Організаційні і наукові засади розвитку бройлерного птахівництва в Українській РСР у другій половині ХХ століття

Виклад основного матеріалу

У сучасній Україні птахівництво є найбільш розвинутою галуззю тваринництва. У загальному виробництві м'яса тварин усіх видів частка м'яса птиці останнім часом становить 65,2% і при цьому 93,9% - м'ясо курчат-бройлерів [16, с. 3-6]. Незважаючи на важливість бройлерного виробництва в державі в сучасній історіографії відсутні дані щодо розвитку даного напряму птахівництва в Україні у другій половині ХХ століття. У наших попередніх статтях вже було розглянуто науково-організаційні засади розвитку індиківництва, гусівництва та качківництва, які забезпечували певну частку у загальному виробництві м'яса птиці [17,18,19].

Отже, метою нашої роботи було висвітлити організаційні та наукові засади розвитку виробництва м'яса курчат-бройлерів в Українській РСР у другій половині ХХ століття.

Виробництво м'яса бройлерів в Українській РСР почало інтенсивно розвиватись після переведення птахівництва в СРСР на промислову основу у 1964 році [31, с. 512-517]. До цього періоду виробництво м'яса курятини переважно було побічним при виробництві курячих яєць.

Як вказує Н.В. Сулим [41, c. 70-75], у 50-х роках виробництво курячого м'яса відбувалось за рахунок вирощування півників, як побічної продукції птахофабрик яєчного напряму виробничої діяльності, птахівничих радгоспів, радгоспних і колгоспних птахоферм. Дорослих курей також використовували на м'ясо після закінчення яйцекладки. Такі способи виробництва курячого м'яса обумовлювали його високу собівартість і не завжди відповідну його якість.

Основним же резервом виробництва м'яса в Українській РСР у період 1951-1964 рр. було качківництво, при цьому качок на м'ясо вирощували переважно екстенсивним методом з використанням водойм і дешевих природних кормів [19, с. 177181].

Однак, уже наприкінці 50-х років почали запроваджувати цілорічне вирощування курчат на м'ясо. Так, Г. В. Кір'янова [44, с. 23-24], співробітниця тоді ще Української дослідної станції птахівництва, яку у 1959 році перейменували в Український науково-дослідний інститут (НДІ) птахівництва [44, с. 7], вивчала зоотехнічні показники вирощування на м'ясо курчат породи нью-гемпшир та помісей, яких утримували на глибокій підстилці та у клітках. Було встановлено більшу живу масу та нижчі витрати кормів у розрахунку на кг приросту живої маси у курчат при їх вирощуванні у клітках.

У досліджуваний період основним науковим центром розробки теорії та методології селекційно- племінної роботи у бройлерному птахівництві був Українській НДІ птахівництва. На базі дослідних господарств вчені цієї установи провадили цілеспрямовану селекційно-племінну роботу з м'ясними курми. Зокрема П. М. Слюсар [38, с 19-20] підкреслює, що на птахофабриці дослідного господарства Українського НДІ птахівництва радгоспу «Красний» (Кримської області) на початку 60-х років на м'ясо вирощували молодняк, одержаний від схрещування ліній курей порід плімутрок смугастий, суссекс, род-айланд і нью-гемпшир, які досягали живої маси 1,3 кг у 75-добовому віці. Однак вже на той час із світової практики було відомо, що для виробництва м'яса курчат-бройлерів ефективніше використовувати курей порід білий корніш та білий плімутрок [36, с. 353-354; 39, с. 9]. У зв'язку з цим, у радгоспі «Красний» з 1965 року почали провадити селекційну роботу з лініями курей порід корніш і плімутрок, яких завезли з Японії, та досліджувати продуктивність гібридних курчат, одержаних внаслідок схрещування ліній цих порід. Отже, вперше саме в Українській РСР у дослідному господарстві Українського НДІ птахівництва запроваджено методи селекційно-племінної роботи з курми порід білий корніш та білий плімутрок з метою одержання високопродуктивних гібридних бройлерів.

Низку досліджень українські вчені (Карава- шенко В.Ф., Біляєва В.Є., Мулярчук М.Д., Портнова М.С., Коваленко І.В., Кондратенко П., Лойко та ін.) провели з вивчення питань годівлі як м'ясних курей загалом, так і курчат-бройлерів зокрема [11, с. 40-45; 12, с. 82-89; 15, с. 68-69].

