Формування механізмів державного управління земельними ресурсами в Запорізькій області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

Кафедра публічного управління та землеустрою

Курсова робота

з дисциплини «Управління земельними ресурсами»

Формування механізмів державного управління земельними ресурсами в Запорізькій області

Студенки 6 курсу групи ЗЗК 111 групи

спеціальності 193 „Землеустрій та кадастр”

Совач І.М.

Керівник:

завідувач кафедри публічного управління та землеустрою

доктор наук державного управління, професор

Мордвінов О.Г.

Запоріжжя 2016

Зміст

управління земельний адміністративний розпорядження

Вступ

Розділ 1. Науково-теоретичне обґрунтування регіонального управління земельними ресурсами

1.1 Необхідність вирішення питань регіонального управління земельними ресурсами

1.2 Принципи регіональної земельної політики

Розділ 2. Реформи управління земельними ресурсами на регіональному рівні

2.1 Зміни в Законодавстві та в регулюванні земельними відносинами

2.2 Запорізька область, як приклад адміністративного розпорядження землями сільгоспризначення

Розділ 3. Регіональне управління землями сільгоспризначення у Запорізької області

3.1 Функції, задачі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

3.2 Концепція використання земель Запорізької області в сучасних умовах, напрямки її реалізації

3.3 Реалізація Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області своїх повноважень

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Тому розробка і запровадження раціональних засобів державного управління земельними ресурсами, гарантії прав власності на землю є одним із найактуальніших завдань.

Для регулювання земельних відносин в Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені низкою повноважень та зобов'язані надавати послуги, що забезпечать надійне регулювання земельних відносин в таких сферах: власності на землю; правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності; правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею; правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель; охоронні земельні правовідносини.

В основі системи управління земельними ресурсами закладені 5 основних аспектів, кожний з яких вимагає повноти, точності, єдності методики розрахунку інформаційних банків даних, а також має самостійну програму, умови реалізації, мотивацію.

Адміністративно-територіальний аспект у системі управління

Аспект управління, заснований на адміністративному поділі, створює основу для впровадження інших аспектів управління

Аспект управління політичного значення

Даний аспект заснований насистемі політичного пристрою держави, системі розвитку суспільних формацій і системі законодавчих дій по розвитку земельних відносин.

Соціально-економічний аспект управління

Даний аспект має пріоритетність у системі менеджменту й маркетингу й визначається історичним походом до його дозволу. Одним з основних напрямків соціально-економічного аспекту є різні види й різновиди плати за землю, які забезпечують державу необхідним бюджетним потенціалом.

Технологічний аспект управління

Даний аспект тіснопов'язаний із системою цільового й функціонального використання землі й установлення об'єкта землі по цільовому використанню.

Екологічний аспект управління

Стратегічним напрямом інституційних перетворень в Україні є трансформація існуючої системи публічної влади, зокрема на регіональному рівні, з метою її наближення до стандартів європейських країн. Зазначені перетворення потребують обґрунтування напрямів та відповідного інструментарію забезпечення сталого розвитку регіонів як основної мети сучасного регіонального управління.

Система регіонального управління має стати стрижнем реалізації внутрішньої політики держави, сприяти здійсненню суспільних реформ на територіях, забезпечити надання якісних послуг населенню та сформувати підґрунтя для інноваційного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому.

Разом з тим сама система регіонального управління потребує вдосконалення шляхом запровадження сучасних механізмів та інструментів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що сприятиме забезпеченню регіонального розвитку.

Підвищення ефективності державного управління на кожному етапі його розвитку, за кожним з його напрямів є одним із головних факторів, що визначають рівень ефективності суспільного виробництва. Тому сьогодні найважливіше соціальне завдання - забезпечити посилення управлінського впливу шляхом постійного вдосконалення його форм і методів, що потребує ґрунтовних досліджень станів і властивостей відповідних об'єктів та суб'єктів управління, механізмів їх функціонування.

У процесі формування і реалізації державної регіональної політики слід враховувати інтегрований підхід, який передбачатиме поєднання й узгодження трьох взаємопов'язаних та взаємозалежних складових комплексного виміру регіонального розвитку: галузево-секторального, територіально-просторового та управлінського, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності регіонів, досягненню збалансованого територіального розвитку, успішному здійсненню комплексу започаткованих реформ та покращенню добробуту населення України.

Актуальність роботи. Формування механізмів регіонального державного управління земельними ресурсами пов'язано з об'єктивною необхідністю теоретичного та методологічного забезпечення впливу місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на соціально-економічний розвиток територій, підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу регіону, поглиблення процесів децентралізації управління тощо.

