Оваріектомія і оваріогістеректомія

Рану стінки піхви не зашивають, бо її краї швидко склеюються вже через 2-3год. Через 6 год тварині дають воду та легкий корм.

Розділ 4. Оваріектомія і оваріогістеректомія у кобил

4.1 Показання

Кісти, новоутворення, які інколи обумовлюють злу поведінку тварини. [2, 4]

4.2 Підготовка тварин, знеболення і фіксація

Такі ж, як і у корів при колпотамії. [2, 4]

4.3 Техніка операції і післяопераційний догляд

Виконується приблизно так же, як і у корів. Застосовують черезочеревинний та черезвагінальний доступи до яєчників (колпотомія).

При черезочеревинному доступі лапаратомію виконують в центрі лівої голодної ямки. Яєчники видаляють екразером. Рану зашивають двоповерховим швом, як і у корови.

При черезвагінальному доступі роблять такий розріз дорсальної стінки піхви, щоб можно було вільно ввести кисть руки та частину передпліччя. Яєчники видаляють почергово петлею довгого екразера. [2, 4, 8]

Розділ 5. Оваріектомія і оваріогістеректомія у сук і кішок

5.1 Показання

Найчастіше оперують здорових тварин по проханню володарів з метою зміни поведінки, при патології яєчників.

Стерилізацію самок краще проводити в 6 - 9 місячному віці, бажано до першої тічки. Існує думка про те, що краще дочекатися першої тічки чи дати кішці чи собаці хоча б один раз народити. Це судження помилкове, тому що при проведенні операції до першої тічки імовірність виникнення пухлини молочної залози складає менше 0,5%. Якщо ж дана операція проводиться після першої тічки, то ризик підвищується до 8 %, після другий - до 26. Після 2.5 років проведення стерилізації вже не попереджає розвиток пухлин молочних залоз.

Однак при занадто ранньому проведенні оваріоектомії існує небезпека гіпоплазії матки, піхви і вульви, що веде до перивульварного дерматиту, а, крім того, у таких тварин зберігається ювенальне поводження. [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10]

5.2 Підготовка тварин, знеболення і фіксація

Операція можлива у будь-яку пору року. До кастрації допускаються лише здорові тварини. Перед операцією тварину витримують на голодній дієті 12-18 годин. В день проведення операції тварину оглядають, досліджують при необхідності стан життєво важливих органів: серця, легень, нирок, печінки. Виключають інфекційні захворювання, при незначній підозрі на їх наявність застосовують відповідні заходи. Перед початком операції у тварини вимірюють температуру, пульс, дихання.

Щоб уникнути забруднення операційного поля та можливих розривів сечового міхура, їх звільняють від вмісту. Місця постійного забруднення (промежина, дистальні відділи кінцівок та ін.) миють щіткою з милом. Для полегшення технічного проведення наркозу і його перебігу, зменшення побічної дії наркотика, зменшення або знешкодження небезпечних вегетативних рефлексів проводять фармакологічну підготовку тварини.

Кішку фіксують у спиному положенні у спеціальному фіксаційному станку, ін'єкують нейролептичні, нейроплегічні та наркотичні препарати. За 5-10 хв. ін'єкують 0,1%-ний розчин атропіну (припиняє секрецію слинних, шлунково-кишкового тракту, бронхіальних, потових і слізних залоз, прискорює ритм серця, збуджує центр дихання, знижує тонус і сповільнює перистальтику кишечника) та 1% розчин димедролу (антигістамінний препарат, проявляє і седативну дію). Як наркотичні речовини на фоні премедикації застосовують тіопентал, гексенал, Каліпсо тощо.

