Всесоюзний науково-дослідний інститут наукових методів посіву - координатор роботи хат-лабораторій (1936-1941) для потреб колгоспної дослідної справи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСЕСОЮЗНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ НАУКОВИХ МЕТОДІВ ПОСІВУ - КООРДИНАТОР РОБОТИ ХАТ-ЛАБОРАТОРІЙ (1936-1941) ДЛЯ ПОТРЕБ КОЛГОСПНОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ

Коваленко С.Д.

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, завідувач сектору наукової бібліографії та біографістики Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України

Анотація

хата лабораторія тваринництво сільськогосподарський

У статті методом історико-наукового аналізу висвітлено результати діяльності Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посів у як координатора роботи хат-лабораторій для потреб колгоспної дослідної справи. Досліджено його діяльність за трьома етапами як: Лабораторії нових методів посіву (початок 1936 р.), Станції нових методів посіву сільськогосподарських культур (початок 1937 р.), Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву (від кінця 1937 р.).

Під його керівництвом було впроваджено у практику дослідження на чолі з хатами-лабораторіями щодо низки питань: яровизації або ж стадійного розвитку рослин, згідно з теорією академіка Т.Д. Лисенка; літніх посадок картоплі в південних регіонах УСРР; норм висів у ширини міжрядь для основних польових культур; використання сконструйованих спеціальних сівалок; досліджень продуктивності цукрового і кормового буряка та інших. Вирішення всіх питань націлювалися на виконання основного завдання уряду з підвищення врожайності сільськогосподарських культур і підняття рівня тваринництва.

Ключові слова: колгоспна дослідна справа, Всесоюзний науково-дослідний інститут наукових методів посіву, Лабораторія нових методів посіву, Станція нових методів посіву сільськогосподарських культур, хата-лабораторія.

Abstract

Kovalenko S. D.

Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Head of the Sector of Scientific Bibliography and Biography National Scientific Agricultural Library of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine,

ALL-UNION SCIENTIFIC AND RESEARCH INSTITUTE OF SCIENTIFIC METHODS OF THESOWING - COORDINATOR OF WORK OF HOUSES-LABORATORIES (1936-1941) FOR THE NEED OF COLLECTIVE RESEARCH

In the article by the method of historical-scientific analysis, the results of the All-Union Scientific Research Institute of scientific methods of sowing as the coordinator of the work of the houses-labora- tories for the needs of the collective farm research have highlighted. Its activity has researched in three stages: the Laboratory of New Methods of Sowing (beginning of 1936), Stations of New Methods of Sowing of Agricultural Cultures (beginning of 1937), and All-Union Scientific Research Institute of Scientific Methods of Sowing (from the end of 1937).

Under its leadership, research headed by houses-laboratories on a number of issues have introduced: a variation or a stage development of plants, according to the theory of academician T.D. Lysenko; summer planting of potatoes in the southern regions of the Ukrainian SSR; sowing norms and row spacing for the main field crops; use of constructed special sowing machines; research on the productivity of sugar and fodder beet and others. The resolution of all issues was aimed at fulfilling the main task of the government on increasing the productivity of agricultural crops and raising the level of livestock production.

Key words: collective farm research work, All-Union Scientific Research Institute of Scientific Methods of Sowing, Laboratory of New Methods of Sowing, Station of New Methods of Sowing of Agricultural Crops, house- laboratory.

