Біолого-екологічні особливості використання видів роду жимолость в умовах біостаціонару Вінницького національного аграрного університету

Аналіз результатів фенологічних спостережень здійснено за 7 фазами, які відображають основні моменти сезонного розвитку рослин. Для порівняння ритму розвитку інтродуцентів у нових умовах взято жимолость звичайну, як найбільш пристосовану до наших умов. Встановлено, що в наших умовах початок вегетації жимолостей розпочинається наприкінці березня - на початку квітня, коли середньодобова температура не перейшла через позначку +6 °С. Більшість досліджуваних видів починають вегетацію до 4.04, коли за середньо багаторічними даними починається період вегетації у більшості рослин. Пізніше цього терміну розпочинає вегетацію жимолость звичайна. Визначено, що початок росту пагонів у досліджуваних видів спостерігається у другій-третій декаді квітня. Цьому відповідає середня температура повітря 6,8-10,5 °С, за суми активних температур вище нуля 205-227 °С. Фактичну зимостійкість встановлено за 5-бальною шкалою обмерзання М. К. Вєхова. Внаслідок проведених спостережень виявлено пошкодження 40 % верхівок однорічних пагонів жимолості каприфоль (до 15-30 см), що однак не стало причиною втрати декоративності, оскільки цей вид має сильний приріст (60-120 см), тож немає підстави стверджувати про цілковиту незимостійкість та незначну перспективність цього виду. Жимолость звичайна обмерзання не мала. Завдяки нормальному розвитку пагонів, види утворюють добре сформовану крону, що є для них характерним. Аналізуючи отримані результати, зроблено висновок, що найвища фактична зимостійкість в умовах м. Вінниці є вид жимолость звичайна. Внаслідок вивчення життєздатності та перспективності досліджуваних видів жимолості встановлено, що цілком перспективними в умовах біостаціонару ВНАУ виявились жимолость звичайна (бал перспективності - І), а жимолость каприфоль належить до групи перспективних видів (бал перспективності - ІІ), що дає змогу широко використовувати ці види в озелененні міста.

Ключові слова: біостаціонар; Жимолостеві; адаптація; інтродукція; акліматизація; зимостійкість.

Биолого-экологические особенности использования представителей рода жимолость в условиях биостационара ВНАУ

Анализ результатов фенологических наблюдений проводился по 7 фазам, которые отражают основные моменты сезонного развития растений. Для сравнения ритма развития интродуцентов в новых условиях мы приняли жимолость обыкновенную, как наиболее приспособленную к нашим условиям. Мы установили, что в наших условиях начало вегетации жимолостей начинается в конце марта - начале апреля, когда среднесуточная температура не перешла через отметку + 6 °С. Большинство исследуемых видов начинают вегетацию до 4.04, когда средне-многолетним данным начинается период вегетации у большинства растений. Позже этого срока начинает вегетацию жимолость обыкновенная. В результате наших исследований мы определили, что начало роста побегов в исследуемых видов наблюдается во второй-третьей декаде апреля. Этому соответствует средняя температура воздуха 6,8-10,5 °С, при сумме активных температур выше нуля 205-227 °С. Фактическую зимостойкость мы устанавливали по 5-балльной шкале обледенения Вехова М. К. В результате проведенных наблюдений выявлено повреждение 40 % верхушек однолетних побегов жимолости каприфоль (до 15-30 см), что однако не стало причиной потери декоративности, поскольку данный вид имеет сильный прирост (60-120 см), поэтому нет основания утверждать о полной незимостийкости и малую перспективность данного вида. Жимолость обыкновенная обледенения не имела.

Благодаря нормальному развитию побегов виды образуют хорошо сформированную крону, что для них характерно. Анализируя полученные результаты, приходим к выводу, что наиболее высокую фактическую зимостойкость в условиях г. Винницы имеет вид: жимолость обыкновенная. В результате изучения жизнеспособности и перспективности исследуемых видов жимолости установлено, что вполне перспективными в условиях биостационара ВНАУ оказались жимолость обыкновенная (балл перспективности - I), а жимолость каприфоль относится к группе перспективных видов (балл перспективности - II), что позволяет широко использовать данные виды в озеленении города.

