Новий антимікробний препарат на основі тилозину тартрату при лікуванні респіраторних захворювань у телят

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новий антимікробний препарат на основі тилозину тартрату при лікуванні респіраторних захворювань у телят

Т. І. Стецько, канд. с.-г. наук,

У статті наводяться результати клінічних досліджень нового вітчизняного антимікробного препарату на основі антибіотика макролідного ряду тилозину при лікуванні бронхопневмонії у телят. Вивчена чутливість до тилозину бактерій, виділених від хворих телят. Результати показали, що тилозин проявляє високий рівень чутливості щодо грампозитивних мікроорганізмів (Diplococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus), збудників респіраторної інфекції у телят.

Результати порівняльних клінічних досліджень засвідчили, що новий вітчизняний антимікробний препарат за ефективністю при лікуванні респіраторних захворювань бактеріальної етіології не поступається аналогічному за діючою речовиною та лікарською формою препарату зарубіжного виробництва. антимікробний теля бронхопневмонія тилозин

Ключові слова: ТИЛОЗИН ТАРТРАТ, ТЕЛЯТА, БРОНХОПНЕВМОНІЯ, ЧУТЛИВІСТЬ, ТЕРАПЕВТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ.

Одним з основних факторів забезпечення ефективного ведення промислового скотарства є збереження молодняка великої рогатої худоби. Однак, незважаючи на профілактичні заходи у тваринництві залишається не до кінця вирішеною проблема захворювання телят на респіраторні захворювання, однією з основних причин економічних втрат у промисловому скотарстві, зумовлених падежем тварин, зниженням приросту живої маси тварин, а також витратами на лікування та профілактику захворювання. Найчастіше респіраторні захворювання у телят проявляються у формі гострої катаральної бронхопневмонії. При відсутності або неправильному лікуванні гостра форма бронхопневмонії може перейти у підгостру та хронічну форму з розвитком пневмофіброзу та серцевої недостатності [1].

Антибіотикотерапія є основою етіотропного лікування бронхопневмонії телят. При виборі антибактеріального засобу важливим є спектр антимікробної дії антибіотика та рівень чутливості до нього збудника чи збудників захворювання [2, 3]. Проте, вибір ефективного хіміотерапевтичного засобу часто ускладнений розвитком резистентності збудників інфекції до дії антибіотиків, при чому мікроорганізми можуть володіти опірністю до кількох антимікробних речовин, ко-резистентністю [4, 5].

До числа хіміотерапевтичних речовин, для яких характерна направлена антимікробна дія при лікуванні інфекцій дихальних шляхів, відноситься антибіотик макролідного ряду тилозин. Особливістю його кінетики є здатність накопичуватися у тканинах (зокрема, паренхімі легень, слизовій бронхів тощо), трахеобронхіальному секреті. При цьому створюються високі концентрації цих препаратів в альвеолярних макрофагах і нейтрофілах. Досить високим є ступінь проникнення тилозину в клітини тканин організму тварин, створюючи в них терапевтично високі концентрації. Через цю основну фармакокінетичну властивість макроліди ефективні при лікуванні інфекцій із внутрішньоклітинною локалізацією збудника [6, 7].

Метою нашої роботи було вивчити терапевтичну ефективність нового антибактеріального препарату на основі тилозину тартрату Тилотар, водорозчинний порошок для перорального застосування, виробництва ПАТ «Технолог» (Україна), у порівнянні з препаратом Макролан ВП, водорозчинний порошок для перорального застосування, виробництва Інтерхемі веркер «Де Аделаар» Есті Ф.С. (Естонія), діючою речовиною якого є також тилозин тартрат, при лікуванні катаральної бронхопневмонії у телят.

Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі Навчально-наукового виробничого центру «Комарнівський» Львівського національного університету ветеринарної медицини і біотехнологій імені С.З. Гжицького. Дослідними тваринами були 22 телят чорно-рябої породи, віком від 2 до 2,5 місяців, із симптомами гострого респіраторного захворювання.

