Проект закладання розсадника по вирощуванню саджанців кісточкових культур на насінневій підщепі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Подільський державний аграрно-технічний університет

Факультет Агротехнологій і природокористування

Курсовий проект

З дисципліни “Розсадництво”

На тему: “Проект закладання розсадника по вирощуванню саджанців кісточкових культур на насінневій підщепі”

Виконала: Побережна І.С.

Спеціальність 203

Садівництво і виноградарство

Перевірив: Трач І.В.

Кам'янець-Подільський 2020



Зміст

саджанець дерево сад розсадник

Вступ

1. Ґрунтово-кліматичні умови зони

1.1 Характеристика грунтів

2. Вибір ділянки під розсадник

3. Способи та технологія висадки дерев у саду

4. Добір сортів і їх коротка характеристика

5. Організація території розсадника, його структура

6. Захисні насадження в розсаднику, потреба у садивному матеріалі

7. Маточно-сортовий сад

8. Маточно-насіннєвий сад

9. Шкілка сіянців

10. Шкілка саджанців

11. Викопування, сортування і зберігання саджанців

Висновок

Список використаної літератури



1. Ґрунтово-кліматичні умови зони

Зона Лісостепу України є північною частиною суббореального (помірного) ґрунтового біокліматичного поясу і простягається безперервною смугою від Передкарпаття на заході до західних відрогів Середньоруської височини (м.Великий Бурлук Харківської області) на сході. Загальна площа зони - 20,2 млн. га, що становить 33,6% території України.

Лісостепова зона характеризується помірно-теплим кліматом.

1.1 Характеристика грунтів

У структурі ґрунтового покриву значні площі займають сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані, чорноземи реградовані, чорноземи типові та ін.

Сірі лісові ґрунти сформовані переважно на лесах і лесовидних суглинках різного механічного складу - від легких до важких суглинків, яким характерна карбонатність. За ступенем опідзолення і гумусованості їх поділяють на три підтипи: ясно-сірі, сірі і темно-сірі.

Ясно-сірі лісові ґрунти характеризуються найбільш типово вираженими ознаками підзолистих ґрунтів. Їх профіль чітко диференціюється на такі генетичні горизонти: Но - лісова підстилка ( 0 -2 см ); гумусово-елювіальний горизонт НЕ (2-15 см); елювіальний слабогумусований ґоризонт Е(h) (15 - 30 - 45 см); елювіально-ілювіальний горизонт ЕІ (45 - 65 см); власне ілювіальний горизонт І (65 - 135 см); нижче - ґрунтоутворююча порода Рк - карбонатний лес або лесовидний суглинок.

Ясно-сірі ґрунти дуже збіднені на гумус (в орному шарі його лише 0,8 - 1,0%, а з глибиною зменшується до 0,2%), сильнокислі (рН сольове становить 4,1 - 4,2, а гідролітична кислотність 3,2 - 4,1 мг-екв/100 г ґрунту) при сумі ввібраних основ 11,7 - 22,8 мг-екв/100 г ґрунту, а насиченості основами - 75 - 88%. Ці ґрунти дуже бідні на валові запаси азоту ( 0,06 - 0,11%) і фосфору ( 0,07 - 0,10%) і одночасно відносно добре забезпечені калієм ( 1,6 - 1,9%)

Сірі лісові ґрунти займають проміжне положення між ясно-сірими лісовими і темно-сірими опідзоленими. Порівняно з ясно-сірими ґрунтами у них більш послаблений підзолистий процес, але розвиток дернового процесу ще такий, що не сприяє значному нагромадженню гумусу. Ці ґрунти мають таку генетичну будову профілю: Но - лісова підстилка - 0 - 2 см (в орних ґрунтах її немає); гумусово-елювіальний горизонт НЕ - 0 - 2 - 25 - 35 см; ілювіальний слабогумусований горизонт І(h) - 35 - 60 см; власне ілювіальний горизонт І - 60 - 130 см; ґрунтоутворююча порода Рк - глибше 130 см - лес або лесовидний карбонатний суглинок.

Порівняно з ясно-сірими, сірі лісові ґрунти краще гумусовані (вміст гумусу коливається в межах 1,5 - 3,0%), а також краще забезпечені поживними елементами і менш кислі (рН сольове складає 5,4 - 5,6, а гідролітична кислотність - 4,0 - 4,2 мг-екв/100 г ґрунту).

Темно-сірі опідзолені ґрунти поширені в зоні Лісостепу нерівномірно. Найбільші їх маси знаходяться південніше областей поширення ясно- сірих і сірих лісових ґрунтів. Для них властива така генетична будова профілю: гумусовий слабоелювійований горизонт Не залягає на глибині 0 - 30 - 40 см; перехідний гумусово-ілювіальний горизонт НІ - 40 -70 см; власне ілювіальний горизонт І - 70 - 120 см; ґрунтоутворююча порода Рк - глибше 120 см - карбонатний лес або лесовидний суглинок.

За гранулометричним складом темно-сірі опідзолені ґрунти бувають від супіщаних до глинистих. Вони мають кращі водно-фізичні та фізико- хімічні властивості, ніж ясно-сірі та сірі лісові ґрунти. В їх верхньому орному шарі щільність складення дорівнює 1,0 - 1,3г /см², а щільність твердої фази - 2,62 - 2,63г/см³, загальна пористість переважно складає 51 -59%. Вміст гумусу у верхньому гумусно-елювіальному горизонті Не коливається в межах 2,3 - 3,0%, а з глибиною зменшується до 0,3 - 0,4%. Вони переважно слабокислі (рН сольове дорівнює 5,2 - 6,4, а гідролітична кислотність - 1,6 - 2,9 мг-екв /100 г ґрунту), слабо забезпечені валовими формами азоту (0.11 - 0.14%) і фосфору ( 0.08%) та відносно добре калієм (1,78 - 1,87%).

Серед модальних темно-сірих опідзолених ґрунтів у цій зоні поширені оглеєні відміни, а також реградовані ґрунти.