У 1971 році вийшла Постанова ЦК КПРСР і Ради Міністрів СРСР щодо подальшого збільшення виробництва як яєць, так і м'яса птиці, якою передбачалось прискорення темпів будівництва птахофабрик та інших державних птахівницьких господарств і підвищення економічної ефективності капітальних вкладень [33, с. 518].

В Українській РСР вже на початок 70-х років було накопичено значний досвід організації бройлерного виробництва з використанням інтенсивних форм розведення та утримання птиці на державних птахофабриках та спеціалізованих фермах колгоспів. У системі Головптахопрому Міністерства радгоспів Української РСР діяли 12 бройлерних фабрик з потужністю більше 18 млн. м'ясних курчат і в 1973 році було вироблено 12,5 тис. тонн м'яса бройлерів у живій масі [8, с. 148].

Успішний розвиток бройлерного птахівництва в Українській РСР залежав у значній мірі від організації низки племінних птахівничих господарств з розведення м'ясних курей. Максимальні показники продуктивності птиці при її вирощуванні на м'ясо за найменших витрат корму на одиницю приросту живої маси забезпечувало використання гібридних курчат, яких одержували при схрещуванні поєднувальних ліній. Так, зокрема, Кучаківське птахогосподарство (Бориспільський район, Київської області) у 1968 році було реорганізоване на державний племінний птахівничий завод, де розпочали селекційно-племінну роботу з лініями кросу м'ясних курей «Гібро» [45, с. 4,15]. На дослідне господарство Українського НДІ птахівництва (на той час радгосп «Красний») було покладено функції селекційно-генетичної станції. М. Л. Шигаєва разом із Д. Лук'яновою [47, с. 3-11] розробили технологію для племінних господарств курей м'ясного напряму продуктивності, зважаючи на те, що кожне господарство повинно було працювати відповідно до технологічної схеми, узгодженої з певними схемами роботи інших птахівничих господарств.

Курчат-бройлерів вирощували переважно на підлозі з використанням різного обладнання, у тому числі і ЦБК-10 та ЦБК-20. Однак, вже на початку 70-х розробляли метод кліткового вирощування бройлерів. Проте основним недоліком поширення цього методу було утворення намулянів на грудях у бройлерів, що знижувало якість тушок. Та на той час спеціальної кліткової батареї для утримання бройлерів ще не було розроблено. Доцільність утримання бройлерів у клітках вивчали, використовуючи саморобні і переобладнані клітки [14, с. 41].

Розподіл праці у межах єдиної технологічної схеми призвів до необхідності кооперування діяльності спеціалізованих господарств, створення виробничих об'єднань птахофабрик.

Ф. О. Сойніков [40, с. 8-10] у 1975 році у брошурі «Резерви бройлерного виробництва» виклав інформацію про організацію вирощування бройлерів на основі кооперації селекційно-генетичної станції Українського науково-дослідного інституту птахівництва, племінних господарств «Кримптахо- прому» і колгоспів та радгоспів Кримської області. Проаналізував набутий досвід спеціалізації, концентрації, міжгосподарського виробничого кооперування в птахівництві, впровадження прогресивної на той час технології вирощування курчат-брой- лерів.

У зв'язку з тим, що в 1976 році за різних причин відбулось зменшення виробництва м'яса птиці та інших видів загалом [26, с. 175], уже в лютому 1977 року було прийнято постанову щодо додаткових заходів по збільшенню виробництва свинини, м'яса птиці у колгоспах, радгоспах, інших державних господарствах і в особистих підсобних господарствах населення [32, с. 522-523]. Постановою передбачалось рекомендувати колгоспам і зобов'язати керівників тих радгоспів, в яких (внаслідок поглиблення спеціалізації господарств) було ліквідовано птахівницькі ферми, якщо виробництво продукції птахівництва було не основним, відновити їх або навіть організувати нові. Цією постановою зобов'язали Ради Міністрів усіх союзних республік організувати в колгоспах і радгоспах виробництво бройлерів та м'ясної птиці інших видів на основі міжгосподарської кооперації з птахофабриками, а також вирощування молодняку птиці в літній період у приміщеннях, що звільнялись при переведенні скота на пасовищне утримання.