З початком 1930-х років минулого століття відбулася зміна пріоритетів для науки. Держава поставила перед нею оновлені завдання з колективізації. Відпрацьовувалися різні форми ведення колективних господарств. Запроваджена урядом колективізація сільського господарства здійснювалася в УСРР на основі рішень проведеного у грудні 1927 року XV з'їзду ВКП(б). В результаті вона мала досить суперечливі, а часто і трагічні наслідки. В ході з'їзду йшлося про розвиток усіх форм кооперування, про поступовий перехід до колективних форм обробітку землі на основі нової техніки. Рішеннями з'їзду не визначалися ні терміни, ні тим більше єдина форма чи спосіб кооперування селянськими господарствами. Однак у ході хлібних заготівель політика всілякого розвитку кооперування в усіх його проявах поступово деформувалася в політику підтримки виключно одного різновиду кооперації - колективного господарства (колгоспу). Відповідно до постанови РНК СРСР «Про організацію Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені В.І. Леніна» від 25 червня 1929 р. було створено ВАСГНІЛ - як вищу науково-дослідницьку та координаційно-методичну з водного, лісового і сільського господарства СРСР. Їй було доручено методичне керівництво галузевими науково-дослідними установами. На часі постало активне впровадження аграрних наукових розробок у виробництво. З'явилися хати-лабораторії як основа колгоспної дослідної справи та найнижчі ланки зв'язку між наукою та практикою. Колгоспна дослідна справа стала реальною альтернативою класичної сільськогосподарської дослідної справи в її різних напрямах.

Мета. Проаналізувати діяльність Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву як координатора діяльності хат-лабораторій в УСРР та СРСР для потреб колгоспної дослідної справи.

Історіографія. Не дивлячись на потужність діяльності Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву у свій час упродовж п'яти років, спогади і згадки про нього, окрім висвітлення окремих аспектів роботи Д.Ю. Камищенком у наукових статтях кількох періодичних видань, практично не знайдені. У наш час фрагментарно висвітлюють діяльність Інституту наукові праці академіка В.А. Вергунова [1-4]. Окремі відомості про його діяльність подано в бібліографічному покажчику, присвяченому професору Н.А. Федоровій - відомій вченій в галузі рослинництва [5].

Результати досліджень щодо ролі Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву у розвитку колгоспної дослідної справи полягають у наступному. Оскільки в УСРР відповідно до постанови № 165 Народного комісаріату землеробства УСРР від 16 квітня 1934 р. «Про організацію колгоспних хат-лабораторій» почалося масове їх створення [6], то за підрахунками, на 1 січня 1936 р. такі хати-лабораторії різного агро- техспрямування працювали у 32 % колгоспів УСРР. Відсоток появи хат-лабораторій у колгоспах на території УСРР/УРСР щороку збільшувався. Станом на грудень 1936 р. у 27395 колгоспах працювало 9607 хат-лабораторій [3, с. 129)], тобто цифра їх наявності поступово збільшувалася до 35 %.

З метою розуміння правильного керівництва хатами-лабораторіями, отримання теоретичних і практичних навичок у цій справі, обговорення і вирішення актуальних питань у сфері колгоспного дослідництва, по країні проходили масові наукові заходи: наради, семінари, з'їзди, курси, тобто відбувалася підготовка кадрового потенціалу. Важливого значення, на початковому етапі розвитку колгоспного дослідництва, набула Перша українська нарада завідувачів хат-лабораторій, що відбулася 2-5 березня 1936 р. у Києві. Ключовими на заході стали виступи - народного комісара земельних справ УСРР Л.Л. Паперного із доповіддю «Про підсумки роботи хат-лабораторій у 1934-1935 році і дальніші завдання в їх роботі» та академіка Т.Д. Лисенка «Про роботу науково-дослідних інститутів та станцій з хатами-лабораторіями» [7]. Виключної ваги набуло слово другого секретаря ЦК КП(б)У П.П. Постишева щодо окреслення подальших завдань у роботі хат-лабораторій. На секційних засіданнях Наради докладного обговорення набула низка важливіших питань щодо подальшого зміцнення роботи вже заснованих хат-лабораторій у практичному застосуванні результатів досліджених питань у галузях рослинництва, зокрема вирощування зернових культур, цукрового буряка, бавовника, льону, конопель, тютюну, хмелю, аг- роґрунтознавчих, щодо боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур та інших, а також у тваринництві.

Діюча влада як союзного, так і республіканського значення, всіляко сприяла розвитку колгоспної дослідної справи і виявляла неабиякий інтерес до підвищення рівня сільськогосподарського виробництва. В цьому зв'язку упродовж 19361941 років діяв спеціальний інститут (спочатку у вигляді лабораторії, потім - станції), який фактично теоретично координував досить розгалужену на той час мережу хат-лабораторій як в УСРР, так і СРСР. Ініціатором його створення по лінії НКЗС СРСР виступив академік Т.Д. Лисенко. Він вважався теоретиком колгоспної дослідної справи та її практичного втілення через хати-лабораторії.