Волосяний покрив в ділянці проведення операції видаляється за допомогою бритви та ножиць. З цією ж метою можна використати електричні машинки для підстригання з насадкою 1/10 мм. Це дасть змогу зрізати волосся близько до шкіри і уникнути вибривання. За такої умови шкіра подразнюватиметься менше і не загрожуватиме небезпека інфікування. Операційне поле широко вистригається з усіх боків від визначеної раніше лінії розтину. Видаляють залишки волосся тампоном, змоченим 0,5% розчином нашатирного спирту. Потім двічі обробляють шкіру 5% спиртовим розчином йоду - спочатку після технічної чистки, а потім перед самим розрізом. Насамкінець шкіра обробляється дезинфікуючим засобом. Хірург перед операцією перш за все змінює одяг з вулиці на хірургічний костюм. Обов'язковим доповненням для асептичної хірургії є стерильний халат і шапочка. Потім хірург миє руки та очищує ділянки під нігтями за допомогою щіточки, миє руки по лікті рідким антисептичним милом на протязі трьох хвилин, сушить їх стерильним рушником, розтирає руки та передпліччя 7-10 мл дезрозчину, якому дає висохнути на шкірі. Обробка дезрозчином подвійна.

При гістеректомії тварину витримують на голодній дієті 12-20 годин. Фіксують на операційному столі у спинному або бічному положенні. Операційне поле готують по загальноприйнятим методикам. Операцію проводять під місцевим потенційованим знеболенням із застосуванням нейролептиків та інфільтраційної анестезії 0,25-0,5% розчином новокаїну (тримекаїну) по лінії розрізу. [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10]

5.3 Техніка операції і післяопераційний догляд

5.3.3 Техніка проведення класичної оваріоектомії (за допомогою медіанного розрізу - по білій лінії)

Розріз проводять у позадупупковій області, відступивши 1,5-2 см. від пупка, завдовжки трохи ширше, ніж довжина мізинця. Після розтину всіх шарів черевної стінки та очеревини необхідно знайти роги матки та евентерувати їх назовні. Для цього треба занурити мізинець у черево внутрішньою поверхнею до очеревини і обережно просунути до черевної аорти (орієнтиром є відчуття пучкою пальця пульсації останьої). Просунути палець потрібно так, щоб у момент дотику з аортою між ним та очеревиною нічого не знаходилось. Після відчуття пульсації аорти, мізинець треба трохи підняти вгору, а потім опустити до дна (в цей час між очеревиною та пальцем має опинитися ріг матки). Відчувши ріг, палець дещо згинається в суглобах і евентерує ріг назовні. Останній буде меншого діаметра ніж кишка і щільнішої консистенції. Якщо таким чином не вдалося знайти маткову трубу потрібно підняти каудальну частину пацієнта разом із фіксаційним станком. Якщо і так не вдалося нічого знайти необхідно розширити операційну рану і повторити все спочатку, переводячи тварину в строго горизонтальне положення, але слід остерігатися випадіння в рану петель кишечника. Всі рухи повинні бути обережними і не тривалими, а подразнення очеревини повинні бути мінімальними.

Мал.17. Накладання подвійної лігатури на зв'язку матки перед видаленням яєчника у суки.

Після вдалої евентерації накладають гемостатичні пінцети і прошивні лігатури, з охопленням зв'язок і судин яєчника: першу - на відстані 0,5-1 см. краніально від гонади, а другу - на ріг матки, відступивши від його верхівки на 1,5-2 см, для надійнішого охоплення судин і попередження зісковзування лігатури. (Мал. 17) З цією метою використовують кетгутні лігатури №2-3 та шовк. Після лігування знімають пінцети а тканини з яєчниками відсікають між лігатурами, припудрюючи культі антисептиками їх опускають в черевну порожнину. Щоб повністю виключити ендокрину функцію залози необхідно повністю видалити яєчникову бурсу разом з бахромкою яйцепроводу. На черевну стінку двоповерховий шов (перший безперервний - на очеревину і м'язи, другий вузлуватий - на підшкірну клітковину і шкіру). Операція триває до 30-40 хв, а довжина рани не перевищує 3 см. Шви знімають на 7 - 10-й день, щоденно обробляючи рану. [5, 10]

Якщо кішка занадто цікавиться ранкою виготовляють з міцного картону захисний комірець, який за шириною перевищує розміри голови. Також можна одягати бандаж, який попереджує забруднення і травмування операційної рани.

5.3.4 Техніка виконання удосконаленої оваріоектомії (з боковою лапаротомією в ділянці правої здухвини)

Проекція правого яєчника на черевну стінку знаходиться вертикально посередині здухвини (між заднім краєм останнього ребра і лінією, проведеною перпендикулярно до передньоверхнього краю маклока) а горизонтально - на рівні верхньої частини середньої третини черева. Яєчник розміщений досить близько.

