Багаторічні бобові трави – основа сталої кормової бази і біологізації землеробства в умовах Лісостепу правобережного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Багаторічні бобові трави - основа сталої кормової бази і біологізації землеробства в умовах Лісостепу правобережного

Г.П. Квітко, доктор сільськогосподарських наук

І.С. Поліщук, кандидат сільськогосподарських наук

І.Г. Протопіш, перший заступник ТОВ "Агро - Еталон"

Досліджено вплив багаторічних бобових трав на зміну агрохімічних показників родючості сірих лісових ґрунтів Лісостепу правобережного. Викладено результати досліджень впливу багаторічних бобових трав, як попередників, на продуктивність пшениці озимої.

Ключові слова: бобові багаторічні трави, агрохімічні показники родючості ґрунту, урожай пшениці озимої.

Summary

The influence of perennial legumes to replace the agrochemical parameters of gray forest soil fertility Forest Right Bank. The results of studies of the impact of perennial legumes as predecessors on winter wheat productivity.

Keywords: bean perennial grasses, agrochemical parameters of soil fertility, the harvest of winter wheat.

Постановка проблеми

Основним завданням сучасного землеробства є підвищення продуктивності сільськогосподарських культур при суттєвому зменшенні антропогенного навантаження та енергоресурсовитрат на одержання екологічно безпечної продукції і забезпечення поновлення родючості ґрунтів.

Вирішальна роль в поновленні родючості ґрунтів належить, в першу чергу, багаторічним бобовим травам, завдяки зниженню енергоємності технологій та забезпеченню високих врожаїв листостеблової маси без застосування азотних добрив, збагаченню ґрунту органікою та біологічним азотом.

Проте, до останнього часу детальних досліджень про порівняльний вплив різних видів багаторічних бобових трав на показники родючості ґрунтів майже не проводилось, що і визначило ціль наших досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На початку минулого століття Д. М. Прянішніков вказував на важливість введення в сівозміну конюшини, яка сприяє значному збільшенню виробництва високобілкових кормів, а відповідно і гною та безпосередньо впливає на родючість ґрунту, його структуру і чистоту поля від бур'янів. Кореневими та післяукісними рештками конюшини ґрунт збагачується 75 - 90 ц/га органічною речовиною, в якій міститься 150 - 180 кг/га азоту, що рівноцінно внесенню 36 т/га гною з вмістом 25% сухої речовини [1].

Гумус, як основний регулятор родючості ґрунту, в значній мірі зумовлює трансформаційні можливості ґрунту, тобто здатність найбільш ефективно сприймати, акумулювати внесені з добривами поживні речовини і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію і забезпечувати швидкість утилізації пестицидів та інших хімічних препаратів, а також пом'якшувати вплив екстремальних погодних умов. Вказані особливості гумусу сприяють підвищенню ефективності удобрення, хімічного захисту рослин та інших агроприйомів.

Аналіз 60 - річних польових дослідів ТСГА довів, що коливання врожайності, як зернових, так і просапних культур на дерново-підзолистих ґрунтах з більшим вмістом гумусу були значно меншими (коефіцієнт варіації21 - 31%), ніж на слабогумусових відмінах, де коефіцієнт варіації становив 81,7 - 83,8% [2].

Завдяки тому, що багаторічні бобові трави здатні нагромаджувати найбільшу кількість кореневих і післяукісних решток (60 - 90 ц/га сухої речовини), під багаторічними травами при одно- і дворічному використанні травостою вміст гумусу в ґрунті зростає на 0,1 - 0,3%, причому тривалість післядії багаторічних трав на гумусовий стан ґрунту досягає 3 - 5 років [3].

За дослідженнями Інституту землеробства НААН, за рахунок гуміфікації рослинних решток багаторічних бобових трав може утворитись 1,2 - 2,0 т/га гумусу, внаслідок чого позитивний баланс гумусу в орному шарі ґрунту в трав'яному полі складе 1,0 - 1,8 т/га [4].

Багаторічні трави в сівозміні сприяють поліпшенню структури ґрунту завдяки тому, що пронизують ґрунт стержневою кореневою системою і піднімають з нижніх шарів сполуки кальцію, сприяють оструктуренню верхнього шару. В середньому за роки першої ротації 10-пільних сівозмін при сівбі пшениці озимої коефіцієнт структурності верхнього шару ґрунту після конюшини на один укіс становив 1,48, після гороху 1,06, після кукурудзи на силос - 1,11 [5].

Багаторічні трави в сівозміні розглядаються також, як фітоценетичний засіб боротьби з бур'янами, використовуючи високу конкурентну боротьбу з небажаною рослинністю. Також за даними Уманською НУС забур'яненість пшениці озимої після люцерни в середньому за три роки була на 226 і 300% нижчою порівняно з сівбою після кукурудзи на силос та стернових попередників [6].