Темно-сірі опідзолені оглеєні ґрунти залягають на знижених елементах рельєфу, де ґрунтові води підходять близько до поверхні. Оглеєння в них проявляються у вигляді сизого відтінку в забарвленні, в наявності іржавих плям і залізо-марганцевих конкрецій. За генетичною будовою вони майже не відрізняються від їх неоглеєних аналогів.

Темно-сірі реградовані ґрунти - це ґрунти, що звільнилися з-під лісу і дуже змінені давньою землеробською культурою. Для них властива така генетична будова профілю: Не-Нік-Ірhк-Рк.

Вони характеризуються дещо кращими фізико-механічними і фізико- хімічними властивостями, ніж їх опідзолені аналоги.

Сірі і темно-сірі лісові ґрунти належать до категорії високородючих ґрунтів. Ясно-сірі лісові ґрунти при систематичному удобренні, вапнуванні та високій агротехніці можуть також давати високі врожаї сільськогосподарських культур.

Чорноземи типові поширені від передгір'їв Карпат на заході до лівого берега Оскола на сході. Сформувалися під лучно-степовою рослинністю на карбонатних лесових породах.

Лісостеп - зона інтенсивного землеробства. Сільськогосподарськими угіддями тут зайнято 85,2% земельної площі. Орні землі становлять 13,7 млн.га, або 67,4% загальної площі ґрунтів зони. Ґрунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування зернових, цукрових буряків, плодових і овочевих культур.

Основними заходами поліпшення родючості ґрунтів лісостепової зони є боротьба з водною ерозією, вапнування ділянок кислих ґрунтів і регулювання водного режиму (осушення, зрошення, снігозатримання). В результаті багатовікової експлуатації ґрунти Лісостепу значною мірою виснажені на гумус і поживні елементи, зруйнована їх структура. Тому вони потребують внесення високих доз органічних і мінеральних добрив.



2. Вибір ділянки під розсадник

Вибирати місце під сад потрібно: основні вимоги до грунтів, він повинен бути потужний, пухкий, родючий шар, який має відповідно легкий механічний склад, високу вологоємкість. Обираючи місце під плодові і ягідні насадження, необхідно мати докладні плани грунтів, глибину залягання підґрунтових вод, характеристику їх механічного і хімічного складу. При виборі місця під сад слід врахувати біологічні особливості і вимогливість плодових порід, сортопідщепних комбінацій до грунтів, рельєфу, зволоженості, освітленості, захищеності від шкідливих вітрів, можливості зрошення, повітря, наявності населених пунктів, реалізації продукції та її тривалого зберігання. Наявність близько розташованих річок, озер впливає позитивно. Грунти річкових долин мають багато поживних речовин. Ділянки під сад повинні розміщуватись на великих площах, щоб забезпечити умови для механізації. При виборі місця під сад треба використати і метеорологічні дані. З кліматичних умов визначають: мінімальну температури взимку, їх тривалість, заморозки осінні, амплітуду температур, опади за рік, сніговий покрив, та вологість повітря.

Висновок: Отже, завдяки правильно вибраній ділянці для закладання саду, залежить якість і міцність плодових насаджень.



3. Способи та технологія висадки дерев у саду

Існують ямний, борозенний і машинний способи садіння саджанців плодових культур.

Садіння в ями -- досить поширений, але трудомісткий спосіб. Для садіння плодових дерев ями копають ямокопачами по плантажу на глибину 40--50 см і діаметром 50--60 см, по звичайній оранці підзолистих грунтів -- відповідно 60--80 і 80--100 см. Нижню 1/2--2/3 глибини ями вручну засипають грунтом, змішаним з перегноєм, а зверху насипають 8--10 см неудобреної родючої землі з міжряддя так, щоб утворився конус із верхівкою в центрі. Потім ставлять у яму саджанець, розправляють корені, спрямовуючи їх кінці вниз по конусу до периферії ями і засипають грунтом верхнього шару з міжрядь. На ділянках, заражених личинками хруща і дротяника, в садивну яму вносять на легких грунтах по 20 г, на важких -- 40 г 2 %ного гранульованого гамма-ізомер гексахлорану.

Садити потрібно так, щоб після осідання грунту коренева шийка у саджанців на насіннєвих підщепах була на рівні поверхні, а на клонових підщепах місце щеплення знаходилось на 4-6 см вище поверхні грунту. Відразу після садіння саджанці поливають - 30-40 л води на дерево. Коли вода проникне в грунт і він осяде, дерева поправляють (вирівнюють, підсипають землю на оголені корені), підв'язують до кілків, пристовбурні круги діаметром 1-1,5 м мульчують торфом, перегноєм шаром 10-15 см або присипають сухим пухким грунтом.

Борозенний спосіб садіння більш продуктивний, ніж ямний. Борозни глибиною 50-60 см нарізують плантажними плугами. На дно борозни розкидачами вносять 10-15 т/га перегною та фосфорні і калійні добрива.За допомогою мірного дроту в борозни ставлять кілки у місцях садіння дерев, плугом згортають половину наорного грунту, засипаючи нижню половину глибини борозен. Потім до місць садіння розвозять саджанці і установлюють їх біля кілків, після чого плугами згортають у борозни решту грунту, підтягують саджанці до кореневої шийки, надаючи їм вертикального положення, ущільнюють навколо саджанців землю і роблять лунки для поливу, поливають і мульчують пристовбурні круги. Машинне садіння Саджанці висаджують однорядною саджалкою Саджанці висаджують у щілини 40-45 см завширшки і глибиною 40 см. За один прохід машина виконує такі операції, як нарізування щілин, садіння, закривання щілин, поливання. Відразу після висаджування саджанці поправляють, ущільнюють навкруги грунт, та мульчують пристовбурні круги.