Цього самого року було розпочато будівництво Нікопольської міжколгоспної бройлерної фабрики, на якій бройлерів вирощували в кліткових батареях «Б-3». Постачальником інкубаційних яєць для цієї фабрики була птахофабрика-репродуктор ІІ порядку «Шахтарськ», Донецької області. Виводили бройлерів для подальшого вирощування і в інкубаторії Нікопольської птахофабрики.

Комбікорми виготовляли на власному комбікормовому заводі. На початку 80-х років на птахофабриці було впроваджено автоматичний контроль за тем- пературним режимом у пташнику та систему дистанційного управління процесом роздаванням кормів, видаленням посліду, світловим режимом безпосередньо з диспетчерського пункту. У 1986 році на Нікопольській птахофабриці бройлерів забивали у віці 63 доби з живою масою 1300 г, а на кілограм приросту живої маси витрачали 3,5 кормових одиниць [43, с. 9-10]

Незважаючи на те, що утримання бройлерів у кліткових батареях поширювалось ще у 70-х роках, галузевий стандарт на технологію вирощування бройлерів у кліткових батареях було розроблено у 80-х роках і введено в дію з 1 жовтня 1986 року. Цей стандарт був спільною розробкою вчених Всесоюзного науково-дослідного і технологічного інституту птахівництва (ВНДТІП) і Українського НДІ птахівництва на основі наукових досліджень та досягнень передових підприємств [46, с. 40-41]. У цей період у СРСР у системі господарств Управління птахівничої промисловості майже 50% бройлерів було вирощено у кліткових батареях, тоді як у 1980 році їхня кількість становила 35%, а в 1975-му - лише 11% [2, с. 27-37]. Слід відмітити, що українськими вченими ще у 1978 році було видано методичні рекомендації щодо вирощування бройлерів у кліткових батареях [20].

У 80-х роках, як і у попередніх десятиліттях, одним із чинників, що стримували розвиток бройлерного виробництва в Українській РСР (як і птахівництва загалом) була недостатня кормова база.

На необхідність вираховувати витрати кормів на одиницю приросту живої маси не в кормових одиницях, а в кілограмах корму наголошувала наприкінці 80-х років Д. Івлєва [9, с. 12-14]. На той факт, що птиця у господарствах Львівської, Харківської, Запорізької, Дніпропетровської і Вінницької областей не забезпечувалась повноцінними комбікормами, вказував і А. Вербовіков - на той час начальник Головптахопрому Української РСР [4, с. 8-12]. Практичний досвід свідчив, що наприклад, на птахофабриці «Перемога» Черкаської області у середині 80-х років у структурі виробництва м'яса бройлерів на корми припадало 79,7% [7, с. 1516].

У науковий супровід годівлі м'ясних курей вагомим внеском стала книга В. Ф. Каравашенка «Кормление сельскохозяйственной птицы» [10, с. 171-190], яка призначалась для керівників і спеціалістів птахофабрик, птахівничих об'єднань, птахоферм радгоспів і колгоспів. У цей період дорослих м'ясних курей, ремонтний молодняк і кур- чат-бройлерів годували виключно сухими повно- раціонними комбікормами. Їхню поживність змінювали залежно від віку птиці та її продуктивності.

А. Водолажченко [5, с. 20-21] вишукував високобілкові кормові засоби для їх використання у комбікормах для птиці. Ф. Ведякіна і С. Водолажченко [3, с. 11-12] вивчали заміну в раціонах батьківського поголів'я бройлерів кормів тваринного походження соняшниковим шротом. П.Ф. Сурай разом з іншими українськими вченими [42, с. 19-24 ] вивчав міжвітамінні взаємовідношення в організмі курчат-бройлерів при згодовуванні їм підвищених доз вітамінів А, Е і D.

Проте повноцінна годівля птиці створює лише тло для прояву її генетичного потенціалу продуктивності. Племінну роботу з птицею забезпечували племінні господарства. Одним із потужних племінних заводів з розведення м'ясних курей в Українській РСР у цей період був племінний птахівничий завод (племптахозавод) «Поліський» (Київська область), який почав давати першу продукцію вже у 1980 році. Головний зоотехнік господарства П. Куречко [13, с. 10-11] розповідав, що спочатку у племінному заводі провадили роботу з кросом «Тетра-Б», який завозили з Угорщини, але потім почали розводити крос «Бройлер-6» із Державного племптахозаводу «Таурай» Литовської РСР. Племінну продукцію із племптахозаводу відправляли в 14 областей України, а також в Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан, Вірменію, Грузію та Азербайджан. Як свідчить В. Бородай [1, с. 23-25], у 1986 році на базі заводу було створено бройлерно-виробничу систему «Дніпро», в яку входили 16 господарств з Української РСР та 8 - з інших регіонів СРСР. Постійний обмін досвідом і партнерська взаємодопомога надавали можливість у господарствах цієї системи досягати високих результатів у бройлерному виробництві.

