Науково-організаційна діяльність інституту луб'яних культур у 1970-х - 1980-х роках

The article based on archival materials addresses the issues of scientific and organizational activity of the All-Union Research Institute of Bast Crops in 1970 - 1980 of the XX century. During this period, the scientific institution headed by G. Senchenko experienced a period of flourishing scientific, research and organizational activity. It was during this period that new high-grade varieties of non-narcotic hemp and flax- liqueur were bred, and progress was made in the mechanization of plant harvesting and further processing of products. The material base of the Institute has considerably expanded, and the measures for the improvement of the qualification of researchers have been carried out.

Keywords: All-Union Research Institute of Bast Crops, monoecious hemp, dioecious hemp, flax, postgraduate.

Основная часть

Створений у 1931 році Всесоюзний науково- дослідний інститут луб'яних культур (далі ВНДІЛК) був головним науковим закладом СРСР по коноплях, а починаючи із 1975 року Міністерство сільського господарства УРСР (далі МСГ) зобов'язало інститут займатися також селекцією і насінництвом льону-довгунцю в лівобережній частині Поліської зони. Інститут також був координатором робот з питань селекції і насінництва, агротехніки і захисту рослин, агрохімії, первинної обробки і стандартизації, механізації і економіки коноплярства.

Всього протягом 1970 - 1980 років в науковому закладі пророблялось 17 тем, серед яких 15 - по коноплях, 1 - по льону і 1 - по насінництву зернових культур, картоплі і трав [7, с. 2 - 3].

З 1960 року ВНДІЛК очолював Сенченко Григорій Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, Лауреат Державної премії [3, с. 67].

В лубінституті і його мережі в період з 1971 по 1983 рр. працювала різна кількість працівників. (таблиця 1).

Таблиця 1

Кількість осіб, що працювали в лубінституті в 1971 - 1983 рр. [5, с. 3; 18, с. 2; 21, с. 51

Науковими співробітниками інститут був повністю забезпечений. Співвідношення наукового складу до всього обслуговуючого персоналу у 1979 році складав 1:1,93.

Вчена Рада ВНДІЛК у складі 26 осіб працювала за планами, розробленими на півріччя. Основне місце в них займали питання розгляду і затвердження планів науково-дослідних робіт інституту, втілення наукових досягнень у виробництво, звітів відділів і лабораторій по закінченим і поточним дослідженням, а також звіти дослідного господарства про господарсько- фінансову і виробничу діяльність [10, с. 5].

У структурі лубінституту працювало 13 відділів і лабораторій.

Відділи: селекції і генетики конопель і льону з лабораторіями селекції і генетики конопель; насінництва конопель і зернових культур із двома лабораторіями: насінництва і насіннєзнавства конопель і насінництва зернових культур, картоплі і багаторічних трав; економіки і технології вирощування конопель і сектором економіки коноплярства та лабораторією агротехніки конопель; механізації збирання конопель; стандартизації і первинної обробки конопель з лабораторіями: стандартизації, технології і первинної обробки, технологічного аналізу; науково-технічної інформації і патентознавства.

Самостійні лабораторії: агрохімії і фізіології рослин; захисту рослин [11, с. 2].

Золотоніська дослідна станція з лабораторіями: селекції і насінництва; агрохімії і фізіології рослин [7, с. 3].

Дослідно-виробниче господарство ВНДІЛК (далі ДВГ) розміщувалося в околицях м. Глухова. Воно мало 3 відділи, що зосереджувалися в 7 населених пунктах із центром у Глухові. За господарством у 80-х роках було закріплено 7108 га землі, в тому числі 5506 га сільськогосподарських угідь, серед них 4681 га пашні. У рослинництві ДВГ спеціалізувалося на виробництві елітного насіння зернових культур, картоплі, багаторічних трав і продукції коноплярства. Основний напрямок тваринництва - м'ясо-молочне. В ДВГ працювало 1040 працівників і інженерно-технічних співробітників, серед яких 118 механізаторів і 200 тваринників. На його балансі було 107 тракторів різних марок, 68 вантажних автомобілів, 26 зернозбиральних комбайнів і інші технічні засоби.