Ключевые слова: биостационар; жимолость; адаптация; интродукция; акклиматизация; зимостойкость.

Biological and ecological features of the use of representatives of honeysuckle genus in the conditions of the biostationary of VNAU

The analysis of the results of phenological observations has been carried out by 7 phases, which reflect the main points of seasonal development of plants. To compare the rhythm of the development of introducers in the new conditions, we have used common honeysuckle as the most adapted to our conditions. We have found that in our conditions the growing of honeysuckle begins in late March - early April, when the average daily temperature does not exceed the mark of +6 °C. Most of the species under the study begin to vegetate at up to April 4, when, according to average long-term data, the vegetation period of most plants begins. After this period, the honeysuckle begins to grow normally. As a result of our research, we have determined that the beginning of growth of the studied species is observed in the second or third decade of April. The average air temperature of 6.8-10.5 °C with the sum of active temperatures of 205-227 °C above zero corresponds to this. We have established the actual winter hardiness by a 5-point scale of frosting by M.K. Vekhov. As a result of the observations, 40 % of the heads of one-year honeysuckle shoots (up to 15-30 cm) have been found to be damaged, which, however, have not caused the loss of ornamentality, since this species has a strong regrowth (60-120 cm), so there is no reason to argue about the complete non-winter hardiness and low prospects of this species. Common honeysuckle usually does not get frosted. Due to the normal development of shoots, species form a well-formed crown that is their characteristic. Having analysed the results obtained, we have come to conclusion that common honeysuckle has the highest actual winter resistance in the conditions of Vinnytsia. As a result of the study of viability and prospects of the investigated species of honeysuckle, we have found that honeysuckle is quite promising under conditions of the Biostationary of VNAU (rate of prospectivity - I), while perfoliate honeysuckle belongs to a group of promising species (rate of prospectivity - II), which allows using these species for greening the towns.

Keywords: biostationary; honeysuckle; adaptation; introduction; acclimatization; winter hardiness.

Вступ

Вивчення особливостей застосування в озелененні м. Вінниці видів роду Lonicera Ь. за особливими біоекологічними ознаками дало змогу виділити рослини, які мають високий декоративний ефект у різних типах насаджень. Введення їх у культуру сприяло естетичному оформленню приміських насаджень, поліпшенню санітарно-гігієнічного стану та дасть змогу розширити асортимент декоративних видів деревних рослин, який використовуєть для благоустрою населених місць (Кугуїіик, 2008).

Рід жимолость, котрий налічує в собі близько 200 видів різного географічного походження, представлений в озелененні м. Вінниці переважно одним видом - Lonicera xylosteum Ь. Введення в культуру нових видів і форм потребує вивчення біологічних та екологічних особливостей рослин, визначення ступеня їх стійкості, визначення найбільш ефективних способів розмноження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Широке й успішне використання жимолостей у культурі можливе на підставі всебічного вивчення біологічних, екологічних і народногосподарських особливостей цих рослин. Проблему інтродукції та поширення жимолостей в культурі вивчали такі науковці, як: Г. І. Музика, І. К. Г идзюк, З. Т. Артюшенко та ін.

Мета дослідження - провести аналіз процесів росту і розвитку найбільш поширених та перспективних видів роду Lonicera Ь. в м. Вінниці, порівняно з аборигенними видами, та обґрунтувати перспективність їх культивування в регіоні.

біологічний екологічний жимолость

Результати дослідження та їх обговорення

Для порівняння ритму розвитку інтродуцентів у нових умовах ми взяли жимолость звичайну, як найбільш пристосовану до наших умов. Рослини, у яких вегетація або інша фаза розвитку починається або закінчується одночасно з місцевим видом, ми відносили до феногрупи середніх термінів. Рослини, які розпочинають вегетацію раніше або пізніше місцевого виду, - відповідно до ранньої або пізньої фенологічної групи (Кугуїіик, 2008). За термінами початку вегетації досліджувані жимолості ми відносили до феногрупи ранніх, а за термінами завершення - в групу зі середнім закінченням вегетації (табл. 1).

Табл. 1. Тривалість вегетації жимолостей в умовах м. Вінниці