Для виробництва м'яса бройлерів використовували птицю, завезену із-за кордону, з лініями якої провадили селекційно-племінну роботу у племінних господарствах як Української РСР, так і інших республік СРСР. Найбільшого поширення в птахівничих господарствах Української РСР наприкінці 70-х набув крос курей кросу «Бройлер-6». Лінійну птицю цього кросу завезено з Голландії, з фірми «Єврибрид». Селекційно-племінну роботу з цим кросом провадили на селекційно-генетичній станції у дослідному господарстві Українського НДІ птахівництва ім. Ф. Е. Дзержинського (колишній радгосп «Красний»), а також у племінних заводах «Кучаківський», «Кримський» і племінних репродукторах першого порядку «Подільський», «Іскра», «Новолозоватський» та ін. [35, с. 26-27].

Особливо значних результатів з інтенсивного розвитку бройлерного виробництва досягали у капіталістичних державах, а саме: Сполучених Штатах Америки (США), Великобританії, Канаді, Федеративній республіці Німеччини та ін. Українські вчені, як і радянські загалом, вивчали закордонний досвід виробництва м'яса бройлерів. Так, зокрема, М. В. Дахновський [6, с. 38-39, 118] у 1955 році разом із делегацією вчених із СРСР відвідав Сполучені Штати Америки, а у 1959-му видав книгу про птахівництво у США, де висвітлив, наприклад, питання використання антибіотиків у комбікормах для бройлерів, утримання курчат на підлозі на глибокій незмінній підстилці тощо, що в подальшому почали застосовувати і в птахівничих господарствах як у СРСР, так і в Українській РСР.

Пізніше й інші українські вчені аналізували виробництво м'яса бройлерів у США. Так, було показано, що у 1953 році жива маса бройлерів, яких відправляли на забій, становила 1,4 кг, а у 1962-му - 1,5 кг [41, с. 70-75]. А. В. Сєргєєв із співавторами [37, с. 38-41] у 1986 році проаналізував основні тенденції розвитку бройлерного виробництва за кордоном до 2000 року, де показав, що у США постійно скорочувався термін вирощування бройлерів, наприклад, із 63-х діб у 1964 році до 47-и діб - у 1984-му та підвищувалася жива маса у віці забою (відповідно з 1589 до 1888 г) і знижувалися витрати корму на одиницю приросту (з 5,5 до 1,96 кг). Що ж стосується показників виробництва м'яса бройлерів у птахогосподарствах Української РСР, то Всесоюзними нормами технологічного проектування птахівничих підприємств, затвердженими у 1988 році, передбачено забивати бройлерів при їх вирощуванні на глибокій підстилці у віці 9 тижнів у кліткових батареях - у 8 тижнів при живій масі 1,4 кг [34, с. 8].

Дані щодо виробництва м'яса птиці усіх видів в Українській РСР у другій половині ХХ століття наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Виробництво м'яса птиці у господарствах усіх категорій в Українській РСР у 1953-1991 рр. (у забійній масі), тис. тонн [21, с. 312; 22, с. 247; 23, с. 260; 24, с. 265; 25, с. 247; 26, с. 175; 27, с. 175; 28, с. 152; 29, с. 364; 30, с. 359]

Аналіз динаміки наведених даних свідчить, що зменшення виробництва м'яса птиці відбувалось у період 1953-1955 рр., потім кількість виробленого м'яса зростала до 1960 року, а надалі, до 1964-го - знову знижувалась. Однак вже з 1965 року і до 1990-го (за винятком 1976-го) виробництво м'яса птиці поступово збільшувалось, що було обумовлено зростанням виробництва м'яса бройлерів і характеризувало ефективність переведення птахівництва на промислову основу з 1964 року.