Сьогодні зрозуміло, що не всі програмні питання досліджень хат-лабораторій були безглуздими або, навпаки, надзвичайно дієвими. У перші роки роботи хат-лабораторій основними в їх дослідженнях були:питання яровизації або ж стадійного розвитку рослин, згідно з теорією Т.Д. Лисенка та літні посадки картоплі в південних регіонах УСРР; норми висіву і ширина міжрядь для основних польових культур, а також сконструйовані спеціальні сівалки; дослідження продуктивності цукрового і кормового буряка та ін. Звісно всі дослідження втілювалися на виконання загальносоюзного урядового лозунгу для народу щодо підвищення врожайності сільськогосподарських культур і родючості ґрунту та підняття тваринництва можна сказати будь-якою ціною. Здається, ручне збирання врожаю з невеликих розмірів ділянок або полів (від 1 до 4 га) - фактично ключ до успіхів з технічними культурами. З'явилися нові інтенсивніші сорти і гібриди як дієві важелі у роботі хат-лабораторій щодо підвищення врожайності [3, с. 127].

Заснування інституту співпало у часі з різкою критикою тоді ще ВАСГНІЛ і особисто М.І. Вавилова з боку виконавчої влади за відрив наукової роботи від сільськогосподарської практики та недостатню боротьбу проти шкідливої теорії спрощеної агротехніки. Вже у 1934 р. уряд прийняв рішення реорганізувати ВАСГНІЛ, зміцнивши її зв'язок з виробництвом. Також розпочали ліквідацію «нерозуміючих» по регіонах. У 1935 р. Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук - закривається, а функції координації галузевої науки намагається перекласти на себе Наркомзем СРСР. При ньому й утворюється новий інститут у м. Києві. Територіально він був розташований біля Київського сільськогосподарського інституту (Голосієво), що з 1922 р. функціонував як самостійний вищий навчальний заклад, а серед його випускників був і Т.Д. Лисенко, активний опікун як самого інституту, так і його керманича [1].

Аналіз науково-організаційної діяльності Миронівської дослідної станції наштовхнув на відомості, що Інститут, як унікальне на той час структурне формування загальнодержавного значення, з'явився на базі Лабораторії нових методів посіву при НКЗС УРСР при Миронівській дослідній станції під керівництвом Д.Ю. Камищенка з безпосереднім підпорядкуванням Народному комісаріату земельних справ УСРР. Діяльність Лабораторії полягала у впровадженні у виробництво вузькорядних, покращених способів сівби зернових культур, визначенні для нього норм висіву насіння з урахуванням оптимальних площ живлення і конструюванням відповідних сівалок. За словами її очільника «... лабораторія нових методів посіву при НКЗС УРСР, створена постановою уряду в серпні 1936 р., заклала понад 1000 дослідів у колгоспах» [8, с. 32-33]. Навесні 1937 р. у розгортанні наукових досліджень і в запровадженні нових методів посіву настав новий етап. На поля вийшли удосконалені заводські тракторні сівалки СКТ-52. Після перевірки роботи цих сівалок на озимій сівбі восени 1936 р., уряд передав їх для виробництва на завод «Червона Зірка» і до весни наступного року випустили 2500 нових посівних машин. У результаті тільки по колгоспах УРСР за новим методом було засіяно близько 100 тис.га ярини.

Всі колгоспні хати-лабораторії, засіваючи ярі культури за новим методом, як правило, керувалися схемою дослідів, розробленою Лабораторією нових методів посіву і розісланою на місця. Експериментальна науково-дослідна робота з конструювання сівалок і вивчення нових методів посіву у 1936 р., що проводилася нею на власній базі - хатах-лабораторіях колгоспів Корсунського району УРСР [8, с. 77].