Отже, правобічний оперативний доступ визначається на перетині двох умовних ліній: перша - бісектриса кута, утвореного останнім ребром, і лінією, проведеною по краях поперечнореберних відростків поперекових хребців; друга - перпендикуляр від маклока на описану бісектрису. Шкіру розтинають у точці перетину двох ліній і продовжують дорзокраніально за ходом першої умовної лінії. Довжина розрізу максимально до 2 см. Тупим способом роз'єднують м'язи черевної стінки (зовнішній і внутрішній косі м'язи черева, поперечний м'яз черева за ходом волокон). Після розрізу очеревини і доступу до органів черевної порожнини, рану дещо розширюють ранорозширювачами, адже довжина внутрішньої рани значно менша за зовнішню. Бажано змістити сальник у краніальний бік і за допомогою гачка, яким проходять у бік хребта і повертаючи його до внутрішньої поверхні знаходять ріг і евентерують його назовні. Якщо ріг не вдається знайти необхідно підняти каудальну частину кішки і спробувати знову. Можна розширити розріз каудодорзально за ходом першої умовної лінії. Також для більш ефективного пошуку станок можна перевести майже у вертикальне положення.

Після вдалої евентерації накладають гемостатичні пінцети і прошивні лігатури, з охопленням зв'язок і судин яєчника: першу - на відстані 0,5-1 см краніально від гонади, а другу - на ріг матки, відступивши від його верхівки на 1,5-2 см, для надійнішого охоплення судин і попередження зісковзування лігатури. З цією метою використовують №2-3 та шовк. Після лігування знімають пінцети а тканини з яєчниками відсікають між лігатурами, припудрюючи культі антисептиками їх опускають у черевну порожнину. Лігатуру, що накладена на ріг матки трохи підтягують і за допомогою спеціального гачка проходимо над правим рогом до тіла матки переходимо на лівий ріг, евентеруєчи останій.

Часто після доступу до черевної порожнини правий яєчник з рогом матки можна відразу побачити або знайти і вже набагато важче знайти контрлатеральний ріг матки. Але, згодом, опанувавши методикою, яєчники знаходяться досить швидко.

Мал.18. Схема накладання лігатур при овариогистероектомії.

На очеревину і поперечний м'яз живота, а потім на внутрішній та зовнішній косі м`язи накладають по 1-2 вузлуватих кетгутних шви. Шкіру з'єднують 2-3 стібками вузлуватого шва.

Операція триває до 20-25 хв. Оперовані тварини почуваються рухливо, відсутня обережність та вимушена скованість рухів. Шви знімають на 7 день.

При такому методі забезпечується мінімальне травмування тканин, незначна кількість маніпуляцій в черевній порожнині, відповідно високий рівень асептики та антисептики, швидке загоювання внаслідок доброї васкуляризації тканин, відсутність постопераційного дискомфорту, короткий час експозиції оперативного втручання а можливість виникнення гриж зводиться до мінімуму. [5, 10]

5.3.5 Гістеректомія у сук та кішок

Показання: Гістеректомія проводиться для порятунку матері при різних патологічних змінах матки (сепсис при довготривалих родах,гангрена, наскрізні розриви матки, кровотечі, які не можна зупинити, хронічний ендометрит, новоутворення матки), коли інші методи допомоги неефективні.

Зазвичай матку видаляють разом з яєчниками. Але ряд авторів вважають доцільним у сук залишати яєчники для запобігання ожирінню. Інколи це може мати небажані наслідки - кистозні переродження яєчників, довготривалі слизові або гнійні виділення із статевої щілини, випадіння шерсті, гіперкератоз.

Техніка операції.

