Ґенеза правових досліджень використання лісових ресурсів у сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Ґенеза правових досліджень використання лісових ресурсів у сільському господарстві

Genesis of legal research on the use of forest resources in agriculture

Сюйва Ірина Сергіївна

кандидат юридичних наук, асистент кафедри земельного та аграрного права

Siuiva I.S.

PhD., assistant of the Department of Land and Agricultural Law of the Faculty of Law of Taras Shevchenko

Summary

The article covers the genesis of legal research on the use of forest resources in agriculture. An overview of the scientific works of Soviet scientists and Ukrainian scientists on the issues of the use of forest resources in agriculture was carried out. The basic directions of scientific researches in the field of use of forest resources in agriculture are formulated. The analysis of scientific works taking into account the current state of development of agrarian relations is carried out. The prospects of development of scientific developments in the field of legal regulation of the use of forest resources in agriculture are determined.

Key words: agrarian law, science of agrarian law, forestry, agriculture, agricultural production.

Анотація

В статті висвітлено ґенезу правових досліджень використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Здійснено огляд наукових праць радянських вчених та українських вчених з досліджуваної проблематики. Сформульовано основні напрямки наукових досліджень в сфері використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Проведено аналіз наукових праць з урахуванням сучасного стану розвитку аграрних відносин. Визначено перспективи розвитку наукових розробок в сфері правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві.

Ключові слова: аграрне право, наука аграрного права, лісові ресурси, сільське господарство, сільськогосподарське виробництво.

науковий лісовий сільський

Постановка проблеми

Аграрно-правові дослідження є складовою частиною науки аграрного права України та невід'ємною частиною юридичної науки. Їх розвиток безпосередньо впливає на формування та вдосконалення системи правового регулювання аграрних відносин. Одним із правових інститутів аграрного права, який останнім часом набуває особливого значення, з огляду на необхідність забезпечення продовольчої та енергетичної безпеки держави, вирішення проблеми зайнятості населення, диверсифікації сільськогосподарського виробництва тощо, є інститут правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Для сучасного розуміння юридичної природи використання лісових ресурсів у сільському господарстві, виявлення існуючих проблем в зазначеній сфері та пошуку шляхів їх вирішення велику наукову цінність мають праці вчених, які досліджували методологічні, теоретичні та практичні питання правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві.

Як справедливо зазначає В. М. Єрмоленко[12, с. 10], застосування у будь-якому правовому дослідженні історико-правових методів дозволяє досягти кількох важливих з методологічного боку цілей. Серед яких: розширення кругозору дослідника, шляхом запровадження ширшого наукового інструментарію для дослідження відповідних теоретичних проблем; можливість з'ясування витоків виникнення і подальшого генезису певних суспільних відносин, які є об'єктом дослідження, та оцінки правильності чи хибності механізму правового регулювання реальних суспільних відносин з огляду на певну часову відстань та відомі історичні наслідки.

Анализ останніх досліджень і публікацій. Науково-теоретичну базу дослідження склали праці як вчених радянської доби, так і українських вчених: В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, О. В. Гафурової, А. П. Гетьмана, В. М. Єрмоленка, І. І. Каракаша, В. В. Костицького, М. В. Крас- нової, В. В. Носіка, Н. Р. Малишевої, В. Л. Мунтяна,П. Непийводи, Е. В. Позняк, Г. М. Полянської, В.Размєтаєва, В. Ю. Уркевича, М. В. Шульги, Ю. С. Шемшученка, В. З. Янчука та інших вчених.

