Проектування і обґрунтування нової сівозміни в господарському центрі Чернігівської області

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Природо-економічні умови господарства

1.1 Загальні відомості про господарство на період складання проекту

1.2 Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

1.3 Агрокліматичні умови розташування господарства

1.4 Земельні угіддя та їх трансформація

2. Проектування і обґрунтування нової сівозміни

2.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, врожайність с/г культур за останні три роки та планова врожайність

2.2 Структура посівних площ та існуюча в господарстві система сівозмін

2.3 Проектування нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування

2.4 Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни запроектованої до освоєння

3. Запровадження та освоєння запроектованої сівозміни

4. Система обробітку ґрунту в полях сівозміни

5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур'янами в полях сівозміни

5.1 Система агротехнічних заходів боротьби з бур'янами в сівозміні

5.2 Система хімічних заходів з бур'янами

5.3 Система біологічних заходів боротьби з бур'янами

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Землеробство - це наука про раціональне використання землі та захист її від ерозії, про закономірності відтворення родючості ґрунту і заходи його ефективного використання для отримання високих і сталих урожаїв.

Землеробство вивчає заходи використання водного, повітряного і поживного режимів ґрунту за допомогою механічного обробітку, сівби і садіння культур, раціонального підбору, розміщення і чергування культур в сівозмінах, заходи підвищення родючості грунту, заходи щодо усунення чи ослаблення негативної дії факторів, які призводять до зниження урожаю.

Аграрна реформа в Україні успішно триває. В основному завершено паювання землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств - їхні члени отримали земельні сертифікати та визначилися із своїми майновими частками. Нещодавно Верховною Радою було прийнято Земельний кодекс, що стало визначною подією у становленні ринкових відносин в аграрному секторі.

Але аграрний сектор України ще характеризується дефіцитом якісного продовольства, нічим не виправданими величезними витратами на виробництво сільськогосподарської продукції та демографічним дисбалансом. Розв'язати ці проблеми традиційними методами неможливо. Потрібні принципово нові підходи, що ґрунтуються на всебічному аналізі економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

З переходом до ринкових відносин необхідно вміло орієнтуватись на ринку сільськогосподарської продукції, ефективно управляти та розпоряджатися виробничими, кадровими та фінансовими ресурсами підприємства, кваліфіковано оцінити та вміти запобігти можливим негативним чинникам навколишнього середовища. Саме розуміння ринкового середовища, правильно спланована маркетингова стратегія, ефективне використання всього ресурсного та технологічного потенціалу підприємства можуть принести господарству очікувані прибутки.

Завдяки економічно обґрунтованому розширенню асортименту виробленої сільськогосподарської продукції, впровадженням сучасних технологій, систем сівозмін та нових сортів сільськогосподарських культур, налагодженню нових каналів збуту продукції приватні сільгосптоваровиробники отримають можливість підвищити прибутковість власного виробництва.

Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості ґрунтів є необхідною умовою для запровадження передових агротехнологій при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін.

У сучасному землеробстві з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва роль сівозмін зростає. Ні добрива та зрошення, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю уникнути бур'янів, шкідників та хвороб. Крім того, на дуже удобрених, зрошуваних ділянках створюються сприятливіші умови для розвитку бур'янів і хвороб.

Зниження врожаю низки культур за беззмінного вирощування є наслідком однобічного використання поживних речовин ґрунту, нагромадження в ньому шкідників і збудників хвороб, а також продуктів життєдіяльності рослин і ґрунтових мікроорганізмів.

Недостатня кількість інформації та наукового обґрунтованого тлумачення причин негативних наслідків порушення правил чергування культур, значне збільшення кількості бур'янів, шкідників та хвороб, що призводить не лише до зниження врожаю, а й до погіршення його якості.

1. Природо-економічні умови господарства

1.1 Загальні відомості про господарство на період складання проекту

Територія ТОВ "Світанок" знаходиться в південній частині Бобровицького району Чернігівської області в межах Щаснівської сільської ради, куди входять село Мирне, село Озеряни та відділок "Селекційний".

Адміністративно-господарський центр знаходиться на відділку "Селекційний".

Спеціалізація установи: науково-дослідна та селекційна діяльність, ведення первинного насінництва та вирощування насіння еліти сільськогосподарських культур, зерно-бурякова з розвинутим тваринництвом у виробництві. Відповідно в посівах господарства значні площі відведені під зернові культури, цукровий буряк, кукурудзу на силос і зелений корм, а також під однорічні трави.