Оперативний доступ до матки здійснюють таким же чином, як і при кесарівому розтині. При мадіанній лапоротомії розріз ведуть, відступи каудально від пупка на 1-1,5 см. Скальпелем пошарово розсікають тканини білої лінії черева, окрім очеревини. Останню обережно захоплюють двома пінцетами у складку (не захоплюючи кишку) і між ними роблять розріз, крізь який вводять у черевну порожнину два пальці, і під їх контролем ножиціми подовжують розріз очеревини. Якщо обрано оперативний доступ через бічну черевну стінку, розріз ведуть зверху вниз і вперед по ходу волокон внутрішнього косого м'язу живота на відстані 2-3 см попереду від колінної складки, паралельно останньому ребру. Розріз черевної стінки повинен бути достатньо великий, оскільки видалення матки із застосуванням сили може супроводжуватись розривом її стінки або запамороченням у тварини внаслідок анемії головного мозку. Після проведення лапаротомії в черевну порожнину вводять руку і знаходять матку. Обережно виводять роги матки з черевної порожнини і розправляють їх на стерильному операційному простирадлі (салфетці). Потім знаходять лівий яєчник і обережно підтягують його до рани, на краніальну частину рога матки, ближче до яєчника, за допомогою голки Дешана накладають лігатури (шовк № 4-6) крізь тканини широкої маткової зв'язки і перев'язують яєчникову брижу із розташованими в ній яєчниковою артерією та веною. Лігатуру розміщують як можна ближче до хребта на відстані не менше 1-1,5 см від яєчника. (Мал. 18)

Для більш надійного гемостазу на брижу яєчника накладають ще одну лігатуру, трохи вище першої. Частину широкої маткової зв'язки, яка залишилася послідовно перев'язують кетгутом №2-3 в двох місцях вздовж тіла матки так, щоб між лігатурами не залишалось вільної, не захопленої тканини. Потім знаходять другий яєчник і таким же чином накладають лігатури на брижі яєчника та матки.

Після цього перев'язують артерії та вени з обох сторін в області шийки матки. На верхівки рогів матки та розміщені навколо них судини накладають гемостатичні затискачі або лігатури. Ножицями розсікають тканини яєчникової та маткової брижі, відокремлюючи таким чином яєчники та роги матки від утримуючих їх зв'язок.

У випадках ампутації вагітної матки її краще видаляти разом із вмістом (необхідно переконатись у відсутності в порожнині тіла або шийки матки плода та плідних оболонок). Якщо плід пальпується, його намагаються відтіснити у глибину рога масажуючим рухом руки крізь стінку матки. Матку доводиться розтинати, якщо плід міцно вклинюється у родові шляхи або коли передбачається наявність у матці живих плодів. При цьому розріз стінки матки виконують у верхівки рогу або всередині його і видаляють корнцангом плоди та оболонки.

Після цього на шийку матки або на краніальну частину піхви накладають дві лігатури (шовк № 4-6) та між ними перерізають її, попередньо захистивши черевну порожнину стерильною серветкою. В утвореній культі шийки матки або піхви вирізають зігнутими ножицями уражену тканину слизової оболонки та обробляють її 5% спиртовим розчином йоду. Кінець культі можна покрити залишками брижі, фіксуючи останню кетгутом до тіла культі. Занурюють культю у черевну порожнину, туди ж вводять антибіотики, розчинені в 0,5% розчині новокаїну.

Рану черевної стінки зашивають і обробляють таким же чином, як і при кесарівому розтині. Використовують шовк або кетгут, шов безперервний. Якщо рана велика, в середині попередньо накладають 1-2 стіжка вузловатого шову. Краї підшкірної клітковини зближують безперервним шовом з кетгута, захоплюючи при цьому підлеглі тканини. Шкіру зашивають шовком, переривчастим вузловатим шовом. При оперативному доступі через бічну стінку накладають триповерховий шов. Перший - скорняжний з кетгута № 3- 4 на очеревину, поперечну фасцію та поперечний м'яз живота. Другий - петлевидний або матрасний з кетгуту № 4-5 на обидва косі м'язи живота та жовту черевну фасцію. Третій шов - вузлуватий, з шовку № 5-6 на шкіру з підшкірною клітковиною. На зашиту рану накладають пов'язку з тканини. Утримання тварини звичайне. Необхідно спостерігати, щоб тварина передчасно не зняла шви.

Деякі автори вважають за необхідне вивернути культю у піхву. Для цього краї її прошивають кисетним шовом, а довгі кінці лігатури крізь шийку матки та пізву виводять пінцетом назовні. При затягуванні кінців лігатури культя інвагінується і виводиться через отвір вульви, після чого її ретельно прошивають матрасним шовом та вправляють назад у піхву.

