Аналіз видового складу автохтонних дендросозофітів, інтродукованих у штучні заповідні парки Українського Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз видового складу автохтонних дендросозофітів, інтродукованих у штучні заповідні парки Українського Полісся

Наталія Михайлович

Виконано структурний аналіз видового складу автохтонних дендросозофітів гірських систем України, інтродукованих у штучні заповідні території Українського Полісся. На досліджуваній території росте 17 видів автохтонних неполіських заповідних дендросозофітів. Із відділу голонасінних представлено шість видів рослин, покритонасінних - 11. Мезофанерофіти представлені однаковою кількістю у двох відділах, у відділі голонасінних мегафанерофіти та хамефіти відсутні, серед покритонасінних вони становлять по одному виду. Лише одна рослина (Cerastium biebersteinii) належить до відділу напівдеревних рослин: тип чагарники й напівчагарники, усі інші - до відділу деревних рослин: тип дерева, тип чагарники, тип чагарнички. Загалом, серед досліджених нами дендросозофітів переважають рослини, розміри яких становлять від 5 до 25 (30) м.

Згідно з географічним поділом Землі А.Л. Тахтаджяна досліджувані дендросозофіти походять із Голарктичного царства. Автохтонні неполіські дендросозофіти з відділу голонасінних менш вибагливі до багатства ґрунтових умов, ніж представники з відділу покритонасінних. Натомість види відділу покритонасінних стійкіші до несприятливих умов зволоження.

Із дев'яти категорій класифікації раритетності видів рослин Червоного списку міжнародного союзу охорони природи досліджувані дендросозофіти віднесені лише до чотирьох, при цьому переважають види, що близькі до загрозливого стану. У природних корінних фітоценозах досліджувані види рослин найрідше відіграють роль співедифікаторів, найчастіше вони виступають асектаторами. Досліджувані денросозофіти мають важливе господарське значення. Здебільшого це харчові, лікарські та промислові рослини. Усі досліджувані види мають декоративне значення.

Ключові слова: автохтонні неполіські дендросозофіти, деревні види рослин, чагарники, структура дендросозофлори, оцінка декоративності.

Анализ видового состава автохтонных дендросозофитов, интродуцированых в искуственные заказные парки Украинского Полесья

Михайлович Наталья

В статье наведен структурный анализ видового состава автохтонных неполеских дендросозофитов. Испытуемые виды в природных условиях произрастают в горных системах Украины и интродуцированы в искусственные заказные территории Украинского Полесья. На испытуемой территории выделено 17 видов автохтонных неполеских дендросозофитов. Среди шести видов с отдела Pinophyta три принадлежат к семейству Pinaceae: Larix polonica, Pinus mugo, Pinus cembra; два - Juniperus excelsa и Juniperus sabina - к семейству Cupressaceae и один - Taxus baccata - к семейству Taxaceae. Соответственно, данные виды отнесены к следующим порядкам: Pinales, Cupressales и Taxales, которые, в свою очередь, принадлежат к классу «хвойные».

С отдела Magnoliophyta на заказных территориях Украинского Полесья определено 11 видов: Cerastium biebersteinii, Euonymus nana, Fraxinus ornus, Lonicera caerulea, Quercus cerris, Sorbus torminalis, Syringa josikaea, Staphylea pinnata, Tamarix tetrandra, Tilia dasystyla Stev. var. euchlora, Tilia platyphyllos, которые принадлежат к девяти семействам (Caprifoliaceae, Caryophyllaceae, Celastraceae, Fagaceae, Oleaceae, Rosaceae, Staphyleaceae, Tamaricaceae, Tiliaceae), девяти порядкам (Caryophyllales, Celastrales, Dipsacales, Fagales, Malvales, Oleales, Parietalis, Rosales, Staphyleales) и классу двудольных.

В семействах Cupressaceae, Pinaceae, Oleaceae и Tiliaceae обнаружено по два вида, все остальные представлены лишь одним видом.

Наибольшее количество автохтонных неполеских дендросозофитов произрастает у дендрологических парках. У денрологическом парке «Березнивский» нами обнаружено 14 видов, в дендрологическом парке «Элита» - пять и в дендрологическом парке «Гладковицкий» - два, у всех остальных - по одному виду. На территории ботанического сада Житомирского национального агроэкономического университета представлено 10 видов. У парках-памятках садово-паркового искусства они в основном представлены одним видом. Только на территориях парка-памятки садово-паркового искусства «Байрак» произрастает шесть видов, а на территориях «Жор- нивский» и парка имени Миклухо-Маклая - три.