Досвід історії України і практика зарубіжних країн показують, що реальним механізмом наведення порядку у використанні земель, регулюванні земельних відносин і перевлаштувань територій може бути землеустрій, у процесі якого вирішуються правові, соціально-економічні, організаційно-територіальні і найголовніше-екологічні завдання. Тому всі дії, пов'язані з перерозподілом земель, утворенням нових землеволодінь та землекористувань, організацією використання і охорони земель слід здійснювати тільки в порядку землеустрою і на основі детального соціально-економічного і екологічного обґрунтування.

У сучасних умовах дедалі відчутнішою стає потреба обґрунтування методичних підходів щодо удосконалення механізму державного управління земельними ресурсами, які б забезпечували стабільний розвиток вітчизняного ринку землі, що, в свою чергу, має стати основою системної державної політики його регулювання.

Мета та завдання дослідження. Розглянути основні механізми та передумови для їх формування у регіональному державному управлінні земельними ресурсами, дослідити на прикладі Запорізької області діючи механізми, визначити позитивну та негативну дінамику виконання завдань, його правова та суспільна значущість.

Об'єкт дослідження - Головне управління та територіальні органи Держгеокадастру на території Запорізької області.

Предмет дослідження - визначення ефективності регіонального державного управління земельними ресурсами.

Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, схеми правового регулювання земельних відносин в Україні, схеми визначення завдань управління, висновку та списку використаних джерел.



Розділ 1. Науково-теоретичне обґрунтування регіонального управління земельними ресурсами

1.1 Необхідність вирішення питань регіонального управління земельними ресурсами

Практично в усіх розвинутих країнах світу на місцевому рівні існують дві влади, які є різними за суттю, природою і метою виникнення. Це державне управління і месцевн самоврядування. Ці дві влади, відмінні за правовим і фактичним статусами, діяльність яких нерідко спрямована на досягнення протилежно спрямованих цілей, і формують цілісну систему місцевого управління.[1]

Державне управління регіонами (або пряме державне управління на місцях) - управлінська діяльність, яка здійснюється через адміністрацію, призначену центральними або іншими вищими органами влади.

Місцеве самоврядування - це гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади самостійно чи під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах існуючого державного законодавства. Виходячи з цих визначень, можна виділити кілька принципових відмінностей державного управління регіонами і місцевого самоврядування (табл. 1).

Ефективне управління суспільними відносинами щодо використання земельних ресурсів у зв'язку з тим, що земля є просторовим базисом розміщення продуктивних сил, предметом і засобом праці, забезпечує високу конкурентоспроможність національної економіки на глобальному рівні. Це досягається шляхом вдосконалення та розвитку технологічних, екологічних, соціальних аспектів землекористування, окремими приватними, власниками. Водночас держава, перерозподіляючи додану вартість шляхом оподаткування, підвищує рівень добробуту суспільства в цілому.

Вказані напрями підвищення ефективності управління зумовлюють один одного. Зростання вартості землі як нерухомого майна може сприяти збільшенню податкових надходжень у суспільні бюджети різних рівнів, а збалансована система оподаткування нерухомості стимулюватиме економічне зростання і розвиток землекористування та об'єктів нерухомості. Виникає потреба у адаптивних і гнучких механізмах регулювання і розвитку суспільних відносин, які дозволять ефективно вирішувати проблему дефіциту природних ресурсів, зокрема, земельних, із збереження потенціалу вільного ринку [2].

Таблиця 1. Відмінність системи прямого державного управління на місцях і системи місцевого самоврядування

Державне управління регіонами	Місцеве самоврядування
Необхідність створення системи державного управління регіонами та її конфігурація визначається виключно державою	Держава визнає їх на принципах природного права і законодавчо регламентує їхню діяльність
Посадові особи призначаються	Посадові особи обираються
Органи підконтрольні і підзвітні перед центральними чи іншими вищими органами державної влади	Посадові особи обираються
Органи підконтрольні і підзвітні перед центральними чи іншими вищими органами державної влади	Органи підконтрольні і підзвітні перед територіальною громадою
Органи державного регіонального управління є фактично агентами державної влади на місцях. Вони не є суб'єктами бюджетної, фінансової, господарської ініціативи, а лише виконавцями державних рішень	Органи місцевого самоврядування самостійно вирішують законодавчо визначене коло питань. Для цього вони наділені бюджетною, фінансовою, господарською, майновою

Для регулювання земельних відносин в Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені низкою повноважень та зобов'язані надавати послуги, що забезпечать надійне регулювання земельних відносин в таких сферах: власності на землю; правовідносини з приводу прав на землю, похідних від права власності; правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею; правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель; охоронні земельні правовідносини.