За дослідженнями Черкаського інституту АПВ багаторічні трави, як попередник озимої пшениці, сприяли зменшенню урожайності рослин, порівняно з сівбою після гороху церкоспорельозом на 78%, борошнистою росою на 91%, септоріозом на 70% і кореневими гнилями на 78% [7].

В умовах Нечорноземної зони РФ дослідженнями доведено, що вирощування бобових багаторічних трав забезпечує найбільший вихід повноцінної високоякісної кормової продуктивності при значному зниженні ресурсо- енерговитрат, підвищує родючість ґрунтів за рахунок біологічних процесів, накопичення активних лабільних органічних речовин. Азотні добрива в дозі більше N₁₄₅ на посівах багаторічних злаків негативно впливають на родючість ґрунту [8].

Дослідженнями Всеросійського НДІ ім.. В. Р. Вільямса доведено, що люцерна посівна при внесенні в "запас" на три роки P₁₈₀K₃₆₀ забезпечує збір сухої речовини з урожаю 295,4 ц/га, а злакова травосуміш такий збір сухої речовини забезпечує тільки при внесенні в сумі за три роки P₁₈₀K₃₆₀ N₁₄₅, проте за збором сирого протеїну злакова травосуміш поступалась люцерні в 1,6 рази.

Біологічний азот ґрунту після вирощування люцерни забезпечує урожай зерна ячменю 22,4 ц/га, а після Тимофіївки 17,5 ц/га, або на 4,9 ц/га менше. Таким чином, завдяки вирощуванню багаторічних бобових трав в одно видових і змішаних фітоценозах забезпечує вирішити одночасно проблему виробництва високобілкових кормів і зерна злакових колосових культур при значній економії азотних добрив [9].

багаторічний бобовий трава

Результати досліджень

Дослідження проводились впродовж 2008 - 2011 рр. на спільному дослідному полі ВНАУ і ВДСДС Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.

Досліджували вплив багаторічних бобових трав трирічного використання еспарцету піщаного, люцерни посівної, лядвенцю рогатого та буркуну білого дворічного використання травостою на зміну агрохімічних показників родючості сірого лісового опідзоленого легкосуглинкового ґрунту з вмістом гумусу в орному шарі 2,1 - 2,3%, рН _сол. 4,6 - 5,2 легкогідролізованого азоту 70 - 73 г/кг, рухомого фосфору і обмінного калію відповідно 123 і 120 т/га ґрунту.

Багаторічні бобові трави вирощували в рік сівби безпокривно із застосуванням ефективних гербіцидів, та під покривно з однорічними домішками на зелений корм. Під зяблеву оранку вносили дефекат із розрахунку 6 т/га та мінеральні добрива (NPK) 45.

Збирання листостеблової маси багаторічних бобових трав проводили в фазі початку цвітіння, що забезпечували три укоси в перший і другий роки використання травостою та два укоси на третій рік.

На третій рік використання травостою еспарцет піщаний сорту Піщаний 2151 забезпечив урожай листостеблової маси в умовах 2008 р. 27,8т/га з виходом урожаю 5,47 т/га кормових одиниць і 0,78 т/га перетравного протеїну. Буркун білий на другий рік вегетації забезпечив урожайність зеленого корму 36,8 т/га з виходом кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно 7,24 т/га і 1,02 т/га.

В умовах 2009 р. урожайність листостеблової маси лядвенцю рогатого сорту Аякс третього року використання травостою за два укоси становила 33,7 т/га з виходом 6,4 т/га кормових одиниць і 1,0 т/га перетравного протеїну.

В умовах 2010 р. урожайність вегетативної маси люцерни становила 35,4 т/га з виходом 6,7 т/га кормових одиниць і 1,1 т/га перетравного протеїну.

Агрохімічний аналіз ґрунту в орному шарі 0 - 25 см проведений агрохімічною лабораторією Інституту післядипломної освіти ВНАУ свідчить про суттєве покращення агрохімічних показників родючості ґрунту при трирічному використанні травостоїв еспарцету піщаного, лядвенцю рогатого та люцерни посівної, а також при дворічному використанні травостою буркуну білого (табл. 1).

Таблиця 1

Агрохімічний склад ґрунту після трирічного вирощування багаторічних бобових трав

Дані наведенні в табл.. 1 свідчать, що в орному шарі ґрунту при трирічному використанні травостою еспарцету піщаного і лядвенцю рогатого та дворічного використання буркуну білого вміст гумусу підвищився на 0,5% порівняно з вирощуванням пшениці озимої по пару чорному.

Суттєво підвищується вміст в ґрунті рухомого фосфору та обмінного калію, а особливо після вирощування буркуну білого та еспарцету піщаного, коренева система яких здатна засвоювати ці мінеральні елементи з нижчих шарів ґрунту. Під дією трирічного вирощування багаторічних бобових трав в ґрунті суттєво зменшується кислотність, тобто підвищується показник рН _сол. на 0,8 - 1,0., та знижується гідролітична кислотність.