В биоморфологической структуре мезофанерофиты становят одинаковое количество в обоих отделах, в отделе голосеменных мегафанерофиты и хамефиты отсуствуют, в то время как среди покрытосеменных их по одному виду. Лишь одно растение (Cerastium biebersteinii) принадлежит к отделу полудревесных растений: тип кустарнички и полукустарнички, все остальные - к отделу древесных растений: тип деревья, тип кустарники, тип кустарнички. Среди автохтонных неполеских дендросозофитов большинство составляют листопадные растения - 65 %, доминирующей группой выступают деревья (62 %). В основном среди дендросозофитов преобладают растения, размеры которых находятся в пределах высот от 5 до 25 (30) м.

Согласно географическому делению Земли А. Л. Тахтаджяна, испытуемые дендросозофиты походят с Голарктического царства. Как правило, это растения бореального типа. Лишь один вид - Euonymus nana - имеет евразийское происхождение.

По отношению к влажности почвы испытуемые нами денросозофиты с отдела голосеменных представлены мезофитами (четыре вида), один (Larix polonica) - гигромезофит и один (Juniperus excelsa) - ксерофит. Что касается требований к богатству почвенных условий, то среди голосеменных преобладают олиготрофы.

В отделе покрытосеменных группа гигрофитов отсутствует, среди мезогигрофитов обнаружен один вид - Syringa josikaea, к группе мезофитов относится пять видов, все остальные принадлежат к промежуточной ланке между мезофитами и ксерофитами. За отношением к питательности почвы самими требовательными оказались Syringa josikaea, Quercus cerris, Fraxinus ornus и Tilia platyphyllos. К мезотрофам принадлежат

Euonymus nana, Lonicera caerulea, Sorbus torminalis, Staphylea pinnata, Tamarix tetrandra. Tilia dasystyla var. euchlora. Группа олиготрофов включает только один вид - Cerastium biebersteinii.

Доминантная роль в коренных природных фитоценозах с отдела голосеменных среди автохтонных неполеских дендросозофитов принадлежит Juniperus sabina. Данный вид иногда может выступать и эдификатором. Сюда также относятся и Pinus mugo, Pinus cembra, Juniperus excelsa. В зависимости от условий произрастания, Juniperus excelsa может выступать и доминантом или ассектатором. Роль спивдоминантов выполняют Larix polonica и Taxus baccata (также могут быть и ассектаторами).

С отдела покрытосеменных исключительно доминантная роль у фитоценозах принадлежит Fraxinus ornus, спивдоминантная - Syringa josikaea, хотя иногда он может выступать и ассектатором. К ассектаторам также относятся Cerastium biebersteinii, Euonymus nana, Sorbus torminalis, Staphylea pinnata и другие. То есть, у коренных природных фитоценозах автохтонные неполеские денрософиты в основном исполняют роль ассектаторов.

Среди девяти категорий классификации сохранности видов растений, которые принадлежат Красному списку Международного Союза охраны природы, испытуемые дендросозофиты отнесены только к четырём. При этом преобладают виды, состояние которых близкое к угрожающему. За 13 лет три новых вида получили охранный статус и внесены в Красную книгу Украины 2009 г. Также в пяти видов, которые занесеные в Красную книгу Украины 1996 и 2009 гг., изменился охранный статус.

Испытуемые дендросозофиты имеют очень важное хозяйственное значение. В основном это пищевые, лекарственные и промышленные растения. С отдела голосеменных виды с пищевыми качествами отсутствуют, однако все они, кроме Pinus mugo имеют важное промышленное значение. Их эфирные выделения полезные для дыхательной системы людей.

Покрытосеменные, кроме Quercus cerris, имеют пищевые качества. Благодаря цветению, они выступают медоносами. Цветы отдельных видов используются в народной медицине. Плоды Lonicera caerulea съедобны. Важное промышленное значение Sorbus torminalis и представителей рода Tilia. Все остальные неполеские денросозофиты с данного отдела защищают почву от эрозии и в некоторой мере способствуют формированию лесного покрова.

Все испытуемые виды имеют декоративное значение. С учётом шкалы ступени декоративности видов среди испытуемых автохтонных неполеских дендросозофитов с высокой декоративностью обнаружено семь видов, достаточно высокой - тоже семь и три имеют посредственную декоративность. Виды с низкой оценкой декоративности отсутствуют. В связи с этим их можно использовать для фитодизайна не только искусственно созданных заказных территорий, но и для озеленения частных участков и мест всеобщего использования.