Оскільки матку видаляють у більшості випадків при важкому стані тварини, після операції їй необхідно призначити загальну протисептичну, симптоматичну та патогенетичну терапію. Тварині надають спокій, дають поживний, легкозасвоюваний корм. [5]

Розділ 6. Можливі ускладнення

Ускладнення, які можуть виникати після кастрації:

анестезія,

рани, які довго не загоюються,

абсцеси швів,

інфекція,

перитоніти,

кровотеча - найбільш поширена причина смерті після кастрації,

ожиріння,

нетримання сечі,

повторна тічка.

Кровотеча виникає від пошкодження артерій, що огинає клубову кістку. ЇЇ спиняють у процесі операції торзуванням або лігуванням судин.

Від послаблення лігатури, яку накладають на зв'язку яєчника, може виникнути внутрішня кровотеча. Її виявляють наступного дня за такими ознаками, як загальне пригнічення тварини, блідість шкіри, зниження загальної температури тіла, похолодання кінцівок. Рану відкривають, встановлюють джерело кровотечі, накладають повторну лігатуру, а на рану черевної стінки - шви. При кровотечі з середньої маткової артерії (розрив рога матки внаслідок необережних дій) виявляють її місце і перев'язують судину.

Прошивні лігатури навколо культі або артерій матки тримають лігатуру, але не профілактують кровотечі, якщо лігатура спадає. Неправильне розміщення лігатури або дефекти шовного матеріалу можуть призвести до ускладнень під час операції або після неї. Не згортання крові також є однією з причин виникнення кровотечі. Для визначення кровотечі кожну лігатуру, досліджують на появу останньої. Для цього ватно-марлевим тампоном промокають культю і спостерігають, чи не з'явиться кров.

Ерозії судин матки або інфекції навколо лігатури можуть бути причиною виникнення періодичних кровотеч із вагіни на 14-16 день після операції.

Якщо виникли ускладнення при кровотечі, то тварині буде показана лапаротомія. Після усунення причини кровотечі тваринам призначають вікасол, етамзилат (діцинон), глюконат кальцію, ізотонічні розчини.

Пошкодження (розрив) кишкової петлі зумовлюється неправильною перфорацією очеревини або грубими маніпуляціями у черевній порожнині при відшукуванні яєчника. Пошкоджену кишкову петлю обережно виводять назовні, черевну порожнину ізолюють серветками. Ділянку пошкодженої кишкової петлі з обох боків ізолюють кишковими затискачами. З поверхні кишкової стінки вологим тампоном усувають забруднення кишковим вмістом, а дефект кишки зашивають кишковим швом. Після зняття кишкових затискачів знову обробляють кишкову петлю вологим тампоном і вправляють у черевну порожнину, в яку потім вводять 250 тис ОД пеніциліну.

При защемленні кишкової петлі в операційній рані останню розкривають і визначають життєздатність петлі. При незначних змінах стінки петлю вправляють у черевну порожнину. Якщо виявляють некротичні зміни, роблять резекцію кишки і осьове з'єднання. Застосовують антибіотики.

При ознаках перитоніту (блювання, неприймання корму, болючість у ділянці живота, висока температура, пригнічений стан) застосовують над плевральну блокаду стовбурів симпатичних і черевних нервів та антибіотикотерапію. Якщо протягом наступної доби стан тварини не поліпшується, рекомендований забій. Перитоніт виникає як післяопераційне ускладнення після недотримання правил асептики і антисептики. Причиною перитоніту може стати і попадання волосся в рану, і подразнюючі медикаменти.

Вважають, що після кастрації тварини товстішають і стають ледачими. Це пояснюється тим, що після операції тварина стає менш активною. Тому їй потрібно давати корм з меншим вмістом поживних речовин чи просто менше корму. Існують готові корми, призначені спеціально для кастрованих тварин (сук та кішок).

Збільшення ваги - це наслідок збільшення кормового раціону при зниженні енергетичної потреби організму. Пригнічення гормонального статусу після стерилізації при збереженні колишнього раціону годівлі, звичайно ж, веде до збільшення ваги протягом декількох тижнів з моменту проведення операції.