В 2017 р. автором цієї статті під керівництвом проф. В.М. Єрмоленка була захищена кандидатська дисертація на тему «Правове регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві України»[44], проте наука аграрного права не стоїть на місці, вона збагачується новими здобутками, на окремі правові явища змінюються наукові погляди, в тому числі і автора. Саме тому метою статті є висвітлення сучасного стану наукових досліджень в сфері правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві та виявлення проблемних питань, які потребують подальших розробок.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В теорії аграрного права ґенеза правових досліджень в сфері використання лісових ресурсів у сільському господарстві не висвітлювалась. Незважаючи на те, що на належність відносин в сфері лісорозведення та ведення лісового господарства до сільськогосподарської діяльності та предмету аграрного права вказував ще Л. І. Дембо у 1962 р., досліджуючи аграрне законодавство країн США, Англії, Франції, Італії та Німеччини[9, с. 176]. Як стверджував вчений, з точки зору предмета, що регулюється аграрним законодавством, до сільськогосподарської діяльності може бути віднесена та діяльність (в сфері лісорозведення та ведення лісового господарства - І. С.), яка безпосередньо пов'язана з обробітком землі, виробництвом сільськогосподарської продукції[9, с. 177].

Виклад основного матеріалу

Пріоритетним в межах нашого дослідження буде розвиток правової думки щодо використання лісових ресурсів у сільському господарстві в радянський період та з часу проголошення незалежності України до наших днів.

Загалом можна виокремити два основні напрямки розвитку наукових досліджень, в межах яких розкрито правові питання використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Вони є характерними як для наукових досліджень радянської доби, так і для сучасних. Перший напрямок охоплює наукові доробки в сфері правового регулювання охорони та раціонального використання природних ресурсів, зокрема лісових, в тому числі і у сфері сільського господарства.

Другий напрямок досліджень - це висвітлення правових питань виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників та аналіз однієї з ознак виробничо-господарської діяльності - використання природних ресурсів в якості основних предметів праці та засобів виробництва.

Аналізуючи розвиток аграрно-правових наук та еколого-правових досліджень в СРСР, В. В. Петров, зазначає, що внаслідок реалізації проголошеної аграрної політики, спрямованої на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на базі науково-технічного прогресу, «в еколого- правовій науці практично сформувався новий напрямок, який вивчає проблеми охорони навколишнього природного середовища в органічній єдності і взаємодії з розвитком виробничо-господарської та рекреаційної діяльності» [31, с. 52]. Серед інших, проводяться дослідження щодо можливості більш широкої та цілеспрямованої еко- логізації норм законодавства, що регламентує виробничо-господарську діяльність у всіх сферах суспільного виробництва[31, с. 53]. Проте, як стверджував В. Л. Мунтян, такі дослідження проводились, в основному, представниками науки земельного, водного, лісового, гірничого права та правової охорони природи, а також державного та адміністративного права. В інших галузях правової науки екологічний напрямок не отримав розвитку, хоча необхідність екологізації норм, зокрема, сільськогосподарського права не викликає сумнівів [31, с. 76-77].

При цьому, основною тенденцією розвитку наукових досліджень була розробка спочатку питань диференційованої охорони та використання природних об'єктів і пізніше на цій основі утвердження тенденції до інтегрованої еколого-правової оцінки природоохоронних відносин та раціонального використання природних ресурсів.

Окремі правові аспекти з означеної проблематики висвітлювались в межах визначення правового режиму колгоспних лісів, а питання виробництва сільськогосподарської продукції в лісовому господарстві - через призму правового регулювання побічних лісокористувань.

На дисертаційному та монографічному рівнях дослідження правовідносин, що виникають в сфері ведення лісового господарства, правового режиму колгоспних лісів, права лісокористування були проведені такими вченими як Л. І. Дембо [10], Д. М. Ісупов [15], О. І. Крассов [17], Г. М. Полян- ська [33], В. Л. Мунтян [28], Л. А. Заславська[14] та інші.

Великий вклад у розвиток правових досліджень в сфері використання лісових ресурсів зробила Г. М. Полянська. Досліджуючи місце та роль лісів у суспільному виробництві, Г. М. Полян- ська приходить до слушного висновку, що на кожному історичному етапі розвитку суспільних відносин «використання корисних властивостей лісу залежить від рівня розвитку виробничих сил та характеру виробничих відносин» [33, с. 19]. Так, на першому етапі в розвитку людства найбільше значення мали природні (естественные - рос.) багатства засобів існування. В лісі найбільшу цінність мали дикі звірі, бджоли тощо, а основними промислами були - полювання та бджільництво. Пізніше, з розвитком суспільства, величезного значення набули природні багатства засобів виробництва (деревина та інші види лісової продукції набули ознак товару), оскільки розвиток виробничих сил дав можливість їх використання у виробництві. Внаслідок проведенням неконтрольованих рубок були виявлені захисні властивості лісу як природного фактору. Саме через виснаження і зникнення незайманих лісів виникла необхідність у лісовідновленні та проведенні інших засобів, які полягають у веденні лісового господарства [33, с. 23-25].