Ключевые слова: автохтонные неполеские денросозофиты, древесные виды растений, кустарники, структура дендросозофлоры, оценка декоративности.

Analiz dendrosozofitiv indigenous species composition, introduced in protected parks artificial Ukrainian Polissya

Myhailovych Natalia

In the article the structural analysis of indigenous species dendrosozofitiv mountain of Ukraine, introduced to the artificial Ukrainian Polesie protected areas. In the study area is growing 17 species of protected indigenous nepoliskyh dendrosozofitiv. With love gymnosperms Six species of plants, angiosperms - 11. Mezofa- erofity represented by the same number in two parts, in the department of gymnosperms and mehafanerofity hamefity absent among angiosperms they represent one of the species. Only one plant (Cerastium biebersteinii) belongs to the department napivderevnyh plants, shrubs and shrubs type, all the rest - to the Department of woody plants: the type of wood, type of bushes, shrubs type. Overall, among the investigated dendrosozofitiv dominated by plants whose size ranges from 5 to 25 m (30) m.

According to the geographical division of the Earth AL Takhtadzhyan studied dendrosozofity originating Holarktychnoho kingdom. Indigenous nepoliski dendrosozofity love gymnosperms are less demanding wealth to soil conditions than the representatives of the Department of angiosperms. Instead, the department angiosperm species are more resistant to adverse moisture conditions.

Of the nine categories of classification rarity species Red List of the International Union for Conservation of Nature classified dendrosozofity investigated only four, with preference up views that are close to threatening condition. In natural phytocenoses indigenous species studied less often act as spivedyfikatoriv often they act asektatoramy. Investigated denrosozofity of great economic value. Mostly these nutritional, medicinal and industrial plants. All studied species have ornamental value.

Key words: autochthonous nepoliski dendrosozofity, tree species, shrubs, structure dendrosozoflory, evaluation decoration.

Постановка наукової проблеми та її значення

Сьогодні перед людством постало питання охорони не лише автохтонних деревних рослин, а й інтродукованих. Окрім того, переселення денросозофітів у нетипові для них умови дає змогу вивчити їх екологічний потенціал, здатність рости, розвиватися та відтворюватися поза межами природного ареалу. Такі знання дають змогу оцінити потенціал дендросозофітів щодо фітодизайну територій різних кліматичних умов. Тож до так званої автохтонної неполіської дендросозофлори нами віднесено види, які природно ростуть поза межами Українського Полісся, а саме в гірських системах України. У досліджуваному регіоні виявлено шість видів із відділу Pinophyta та 11 - із відділу Magnoliophyta, які найбільше представлені в дендропарку «Березнівський» (14 видів), у дендропарку «Еліта» - п'ять видів і в дендропарку «Гладковицький» - два. У ботанічному саду Житомирського національного агроекономічного університету наявні 10 видів, найменше їх у парках-пам'ятках садовопаркового мистецтва (переважно по одному виду), хоча в Парку імені Миклухо-Маклая та Жорнівському нами виявлено по три види, а в парку-пам' ятці садово-паркового мистецтва «Байрак» - шість.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Як відомо, дослідження рослинного покриву та флори Українського Полісся проводили Т.Л. Андрієнко, О.В. Лукаш та ін. [1; 10-11]. У цьому ж контексті й для продовження флористичного напряму роботи уважаємо актуальним аналіз неполіської автохтонної дендросозофлори, яка досі детально не вивчалась. Мета дослідження - установити структуру видового складу автохтонної неполіської дендросозофлори. Відповідно до мети визначено такі завдання: установити таксономічну, біоморфологічну, географічну, екологічну, фітоценотипну, аутфітосозологічну та господарську структури автохтонної неполіської дендросозофлори, а також оцінити декоративність автохтонних неполіських дендросозофітів.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів досліджень

Таксономічна структура. Установлення таксономічної структури автохтонної неполіської дендросозофлори ми проводили на основі традиційних підходів. Тож серед шести видів із відділу Pinophyta три належать до родини Pinaceae: Larixpolonica Racib., Pinus mugo Turra., Pinus cembra L.; два види - Juniperus excelsa Bieb. та Juniperus sabina L. - до родини Cupressaceae й один - Taxus baccata L. - до Taxaceae. Відповідно, ці види відносять до таких порядків: Pinales, Cupressales та Taxales, які входять до класу хвойних (табл. 1).

