Практичні аспекти планування сівозмін у сучасних системах землеробства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Практичні аспекти планування сівозмін у сучасних системах землеробства

Юрій Бліндер, Віктор Рижановський, Анатолій Кондратюк

Розглядається питання розроблення плану переходу до прийнятної сівозміни. Встановлена ефективність розробки такого плану, вимоги які потрібно виконувати для його реалізації. Визначено, що запропоновані у цій статті організаційно-господарські заходи забезпечать підвищення врожайності сільськогосподарських культур, мінімалізують змив ґрунту та винос поживних речовин. З'ясували, що чергування сільськогосподарських культур сприяє поповненню й кращому використанню поживних речовин ґрунту та добрив, підтриманню сприятливих фізичних властивостей ґрунту, а також, що для забезпечення раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, використання сівозміни повинно бути довготерміновим, не менше двох-трьох ротацій. При складанні схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах врахували біологічні особливості кожної культури, розміщення їх по кращих попередниках, а також структуру посівних площ.

Ключові слова: сівозміна, землеробство, організаційно-господарські заходи, сільськогосподарські землі, врожайність.

Аннотация

Блиндер Юрий, Рижановський Виктор, Анатолий Кондратюк. Практические аспекты планирования севооборота в современных системах земледелия. Рассматривается вопрос разрабатывания плана перехода к приемлемому севообороту. Установлена эффективность разработки такого плана, требования которого нужно выполнять для его реализации. Определено, что предложенные в этой статье организационнохозяйственные мероприятия обеспечат повышение урожайности сельскохозяйственных культур, минимизируют смыв почвы и вынос питательных веществ. Выяснили, что чередование сельскохозяйственных культур способствует пополнению и лучшему использованию питательных веществ почвы и удобрений, поддержанию благоприятных физических свойств почвы, а также, что для обеспечения рационального использования, воспроизводства и повышения плодородия почв, использование севооборота должно быть долгосрочным, не менее двух-трех ротаций. При составлении схемы чередования сельскохозяйственных культур в севооборотах учли биологические особенности каждой культуры, размещение их по лучшим предшественникам, а также структуру посевных площадей.

Ключевые слова: севооборот, земледелие, организационно-хозяйственные мероприятия, сельскохозяйственные земли.

Annotatіon

Blinder Yuriy, Ryzanovskiy Victor, Kondratyuk AnatoliL Practical Aspects of Planning Crop Rotation in Modern Cropping Systems. The question of developing a transition plan to an acceptable crop rotation is examined in this article. The effectiveness of the development of such plan and the requirements that must be met for its realization were established. It was defined, that the organizational and economic measures planned in this article will provide an increase of crop yields, minimize soil erosion and removal of nutrients. It was found out that alternation of agricultural crops contributes to replenishment and better use of nutrients of soil and fertilizers, maintenaning of favorable physical properties of the soil, and also that fertility the use of crop rotation should be long-term, at least two to three rotation for rational use, reproduction and increase of soil. The biological features of each crop, their placement on the best predecessors and also the structure of the crop area were taken into account in drawing up a scheme of alternation of agricultural crops in crop rotation.

Key words: crop rotation, agriculture, organizational and economic measures, agricultural land.

Постановка наукової проблеми та її значення. Проблема виробництва рослинницької продукції була й залишається основною на будь-якому етапі розвитку сільського господарства й на її вирішення націлена науково обґрунтована система землеробства, основною ланкою якої є сівозміна. З огляду на це, виявлення оптимального чергування зернових, олійних і технічних культур у сівозмінах із урахуванням організаційних (господарства різних форм власності й господарювання) й природних умов, ролі та продуктивності окремих культур залежно від удобрення та певних ґрунтово-кліматичних умов України, набуває особливого значення. Вважається, що лише на основі правильної сівозміни можна успішно, з найбільшою віддачею та найменшими затратами запроваджувати всі інші елементи сучасних технологій. Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості ґрунтів є необхідною умовою для запровадження передових агротехнологій при раціональному використанні місцевих ґрунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін [1].

Аналіз досліджень із цієї проблеми. Значну цінність у дослідженні розвитку та удосконалення сівозмін у системах землеробства мають фундаментальні праці вчених України, присвячені багатогранним аспектам їхнього впровадження та освоєння залежно від напряму та спеціалізації. До них належать наукові праці академіка НААН Є. М. Лебедя стосовно організації сівозмін інтенсивного землеробства степової зони України [2] та професора Є. О. Юркевича, присвячені агроекологічній оптимізації посівних площ і розміщення соняшника в сівозмінах України [5], встановленню агробіологічних основ сівозмін Степу. Важливою є наукова праця «Сівозміни у землеробстві України» за редакцією В. Ф. Сайка, П. І. Бойка, у якій вчені переконливо довели, що науково обґрунтована сівозміна є основою землеробства, запорукою його стабільності, оскільки істотно впливає на водний, поживний, біологічний режими ґрунту, швидкість детоксикації шкідливих речовин, що надходять у ґрунт за його сільськогосподарського використання [3].