Клініко-діагностичне дослідження тварин проводили згідно з «Методичними рекомендаціями до лабораторних занять із загальної діагностики та дослідження загального стану організму тварини» [8].

Від хворих телят для мікробіологічного дослідження відбирали зразки біоматеріалу (катарально-гнійний ексудат з носових отворів). Тест на чутливість мікрофлори біоматеріалу до тилозину проводили методом дифузії в агар з використанням стандартних дисків з тилозином (150 мкг) [9]. Виділення та ідентифікацію мікроорганізмів проводили за загальноприйнятими мікробіологічними методиками [10,11]. Мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) тилозину в досліджуваному препараті та препараті порівняння для бактерій-ізолятів проводили методом серійних розведень у рідкому поживному середовищі [12].Для цього готували розведення досліджуваного препарату і препарату порівняння у поживному бульйоні, щоб отримати такі концентрації тилозину: 200; 100; 50; 25; 12,5; 6,2; 3,1; 1,6; 0,8; 0,4 і 0,2 мкг/мл середовища. Отримані результати тесту на чутливість та значення МІК інтерпретували згідно з Performance Standards for Antimicrobial Disk and Dilution Susceptibility Tests for Bacteria Isolated from Animals [13]. Інтерпретацію результатів тесту на чутливість мікроорганізмів до тилозину проводили за такими критеріями: діаметр зони затримки росту навколо диска з тилозином > 26 мм -- мікрофлора чутлива; діаметр зони затримки росту навколо диска з тилозином 25-23 мм -- мікрофлора помірно чутлива; діаметр зони затримки росту навколо диска з тилозином < 22 мм -- мікрофлора резистентна. Інтерпретацію результатів отриманих значень МІК тилозину для виділених штамів бактерій проводили таким чином: МІК тилозину < 4 мкг/мл -- штам мікроорганізму чутливий; МІК тилозину від 4 до 16 мкг/мл -- штам мікроорганізму помірно чутливий; МІК тилозину > 16 мкг/мл -- штам мікроорганізму резистентний.

Із хворих телят, що дали позитивний результат тесту на чутливість до тилозину (мікрофлора носових виділень була чутлива або помірно чутлива), були сформовані 2 групи телят по 9 голів у кожній. Телятам першої групи застосовували досліджуваний препарат Тилотар перорально з питною водою у дозі 1 г препарату на 50 кг маси тіла тварини двічі на добу протягом 7 діб. Телятам другої групи застосовували препарат порівняння Макролан ВП теж перорально з питною водою у дозі 1 г препарату на 50 кг маси тіла тварини двічі на добу протягом 7 діб.

У період антибіотикотерапії та упродовж 7 діб після останнього застосування препаратів проводили клінічний огляд піддослідних тварин, спостерігаючи за перебігом одужання тварин та фіксуючи основні фізіологічні показники їх здоров'я (температура тіла, пульс, частота дихальних рухів).

Результати й обговорення. Діагноз «бронхопневмонія телят» ставили на основі даних анамнезу, клінічних ознак захворювання та результатів бактеріологічних досліджень. Причиною розвитку бронхопневмонії у молодняка ВРХ є умовно-патогенна мікрофлора, яка постійно присутня в дихальних шляхах здорових телят і активізується в ослабленому організмі внаслідок незадовільних умов утримання і годівлі. Телята в господарстві утримувалися в приміщеннях з незадовільною вентиляцією, з високою вологістю, з підвищеним вмістом аміаку і вуглекислого газу. Для телят застосовували прив'язне безвигульне утримання. У годівлі телят використовували малопоживний комбікорм та сіно поганої якості, немає вітамінної підгодівлі. Фактором зниження резистентності тварин стало і перенесення в ранньому віці шлунково-кишкових захворювань (диспепсія).