Значну увагу у своїх роботах питанням використання лісових ресурсів у сільському господарстві приділяв В. Л. Мунтян. Зокрема, в монографії «Правова охорона лісів Української РСР» досліджуються окремі проблеми ведення господарства у колгоспних лісах. Вчений звертав увагу на невизначеність правового режиму колгоспних лісів, необхідність вдосконалення класифікації колгоспних лісів та приведення її у відповідність до загальної класифікації лісів[28, с. 26], посилення юридичної відповідальності за лісо- порушення в колгоспних лісах, вдосконалення законодавства, яке регулює ведення господарства у колгоспних лісах адже «у правилах ведення господарства в колгоспних лісах взагалі нічого немає про охорону лісових культур» [28, с. 64].

Правовому режиму колгоспних лісів приділялась значна увага в юридичній літературі радянської доби. Зокрема, Г. М. Полянська відзначаючи роль колгоспних лісів, звертала увагу на важливе значення побічних лісокористувань в них, а також їх значення в якості природного захисного фактору як для колгоспів, в яких вони ростуть, так і далеко за їх межами. [33, с. 371]. Правові питання ведення колгоспних лісів були предметом дослідження дисертаційних робіт [14] та частково висвітлювались в монографічних роботах того періоду.

Актуальними були питання юридичної відповідальності за порушення в сфері використання лісових ресурсів. На підставі аналізу практики притягнення до юридичної відповідальності за лісопорушення В. Л. Мунтян приходить до висновку про необхідність «встановлення єдиної цивільної, кримінальної й адміністративної відповідальності за шкоду лісовим культурам, незалежно від їх призначення, відомчої підпорядкованості і навіть способів знищення чи пошкодження» [28, с. 64]. Про необхідність підвищення юридичної відповідальності в сфері використання лісових ресурсів, в тому числі і в сільському господарстві, наголошує Б. М. Цвєтков[45], який досліджуючи правові питання лісокористування у СРСР, зазначав, що «практично не існує правових норм, що встановлюють відповідальність за порушення порядку та правил побічних лісових користувань. Діюча інструкція з експлуатації побічних користувань містить лише загальні положення про відповідальність користувачів і в окремих випадках відсильні норми, що вказують на правове джерело, яким регламентована відповідальність користувача за конкретне порушення. Відсутні положення про відповідальність користувачів в квитках і договорах на побічне користування». Таким чином, підсумовує автор, існує сама нагальна необхідність у створенні чіткої системи правових норм, що встановлюють відповідальність за порушення правил експлуатації побічних лісових користувань по кожному їх виду.

На недостатність уваги з боку законодавця до побічних лісокористувань вказувала і Г. М. Полян- ська [33; с. 361].

В свої роботах В. Л. Мунтян акцентував увагу на важливому значенні захисних лісосмуг як у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва так і в охороні земель сільськогосподарського призначення. Аналізуючи причини зменшення обсягу лісопосадок та практики припинення робіт колгоспами і радгоспами по створенню системи полезахисного лісорозведення, В. Л. Мунтян наголошує, що «колгоспи не заінтересовані у вирощуванні лісосмуг, бо ці смуги не виключаються з сільськогосподарських угідь і площі під ними враховуються при доведенні планів закупок продуктів сільського господарства. Лісгоспзаги вирощують садивний матеріал, але колгоспи і даром не беруть його, бо ніякої відповідальності за невиконання плану лісонасаджень не несуть»[28, с. 22].

