Моніторинг земель та використання земельних ресурсів Миколаївської області

7. Відмова сільгоспземлекористувачів від практики випалювання рослинності або її залишків. Найчастіше спалювання післяжнивних решток практикують підприємства, що займаються рослинництвом і не мають тваринництва навіть у вигляді допоміжної спеціалізації. Водночас встановлено, що під час спалювання післяжнивних решток зернових культур на чорноземах відбувається істотне зменшення кількості ґрунтових мікроорганізмів. Кількість азотобактерій і актиноміцетів зменшується при цьому у 300-700 разів, а мікроскопічних грибів - у 200-300 разів. При спалюванні стерні та соломи у нормі 2 т/га у безвітряну погоду в зоні Лісостепу на ґрунті, який містить 4 % гумусу, втрати гумусу становлять 800 кг/га, а ґрунт втрачає стійкість до ерозійних процесів. Після спалювання рослинних решток різко погіршуються водно-фізичні властивості ґрунту, що призводить до зниження його потенційної родючості і, відповідно, майбутньої врожайності сільськогосподарських культур. Крім того, спалювання соломи є небезпекою для сусідніх полів, лісосмуг, лісів, степів, де може виникнути пожежа, і загрозою для людського життя [7].

Таким чином, державна політика щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення повинна спрямовуватися на суворе дотримання землекористувачами принципів раціонального використання й охорони земель з одночасним стимулюванням їх щодо впровадження у практику агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, боротьбу з ерозійними процесами, а також на оптимізацію сільськогосподарського землекористування шляхом виведення з інтенсивного обробітку малопродуктивних і деградованих земель.

3.2 Забезпечення соціальної та економічної вигоди від ефективного використання земель

Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об'єкт права власності вона є базисом сталого розвитку, умовою соціального прогресу та добробуту людини.

Ефективному використанню земельних ресурсів притаманне поєднання трьох таких складників, як соціальноекономічні, економіко-екологічні та законодавчо-правові заходи.

Аналіз складників соціально-економічного управління використанням земельних ресурсів показав, що основними соціальними важелями є збільшення рівня заробітної плати працівникам галузі сільського господарства і доведення її рівня до середньої по економіці та обґрунтоване збільшення розміру орендної плати за земельні ділянки і частки (паї), які підприємство використовує для своєї підприємницької діяльності. Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети ? служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини.

Соціальна ефективність не завжди може бути кількісно визначена. Проте досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за такими показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, спрямованого на соціальні заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства.

Визначальна роль тут належать саме сільськогосподарському землекористуванню, оскільки воно являє собою основу розвитку економічної діяльності, є джерелом доходів підприємств та жителів сільської місцевості.

Визначеня системи ефективного сільськогосподарського використання базується на методологічних положеннях щодо рівня ефективності сільськогосподарського виробництва, який характеризується максимальним виходом продукції з одиниці площі, рентабельністю, низькою собівартістю і рівнем витрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів. Система певною мірою повинна враховувати дотримання екологічних факторів, які направлені на збереження родючості ґрунту й відтворення земельних ресурсів.

Найбільш вагомими економічними важелями під час управління використанням земельних ресурсів виступають: обсяг виробництва і збуту продукції, розмір витрат на виробництво продукції, отриманий дохід. Ефективне соціально-економічне управління використанням земельних ресурсів слід здійснювати лише на основі науково обґрунтованих екологічних важелів. В систему економічного розвитку покладено ефективне та раціональне використання земельних ресурсів, що є основною умовою підвищення виробництва сільськогосподарської продукції. Одним із шляхів підвищення ефективності використання земель в сільському господарстві є збільшення її родючості, яка сприяє зростанню урожайності сільськогосподарських культур. Підвищення ефективності використання земельних ресурсів, родючості ґрунтів сприяє не тільки збільшенню виробництва продовольства, стабілізації економіки, а й поліпшенню природного середовища, а отже, й добробуту населення.

Але, нажаль, не завжди при використанні земельних ресурів, землекористувачі дотримуються всіх екологічних вимог раціонального використання земель, у користь економічній вигоді [8].

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робітників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.

ВИСНОВОК

Використання показників екологічної стабільності дозволяє контролювати і, за необхідності, коригувати структуру територій. Проведений аналіз використання земель Миколаївської області свідчить, що існуючі системи землеробства недостатньо враховують об'єктивні природні закони. Найбільше антропогенне навантаження на земельні ресурси надають сільськогосподарські виробники. Розвиток землекористування за екстенсивним витратним принципом призвів до значного руйнування природних екосистем: скорочення площі кормових угідь, деградації рослинності, ерозії, засолення ґрунтів та іншим негативних явищ, що вимагає вдосконалення структури землекористування і створення ефективної організації території.

Перехід на ландшафтно-екологічну систему землекористування дозволить врахувати особливості земельних угідь, допоможе уникнути багатьох негативних наслідків традиційних способів ведення господарства і зможе забезпечити повніше використання продуктивного потенціалу землі та його якісного розмаїття за рахунок диференціального розміщення рослин, забезпечення надійної охорони земель на основі адаптивних способів використання і форм влаштування територій, оптимізації структури посівних площ і використання ресурсозберігаючих технологій.

Структура землекористування території Миколаївської області повинна бути оптимізована за наступними напрямками: скорочення площ орних низькопродуктивних угідь за рахунок виведення їх з ріллі і переведення в сінокісно-пасовищні угіддя; дотримання систем сівозмін; внесення органічних добрив; підвищення технічного рівня обродбку грунту; збільшення площі захисних лісосмуг на розораних територіях до 5-7%. Крім орних земель, необхідні створення нових і поліпшення стану існуючих захисних лісосмуг та водозаборів; впровадження ландшафтно-адаптивних систем землеробства, розвиток регіональної екологічної мережі з метою збереження степових територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Щепак В.В. Моніторинг та охорона земель: навч. посіб. / В. В. Щепак,. - Полтава : ПолтНТУ, 2017. - 120 с.

Петриченко В. Моніторинг земель як рятівний круг / В. Петриченко, С. Балюк, В. Медведєв // Урядовий кур'єр. - 2014. - 12 квітня. - № 68. - С. 8. 3

Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546

Бусуйок Д. Законодавче та правове регулювання моніторингу земель в Україні / Д. Бусуйок // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 8. - С. 56-59.

Мозальова М. В. Правові засади моніторингу ґрунтів: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / М. В. Мозальова; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». - Х., 2011. - 20 с

СТАН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ: ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ [Електронний ресурс] - Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua ›

Паленичак О. В. Раціональне землекористування в умовах збалансованого розвитку агропромислового виробництва / О. В. Паленичак // Економіка АПК. - 2012. - № 2. - С. 32

Економічні, екологічні та соціальні аспекти використання земельних ресурсів в Україні: колективна моногр. / за ред. д-ра екон. наук, професора, чл.-кор. НААН О.В. Ульянченка; Харк. нац. аграр. ун-т. - Х: Смугаста тип., 2015. - 320

Размещено на Allbest.ru