Віддаль від господарського центру складає до:

1 ) обласного центру м. Чернігів - 105 км

2) районного центру м. Бобровиця - 4 км

3) найближчої залізничної станції "Бобровиця" - 6 км

1.2 Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

Ґрунтоутворюючий процес в зоні господарства проходить в тісній взаємодії з умовами зовнішнього середовища, залежить від кліматичних умов (волога, температура, світло), характеру материнської породи, рельєфу місцевості, глибини залягання ґрунтових вод, тощо.

Для зони нестійкого зволоження в якій знаходиться господарства характерне значне коливання в середньорічній сумі опадів. Так, за останні 5 років сума опадів збільшилася до 562 м, тоді як за 1946-1975 рр. вона становила 498 мм із коливаннями від 360 мм в 1951 р. до 754 мм в 1970, підвищилась середня температура вегетаційного періоду з 14,3 до 15,1°С. Ці явища впливають на мінералізацію органічної речовини ґрунту, на агрегатний склад.

Рівень ґрунтових вод коливається в межах 5-10 м, а на понижених улоговинах - 1,5-3 м, відсутність тут стоку води сприяє розвитку лучних ґрунтів. Так, на відділку їм.. Гагаріна такі лучно-чорноземні ґрунти займають площу 64,5 га. Під час танення снігу, інтенсивних значних опадів тут накопичується багато води, погіршується повітряний режим ґрунту, змінюється напрямок мікробіологічних процесів.

Грунтотвірні породи на переважаючій території - леси і лесовидні суглинки, які містять вуглекислий кальцій. Останній є важливим джерелом закріплення органічної речовини грунту, створення сприятливої структури - чинників, які зумовлюють родючість ґрунту. Підвищення вмісту піску в грунтотвірній породі зверху вниз обумовлює високу водопроникність лесу і вимивання нітратів в нижні шари ґрунту, чим забезпечується задовільний дренаж цих ґрунтів в перезволожені роки і в умовах посухи тут обмежене капілярне підняття води.

Якщо на лівому березі р. Рось грунтотвірна порода має переважно тонко-пилуватий механічний склад, то на правому березі крупнопилуватий.

Виходячи з опису ґрунтового покриття території станції (переважають чорноземи типові глибокі), слід вважати, що в розвитку ґрунтів переважала лучно-степова рослинність і лише на незначній площі лісова рослинність, яка сприяла утворенню опідзолених ґрунтів (відділок ім. Гагаріна, поля 9, 10).

В ґрунтовому розрізі чорнозему можна відзначити три чітких горизонти (відділок Селекційний, Н-4-2).

Горизонт А - 0-50 см, забарвлення чорне, рівномірне, ледь світле донизу, структура комкувато-зерниста, дуже міцна, в поверхневому шарі розсипається на невеликі грудочки і зерна, пронизана коренями тощо.

Горизонт В - 50-100 см, забарвлення чорно-буре, світліше верхнього, немає чіткого розмежування, буре забарвлення вниз по профілю посилюється, а внизу переходить у пісочно-сірий колір, пронизаний корінням, багато включень карбонату кальцію.

Слід відзначити, що у верхньому горизонті спостерігалось відкладення вапна у вигляді грибниці, скипання (від соляної кислоти) досить сильне було з глибини 35 см.

Перехід горизонту В у горизонт С - поступовий. Горизонт С - нижче 100 см, лес пісочного забарвлення, суглинковий шар, досить пористий, м'який, пронизаний вертикальними тріщинами, видно відкладення частини солей, вимитих із верхніх шарів, у вигляді розмитих темніших вертикальних промоїн та відкладення вапна.

Чорноземи типові глибокі малогумусні крупно-пилувато-середньосуглинкові, 2234 га.

Ґрунти аморфного типу. За потужністю гумусового горизонту класифікуються як глибокі. Загумусованість профілю чорноземів господарства простежується до глибини 70-120 см. Цьому сприяло глибоке промочування пористих лесових порід та глибоке проникнення кореневої системи багаторічних трав, які в минулому вкривали територію, значна переритість кротовинами тощо.

За вмістом гумусу у верхньому горизонті ґрунти віднесені до малогумусних - вміст гумусу від 3,0 до 4,5 %.

Найбільш характерними особливостями чорноземів типових є значна гумусованість їх профілю, значне насичення ввібраними кальцієм і магнієм, близькою до нейтральної та нейтральною реакцією ґрунтового розчину, відсутність шкідливих для рослин солей, високою карбонатністю породи, сприятливі водно-фізичні властивості.

Лінія скипання від 10 % розчину соляної кислоти простежується з глибини 30-60 см.

Внаслідок слабкого промивання в них не спостерігається помітного перерозподілу мулуватих часток, тому механічний склад по їх профілю майже однаковий.