На початку 1937 р. постановою уряду Лабораторію нових методів посіву було реорганізовано в Станцію нових методів посіву сільськогосподарських культур [8, с. 77] (в Республіканську науково-дослідну станцію по конструюванню посівних машин [9]). За нею закріпили майстерню МТМ і невеликі лабораторні приміщення в Голосієво під Києвом. Власні дослідження станція проводила в колгоспах на чолі з місцевими хатами-лабораторіями та спільно з колгоспниками. Результати досліджень вказували на те, що завдяки новому методу посіву, рослини мають кращий розвиток, кущистість і дають вищу врожайність.

До речі, цікавим фактом є те, що ці дослідні поля розташовувалися саме на місці теперішньої Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України (Голосієво, вул. Героїв Оборони, 10), де і я має честь працювати разом з когортою знаних науковців-істориків. Саме у 1969 р. тут побудовано діючу будівлю за проектом ЦНСГБ РАСГН.

В серпні 1937 р. сталася важлива для галузевих науковців і виробничників подія - відбулася Всеукраїнська нарада з питань наукових методів посіву. В ній прийняло участь 170 осіб із усіх областей УРСР (включаючи Молдавську АРСР), які підтвердили високу ефективність наукових методів посіву і належним чином оцінили копітку майже дворічну роботу Станції [8, с. 170].

Трохи пізніше, постановою Раднаркому СРСР від 7 жовтня 1937 р., Станцію нових методів посіву сільськогосподарських культур було реорганізовано у Науково-дослідний інститут наукових методів посіву, залишаючи керманичом Д.Ю. Камищенка [8, с. 171].

Слід сказати, що протягом всього періоду діяльності Інститутом керував Дмитро Юхимович Камищенко (1905 р.н.) - вітчизняний радянський агроном, інженер, доктор сільськогосподарських наук, професор, один з найпалкіших послідовників академіка Т.Д. Лисенка. За великі трудові заслуги перед СРСР і суспільством 5 жовтня 1937 р. його нагородили орденом Трудового Червоного Прапора, а з червня 1938 р. по травень 1940 р. обрали членом ЦК. Він також став депутатом Верховної ради 1-го скликання по Київському сільському виборчому округу. Враховуючи складні суспільно-політичні умови життя і діяльності тих часів, всі свої професійні здобутки він впроваджував завдяки безпосередній підтримці Т.Д. Лисенка та за сприяння самого вождя В.Й.Сталіна. Однак, почесне звання академіка ВАСГНІЛ чи АН УРСР він не отримав, не дивлячись на значну

підтримку Т.Д. Лисенка та О.О. Богомольця (президента АН УРСР) з цього питання, адже вони всіляко декларували його розробки та перспективність як вченого. Д.Ю. Камищенко належав швидше до обраних, а не знаних. Всі разом вони складали когорту депутатів та членів чи кандидатів ЦК ВКП(б) України. Основне ж визнання він отримав завдяки удосконаленню сівалки та розробці нових способів засіву. Після закриття інституту, Д.Ю. Камищенко став помічником президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ) Т.Д. Лисенка та працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті електрифікації сільського господарства.

Запропонований Д.Ю. Камищенком спосіб полягав у засіві визначеної площі звуженими міжряддями довжиною 6-6,5-7,5 см. На його думку, така ширина міжрядь сприяла більш рівномірному розподілу насіння в засіяному ґрунті, кращому використанні рослинами площі живлення, вологи і світла, енергійнішому кущінню, зменшенню забур'яненості, усуненню або різкому зниженню біологічного пригнічення рослин і створенню сприятливих умов росту й розвитку. В результаті можливість отримання підвищеної врожайності збільшується.

Отже, впровадження у практику масових дослідів з нових методів посіву під керівництвом Д.Ю. Камищенка розпочалися у 1936 р. Так, було впроваджено в практику пробні посіви звуженими міжряддями у семи колгоспах Корсунського району Черкаської області площею 40 га. В результаті отримали підвищення врожайності від 2 до 5 ц з га при різних нормах висіву. У зв'язку з цим було прийнято урядове рішення щодо посіву зернових культур звуженими міжряддями (6,5 см) в умовах колгоспів згідно з визначеними розмірами площ. Так, постановою НКЗ УРСР № 199 «Про нові способи засіву за методом тов. Камищенка» від 10 серпня 1936 р. за підписом наркома земельних справ УСРР Л. Паперного зазначалося «... велике народногосподарське значення нових способів засіву, розроблених і застосованих агрономом Камищенком Д.Ю., які є важливим етапом у боротьбі за підвищення врожайності зернових культур» [10].