Золотоніська дослідна станція, що входила до складу ВНДІЛК, була створена в листопаді 1974 року на базі опірного пункту із загальною земельною площею 160,9 га. У 1978 році, за рахунок приєднання частини колгоспних земель розмір сільськогосподарських угідь склав 1693 га, в тому числі пашні 1345 га. Станція проводила дослідження в напрямку насінництва і вирощування елітного насіння районованих сортів конопель і надавала методичну і практичну допомогу господарствам в отриманні високих врожаїв конопель [19, с. 2-4; 14, с. 4-6].

Відділ селекції і генетики конопель і льону в результаті проведеної науково-дослідної роботи за 1970 - 1980 рр. вивів нові високопродуктивні сорти конопель. Якщо вихідні сорти містили 14 - 16% волокна, то в результаті селекційної роботи були створені сорти із вмістом волокна 26 - 28 - 30%, тобто при однаковій врожайності соломи збір волокна з гектару подвоївся. За даними держсортоділянок нові сорти конопель дозволяли отримувати по 20 -26 ц/га волокна [7, с. 3; 11, с. 8].

У вищезазначений період основні площі посіву конопель в країні (біля 98%) були зайняті сортами селекції ВНДІЛК, причому однодомними коноплями було зайнято більше 50%. Селекціонерами інституту і мережі за цей період були створені 4 сорти дводомних і 7 сортів однодомних конопель, що характеризувалися високою врожайністю і зниженим вмістом тетрагідроканнабіноїдних сполук (далі ТГК).

На початку 80-х років були районовані наступні сорти конопель селекції ВНДІЛК: в Краснодарському краї - на зміну сорту Краснодарська 35 у 1980 році висівався однодомний сорт ЮСО-16 (1980 р., Л.М. Горшкова, В.Г. Вировець, Г.І. Сенченко, І.І. Щербань, Г.А. Хреннікова, Г.С. Степанов). В Дніпропетровській і Миколаївській областях - Дніпровська однодомна В Черкаській і Полтавській областях на зміну Південночеркаській дводомній коноплі вже в 1980 році був районований і висівався сорт ЮСО-16, однодомні коноплі із пониженим вмістом ТГК і більш високою продуктивністю [1; 2; 4, с. 27; 20, с. 3].

В Сумській і Орловській областях на зміну ЮСО-1 був районований сорт ЮСО-14 (1980, Г.Й. Аринштейн, Г.А. Хреннікова, Г.І. Сенченко, В.Г. Вировець) однодомних конопель. У 1979 році в держвипробування передано 3 перспективних сорти, які характеризувалися високою продуктивністю і мінімальним вмістом наркотичних сполук.

Селекція на виведення скоростиглих високоврожайних сортів однодомних конопель дозволила отримати вихідний матеріал, що характеризувався більш коротким вегетаційним періодом і високою продуктивністю. У порівняно короткий період по селекції конопель у напрямку зниження ТГК сполук лабораторією селекції були створені нові сорти конопель, які передані в держсортовипробування - ЮСО-19 (1979 р., Л.М. Горшкова, В.Г. Вировець, В.П. Ситник), ЮСО-27 (1979 р., Л.М. Горшкова, В.Г. Вировець), ЮСО-28 (1979 р. Л.М. Горшкова, В.Г. Вировець). Ці сорти не поступалися районованим сортам конопель по продуктивності, але містили знижений вміст ТГК [1; 13, с. 3; 16, с. 4].

Починаючи із 1980 р. здійснювались якісні зміни в сортовому районуванні конопель по СРСР. На зміну старим були районовані нові селекційні сорти однодомних конопель із високим (28 - 30%) вмістом волокна і насіння, з коротким вегетаційним періодом, що характеризувалися зниженим вмістом каннабіноїдів.

Крім практичної селекції в лабораторії велися великі теоретичні дослідження по окремій гібридизації і підбору батьківських похідних зразків для схрещення з метою отримання цінного похідного матеріалу. Вивчалося генетичне різноманіття сортів вітчизняної і закордонної селекції, а також світова колекція ВІРу. В лабораторії був освоєний найточніший на сучасному етапі метод - метод газорідинної хроматографії, що давав можливість визначати в рослинах конопель одну мільйонну частину відсотка ТКГ.