Суттєве покращення агрохімічного ґрунту під дією вирощування бобових багаторічних трав сприяє підвищенню урожайності пшениці озимої та поліпшенню якості зерна, при використанні їх як попередників.

Дослідженнями доведено, що у зв'язку із тенденцією глобального потепління клімату оптимальні строки сівби пшениці озимої в умовах Лісостепу правобережного необхідно перенести в бік пізніших на 20 - 25 днів, тобто проводити в першій декаді жовтня.

В дослідах використовували ранньостиглий сорт пшениці озимої Білоцерківська напівкарликова та середньоранній сорт Царівна. Дослідженнями проведеними в 2008 - 2011рр. доведено, що проведення сівби пшениці озимої по пласту вивчаємих багаторічних трав в період 4 - 10 жовтня сприяє підвищенню урожайності сорту Царівна на 5,2 ц/га і сорту Білоцерківська напівкарликова на 2,3 ц/га порівняно із сівбою в період 17 - 20 вересня.

Зниження урожаю зерна порівняно із сівбою по пару чорному при сівбі 10 жовтня у сорту Царівна на 0,6 ц/га, у сорту Білоцерківська напівкарликова на 1,3 ц/га.

Проте, сівба пшениці озимої по пласту багаторічних бобових трав економічно вигідна враховуючи урожай листостеблової маси багаторічних бобових трав за два укоси, який складає в середньому 32 т/га з виходом 6,0 т/га кормових одиниць і 0,9 т/га перетравного протеїну. При визначенні якості зерна за вмістом протеїну і клейковини встановлено, що в середньому за три роки досліджень у зерні пшениці сорту Царівна при вирощуванні по пласту багаторічних бобових трав становив 13,8% протеїну і клейковини 32,7%, а у сорту Білоцерківська напівкарликова відповідно 14,6 і 34,8%.При вирощуванні пшениці по пару чорному вміст протеїну і клейковини у сорту Царівна був меншим відповідно на 0,6 і 4,2%, а у Білоцерківська напівкарликова теж меншим на 0,8 і 1,5%.

Висновки

Багаторічні бобові трави за трирічного використання травостою сприяють підвищенню вмісту гумусу в орному шарі сірих лісових ґрунтів на 0,4 - 0,5%, зниженню кислотності ґрунту з рН _сол. 4,6 до 5,4 - 5,9 та збільщенню вмісту в ґрунті рухомих форм фосфору та обмінного калію порівняно з чорним паром.

Вирощування пшениці озимої по пласту багаторічних бобових трав при сівбі в першій декаді жовтня забезпечує урожайність зерна 4,5 - 4,8 т/га без застосування добрив при вмісті клейковини 32,7 - 34,8%. Таким чином багаторічні бобові трави в сучасних умовах являються основним природнім чинником біологізації землеробства, забезпечуючи сталу кормову базу і виробництво високоякісного зерна пшениці озимої.

Література

1. Прянишников Д. Н. Избранные сочетания. Т. Второй. Место клевера в севообороте. Издат. С.-х. литературы, журналов и плакатов. М:1963. - с. 581 - 586.

2. Лыков А. М. Воспроизводство плодородия почв в Нечерноземной зоне. М.: Россельхозизбат. 1982. - 142 с.

3. Захарченко І. Г. Родючість ґрунту в сівозмінах./І. Г. Захарченко. Вип.. 35 - К.: "Урожай". 1974. - с. 11 - 20.

4. Примак І. Г. Багаторічні трави в сівозмінах./І. Г. Примак, В. О. Єщенко, Ю. П. Минько// Сівозміни в землеробстві України. За ред.. докт. с.-г. наук, професор І. Д. Примака. КВІЦ - 2008. - с. 134 - 135.

5. Єщенко В. Є. Агроекологическое обоснование полевых севооборотов при концентрации и специализации сельскохозяйственного производства в центральных районах Лесостепи Украины: Автореф., дис. - доктора с.-х. наук - Кишинев, 1988. -32 с.

6. Лук'янець В. Л., Єщенко В. О. Фітосанітарний стан посівів пшениці озимої після різних попередників.//Зб. Наук. Пр.. Уманського ДАА. - Вип.52 - К. Тов. "Знання України", 2001. - с. 58 - 62.

7. Червоненко М. Г. Розвиток шкідників і хвороб на пшениці озимій і ячмені ярому в залежності від попередників, добрив і систем захисту// Біологічні науки і проблеми рослинництва. - Умань, 2003. - с. 863 - 867.

8. Благовещенский Г. В. Влияние многолетних трав на плодородие почв/ Г. В. Благовещенский Н. В. Войтович В. Д. Штырхунов, В. Э. Ольховый //Кормопроизводство. - № 4 М.:.2003. - с.20-23.

9. Харьков Г. Д. Полевое травосеяние - основа устойчивой кормовой базы и биологизации земледелия /Кормопроизводство:проблемы и пути решения. Всероссийский НИИК им. В. Р. Вильямса. М: 2007. - с.157 - 164.

Размещено на Allbest.ru