Захворювання протікало в гострій та підгострій формі. Клініка гострої форми характеризувалася підвищеною до 40-42 0С температурою. Тварини були мало рухливі, в'ялі, погано поїдали корм, важко та часто дихали. Характерними симптомами були частий вологий кашель та катарально-гнійні виділення з носових отворів. При перкусії виявляли джерела притуплення, а при аускультації -- вологі хрипи і везикулярне дихання. Підгостра форма бронхопневмонії телят характеризувалася певним пригніченим станом тварин, зниженням апетиту, вологим кашлем і задишкою. Температура тіла тварини зранку була в нормі, надвечір підвищувалася на 1-1,5 0С. При аускультації відмічали хрипи та бронхіальне дихання, а при перкусії виявляли уражені зони легень (джерела притуплення).

Результати тесту на чутливість мікрофлори біоматеріалу до тилозину показані на рисунку 1.

Рис. 1. Діаметр зон затримки росту навколо диска з тилозином, мм (n=22)

Результати показали, що мікрофлора 11 зразків біоматеріалу виявилася чутливою до тилозину (50 %), 7 зразків - помірно чутливою (31,8 %) і 4 зразків - резистентною (18,2 %). Чутливими і помірно чутливими до тилозину були мікроорганізми 18 зразків гнійно- катаральних виділень з носа хворих телят (81,2 %).

Для виділення мікроорганізмів проводили первинний посів матеріалу на звичайний агар (МПА). Отримані ізольовані колонії пересівали в пробірки з МПБ і МПА для отримання чистої культури. З усіх зразків біоматеріалу було виділені й ідентифіковані пневмококи. На МПА вони давали ріст дрібних круглих з рівними краями колоній, а в МПБ -- легке рівномірне помутніння і невеликий осад. На кров'яному агарі мікроорганізми росли у вигляді ніжних плоских колоній із зоною гемолізу навколо них. У падаючому світлі колонії мали зеленкувато- сірий колір, темний у центрі і більш світліший на периферії. З бульйонної культури виділеного мікроорганізму та із колоній з ознаками, характерними для пневмокока, готували мазки і фарбували по Граму. Мікроскопія зразків показала грампозитивні коки, розташовані парами, місцями у вигляді коротких ланцюжків, що характерно для Diplococcus pneumoniae.

З 5-ти зразків матеріалу були виділені та ідентифіковані стафілококи. Стафілококи на МПА утворювали круглі, з рівними краями, випуклі колонії з золотистим відтінком, діаметром 2-5 мм. У рідкому поживному середовищі (МПБ) мікроорганізми давали інтенсивний ріст -- спостерігалося рівномірне помутніння середовища з утворенням пухкого осаду. Посів на кров'яний агар дав чіткі зони гемолізу навколо колоній. У мазках із агару, фарбованих за Грамом, знаходили грампозитивні коки, які за морфологічними ознаками можна віднести до Staphylococcus aureus.

Результати визначення бактеріостатичної активності тилозину в препаратах Тилотар і Макролан ВП для ізолятів Diplococcus pneumoniae показані на рисунку 2.

Рис. 2. МІК препаратів Тилотар і Макролан ВП для ізолятів Diplococcus pneumoniae (n = 22)

За рівнем бактеріостатичної активності тилозину 12 ізолятів Diplococcus pneumoniae (54,5 %) були чутливими як до препарату Тилотар, так і препарату Макролан ВП. За отриманими значеннями МІК тилозину помірно чутливими до препарату Тилотар виявилися 6 штамів (27,3 %) стрептококів, а резистентними - 4 штами (18,2 %). До препарату Макролан ВП помірну чутливість проявили 7 штамів стрептококів (31,8 %), а резистентність - 3 штами (13,6 %). Отримані результати свідчать про приблизно однаковий ступінь бактеріостатичної активності тилозину в препаратах Тилотар та Макролан ВП до ізолятів Diplococcus pneumoniae.

Отримані значення МІК тилозину для ізолятів Staphylococcus aureus наведені у таблиці.

МІК тилозину для ізолятів Staphylococcus aureus, n = 5

Примітка: «--» - ріст відсутній (бульйон прозорий);

«+» - ріст присутній (помутніння бульйону).

За рівнем, бактеріостатичної активності досліджуваного препарату та препарату порівняння по відношенню до ізолятів виділених штамів Staphylococcus aureus усі виділені штами виявилися чутливими до тилозину.