Питання правового режиму полезахисних лісових смуг в частині визнання їх лісами завжди було дискусійним. Г. М. Полянська наголошувала, що вони мають правовий режим лісу з наступних підстав: по-перше, вони насаджуються заради використання полезахисних властивостей, що характерно для лісів. По-друге, полезахисні лісові смуги в своїй сукупності становлять величезну лісову територію, в сотні разів більшу, ніж загальна площа великих державних лісових смуг. Разом з великими державними захисними лісосмугами полезахисні лісонасадження на землях колгоспів і радгоспів утворюють найбільший кліматологічний, водоохоронні, протиерозійний фактор, яким можуть служити тільки ліси, а не будь-які інші деревні насадження. По-третє, ліси, які природно виростають в степових районах, відрізняються малими розмірами і острівним розташуванням, але цього цілком достатньо для здійснення полезахисних функцій. У ролі захисних лісів виступають і дрібні захисні лісонасадження на ярах, балках, пісках і т.п. [33, с. 211].

Правові питання використання лісових ресурсів у сільському господарстві досліджувались через призму побічних лісокористувань. Зокрема, Б. М. Цвєтков, досліджуючи правові питання лісокористування у СРСР, зазначав, що головною, вирішальною умовою для правової характеристики відносин лісокористування є те, що врегульовані нормами права, вони являють собою самостійну групу правовідносин - лісових правовідносин, в яких своєрідно поєднуються і взаємопов'язані елементи адміністративно-правові, цивільно-правові, земельно-правові та т. ін. [45]

Серед наукових джерел інтегрованого характеру в сфері охорони та використання природних ресурсів у сільському господарстві варто виділити роботи В. Л. Мунтяна[26; 27], Ю. А. Вовка[6], Ю. С. Шемшученка[46], В. І. Андрейцева[4] та інших вчених.

Зі здобуттям Україною незалежності вектор наукових досліджень в сфері правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві дещо змінився, проте питання, які досліджувались за радянських часів, не втратили своєї актуальності і сьогодні.

В перші роки незалежності активізуються наукові розробки правового статусу сільськогосподарських товаровиробників, проте питання стосовно прав та обов'язків в сфері використання лісових ресурсів у сільськогосподарському виробництві майже не розглядаються. Наявні окремі публікації в збірниках статей, підручниках, навчальних посібниках в яких розкрито загальні питання природокористування у сільському господарстві. Вперше в аграрно-правовій навчальній літературі це питання було розкрито в підручнику «Аграрне право» за редакцією В. З. Янчука (1996 р.) [1], автором цього розділу був В. І. Андрейцев, який пізніше, зокрема, в навчально-практичному посібнику «Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні»[5] досліджував організаційно-правове забезпечення ефективного використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві. Під організаційно-правовим механізмом забезпечення ефективного природокористування у сільському господарстві автор пропонує розуміти сукупність організаційно-правових заходів, що забезпечують продуктивне, ощадливе, економне, екологічно-безпечне використання земель та інших природних ресурсів, їх постійне відтворенняі захист від погіршення якості у процесі сільськогосподарського виробництва^, с. 73].

В підручнику «Аграрне право України» за редакцією О. О. Погрібного, в параграфі, присвяченому правовому регулюванню лісокористування у сільському господарстві, Л. О. Бондар[3, с. 244] доречно звертає увагу на те, що ліс є особливим природним комплексом, порівняно з іншими природними комплексами, які мають природоохоронний характер і їх правовий режим передбачає обмеження сільськогосподарської діяльності, лісове законодавство регулює сільськогосподарську діяльність у лісах.

Окремо варто звернути увагу на позитивну тенденцію щодо включення до навчальних програм вищих навчальних закладів питань, пов'язаних з особливостями використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Так, в Робочій програмі з аграрного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка[2] передбачено вивчення теми «Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському, лісовому та рибному господарстві України», а також в темі «Юридична природа господарської діяльності у сільському господарстві та особливості зовнішніх аграрних правовідносин» окремо винесено питання «Правове регулювання відносин у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції у лісовому господарстві» [2, с. 97]. У навчальному посібнику «Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції»[34], підготовленим колективом авторів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, за редакцією А. М. Статівки, окремий розділ присвячено правовим питанням використання лікарських рослин як виду виробничо-господарської діяльності у сільському господарстві.