Із відділу Magnoliophyta на території Українського Полісся нами виявлено 11 видів: Cerastium biebersteinii DC., Euonymus nana Bieb. Incl., Fraxinus ornus L., Lonicera caerulea L., Quercus cerris L., Sorbus torminalis (L.) Crantz., Syringa josikaea Jacq., Staphylea pinnata L., Tamarix tetrandra Pall. ех Bieb., Tilia dasystyla Stev. var. еuchlora, Tilia platyphyllos Scop., що належать до дев'яти родин (Caprifoliaceae, Caryophyllaceae, Celastraceae, Fagaceae, Oleaceae, Rosaceae, Staphyleaceae, Tamaricaceae, Tiliaceae), дев'яти порядків (Caryophyllales, Celastrales, Dipsacales, Fagales, Malvales, Oleales, Parietalis, Rosales, Staphyleales) та класу дводольних (табл. 1).

Таблиця 1 Співвідношення таксонів Pinophyta і Magnoliophyta досліджених дендросозофітів

Згідно з аналізом таксономічної структури автохтонних неполіських дендросозофітів установлено, що найбільшою кількістю видів представлені родини Cupressaceae, Pinaceae, Oleaceae та Tiliaceae - двома видами, усі інші - лише одним видом.

Біоморфологічна структура. Для встановлення біоморфологічної структури автохтонних неполіських дендросозофітів нами за основу взято класифікацію життєвих форм К. Раункієра [19], у якій він ураховував положення бруньок, їх відновлення та пагонів відносно поверхні землі. Тож серед досліджуваних видів у відділі голонасінних виявлено чотири мезофанерофіти (Juniperus excelsа, Larix polonica, Pinus cembra й Taxus baccata), один мікрофанерофіт (Pinus mugo) та один нанофанерофіт (Juniperus sabina). Із відділу покритонасінних простежено один мегафанерофіт (Tilia platyphyllos), чотири мезофанерофіти (Fraxinus ornus, Quercus cerris, Sorbus torminali і Tilia dasystyla var. еuchlora), три мікрофанерофіти (Staphylea pinnata, Syringa josikaea, Tamarix tetrandra) та два нанофанерофіти (Euonymus nana, Lonicera caerulea). Також серед досліджуваних рослин нами виявлено один хамефіт (Cerastium biebersteinii) (рис. 1).

Рис. 1. Відношення автохтонних неполіських дендросозофітів за біоморфами

І.Г. Серебряков після узагальнення відомих на той час класифікацій життєвих форм рослин поклав в основу своєї системи ознаку тривалості життя всієї рослини та її скелетних осей. Саме вони найкраще відображають, як зовнішні умови впливають на розвиток рослин, їх ріст і зовнішній вигляд [14]. Згідно з його класифікацією, усі досліджені нами автохтонні неполіські дендросозофіти, крім Cerastium biebersteinii, належать до відділу А - деревних рослин: тип - дерева, тип - чагарники, тип - чагарнички. Cerastium biebersteinii віднесено до відділу Б - напівдеревних рослин: тип - напівчагарники й напівчагарнички.

Отже, у неполіській автохтонній дендросозофлорі виявлено 35 % вічнозелених і 65 % листопадних рослин. Домінує група дерев - десять видів (62 %), у групі чагарників кількість листопадних переважає над вічнозеленими - відповідно, чотири та один вид. Чагарничок також представлено листопадним видом. Щодо розподілу дендросозофітів за класами висоти [5], то з відділу голонасінних два види належать до дерев другої величини: Pinus cembra та Larix polonica; Juniperus excelsa та Taxus baccata віднесено до групи дерев четвертої величини. До найвищих чагарників належить Pinus mugo, а Juniperus sabina - до групи низьких чагарників. Серед дендросозофітів із відділу покритонасінних із групи дерев першої величини виявлено Quercus cerris і Tilia platyphyllos, із групи дерев другої величини - лише Sorbus torminalis, із третьої - Tilia dasystyla var. ежМот, до дерев четвертої групи належать Staphylea pinnata та Fraxinus ornus. Syringa josikaea і Tamarix tetrandra відносять до найвищих чагарників, а Lonicera caerulea - середньовисоких чагарників, найнижчими є Euonymus nana та Cerastium biebersteinii (рис. 2).