Результатом трирічної роботи по селекції льону-довгунцю були всебічно вивчені 150 колекційних зразків, вже у 1979 році виділено 10 сортозразків селекції інституту, серед яких сорт С- 21 у 1980 році був переданий в державне сортовипробування [7, с. 6].

З питань генетики конопель вивчалися особливості поліплоїдів конопель, були розроблені методи їх отримання і використання в селекції. На основі хімічного мутагенезу отриманий і переданий у сортовипробування новий сорт однодомних конопель ЮСО-27.

Шляхом парного схрещення вивчено успадкування спадкових ознак різних сексуальних типів однодомних конопель [7, с. 8].

Лабораторією насінництва і насіннєзнавства конопель і льону були також розроблені прийоми тривалого використання насіння сортів однодомних конопель у виробництві. Розроблена і втілена система насінництва однодомних конопель, описаний і запропонований виробництву двобічний спосіб використання конопель з метою отримання насіння і соломи при рядовому способі посіву. Лабораторія протягом багатьох років надавала практичну допомогу конопленасіннєвим станціям і господарствам по вирощуванню високоякісного насіння конопель і льону. Лабораторією була удосконалена технологія вирощування льону- довгунцю для північно-східних районів Полісся України.

Розроблені нові ГОСТи на насіння конопель і умови зберігання фондів насіння конопель. Втілювалась у виробництво сортова агротехніка однодомних конопель.

Основним завданням науково-технічної роботи лабораторії агрохімії і фізіології рослин було вивчення і втілення раціональної системи добрив конопель в сівозміні, що забезпечувала підвищення врожаю і покращення його якостей в різних ґрунтово-кліматичних зонах. У результаті багаторічних досліджень була розроблена система добрив конопель на отримання запланованого врожаю, високі дози добрив, рядкове внесення добрив, живлення широкорядних і суцільних посівів, роль підживлення, терміни передпосівного внесення азотних добрив, терміни внесення органічних добрив, ефективність торфогнойових компостів, рівномірність розподілу добрив по поверхні ґрунту, форми складних добрив, ефективність внесення фосфорно-калійних добрив в запас і інше. Всі перераховані прийоми були рекомендовані виробництву для подальшого втілення. Щорічний обсяг втілення складав 120 - 130 тисяч. Економічний ефект від втілення складав 827 тисяч на рік.

Основним напрямком науково-дослідної роботи лабораторії агротехніки конопель було вивчення, розробка і втілення раціональних прийомів вирощування конопель, покращення якості конопле продукції. За 1970 - 1980 рр. були завершені дослідження, випробувані у виробничих умовах і рекомендовані виробництву: розміщення конопель в спеціальних сівозмінах за кращими представниками, обсяг втілення 70 тис га.; глибина і прийоми основної обробки ґрунту в залежності від кількості добрив, що вносилися, обсяг втілення 5 тисяч га, (початок втілення 1979 р.); оптимальні прийоми передпосівної обробки ґрунту; роль глибини посадки і вирівненості насінин на врожай і якість конопле продукції; диференційовані норми висіву насіння конопель в залежності від живлення ґрунту, обсяг втілення 27 тисяч га.; раціональне поєднання агротехнічних і хімічних заходів боротьби із бур'янами в сівозмінах із посівом конопель, обсяг втілення 133 тис га.; гранично допустимі терміни видалення бур'янів і критерії їх чисельності на врожай конопель; можливість акліматизації карантинного бур'яну в зоні середньоруського коноплесіяння і умови попередження його подальшого розповсюдження; нові високоефективні гербіциди і їх суміші в боротьбі із бур'янами; хімічна дефоліація зеленцевих і десикація насіннєвих посівів конопель; попередники, основний і передпосівний обробіток під льон-довгунець в зоні Українського Полісся [7, с. 10; 12, с.8].

Дослідження координувалися Державною сільськогосподарською академією, Українським інститутом землеробства і ВНДІ хімічних засобів захисту, а також із угорськими, румунськими і польськими вченими.