Стратегічним напрямом інституційних перетворень в Україні є трансформація існуючої системи публічної влади, зокрема на регіональному рівні, з метою її наближення до стандартів європейських країн. Зазначені перетворення потребують обґрунтування напрямів та відповідного інструментарію забезпечення сталого розвитку регіонів як основної мети сучасного регіонального управління. Система регіонального управління має стати стрижнем реалізації внутрішньої політики держави, сприяти здійсненню суспільних реформ на територіях, забезпечити надання якісних послуг населенню та сформувати підґрунтя для інноваційного розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому. Разом з тим, сама система регіонального управління потребує вдосконалення шляхом запровадження сучасних механізмів та інструментів у діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що сприятиме забезпеченню регіонального розвитку.

Сучасний стан регіонального розвитку країни характеризується дедалі більшою концентрацією економічної активності на рівні великих міст, значними диспропорціями в розвитку територій, наявністю неефективної системи державного управління регіональним розвитком та непрозорого механізму його фінансового забезпечення, обмеженістю ресурсів, застарілими механізмами взаємовідносин центру з регіонами та регіонів між собою.

У сучасних умовах регіональна політика розвитку територій має базуватися на внутрішньому потенціалі і тенденціях територіального розвитку, формуванні місцевих конкурентних переваг, реалізації соціального капіталу та інтелектуальних можливостей території, що зумовлює нові підходи до вирішення місцевих соціальних і економічних питань.

Це передбачає розвиток різноманітних об'єктів соціальної та економічної інфраструктури, а також співробітництво територіальних суб'єктів на основі спільних цілей. Зарубіжний досвід доводить, що успіх публічних реформ та реалізації будь-яких програм і проектів залежить від рівня залучення до цих процесів громадян і від місцевої соціальної та економічної консолідації. Чим вищий рівень цієї консолідації, тим демократичнішими є рішення місцевих та регіональних органів влади і тим вони результативніші.

Результати моніторингу ринку праці свідчать про необхідність підготовки фахівців регіонального управління, оскільки реалізація ефективної державної регіональної політики пов'язується з прискоренням динамізму регіонального соціально-економічного розвитку шляхом більш повного та ефективного залучення в господарський оборот ресурсного потенціалу регіонів, використання переваг територіального поділу та кооперації праці на основі розширення повноважень і підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади за розв'язання поточних проблем і формування перспективних завдань територій.

Це вимагатиме від державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування фундаментальних знань з питань регіонального та місцевого розвитку, застосування на практиці нових форм і методів управління територіями.

1.2 Принципи регіональної земельної політики

Регіон -- цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв'язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління.

Регіональна політика держави -- це: сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком окремих територій країни виходячи із загальнодержавних інтересів; соціально-економічна політика окремих регіонів, спрямована на реалізацію певних цілей і завдань, виходячи із внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

Оптимальне поєднання цих двох аспектів забезпечує раціональну регіональну соціально-економічну політику держави.

Управління земельними ресурсами здійснюється через певні механізми, які складаються із правової, економічної і організаційної частин. Від ефективності функціонування механізмів державного управління залежить соціально-економічний та гуманітарний розвиток сфер і галузей суспільства. Особливо це стосується земельних відносин.

Організаційна частина механізму управління земельними ресурсами включає організаційно-адміністративні методи управління. Вони базуються на владі, дисципліні і відповідальності. Організаційно-адміністративні дії здійснюються у таких основних видах:

1) прямі адміністративні вказівки, які мають обов'язковий характер, адресуються конкретним об'єктам, якими управляють, або особам та діють на конкретну ситуацію, що склалась;

2) встановлення правил, які регулюють діяльність із землекористування (нормативне регулювання), розробка стандартних процедур адміністративної дії;

3) розробка і впровадження рекомендацій з організації та вдосконалення технологій використання і охорони землі;

4) контроль за використанням та охороною земель.

Основною формою реалізації і застосування організаційно-адміністративних дій в управлінні є розпорядження і оперативне втручання в процес організації використання земель та його регулювання в цілях координації його учасників для виконання поставлених перед ними завдань.

Правова частина включає норми і правила, які визначаються передусім земельним законодавством і обов'язкові для виконання. Виконання їх контролюється органами державної влади, землевпорядною службою, судовими інстанціями.

Принципові положення правового механізму управління закладені Конституцією України та Земельним кодексом України. На їх базі вибудовуються основні елементи правового механізму управління (рис. 1).

Економічний механізм базується на засадах матеріальної дії на землевласників і землекористувачів, які спрямовані на реалізацію визначеної земельної політики, пріоритетних напрямів використання землі, зміцнення панівних форм земельної власності.