4. Добір сортів і їх коротка характеристика

Підщепи плодових порід розрізняються за біологічно-господарськими властивостями. За активністю росту щеплених на них сортів їх поділяють на сильно і середньорослі, напівкарликові і карликові, а за способом розмноження - насіннєві і клонові. Клонові підщепи (розмноження верти-кальними і горизонтальними відсадками; живцями- здерев'янілі і зелені). Насіннєві підщепи вирощують у шкілці сіянців - окультуреної в спеціальній сівозміні, практично всі кісточкові, горіхоплідні, рідше зерняткові вирощу-ються на насін.підщепах.

4.1 Сорти Абрикоси

Адріана - сорт абрикоса середньопізнього, або пізнього терміну дозрівання чеської селекції..

Дерево середньоросле, формує округлу крону, середньої густини.

Плоди великі, масою (80-90г.), кулястої, злегка овальної форми.

Шкірочка жовто-оранжева, покрита рожево-червоним рум'янцем на сонячній стороні плоду.

М'якоть жовто-помаранчева, середньої щільності, соковита, ароматна, кисло-солодка, доброго смаку.

Самоплідний сорт.

Врожайність вище середньої.

Дозрівають плоди - 25-30 липня.

Зимостійкість вища за середню.

Стійкість до грибкових хвороб висока.

Транспортабельність і товарність плодів високі.

Комерційний сорт.

Універсального призначення.

Айсберг - сорт абрикоса середньопізнього терміну дозрівання.

Дерево середньоросле, формує крону з сильно гіллястими однорічними пагонами.

Квітки привабливого зовнішнього вигляду, великих розмірів, білого кольору. Середній діаметр квітки не перевищує 3,7 см.

Плоди дрібні, масою (20-22м.), кулястої або овальної форми, сплюснуті з боків.

Шкірочка тонка, жовто-помаранчева, опушена, з невеликим крапчатим рум'янцем або без нього.

М'якоть жовто-помаранчева, середньої щільності, соковита, ніжна, смачна.

Кісточка невелика, відділяється від м'якоті добре.

Дегустаційна оцінка - 4 бали.

Частково самоплідний сорт.

Плоди містять: сухих речовин - 15,3%, цукрів - 8,7%, тітруємих кислот - 1,9%, вміст калію 360 мг/100г.

Вступає в пору плодоношення на 3-4-й рік післясадіння в сад. Врожайність висока, іноді середня. Плодоношення зосереджене на всіх типах пагонів.

Дозрівають плоди - 20 липня - 10 серпня. Лежкість плодів добра.

Зимостійкість і морозостійкість добрі.

Альбінова - сорт абрикоса середньопізнього або пізнього терміну дозріванняіталійської селекції.

Дерево середньо- або сильноросле.

Плоди великі, масою (80-100г.), кулясто-овальної (серцевидної) форми.

Шкірочка помаранчева, блискуча, покритачервоним румянцем на 20-30% поверхні плоду.

М'якоть помаранчева, хрумка, соковита, ароматна, кисло-солодка, відмінного смаку.

Самоплідний сорт. Цвіте в пізні терміни.

Урожайність висока.

Дозрівають плоди - 20 липня - 10 серпня. Післядозрівання тривалий час можуть залишатися висіти на дереві. Добре зберігаються в холодильнику.

Зимостійкість середня.

Транспортабельність плодів висока.

Анегат - сорт абрикоса пізнього термінудозрівання французької селекції.

Дерево сильноросле, формує стримано-розлогукрону, середньої густини.

Плоди великі, масою (60-80г.), кулясто-овальної форми.

Шкірочка помаранчева, покрита рожево-червоним рум'янцем на 25-50% поверхні плоду.

М'якоть помаранчева, щільна, соковита, збалансованого, гарного смаку.

Самоплідний сорт. Цвіте в пізні терміни.

Скороплідний сорт. Вступає в пору плодоношення на 3-4-й рік після садіння в сад. Врожайність висока, щорічна.

Дозрівають плоди - 1-15 серпня.

Зимостійкість вища за середню.

Товарність і транспортабельність плодів високі.

4.2 Сорти сливи

Ренклод Карбишева - дерево сильноросле, з широкоокруглою кроною середньої густоти. Основні гілки відходять від штамбу під великими (65-70°) кутами. Пагоноутворююча здатність середня. Пагони товсті, прямі, коричнево-червоні, блискучі, з чітко вираженими підбруньковими подушечками.

Зимостійкість середня.

Сорт самобезплідний, цвіте в ранні строки. Кращими запилювачами для нього є сорти: Угорка донецька рання, Ренклод ранній, Угорка донецька. Плодоносити дерева починають на 4-5-ий рік. Урожайність висока - з 6-річних дерев 20-22кг; з 10-річних 70-75 кг високоякісних плодів.

Плоди великі (36 г), середньоодномірні, широкоокруглої форми. В стадії знімальної стиглості жовто-червоного, а в стадії споживчої червоно-синього кольору з сильним фіолетовим восковим нальотом.

М'якоть відмінного кислувато-солодкого десертного смаку, з явним домінуванням цукрів. Дегустаційна оцінка - 4,8 бала. Смак не втрачає навіть за умов спекотного літа. За смаковими якостями сорт займає перше місце серед ранніх сортів.

Кісточка невелика, майже округла, випукла, добре відділяється від м'якоті, розміщена у великій порожнині. Використовують -- свіжими, для приготування компотів та сухофруктів. У холодильнику плоди можуть зберігатися близько двох тижнів, що подовжує термін їх реалізації. Транспортабельність середня.

Від Ренклоду Альтана відрізняється значно ранішим (на 14-16 днів) достиганням, від сорту Ненька - формою плодів, кращим смаком та більшою сильнорослістю; від Кабардинської ранньої - дещо ранішим достиганням плодів та округлішою формою.

Ренклод Альтана - дерево сильноросле, з обернено пірамідальною густою кроною. Основні гілки відходять від стовбура під гострими (35-45°) кутами, що значно ускладнює формування дерева, ще один мінус: в разі рясного врожаю часто обламуються гілки. Пагоноутворююча здатність низька. Пагони довгі, товсті сірувато-сині. Зимостійкість середня. Стійкість проти хвороб середня. Сорт потребує значних затрат праці під час формування крони.