Висновки

У другій половині ХХ століття в Українській РСР виробництво м'яса бройлерів почало інтенсивно розвиватись після переведення у 1964 році птахівництва на промислову основу. У зв'язку з цим у період 1964-1991 рр. відбувалось динамічне зростання виробництва м'яса птиці загалом. Курчат-бройлерів утримували як на підлозі на глибокій підстилці, так і в кліткових батареях. При цьому поступово зменшувались термін вирощування бройлерів і витрати корму на одиницю приросту живої маси та підвищувалась жива маса курчат у віці забою.

Наукове і методичне забезпечення в організації процесу бройлерного виробництва в Українській РСР здійснювали передусім вчені Українського НДІ птахівництва, а саме: В. Д Лук'янова, Шигаєва М. Л., Н. В. Сулим, С. Водолажченко, П. Кондратенко, В. Ф. Каравашенко та ін.

Список літератури

1. Бородай В. Крупнейший в стране // Птицеводство. 1989. № 7. С. 23-25

2. Бройлерному производству - надежное клеточное оборудование. // Птицеводство. 1986. № 8. С. 27-37.

3. Ведякина Ф.Я., Водолажченко С.А. Замена кормов животного происхождения подсолнечнико- вым шротом в рационах кур родительского стада бройлеров // Научно-технический бюллетень. Харьков, 1990. № 28. С. 11-12.

4. Вербовиков А. Ускорить развитие отрасли. Птицеводство. 1986. № 1. С. 8-12.

5. Водолажченко С. Специализированные добавки при кормлении молодняка // Птицеводство. 1990. №12. С. 20-21.

6. Дахновский Н.В. Интенсивное птицеводство в Соединенных Штатах Америки. Москва: Изд-во Министерства с.-х. Союза ССР, 1959. 127 с.

7. Дмитрук Л. Наш путь - интенсификация // Птицеводство. 1986. № 7. С. 15-16.

8. Животноводство Украины /кол. авторов. Киев: Урожай, 1975. 272 с.

9. Ивлева Д. Бройлеры Украины // Птицеводство. 1988. № 9. С. 12-14.

10. Каравашенко В.Ф. Кормление сельскохозяйственной птицы. Киев: Урожай, 1986. 304 с.

11. Каравашенко В.Ф., Біляєва, Мулярчук М.Д., Портнова М.С., Коваленко І.В. Ефективність добавок комплексаміну до комбікормів для бройлерів // Птахівництво: респ. між від. темат. наук. зб. Київ: Урожай, 1970. Вип. 9. С. 40-45.

12. Кондратенко ІІ. Вплив різного енерго-про- теїнового відношення в раціоні курей породи плімутрок білий на якість інкубаційних яєць // Птахівництво: республ. міжвід. темат. наук. зб. Київ: Урожай, 1969. Вип. 8. С. 82-89.

13. Куречко П. Повышаем качество племенной продукции // Птицеводство. 1986. № 11. С. 10-11.

14. Куров Ю.А. Птахівництво на промисловій основі. Київ: Урожай, 1973. 80 с.

15. Лойко А.Ф. Влияние рациона с горохом на ферментативную активность дуоденального химуса цыплят // Птицеводство: республ. межвед. те- мат. наук. сб. Киев: Урожай, 1966. Вып. 3. С. 68-69.

16. Мельник В.В. Підсумки роботи у 2016 році: поголів'я птиці та виробництво яєць і м'яса в Україні // Сучасне птахівництво. 2017. № 1-2. С. 3-6.

16. Мельник В.В. Науково-організаційні засади розвитку індиківництва в Українській РСР у другій половині ХХ століття // Гілея: науковий вісник. зб. наук. праць. К., 2018. Вип. 135(№8). С. 67-71.

17. Мельник В.В. Науково-організаційні засади розвитку гусівництва в УРСР у другій половині ХХ століття // Вісник аграрної історії: наук. журнал. 2018. Вип. 23-24. С. 282-289.

18. Мельник В.В. Науково-організаційні засади розвитку качківництва в Українській РСР у другій половині ХХ століття // Емінак: науковий щоквартальник. 2018. № 4(24), Т.2. С. 177-181.

19. Методические рекомендации по выращиванию цыплят-бройлеров в специализированных клеточных батареях / ответ. за вып. П.М. Слюсар. Харьков, 1978. 20 с.

20. Народне господарство Української РСР в 1965 році: статистичний щорічник. Київ: ЦСУ УРСР «Статистика», 1966. 715 с.

21. Народне господарство Української РСР у 1967 році: стат. щорічник. Київ: Статистика, 1968. 579 с.