Методика досліджень. Дослідження проводилися на сільськогосподарських угіддях за межами населеного пункту. У досліді визначили ефективність розробки плану переходу до прийнятних сівозмін для раціонального використання земель, що дало б змогу збільшувати чи зменшувати площу посівів, замінюючи одну культуру іншою за умови біологічного споріднення їх та залежно від попиту продукції на ринку.

Постановка завдання й головна мета статті. Головна мета роботи - встановлення такого складу площ і розміщення угідь на перспективу, при якому створюються необхідні умови для ефективного використання та захисту земель. Вирішення питання оптимізації та перерозподілу за цільовим призначенням земель і формування оптимальних землекористувань пов'язане із класифікацією земель за їх придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур, виведення з обороту та консервації деградованих та малопродуктивних земель, формування однорідних масивів земель за доцільністю їх використання.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Для впровадження сівозмін потрібно скласти план переходу до їх освоєння. У ньому необхідно науково обґрунтовано розмістити культури після попередників. План переходу до освоєння сівозмін має бути розрахований на 2-3 роки, після чого культури займуть свої місця згідно з прийнятим чергуванням. План переходу до прийнятих сівозмін має бути розроблено разом зі спеціалістами сільськогосподарського підприємства, окремо для кожної сівозміни. При цьому слід використовувати креслення організації території, розробленого проекту землеустрою, розміщення попередників сільськогосподарських культур за попередні роки, дані про культури, які вирощуються на території господарства на момент здійснення проекту, книгу історії полів, картограму агровиробничих груп ґрунтів.

Розробляючи план освоєння сівозмін, слід враховувати такі вимоги:

- підвищення інтенсивності використання включених у сівозміну земель не тільки в роки ротації, а й протягом перехідного періоду;

- найскоріше впровадження зональної системи землеробства шляхом забезпечення агротехнічно правильного чергування культур у межах полів з урахуванням ґрунтів, попередників та скорочення строків переходу до запроектованої сівозміни;

- створення сприятливих умов для впровадження ефективного використання машино - тракторних агрегатів, зменшення транспортних витрат.

План освоєння сівозмін повинен бути складений за встановленою формою. Чергування культур у перехідні роки має бути агротехнічно вірним, узгодженим зі схемою сівозмін, межами полів, родючістю ґрунтів, протиерозійними заходами, попередниками сільськогосподарських культур. Передусім, мають бути враховані посіви багаторічних трав й озимих культур, які будуть займати поля в перший рік освоєння сівозміни.

При складанні схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах доцільно врахувати біологічні особливості кожної культури, розміщення їх по кращих попередниках, а також структуру посівних площ.

Науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур має сприяти поповненню та кращому використанню поживних речовин ґрунту й добрив, підтриманню сприятливих фізичних властивостей ґрунту, захист від ерозії, попередженню розповсюдження бур'янів, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур. Задля раціонального використання земель і біокліматичного потенціалу проектом має передбачатися сівозміни з гнучким чергуванням сільськогосподарських культур, що дасть змогу збільшувати чи зменшувати площу посівів, змінюючи одну культуру іншою за умови біологічного споріднення їх та залежно від попиту продукції на ринку [4].

З огляду оптимізації землекористування доцільно визначати орнопридатність земель, оскільки орні угіддя є максимально вразливими в екологічному відношенні. Орнопридатність встановлюється на основі врахування можливостей впливу сільськогосподарських культур на деградацію ґрунтів, а також і зворотного зв'язку - відповідності фізіологічних вимог цих культур конкретним ґрунтово - кліматичним умовам.

Площі орнопридатних земель розраховуються за формулою:

О = Зо - (М + Н), (1)

де О - площа орнопридатних земель; Зо - загальна (облікова) площа ріллі; М - площа малопродуктивних (у тому числі деградованих) орних земель; Н - площа ґрунтів, які при інтенсивному використанні схильні до деградації.

Площа малопродуктивних (у тому числі деградованих) орних земель досліджуваного контуру (поля), яких не доцільно використовувати під орні землі складала 3,4736 га, або 16,5 %.

На основі встановлення орнопридатності земель можна визначити індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель (Ін) та перевищення допустимої розповсюджуваності (П).

Перевищення допустимої розповсюджуваності нами розраховано сумарно для 19 окремих ділянок досліджуваного масиву земель, які є розпайованими (табл. 1, рис. 1). Результати розрахунків наведені для двох варіантів сівозмін (формули 4 та 5):

П3агі = Пі + П2 Н 1- П19 = 2 580 770грн

Пзаг2 = Пх -Н П2 Н Ь П19 = 2 952 600 грн .

Індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель становить 1,19 %. Екологізація землекористування може бути досягнута через землевпорядне проектування, при якому повинні бути враховані наведені показники та характер придатності ґрунтів для вирощування районованих сільськогосподарських культур.

Таблиця 1 Облік сівозмін у межах дослідного контуру (поля) в період 2015-2019 рр.