До основних елементів економічного механізму можна віднести:

1) встановлення диференційованих платежів за землю;

2) економічне стимулювання раціонального землеволодіння і землекористування та застосування економічних санкцій за безгосподарське ставлення до землі, зниження родючості грунтів;

3) економічний захист від вилучення земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб;

4) інвестиційна і кредитно-фінансова політика держави.

Важливу роль у реалізації економічного механізму управління земельними ресурсами відіграє система землеустрою, яка включає сукупність взаємопов'язаних наукових, технічних, технологічних та організаційно-правових заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин, обліку та оцінки земельних ресурсів, організацію використання і охорони земель, складання територіальних і внутрішньогосподарських проектів землеустрою.

Використовуючи функціонально-галузевий підхід до класифікації землекористування з розподілом його за категоріями земель в залежності від ступеня антропогенного навантаження і допустимого режиму господарського використання, формується набір ситуацій для визначення завдань управління. Використовуючи функціонально-галузевий підхід до класифікації землекористування з розподілом його за категоріями земель в залежності від ступеня антропогенного навантаження і допустимого режиму господарського використання, формується набір ситуацій для визначення завдань управління. (рис. 2).

З економічного погляду земля є однією з основ створення суспільного багатства,з правового - абстрактним набором прав власності, а зі соціального і культурного - джерелом, що живить людську духовність. Передумовою формування системи раціонального землекористування можуть бути лише глибинні перетворення відносин економічної структури суспільства- відносин власності на землю. В економічній системі України земельні відносини мають бути виділені в особливий блок і у зв'язку зі специфікою землі як своєрідної категорії власності та особливим видом нерухомості. При цьому основою земельних відносин є форми власності на землю.

Основною формою реалізації власності на землю є механізм рентних відносин, що виражається у привласненні власником землі додаткового прибутку в процесі користування землею ним або іншим землекористувачем (орендарем). Земельна рента в її розвинутій грошовій формі є ринковою категорією, що існує там, де в пропорціях її товарно-грошового обміну утвориться надприбуток або надлишковий чистий доход, обумовлений дією рентоутворюючих факторів, пов'язаних з використанням обмежених земельних ресурсів. Механізми розвитку земельних відносин поєднують інструменти і методи адміністративно-правового, фінансово-економічного, організаційного та соціально-психологічного механізмів у єдиному середовищі економічного, екологічного та соціального аспектів сталого розвитку суспільства. [3]

Таким чином, значною проблемою залишається недосконалість системи територіальної організації влади та зволікання з реалізацією адміністративно-територіальної реформи. Існуючі зовнішні та внутрішні виклики, які постають перед Україною на сучасному етапі розвитку, вимагають формування нової державної регіональної політики, яка б відповідала нагальним потребам розвитку регіонів і територіальних громад та базувалася на найкращих вітчизняних і світових теоріях та практиках.

Рис. 1. Концептуальні основи правового регулювання земельних відносин в Україні

Рис. 2. Схема утворення ситуацій для визначення завдань управління



Розділ 2. Реформи управління земельними ресурсами на регіональному рівні

2.1 Зміни в Законодавстві та в регулюванні земельними відносинами

Одним з нещодавніх прикладів успішної імплементації реформи стала передача на місця повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства земельних ресурсів України.

Починаючи з 1 січня 2015 року відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги" на всій території України органи земельних ресурсів надають послуги через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). Вони створені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

Для здійснення повноважень органами місцевого самоврядування в галузі земельних ресурсів за ними закріплюються не тільки владні функції (надання бюджетних та податкових можливостей), а й передача цим громадам земельних ресурсів.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI закріплює дещо обмежений перелік земель, що перебувають у комунальній власності.

Отже, згідно із цим Законом, починаючи з 1 січня 2013 року, усі землі в Україні вважаються розмежованими в силу Закону. У результаті розмежування понад 40 % земельного фонду України залишилося у державній власності і трохи більше 4 % перейшло до комунальної власності.

Відсутність можливості у місцевих рад розпоряджатись землями поза межами населених пунктів також створює перешкоди щодо розвитку сільських та міських територій. Положення стосовно обмежень юрисдикції органів місцевого самоврядування з розпорядження землями лише в межах населених пунктів зменшує матеріальну основу місцевого самоврядування, що стало передумовою для проведення реформи децентралізації та законодавчого закріплення.

Так, пункт 213 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році, затвердженогорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 213-р, розширює перелік земель, що закріплюються за органами місцевого самоврядування. Він передбачає законодавче врегулювання питань передачі у комунальну власність земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, крім тих, на яких розташовані об'єкти державної власності.

Для продовження реалізації засад реформування на основі Плану заходів та Концепції реформування Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо делегування повноважень органам місцевого самоврядування з розпорядження землями державної власності і посилення державного контролю за використанням та охороною земель", що дасть змогу нормативно закріпити положення щодо децентралізації повноважень в галузі земельних відносин.