Цвіте в середні строки, довго. Сорт самобезплідний. Генеративні бруньки формуються в основному на коротких (15-20 см) пагонах-списиках та букетних гілочках, рідше - на довгих минулорічних пагонах. На сильнорослій підщепі (алича) у плодоношення вступає на п'ятий-шостий рік. Урожайність дуже висока: в шести-восьмирічних дерев - 35-45, у десяти-дванадцятирічних - 65-75 кг. Сорт схильний до періодичності плодоношення.

Плоди ростуть по 3-4 одразу, що спричинює деяку їх неодномірність. Мають середню вагу 38-40 г, округлоприплюснуту форму та червоно-фіолетове забарвлення на більшій частині плоду. М'якоть щільна, соковита, з кислувато-солодким смаком у період знімальної стиглості. Кісточка маленька, вільна. Період зберігання короткий, транспортабельність задовільна.

Стенлі - дерево середньоросле, з широкоовальною середньої густоти кроною. Скелетні (основні) гілки відходять від стовбура майже під прямими кутами, що забезпечує міцність дерева та зручність його формування. Пагоноутворююча здатність слабка. Пагони довгі, синьо-чорні. Зимостійкість середня, сорт стійкий проти “шарки” сливи. Цвіте пізно, дуже рясно. Сорт самоплідний, сам є добрим запилювачем.

На сильнорослій підщепі аличі у плодоношення вступає на четвертий-п'ятий рік. Тип плодоношення - на складних багаторічних букетних гілочках, менше на минулорічних пагонах. Шести-семирічне дерево дає 35, а десятирічне 55-60 кг плодів.

Ростуть вони рідко, по 1-2, що забезпечує їх одномірність та високу товарність. Середня вага - 36 г, оберненояйцеподібної форми, зі своєрідною “шийкою” біля плодоніжки та бугристістю по бічному шву. Темно-сині, майже чорні. М'якоть щільна, жовта, з добрим кислувато-солодким смаком. Кісточка середньої величини, напіввідстає.

Достигання плодів припадає на 6-16 вересня. Транспортабельність висока.

Використовують у свіжому вигляді для виготовлення чорносливу, різних видів переробки та заморожування.



4.3 Підщепи для абрикоси

Підщепою для абрикоса в усіх зонах України є сіянці його місцевих витривалих форм, так звані жерделі. Вони посухостійкі, сумісні з усіма сортами. Сіянці ростуть дружно і забезпечують високий вихід стандартного підщепного матеріалу, який добре окулірується у розсаднику. Щеплені на жерделях дерева характеризуються сильним ростом і високою врожайністю.

Використання їх в окремих зонах республіки як підщеп для абрикоса, аличі і персика виявилось недоцільним, і зараз вони не рекомендуються для промислових садів республіки.

У нашій країні і за рубежем ведуться селекційні роботи з виявлення і виведення слабкорослих насінних і клонових підщеп для абрикоса. У нас використовують мигдаль-бобовник, вишню піщану, різні складні гібриди окремих видів кісточкових порід.

4.4 Підщепи для сливи

Алича - сіянці аличі добре сумісні з щепленими сортами, мають задовільну морозо- і посухостійкість, невимогливі до ґрунтових умов. Непогано росте на надмірно зволожених, важких суглинкових і карбонатних грунтах. Дерева аличі виростають сильними, урожайними, з великою кількістю приштамбових паростків.

Сіянці Ренклода колгоспного, Стахановки, Ренклода зеленого - характеризуються добрим зростанням з районованими сортами, сприяють помірному росту дерев, підвищують їх продуктивність. Щеплені на них дерева вимагають підвищеної вологості грунту, тому в південних областях використання їх обмежене. Сіянці Ренклода зеленого використовують як підщепу для сливи лише у північних районах Лісостепу.

Вишня повстяна - слабкоросла, морозостійка, невимоглива до грунтів підщепа, але несумісна з багатьма сортами.

5. Організація території розсадника, його структура

Розсадник має ряд відособлених і в той же час взаємопов'язаних елементів (ділянок). Правильно організований плодовий розсадник включає наступні ділянки: розмноження, маточних насаджень, прищепну майстерню, установку для зеленого живцювання, ділянки формування, прикопочний і фумігаційних камер.

Ділянка розмноження. Служить для вирощування підщеп. Він включає шкілку сіянців і отводочний маточник клонових підщеп

Ділянка маточних насаджень. Включає матково-сортовий (живцевих) сад, матково-насіннєві насадження живцевих маточник клонових підщеп. Матково-сортовий сад служить для заготовки в ньому живців культурних сортів, призначених для щеплення підщеп. У черенково маточнику клонових підщеп заготовляють пагони для розмноження рослин зеленими і здеревілими черешками.

Прищепна майстерня. Призначена для виконання зимових щеплень. Вона включає приміщення для виробництва щеплень, стратифікації та зберігання щеплених рослин, а також зберігання підщеп.

Багато розплідники мають установки для зеленого живцювання плодових і ягідних культур. Вони необхідні для отримання саджанців на клонових підщепах.

Ділянка формування (шкілка саджанців).Призначений для вирощування щеплених саджанців, що йдуть для закладки саду. Складається з трьох полів, що розрізняються за віком вирощуваного матеріалу. На півдні нашої країни можна випускати саджанці в однорічному віці, тому там третє поле відсутнє, Саджанці на слаборослих підщепах частіше випускають в дворічна віці, т. тобто з третього поля розсадника.

Прикопочна ділянка служить для зимового зберігання підщеп і саджанців. У деяких розплідниках посадковий матеріал ранять в контейнерах в холодильних камерах.

Фумігаційна камера Призначена для знезараження посадкового матеріалу в районах, де поширені карантинні шкідники та хвороби.