Серед аграрно-правових досліджень, присвячених правовим питанням ведення сільськогосподарського виробництва можна виділити два основні напрямки: а) щодо вивчення загальних питань сільськогосподарського виробництва; б) щодо вивчення питань окремих галузей сільськогосподарського виробництва. На жаль, жоден з цих напрямків наукових досліджень не відображає повною мірою особливостей використання лісових ресурсів і сільському господарстві. В наукових працях, присвячених загальним питанням ведення сільськогосподарського виробництва, як правило, лише вказується на законодавчо закріплену можливість використання лісових ресурсів у льськогосподарському виробництві, не розкриваючи при цьому механізмів реалізації зазначеного права.

Одним з перших в Україні комплексним дослідженням теоретичних проблем правового забезпечення виробничо-господарської діяльності державних спеціалізованих сільськогосподарських підприємств була дисертація Т. В. Лямцевої «Правове забезпечення виробничо-господарської діяльності державних спеціалізованих сільськогосподарських підприємств»[23]. Дисертація присвячена дослідженню проблем правового забезпечення виробничо-господарської діяльності державних спеціалізованих сільськогосподарськи підприємств в умовах становлення ринкових аграрних відносин, виявленню особливостей її регулювання. В роботі розроблено поняття виробничо-господарської діяльності вказаних суб'єктів, проведено її розмежування з діяльністю підприємницькою і комерційною, визначено специфіку зазначених видів діяльності, зумовлену особливостями аграрного виробництва. Використання лісових ресурсів у сільському господарстві вченою визначено як одну із особливостей господарської діяльності державних спеціалізованих сільськогосподарських підприємств[20, с. 42].

Вагомий внесок у розвиток доктринальної розробки питань правового забезпечення сільськогосподарського товарного виробництва було здійснено С. І. Марченко. Автор досліджувала використання земельних ділянок лісогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції в межах здійснення побічних лісових користувань (таких як заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин та ін.) та заготівлі другорядних лісових матеріалів (деревних соків) на підставі застосування положень ст. 72 та 73 Лісового кодексу [24, с.71] та обгрунтувала належність окремих видів продукції лісового господарства до сільськогосподарської продукції[24, с.81-82].

Серед наукових розробок, присвячених правовому регулюванню окремих галузей сільськогосподарського виробництва, необхідно відзначити роботи Ю. В. Суперсон, яка досліджувала особливості виробництва і реалізації продукції бджільництва та визначила особливості бджільництва як субінституту аграрного права [43], та М. Є. Кривко, яка дослідила особливості правового регулювання відносин з вирощування та реалізації лікарських рослин сільськогосподарськими товаровиробниками [18].

Велику кількість сучасних досліджень присвячено різним аспектам правової охорони та використання лісів. Так, В. П. Непийвода досліджував на дисертаційному[30] та монографічному рівнях[29] питання трансформації правового регулювання суспільних відносин щодо лісів для утвердження в цій галузі сталого розвитку. Основну увагу автор звертає на становлення та теоретичні питання лісового права; роль держави в забезпеченні сталого розвитку щодо лісів; втілення ідей сталого розвитку в нормах лісового права; інститут права власності на ліси в контексті сталого розвитку та міжнародно- правові аспекти утвердження принципів сталого розвитку щодо лісів.

В монографії «Правове регулювання в галузі лісів: доба утвердження підтримного розвитку» автор досліджує питання агролісівництва, як «своєрідного симбіозу лісового і сільського господарства»^, с. 87]. Агролісівництво полягає в застосуванні щодо дерев та чагарників сільськогосподарських методів вирощування з метою отримати ділову та дров'яну деревину, корм для тварин тощо. Це поняття також охоплює лісомеліорацію сільськогосподарських угідь (аби покращити температурний та водний режим, збагатити ґрунти, подолати ерозію) [29, с. 87].