2.2 Запорізька область, як приклад адміністративного розпорядження землями сільгоспризначення

У рамках підвищення прозорості земельних відносин Держгеокадастр зробив публічними 100% наказів щодо розпорядження землями.

Завдяки модернізації Гарячої лінії та уніфікації графіку прийому громадян. У Запорізькому головному управлінівже розміщені відеокамери, що дає можливість контролювати дотримання графіку прийому керівниками в онлайн-режимі.

З 2015 року розпочато процес відкриття поземельних книг, так по Україні - у 2015 році їх було відкрито на понад 5 млн. земельних ділянок, що становить 45% від необхідної кількості. Ця роботу заплановано завершити у 2016 році, коли 100% послуги Держгеокадастру будуть переведені в онлайн-режим. В Запорізькій області у ІІІ кварталі завершено процес відкриття поземельних книг.

Також триває процес виведення з тіні незаконного використання земель державними підприємствами та юридичними особами (наприклад у Запорізькій області у ІІ кварталі проведено виїзні перевірки за участю представників місцевої влади, органів фіскальної служби та прокуратури, спеціалістів Держгеокадастру);спрощення та здешевлення процедури отримання громадянами земельних ділянок безоплатно у власність, зокрема через ЦНАПи; оновлення топографічних планів, які у деяких містах містять дані, актуальні на 70-ті роки минулого сторіччя, та оновлення нормативної грошової оцінки земель.

31 серпня 2016 року прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».

Постановою передбачено, що територіальні органи Держгеокадастру в районах (містах) будуть реорганізовані в структурні підрозділи головних управлінь Держгеокадастру в областях та ліквідуються як юридичні особи публічного права. Також передбачено, що територіальний орган Держгеокадастру, який здійснює погодження проекту землеустрою визначатиметься автоматично програмою електронного документообігу Держгеокадастру, що дозволить уникнути особистого контакту між розробником проекту землеустрою та органом, який здійснює його погодження.

Прийняті закони про внесення змін до деяких законодавчих актів України для реалізації Концепції реформування та планів розширення повноважень органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин внесли зміни до чинного законодавства, що стало початком проведення децентралізації влади у сфері земельних відносин, та розширили повноваження органів місцевого самоврядування в цій галузі.



Розділ 3. Регіональне управління землями сільгоспризначення у Запорізької області

3.1 Функції, задачі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI закріплює дещо обмежений перелік земель, що перебувають у комунальній власності.

Отже, згідно із цим Законом, починаючи з 1 січня 2013 року, усі землі в Україні вважаються розмежованими в силу Закону. У результаті розмежування понад 40 % земельного фонду України залишилося у державній власності і трохи більше 4 % перейшло до комунальної власності.

До компетенції регіональних органів управління (Комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та обласних управлінь земельних ресурсів) входять: розробка стратегії і тактики розвитку земельних відносин та системи землеробства; підготовка і затвердження прогноз-планів розвитку з врахуванням економічного і соціального факторів, а також соціальних, економічних, екологічних та науково-технічних програм загальноре- гіонального значення.

Органи обласного управління координують внутрішньообласні земельні відносини, стимулюють розвиток міжгалузевих систем землекористування, спільно з міськими та районними органами управління визначають території для розміщення нових виробничих об'єктів, контролюють стан довкілля і землекористування, регулюють внутрішньообласний рух конкурентоспроможних і екологічно безпечних типів землекористування.

ПОЛОЖЕННЯ про головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області затверджено Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308. Головне управління земельних ресурсів є місцевим державним органом, підпорядкованим Держгеокадастру України. У межах своєї компетенції здійснює державне управління земельними ресурсами, забезпечує проведення земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території області.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням, наказами Держгеокадастру України.

Завдання управління земельними ресурсами на різних рівнях поділяються на завдання законодавчих і виконавчих органів влади. Завдання управління реалізуються всіма суб'єктами управління та мають суттєві відмінності стосовно проблем забезпечення життєдіяльності цих регіонів і перспектив їх розвитку. Тому необхідно диференціювати завдання для відомств і районів, що допоможе визначити місце і роль кожного суб'єкта управління на конкретній території, уникнути дублювання в їхніх діях або в разі відсутності системи управління з важливих процесів землекористування.