Правильно організована територія плодових і ягідних насаджень забезпечує раціональне й економічне використання земельної площі, робочої сили, засобів механізації, водо забезпечення, зрошувальної і дорожної мереж, садозахисних насаджень, протиерозійних заходів. Всі ці ланки господарство повинне займати не більше 12-15% усієї площі. Основою розробки площіі виконання є топографічні і грунтові карти території. Земельний масив, відведений під сад, ділять на квартали площею 6-10 га. Квартали повинні мати прямокутну форму, із співвідношенням довжини сторін 1:1,5; 1:2. Між подовжніми сторонами кварталів залишають проміжок 20 м, між торцевими 25-28 м для доріг і ветроломних ліній. Квартали орієнтують довгою стороною із заходу на схід. Усередині ділянки прокладають одну або декілька магістральних доріг шириною 7- 8 м. Між групами кварталів владнують міжквартальні дороги шириною 3-4 м. Вітрозахисні смуги з 3-5 лав високорослих порід розміщують по кордонах саду, а в колективному саду по його кордонах і уздовж магістральних доріг. Відстань між рядами 3-4 м, між деревами у ряді 2-3 м. Вітрозахисні насадження покращують в саду мікроклімат. Вони сприяють рівномірному накопиченню снігу, необхідного для оберігання коріння від лютих морозів.

Для транспортування плодів, добрив, проїзду сільськогосподарських машин у садах влаштовують міжквартальні, окружні дороги, а у великих масивах і магістральні.

Міжквартальні дороги шириною до 4м розміщують біля садозахисних насаджень на розворотних смугах кварталу, які мають ширину 8-10 м. По кутах кварталів у захисних насадженнях залишають вільні смуги 8-10 м завширшки для переїзду з кварталу в квартал. Щоб полегшити вивезення врожаю, вирізаних гілок тощо, поперечні дороги в середині кварталу шириною 4-5 м створюють через 150-200 м.

Окружні дороги 4-5 м завширшки розміщують біля першого внутрішнього ряду дерев зовнішніх садозахисних смуг. Відстань від штамбів плодових дерев до дороги має становити близько 5 м.

Магістральні дороги 6 м завширшки створюють лише у великих садових масивах, здебільшого між торцевими сторонами прилеглих кварталів. З обох боків дороги садять по одному ряду дерев горіха волоського.

На схилах роблять дороги навколо саду шириною 6 м, а по межах кварталів - міжквартальні дороги 5-6 м завширшки. На терасованих схилах міжквартальні горизонтальні дороги влаштовують на незайнятому деревами полотні тераси. На схилах, крім того, по межах кварталів роблять дороги зверху вниз під кутом не більшим за 8° до їх горизонталей, у поздовжньому напрямку кут підняття дороги не повинен перевищувати 80°. Міжквартальні дороги роблять з поперечним нахилом полотна в бік схилу під кутом 2-3°, щоб на ньому не затримувалась вода. Дороги на схилах утримують під задернінням.



6. Захисні насадження в розсаднику, потреба у садивному матеріалі

Захисні лісові смуги в плодових садах створюють для захисту плодових дерев від шкідливої дії вітру. Під захистом лісових смуг створюється затишок із особливим мікрокліматом: вологість повітря збільшується на 30%, в період цвітіння збільшується температура до 4-5єС, збільшується відвідування квітів бджолами, більше і рівномірніше накопичується сніг під плодовими деревами, створюються кращі умови їх зимування. Врожай плодів підвищується на 25%.

По межі саду закладуються садовозахисні лісові смуги, а по межах кварталів - вітроломні садові смуги. Перші створюють із 4-5 рядів основних і супутникових порід і ряду чагарників, другі з 1-2 рядів. Лісові смуги від рядів плодових дерев розміщують на відстані 12 м. Розміщення дерев -2,5 х 2 м. На рівних місцях найбільш ефективні ажурні лісові смуги. На схилових землях створюють продувні лісові смуги, щоб не задержувалося холодне повітря, що стікає з схилів.

Конструкції полезахисних лісових смуг. Вітрозахисна дія лісових смуг знаходиться в великій залежності від конструкції лісових смуг. Конструкція - це склад лісової смуги, яка характеризується розмірами і розподіленням просвітів по вертикальному профілю, тобто вітропроникністю лісового насадження. Конструкція лісової смуги залежить від її ширини, складу порід і ярусності. Виділяють слідуючі основні конструкції, між якими можуть бути проміжні:

- непродувна (масивна) конструкція відрізняється майже повною відсутністю просвітів на боковій поверхні лісової смуги; насадження багатоярусні, але можуть бути і простими. Основна маса потоку вітру обтікає таку смугу зверху; через неї проходить не більше 10% вітрового потоку;

- ажурна конструкція характеризується рівномірним розміщенням просвітів

- (різної крупності) на боковій поверхні лісової смуги. Площа просвітів складає 25-30% площі стіни лісу. Ширина таких смуг 15-20 м; насадження складні. Основна частина потоку повітря проходить через таку ажурну стіну, а інша обтікає її зверху;

- продувна конструкція відрізняється від ажурної більшою щільністю зверху і в середині бокового профілю і більш великими просвітами внизу. Площа просвітів між стовбурами більше 60%, в кронах -15%. Ширина таких лісових смуг 10-15 м; насадження двоярусні, без підліску або з низьким чагарником. Основна частина потоку повітря проходить через нижню частину такої полоси, а інша обтікає її зверху.

Вирощування лісосмуг. Закладка лісових смуг здійснюється різним посівним і садивним матеріалом- насінням, плодами, сіянцями, черенками, саджанцями. Насіння і сухі плоди використовують для посіву в лісовому розсаднику для вирощування сіянців.

Сіянці - 1-2 річні деревні рослини, вирощені із лісового насіння. Необхідна висота сіянців всіх порід дерев і чагарників не менше 10 см і не більше 60 см. Коренева система повинна бути довжиною від 10 до 30 см, товщина стовбуру біля кореневої шийки не менше 2 мм.