В механічному складі верхнього горизонту цих ґрунтів переважає фракція крупного пилу - 56,4-63,7 %, мулу - 18,8-24,5 %, фізичної глини - 31,3-32,8 %, тобто ґрунти віднесені до крупно-пилувато-середньосуглинкових відмін. Такий механічний склад зумовлює високу водостійкість структурних агрегатів, задовільні водно-фізичні властивості, сприятливий тепловий режим ґрунту, тощо. Позитивними ознаками чорнозему типового є збагаченність їх на гумус, біогенна акумуляція в гумусовому горизонті елементів живлення, відносна однорідність мінеральної частини тощо.

В розподілі гумусу по профілю спостерігається поступове зменшення його з глибиною: від 3,97-3,80% в орному шарі (0-30 см) до 1,5 % у другому перехідному горизонті (на глибині 100-1 10 см). Реакція ґрунтового розчину в орному шарі слабокисла та близька до нейтральної,

Позитивною ознакою цих ґрунтів є середній та високий ступінь насичення їх основами, що за співвідношенням гідролітичної кислотності (1,7-3,3 мекв/100 г ґрунту) до суми ввібраних основ (24,8-25,7 мекв/100 г ґрунту) становить 82-97 %. З глибиною гідролітична кислотність зменшується (до 38,3-49,5 мекв/100 г грунту.

Чорноземи типові мають валовий вміст загального азоту 0,256-0,268 %, фосфору -0,142 %, калію - 1,19 %. Вміст рухомих форм (доступних с.-г. культурам): легкогідролізованого азоту 12-16 мг/100 г ґрунту, фосфору (за Чиріковим) 12-16, калію - 5,4-9,6 мг/100 г (у орному 0-30 см шарі ґрунту).

З глибиною вміст рухомого фосфору швидко зменшується через наявність значного вмісту кальцію, який з фосфором утворює малорухомі і важкодоступні рослинам сполуки фосфору.

Переважаючими в господарстві ґрунти: чорноземи типові, також присутні темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

Для того, щоб ефективно використовувати земельні ресурси, необхідно чітко дотримуватися:

- схеми чергування культур

- технологій вирощування культур

- використовувати прогресивні технології

- надавати перевагу біологічним методам боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами

- використовувати нову с/г техніку, яка менше ущільнює ґрунт тощо

Таблиця 1. Характеристика ґрунтів господарства

Взагалі ґрунтовий покрив господарства дає можливість отримувати високі врожаї, так як ці ґрунти є достатньо родючими, мають глибокий перегнійний горизонт і значний вміст гумусу.

1.3 Агро кліматичні умови розташування господарства

1. Сума атмосферних опадів за рік - 413 мм (середня багаторічна кількість, мм - 562);

2. Середня багаторічна температура повітря, °С - 6,9 °С;

3. Дата останніх весняних заморозків - середина травня;

4. Дата перших осінніх заморозків - кінець вересня;

5. Тривалість без морозного періоду, днів - 160 (третя декада квітня по перша декада жовтня);

6. Сума ефективних температур - 2938°С;

7. Абсолютний мінімум температури - 32°С місяць січень-лютий;

8. Абсолютний максимум температури - + 39°С місяць липень - серпень;

Загальний вигляд рельєфу ТОВ"Світанок" визначається особливостями геологічної будови.

У геологічному плані територія ТОВ"Світаноку" знаходиться в межах Українського кристалічного масиву, для якого характерне неглибоке залягання кристалічних порід та наявність малопотужних утворень рихлих порід (від 0 до 70-80м).

У відношенні до рельєфу територія господарства і зони її діяльності представляє підвищене плато з деяким нахилом із заходу на схід.

Значна частина плато має горби, всіяна блюдцями різної величини, пониженнями, все це створює дрібно хвилясту поверхню, характерну для всієї території як самого господарства, так зони діяльності.

В деяких місцях південно-східної частини території господарства зустрічаються розгалужені балки, гребенясті водорозділи.

1.4 Земельні угіддя та їх трансформація

Господарство займає велику площу в 3393 га, площа ріллі також дуже значна 3092,4.

Загалом угіддя господарства компактно розміщені в залежності від їх призначення, тому проведення особливих заходів поліпшення земельних угідь господарства непотрібно, можна лише осушити невелику територію заболочених земель і використати їх на сінокоси чи пасовища.

Таблиця 2. План трансформації земельних угідь

Так як господарство займається не тільки виробництвом с/г продукції, а й науково-дослідною діяльність, яка є основною, трансформація земельних угідь не проводиться, а чітко спланована структура посівних площ повинна повність відповідати спеціалізації підприємства.