Регіональне управління земельних ресурсів відповідно до положення:

1) розробляє та подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавчих аспектів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства аграрної політики та продовольства України;

2) подає в установленому порядку Голові Держгеокадастру пропозиції щодо адаптації національного законодавства до законодавства ЄС з питань, що належать до його компетенції; здійснює в межах повноважень, передбачених законов, заходи щодо імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є України;

3) подає Держгеокадастру пропозиції щодо розроблення:

нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері земельних відносин в установленому законодавством порядку;

нормативно-технічних документів з питань геодезії, картографії, геоінформаційних систем;

4) надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері;

5) бере участь у міжнародному співробітництві з питань земельних відносин, в иконанні зобов'язень міжнародних документів та угод у межах своэї компетенції;

6) здійснює державний геодезичний нагляд за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю;

7) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

8) погоджує виконання робіт в охороних зонах геодезичних пунктів та знесення і пере закладення геодезичних пунктів;

9) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку;

10) організує виконання на території Запорізької області робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводиться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

11) здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

12) веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

13) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області;

14) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, райну в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;

15) бере участь у розробленні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні;

16) забезпечує підготовку та здійснення організаційних, економічних, екологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та охорону земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, реакційного та історіку-культурного призначення, інших територій;

17) організовує виконання робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи;

18) готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель та вносить їх на розгляд Голові Держгеокадастру;

19) погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою;

20) забезпечує наукове-експертне, інформаційне та методичне проведення землевпорядних, земле оціночних заходів щодо проведення земельних торгів;

21) здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель;

22) вносить до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

23) забезпечує створення, формування і ведення регіонального та місцевого фонду документації із землеустрою;

24) здійснює державний нагляд у сфері землеустрою;

25) здійснює координацію діяльності діяльності науково-дослідних, інших підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держгеокадастру, на території Запорізької області;

26) проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та їх охорону;

27) бере участь у державному регулюванні планування територій;

28) проводить відповідно до законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою;

29) здійснює методичне забезпечення та координацію діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації на територіальному рівні, а також методичне забезпечення діяльності у сфері державної експертизи землевпорядної документації розробників об'єктів державної експертизи.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:

1) реалізує державну політику у використанні та охороні земель, проведенні земельної реформи, готує і подає Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань регулювання земельних відносин;

2) здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання;

3) виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог;

4) розробляє і подає Держкомзему та обласній державній адміністрації необхідні розрахунки і обґрунтування програм робіт з проведення земельної реформи, здійснення землеустрою, реалізації заходів щодо раціонального використання та охорони земель, а також прогнозування розвитку земельних відносин;

5) виконує делеговані йому Держкомземом функції замовника проектно-розвідувальних і будівельних робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи, здійсненням землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, раціональним використанням і охороною земель;

6) забезпечує використання за цільовим призначенням бюджетних асигнувань, а також коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

7) організовує проведення робіт з грошової оцінки земель, подає обласній державній адміністрації пропозиції щодо плати за землю;

8) розглядає матеріали попереднього погодження місць розташування об'єктів будівництва, а також вилучення (викупу) та надання земельних ділянок і готує проекти розпоряджень (висновків) обласної державної адміністрації щодо попереднього погодження місць розташування об'єктів, вилучення (викупу) та надання в користування земельних ділянок;

9) подає Держкомзему пропозиції щодо надання ліцензій на провадження робіт, пов'язаних із збиранням інформації для ведення земельного кадастру, включаючи грошову оцінку земель, координує та контролює виконання суб'єктами підприємницької діяльності цих робіт;

10) проводить державну землевпорядну експертизу регіональних програм, схем і проектів щодо здійснення земельної реформи, землеустрою, використання та охорони земель;

11) здійснює нагляд за освоєнням проектів землеустрою, будівництвом протиерозійних та інших об'єктів, що споруджуються з метою раціонального використання та охорони земель;

12) забезпечує виконання землевпорядних робіт, аерофотознімальних, аерофотогеодезичних, геодезичних та інших досліджень для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою та робіт з охорони земель;

13) здійснює контроль за встановленням на місцевості меж земельних ділянок, переданих у власність або наданих у користування;

14) подає Держкомзему, обласній державній адміністрації інформацію про хід здійснення земельної реформи;

15) забезпечує складання планово-картографічних матеріалів у растровому і цифровому вигляді для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою;

16) організовує проведення земельних аукціонів та конкурсів;

17) створює систему інформації, необхідної для здійснення комплексу робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи, здійсненням землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, забезпеченням раціонального використання та охорони земель;

18) здійснює за погодженням з Держкомземом науково-технічне співробітництво з науковими установами та організаціями, фірмами іноземних держав з питань проведення земельної реформи;

19) сприяє підготовці та перепідготовці спеціалістів управління, районних відділів, міських (міст обласного та районного підпорядкування) управлінь (відділів) земельних ресурсів, забезпечує підвищення кваліфікації працівників для виконання покладених на нього завдань, організовує навчання з питань земельного законодавства;