Нетримання сечі також може бути ускладненням після кастрації. У тварин, які страждають діурезом, порушений механізм сечовипускного каналу. Прямий зв'язок з виникненням діурезу має невелика маса тіла.

Повторна тічка може виникати після кастрації, внаслідок наявності залишків тканини яєчників яка може розкладатись, в результаті чого виникають цистити. Залишок тканини яєчників найчастіше зустрічається у кішок, які були прооперовані удосконаленим методом. У кішок, які були прооперовані класичним методом досить часто зустрічаються випадки виникнення гриж.

Після операції можливі набряки та пухлини вульви, зміна поведінки.

Післяопераційне лікування полягає в тому, щоб знешкодити можливу інфекцію (антибактеріальна терапія), у профілактиці внутрішніх кровотеч, корекції водно-електролітних порушень і кислотно-лужного стану, компенсації об'єму циркулюючої крові (інфузійна терапія). [1, 2, 4, 5, 7, 9, 10]

Висновки

У проведенні оваріоектомії та оваріогістеректомії дуже важливими є багато факторів. Одним з найважливіших є, звичайно, добре володіння технікою операції, наявність у лікаря необхідних анатомо-топографічних знань, особливостей будови тіла різних видів тварин у відповідних ділянках, забезпечення стерильності рук хірурга та операційного поля, шовного матеріалу, необхідне забезпечення хірургічними інструментами, правильне використання препаратів для наркозу, нейролептиків та анальгетиків, а також точне їх дозування з урахуванням виду, віку, маси тварини та стану здоров'я її організму, ретельне та уважне проведення операції та ін.

Значною мірою на наслідки оперативного втручання впливають і такі фактори, як післяопераційний догляд, умови утримання тварини після операції, умови годівлі.

Також необхідне спостереження за твариною (особливо після гістеректомії), яке дозволить швидко відреагувати необхідним чином у разі виникнення ускладнень (кровотечі, запалення та ін.), або при погіршенні загального стану тварини дозволить визначити причину цих погіршень.

При проведенні оваріоектомії та оваріогістеректомії також слід звертати увагу на вік тварини, оскільки у старих тварин вказані вище операції можуть призвести до небажаних наслідків, або навіть до загибелі тварини.

Список використаної літератури

1. Загальна ветеринарно-медична хірургія / Б.В.Борисевич, В.Б.Борисевич, О.Ф. Петренко, Н.М.Хомин За ред. В.Б.Борисевича - К.: Науковий світ, 2001 - 274с.;

2. Оперативна хірургія тварин з основами топографічної анатомії і анастезіології / І.І.Магда, В.М.Власенко, І.І.Воронін та ін. За ред. І.І.Магди - К.: Вища школа, 1995 - 295 с.;

3. Анатомія свійських тварин / С.К.Рудик, Ю.О.Павловський, Б.В.Криштофорова та ін. За ред. С.К.Рудика.- К.: Аграрна освіта, 2001 - 575 с.;

4. Оперативная хирургия / И.И.Магда, Б.З.Иткин, И.И.Воронин и др.; Под ред. И.И.Магды - М.: Агропромиздат, 1990 - 333 с.;

5. А.А.Паршин, В.А.Соболев, В.А.Созинов Хирургические операции собак и кошек. - М.: ООО Аквариум ЛТД, 2001 - 232 с.;

6. П.Попеско Атлас топографической анатомии сельскохозяйственных животных. - Братислава: Природа, Издательство книг и журналов, 1978-213 с.;

7. П.Р.Пульняшенко Анестезиология и реаниматология собак и кошек - М.: ООО Аквариум ЛТД, 2000 - 192 с.;

8. Н.В.Садовский Основы топографической анатомии сельскохозяйственных животных и краткий практикум по оперативной хирургии. - М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1953 - 456 с.;

9. Частная ветеринарная хирургия / Б.Г. Семенов, А.В.Лебедев, А.Н.Елисеев и др. Под ред. Б.Г. Семенова, А.В.Лебедева - М.: Колос, 1999 - 496 с.;

10. Х.Шебиц, В.Брасс Оперативная хирургия собак и кошек / Перев. c нем. В.Пулинец, М.Степкин. - М.: ООО Аквариум ЛТД, 2001 - 511 с.

Размещено на Allbest.ru