Серед досліджених зразків сіна вміст Купруму, Кобальту і Селену був вищим у люцерновому сіні і він відповідно коливався: від 4,19 до 4, 99 мг; від 0,31 до 0,48 мг і від 0,036 до 0,051 мг. Щодо вмісту Мангану та Йоду, що вищі їх рівні були у віко-вівсяному сіні і коливалися від 36,36 до 42,43 мг і від 0,13 до 0,28 мг в одному кілограмі сіна фактичної вологості, відповідно. Слід також відмітити, що досліджувані зразки сіна суттєво не відрізняються між собою за вмістом в них Цинку, Купруму, Кобальту, Йоду та Селену. Проте за вмістом Мангану спостерігається перевага у 2,3 рази сіна вико-вівсяного над люцерновим.

У досліджених зразках соковитих кормів вміст Цинку, Купруму, Мангану, Кобальту і Селену був дещо вищим у сінажі люцерновому (9,17-14,54; 1,63-2,98; 15,21-18,67; 0,12-0,45 і 0,030-0,038 мг, відповідно), тоді як у силосі кукурудзяному їх було менше (4,68-7,02; 0,831,38; 8,03-9,49; 0,07-0,23 і 0,015-0,028 мг, відповідно), а Йоду майже в два рази більше (0,250,51 проти 0,13-0,19 мг).

Слід зазначити, що в кормовій патоці Цинку, Купруму, Мангану, Кобальту, Йоду і Селену містилося, мг: 19,76-21,63; 3,74-4,89; 15,38-17,18; 0,44-0,67; 0,52-0,73 і 0,012-0,019, відповідно.

В зернових кормах вміст Цинку, Купруму і Кобальту був найвищим у сої екструдованій (31,84-39,97 мг, 10,0-12,09 мг і 0,41-0,59 мг, відповідно), Мангану та Йоду - у дерті пшеничній (29,60-40,83 мг і 0,31-0,52 мг, відповідно), а Селену - у дерті гороховій (0,052-0,086 мг) і ячмінній (0,057-0,078 мг). Найменше, мг: Цинку - у дерті гороховій (20,71-26,97), Купруму - у дерті пшеничній (1,54-2,02), Мангану - у дерті кукурудзяній (3,75-4,89), Кобальту - у дерті ячмінній (0,16-0,28), Йоду і Селену - у сої (0,09-0,13 і 0,0014-0,0028, відповідно).

У макухах і шротах відмічено великі коливання у показниках вмісту досліджуваних мікроелементів. Цинку в цих кормах виявлено найбільшу кількість - від 38,86 мг (макуха соєва) до 55,43 мг (шрот соняшниковий). Найменше в макуках і шротах містилося Селену: від 0,111 мг - в макусі соняшниковій до 0,140 мг - у шроті соєвому, проте ці показники були найбільшими в порівняні з показниками вмісту Селену в грубих, соковитих і зернових кормах.

Рівні Купруму та Мангану в макухах і шротах були більшими за рівні Кобальту і Йоду. Найбільше Купруму знаходилося у шроті соняшниковому (20,29-20,96 мг), а Мангану - у шроті соєвому (37,68-38,15 мг), Кобальту і Йоду - також у шроті соєвому, відповідно 0,31-0,36 мг і 0,40-0,49 мг.

Слід також відмітити більший вміст Цинку, Купруму, Мангану, Кобальту, Йоду і Селену у соняшниковому і соєвому шротах. Ці вмісти були вищими, ніж у макухах та у зернових кормах. Найбільше Кобальту (0,44-0,67 мг) та Йоду (0,52-0,73 мг) міститься в кормовій патоці.

Висновки

В загальному, вміст мікроелементів у досліджуваних кормах ВАТ «Терезіне» Білоцерківського району Київської області у переважній більшості є нижчим від рівня наведеного в деталізованих нормах годівлі тварин (1985 р.) та верхніх граничних меж орієнтовних їх норм. Тому, з метою ліквідації дефіциту досліджуваних мікроелементів, необхідно встановити оптимальні дози змішанолігандних комплексів цих мікроелементів та вивчити їх використання у годівлі високопродуктивних корів різних порід в окремі періоди лактаційної діяльності.

Перспективи досліджень. Буде вивчено вплив різних рівнів змішанолігандних комплексів мікроелементів у раціонах годівлі високопродуктивних корів окремих порід на показники їх продуктивності та відтворної функції.

Література

Размещено на Allbest.ru