В сучасних дослідженнях, присвячених предмету аграрного права, справедливо зазначається та наводяться аргументи про належність відносин в сфері агролісівництва до сфери регулювання аграрного права України[37, с. 44-45]. Як зазначає О.М. Савельєва, «одним з найперспективніших напрямів сталого розвитку аграрної сфери виступає впровадження агролісівництва як одного з видів диверсифікації сільськогосподарського виробництва, ведення якого передбачає збільшення біологічної продуктивності природних ресурсів» [38, с.135].

Ряд наукових праць присвячено питанням використання лісових ресурсів для підвищення ефективності сільськогосподрського виробництва. Зокрема, питанням агролісомеліорації, залісенню сільських територій як сучасним напрямкам розвитку аграрного законодавства присвячено роботи

О. В. Гафурової[8, с. 44-53; 7, с. 70-74]. Окремі питання визначення правового режиму полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень з точки зору ведення органічного сільськогосподарського виробництва досліджувала Д. Піддубна [32, с. 8591].

На сучасному етапі розвитку аграрних та земельних відносин в Україні залишаються актуальними питання визначення правового режиму колгоспних лісів. Окремі аспекти цієї проблематики висвітлено в роботах В. М. Єрмоленка[11, с. 124127] та Р. Ф. Смолярчука[39; 40; 41; 42].

Істотне значення для розуміння юридичної природи використання лісових ресурсів у сільському господарстві мають дослідження, зроблені вченими-юристами в сфері аналізу особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення та правового режиму їх використання, серед яких роботи С. М. Шершуна [47], І. Р. Юхновсь- кого [21], П. В. Мельника [25], М. М. Заверюхи [13]та ін.

Використання лісових ресурсів у сільському господарстві безпосередньо стосується питань диверсифікації сільськогосподарського виробництва, яка в юридичній літературі розглядається як «урізноманітнення і розширення діяльності сільськогосподарських товаровиробників шляхом розвитку нових галузей або випуск нової продукції чи сировини для промисловості» [19, с. 5]. В колективній монографії «Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення» за редакцією А. П. Гетьмана та В. Ю. Уркевича [35, с. 165] урізноманітнення несільськогосподарської діяльності пропонується шляхом створення у сільській місцевості різних альтернативних видів діяльності, серед яких: а) зберігання, перероблення та збування сільськогосподарської продукції; б) зелений туризм; в) народні промисли та ремесла; г) заготівля і перероблення дикорослих плодів, ягід, лікарських трав; д) заготівля і оброблення деревини та ін. Ми погоджуємось з думкою авторів про те, що заготівля і оброблення деревини є одним з ефективних способів диверсифікації сільськогосподарського виробництва. Проте, на нашу думку, дискусійним є твердження, що заготівля і перероблення дикорослих плодів, ягід, лікарських трав не є сільськогосподарською діяльністю. Адже відповідно до КВЕД та УКТ ЗЕД зазначені види діяльності належать до сільськогосподарської діяльності, а продукція, що збирається та переробляється, віднесена до сільськогосподарської продукції.

Також окреслені вище питання використання лісових ресурсів у сільському господарстві привертають увагу і науковців інших галузевих наук. Зокрема, розвиток лісового законодавства в УРСР на дисертаційному рівні досліджував В. І. Лозо[22]. Автором особлива увага приділялась питанням націоналізації лісів, визначенню правового режиму лісовідновлення, вдосконалення системи органів державного управління лісовим фондом, юридичній відповідальності за лісопорушення. Заслуго- вуюь на підтримку положення щодо невиснажли- вого та сталого (созидательного - рос.) лісокористування^, с. 92-110, с. 152-166]. Історико- правові проблеми використання, відтворення та охорони лісів розробляв Б. В. Кіндюк: історія українського лісового законодавства[16], радянське законодавство про колгоспні ліси[36] та ін.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямку

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити узагальнюючий висновок, що в науці аграрного, земельного, екологічного, природоресурсного права висвітлення окремих питань правового регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві здійснювалось за наступними напрямками: 1) щодо правового регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та організацій, який характеризується тим, що питанням використання лісових ресурсів у сільському господарстві, не приділяється належної уваги; 2) щодо правового регулювання охорони та раціонального використання лісів в сільському господарстві, характеризується дослідженнями правового статусу колгоспних лісів та правового регулювання побічних лісокористувань.