22. Народне господарство Української РСР у 1969 році: стат. щорічник Київ: Статистика, 1970. 611 с.

23. Народное хозяйство Украинской ССР в 1973 году: статистический ежегодник. Киев: Статистика, 1974. 584 с.

24. Народное хозяйство Украинской ССР в 1975 году: статистический ежегодник. Киев: Техника, 1976. 540 с.

25. Народне господарство Української РСР у 1980 році: стат. щорічник / відп. за вип. Б.А. Сівко. Київ: Техніка, 1981. 384 с.

26. Народне господарство Української РСР у році: стат. щорічник / відп. за вип. Б.А. Сівко. Київ: Техніка, 1985. 406 с.

27. Народне господарство Української РСР у році: стат. щорічник / відп. за вип. Б.А. Сівко. Київ: Техніка, 1986. 398 с.

28. Народне господарство Україніської РСР у 1990 році: стат. щорічник /відп. за вип. В.В. Сам- ченко. Київ: Техніка,1991. 496 с.

29. Народне господарство Української РСР у 1991 році: стат. щорічник /відп. за вип. В.В. Сам- ченко. Київ: Техніка,1992. 468 с.

30. Об организации производства яиц и мяса птицы на промышленной основе. Постановление Совета Министров СССР и Центрального Комитета КПСС от 3 сентября 1964 г., №740 // Свод законов СССР. Москва: Известия. 1985. Т.7. С. 512-517.

31. О дополнительных мерах по увеличению производства свинины и мяса птицы в 1977 году в колхозах, совхозах, других государственных хозяйствах и в личных подсобных хозяйствах населения. Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров ССР от 3 февраля 1977 г. №106 // Свод законов СССР. Москва: Известия,1985. Т. 7. С. 522-523.

32. О мерах по дальнейшему увеличению производства яиц и мяса птицы на промышленной основе. Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 26 февраля 1971 г., № 165 // Свод законов СССР. Москва: Известия. 1985. Т.7. С. 517-519.

33. ОНТП 4 88. Общесоюзные нормы технологического проектирования птицеводческих предприятий. Ростов-на-Дону, 1988. 110 с.

34. Промышленное птицеводство /под ред. Лукьяновой. К.: Урожай, 1980. 256 с.

35. Робинсон Л. Современное птицеводство Англии. / перевод с англ. Е.Ю. Румянцевой. Москва: Изд-во иностранной литературы, 1959. 566 с.

36. Сергеев В., Сергеева В., Соболев Е. Основные тенденции в развитии бройлерного производства до 2000 года (обзор) // Птицеводство. 1986. №11. С. 38-40.

37. Слюсар П.М. Белые корниши и плимутроки при производстве бройлеров // Птицеводство. 1966. № 5. С. 19-20.

38. Сметнев С. И. Гетерозис и его использование в птицеводстве // Птицеводство. 1963. № 12. С.8-10.

39. Сойников Ф. О. Резерви бройлерного виробництва. Київ: Т-во «Знання» Української РСП, 1975. 50 с.

40. Сулим Н. В. Экономическая эффективность выращивания бройлеров разными способами // Птицеводство: респуб. межвед. темат. науч. сб. Киев, 1966. Вып. 3. С. 70-75.

41. Сурай П.Ф., Ионов И.А., Панченко Т.М., Ярошенко Ф.А. Межвитаминные взаимоотношения в организме цыплят-бройлеров при скармливании им повышенных доз витаминов А, Е и Д // Научно - технический бюллетень. Харьков, 1990. № 28. С. 19-24.

42. Тихонов Ю., Песин С., Кушарский А. Микропроцессорная техника на межколхозной фабрике // Птицеводство. 1986. №11. С. 9-10.

43. Український науково-дослідний інститут птахівництва / відп. ред. М.В. Дахновський. Київ: Видавництво УАСГН, 1961. 83 с.

44. Фещенко І.А. Кучаківське птахогосподар- ство. Київ: Урожай, 1973. 75 с.

45. Филоненко В. Отраслевой стандарт на технологию выращивания бройлеров в клеточных батареях // Птицеводство. 1986. № 8. С. 40-41.

46. Шигаєва М.Л., Лук'янова В.Д. Технологія для племінних господарств курей м'ясногонапряму продуктивності // Птахівництво: республ. міжвід. темат. наук. зб. Київ: Урожай, 1969. Вип. 8. С.3-11

Размещено на Allbest.ru