Лабораторією захисту рослин розроблена і запущена у виробництво інтегрована система захисту конопель від шкідників і хвороб. Вивчені і втілювалися у сільськогосподарський процес нові препарати проти конопляної листовертки: метатіон, БИ-58, хлорофос, метафос і інші; проти хвороб розроблений метод завчасного протруювання насінин конопель ТМТД і фентіурамом в поточних лініях очистки і сушки, ефективні препарати проти конопляної блохи і стеблового метелика, нові закордонні і вітчизняні інсектициди, нормативи розходу і витрат на хімічну обробку, біологічний метод боротьби зі стебловим метеликом, щорічні прогнози появи шкідників і хвороб [7, с. 11; 11, с. 6].

Стосовно відділу механізації збирання луб'яних культур то за період 1970 - 1980 років вченими ВНДІЛК була відтворена нова коноплеснопов'язалка ЖСК-2,1, проведене її державне випробування і удосконалення після перевірки. Машина була поставлена на виробництво і на початку 80-х років стала основною в процесі збирання конопель. Завод випустив 5618 коноплежниварок.

Фахівцями відділу був сконструйований новий коноплезбиральний комбайн ККП-1,8 для збирання насіннєвих конопель. На замовлення коноплесіючих господарств в країні випущено всього 269 комбайнів і 6833 коноплемолотарки МЛК-4,5 створеної інститутом. На початку 80-х років цими машинами збиралися всі посіви конопель в нашій країні (130 тисяч га). Щорічний економічний ефект від втілення вказаних машин складав біля 1,6 млн. рублів [15, с.7; 17, с. 2].

Окрім основних машин відділом була розроблена конструкція, виготовлений макетний зразок і проведені відомчі випробування підборщика молотарки, для підбору стебел із стрічки і очесу листків і суцвіть або обмолоту при збиранні насіннєвих конопель.

Обґрунтована і розроблена нова технологія роздільного збирання зеленцевих посівів конопель, яка включала і розстил зрізаних стебел в стрічку і наступний підбір їх у вигляді соломи або трести росяної мочки; обґрунтовані агротехнічні вимоги і розроблена конструкція нової коноплежниварки із розстилочним і в'язальним апаратами, відтворений новий коноплепідборщик. Нові машини ЖК-1,9 і коноплепідборщик пройшли у 1978 - 1979 рр. успішні державні випробування і були рекомендовані до виготовлення дослідної партії. При втіленні вказаної техніки у виробництво річний економічний ефект складав біля 129 млн рублів [21, с. 5-8].

Одним із основних завдань ВНДІЛК було надання допомоги колгоспам і радгоспам Сумщини у вирощуванні луб'яних культур. Розроблена інститутом прогресивна технологія вирощування конопель включала нові високопродуктивні сорти, науково обґрунтовані сівозміни, раціональні прийоми основного і попереднього обробітку ґрунту, систему живлення, новий комплекс машин для збирання врожаю і інші заходи. Дотримання науково обґрунтованої технології виробництва луб'яних культур, спираючись на досвід провідних господарств, забезпечувало отримання 12 - 15 ц/га волокна і 9 - 10 ц/га насіння конопель, 10 ц/га волокна і 5 ц/га насіння льону довгунцю.

Для надання науково-технічної і практичної допомоги коноплесіючим і льоносіючим господарствам в організації виробництв конопель і льону-довгунцю у ВНДІЛК були організовані і закріплені постійні групи найбільш кваліфікованих наукових співробітників. Завдяки їх допомозі і безпосередній участі в господарствах у 1979 - 1983 рр. були розроблені нові плани розміщення культур в сівозмінах, комплекс агротехнічних заходів по забезпеченню запланованого врожаю, організоване агронавчання кадрів [21, с. 8-9].

В інституті організована підготовка наукових кадрів шляхом навчання в аспірантурі і здобування. В його стінах до початку 80-х років було підготовлено 16 докторів і 77 кандидатів наук, в тому числі протягом 1970 - 1981 років була захищена 1 докторська і 20 кандидатських дисертацій. Із числа всіх працюючих в лубінституті наукових співробітників станом на 1981 рік тільки 3 були підготовлені в інших закладах.