Сьогодні надзвичайно актуальним та перспективним залишається дослідження питань правової охорони та використання полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, агролісомеліорації, залісення сільських територій, юридичної долі колишніх колгоспних лісів, вдосконалення правового регулювання виробництва сільськогосподарської продукції з використанням лісових ресурсів.

Список використаних джерел

Аграрне право України: підручник. За ред. В. З. Янчука. К. : Юрінком, 1996. 599 с.

Аграрне право України. Робоча навчальна програма. Носік В. В., Коваленко Т.О., Марченко С.

І. Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, юрид. ф- т. К., 2010. 149 с.

Аграрне право України: підручник. За ред.

О.О. Погрібного. К.: Істина, 2004. 448 с.

Андрейцев В. И. Правовое обеспечение рационального природопользования предприятий и объединений АПК. К.: Урожай, 1989. 180 с.

Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : навч. - практ. посіб. К. : Істина, 1999. С. 73-94.

Вовк Ю.А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Учебн. пособие. Общая часть. Х. : Вища школа, 1986. 160 с.

Гафурова О.В. Деякі питання правового регулювання лісорозведення на землях сільськогосподарського призначення. Досвід і проблеми вдосконалення екологічного законодавствас: матеріали Міжнар. круглого столу, 14 груд. 2012 р., м. Дніпропетровськ. 2012. С. 70-74.

Гафурова О.В. Сучасні тенденції розвитку аграрного законодавства. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Право. 2016. Вип. 243. С. 44-53.

Дембо Л. И. Очерки современного аграрного законодательства капиталистических стран. М.: Юридическая література, 1962. 249 с.

Дембо Л. И. Правовой режим лесов. Из-во ЛГУ им. Жданова, 1951.152 с.

Єрмоленко В. М. До питання колишніх «колгоспних лісів». Розвиток організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі. Харків:Оберіг, 2014. С.17-19

Єрмоленко В. М. Теоретичні проблеми аграрних майнових правовідносин : монографія. К. : Магістр-ХХІ сторіччя, 2008. 188 с.

Заверюха М. М. Правове регулювання використання та охорони лісів за лісовим та земельним законодавством України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. НУБіП України, Київ, 2017. 21 с.

Заславская Л. А. Законодательство о колхозных лесах. М. : Юрид. лит., 1974. 357 с.

Исупов Д. Н. Правовой режим лесов СССР. Свердловск : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1960. 313с.

Кіндюк Б. В. Історія українського лісового законодавства : Часи тоталітаризму та незалежної України 1929 - 2011 рр. Маріуполь; О.: Фенікс, 2011. 345 с.

Крассов О. И. Право лесопользования в СССР. М.: Наука, 1990. 238 с.

Кривко М. Є. Правове регулювання відносин з вирощування та реалізації лікарських рослин сільськогосподарськими товаровиробниками : ав- тореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06. Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2015. 20с.

Кульчій, І. М. Організаційно-правове забезпечення диверсифікації сільських територій за участю сільськогосподарських товаровиробників: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. НЮУ ім. Я. Мудрого. Харків : [б. в.], 2014. 20 с.

Курман Т.В. Правовое обеспечение хозяйственной деятельности государственных специализированных сельскохозяйственных предприятий: монография. Х. : СПД-ФЛ Чальцев А.В., 2006. 208с.

Лісове господарство України: проблеми та перспективи. За ред. І.Р. Юхновського. К., 2003. 31с.

Лозо В. И. Основные этапы развития лесного законодательства Украинской СССР. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харьков, 1983. 237 с.