Черенки - частини річних пагонів товщиною 0,5 - 2 см і довжиною 25-30 см з 4-5 бруньками. Розмножаються черенками тополя, іви і деякі плодові чагарники. Для розмноження декоративних дерев і чагарників використовують зелені черенки з 2-3 листями. Кореневими черенками розмножають осину, тополю білу, шовковицю і др. Іх нарізають восени, після опадання листя, із коренів товщиною 8-10 мм і довжиною 10-15 см.

Саджанці вирощують із сіянців і черенків на протязі 2-10 років, в залежності від іх виду і призначення. Для посадки лісових смуг використовують 2-3 річні саджанці висотою 1,5-3,0 м, діаметром на висоті грудей (130 см) від 2 до 4 см і кореневою системою довжиною 35-40 см. Саджанці чагарників повинні мати висоту 0,70-1,0 м, кореневу систему довжиною і шириною 30-35 см. Сіянці, черенки і саджанці вирощують на спеціально відведених майданчиках які називаються лісовими розсадниками. Сіянці вирощують в посівному відділі лісового розсадника. Великомірний садивний матеріал вирощують в особливому відділенні лісового розсадника - деревовидній школі. Тут у них формують крону і компактну для пересадки кореневу систему В залежності від величини саджанці вирощують в одній або в 2-3 школах - пересаджують з однієї школи в іншу. Цим досягається формування необхідної кореневої системи, збільшується площа живлення рослин. В першій школі саджанці тримають 2-3 роки.

У саджанців дерев формують рівний сильний стовбур і рівномірно розвинену крону. У багатьох деревних порід хороша крона формується без обрізання ( береза, каштан, рябіна, горіхи і ін.) У хвойних порід крону не формують. В лісовому розсаднику є маточні плантації ів і тополі, з яких щорічно зрізають всі річні пагони на черенки. При організації лісового розсадника виходять із необхідності в садивному матеріалі на період 5 - 10 років. Загальна площа розсадника визначається як сума корисних площ відділень (посівного, школи, плантації) з врахуванням службової площі, яка приймається 40% від корисної площі.

Лісонасадження на зрошуваних землях. Захисні лісові насадження на зрошуваних землях окрім основного призначення (боротьба з ерозією) виконують такі функції:

- зменшують непродуктивне випаровування і забезпечують економію поливної води;

- покращують рівномірність і якість поливу, особливо при дощуванні;

- знижують вплив пилових бурь і захищають канали від заносу піском та дрібноземом;

- затримують сніг і сприяють вологонакопиченню в грунті;

- захищають посіви від вимерзання, видування або атмосферної засухи;

- дренують землі і послаблюють процеси повторного засолення грунтів;

- укріпляють берега каналів і зменшують їх заростання та ін.

Розміщення лісових смуг ведуть одночасно з проектуванням зрошувальної мережі. Створюють їх, як правило, вздовж постійних каналів і лотокової мережі, по межах полів сівозмін. Відстань між основними смугами на зрошувальних системах з поверхневим поливом приймається в межах 450-600 м, на рисових системах від 600 до 800 м, при дощуванні відстань між смугами повинна бути кратною ширині захвату машин. Відстань між поперечними лісовими смугами приймається не більше 2 км, а на пісчаних грунтах - 1 км. Лісові смуги вздовж внутрішньогосподарської зрошувальної і колекторно-збросної мережі розміщують з однієї сторони каналів для забезпечення можливостей їх очищення і використання.



7. Маточно-сортовий сад

Відділ маточних насадженьвключає в себе елітні маточні насадження, які постачають матеріал для розмноження і вирощування саджанців.

Маточно-сортовий сад - елітні насадження районованих і перспективних сортів плодових культур, в якому забирають живці для щеплення. Закладають насадження двох типів:

- Стандартні закладають за схемами 4х1,5-2 м і для спурових форм - 4х1 м, на низьких штамбах до 25 см, та з висотою дерев: для зерняткових 130-170 см; кісточкових 100-120 см; експлуатують стандартні маточні насадження 10-12 років і отримують живців до 40-50 тис. шт./га;

- Інтенсивні закладаютьза схемами 0,9х0,3 м. Інтенсивні маточні насадження бувають звичайні - з вертикальним стовбуром, та з горизонтальним стовбуром. З інтенсивних маточно-сортових садів можна отримати більше 500 тис. шт. живців з гектара. Недоліками інтенсивних маточно-сортових садів є їх недовговічність (до 5-7 років) та сильні випади маточних дерев.

На окулірування використовують 70% живцевого матеріалу, на зимове щеплення - 30 %. Залишають на деревах пеньки довжиною 10 см для відновлення росту і утворення нових пагонів наступної вегетації.

Вимоги до живців - 100% сортова чистота і довжина приростів не менше 40 см. Не допускається розгалужень, підмерзання та інших ушкоджень.

Матково-сортові сади. Такі насадження вирощують років 8-10. У них отримують прівойний матеріал (живці розмножуваних сортів), необхідний для облагороджування підщеп у відділенні формування.Прищепна майстерня. У період спокою, з осені до весни, тут ведуть щеплення розмножуваних сортів яблуні, груші, волоського горіха, рідше - сливи, черешні, вишні на насіннєві та клонові підщепи. Майстерня має робочі зали для калібрування прищепних компонентів, для ручного і машинного щеплення, а також мийну, стратификационную камери та інші підсобні приміщення.У теплицях (плівкових і засклених) і парниках укорінюють зелені живці клонових підщеп із застосуванням Туманоутворюючі установок і отримують кореневласні саджанці сливи, персика, вишні, ягідних чагарників, шовковиці, кизилу.



8. Маточно-насіннєвий сад

Матково-насіннєві (підщепних) сади - багаторічні насадження. У них отримують плоди, насіння або кісточки яких використовують для вирощування насіннєвих підщеп. У відповідності з прийнятим для зони районуванням тут вирощують як сорти, так і відібрані дикі і напівкультурних форми плодових, рослин. Насадження експлуатують до 30-35-річного віку.