Отже, серед досліджених нами дендросозофітів переважають рослини, розміри яких - від 5 до 25 (30) м.

Географічна структура.

Для встановлення географічної структури автохтонних неполіських дендросозофітів нами використано географічний поділ Землі А.Л. Тахтаджяна [2; 16].

Рис. 2. Співвідношення автохтонних неполіських дендросозофітів за висотою

Тож серед досліджуваних видів рослин із відділу голонасінних усі види є автохтонними для Голарктичного царства Бореального підцарства та Циркумбореальної області. Із відділу покритонасінних усі види є автохтонними для Голарктичного царства. П'ять видів (Lonicera caerulea, Sorbus torminalis, Syringa josikaea, Tamarix tetrandra і Tilia platyphyllos) походять із Бореального підцарства Циркумбореальної області, п'ять видів (Cerastium biebersteinii, Fraxinus ornus, Quercus cerris, Staphylea pinnata, Tilia dasystyla var. еuchlora) - зі Старосередземноморського підцарства Середземноморської області, один (Euonymus nana) має Євразійське походження.

Отже, досліджувані автохтонні неполіські дендросозофіти походять із Голарктичного царства, при чому переважають вихідці з Бореального підцарства.

Екологічна структура. Кожен рослинний організм має певні вимоги до умов росту. Автохтонні неполіські дендросозофіти пристосовані до гірських умов, тому вкрай важливо знати їх вимоги до вологи й багатства ґрунту. Такі знання дають нам підстави створювати нові угруповання за участю автохтонних неполіських раритетних рослин у нетипових для них умовах. Щодо вологи досліджувані дендросозофіти з відділу голонасінних представлені мезофітами (чотири види), один вид - Larix polonica - гігромезофітом й один - Juniperus excelsа - ксерофітом. За вимогливістю до багатства ґрунтових умов найвимогливішою є Pinus cembra, до групи мезотрофів віднесено Larix polonica і Taxus baccata, до групи оліготрофів належать Juniperus excelsа, Juniperus sabina та Pinus mugo.

Серед покритонасінних група гігрофітів відсутня, перевагу вологим місцезростанням надає Syringa josikaea (мезогігрофіт), до групи мезофітів віднесено п'ять видів: Euonymus nana, Lonicera caerulea, Sorbus torminalis, Tilia dasystyla var. еuchlora та Tilia platyphyllos, проміжну ланку між мезофітами й ксерофітами займає решта досліджуваних видів із цього відділу (рис. 3).

Рис. 3. Екобіоморфи за вимогливістю до вологи

Щодо багатства ґрунтових умов найвимогливіші Syringa josikaea, Quercus cerris, Fraxinus ornus та Tilia platyphyllos. До групи мезотрофів належать Euonymus nana, Lonicera caerulea, Sorbus torminalis, Staphylea pinnata, Tamarix tetrandra. Tilia dasystyla var. еuchlorа. Найменш вимогливим (група оліготрофів) є Cerastium biebersteinii (рис. 4).

Аналіз екологічної структури засвідчив, що автохтонні неполіські дендросозофіти з відділу голонасінних менш вибагливі до багатства ґрунтових умов, ніж представники з відділу покритонасінних. Натомість останні більш стійкі до несприятливих умов зволоження.

Фітоценотична структура. Знання фітоценотичної структури відіграє важливу роль під час створення фітоценокомпозицій. Для її встановлення нами за основу взято комплексну систему фітоценотипів [15]. Тож серед досліджених дендросозофітів із відділу голонасінних домінантну роль у природних корінних фітоценозах відіграють Juniperus sabina, що іноді може виступати й едифікатором, та Pinus mugo, яка частіше є едифікатором криволісся. Співдомінантами вважають Larix polonica і Taxus baccata, що також можуть виступати асектаторами. Виключно едифікаторну роль відіграє Pinus cembra. Едифікатором частіше виступає Juniperus excelsa, хоча іноді може бути домінантом чи асектатором.

Рис. 4. Екобіоморфи за вимогливістю до багатства ґрунтових умов

Із відділу покритонасінних домінантом є лише Fraxinus ornus, співдомінантом - Syringa josikaea, який іноді виступає ще й асектатором. До асектаторів також належать Cerastium biebersteinii, Euonymus nana, Sorbus torminalis, Staphylea pinnata та ін. Останній іноді відіграє роль співедифікатора (табл. 2).

Таблиця 2 Фітоценотичний спектр неполіської автохтонної дендросозофлори