У 1981 році 6 науковців працювали над докторськими, а 17 - над кандидатськими дисертаціями. Крім того, всі наукові співробітники періодично підвищували кваліфікацію на спеціальних курсах у вузах і інших НДІ. Всього за 1979 - 1981 рр. підвищили свою кваліфікацію 14 науковців [5, с. 4; 7, с. 10; 11, с. 9].

Однак, було відмічено, що за останні роки різко скоротилася кількість бажаючих навчатися в аспірантурі і працювати в науці, тому інститут не виконував планів набору. Основними причинами були: низький рівень оплати праці наукових співробітників, особливо тих, що не мали вчених ступенів, і низькі стипендії аспірантів; ускладнення системи атестації здобувачів, що викликало необхідність багаточисельних поїздок в спеціалізовану раду, великих витрат часу на оформлення дисертацій і значних матеріальних затрат; складнощі у підборі керівників аспірантів і здобувачів у зв'язку із малим числом докторів наук [12, с. 8].

У своїй діяльності лубінститут співпрацював із такими науково-технічними закладами і підприємствами як Краснодарський науково- дослідний інститут сільського господарства, Синельніківська селекційно-дослідна станція ВНДІ кукурудзи, Пензенська державна сільськогосподарська дослідна станція, Мордовський державний університет, ДСКБ заводу «Біжецьксільмаш» і завод «Біжецьксільмаш». Крім того, свої дослідження інститут координував із різними центральними і республіканськими науково-дослідними закладами [13, с. 3].

За 1971 - 1983 рр. в інституті і його ДВГ виконана велика робота по будівництву виробничих об'єктів, доріг, житла і об'єктів соціально-культурного призначення. Так, за 12 років було побудовано і здано в експлуатацію: лабораторний корпус інституту, вегетаційний будинок. Три зерноочищувальних пункти, зерносклад на 2000 т, картоплесховище на 2 тис т, два склади мінеральних добрив на 2750 т, свинарник на 100 свиноматок, телятник на 835 голів, корівник на 200 голів, гараж для тракторів і машин, пункт технічного обслуговування із майстернею, силососховище на 2 тис т, культурні пасовища на площі 220 га, штучне зрошення полів на площі 120 га, культурні мочила для конопель, три свердловини, 16 км доріг із твердим покриттям, житлових будинків на 167 квартир, їдальню, дитячий садок на 140 місць, клуб «Спутник», 8- літню школу, водопровід - 11 км, каналізаційні мережі 2 км, ставок площиною 260 га і інші об'єкти [6, с. 5; 18, с. 3].

Всього було вкладено у будівництво перерахованих об'єктів більше 5,5 млн. рублів, а тому числі 3 млн. рублів на будівництво було освоєне господарським шляхом.

Науковці ВНДІЛК також налагоджували науково-технічні зв'язки із аграріями країн-сусідів. Так співробітники інституту за зазначений період 15 разів відвідали Румунію, Угорщину і Польщу. 10 делегацій із Румунії, Угорщини, Польщі, Чехословаччини і Югославії ознайомилися із роботою наукового закладу. В цих країнах працюють створені в інституті коноплезбиральні машини, в Угорщині втілена технологія водно- повітряної мочки соломи конопель [20, с. 4].

Видавнича діяльність інституту була дуже широкою. Питання теорії росту і розвитку, мінливості і спадковості основних господарсько цінних ознак, а також загальної комбінаційної здібності у конопель, теорія статі взаємоперетворення одних сексуальних форм у інші, віддалена гібридизація, методи селекції високо волокнистих сортів і гібридів, методи отримання однодомних і одночасно достигаючих конопель, методи селекції безгашишних сортів достатньо повно висвітлені в трудах інституту за 1971 - 1983 рр. і в докторських дисертаціях Сенченко Г.І., Аринштейн Г.Й., Дьомкіна А.П., Жатова А.Ю., а також кандидатських дисертаціях Мигаля М.Д., Ізмалкова В.І., Гапича І.В., Горшкової Л.М., Вировця В.Г., Логинова М.І, Колядко І.В. і Ситника В.П. [7, с. 10].