Маточно-насіннєвий сад - це елітні насадження прищеплені кращими насіннєвими підщепними сортами, як на насіннєвих так і на клонових підщепах. Залежно від підщепи добирають схеми садіння. Основне завдання технологій в маточно-насіннєвому саду - отримати врожай плодів з високим виходом повноцінного насіння, з якого вирощуватимуть насіннєві підщепи.

В саду організовують додаткове запилення, добирають сорти запилювачі, які покращують підщепні якості насіннєвих підщеп. Так для сорту Боровинка кращим запилювачем є сорт Пепінка Литовська, для лісової груші - Лимонка, для аличі - Ренклод колгоспний і Стахановка, для черешні дикої - Дрогана Жовта та Денисена Жовта. Такий добір сортів запилювачів дозволяє збирати насіння з основного сорту і запилювача, оскільки всі вони є районованими насіннєвими підщепами.



9. Розміщення порід і сортів у кварталах

Раціонально розмістити породи і сорти на виділеній ділянці можна тільки при взаємному врахуванні природних умов і біологічних властивостей рослин. На кварталі розміщують тільки одну породу, одну групу сортів - зимових, осінніх або літніх. Технологічно не виправдано розміщення на кварталі великого числа сортів. Посадка всередині кварталу декількох сортів пояснюється необхідністю перехресного запилення. На кварталі розміщують три-чотири сорти, подібних за силою росту, термінами цвітіння і початку плодоношення дерев. Майже всі сорти яблуні, груші, айви, черешні, переважна частина сортів вишні самобезплідні. Перехресно запилюються алича, мигдаль і значна частина сортів сливи. Навіть при сильно вираженій самоплідності персика та абрикоса спільна на кварталі посадка декількох сортів дає позитивний ефект. Для забезпечення умов перехресного запилення ентомофільних плодових культур необхідна система спеціальних заходів. Наприклад, бджоло-пасіка. Сильна бджолосім'я запилює 1 - 1,5 га плодових насаджень. Тут доцільність розташовувати вулики невеликими групами при радіусі літа бджіл до 400-500м, а пасіки для «зустрічного запилення», на відстані 2-2,5 км одна від іншої.

Сорти плодових культур здебільшого ентомофільні (запилюються за допомогою комах) і лише окремі (горіх грецький, обліпиха та ін.) є анемофільними.

Для забезпечення перехресного запилення і запліднення квіток в кварталах (ділянках) висаджують 2--3 районованих цінних сорти однієї породи, які добре взаємозапилюються. Сорти-взаємозапилювачі повинні відповідати таким вимогам: 1) мати щорічне одночасне цвітіння та однаковий строк достигання плодів; 2) утворювати багато пилку, здатного до проростання; 3) одночасно вступати у плодоношення при однаковій тривалості експлуатації насадження; 4) мати приблизно однакову імунність до хвороб і шкідників та подібну реакцію на заходи захисту, удобрення, зрошення тощо. Враховуючи ці вимоги, у кварталі розміщують сорти одного строку достигання однієї породи, чергуючи їх смугами до 50 м, що залежно від відстані між рядами складаються з 6-- 10 рядів кожного сорту зерняткових і кісточкових порід (при ширині міжрядь 5 м -- 10 рядів, 6 м -- 8 рядів, 8 м -- 6 рядів).



10. Шкілка саджанців

Головним і найбільшим складовим елементом плодового розсадника є відділення вирощування й формування саджанців (шкілка саджанців)

У структурі шкілки саджанців виділяють такі поля: перше (поле окулянтів), друге (поле однорічок) і третє (поле дворічок).

Насіннєві й клонові підщепи

У відео акцентовано увагу на ключових особливостях закладання першого (чергового) поля як вегетативними (54-118), так і насіннєвими (сіянці аличі) підщепами. Підщепи плодових культур, за способом розмноження поділяються на дві групи - насіннєві й клонові (вегетативні). Насіннєві отримують у шкілці сіянців з насіння, а клонові -- у маточнику шляхом укорінення відсадків.

Чому перше поле називають полем окулянтів?

Підщепи висаджують у перше поле відділення вирощування й формування саджанців у попередньо підготовлений і розпушений ґрунт. Перше поле відділення вирощування й формування саджанців називають ще черговим полем, або полем окулянтів, тому що висаджені у ньому підщепи у подальшому (липень-серпень) окулірують.

Вимоги до підщеп та підготовка їх до садіння

Висаджують, як правило підщепи першого товарного сорту, машинним способом або вручну по шнуру під лопату рівненькими рядами. В окремих випадках можна садити й підщепи другого товарного сорту, якщо є можливість забезпечити кращий агротехнічний догляд за ними. У насіннєвих підщеп (сіянців) перед садінням укорочують корені до 15 см, а надземну частину -- до 20 см. Відсадки клонових (вегетативних) підщеп обмежують довжиною до 50 см.

Садіння підщеп

Найпоширенішими способами закладання першого поля шкілки саджанців є садіння підщеп та садіння вже щеплених (після зимового щеплення) підщеп.

За весняного садіння підщепи висаджують на початку польових робіт, а восени - за місяць до настання стійких морозів. Але у будь-якому випадку садять у попередньо підготовлений, удобрений і розпушений ґрунт.

За високого рівня агротехніки та оптимального водопостачання, схема садіння підщеп становитиме 90 х 15 см, що відповідає щільності 74 тис. рослин на 1 га.

А) Перше поле розсадника закладають, висаджуючи підщепи та зимові щеплення навесні протягом перших 7-10 днів польових робіт. Насіннєві та клонові підщепи висаджують з міжряддями 60-90 см, а в ряді - 20-30 см. Перед посадкою коріння підщеп вкорочують до 12-16 см, а надземну частину підрізають на висоті 20-30 см, якщо це не було зроблено восени. Під час посадки коріння умочують в глиняно-земляну бовтанку.Окуліровку починають у другій половині липня. Клонові підщепи раніше насінних закінчують сокорух, тому їх слід прищеплювати в першу чергу.За 7-12 днів до початку окулірування на нижніх частинах стволиков підщеп до висоти 15-20 см вирізують на кільце всі бічні пагони. Для кращого відставання кори при посушливій погоді рослини поливають.