Однак не всі виробничники сприйняли тоді це нововведення. Зокрема, науковий директор Миронівської дослідної станції Надєждін не поділяв поглядів на запропоновані методи та їх результати. Його аргументи полягали в тому, що правильний розподіл насіння в ґрунті призводить до буйного розвитку та кущення рослин і це неминуче спричинить стовідсоткове полягання зернових культур. Погляди авторитетного керівника станції поділяли як окремі очільники науково-дослідних інститутів УРСР, так і окремі науковці. Зокрема, в ході проведення Всеукраїнської наради з питань нових методів посіву (1936 р.), група наукових працівників Українського науково-дослідного інституту зернового господарства на чолі з П.К. Дрозденком оприлюднила власний досвід із впровадження посівів за цим методом. У результаті проведення таких посівів гарних урожаїв не отримали. Представник Харківського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства М.Д. Лясківський оприлюднив велику доповідь про переваги відомого в УСРР і за кордоном широкорядного посіву, протиставляючи його новим методам посіву [11, с. 28].

До масового впровадження запропонованих нових методів посіву не досить прихильно ставилося і Головне зернове управління Наркомзему СРСР. Хоча, новоутворений Всесоюзний НДІ наукових методів посіву НКЗ СРСР відповідно до наказу № 15 від 5 січня 1938 р. «Про Інститут наукових методів посіву», підписаного заст. наркома СРСР В. Чувиковим, перейшов у підпорядкування Головного зернового управління із перезатвердженням на посаді директора - Д.Ю. Камищенка [12].

Однак, як показала практика в основному в окремих місцевостях, з весни 1936 р. та у наступному році ці посіви розвивалися значно краще і швидше, ніж звичайні. За даними спостережень, проведених на колгоспних полях, з'ясувалося, що під снігом озима пшениця висіяна за новим методом, мала на 30 % більший приріст зеленої маси з кожної рослини порівняно із звичайними посівами. Вона краще перезимувала. А весною 1937 р. озима пшениця та жито, посіяні за новим методом за допомогою реконструйованих сівалок на площі 1 тис. га вийшли значно у кращому стані, ніж у звичайних посівах.

У 1937 р. масові посіви озимих і ярих культур були здійснені у 25 колгоспах Корсунського району на площі 9 тис. га [13, с. 38]. Задля цього ще з осені колгоспники ретельно підготувалися до масового впровадження нових методів посіву озимих культур пшениці і жита. Оскільки висів «по-новому» мав проводитися сівалками нової конструкції з активнодіючими сошниками або ж відповідно переконструйованими, то було заздалегідь проведено їх огляд: налагодження, перевірку взаємодії механізмів, встановлення на норми висіву та ін. Також проведено навчання працюючих на них осіб - стернових і сівальників. В кожному колгоспі склали планипосіву озимини за новим методом та виділили найкращу за рельєфом площу (розміром 20 га) під дослідне поле колгоспної хати-лабораторії. Досліди закладалися за запропонованою методикою, яка мала бути застосована у колгоспах і у наступному році [13, с. 40]

Отже, запровадження нових способів посіву за методом Д.Ю. Камищенка можна вважати одним із своєрідних етапів чи шляхів боротьби за підвищення врожайності зернових культур у колгоспах. Вони дали можливість ґрунтовніше вивчити біологію озимих культур залежно від методу посіву; виявити найкращі для певної культури площі живлення, що найбільше сприяли розвиткові і зростові; найкращі норми висіву насіння, для отримання найвищого урожаю; вивчити господарську і біологічну ефективність нових методівпосіву залежно від ґрунтово-кліматичних умов, окультуреності полів тощо [14].