Клінічний огляд піддослідних тварин показав, що вже на 3-5 добу лікування у переважної більшості телят обох груп знизилася до фізіологічної норми температура тіла, зменшилась кількість серцевих скорочень та дихальних рухів. Покращився загальний стан, поведінка тварин стала більш активною. З носових отворів спостерігалися незначні виділення серозного характеру. Кашель був короткий, вологий. При аускультації - посилене везикулярне дихання, хрипів не було. На 6-8-у добу після початку антибіотикотерапії загальний стан тварин був задовільний, апетит повністю відновився. Повністю припинилися носові виділення. Дихання стало грудо-черевне, симетричне, кашель був відсутній. При перкусії грудної клітки - легеневий звук, а при аускультації - везикулярне, без хрипів, дихання. Проте, у трьох телят (одного з дослідної групи і двох з контрольної групи) кашель ще спостерігався. Провівши клінічний огляд тварин на 7-у добу після завершення проведеного курсу антибіотикотерапії, не було виявлено будь-яких симптомів бронхопневмонії в усіх телят обох груп.

Посів крові, взятої від телят обох груп на 7-у добу після антибіотикотерапії, на звичайні поживні середовища (МПА, МПБ) не дав будь-якого росту мікрофлори, що є ще одним свідченням одужання тварин.

Таким чином, ефективність препарату Тилотар, як і препарату порівняння Макролан ВП при лікуванні бронхопневмонії телят, викликаної чутливими до тилозину мікроорганізмами, становила 100 %. За період спостереження не спостерігали проявів побічних ефектів та негативних явищ від застосування препаратів.

ВИСНОВКИ

Макролідний антибіотик тилозин проявляє високу антимікробну активність по відношенню до грампозитивних бактерій (Diplococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus), збудників респіраторних захворювань у телят.

Проведені клінічні дослідження препарату Тилотар показали, що цей хіміотерапевтичний засіб, у рекомендованому виробником дозуванні, є ефективним при лікуванні респіраторних захворювань (бронхопневмонія) у телят, викликаних чутливими до тилозину штамами мікроорганізмами.

За рівнем ефективності при лікуванні бронхопневмонії у телят препарат Тилотар не поступався аналогічному за діючою речовиною та лікарською формою препарату іноземного виробництва Макролан ВП.

Перспективи досліджень. Впровадження у практику ветеринарної медицини нових антимікробних препаратів, які володіють широким спектром антимікробної дії, за високого рівня чутливості мікроорганізмів до їх діючих речовин, підвищить ефективність лікування бактеріальних інфекцій у с. -г. тварин.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Данилевский В. М. Бронхопневмония телят: этиология, патогенез, диагностика, профилактика и лечение // В. М. Данилевский, Ветеринария. - 1985. - № 1. - С. 16 - 19.

Стецько Т. І. Засади ефективної антибіотикотерапії у ветеринарній медицині // Т. І. Стецько, Ветеринарна біотехнологія. - 2008. - № 13 (1). - С. 194-203.

McEwen S. A., Fedorka-Cray P. J. Antimicrobial use and resistance in animals /

S. A. McEwen , P. J. Fedorka-Cray // Clin. Infect. Dis. - 2002. - V. 34 (Suppl. 3). - P. 93-106.

Summers A. O. Generally overlooked fundamentals of bacterial genetics and ecology / A. O. Summers // Clin. Infect.Dis. - 2002. - Vol. 34, № 3. - P. 85 - 924.

Авдєєва Л. В. Проблема резистентності мікроорганізмів до антибіотиків / Л. В. Авдєєва // Лабораторна діагностика. - 1998. - № 3(5). - С. 36-38.

Prescott J. F, Baggot J. D. Antimicrobial therapy in veterinary medicine. 2nd ed. Ames, IA: Iowa State University Press, 1993: 119-26; 187-203.

Adams H. R. Veterinary Pharmacology and Therapeutics, 8th ed. Ames: Iowa State University Press.- 2001.- 876-882.

Размещено на Allbest.ru