Насіннєві підщепи окулірують в зону кореневої шийки, клонові - на висоті см 5-20, 20-30 а іноді см, що дозволяє застосовувати заглиблені посадку саджанців.Через 12-20 днів проводять ревізію окуліровок і подокуліровку підщеп з прижилося очками. Обв'язку послаблюють, так як потовщення штамба призводить до небажаних перетяжки. Обв'язку видаляють восени або навесні наступного року, розрізаючи її ножем уздовж штамба, з протилежного боку від щитка. Для кращої перезимівлі вічок на зиму їх підгортають або обв'язують.

Б) У південній зоні здавна вирощують однорічні саджанці вишні. Зараз до цього способу перейшли в більшості розплідників центрально-чорноземної смуги і півдня Центрального району. Дворічні саджанці сильно переростають, з ними важко працювати надалі. Крім того, однорічна культура економічніше.

Навесні, після звільнення полів від снігу, перевіряють стан щеплених вічок і зрізають підщепи на око або шип. Вирощування саджанців без шипа і без пагонів потовщення, яке зараз широко практикується в розплідниках, значно знижує їх собівартість і підвищує якість посадкового матеріалу. На око дички зрізують гострим секатором, зріз роблять під кутом 30 ° і направляють його в протилежну сторону від вічка. Для того щоб зробити зріз, клинок секатора ставлять з боку вічка, вище його верхівки на 2-3 мм. Опорну щоку секатора ставлять з протилежного боку підщепи на рівні підстави прищепленої бруньки. Підщепи із загиблими оченятами не зрізають, пізніше їх знову окулірують або прищеплюють черешком. Весняну щеплення вишні часто роблять в бічній заріз, але використовують і інші способи (вприклад з язичком, за кору). Після початку розпускання листя на дичках, коли починається активне сокорух, хороші результати дає подокуліровка.

Живці для весняного щеплення черешком або подокуліровкі готують з осені і зберігають в холодильниках або підвалах. Подальше формування одноліток, при вирощуванні їх без шипа, полягає в систематичному видаленні дикої порослі, Видалення другого окулянт, виламування трав'янистих однорічних пагонів на штамбіка. Зазвичай окулянт вишні в другу половину літа добре гілкуються, а до осені формують крону. Якщо розгалуження немає, то окулянт прищипують на висоті 70-80 см. Вирощування дворічних саджанців доцільно в північних районах культури вишні. У третьому полі розплідника формують крону. Турбота пітомніковода зводиться до видалення дикої порослі, пагонів на штамба і поломок.



11. Викопування, сортування і зберігання саджанців

У промислових садах застосовують два способи збирання врожаю: ручний і механізований. Для зерняткових порід можна застосовувати і третій - селективний (вибірковий), або комбінований спосіб, який поєднує ручне і механізоване збирання плодів. Селективний спосіб полягає у ручному вибірковому збиранні частини врожаю для закладання на тривале зберігання або струшуванні плодів літніх і осінніх сортів для термінового споживання свіжими і переробки на фруктові консерви. Решту врожаю збирають машинами і розсортовують на три групи: 1) для термінового споживання свіжими; 2) для переробки; 3) для тимчасового зберігання з подальшим використанням свіжими чи на переробку.

Ручний спосібзбирання є основним у насадженнях зимових і осінніх сортів яблуні та груші, персика, суниць та інших культур. При ручному збиранні втрати врожаю (незібрані плоди) зростають у міру збільшення розмірів і загущення крон і можуть досягати, зокрема у великих дерев вишні, 30-50 %.

Механізований спосібзбирання врожаю застосовують в насадженнях горіхоплідних, кісточкових (слива, вишня, черешня), ягідних (малина, смородина) і зерняткових (здебільшого літні сорти) культур, плоди яких використовуються на переробку або відразу реалізуються для споживання у свіжому вигляді. При механізованому збиранні врожаю плоди відокремлюються від рослин за допомогою механічної сили. Важливими критеріями класифікації плодозбиральних машин є принципи відокремлення плодів від плодоносних гілочок, технічні і технологічні рішення уловлювання плодів і перекладання їх в тару, способи переміщення і обслуговування машин. Досить добрі результати відокремлення плодів одержані при вібрації основних гілок і стовбура. Плоди при струшуванні падають на полотняний уловлювач.



Список використаної літератури

1. Власюк С.Г., Бондаренко А.О. Садівництво і виноградарство: Навч. Посібник. К.: Вища школа, 1990. 374 с.

2. Грицаєнко А.О. Плодівництво. К.: Урожай, 2000. 432 с.

3. Каленич Ф.С. Захист саду від шкідників і хвороб.- Вінниця: ТОВ «Нілан- ЛТД», 2013.-154 с.

4. Копитко П. Г. Удобрення плодових і ягідних культур [Текст]: Навч. посібник для вузів / П.Г. Копитко. - К.: Вища школа, 2001. 206 с.

5. Куян В.Г. Плодівництво. К.: Аграрна наука, 1998. 472 с.

6. Куян В.Г. Плодівництво. Практикум. К.: Вища школа, 1985. 108 с.

7. Плодівництво: Навч. Посібник / Г.О. Каблучко, Б.К. Гапоненко В.Л. Сніжко, В.І. Негода. К.: Вища школа, 1990. 315с.

8. Помология [Текст]: В 5-ти т. / Ред. В.В. Павлюк. К.: Урожай, 2004.

271с.

9. Технологія виробництва овочів і плодів: Підручник/ О.Ю. Барабаш,

А.П. Учакін, О.М. Цизь та ін.; За ред. О.Ю. Барабаша. К.: вища шк., 2004. 431 с.

10. Формування та обрізування дерев сливи в насадженнях різних конструкцій (рекомендації) / В.А.Соболь. К.: ІС НААН, 2013. 10 с.

Размещено на Allbest.ru

...