20) забезпечує охорону праці та соціальний захист працівників управління, а також виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності у межах повноважень, визначених законодавством;

21) веде облік і звітність державної та відомчої статистики;

22) забезпечує в межах своєї компетенції збереження державної таємниці в управлінні та здійснює контроль за її збереженням у підпорядкованих йому органах земельних ресурсів;

23) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Для реалізації вказаних завдань посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право:

1) вносити на розгляд відповідних державних адміністрацій і Рад подання про зупинення рішень, їх дій або бездіяльності з питань регулювання земельних відносин, що суперечать законодавству, пропозиції про припинення права власності або права користування землею у випадках, передбачених Земельним кодексом України, а також про вжиття заходів до поліпшення якості земель;

2) перевіряти на підприємствах, в установах і організаціях, у тому числі на військових та оборонних об'єктах, об'єктах органів внутрішніх справ, служби безпеки, додержання вимог земельного законодавства, складати та розглядати відповідно до законодавства протоколи про адміністративні правопорушення, у разі потреби ставити перед відповідними органами питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні земельного законодавства;

3) залучати спеціалістів органів державної виконавчої влади, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

4) одержувати безплатно від місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій документи, матеріали та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

5) вносити пропозиції відповідним державним адміністраціям і Радам щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення промислового, цивільного та інших видів будівництва, освоєння земельних ділянок, проведення геолого-розвідувальних, пошукових, агротехнічних та інших робіт, які проводяться з порушенням земельного законодавства або можуть негативно вплинути на стан земельних ресурсів;

6) брати участь у роботі комісій з приймання в експлуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних споруд та інших об'єктів, що будуються з метою раціонального використання та охорони земель;

7) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

8) безперешкодно обстежувати в установленому законодавством земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

Порядку;

9) звертатись до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Обласне управління у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами державної виконавчої влади, представницькими органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян.

Головне управління у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їхнє виконання.

Обласне управління очолює начальник, якого призначає на посаду і звільняє з посади голова Держгеокадастру за погодженням з головою обласної державної адміністрації. Начальник управління одночасно є головним державним інспектором з використання та охорони земель області.

Начальник управління має заступників, яких за його поданням призначає на посаду і звільняє з посади голова Держкомзему. Заступники начальника управління одночасно є заступниками головного державного інспектора з використання та охорони земель області. Розподіляє обов'язки між заступниками начальник управління.

Начальник Головного управління відповідно до типового положення:

1) здійснює керівництво управлінням, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань, визначає ступінь відповідальності заступників начальника управління та керівників його структурних підрозділів;

2) затверджує штатний розпис обласного та міського (міст обласного підпорядкування) управління в межах граничної чисельності та фонду оплати праці їхніх працівників, а також структуру районних відділів і міських (міст обласного та районного підпорядкування) управлінь (відділів) земельних ресурсів;

3) затверджує положення про структурні підрозділи і функціональні обов'язки працівників управління;

4) розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання управління;

5) призначає на посади і звільняє з посад працівників управління.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції управління, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в управлінні утворюється колегія у складі начальника управління (голова колегії), заступників начальника за посадою та інших працівників управління. До складу колегії можуть входити керівники інших підрозділів органів державної виконавчої влади.

3.2 Концепція використання земель Запорізької області в сучасних умовах, напрямки її реалізації

Земельний фонд Запорізької області складає 2718,3 тис. га. Сільськогосподарські угіддя займають площу 2297,879 (84,5%) тис. га, в тому числі рілля - 1903,577 тис. га (70%), багаторічні насадження - 38,68 тис. га (1,4%) , сіножаті - 83,29 тис. га (3,06%), пасовища - 216,07 тис. га (7,95%).

Земельному фонду Запорізької області притаманна певна двоїстість: з одного боку, в її ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземні ґрунти, з другого - процеси деградації ґрунтів охоплюють практично всю її територію. В цьому важливу роль відіграють фактори, що пов'язані з використанням земель.

Використання деградованих та малородючих ґрунтів, безпідставно включених до складу орних земель, завдають щорічно збитків на кожному гектарі, оскільки виробничі витрати на них не компенсуються отриманими врожаями. Крім того наносяться невиправні збитки екологічного характеру за рахунок змиву родючого шару ґрунту . Втрати від ерозії вимірюються десятками мільйонів гривень на рік, знищуються найродючіші шари ґрунту та його найважливіша складова - гумус.

В Запорізькій області по даних земельного обліку налічується 1212,7 тис.га еродованих сільськогосподарських угідь, у тому числі 1025,4 тис.га ріллі. Із загальної площі еродованих земель виокремлено 293,2 тис.га земель гіршої якості, які непридатні для сільськогосподарського використання.