Питання теорії живлення, добрив конопель, основні прийоми вирощування і захисту її від шкідників, хвороб і бур'янів висвітлені в працях інституту. Монографіях і захищених кандидатських і докторських дисертаціях Жукова М.С., Бедака Г.Р., Борисенка П.Т., Тарасова А.В., Жалніной Л.С., Степанова Г.С., Грабовського М.П., Ізмалкова В.І., Заворотченко І.Є., Гольцевої О.Ф., Максименко Л.М., Нечипоренко О.С., Ступакова І.О., Василенка Є.Д., Ткалича П.П. і інших [7, с. 10].

Теоретичні основи коноплезбиральних створення машин достатньо повно були висвітлені в працях, монографіях і захищених дисертаціях Гончарова Г.І., Ляшенка С.Н., Горшкова А.П., Коваленко А.Л. і інших.

З питань технології виготовлення трести і створення державних стандартів видані наукові праці, рекомендації, технічна документація і проект водноповітряної мочки конопель, захищена докторська дисертація Тимоніна М.О., кандидатська - Суслопарової Л.І., Бондаревої О.Г., Жатової А.Ю. [7, с. 12].

Щорічно видавалась збірка наукових праць «Биология, возделывание и первичная обработка лубяных культур». У 1977 році був підготовлений і виданий «Справочник коноплевода», а у 1978 році - монографія «Конопля». У 1981 р. була випущена листівка «Тонна волокна и 5 центнеров семян льна с гектара», підготовлений матеріал для видання буклетів про вирощування високих врожаїв льону і конопель на прикладах господарств Глухівського району. Всього за 1975 - 1981 роки було видано 28 видання різних рекомендацій, методичних вказівок, інструкцій. За цей період науковими співробітниками було опубліковано 426 наукових статей, прочитано близько 5000 годин лекцій і доповідей. Також про діяльність лубінституту був знятий науково-популярний фільм «Конопля». За матеріалами наукових співробітників ВНДІЛК районні газети періодично публікували статті з різних агротехнічних проблем вирощування конопель і льону в області [21, с. 3].

За цей період дослідження інституту 23 рази експонувалися на Виставках досягнень народного господарства СРСР, УРСР і 9 разів на Міжнародних виставках. За заслуги в розвитку наукових досліджень по луб'яним культурам заклад був нагороджений 8 дипломами ВДНГ СРСР і ВДНГ УРСР. Дипломом ЧРСР, медаллю «На відзнаку 50- річчя УРСР», а наукові співробітники 4 золотими, 15 срібними і 38 бронзовими медалями ВДНГ СРСР [21, с. 8].

За успіхи в науковій діяльності 14 співробітників інституту нагороджені орденами і медалями СРСР, в тому числі орденом Леніна - 2, орденом Трудового Червоного Прапору - 5, орденом «Знак Пошани» - 7. Шести вченим інституту (Гончарову Г. І., Воловику С. С., Котюхову П. В., Сенченко Г. І., Невинних В. О., Переверзеву Г. О.) були присуджені Державні премії СРСР; доктору сільськогосподарських наук, професору Г.І. Сенченку присвоєне звання «Заслужений діяч науки СРСР», а кандидату технічних наук Гончарову Г.І. - звання «Заслужений механізатор УРСР» [20, с. 4].

Слід відзначити, що в своїй роботі ВНДІЛК відчував низку складнощів, які зумовлені в основному відставанням галузі коноплярства від сучасного рівня ведення сільського господарства, низьким технічним оснащенням промисловості первинної обробки. Ці причини в значній мірі знижували ефективність наукових розробок і пропозицій інституту, що втілювалися у виробництво. Особливо вузьким містом в коноплярстві була відсутність комплексу машин для повної механізації процесів збирання.