В цілому, розмірковуючи над підвищенням врожайності сільськогосподарських культур, Д.Ю. Камищенко відмічав недостатню спільну роботу наукових установ і колгоспів і прагнув її удосконалення. Він вважав, що зібрані на дослідних полях науково-дослідних установ урожаї були недостатньо високими. На його думку, це відбувалося тому, що дослідна сільськогосподарська наука значно відставала від практики. Однією з причин такої ситуації було те, що науково-дослідні установи і науково-дослідні станції головним чином вивчали наслідки, а не причини впливу факторів, що позначалися на врожаях. Ситуація з отримання підвищеної врожайності набула б кращого варіанту рішення моделюючись наступним чином: наукова установа колгосп хата-лабораторія. На думку академіка Т.Д. Лисенка причина малоефективної роботи більшості вчених полягала у багаторічному опрацюванні питань без втілення результату у практику, оскільки суттєво віддалявся момент істини. Він вбачав форми роботи вчених максимально наближеними до форм роботи хат-лабораторій як провідників дослідництва на селі. Робота хат-лабораторій оцінювалася за основним єдино правильним критерієм - підвищенням урожаю і прибутковості колгоспів від заходів, запропонованих ними. А через відсутність тісного зв'язку між більшістю науково-дослідних установ і хатла-бораторій - поставлена мета не досягалася [8, с. 45]. Повертаючись до питання підвищення максимальної продуктивності сільськогосподарських культур за Д.Ю. Камищенком, - потрібні зміни життєвих умов рослин за рахунок перебудови методів посіву таким чином, щоб стебло і листки рослини нормально розвивалися. Методи посіву можливо змінити шляхом реконструкції посівних машин та їх робочих органів. Тобто нові наукові методи посіву і реконструйовані машини передбачають вищий рівень агротехніки. Наукові методи посіву - це крок до одержання високих урожаїв, прогресивний аграрний захід, що спонукає до більш досконалого агротехнічного комплексу.

Аналізуючи велику копітку роботу щодо впровадження нових наукових методів посіву у 19361941 рр. науково-дослідними установами УРСР через колгоспні хати-лабораторії під керівництвом Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву союзного значення з'ясовано, що результати таких дослідів висвітлювалися науковцями на сторінках галузевих періодичних видань другої половини 30-х рр. минулого століття.

Колгоспна дослідна справа того часу, окрім Всесоюзного науково-дослідного інституту наукових методів посіву, координувалася обласними будинками агрокультури, з яких найбільш відомий знаходився в Одесі, відділами колгоспного дослідництва при обласних дослідних станціях, які для потреб хат-лабораторій готували і видавали окремі наукові видання з розвитку рослинництва і тваринництва. Серед найактивніших відділів колгоспного дослідництва слід виділити відділ Чернігівської обласної сільськогосподарської дослідної станції [3, с. 127].

Система засобів і способів впливу на суспільство від політичного курсу радянської епохи активно діяла у 30-х рр. ХХ ст. У галузі сільського господарства з метою отримання підвищення врожайності сільськогосподарських культурі і підняття рівня тваринництва було швидко споруджено координуючий ланцюг структур: група хат-лабораторій при НКЗ УРСР, ВНДІ наукових методів посіву, відділи колгоспного будівництва при обласних сільськогосподарських дослідних станціях, обласні будинки агрикультури та ін. Разом з цим було налагоджено кадровий склад працівників: голова сільської ради, голова колгоспу, завідувач хатою-лабораторією; створено систему гарантій оплати праці і стимулів до збільшення заробітку з урахуванням обсягу отриманої продукції. Широкої популяризації набули результати колгоспної дослідної справи через з'їзди, освітні курси, спеціальні журнали та інші ЗМІ, а також забезпечена технічна оснащеність галузі порівняно з 1917 р.

Отже, колгоспна дослідна справа функціонувала як складова галузевого дослідництва, а Всесоюзний науково-дослідний інститут наукових методів посіву координував роботу хат-лабораторій (1936-1941) для її потреб. Завдяки проведенню великої кількості дослідів хатами-лабораторіями було накопичено значний досвід роботи для науково-дослідних установ різного рангу і організації зі всіляких сільськогосподарських питань. Діяльність координуючого інституту переконливо доводить, що вирішення найскладніших завдань сільськогосподарських галузей, піднесення культури землеробства можуть бути успішними лише в тісному контакті і поєднанні сільськогосподарської науки з виробничою досвідною справою і її практичними рекомендаціями [4].