Близько 3,1 тис. га відноситься до земель рекреаційного призначення, 81,385 тис. га - природоохоронного та 1,3 тис. га - історико-культурного призначення (табл. 2)

Крім того, золотим фондом області є особливо цінні ґрунти.

Поняття особливо цінні ґрунти розглядаються в двох аспектах:

- ґрунти особливо цінні, загальнодержавного рівня;

- регіональні особливо цінні ґрунти.

Перелічені вище категорії земель є земельним фондом інвестиційно-привабливих земель, а саме:

1. Особливо цінні землі - для сільськогосподарського виробництва, як резерв для отримання стабільних високоврожайних сільськогосподарських культур.

2. Землі рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення - для розвитку об'єктів відпочинку, пансіонатів, фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів комерції, бізнесу.

3. Землі гіршої якості - для будівництва об'єктів промисловості, комерції, бізнесу, тощо. Ці землі є базовою основою для найрізноманітніших робочих проектів освоєння та впровадження різних програм, заходів планів.

Застосування організаційно-адміністративних дій в управлінні є розпорядження і оперативне втручання в процес організації використання земель та його регулювання в цілях координації його учасників для виконання поставлених перед ними завдань.

Виходячі з того що Головне управління здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, та виявляє землі, що використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог. Регіональне управління веде облік за станом земель а саме: деградація, малопродуктивні землі, землі які підтоплені, забруднені то що.

Таблиця 2. Розподіл земель Запорізької області

№ з/п	Категорія земель	Площа, тис. га	Питома вага в загальній площі, %
1	2	3	4
1.	Землі сільськогосподарського призначення	2297,88	84,5
2.	Землі житлової та громадської забудови	139,99	5,2
3.	Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення	81,385	30
4.	Землі оздоровчого призначення	0,94	0,03
5.	Землі рекреаційного призначення	3,14	0,12
6.	Землі історико-культурного призначення	1,297	0,05
7.	Землі лісового фонду	119,30	4,4
8.	Землі водного фонду	174,94	6,4
9.	Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення	31,489	11,6
	Всього земель в адміністративних межах міста	2718,29	100%

3.3 Реалізація Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області своїх повноважень

Щодо реалізації Головним управлінням повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб - У період з 01.01.2016 року до 01.07.2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від юридичних та фізичних осіб надійшло 3525 клопотань (заяв) щодо сільськогосподарських земель державної власності.

В рамках виконання покладених повноважень в частині розпорядження цими землями протягом І-го півріччя 2016 року розглянуто позитивно 1750 клопотання, в т.ч. видано - 1359 наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на загальну площу -2421,7423 га, 364 наказів про передачу у власність земельних ділянок на загальну площу - 552,879 га; 14 наказів - про надання в оренду земельних ділянок на загальну площу - 937,8557 га, 3 наказа - про поновлення договорів оренди на площу - 90,231 га та 10 наказів про внесення змін до них. Відмовлено у задоволенні по 1775 клопотанням.

За І-ше півріччя Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій опрацювало: 50 заяв громадян які надійшли на Урядову гарячу лінію, 50 заяв які надійшли на Держгеокадастр, 18 заяв на отримання публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них. Зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

Держгеокадастром області та його територіальними органами здійснюється робота, спрямована на забезпечення військовослужбовців - учасників АТО земельними ділянками для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення садівництва, особистого селянського господарства, індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до окремого доручення Голови Держземагентства України від 01.07.2014 № 349/3-14-0.1 щодо забезпечення земельними ділянками учасників АТО та сімей загиблих в АТО Головне управління опрацювало за І-ше півріччя 2016 року 1140 клопотань, які надійшло від учасників АТО на отримання земельних ділянок. За І півріччя 2016 року видано -1026 наказів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на загальну площу 1260,0145га та передано у власність на території Запорізької області 117 земельні ділянки загальною площею 87,9282 га.

Для забезпечення ефективної роботи пов'язаної з оформленням документів по виділенню земельних ділянок учасникам АТО та сімей загиблих в АТО, у зв'язку з службовою необхідністю, відповідно до наказів керівника Головного управління, у 2016 році запроваджена робота у вихідні дні. Такі дії керівництва Головного управління надали суттєву позитивну динаміку в питанні виділення земельних ділянок учасникам АТО. Динаміка розгляду клопотань учасників АТО за 2015рік та І-ше півріччя 2016 року (таб. 3)

У 2015 році Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області на земельних торгах продано право оренди на 7-м земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, загальною площею 221,7410 га. Від оренди цих ділянок місцеві бюджети кожен рік будуть поповнюватись на 247,875 тис. грн.

...