Для того, щоб визначити потребу в трансформації необхідно знати або розрахувати потребу господарства в продукції рослинництва

Таблиця 3 - Потреба господарства в продукції рослинництва

Як бачимо з таблиці у господарства є значна потреба в продукції рослинництва. Оскільки господарство має поголів'я худоби: 1300 голів ВРХ і 650 голів свиней, то значна кількість продукції рослинництва використовується на корм худобі: це однорічні і багаторічні трави на сіно і зелений корм, зерно, кукурудза на силос, зерно. Також є частковий продаж продукції державі це насіння зернових і соняшника. Оскільки господарство є науково-дослідним, то частина продукції іде на насіння, але потреби в трансформації земельних угідь не має.

2. Проектування та обґрунтування нової сівозміни

2.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, врожайність с/г культур за останні три роки та планова врожайність

Структура посівних площ - це співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур. Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва зумовлюють необхідність зміни структури посівних площ, постійного удосконалення і корегування введених і освоєних сівозмін, насичення їх тими чи іншими культурами (таблиця 4).

Таблиця 4 - Посівні площі, урожайність та валове виробництво продукції рослинництва на 2003 рік

2.2 Структура посівних площ та існуюча в господарстві система сівозмін

В ТОВ"Світанок" на площі 3050 га введено 7 сівозмін, решта території ріллі знаходиться поза сівозміною. Є дві польові сівозміни, основною польової сівозміною є сівозміна №2, також на території господарства розміщена кормова сівозміна на площі 301. Оскільки господарство по суті є науково-дослідним, то введено також чотири наукових сівозміни на невеликих територіях загально площею 352,4 га.

Таблиця 5 - Організація використання орних земель

Оскільки рельєф місцевості переважно рівнинний, то введення ґрунтозахисних сівозмін не планується. Позитивною стороною є те, що в кожній сівозміні поля більш-менш рівновеликі, площі землі компактно розміщені в сівозмінах.

Польові сівозміни господарства займають найбільшу площу - 77,5 % ріллі, наукові сівозміни займають 11,4 % ріллі, кормова - 9,8 %. Невелика частина ріллі знаходиться поза сівозмінами - 1,3 % ріллі.

Таблиця 6 - Сівозміни (чергування культур)

2.3 Проектування сівозмін

Підвищення культури землеробства передбачає впровадження у виробництво заходів, що становлять науково обґрунтовану його систему. Серед них важливе значення мають правильні сівозміни, які є головною і незамінною її ланкою та займають особливе місце за різноманітним сприятливим впливом на родючість фунту і врожайність сільськогосподарських культур. Па основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку ґрунту і захисту посівів від бур'янів, шкідників та збудників хвороб. Безсистемне проведення цих заходів, без врахування того, що вирощували на полі в попередні і що буде висіяно в наступні роки, призводить до низької ефективності й запущеності полів. У правильних сівозмінах краще виявляються об'єктивні закони землеробства, а їх дотримання дає змогу регулювати кругообіг елементів живлення рослин у сільському господарстві.

Сівозміни забезпечують найраціональніше використання орних земель, матеріальних і трудових ресурсів. Вони є організаційно-територіальною основою сталого землеробства. Порушення їх, нехтування елементарними вимогами до чергування культур, біології грунту і рослин завдає непоправної шкоди культурі та сталості землеробства, продуктивності землі.

Сівозміна дає можливість розробляти технологію вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх взаємного впливу, а також післядії кожного заходу, що застосовується під найближчі попередники. Ось чому зростання культури землеробства може бути забезпечене тільки при освоєнні правильних сівозмін, які відповідають конкретним природно-кліматичним умовам і спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

Багаторічними дослідами наукових установ вирішено ряд питань теорії й практики застосування сівозмін в окремих грунтово-кліматичних зонах України, а саме: місце, тривалість вирощування, сумісність і період повернення культур у сівозмінах з врахуванням вимог інтенсивних технологій, збільшення виробництва рослинницької продукції; роль чорного і зайнятого парів при інтенсифікації землеробства; ступінь насичення сівозмін провідними культурами в господарствах різного виробничого напрямку тощо.

Агрономічна роль сівозміни на різних етапах розвитку землеробства і особливо за умов його інтенсифікації випливає із загального завдання наукового землеробства. За визначенням К.А. Тімірязєва і Д.М. Прянішнікова, це завдання - в узгодженні вимог культурних рослин з умовами вирощування. При відповідних кліматичних умовах і природних властивостях фунту оцінка сівозміни залежить від того, як впливають попередні культури і заходи їх вирощування (обробіток ґрунту, удобрення та ін.). Відомо, що цей вплив неоднаковий. Отже, створюються деякі відмінності у властивостях грунту і його родючості залежно від попередніх культур...