Список літератури

1. Вергунов В. А. Всесоюзный научно-исследовательский институт научных методов посева (1936-1941):забытая страница агробиологии // Наука и техника. Вопросы истории и теории: тезисы XXVIII междунар. конф. С.-Петерб. отд-ния нац. ком.по истории и философии науки и техники РАН. 26-30 нояб. 2007 г. - Вып. 23. - СПб.: СпбФ ИИЕТ РАН, 2007. - С. 152-153.

2. Вергунов В. А. 30-ті роки минулого століття: часи «великого перелому» та колгоспної дослідної справи // Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (1912-2012) / за ред. В. С. Кочмарського. - Миронівка, 2012. - С. 55-57.

3. Вергунов В. А. Полтавське дослідне поле: становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві) / УААН, ДНСГБ. - К., 2009. - 220 с. (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 28).

4. Вергунов В. А. Колхозное опытное дело в Украине 30-х годов ХХ ст. // Сельскохозяйственное опытное дело в Украине: историко-научный анализ организационных основ / УААН, ДНСГБ. - К., 2009. - С. 74-81.

5. Професор Федорова Наталія Андріянівна: біобібліограф. покажч. наук.пр. за 1949-2000 роки / уклад. В. А. Вергунов, Т. Ф. Дерлеменко, Л. Д. Полякова, Л. А. Кириленко; наук.ред. В. А. Вергунов. - К.: ІАЕ УААН, 2002. - С. 49-50. (Сер. «Біобібліографія вчених-аграріїв України»: кн. 4).

6. Об организации колхозных хат-лабораторий:Постановление № 165 Народного комиссариата земледелия УССР от 16 апреля 1934 г. // Гомон Ю. Хата-лаборатория в колхозе / НКЗ УССР. - Х.: Укрсельхозгиз, 1934. - С. 58-59.

7. Від видавництва// Постанови першої української наради завідувачів хат-лабораторій / НКЗС УСРР. - К.: Держ. вид-во колгосп. і радгосп. літ-ри УСРР, 1936. - 80 с.

8. Камищенко Д. Ю. Основи наукових методів посіву і реконструкції посівних машин. - К.; Х.: Держ. вид-во колгосп. і радгосп. літ-ри, 1939. 175 с.

9. Основні шляхи поступу наукових досліджень з агротехніки озимої пшениці в умовах Лісостепу і Полісся України протягом ХХ століття // Професор Федорова Наталія Андріянівна: біобібліограф. покажч. наук.пр. за 1949-2000 роки / уклад. В. А. Вергунов, Т. Ф. Дерлеменко, Л. Д. Полякова, Л. А. Кириленко ; наук. ред. В. А. Вергунов.- К.: ІАЕ УААН, 2002. - С. 49-50. (Сер.«Біобібліографія вчених-аграріїв України»:кн. 4).

10. Про нові способи засіву за методом тов. Камищенка: постанова № 199 // Вісті ЦВК УСРР. - 1936. - 11 серп., № 186-4713.

11. Камищенко Д. Ю. Урожай - найкраща оцінка нових методів посіву // Зернове господарство. - 1937. - № 12. - С. 28-33.

12. Приказ № 15 от 5 января 1938 г. «Об Институте научных методов сева» // Сборник основных приказов и инструкций НКЗ СССР с 1 по 167 января 1938 г. - М., 1938. - № 1. - С. 4.

13. Камищенко Д. Ю. Результати нових методів сівби. Зернове господарство. 1937. № 9. С. 38-41.

14. Коваленко С. Д. Результати нових способів посіву за методом Д.Ю. Камищенка як етап боротьби за підвищення врожайності зернових культур у колгоспах // Десяті наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898): матеріали читань, м. Київ, 14 жовт. 2014 р. - К., 2014. - С. 47-52.

Размещено на Allbest.ru