Лямцева Т.В. Правове забезпечення вироб

ничо-господарської діяльності державних спеціалізованих сільськогосподарських

підприємств: дис. канд. юрид. наук.12.00.06; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2001. 190 с.

Марченко С. І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні : монографія. К. : Обрії, 2010. 200 с.

Мельник П.В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: Дис. . канд. юрид. наук: 12.00.06. Івано-Франківськ, 2002. 173 с.

Мунтян В. Л. Правові проблеми раціонального природокористування: дис. ... д-ра юрид. наук. Київ: Рад. шк., 1975. 390.

Мунтян В. Л. Правовые проблемы рационального природопользования: автореф. дис. ... д- ра юрид.наук, Х., 1975. 49 с.

Мунтян В.Л. Правова охорона лісів Української РСР: монографія. Київ : Вид-во АН УРСР, 1964. 84 с.

Непийвода В. П. Правове регулювання в галузі лісів: доба утвердження підтримного розвитку. К.: Академія правових наук України; К.: НДІ приватного права і підприємництва, 2004. 339с.

Непийвода В. П. Правове регулювання суспільних відносин щодо лісів у контексті сталого розвитку: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корець- кого. К., 2006. 223 с.

Становление и развитие эколого-правовых исследований. Развитие аграрно-правовых наук. Ред. кол.: З. С. Беляева, М. И. Козырь (отв. ред.), М. М. Славин, Л. П. Фомина. М. : АН СССР: Ин-т государства и права, 1980. 175 с.

Піддубна Д. Полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження - невід'ємні складові органічного виробництва. Підприємництво, господарство і право. №1. 2016. С. 85-91.

Полянская Г.Н. Право государственной собственности на леса в СССР. М., 1959. 408 с.

Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції: навч. посібник. За ред. А.М. Статівки. Х.: Юрайт, 2015. 272 с.

Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення: монографія. Ред.: А. П. Гетьман, В. Ю. Уркевич; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». Х. : Право, 2012. 446 а

Радянське законодавство про колгоспні ліси. Кіндюк Б.В. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип. 58. С. 154-162.

Савельєва О. М. До питання про правову природу відносин в сфері агролісівництва. Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез міжнар. наук. конф. “Чотирнадцяті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 23-24 жовт. 2015 р.): [у 2

ч.]. Хмельницький, 2015. Ч. 2. С. 44-45.

Савельєва О.М. Правове регулювання відносин в агросфері. Монографія. Харків: Друкарня Мадрид, 2017. 208 с.

Смолярчук Р. Ф. Історичний розвиток правового режиму «селянських лісів» на території України. Актуальні проблеми держави і права. 2016. Вип. 77. С. 179-186.

Смолярчук Р. Ф. Правове поняття лісу як об'єкта охорони й використання в юридичній доктрині та законодавстві. Порівняльно-аналітичне право. Електронне наукове видання. № 4, 2018. С. 219-223. Код доступу: http://pap.in.ua/4_2018/63.pdf

Смолярчук Р. Ф. Правовий режим селянських лісів на території України за часів Російської імперії (XVIII - початок ХХ століття). Історико- правовий часопис. 2017. № 1 (9). С. 192-197.

Смолярчук Р. Ф. Розвиток правового режиму колишніх колгоспних лісів під час проведення аграрної реформи в Україні. Науковий вісник публічного та приватного права. Вип. 5. 2016. С. 124-129.

Суперсон Ю.В. Правове регулювання бджільництва в Україні : дис ... канд. юрид. наук: 12.00.06. Київ : НУБіП України, 2013.214 с.

Сюйва І. С. Правове регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві України: дис. ... канд. юрид. наук.12.00.06. Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2017. 187 с.

Цветков, Б. Н. Правовое регулирование лесопользования в СССР : автореф. дис канд.

юрид. наук. Ленинградский государственный университет им. А. А. Жданова. Юридический факультет. Ленинград,1966. 14 с.

Шемшученко Ю. С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. К.: Наук. думка, 1976. 275 с.

Шершун С. М. Еколого-правове регулювання лісокористування в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. К., 2005. 20 с.

Размещено на Allbest.ru