Особливе занепокоєння в інституті викликало кадрове питання, оскільки станом на 1983 рік значна частина співробітників інституту знаходилася в пенсійному чи передпенсійному віці. По вищезазначеним причинам знизився прихід в науку молодих фахівців. Різко відбивалося на підборі, оновленні і закріпленні наукових кадрів відсутність у ВНДІЛК вільної житлової площі, а її будівля в останні роки не проводилася. Також значно менше коштів виділялося інституту на будівлю об'єктів культури і побуту [15, с. 11].

Література

1. Відомчий архів Інституту луб'яних культур Української Академії аграрних наук (ВАІЛК), особова справа О. Г. Бондаревої, пагінація відсутня.

2. ВАІЛК, особова справа В. Г. Вировця, пагінація відсутня.

3. ВАІЛК, особова справа А. П. Горшков, пагінація відсутня.

4. ВАІЛК, особова справа Л. М. Горшкової, пагінація відсутня.

5. ВАІЛК, особова справа В.О. Гридякіна, пагінація відсутня.

6. ВАІЛК, особова справа Є. Л. Пашина, 110 арк.

7. ВАІЛК, особова справа В. В. Решетіла, 69 арк.

8. ВАІЛК, особова справа М. В. Рудникова, 104 арк.

9. ВАІЛК, особова справа Г. І. Сенченка, 202 арк.

10. ВАІЛК, особова справа В. П. Ситника, 187 арк.

11. ВАІЛК, особова справа А. В. Тарасова, 61 арк.

12. ВАІЛК, особова справа І. Щербаня, 148 арк.

13. ВАІЛК, Справка о работе ВНИИЛК за 1965-1978 гг., 6 с.

14. ВАІЛК, Справка о результатах проверки работы ВНИИЛК МСХ СССР за 1975 - 1978 гг., 8 с.

15. ВАІЛК, Справка о работе ВНИИЛК за 1971 - 1979 гг., 12 с.

16. ВАІЛК, Справка ВНИИЛК о ходе выполнения постановления бюро Сумского обкома Компартии Украины и исполкома областного Совета народных депутатов № 144 от 4 марта 1980 года «О состоянии и мерах по увеличению производства, заготовок и переработки льна- долгунца и конопли в области», 7 с.

17. ВА1ЛК, Предложения по повышению эффективности научно-исследовательской работы научно-исследовательских учреждений области год, 5 с.

18. ВА1ЛК, Справка-характеристика о трудовых достижениях ВНИИЛК от 08.07.1981 года, 7 с.

19. ВА1ЛК, Справка о работе ВНИИЛК за 1979 - 1981 гг., 10 с.

20. ВА1ЛК, О работе первичной Партийной организации ВНИИЛК по повышению эффективности и ускорению внедрения в производство научных разработок от 18.11.1982 г., 11 с.

21. ВА1ЛК, Справка о выполнении научнотехнической программы, планов по новой технике и внедрение законченных разработок в производство коллективом ВНИИЛК МСХ СССР 22 - 24.11.1982 г., 5 с.

22. ВА1ЛК, Справка ВНИИЛК о выполнении программы научно-исследовательских и опытноконструкторских работ и внедрении научных разработок в производство за 1980 - 1981 гг., 6 с.

23. ВА1ЛК, Справка о работе ВНИИЛК, г. Глухов Сумской области от 17.11.1982 г., 12 с.

24. ВА1ЛК, Письмо заместителю Министра сельского хозяйства СССР тов. Чубарову А. П. от г., 5 с.

25. ВА1ЛК, Справка о проделанной работе коллективом сотрудников ВНИИЛК по оказанию помощи опытно-производственному хозяйству в году, 2 с.

26. ВА1ЛК, Справка ВНИИЛК о проведенных и намеченных мероприятиях по совершенствованию сети и структуры института от г., 3 с.

27. ВА1ЛК, Справка об опытнопроизводственном хозяйстве ВНИИЛК от г., 5 с.

28. ВА1ЛК, Справка об основных достижениях ВНИИЛК от 19.01.1983 г., 4 с.

29. ВА1ЛК, Справка о работе коллектива ВНИИЛК по осуществлению связи науки с сельскохозяйственным производством от 11.07.1983 г., 11 с

Размещено на Allbest.ru